Сучасні форми і методи підготовки особового складу танкових підрозділів до виконання отриманих бойових завдань

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Тактична підготовка є основою польової виучки військ. Вона найбільш повно забезпечує комплексне навчання воїнів і підрозділів на полі бою в умовах, максимально наближених до бойової дійсності.

Основна мета тактичної підготовки - виробити в кожного воїна й у підрозділів в цілому практичні навички, уміння і якості, необхідні для успішного ведення сучасного бою.

Головною умовою досягнення успіху в тактичній виучці є дотримання принципу - учити війська тому, що необхідно на війні. Тактична підготовка повинна проводитися відповідно до вимог наказів Міністра оборони, організаційно-методичних вказівок командуючого Сухопутними військами, бойових статутів, настанов, курсів стрільби, програм і нормативів із бойової підготовки й забезпечувати постійну готовність підрозділів до ведення стрімких наступальних дій і зустрічного бою, вмілого маневрування на полі бою, швидкого й організованого здійснення маршу, мистецького ведення оборонного бою, а також розвідки.

Основними формами навчання, які використовуються при тактичній підготовці солдата, механізованого відділення й взводу, є тактико-стройові та тактичні заняття, а також бойові стрільби в складі відділень і взводу.

Тактико-стройові заняття є основною формою навчання окремого солдата, однієї з форм навчання й першою сходинкою бойового злагодження механізованого відділення й взводу.

У ході організації та проведення тактико-стройового заняття за темою «Дії танкового взводу у бойовому розвідувальному дозорі у наступі батальйону» кожен солдат, відділення й взвод повинні бути навчені: веденню розвідки противника й місцевості; умінню діяти як спостерігач дозорного танку, розвідувального (окремого розвідувального) і бойового розвідувального дозору, а також умілим діям у засідці й пошуку.

За складних умов ведення сучасного бою розвідувальна підготовка особового складу танкових підрозділів є особливо важливою і актуальною.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення керівних документів, досвіду бойової підготовки військ, провести аналіз форм та методів проведення тактико-стройового заняття з танковим екіпажем та обґрунтувати пропозиції щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є методика підготовки та проведення тактико-стройових занять.

В курсовій роботі ґрунтовно розкриваються основні теоретичні положення щодо сучасних форм і методів підготовки особового складу підрозділу, проведено аналіз чинників, які впливають на якість підготовки особового складу і підрозділів, визначено алгоритм дії керівника та особового складу під час проведення тактико-стройового заняття. В практичній частині курсової роботи представлено розробку плану проведення тактико-стройового заняття.

1.Сучасні форми і методи підготовки особового складу танкових підрозділів до виконання отриманих бойових завдань

1.1 Аналіз сучасних форм і методів підготовки особового складу танкових підрозділів до виконання отриманих бойових завдань

Бойова підготовка є одним з основних видів підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України, що являє собою цілеспрямований, організований процес військового навчання і виховання особового складу, злагодження (бойового злагодження) підрозділів, військових частин та їх органів управління (штабів) для виконання бойових та інших завдань відповідно до їх призначення.

Найважливішою умовою ефективності функціонування системи бойової підготовки є вміле і грамотне застосування форм і методів навчання різних категорій військовослужбовців, облік особливостей функціонування військових колективів.

Форма навчання - організаційна сторона навчально-виховного процесу. Вона залежить від мети, складу тих, хто навчається, і визначає структуру заняття, місце і тривалість відпрацювання навчальних питань, роль і специфіку діяльності керівника, його помічника і тих, хто навчається, використання елементів навчальної матеріально-технічної бази, навчальної і бойової техніки.

Форми навчання поділяються на загальні і специфічні.

Загальні форми навчання можна класифікувати за такими ознаками:

за спрямованістю підготовки - на теоретичну і практичну;

за організацією тих, хто навчається, - на колективну, групову, індивідуальну;

за місцем проведення - на класну і польову;

за місцем у службовому процесі - на навчально-планову, службово-планову, позаслужбову.

Форми навчання характерні для теоретичних, практичних і тренувальних занять, бойових стрільб і пусків ракет, навчань, військових ігор, проведених у ході планових занять.

Службово-планові форми навчання реалізуються у парково-господарські (паркові) дні і дні регламентних робіт, під час проведення планових інструктажів з вимог безпеки, спеціальних інструктажів і нарад.

Позаслужбові (позаурочні) - у процесі організації занять у технічних гуртках, на конференціях, різного роду змаганнях, конкурсах тощо.

Основними формами навчання є:

лекція;

семінар;

бесіда (розповідь-бесіда);

класно-групове заняття;

самостійна підготовка;

показове заняття;

інструктаж (інструктивне заняття);

тренування;

штабне тренування;

командно-штабне тренування;

тактична летучка;

групова вправа;

тактико-стройове заняття;

тактичне (тактико-спеціальне) заняття;

інструкторсько-методичне заняття;

комплексна підготовка;

комплексне заняття;

польовий вихід;

командно-штабне навчання;

тактичне (тактико-спеціальне) навчання;

навчально-бойовий пуск;

контрольне заняття (залікове заняття);

змагання (конкурс).

Кожна форма проведення занять передбачає один або декілька методів навчання.

Методи навчання - це прийоми і способи, за допомогою яких здійснюється передавання і засвоєння знань, формування навичок і вмінь, виховання високих морально-ділових якостей особового складу, забезпечується злагодження (бойове злагодження) екіпажів, обслуг, підрозділів, військових частин та органів управління (штабів).

У Сухопутних військах Збройних Сил України в різному поєднанні використовуються наступні методи навчання:

усне викладення навчального матеріалу;

обговорення матеріалу, який вивчається;

показ (демонстрація);

виконання вправ;

практична робота (на навчальному полі, у парках, на стартових позиціях);

самостійна підготовка.

Вищевказані методи навчання є загальними. Специфіка діяльності і підготовка військовослужбовців різних категорій і спеціальностей, підрозділів, частин, органів управління (штабів) обумовлюються застосуванням на практиці бойової підготовки і спеціальних методів навчання. Вони взаємопов'язані із загальними методами, які складають основу відповідних методик оволодіння тією або іншою військовою спеціальністю.

