Цивільний захист

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У світі використовується в промисловості сільському господарстві й для побутових потреб близько 6млн. токсичних речовин, 60 ТИС. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих отрутних речовин (СДОР), - найбільш токсичні для людей.

Сильнодіючі отруйні речовини - це такі речовини або сполуки, які за певної кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (щільність зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин, рослин і викликають у них ураження різного ступеня тяжкості.

Хімічна обстановка -- це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами чи сильнодіючими ядучими речовинами, які впливають на діяльність об'єктів народного господарства, формування ІДО і населення.

Хімічна обстановка виникає при порушенні технологічних процесів на хімічно небезпечному виробництві, ушкодженні трубопроводів, ємкостей, сховищ, транспортних засобів при перевезеннях СДОР, які призводять до викиду СДОР в атмосферу в кількостях, що становлять небезпеку масового ураження людей І тварин.

Первинна хмара -- хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого (1-- З хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості зі СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара -- хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Площа зони фактичного зараження СДОР -- площа території, зараженої СДОР у небезпечних для життя межах.

Площа зони можливого зараження СДОР -- площа території, в межах якої під дією зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара СДОР.

Прогнозування хімічної обстановки під час аварії на хімічно небезпечних об'єктах проводиться з метою виявлення масштабів можливого зараження, своєчасного оповіщення населення і організації заходів для його захисту.

Виходячи з цього, основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення .

Захист населення - це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів - уникнення або максимальне зниження ураження населення.

хімічний отруйний ураження локалізація



Оцінка хімічної обстановки при зараженні отруйними речовинами

При аваріях, пов'язаних з виробництвом, зберігання та транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), може виникнути складна хімічна обстановка з утворенням зон хімічного зараження (ЗХЗ) та осередків хімічного ураження (ОХУ). Небезпека ураження населення в цих умовах вимагає швидкого виявлення СДОР і оцінки хімічної обстановки, а також періодичного її уточнення, оскільки метеоумови можуть постійно змінюватися. Тому командно-начальницький склад і особовий склад невоєнізованих формувань ЦО об'єктів народного господарства (ОНГ) повинен досконало володіти методикою оцінки хімічної обстановки.

Прогнозування й оцінка хімічної обстановки під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) і транспорті (автомобільному, річковому, залізничному, трубопровідному, морському) здійснюються для визначення можливих наслідків аварій, порядку дій у зоні можливого зараження і вжиття заходів для захисту людей (аварійне прогнозування), а також для визначення ступеня хімічної небезпеки об'єктів, які зберігають або використовують НХР, і адміністративно-територіальних одиниць (АТО), в межах яких живе населення, пов'язано з ризиком його ураження НХР (довгострокове прогнозування).

Критерієм, за яким класифікують території та об'єкти щодо їх хімічної небезпеки, є кількість населення і розмір площі, що може потрапити в зону можливого зараження у разі аварії на ХНО (табл. 8).

Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) -- це територія, в межах якої під впливом зміни напрямку вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями. Зона наноситься на карту (план) місцевості у вигляді кола, півкола, чверті кола, однієї восьмої кола залежно від швидкості вітру.

Радіус кола (сектора) дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря Г, а бісектриса сектора збігається з віссю хмари і орієнтована в напрямку вітру.

При прогнозуванні обстановки після аварії визначаються параметри прогнозованої зони хімічного зараження (ПЗХЗ) - розрахункової зони в межах зони можливого хімічного зараження (ЗМХЗ), параметри якої приблизно визначаються за формою рівнобедреного трикутника (сектора) з кутовим розміром залежно від стійкості повітря: 120 - при інверсії, 200 - ізотермі, 350 - конвекції.

Методика прогнозування і оцінка Х0 заснована на тому, що при руйнуванні ємкості, в якій зберігається НХР у рідкому чи газоподібному стані, утворюється первинна і/або вторинна хмара, за якими визначається сумарна глибина прогнозованої зони хімічного зараження (Гпзхз).

Параметри зони хімічного зараження залежать від кількості НХР, що перейшла в первинну і/або вторинну хмару, умов зберігання НХР (ємкості обваловані, необваловані), метеоумов, характеру місцевості та ін.

Первинна хмара НХР - це хмара, яка виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу пароподібної частини НХР з ємкості при її руйнуванні.

