Історія виникнення та розвитку вогнепальної зброї, загальні положення та основні поняття

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Інститут кримінально-виконавчої служби

Кафедра спеціальної підготовки

Лекція

з навчальної дисципліни: Вогнева підготовка

Тема: Історія виникнення та розвитку вогнепальної зброї, загальні положення та основні поняття

Навчальний час 2 години

Київ 2012

Зміст

Вступ

1. Довогнепальна зброя

2. Вогнепальна гладкоствольна зброя

3. Нарізна вогнепальна неавтоматична зброя

4. Автоматична вогнепальна зброя

Вступ

Ручна вогнепальна зброя, яка одержала потім назву стрілецької, належить до типу метальної зброї, призначеної для враження противника на різних відстанях.

Зброя (військова) - пристрої і засоби, які застосовують у збройній боротьбі для враження або знищення противника. Служить як для нападу так і для захисту. Виникнення вогнепальної зброї було б неможливим, без подальшого розвитку рівня техніки - металургії, виробництва пороху, тощо. В створення та розвиток стрілецької зброї великий внесок зробили російські збройові майстри та винахідники, конструктори та вчені на всіх етапах її розвитку.

Історію вдосконалення вогнепальної зброї з метою підвищення її скорострільності, видатний російський зброяр В.Г.Федоров починає з часу організації в Росії регулярної армії в 1700 р. і підрозділяє на наступні періоди:

1700-1844 рр. епоха кременевої, яка заряджалася з дула, гладкоствольної та нарізної зброї;

1844-1866р.р. - епоха ударної, яка заряджалася з дула, гладкоствольної та нарізної зброї з кулею Міньє і бельгійською кулею;

1866-1891р.р. - епоха нарізної зброї, яка заряджалася з казни, гвинтівки Террі-Нормана, Карле, Крика, Бердана №1, №2;

1891-1904р.р. - епоха магазинної зброї трьохлінійна гвинтівка Мосіна, зразка 1891р.;

з 1904 р. - з часу прийняття на озброєння кулемета "Максим" - епоха автоматичної зброї: кулемет Максима, автомат Федорова, кулемет Дегтярьова, а також автомат і кулемет Калашникова.

Таким чином в Росії, за період з 1700р. розвиток стрілецької зброї пройшов шлях від гладкоствольної, яка заряджалася з дула окремо порохом і кулею і окремо створюваного способу запалювання порохового заряду, однозарядної гвинтівки, яка заряджалася з казни, з'єднана в унітарний патрон з капсулем всіх елементів пострілу-гільзи пороху, кулі і запалу до автоматичної зброї.

1. Довогнепальна зброя

Виникнення і початок розвитку метальної зброї відноситься до сивої давнини. Ще первісні люди використовували метання рукою каміння, палок, списів та інших предметів.

Бажання збільшити дальність метання привело до виникнення пращі (палка на кінці розщеплена для каміння та пращі-брига). Однак праща не забезпечувала влучності кидка. Дальність кидка з пращі в окремих випадках досягала 200 метрів. Воїн озброєний таким видом зброї повинен був переносити досить великий вантаж снарядів (каміння).

В подальшому, для того, щоб після першого удару можна було притягнути снаряд назад і нанести другий удар був винайдений болас, подвійний болас, потрійний болас (шкіряний ремінь на кінці якого закріплялись один, два і т.д. камінці).

Праща і болас, як озброєння воїна втрималось в європейських арміях до кінця XVI ст., існуючі поряд з вогнепальною зброєю.

Більш ефективним засобом метальної зброї став лук, снарядом для якого служила стріла, метання проводилось за рахунок сили, пружності прута.

Середня дальність польоту стріли досягала 200м і більше, а в окремих випадках 800-900 метрів.

Тренований лучник випускав за хвилину до двох десятків стріл. Самими дальнобійними вважалися турецькі луки. Стріла дальнобійного лука на 300 кроків пробивала 5-см дошку. Лук був на озброєнні руських воїнів з часів Київської Русі до XVII ст.

В подальшому для підвищення влучності і зручності стрільби лук почали закріпляти в дерев'яній ложі, де була встановлена прорізь прицілювання і спусковий механізм.