Кожній формі, методу навчання і виховання відповідають різні види занять. Вони залежать від предмету навчання, мети, навчальних питань, категорії військовослужбовців, які навчаються, навчально-методичного і матеріального забезпечення.

Крім визначених форм і методів проведення занять, можуть використовуватися й інші методики.

Усне викладання навчального матеріалу дозволяє довести основний зміст матеріалу, що вивчається, а також відомості, які ще не знайшли відображення у підручниках. Різновидами усного викладання є розповідь (пояснення). Воно частіше всього поєднується з показом роботи агрегатів машини та демонстрацією різних наочних посібників.

Розповідь - оповідно-описовий виклад навчального матеріалу, повідомлення фактів, опис подій, явищ та їх аналіз. Вона застосовується при вивченні теоретичних питань. Розповідь розкриває звичайно одне питання і об'єднується з поясненням, демонстрацією зразків техніки, наочних прикладів.

Пояснення - виклад навчального матеріалу з доказом положень і знань керівника. Воно застосовується для розкриття положень Курсів, посібників, настанов і іншого матеріалу і полягає в короткому усному викладі того чи іншого положення керівником або тими, які навчаються, а також в обґрунтуванні і аналізі прийнятих ними рішень і виконаних дій. Велике значення має переконливість пояснення.

Обговорення матеріалу, який вивчається(бесіда) дозволяє обговорення тими, які навчаються, матеріалу з питань, поставлених керівником, з наступним підбиттям підсумків занять. Бесіда застосовується на заняттях для систематизації, поглиблення, закріплення знань і контролю засвоєння і звичайно об'єднується з поясненням і демонстрацією наочних прикладів.

Показ (демонстрація) застосовується для формування в тих, які навчаються, правильних уявлень щодо виконання якого-небудь прийому або дії, а також для зорового сприйняття окремих явищ. Показ звичайно супроводжується коротким поясненням, розповіддю і часто використовується, як допоміжний прийом при інших методах навчання.

Вправа(тренування) - багаторазове повторення тими, які навчаються, прийомів і дій з поступовим ускладненням умов з метою вироблення необхідних навичок. Вправа служить для того, щоб навчити тих, які навчаються, застосовувати знання на практиці, і тому вважається основним методом оволодіння військовою майстерністю. Різновидом вправ є тренування. На тренуванні створюються більш складні умови, чим при виконанні вправи, щоб удосконалювати вже наявні вміння і виробити навички.

Практична робота полягає у виконанні тими, які навчаються, своїх функціональних обов'язків, при цьому ті, які навчаються, практично застосовують набутті знання, вміння і навички у бойовому використанні штатної техніки. Практична робота служить для подальшого удосконалювання знань, вмінь і навичок, морально-психологічних і бойових якостей тих, які навчаються, в умовах, наближених до бойових. Практична робота потребує від тих, які навчаються, великої самостійності і визначеного рівня підготовки, тому до неї варто приступати лише тоді, коли ті, які навчаються, засвоять мінімум необхідних знань, навичок і вмінь.

Самостійна робота - самостійне вивчення навчального матеріалу застосовується для поглиблення і закріплення знань, вмінь і навичок тих, які навчаються. Для самостійного вивчення матеріалу рекомендуються три основних прийоми: перегляд, читання і читання з конспектуванням. При вивченні обов'язкової літератури застосовується читання з конспектуванням, при вивченні додаткової літератури - читання, а в деяких випадках і перегляд.

Основними методами проведення теоретичних (групових) занять є розповідь та бесіда. Обидва, ці методи супроводжуються показом.

На початку будь-якого заняття бесіда дозволяє перевірити підготовку тих, хто навчається, та встановити зв'язок між новими темами та тими що пройдені в ході занять, виявити ступінь засвоєння відомостей, що викладаються, та в кінці заняття узагальнити розглянуті питання.

Розповідь - систематизоване, послідовне викладання навчального матеріалу керівником заняття. Цей метод застосовується, як правило при викладенні нових відомостей.

Якщо керівник вдається до різного роду міркувань, що розкривають принципи та закономірності роботи механізмів, то таку форму називають роз'ясненням.

Бесіда - цілеспрямований запитально-відповідальний спосіб роз'яснення в навчальному процесі. Застосовується для повторення раніш вивченого матеріалу та закріплення отриманих знань.

Поряд з традиційними методами проведення занять необхідно застосовувати і деякі активні методи навчання. Найбільш прийняті - аналіз конкретної ситуації та «інтелектуальна розминка».

Аналіз конкретної ситуації укладається в тому, що керівником заняття створюється конкретна ситуація з практики, а ті хто навчається, їх аналізують та приймають оптимальне рішення.

«Інтелектуальна розминка» йде у швидкому темпі експрес-опитування. Керівник заняття ставить короткі запитання, на які ті, хто навчається, дають короткі відповіді.

Одним з найважливіших показників боєздатності і бойової готовності підрозділів і частини в цілому є рівень польової виучки і її основи - тактичної підготовки. Вона дозволяє найбільш повно реалізувати принцип «вчити війська тому, що необхідно на війні», забезпечує комплексне навчання військовослужбовців і підрозділів веденню бою.

У ході бойової підготовки особовим складом набуваються різні знання і уміння. Але практичні навички в діях на полі бою, ефективне застосування озброєння та військової техніки, злагодженість механізованих (танкових) підрозділів і взаємодія їх з підрозділами інших військ і спеціальних військ у різних видах бою удосконалюються тільки на тактичних заняттях і навчаннях. У силу цього тактична підготовка, як процес навчання військ прийомам і способам ведення бою, є головним і визначальним предметом у системі бойової підготовки. У залежності від розвитку озброєння і військової техніки, організаційно-штатної структури підрозділів, характеру і способів ведення бою змінюються і ускладнюються завдання, які вирішуються в ході тактичної підготовки.