Вторинна хмара НХР - це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з поверхні розливу НХР (підсильної поверхні).

При "вільному" виливі НХР висота шару (h) вважається такою, що не перевищує 0,05 м, при виливі "у піддон" (обваловану місцевість) висота шару приймається h = Н - 0,2 м, де Н - висота обвалування, м.

Вихідними даними при аварійному прогнозуванні є:

тип і кількість НХР на об'єкті Q т;

умови зберігання НХР: у ємностях (обваловані, не обваловані), трубопроводах;

висота обвалування ємності Н, м;

метеоумови: напрямок (азимут ) і швидкість вітру (V, м/с), температура повітря (°С), ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП): інверсія, ізотермія, конвекція;

характер місцевості: відкрита, закрита (довжина забудови, лісового масиву, км);

кількість людей на об'єкті (в населеному пункті), що може опинитися в зоні можливого зараження;

забезпеченість населення засобами захисту, %. Визначаються:

Глибина прогнозованої зони хімічного зараження, Гпзхз, км.

Ширина прогнозованої зони хімічного зараження, Шпзхз, км.

Площа прогнозованої зони зараження, Sпзхз, км2.

Площа зони можливого хімічного зараження Sзмхз, км2.

Час підходу хмари зараженого повітря до заданого об'єкта (населеного пункту), год. (хв.).

Час вражаючої дії фактора зараження НХР, год.

Можливі втрати людей в осередку хімічного ураження, В, осіб.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки здійснюється з використанням таблиць і розрахунків. Усі розрахунки виконуються на термін не більше 4 годин після початку аварії (t = 4 год.) - тривалість збереження сталих метеоумов. Після цього прогноз має бути уточненим.

Поняття про хімічну обстановку та її оцінку

Хімічна обстановка - це обстановка, що складається на території адміністративного району, населеного пункту чи ОНГ внаслідок викиду (виливу) СДОР або застосування хімічної зброї, істотно впливає на життєдіяльність населення, роботу ОНГ, боєздатність формувань ЦО і вимагає вжиття необхідних заходів захисту.

Зона хімічного зараження включає ділянку розливу і територію, над якою поширюються первинна або вторинна хмара СДОР чи ОР в небезпечних для життя і здоров'я людей концентраціях. У зоні хімічного зараження може бути один або більше осередків хімічного ураження.

Осередок хімічного ураження - це територія, В межах якої внаслідок виливу СДОР виникають масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. ЗХЗ характеризується розмірами (глибиною і шириною) та площею, які в свою чергу, залежать від кількості СДОР (ОР), їх виду, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, наявності на ній рослинності, типу і щільності забудови. Хімічну обстановку на ОНГ виявляються пости (ланки) радіаційного і хімічного спостереження (ПРХС), а на хімічно небезпечних об'єктах - черговий диспетчер, який у випадку аварії повідомляє робітників і службовців об'єкта і доповідає в штаб ЦО міста (району).

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення масштабу і характеру зараження СДОР; аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об'єктів і дії формувань ЦО; вибір найдоцільніших варіантів дій, при яких виключається ураження людей.

Оцінку хімічної обстановки проводять методом прогнозування (завчасно, при розробці плану ЦО об'єкта) і за даними розвідки.

При оцінці хімічної обстановки методом прогнозування приймають умову одночасного розливу (викиду) всього запасу СДОР (у воєнний час) або із максимальної за об'ємом одиничної ємності (в мирний час) при сприятливих для розповсюдження зараженого повітря метеоумовах (інверсія, швидкість вітру 1 м/с).

Оцінку хімічної обстановки за даними розвідки проводять на основі конкретної обстановки, коли враховують фактичну кількість вилитої СДОР і реальні метеумови.

Оцінка хімічної обстановки на ОНГ передбачає:

визначення розмірів і площі ЗХЗ;

визначення часу підходу хмари зараженого повітря СДОР до об'єкта;

визначення тривалості уражаючої дії СДОР;

визначення можливих втрат населення в ОХУ.

Для оцінки хімічної обстановки необхідно мати такі вихідні дані: вид і кількість СДОР; місце викиду СДОР; час викиду СДОР; ступінь захищеності людей (наявність захисних споруд, індивідуальних засобів захисту); топографічні умови місцевості і характер забудови на шляху поширення хмари зараженого повітря; метеорологічні умови; швидкість і напрямок вітру в приземному шарі, температура повітря у грунту, ступінь вертикальної стійкості повітря.