Різновидом метальної зброї був арбалет, який з'явився в Європі в середині XV ст. Поступаючись лукові в швидкострільності, арбалет перевищував його в ефективності дальності стрільби. Короткі і важкі (до 500 грамів) арбалетні стріли на значних відстанях вбивали не захищеного латами воїна, а з менших відстаней пробивали навіть, лицарські лати.

На Русі ця зброя, що називалась самострілом, з'явилась на 100 років раніше ніж в європейських державах. Вперше він згадується в літописах Х ст.

По мірі вдосконалення самостріл почали виготовляти з сталі по типу ресори, щоб збільшити натяг тятиви. Для направлення стріли в ложі закріплювалась металева труба, нагадуючи ствол, виготовлявся пристрій для прицілювання у вигляді мушки і щитка з проріззю.

Завдяки цьому, стрільба з самостріла стала більш точною ніж з луку, збільшилась дальність стрільби, а також збільшилась пробивна сила стріли: на відстані 100 кроків стріла пробивала трьохдюймові дошки (1 дюйм-2,54 см), а на відстані 300 кроків вбивала людину. В Росії самостріли застосовувалися в основному при обороні міст або фортець, тому що вони були важкі й громіздкі і мали невелику швидкострільність (1-2 постріли за хвилину). Поступово вдосконалення метальної зброї дало можливість створення різних механізмів та пристроїв, що знайшли потім широке застосування в стрілецькій зброї: ствола, лозі, прицілу, спускового механізму і т.п. Це прискорило появу і подальший розвиток стрілецької зброї.

Застосування пороху для викидання кулі призвело до появи вогнепальної зброї, цьому також сприяв рівень розвитку техніки в цілому.

2. Вогнепальна гладкоствольна зброя

Початок застосування вогнепальної зброї в більшості країн Європи й зокрема на Русі відноситься до XIV ст. Вперше вона була застосована руськими воїнами для відбиття нашестя татар на Москву у 1382 році. Першими зразками артилерійської вогнепальної зброї були бомбарди - знаряддя, котрі стріляли камінними ядрами великого діаметру. Про їх розміри можна судити на прикладі бомбарди " Кримгільда", виготовленої у 1388 році в німецькому місті Нюрнбергу. ЇЇ маса сягала 3000 кг, а вага кожного ядра більш ніж 300 кг. Для перевезення такої гармати потрібна була упряж з 12 коней.

В кінці XIV ст. відбувається диференціація вогнепальної зброї. Перші зразки її мали вигляд залізної, інколи бронзової труби, глухий кінець якої закінчувався довгим стержнем, котрий при стрільбі впирався в землю або брався під руку. Заряд пороху підпалювали в ручну, підносячи до загравного отвору тліючий гніт.

В XV cт. з'явилась зброя аркебуза, пряма попередниця ручної стрілецької зброї наших днів. Дальність польоту аркебузних куль не перевищувала 250м, влучність й пробивна сила куль була низька. В середині XV ст. почали з'являтися гнітові замки, котрі спрощували процес проведення пострілу.

В 1521р. на зміну аркебузі прийшов ґнітовий мушкет. Його батьківщина Іспанія. Цей вид вогнепальної зброї мав більше калібр і довжину в порівнянні з аркебузом та перевищував її по балістичним якостям. Мушкет мав калібр 23мм, довжину 180см, вагу-від 8,2 до 10,24 кг, а дальність стрільби круглими 50-грамовими кулями до 500м. Тому мушкетером міг бути тільки фізично сильний воїн.

Якщо поява перших зразків ручної вогнепальної зброї типу рушниць відноситься до початку XIV ст., то поява пістолетів (маленьких рушниць), даючи змогу стріляти однією рукою, відноситься до середини XVI ст. Винахідником револьвера (пістолета) формально вважається італійський майстер Каміл Вітеллі. Поява пістолетів стала можливою тільки з винаходом кременевих замків, спочатку колискових, а потім ударних. Однак період кременевого запалювання порохового заряду ще не означав, що наступила історія пістолетів, скоріше всього, їх передісторія. Тільки на початку ХІХ ст., коли з'явились і швидко завоювали признання ударно-капсульні замки, як для пістолетів так й для всіх видів вогнепальної зброї, почалась ера бурхливого розвитку вогнепальної зброї взагалі.