У тактичній підготовці використовуються такі форми навчання:

тактико-стройові заняття;

тактичні заняття;

бойові стрільби;

тактичні навчання.

Тактико-стройові заняття є першим і необхідним ступенем бойового злагодження підрозділів. Їх сутність полягає в тому, що з підрозділами відпрацьовується техніка виконання прийомів і способів дій у різних видах бою, спочатку по елементах у повільному темпі, а потім у цілому в межах встановленого нормативами часу. Недостатньо засвоєні елементи прийому і прийом в цілому повинні повторюватися доти, поки ті, хто навчається, не навчаться виконувати їх правильно, узгоджено і у встановлений нормативом час.

Тактична обстановка для проведення тактико-стройового заняття може створюватися для відпрацювання кожного навчального питання (нормативу) окремо і не зв'язуватися єдиним задумом. Вона повинна бути не складною, але забезпечувати якісне навчання підлеглих.

У ході цих занять офіцери і сержанти удосконалюють свої навички в управлінні підлеглими підрозділами шляхом віддачі коротких розпоряджень, команд і сигналів, а також визначають без додаткових контрольних занять рівень і якість підготовки підрозділів.

Тактико-стройові заняття можуть проводитися “піший по-машинному” або з використанням озброєння і техніки. Недоліки, виявлені при підготовці відділень (екіпажів), усуваються на початковому етапі підготовки взводів, а виявлені при підготовці взводів - на початковому етапі підготовки рот і, потім, батальйонів.

Тактико-стройові заняття за своїм призначенням поділяються на звичайні, спільні і контрольні.

Звичайні тактико-стройові заняття проводяться з відділенням, взводом, ротою і батальйоном для відпрацювання техніки виконання прийомів і способів дій підрозділів на полі бою.

Спільні тактико-стройові заняття проводяться з ротою (батальйоном) із засобами посилення “піший по машинному” або на матеріальній частині за темами, які визначені програмою. Вони призначені для відпрацювання питань організації і здійснення взаємодії між штатними, приданими, підтримуючими підрозділами (танковими, артилерійськими, зенітними, інженерними, вогнеметними, РХБ захисту та ін.) і сусідами. Причому перші такі заняття плануються як показові і проводяться під керівництвом командира частини.

Контрольні тактико-стройові заняття проводяться на заключному етапі підготовки роти і батальйону з метою перевірки їх злагодженості. Зміст такого заняття визначає для роти командир батальйону, для батальйону - командир частини.

Організують і проводять тактико-стройові заняття з підрозділами безпосередні командири. У тому випадку, коли до ротних або батальйонних тактико-стройових занять залучаються підрозділи інших військ, а також, коли вони проводяться як контрольні, то керівниками є, відповідно, командир батальйону або частини.

Проводити тактико-стройові заняття можна на тактичному навчальному полі або на необладнаній ділянці місцевості. Найбільш ефективні і навчальні заняття, які проводяться на тактичному навчальному полі, де поряд з мішенями, інженерними спорудами і загородженнями можуть застосовуватися і звукові ефекти бою. При проведенні занять на необладнаній місцевості для позначення противника використовуються мішені з ротного тактичного комплекту або група солдат (2-4 чол.) з мішенями і засобами імітації, які після відпрацювання кожного навчального питання або його елементу за розпорядженням керівника заняття переміщаються в новий район для створення тактичної обстановки для наступного навчального питання. Крім того, тактико-стройові заняття можуть проводитися із застосуванням імітаторів стрільби і ураження.

Тривалість тактико-стройових занять встановлюється керівником, виходячи з поставлених цілей, може складати 2-4 години.

Основним методом навчання на тактико-стройових заняттях є вправа (тренування) у виконанні прийомів і способів дій на полі бою (у ході відпрацювання тактичних нормативів). Можуть застосовуватися також пояснення і показ.

Тактичні заняття - основна форма злагодження взводу. Їх сутність полягає в тому, що всі навчальні питання теми відпрацьовуються з дотриманням тієї послідовності, що характерна для реального бою, без пауз і перерв, на фоні єдиної тактичної обстановки з позначеним противником. При необхідності, з метою усунення допущених помилок, окремі прийоми і дії можуть повторюватися.

У ході тактичних занять командири відділень (танків) і взводів не тільки отримують практику в управлінні підлеглими підрозділами, але і удосконалюють свої вміння і навички в організації бою. Тому в зміст тактичних занять включаються питання прийняття рішення, постановки завдань підлеглим, організації взаємодії і бойового забезпечення, а також питання психологічного забезпечення.

Тактичні заняття проводяться, як правило, односторонніми з позначеним противником. Місцем їх проведення, як правило, є тактичне навчальне поле. Не виключено проведення такого заняття і на необладнаній ділянці місцевості, але вона повинна забезпечувати відпрацювання намічених навчальних питань з використанням мішеневого обладнання ротного тактичного комплекту (РТК) і різних засобів імітації. На такі заняття відділення (екіпажі танків) і взводи виводяться зі штатним озброєнням і військовою технікою. Не виключено проведення тактичних занять зі взводом із застосуванням лазерних імітаторів стрільби і ураження. У цьому випадку заняття проводяться, як правило, двосторонніми: з одного боку - один взвод, з іншого боку - два інших взводи роти.

Тактичні заняття організують і проводять: з відділенням (екіпажем танка) - командир взводу, із взводом - командир роти. Тривалість тактичного заняття з відділенням складає 3-4 години, зі взводом 6-8 годин. При проведенні тактичних занять вночі доцільно відпрацьовувати питання переходу від денних дій до нічних.

За своїм призначенням тактичні заняття поділяються на звичайні і контрольні.

Звичайні тактичні заняття з відділенням і взводом проводяться на завершальному етапі вивчення теми з метою перевірки навченості командирів в організації бою і управлінню підрозділами, а особового складу - у виконанні прийомів і способів дій у ході динаміки бою.