Розрізняють три ступені вертикальної стійкості повітря:

інверсію - при ній нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає переміщенню його по вертикалі і створює оптимальні умови для збереження високих концентрацій отруйних речовин (виникає у вечірній і нічний час при ясній погоді і швидкості вітру до 4 м/с);

конвекцію - нижні шари повітря нагріті більше ніж верхну, що сприяє переміщенню повітря по вертикалі, розсіюванню хмари зараженого повітря, а значить і зменшенню її вражаючої дії (виникає вдень, при ясній погоді і швидкості вітру до 4 м/с);

ізотермію - температура повітря в межах 20-30 м від земної поверхні майже однакова (спостерігається в похмуру погоду, при опадах або при швидкості вітру більше 4 м/с, а також як перехідний період від інверсії до конвекції та навпаки).

Прогнозування наслідків впливу сильнодіючих отруйних речовин

Наслідки впливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті визначаються з метою прогнозування масштабів зараження при аваріях з небезпечними хімічними речовинами на промислових об'єктах, автомобільному, залізничному і трубопровідному транспорті, а також морському транспорті, якщо заражена хмара може дімги до прибережної зони, де перебувають люди.

Прогнозування масштабів зараження - це визначення глибини і площі можливого і фактичного зараження території СДОР. часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження людей, тварин і рослин.

Методика прогнозування застосовується для хімічних речовин, що перебувають у рідкому або газоподібному стані та при потраплянні в атмосферу переходять у газоподібний стан і утворюють хмару зараженого повітря (первинну і вторинну).

Розрахунки передбачається проводити для приземного шару повітря до висоти 10 м над поверхнею землі.

Прогнозування проводиться з метою планування організації захисту людей, сільськогосподарських тварин, урожаю, продуктів харчування та ін., які перебувають у зоні хімічного зараження.

Прогнозування обстановки може бути довгострокове (оперативне) і аварійне.

Довгострокове прогнозування проводиться завчасно для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів для ліквідації наслідків аварії, розробки заходів забезпечення захисту населення та підвищення стійкості роботи об'єктів.

Для прогнозування необхідні такі дані:

загальна кількість небезпечних хімічних речовин на об'єктах, які знаходяться в небезпечних районах (на воєнний час та для сейсмонебезпечних районів тощо), розлив хімічної речовини приймається в одиничній максимальній ємності - залежно від умов зберігання приймається розлив хімічної речовини «у піддон» або «вільно»; висота обвалування та піддону;

метеумови;

швидкість вітру в приземному шарі - 1 м/с, температура повітря - 20, ступінь вертикальної стійкості повітря - інверсія, напрямок вітру не враховується, тому поширення хмари зараженого повітря приймається у полі 360;

заповнення ємності приймається за 70% від паспортного об'єму ємності;

ємності при аваріях руйнуються повністю;

при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викидання хімічної речовини приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними від сікачами (це 270-500г);

середня густота населення в цій місцевості;

захищеність населення, продуктів харчування.

При розташуванні в межах адміністративної території двох і більше хімічно небезпечних об'єктів та накладанні зон можливого зараження одна на одну чисельність населення, що може потрапити в зону зараження, визначають з розрахунку одноразового зараження території максимальною зоною зараження СДЯР.

Зона можливого хімічного зараження - це площа кола з радіусом, який дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря з вражаючою токсодозою.

За наявності на об'єкті або адміністративній території кількох небезпечних речовин прогнозування масштабів зараження та оцінювання ступеня хімічної небезпеки проводяться за тією речовиною, аварія з викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для населення.

Порядок нанесення зон зараження СДЯР на карти і схеми. При швидкості вітру, меншій за 1м/с, зараження має вигляд кола, радіус кола дорівнює Г.

При швидкості вітру за прогнозом 1 м/с зона зараження має вигляд півкола. Радіус півкола дорівнює Г.

При швидкості вітру за прогнозом від 1 м/с до 2 м/с зона зараження має вигляд сектора.

Визначення площі зони можливого і фактичного хімічного зараження.

Прогнозування масштабів зараження - це визначення глибини і площі можливого і фактичного зараження території СДЯР, часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження людей, тварин і рослин.