3. Нарізна вогнепальна неавтоматична зброя

Відкриття гримучих сполук, котрі запалювались від удару, й винахід металевого капсуля відкрили нову сторінку в історії стрілецької зброї, дали поштовх розвитку збройової техніки й сприяли появі і розповсюдженню нарізної, казнозарядної зброї.

В 1774 році французький лікар Бойєн відкрив гримучу сполуку, продовжуючи досліди Бойєна, англієць Гаварі (Ховард) виготовив "Говардов порох", котрий мав величезну перевагу в порівнянні з іншими вибуховими речовинами - він був безпечний при виготовленні, перевезенні в капсулях. Для його загорання був потрібен короткий, сильний, зосереджений удар, поява металевих капсулів різко підняла ефективність нового замка. В 1818 році англієць Джо Егг сконструював мідний капсул. Це був день народження капсуля сучасного типу, центром виробництва зброї в Росії була Московська збройова палата, заснована в 1511 році. Петербурзький збройовий двір і Тульський збройовий завод.

Поштовх в розвиток й вдосконалення вогнепальної зброї в Росії вніс Петро І. Високу якість російської зброї підтвердила перемога армії Петра І над шведами. В XV ст. збройові майстри, бажаючи збільшити дальність стрільби винайшли нарізний ствол. Історія приписує цей винахід віденському зброяру Гаспару Цольнеру, котрий в 1498р. зробив на початку ствола нарізи, розміщенні паралельно його осі. Згодом Август Коттер пішов далі і замінив пряму нарізку нарізів на гвинтову. Кучність стрільби нарізних аркебуз була значно вища ніж y гладкоствольних.

В Росії нарізні рушниці мали назву гвинтових пищалей (доXVIII ст.), потім штуцерів, рушниць й карабінів.

Швидкострільна пищаль виготовлена в середині XVI ст. в Московській збройовій палаті і вважається першою в світі нарізною зброєю. В 20 роках XVIII ст. професор Лейтман в перше в світі дослідив вплив нарізів на політ кулі й теоретично довів, як в стволі наданої довжини правильно нарізати відповідної крутизни спіральні доріжки. Він розрахував, які нарізи необхідні, щоб надати кулі потрібну швидкість обертального руху. Це були нарізні рушниці, котрі заряджалися з дула. Таке заряджання було дуже не зручним для стрільця й не забезпечувало необхідної швидкострільності.

Різке збільшення швидкострільності нарізної зброї стало можливим в зв'язку з винаходом в 60-і роки XIX ст. унітарних (паперових) патронів для заряджання з казенної частини ствола. Швидкострільність такої зброї збільшилась до 6-7 пострілів за хвилину, а гвинтівок під з'явившийся металевий патрон до 8-9 пострілів за хвилину.

У 1862 році американський винахідник Хіран Бердан винайшов нову гвинтівку, затвор якої забезпечував викидання стріляної гільзи, зручність заряджання. Значним плюсом нової моделі Х.Бердана була її надійність і повне виключення можливості випадкового пострілу. В 1860 році гвинтівка Бердана була прийнята на озброєння російської армії під назвою "Гвинтівка зразка 1860 року" або просто "Берданка".

Відкриття та застосування металевого унітарного патрона дало можливість винаходу магазинної зброї. Вперше магазинна зброя найшла застосування в 1861-1865рр. під час Громадянської війни в Північній Америці. Це були карабіни Спенсера зразка 1860 року, магазин в ньому розміщувався в прикладі і споряджався 7-ма патронами.

В Європі магазинна зброя з'явилась в 1869 році, її автором був винахідник Фрідріх Ваттерлі. Магазин мав 11 патронів і був розміщений під стволом.