Контрольні тактичні заняття проводяться з відділенням і взводом на заключному етапі вивчення тактичної підготовки як предмету навчання перед проведенням бойової стрільби і є допуском до її проведення. Мета - перевірити навченість і злагодженість відділення (взводу) і їх готовність до проведення тактичних навчань відділень (взводів).

На контрольному тактичному занятті керівник зобов'язаний перевірити, в першу чергу, особисту підготовку командирів відділень (взводів), їх вміння творчо застосовувати теоретичні положення бойового статуту на практиці, орієнтуватися в складній обстановці, яка швидко змінюється, вміння приймати грамотні рішення, навички в організації бою на місцевості і керувати підлеглими в ході його ведення, а також визначати злагодженість відділення (взводу), його готовність до дій в умовах сучасного бою.

Контрольне тактичне заняття проводиться на контрольній смузі тактичного навчального поля. Зміст такого заняття для відділення і взводу визначає командир роти.

Основним методом навчання на тактичних заняттях є практична робота тих, які навчаються, з виконання своїх посадових обов'язків в умовах, наближених до бойових.

Бойові стрільби є вищою формою навчання взводу, на яких тактичні дії пов'язані з вогнем. Вони проводяться на завершальному етапі їх злагодження. Сутність бойових стрільб полягає у тому, що командири і підрозділи навчаються веденню бою з практичним виконанням бойових завдань бойовим патроном (снарядом) штатними засобами і з приданими підрозділами. При їх проведенні основна увага приділяється правильним тактичним діям, вмілому і ефективному застосуванню озброєння і бойової техніки для виконання вогневих завдань і управління підрозділами і вогнем у ході бою, а також суворому дотриманню вимог безпеки.

Бойові стрільби проводяться з однієї з тем тактичної підготовки, які передбачають дії підрозділів у наступі, у обороні, похідній охороні вдень і вночі.

Основним методом навчання на бойових стрільбах є практична робота з виконання всіма тими, які навчаються, своїх функціональних обов'язків, у тому числі і у вирішенні вогневих завдань.

Тактичні навчання є основною формою польової виучки підрозділів (рот, батальйонів) і частин, найбільш ефективним засобом і найважливішим елементом підвищення бойової готовності військ, що дозволяють якісно готувати їх до ведення сучасного бою.

Командири, штаби, підрозділи і частини в ході навчань практично виконують завдання в загальній, безперервно наростаючій тактичній обстановці, за єдиним задумом, у різних видах бою, на різноманітній місцевості, на велику глибину, безперервно вдень і вночі.

У ході навчань командири підрозділів вчаться самі і одночасно навчають підлеглих проводити заходи щодо підготовки озброєння, бойової техніки і особового складу до бою в різних умовах обстановки, самі організують бій на місцевості і керують підрозділами у бою. Підрозділи в ході навчань у залежності від теми виконують весь комплекс робіт, необхідних у сучасному бою: інженерне обладнання позицій, окопів і інших фортифікаційних споруджень, маскування, обладнання загороджень, пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях противника, заходи щодо бойового, тилового і технічного забезпечення.

На кожному навчанні підрозділ повинен реально вести розвідку, разом з підрозділами армійської авіації Сухопутних військ відпрацьовувати питання взаємного розпізнавання, взаємодії, наведення і цілевказання.

За цільовим призначенням тактичні навчання можуть бути звичайними (плановими), показовими, контрольними (перевірочними), дослідницькими; за масштабом - ротними, батальйонними, бригадними, за способом виконання бойових завдань - без бойової стрільби і з бойовою стрільбою. За складом сторін, що навчаються, можуть бути односторонні (з позначеним противником) і двосторонні.

У двосторонніх навчаннях беруть участь, як правило, рівні за складом та бойовими можливостями підрозділи, здатні активно протидіяти один одному. Так, наприклад, батальйону, який наступає, протидіє рівна за бойовими можливостями рота. Якщо навчальній стороні протидіють незначні сили і тільки на окремих етапах навчання, то таке навчання буде одностороннім з позначенням противника.

На односторонніх навчаннях дії противника позначаються стосовно організації і тактики дій імовірного противника. Для цього використовуються полігони, тактичні навчальні поля, комплекти мішеневого обладнання, спеціально виділені підрозділи. Вони порівняно прості по організації, для їх забезпечення не потрібно великих затрат сил і засобів.

Двосторонні навчання більш навчальні. На них реально діють і навчаються підрозділи обох сторін і бойові дії розігруються за рішеннями їх командирів, що в значній мірі наближає обстановку на навчаннях до реальних бойових умов. Обидві сторони відпрацьовують самостійні, але взаємозалежні теми і діють відповідно до організації і тактики дій бойових статутів Збройних сил України.

На тактичні навчання підрозділи виводяться в повному складі зі штатним озброєнням, установленими нормами військових запасів і необхідною кількістю військової техніки, що забезпечує якісне відпрацювання навчальних питань, і обов'язково з засобами посилення. Велика частина часу повинна приділятися динаміці бою, у тому числі не менш 30% вночі.

Ротні тактичні навчання проводяться з однієї з тем основних видів загальновійськового бою (наступ або оборона). Однак у зміст теми доцільно включити питання ведення розвідки, зустрічного бою, пересування, розташування на місці, відходу і виходу з бою, бою в оточенні, а також з миротворчої тематики. Теми ротних тактичних навчань із засобами посилення визначаються командиром частини, батальйонних - командиром частини. Їх зміст повинен відповідати бойовому призначенню частини, вимогам керівних документів і забезпечувати підвищення польової виучки підрозділів та їх бойової готовності.

Керівниками навчань є: командир батальйону - при проведенні одностороннього і двостороннього ротних тактичних навчань із залученням рот свого батальйону; командир бригади - при проведенні двосторонніх ротних тактичних навчань із залученням рот різних батальйонів, а також одностороннього і двостороннього батальйонних тактичних навчань із залученням батальйонів своєї бригади.

Основним методом навчання на тактичних навчаннях є практична робота тих, які навчаються, з виконання своїх функціональних обов'язків у тактичній обстановці по навчанню.