Випаровування речовини, що розлилася на підстеляючи поверхню, утворює вторинну хмару небезпечної хімічної речовини.

Площа зони фактичного зараження - це територія з небезпечними для життя людей і тварин межами.

Аварійне прогнозування здійснюється за даними розвідки після виникнення аварії для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій у зоні можливого хімічного зараження.

Для аварійного прогнозування необхідні такі дані:

загальна кількість хімічної речовини в ємності (або трубопроводі) на час аварії;

характер розливу хімічної речовини на підстиляючу поверхню;

висота обвалування;

наявність населених пунктів, лісових і садових насаджень;

реальні мете умови на даний час: температура повітря, швидкість і напрямок вітру в приземному шарі, ступінь вертикальної стійкості шарів повітря;

середня густота населення для території, над якою поширюється хмара зараженого повітря;

захищеність повітря.

Прогноз здійснюється не більше ніж на 4 год, після чого він має бути уточнений.

Визначення можливих втрат людей в осередку xiмічного ураження

Втрати людей, які потрапили в осередок хімічного ураження, будуть залежати від чисельності людей, ступеня ї х захищеності, свої своєчасного застосування протигазів та місця їх знаходження.

Такі розрахунки проводяться для населення, яке потрапило в зону хімічного ураження і знаходилося дома, для працюючих з урахуванням різних умов їх знаходження і для особового складу рятувальних формувань.

За даними оцінки радіаційної і хімічної обстановки роблять висновки для організації рятувальних та інших невідкладних робіт формуваннями цивільного захисту в осередках зараження і ураження. Це знаходить відображення в рішенні керівника цивільного захисту об'єкта й населеного пункту і є одним із важливих документів забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях.

Сірчистий ангідрид

Сірчистий ангідрид в нормальних умовах представляє собою безкольоровий газ з характерним різких запахом. Під дією тиску зріджується при кімнатній температурі. Велика частина сірчистого анігдриду використовується для виробництва сірчаної кислоти. Використовується також у виноробстві в якості консерванту (харчова добавка E220 ) . Так як цей газ вбиває мікроорганізми , їм обкурюють овочесховища і склади . Оксид сірки використовується для відбілювання соломи , шовку і вовни , тобто матеріалів , які не можна вибілювати хлором. Застосовується він також і в якості розчинника в лабораторіях. При такому його застосуванні слід пам'ятати про можливий зміст в SO2 домішок у вигляді SO3 , H2O , і як наслідок присутності води H2SO4 і H2SO3 . Їх видаляють пропусканням через розчинник концентрованої H2SO4 ; це краще робити під вакуумом або в інший закритої апаратурі . Оксид сірки застосовується також для отримання різних солей сірчистої кислоти. SO2 дуже токсичний. Симптоми при отруєнні сірчистим газом - нежить, кашель, захриплість, сильне першіння в горлі і своєрідний присмак. При вдиханні сірчистого газу більш високої концентрації - задуха, розлад мови, утруднення ковтання, блювання, можливий гострий набряк легенів. Через утворення у великих кількостях в якості відходів діоксид сірки є одним з основних газів , що забруднюють атмосферу .

Найбільшу небезпеку являє собою забруднення сполуками сірки , які викидаються в атмосферу при спалюванні вугільного палива , нафти і природного газу , а також при виплавці металів і виробництві сірчаної кислоти.

Антропогенне забруднення сіркою в два рази перевершує природне [ джерело не вказано 368 днів ] . Сірчаний ангідрид утворюється при поступовому окисленні сірчистого ангідриду киснем повітря за участю світла . Кінцевим продуктом реакції є аерозоль сірчаної кислоти в повітрі , розчин в дощовій воді (у хмарах ) . Випадаючи з опадами , вона підкисляє грунт , загострює захворювання дихальних шляхів , приховано гнітюче впливає на здоров'я людини. Випадання аерозолю сірчаної кислоти з димових факелів хімічних підприємств частіше відзначається при низької хмарності й високої вологості повітря. Рослини близько таких підприємств зазвичай бувають густо усіяні дрібними некротичними плямами , що утворилися в місцях осідання крапель сірчаної кислоти , що доводить присутність її в навколишньому середовищі в істотних кількостях. Пірометаллургічні підприємства кольорової і чорної металургії , а також ТЕЦ щорічно викидають в атмосферу десятки мільйонів тонн сірчаного ангідриду . Необхідно відзначити також , що діоксид сірки має максимум в спектрі поглинання світла в ультрафіолетовій області ( 190-220 нм) , що збігається з максимумом в спектрі поглинання озону. Це властивість діоксиду сірки дозволяє стверджувати , що наявність цього газу в атмосфері має також позитивний ефект , запобігаючи виникнення і розвиток онкологічних захворювань шкіри людини . Діоксид сірки в атмосфері Землі істотно послаблює вплив парникових газів ( діоксид вуглецю , метан ) на ріст температури атмосфери . Найбільших концентрацій сірчистий газ досягає в північній півкулі , особливо над територією США , Європи , Китаю , європейської частини Росії і України . У південній півкулі зміст його значно нижче.