В Росії також проводились роботи по вдосконаленню магазинної зброї. Така гвинтівка була сконструйована визначним збройовим майстром С.І.Мосіним і увійшла в історію як "Трьохлінійна гвинтівка Мосіна, зразка 1891 року". Завдяки закінченості конструкції ця гвинтівка більш як півстоліття не знала змін в конструкції, магазин цієї гвинтівки був розрахований на 5 патронів, бойова швидкострільність -10 пострілів за хвилину, калібр 7,62 мм, прицільна дальність стрільби 2000 м, маса зі штиком-4,5 кг, довжина зі штиком -166см, без штику -123см, вага патрона -26,1г, вага кулі - 13,73г. Гвинтівку відрізняла простота конструкції і технологічність. Затвор, наприклад, можна було розібрати без допомоги викрутки.

Трьохлінійка - чому таку назву отримала ця гвинтівка? Калібр 7,62 мм складав 3 лінії (руська міра довжини-2,54 мм): 3 х 2,54 мм = 7,62 мм. Сергій Іванович Мосін 14 квітня 1849 року закінчив військову гімназію, а потім артилерійське училище. Після служби в артилерійських частинах С.І.Мосін вступив до Михайлівської артилерійської академії. Закінчив її в 1875 році і був призначений начальником інструментальної майстерні на Тульському збройовому заводі. Більше 20 років він працював там. Ним були створені малокаліберна гвинтівка і рійково-прикладний механізм. С.І Мосін по праву може вважатися основоположником вітчизняної школи конструювання стрілецької зброї.

Широкому розповсюдженню магазинної зброї заважали боєприпаси, начинені димним порохом.

З винаходом бездимного пороху почалось корінне переозброєння армій всіх країн Європи. Бездимний порох не залишав твердих продуктів при згоранні в каналі ствола, збільшував початкову швидкість кулі при меншому заряді, дозволив перейти до меншого калібру від 4,2 до 3-ох лінійного(7,62мм), вага патрона зменшилась на 1/3. Таким чином, закінчений зразок трьохлінійного патрона був відпрацьований в 1890 році. Розвиток збройової техніки на поч.20 ст. йшов по двох напрямках: в напрямку підвищення бойових якостей зброї і в напрямку розробки й вдосконалення нових зразків автоматичної зброї.

4. Автоматична вогнепальна зброя

метальний автоматичний вогнепальний зброя

а) гвинтівки, кулемети, автомати.

Після винаходу бездимного пороху й успішного освоєння нарізних стволів склались всі передумови для появи автоматичної зброї.

В автоматичній зброї енергія порохових газів, виникаючих при пострілі використовувалась не тільки для придання кулі руху, а й для проведення операцій, пов'язаних з перезаряджанням і проведенням чергового пострілу, що значно збільшувало швидкострільність і відкривало якісно новий етап в історії розвитку стрілецької зброї.

Першим видом автоматичної вогнепальної зброї, котра була застосована в бою, був станковий кулемет, винайдений в 1884р. американським винахідником Максимом Стівенсоном.

Після довгих випробувань й проведених при цьому доробок і вдосконалень цей кулемет увійшов в історію як кулемет "Максим".

Що таке кулемет?

По-перше, це стрілецька зброя, котра відноситься до класу автоматичної. По-друге, воно групове, обслуговується обслугою. По-третє, кулемет встановлюється на опору спеціально розроблену для цієї мети.

В-четвертих, ця зброя призначена для враження різних наземних й повітряних цілей. Розрізняють наступні види кулеметів:

1) По призначенню - піхотні, зенітні, танкові, бронетранспортерні, казематні, корабельні, авіаційні;

2) По калібру - малого (до 9мм) і великого калібру(від 9мм до 14.5мм);

3) По конструкції - ручні і станкові.

Розвиток кулеметної справи і вдосконалення кулемета Максима, зокрема прийняття до нього у 1908р. станка Соколова, стимулювало винахід і конструювання автоматичної гвинтівки.

Першу оригінальну автоматичну гвинтівку з нерухомим стволом сконструював у 1904 році рядовий солдат російської армії, коваль збройово-ремонтної майстерні Я.У.Рощепей, але царський уряд цей винахід не прийняв і гвинтівка не була запущена у серійне виробництво. Особлива роль у розробці автоматичної зброї належить відомому вітчизняному зброяреві, вченому і конструктору Володимиру Григоровичу Федорову(1874-1966).