1.2 Аналіз чинників, які впливають на якість підготовки особового складу танкових підрозділів

Підготовка солдата, механізованого відділення і взводу до ведення сучасного загальновійськового бою вимагає високого рівня теоретичної та практичної підготовки. На це впливають вагомі фактори, основні з яких розглянуто далі.

Наявність завчасно підготовленої навчально-польової бази та ступінь її укомплектованості необхідними матеріально-технічними засобами.

Навчально-матеріальна база повинна забезпечувати навчання особового складу діям в обстановці, максимально наближеної до бойової, отримання за короткий термін практичних навичок роботи на бойовій техніці й озброєнні, а також вироблення високих морально-бойових якостей. Тому для вдосконалювання форм і методів навчання, підвищення якості та ефективності навчального процесу потрібне постійне вдосконалення навчально-матеріальної бази.

Рівень професійної підготовки, наявність практичного досвіду керівника в підготовці та проведенні занять.

Командири проходять ґрунтовну підготовку на командирських, навчально-методичних зборах, командирських, та інструкторсько-методичних заняттях, інструктажах, вдосконалюють свої навички під час проведення занять за предметами навчання з особовим складом.

Задля забезпечення високої якості та результативності навчального процесу керівники повинні заздалегідь відпрацювати єдність поглядів на організацію занять та використання найбільш доцільних методичних прийомів під час їх проведення, опрацювати шляхи найефективнішого використання об'єктів навчальної матеріально-технічної бази, постійно вдосконалювати свої методичні та практичні навички, зокрема, у виконанні прийомів і дій в ролі тих, хто навчається, а також звертати увагу на дотримання заходів безпеки.

Головним в повсякденній діяльності командирів слід вважати особисту організаторську роботу по забезпеченню високої бойової готовності, виконанню намічених планів бойової і гуманітарної підготовки, повному охопленню підрозділів навчанням, недопущенню зривів, переносів занять і навчань, забезпеченню рівномірності в підготовці особового складу, підрозділів. Здійснюючи керівництво ходом підготовки, командири усіх ступенів повинні добиватися виконання вимог статутів, програм, курсів стрільб і водіння.

Рівень базової підготовки особового складу підрозділу, який залучається до проведення занять.

Високий рівень базової підготовки особового складу забезпечує польова виучка військ, оволодіння необхідними знаннями та вміннями військово-професійної діяльності в ході бойової підготовки, яка здійснюється на заняттях, тренуваннях і навчаннях, а також під час самостійної роботи.

Кількість часу, що відводиться умовами обстановки на підготовку до проведення занять.

Кількість часу, що відводиться на підготовку перш за все урегульовується Програмою бойової підготовки, що розробляється на навчальний рік тривалістю 11 місяців (протягом одного циклу навчання) з одним підготовчим періодом. Під час проведення польових виходів, стрільб, водіння, а також інших занять, пов'язаних з виходом на полігони, тривалість навчального дня не регламентується. В такому разі службовий час повинен бути завчасно спланованим командирами даного виду занять.

2. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТСЗ ЗА ТЕМОЮ «ТАНКОВИЙ ВЗВОД В СКЛІДІ ПОХІДНОЇ ОХОРОНИ БАТАЛЬЙОНУ НА МАРШІ»

2.1 Вихідні дані для початку роботи керівника до підготовки та проведення ТСЗ за темою «Танковий взвод в складі похідної охорони батальйону на марші»

Вихідними даними для підготовки заняття є тема, навчальні цілі та навчальні питання, склад тих, хто навчається, час (вдень, вночі), тривалість і район проведення заняття, витрата моторесурсів і імітаційних засобів, - в основному, визначаються Програмою бойової підготовки загальновійськових підрозділів, планом бойової підготовки та розкладом занять.

Загальний розрахунок відведеного часу робиться від початку висування підрозділу на місце заняття й до повернення в розташування, при цьому керівник повинен враховувати час, необхідний на відпрацювання питань у ході пересування, постановку завдання і розбір.

2.2 Методика підготовки керівника до проведення ТСЗ за темою «Танковий взвод в складі похідної охорони батальйону на марші»

особовий склад танковий бойовий

Марш - організоване пересування військ у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на визначений рубіж у встановлений час у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання. Він є основним способом пересування батальйону (роти). При здійсненні маршу танки, самохідна артилерія й інша гусенична техніка, а також озброєння і техніка з малим запасом ходу і низькими швидкостями руху можуть перевозитися колісними тягачами на трайлерах. Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником. Він може здійснюватися до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. У всіх випадках марш здійснюється приховано, вночі або за інших умов обмеженої видимості, а в бойовій обстановці і в глибокому тилу своїх військ - і вдень.

Під час здійснення маршу в складі головних сил бригади (полку, батальйоні) розрахунки для здійснення маршу проводяться в бригаді (полку, батальйоні) і доводяться до командира батальйону (роти), при здійсненні маршу в складі інших елементів похідного порядку бригади (полку, батальйону) або самостійно - командиром батальйону (роти).

Середня швидкість руху батальйону (роти) на марші визначається відношенням довжини маршруту (відстані добового переходу) до загального часу руху, крім часу на привали з урахуванням дорожніх умов і технічного стану машин.

Середня швидкість руху батальйону (роти) на марші може бути: для змішаних і танкових колон - 20 - 25 км/год, автомобільних колон - 25 - 30 км/год. Під час пересування в гірській місцевості, пустельних районах, по лісисто-болотистій місцевості та за інших несприятливих умов швидкість руху залежно від стану доріг, характеру місцевості та впливу противника може зменшуватися до 10 км/год.

Швидкість висування колони з району до вихідного пункту (рубежу) становить 10 - 15 км/год.

Добовий перехід може бути: для змішаних і танкових колон - до 250 км; автомобільних колон - до 300 км, в особливих умовах - до 200 км.

У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Батальйон (рота) здійснює марш однією колоною. Дистанції між підрозділами і машинами в колоні батальйону (роти) можуть бути 25- 50 м.

Під час руху на відкритій місцевості в складних умовах та за обмеженої видимості, а також з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються до 100 - 150 м.