Розрахункова частина

Вихідні дані:

Найменування СДОР: Сірчистий ангідрид.

Кількість СДОР (т): 50.

Напрям вітру (град.): 18 °.

Швидкість вітру У(м/с): 3 м/с.

Температура повітря (°С):- 0,7.

Рельєф місцевості: закритий.

Чисельність працівників, (осіб): 390.

Забезпеченість 313: 100%.

Відстань до об'єкта (км): 9.

Місце аварії: Щукіно.

Найменування осередку хімічною ураження (ОХУ): Ковалі.

Характер зберігання СДОР: Не обвалована.

І. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження

Ситуація полягає в тому, що на об'єкті "Б" сталося руйнування ємкості СДОР. Від зруйнованої ємкості на відстані L знаходиться населений пункт, який може потрапити у зону хімічного зараження (3X3).

Під час аварії виникла хмара СДОР. Вона складається з повітря, зараженого внаслідок переходу в атмосферу частини СДОР із зруйнованої ємності, а також внаслідок його випаровування з площі розлиття.

Сірчистий ангідрид 50 тон

Рисунок 1-Хмара СДОР

3X3 - зона хімічного зараження

ОХУ - осередок хімічного ураження

За графіком знайдемо ступінь вертикальної стійкості повітря, якщо , швидкість вітру :

Рисунок 2-Знаходження ступеня вертикальної стійкості повітря

За таблицею 10.3 визначимо глибину Г поширення зони хімічного зараження (ємність, де зберігалася СДОР, не обвалована),

50(СДОР)

Ізотермія

хлор Г табличне

Рисунок 3- Знаходження поширення зони хімічного ураження

А оскільки швидкість вітру , то (згідно з приміткою до таблиці 10.3) знаходимо поправочний коефіцієнт:

Ізотермія

Рисунок 4- Визначення поправкового коефіцієнта

Тоді фактична глибина 3X3 становитиме:

3.Знайдемо ширину Ш 3X3 з формули для ізотермії:

4.Визначимо площу 3X3 як площу трикутника:

II. Визначення терміну підходу зараженого повітря до населеного пункту на відстані від зони розлиття СДОР.

З таблиці 10.4 для ізотермії знаходимо середню швидкість перенесення хмари зараженого повітря:

L або R>10 км

Термін подолання зараженим повітрям відстані 9 км [L] знаходимо за формулою:

де W- швидкість перенесення зараженого повітря; 60 - коефіцієнт переводу секунду в хвилини.

III. Визначення терміну вражаючої дії СДОР(хлор), або її випаровування

ємність зберігання СДОР

не обвалована

сірчистий ангідридтабличне

У нашому випадку Знаходимо поправочний коефіцієнт:

Тоді t вражаючої дії = t випаровування

ІV. Визначення можливих втрат людей

За таблицею втрати робітників і службовців становитимуть:

Забезпеченість ЗІЗ

У спрощених

укриттях,

будинках

100%-390 осіб;

100 % - забезпеченість людей противогазами;

0 % - без противогазів;

Тоді Р=0,1= 39 осіб.

Згідно з приміткою:

легкий ступінь ураження: =39·0,25=10 осіб;

середній і тяжкий: =39·0,4=16 осіб;

загинуть: =39-(10+16)=13 осіб.

Визначення режиму хімічного захисту

Оскільки за мирного часу режим хімічного захисту № 1 не застосовується, а викиди (розлиття) СДОР на хімічно небезпечних підприємствах не мають нервово-паралітичної дії, для захисту робітників і службовців застосовується режим захисту № 2 (надіти протигази і продовжувати працювати).