В.Г.Федоров у 1913 році створив автоматичну гвинтівку під 6,5мм патрон, у 1916 році - перший в світі автомат, а ще пізніше - уніфіковані зразки ручних кулеметів. Новий етап в розвитку стрілецької зброї почався після першої світової війни.

Його характерними особливостями були-подальше вдосконалення автоматичної зброї, поява і розповсюдження його нових зразків.

На світовій арені з'явились нові імена збройових винахідників і майстрів, серед котрих чільні місця зайняли Ф.В.Токарєв, В.А.Дегтярьов, С.Г.Сімонов, Г.С.Шпагін.

Заслуга в створенні нової автоматичної гвинтівки належить Ф.В.Токарєву(1872-1968).

В 1925р. Ф.В.Токарєв переробив і удосконалив кулемет Максим, котрий був прийнятий на озброєння під назвою кулемет Максим Токарєва. В 1927р. він розробив перший вітчизняний зразок пістолета-кулемета під револьверний патрон. В 1930 році він створив самозарядний пістолет ТТ калібру 7,62мм. В 1938р. на озброєння була прийнята самозарядна гвинтівка СГТ-38, на базі якої була створена снайперська і автоматична гвинтівки.

Великий внесок в розробку автоматичної зброї вніс Сергій Гаврилович Сімонов. В 1936р. його автоматична гвинтівка була прийнята на озброєння Червоної Армії. В 1941р. Сімонов розробив 14,5мм протитанкову самозарядну рушницю. В 1949р. ним був створений карабін СКС під 7,62мм патрон зразка 1943р.

Зброя, створена другим видатним винахідником В.А.Дегтярьовим (1879-1949) була відома ще до першої світової війни. В 1912р. його перша гвинтівка успішно витримала полігонні випробування і була прийнята на озброєння російської армії.

Починаючи з 1924р. він повністю віддався роботі над створенням ручного кулемета. В 1927р. ручний кулемет Дегтярьова був прийнятий на озброєння Червоної Армії.

Він мав такі технічні характеристики:

Калібр - 7,62мм

Початкова швидкість кулі - 840 м/сек.

Темп стрільби - 600 пострілів в хвилину

Ємність магазинної стрічки - 47 патронів

Вага без патронів -10,5 кг

Довжина -1272 мм

На базі цього ручного кулемету були розроблені авіаційні і танкові кулемети. В роки ВВВ на озброєння надійшли протитанкові рушниці калібру 14,5мм, а в 1944р. ручний кулемет під патрон 7,62мм зразка 1943р. На початок війни на озброєнні Червоної Армії була така зброя:

* 7,62мм магазинна гвинтівка зразка 1891-1930рр.

* снайперський варіант цієї гвинтівки - самозарядна гвинтівка Токарєва (СГТ) зразка 1940р.

* пістолет-кулемет Дегтярьова (ДП)

* станковий кулемет "Максима-Токарева"

* великокаліберний 12,7мм станковий кулемет Дегтярьова зразка 1938р. (особиста -7,62мм пістолет ТТ зброя командирів).

З початком війни значно зросла потреба в зброї. В неймовірно короткі строки конструктору автоматичної зброї Г.С Шпагіну (1897-1952) вдалось створити і налагодити серійний випуск нового пістолета-кулемета, зразка 1941 року ПППІ-41. ППШ почав і закінчив війну, як головна автоматична зброя солдата.

Тактико-технічні характеристики пістолета-кулемета ППШ-41

Калібр - 7,62мм (пістолетний патрон ТТ)

Темп стрільби - 1000 пострілів за хвилину

Бойова швидкострільність - 100-120 пострілів за хвилину

Початкова швидкість кулі - 500 м/сек.

Вага без магазину - 3,8 кг

Ємність барабанного магазину - 71 патрон

Вид вогню - одиночний та автоматичний

В роки ВВВ Шпагін працював над вдосконаленням 12,7мм великокаліберного кулемету, котрий одержав назву ДПІК. Він також розробив сигнальні пістолети. В 1943 році на озброєння надійшов полегшений варіант пістолета-кулемета, розроблений конструктором автоматичної зброї О.І.Судаєвим (1912-1946рр.) ПКС-43, який мав відкидний металевий приклад, забезпечував ведення тільки автоматичного вогню. Темп стрільби - 600 пострілів за хвилину, бойова швидкострільність 100-120 постріл/хв., початкова швидкість кулі - 500 м/сек, місткість - 35 патронів.