Батальйон на марші може виділятися в передовий загін, авангард або діятив складі головних сил бригади (полку), рота - у головну, бокову, тильну похідні застави, бокову нерухому заставу або діяти в складі колони головних сил батальйону.

Батальйону, призначеному в передовий загін, указуються напрямок дій, вихідний пункт і час його проходження; батальйону, який діє в авангарді або в складі колони головних сил бригади (полку), а також роті, яка виділена в похідну заставу або діє в складі головних сил батальйону, - маршрут руху, вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку.

Для своєчасного й організованого початку і здійснення маршу призначається вихідний рубіж (пункт) і рубежі (пункти) регулювання з визначенням часу їх проходження головами колон. Відстань вихідного рубежу (пункту) повинна забезпечувати витягування колон підсиленого механізованого батальйону з району розташування і становить 5 - 10 км. Рубежі (пункти) регулювання призначаються через 3 - 4 год руху.

Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану ОВТ, їх технічного обслуговування й усунення несправностей, харчування та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3 - 4 години руху тривалістю до 1 години, а в другій половині добового переходу - один привал тривалістю до 2 годин. У кінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок.

Похідний порядок батальйону (роти) будується: в передбаченні вступу в бій - виходячи із замислу майбутнього бою та умов обстановки; поза загрозою зіткнення з противником - з урахуванням зручності руху, досягнення високої швидкості, найменшої напруги сил особового складу і збереження бойової техніки, а також захисту від ЗМУ, високоточної зброї та маскування від технічних засобів розвідки противника.

Похідний порядок батальйону, призначеного в передовий загін (авангард), включає: похідну охорону, колону головних сил, підрозділи МТЗ. Похідний порядок роти, призначеної в похідну заставу, включає похідну охорону і колону головних сил.

Похідний порядок батальйону (роти) у складі головних сил бригади (батальйону) включає колону головних сил, підрозділи МТЗ.

Похідна охорона батальйону (роти) повинна забезпечити безперешкодний рух головних сил, унеможливити несподіваний напад на них наземного противника, забезпечити їм вигідні умови для вступу в бій, а також не допустити проникнення наземної розвідки противника до колони, яка охороняється. На підрозділи охорони на марші покладається також завдання з ведення розвідки.

Для охорони колони батальйону, яка прямує в передовому загоні або авангарді, у напрямку руху на відстань 5 - 10 км висилаються головна похідна застава в складі посилених взводу або роти; на фланги й у тил, за необхідності, - дозорні відділення (танки). Головна похідна застава силою до роти висилає головний дозор у складі взводу на відстань 3 - 5 км, головна похідна застава силою до взводу (головний дозор) - дозорне відділення (танк) на відстань, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

Взводи управління мінометної та доданої артилерійської батареї здійснюють марш у голові колони поряд з командиром батальйону (командирами рот). Вогневі взводи мінометної та доданої артилерійської батареї здійснюють марш у середині колони головних сил у готовності підтримати вогнем дії головної похідної застави (головного дозору).

Засоби ППО рівномірно розподіляються в колонах механізованих (танкових) підрозділів і ведуть безперервну розвідку та оповіщення про дії повітряного противника. Для ведення візуальної розвідки повітряного противника в кожному підрозділі призначаються спостерігачі. Чергові засоби ППО під час маршу можуть вести і радіолокаційну розвідку повітряного противника.

У разі загрози нападу наземного противника, залежно від характеру місцевості, від батальйонів, які здійснюють марш у складі головних сил бригади (полку) як безпосередня охорона, висилаються головні дозори, а від замикаючого батальйону - і тильний дозор або дозорне відділення (танк) на відстань, що забезпечує спостереження за ними і підтримку його вогнем.

Колона головних сил батальйону (роти) залежно від умов обстановки може мати різне шикування. Доданий механізованому батальйону (роті) танковий підрозділ прямує в голові колони, а доданий танковому батальйону (роті) механізований підрозділ розподіляється поміж танковими ротами (взводами) і прямує в їх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону. Штатна і додана артилерія, залежно від умов обстановки, може здійснювати марш у голові колони головних сил батальйону, за командно-спостережним пунктом, або прямувати за бойовими підрозділами батальйону. Гранатометний взвод прямує за головною ротою головних сил батальйону, а протитанкове відділення роти - у голові колони роти. Протитанковий підрозділ батальйону прямує за головною похідною заставою або за головною ротою головних сил батальйону. Більша частина засобів підрозділу ППО, що здійснює марш у колоні батальйону, прямує ближче до голови колони головних сил, а частина з них - з головною похідною заставою.

У передбаченні вступу в бій від батальйону, що діє в передовому загоні, в авангарді або в голові колони головних сил бригади (полку), може висилатися розвідувальний дозор. Якщо розвідувальний дозор не висилається, то розвідувальний взвод або підрозділ, призначений для дій у розвідувальному дозорі, здійснює марш у голові колони головних сил батальйону за командно-спостережним пунктом.

Підрозділи МТЗ ідуть за колоною головних сил батальйону. Залежно від умов обстановки і місцевості вони можуть здійснювати марш за окремим маршрутом руху. За рішенням командира бригади (полку) вони можуть включатися до складу колони підрозділів МТЗ бригади (полку) і приєднуватися до батальйону на привалах (у районах відпочинку). Медичний пункт батальйону прямує з підрозділами МТЗ, а в передбаченні вступу в бій - за підрозділами, призначеними для дій у першому ешелоні.

У батальйоні організується замикання колони, до складу якого виділяються евакуаційні і ремонтні засоби, сили і засоби медичної служби, машини з пальним і військово-технічним майном.

Командир батальйону, як правило, прямує в голові колони батальйону, командир роти - завжди в голові колони роти. Звіряючи по карті маршрут руху, командир батальйону (роти) керує діями висланого розвідувального дозору, похідної охорони і підтримує встановлений порядок маршу.