Визначення заходів для локалізації й ліквідації осередків ураження

Роботи з ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах виконують в основному аварійно-технічні групи підприємств. При цьому перекриваються ушкоджені комунікації, СДОР із пошкоджених ємкостей по можливості перекачують у неушкоджені, а ділянки розлиття обваловують. Для зменшення глибини поширення зараженого повітря формування, що беруть участь у знезаражуванні, ставлять відсічні вертикальні водяні завіси, які розсіють хмару парів СДОР на шляху її поширення. Водяні завіси ставлять на кількох рубежах перпендикулярно осі поширення хмари зараженого повітря. Перший рубіж визначають у зоні зі смертельними концентраціями СДОР.

При цьому також відбувається часткова нейтралізація СДОР. Дегазація (знезаражування) СДОР в місцях аварії провадиться розчинами речовин, які вступають з ними в хімічну реакцію з утворенням нетоксичних продуктів.

Основний принцип знезаражування СДОР полягає в тому, що речовини кислого характеру дегазуються речовинами, що мають лужну реакцію (гашене вапно, розчин соди, їдкого натру), і навпаки.

Такі речовини, як хлор, аміак, знезаражуються великою кількістю води (1:10). Роботи провадяться з навітряного боку з використанням поливальних і пожежних машин, засобів захисту органів дихання та шкіри.

Після закінчення робіт провадиться спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей, що брали участь у знезаражуванні СДОР. Дегазація одягу, засобів індивідуального захисту здійснюється на станціях знезаражування одягу.

Визначення заходів для захисту населення від ураження СДОР

За аварії з викидом СДОР, наслідки якої виходять за межі підприємства, черговий диспетчер негайно сповіщає чергові зміни аварійних служб (газорятівної, протипожежної, медичної), штаб ЦО міста (району), а також керівників підприємств, установ і організацій відповідно із заздалегідь розробленою схемою оповіщення, текстом звернення, який передається після сигналу "УВАГА ВСІМ" із включенням об'єктових електричних сирен.

Для захисту робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті використовуються промислові протигази або респіратори спеціального призначення типу РГТГ-67, РУ-60, а також захисні споруди, які обладнані ГЕ режимом вентиляції. Люди, які знаходяться в житловому секторі, в будинках, повинні зачинити вікна й кватирки, вимкнути опалювальні прилади, загасити вогонь у печах, надіти протигази та підручні засоби захисту шкіри й швидко вийти із зони хімічного зараження.

Напрямок виходу населення, як правило, указують представники органів ЦО або міліції. У будь-якому разі виходити треба перпендикулярно до напрямку руху зараженого повітря, бажано на підвищену й добре провітрювану ділянку місцевості.

За відсутності протигазів під час виходу із зони зараження необхідно періодично затримувати на кілька секунд дихання, для захисту органів дихання використовувати тканини, змочені водою, та ватні частини одягу. Завдяки цьому значно знижується кількість повітря, що потрапляє до легенів, а відповідно зменшується і ступінь ураження.

Після виходу із зони зараження люди, які отримали незначне ураження (кашель, нудота), повинні звернутись до медичних установ для отримання необхідної допомоги.

Про усунення небезпеки ураження населення сповіщають органи ЦО. У всякому разі вхід у житлові й виробничі будинки дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту СДОР у повітрі приміщень. Дозвіл на. вхід у приміщення дає безпосередній керівник робіт з ліквідації наслідків аварії з викидом СДОР.



Висновок

Населений пункт не потрапляє до зони хімічного зараження, але залишкова хмара СДОР (сильнодіючих отруйних речовин) доходить до нього. В цьому випадку необхідно терміново оповістити населення про надходження хмари і надати рекомендації щодо особистого (індивідуального) захисту населення.



Список літератури

1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", 2004 р.

2. Закон України "Про цивільну оборону", 1993 р. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. - Київ, 2004. - 455 с.

3. Франчук В.С. Цивільна оборона: Підручник. - Львів, 2001. - 333 с.

4. Защита обьектов народного хозяйства от оружия массового пораження. Г.П. Демиденко, Е.П. Кузьменко и др. - Киев: Высш. школа, 1989. - 287с.

Размещено на Allbest.ru