Досвід війни поставив питання про розробку нового, більш сильного патрону ніж патрон ТТ.

Такий проміжний патрон був розроблений конструктором Н.М.Єлізаровим і Б.В.Сьоміним та прийнятий на озброєння під назвою "7,62мм патрон зразка 1943р."

7,62мм патрон зразка 1943р. мав вбивчу силу й задовільну кучність стрільби на дистанціях до 800м.

В 1944 -1945рр. під цей патрон був сконструйований ручний кулемет Дегтярьова (РКД-44) і самозарядний карабін Симонова (СКС-45). В 1947р. видатним конструктором М.Т. Калашниковим був розроблений автомат під патрон зр. 1943р. й прийнятий на озброєння в 1949р. під назвою "7,62мм автомат Калашникова"(АК).

На базі АК були розроблені й прийняті на озброєння уніфіковані зразки стрілецької зброї: ручний кулемет(РКК), кулемет під гвинтівочний патрон (ПК), станковий кулемет (ККС), кулемет для танка(ККТ)4 бронетранспортера (ККБ), під гвинтівочний патрон.

В 1974р. на базі уніфікації зброї калібру 7,62мм Калашников розробив без суттєвих змін 5,45мм АК-74 і РКК-74.

Зброя, розроблена Калашниковим, має високі надійні якості, ефективно діє, проста по влаштуванню й користуванню.

Автомат. Чому цей зразок зброї так називається? Згідно з класичним визначенням, автомат - індивідуальна стрілецька зброя, призначена для враження поодиноких і групових цілей. Відноситься він до класу зброї безперервного вогню. Що це означає? Наприклад, карабін Симонова, це зразок автоматичної зброї, але в ньому автоматичне тільки перезарядження. Тому він називається самозарядним. Для проведення чергового пострілу необхідно кожний раз натискати на спусковий гачок. Іншими словами з карабіна можна вести тільки одиночний вогонь. А з автомата? Натиснувши на спусковий гачок, постріли будуть продовжуватись доки в магазині не закінчаться патрони, або не буде відпущений спусковий гачок.

До числа автоматичної зброї відноситься і прийнята на озброєння в 1963р. 7,62мм снайперська гвинтівка Драгунова (СГД). Вона багато в чому перевищувала зразки снайперських гвинтівок закордонних держав, зокрема Франції, СИЗА.

Таблиця 1. Основні тактико-технічні характеристики автоматичних і самозарядних гвинтівок та карабінів

№з/п	Характеристики	АГС-36	СГТ -40	СКС-45	СГД
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11	Калібр, мм Довжина зі штиком, мм Довжина без штика, мм Кількість нарізів Довжина нарізної частини ствола, мм Вага зі штиком, з неспорядженим магазином, кг Місткість магазину, патронів Початкова швидкість кулі, м/с Бойова скорострільність, пострілів за хвилину: - одиночним вогнем - короткими чергами Довжина прицільної лінії, мм Прицільна дальність, м: - з відкритим прицілом - з оптичним прицілом	7,62 1520 1260 4 557 4,5 15 835 25 40 591 1500	7,62 1465 1226 4 555 4,3 10 840 25 409 1500	7,62 1260 1020 4 474 3,75 10 735 35-40 480 1000	7,62 1370 1225 4 547 4,56 10 830 30 587 1200 1300
АГС' - автоматична гвинтівка Симонова, СГТ - снайперська гвинтівка Токарєва, СКС - самозарядний карабін Симонова, СГД - снайперська гвинтівка Драгунова