Заступник командира батальйону з МТЗ керує пересуванням підрозділів МТЗ. Він разом із заступниками командирів рот з озброєння звичайно керує замиканням батальйону. Заступник командира батальйону може прямувати з підрозділами, призначеними для дій у другому ешелоні, або з головною похідною заставою.

Зв'язок на марші здійснюється рухомими засобами, а в підрозділах, крім того, встановленими сигналами. Радіозасоби працюють тільки на прийом. У разі зустрічі з противником з початком бою радіозв'язок використовується без обмежень. У ході маршу контроль за рухом колони здійснюється по радіомережі комендантської служби й отриманням повідомлень на комендантських постах (пунктах). Командир батальйону через комендантські пости і диспетчерські пункти повідомляє номер своєї колони, інформацію про стан пройденої ділянки дороги і про обстановку на ній, техніку свого підрозділу (та інших підрозділів, військових частин), яка відстала і вийшла з ладу, а від старшого комендантського поста (чергового диспетчера) одержує розпорядження і накази, що надійшли для нього, інформацію про стан наступної ділянки руху і про об'їзди.

Заступник командира батальйону з МТЗ (заступник командира роти з озброєння) доповідає командиру батальйону (роти) про озброєння і військову техніку, яка зупинилася або вийшла з ладу.

Вогневе ураження противника в ході маршу організується з метою знищення (подавлення) диверсійно-розвідувальних груп, засідок противника, підтримки бою органів похідної охорони і розвідки батальйону (роти). При його організації командир батальйону (роти) визначає: порядок застосування озброєння і техніки підрозділів, розгортання і відкриття вогню штатної і доданої артилерії з маршу, доводить сигнали управління, цілевказання і взаємодії під час вогневого ураження.

Розгортання штатної і приданої артилерії по можливості повинно проводитися до вступу в бій підрозділів батальйону; при подоланні бар'єрних рубежів може проводитися завчасно, при цьому підрозділи артилерії можуть залишатися на вогневих позиціях до подолання підрозділами батальйону бар'єрного рубежу.

З виявленням засобів повітряного противника підрозділи ППО знищують його вогнем з коротких зупинок або із вогневих позицій поблизу маршруту пересування.

З метою захисту підрозділів від високоточної зброї, ЗМУ та ударів авіації противника виконуються такі заходи: збільшення дистанцій між машинами (щонайперше між танками й іншими броньованими машинами); запобігання скупченню підрозділів, озброєння і техніки перед вихідним пунктом, пунктами регулювання й особливо під час подолання бар'єрних рубежів; розосередження військових частин (підрозділів) у районах відпочинку і привалів; уміле використання захисних властивостей місцевості, табельного та допоміжного інженерного майна, місцевих матеріалів, а також засобів індивідуального захисту; інженерне обладнання районів відпочинку; застосування аерозолів, теплових пасток і виконання інших заходів щодо маскування.

Отримавши завдання на марш, командир батальйону (роти) під час його усвідомлення, крім звичайних питань, уточнює: завдання батальйону (роти) і місце в похідній колоні бригади (полку); довжину маршруту, рубежі, райони, зазначені старшим начальником, і час їх проходження, порядок дій на рубежах імовірної зустрічі з противником (якщо вони визначені); засоби підсилення і підрозділи, які здійснюють марш у колоні батальйону (роти); час на підготовку до маршу; наявність бар'єрних рубежів і їх характер; заходи з підготовки до маршу, які визначені старшим начальником. Під час оцінювання обстановки командир батальйону (роти) додатково вивчає: можливості противника з ведення розвідки, вплив противника на підрозділи в ході маршу і рубежі досяжності його засобів ураження; можливі райони дій диверсійно-розвідувальних груп, повітряних десантів і аеромобільних груп противника та характер його дій; оцінює маршові можливості штатних і доданих підрозділів; вивчає по карті маршрут руху, його довжину і прохідність, умови здійснення маршу, рубежі та час імовірної зустрічі з противником і до яких дій бути готовим, місця і час привалів, а також місця, час і порядок дозаправлення техніки, харчування особового складу і поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу; визначає швидкості руху і величину дистанції між машинами з метою захисту від високоточної зброї на ділянках маршруту і розраховує час руху на кожній з них; оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку і зосередження; визначає обсяг інженерного обладнання районів і робить інші необхідні розрахунки, а також визначає порядок спостереження і підтримки зв'язку під час маршу.

У замислі на марш командир батальйону (роти) визначає: швидкість руху по ділянках маршруту і дистанції між машинами; побудову похідного порядку та розподіл сил і засобів по колоні; склад, завдання і віддалення похідної охорони; порядок відбиття ударів повітряного противника та дій під час вогневого ураження підрозділів батальйону під час маршу; порядок дій підрозділів батальйону (роти) у разі нападу противника з засідки; час початку і закінчення маршу.

Під час організації маршу в передбаченні вступу в бій з противником командир батальйону (роти), крім того, визначає рубежі та час можливої зустрічі з противником, замисел зустрічного бою і завдання підрозділам.

У бойовому наказі на марш командир батальйону (роти) вказує:

у першому пункті - відомості про противника;

у другому пункті - завдання сусідів;

у третьому пункті - завдання батальйону (роти), місце в похідному порядку бригади, полку (батальйону); район зосередження або рубіж, час прибуття (виходу в район (на рубіж); вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження; місця і час привалів; замисел на марш. Батальйону (роті), що діє в передовому загоні, вказує напрямок дій, завдання та час початку дій і виконання завдання;

у четвертому пункті - після слова “наказую” завдання підрозділам: головній похідній заставі (головному дозору, дозорним відділенням, танкам) - склад, бойове завдання, час проходження вихідного пункту, пунктів регулювання і порядок доповіді про обстановку; механізованим і танковим ротам (взводам) - засоби підсилення, завдання, місце в похідній колоні, порядок відкриття і ведення вогню по повітряних цілях, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником - порядок дій; підрозділам артилерії та інших вогневих засобів - завдання на марш, під час вступу в бій з противником і відбиття нападу його диверсійно-розвідувальних груп, місце в похідній колоні та у бойовому порядку; підрозділу ППО - місце в похідній колоні, порядок ведення розвідки та оповіщення про дії повітряного противника, порядок ведення вогню; іншим підрозділам батальйону і підрозділам підсилення - місце в похідній колоні та завдання, до виконання яких бути готовими;

у п'ятому пункті - місця і порядок дозаправлення техніки пальним у ході маршу, а в передбаченні вступу в бій, крім того, витрати ракет, боєприпасів і пального на виконання завдання;

у шостому пункті - час готовності до маршу;

у сьомому пункті - порядок спостереження і зв'язку під час маршу, місце командно-спостережного пункту командира батальйону (роти) в колоні і порядок управління у разі виходу його з ладу.

Під час комбінованого пересування завдання ставляться одним наказом.

Для протидії можливим засідкам противника на маршруті руху командир батальйону (роти) повинен передбачити такі заходи:

побудову похідного порядку з урахуванням ведення бою у разі нападу противника з засідки;

уточнити завдання органам похідної охорони і підрозділам, які здійснюють марш у складі колони головних сил;

під час розрахунку маршу передбачити час на огляд похідною охороною місць можливого влаштування засідок і визначити порядок їх проходження;

передбачити обладнання техніки додатковим захистом і забезпечення особового складу засобами постановки аерозольних завіс;

організувати проведення тренувань у діях з відбиття нападу на колону підрозділу і надання допомоги підрозділу, який потрапив у засідку.

Особовий склад має бути навчений діям з відбиття нападу із засідки в перші хвилини бою без команд командирів підрозділів. З метою збереження управління підрозділом командир може перебувати в глибині колони.

Взаємодія в батальйоні (роті) організується на добовий перехід. Під час організації взаємодії уточнюється і узгоджується: порядок здійснення маршу, подолання заражень, руйнувань і дистанційно встановлених мінних полів; порядок дій під час нальоту авіації противника, висадки повітряних десантів, дій підрозділів у разі нападу противника з засідки; дії підрозділів у разі застосування противником ЗМУ, високоточної і запалювальної зброї, а також у разі витрати ними боєздатності; дії підрозділів під час зміни маршруту руху (отримання нового завдання), а також після закінчення маршу.

Під час організації управління командир батальйону (роти) визначає: організацію зв'язку та порядок використання засобів зв'язку, переміщення командно-спостережного пункту під час маршу і в разі зустрічі з противником, своє місце і місця заступників; порядок відновлення управління.

У вказівках щодо всебічного забезпечення командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає: порядок подолання загороджень, у тому числі встановлених дистанційним способом, та зруйнувань на маршруті; обсяг і порядок інженерного обладнання району денного (нічного) відпочинку (зосередження); заходи щодо захисту від ЗМУ, високоточної і запалювальної зброї; порядок користування приладами нічного бачення (освітлювання) та маскування; порядок організації харчування особового складу, заправлення машин, поповнення ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів, ремонту й евакуації, ОВТ, яка вийшла з ладу в ході маршу, порядок евакуації поранених і хворих, а також вимоги безпеки та підтримання дисципліни маршу.

Під час підготовки до маршу в батальйоні (роті) розробляються: розрахунок часу на підготовку до маршу; рішення на марш; бойовий наказ; бойові розпорядження (попередні бойові розпорядження); робоча карта командира батальйону (роти); розпорядження (вказівки) щодо всебічного забезпечення; донесення про бойовий і чисельний склад. У батальйоні додатково - заявки на матеріальне забезпечення підрозділів, донесення з МТЗ і про дози радіоактивного опромінення особового складу.

На робочій карті командира батальйону (роти) відображається: положення батальйону (роти) на момент отримання завдання; положення противника і підрозділів військ, які діють попереду; район зосередження (зазначений рубіж) і час прибуття в нього; маршрут руху; вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження органами похідної охорони і головними силами; маршрути руху бічних похідних застав (місця виставлення бічних нерухомих застав) і їх завдання; місця розташування постів регулювання і комендантських постів; бар'єрні рубежі, ділянки маршруту за умовами їх проходження, їх розміри та швидкості руху на кожній з них; місця, час і тривалість привалів для колони головних сил і похідної охорони; замисел бою на рубежах імовірної зустрічі з противником; завдання і склад головної похідної застави та похідної охорони; організація ППО та управління; запасний маршрут, маршрути руху сусідів і їх завдання.

Крім того, на карту наносяться: схема похідного порядку з вказівкою розподілу сил і засобів по колоні, глибини колон підрозділів, кількість машин у них і віддалення похідної охорони; таблиця з розрахунками на витягування колони до вихідного пункту, проходження колонами вихідного пункту, пунктів регулювання і зосередження у зазначеному районі (на рубежі); завдання, які виконуються силами та засобами старшого начальника щодо забезпечення маршу батальйону (роти); сигнали управління і взаємодії.

У першу чергу завдання ставляться підрозділам, які приступають до маршу раніше за інших або яким потрібно більше часу на підготовку.

У ході проведення контролю готовності підрозділів до маршу особлива увага звертається на підрозділи, призначені для дії в органах похідної охорони і розвідки, розуміння підлеглими командирами отриманих ними завдань і відповідність прийнятих ними рішень цим завданням, готовність озброєння і техніки, виконання вказівок щодо всебічного забезпечення.

Підрозділи на марші рухаються тільки з правого боку дороги, дотримуючись встановлених швидкостей руху, дистанції між машинами, вимог безпеки і маскування. Лівий бік дороги залишається вільним для обгону і зустрічного руху. Обгін колони іншою допускається тільки з дозволу старшого командира, при цьому колона, яку потрібно обігнати, зупиняється на правому узбіччі або праворуч від дороги. Тіснини, тунелі і мости колона батальйону (роти) проходить безупинно з максимально можливою швидкістю. Під час руху по мостах, залізничних переїздах, тунелях і небезпечних ділянках маршруту вживають заходів, які гарантують безпеку руху та не допускають затори на маршруті і загазованість тунелів.