Таблиця 2. Основні тактико-технічні характеристики пістолетів - кулеметів

№з/п	Характеристики	ПКД зр. 1940р.	ПКШ зр.1941р.	ПКС зр.1943р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10	Калібр,мм Загальна довжина, мм Довжина нарізної частини ствола, мм Вага зі спорядженим магазином, кг Ємність магазину, патронів Початкова швидкість кулі, м/сек. Темп стрільби, постріл/хвилину Бойова швидкострільність пострілів за хвилину: - одинарним вогнем - чергами Прицільна дальність,м Дальність вбивчої сили кулі, м	7,62 788 244 5.4 71 480-490 1000 до 30 до 100 500 800	7,62 842 240 5.3/4,11 71/35 500 1000 до30 до 100 500/2002 800	7,62 825 223 3,67 35 500 600 до 100 - 200 800
ПКД(ППД)-пістолет-кулемет (пулемет) Дегпіярьова ПКШ(ППШ)-пістолет-кулемет (пулемет) Шпагіна ПКС(ППС) - пістолет-кулемет (пулемет) Судаева 1- з дисковим і секторним магазином 2- до модернізації і після модернізації

Таблиця 3. Основні тактико-технічні характеристики автоматів Калашникова

№з/п	Характеристики	АК	АКМ	АК-74	АК-74"в"1
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13	Калібр, мм Довжина автомата, мм -з примкнутим штик-ножем - без штик-ножа Довжина ствола, мм Кількість нарізів Вага автоматів, кг -з неспорядженим магазином - зі спорядженим магазином Ємність магазину, патронів Початкова швидкість кулі, м/с Темп стрільби, постріл/хвилина Бойова швидкострільність,пос/хв. - одиночний постріл - короткими чергами Довжина прицільної лінії, мм Прицільна дальність, м Дальність вбивчої сили кулі Дальність польоту кулі, м	7,62 1070 870 369 4 3,8 4,3 30 715 600 до 40 до 100 378 800 1500 3000	7,62 1020 880 369 4 3,1 3,6 30 715 600 до 40 до 100 378 1000 1500 3000	5,45 1089 940 4 3,1 3,6 30 900 600 до 40 до 100 379 1000 1350 3150	5,45 730 4 2,7 3,0 30 735 650/700 до 40 до 100 235 1100 2900
в (у)~ з вкороченим стволом

б) револьвери та пістолети

Револьвери та пістолети мають багато загальних рис, котрі витікають з їх призначення і принципово відрізняються тільки устроєм механізмів. Пістолетом в широкому розумінні називається вогнепальна зброя, котру при стрільбі можна тримати однією рукою.

Поява пістолетів стала можливою тільки з винаходом кременевих замків, спочатку колоскових, а потім ударних. Але пістолет з кременевим замком мав багато суттєвих недоліків.

Тільки на початку XIX ст., коли з'явились ударно-капсульні замки, для пістолетів почалася бурхлива ера їх розвитку і вдосконалення. Головна ціль, котру переслідували винахідники у вдосконаленні пістолетів полягала в підвищенні швидкострільності, так як в порівнянні з нею ніякі інші якості зброї ближнього бою не мали важливого значення. В 1836р. з'явився перший і дуже вдалий револьвер американця Самуєля Кольта, названий ним "Патерсон" по назві міста, де він був винайдений. Сам Кольт не був винахідником, а підприємцем. Істинним винахідником цього пістолета був Джон Пірсон.

Основна ознака цієї нової зброї - барабан, який обертався з розміщеними в ньому патронами. Для того, щоб провести постріл було необхідно звести курок і натиснути на спуск.

Подальшим розвитком і вдосконаленням револьверів стала поява унітарних патронів.

Спроби розвитку револьверів шляхом їх автоматизації, основаної на використанні енергії пороху не привели до бажаного результату. Автоматичні пістолети починають свою історію з 1872р. Поява бездимного пороху дала поштовх бурхливому розвитку пістолетів, кількість систем яких на кінець 19 століття досягла кількох десятків.

У 1897р. з'явився пістолет Браунінга з принципово нових компонованих механізмів(магазин був розташований в рукоятці) послужили зразком для створення багатьох систем.

Пістолет по конструкції принципово відрізняється від револьверів тим, що патрони в ньому розміщені не в барабані, а в коробчастому магазині.

Викидання гільзи і подача чергового патрона в патронник проводяться автоматично за рахунок енергії порохових газів.

Автоматична робота механізмів забезпечувала швидкострільність Початок конструювання вітчизняних самозарядних пістолетів відноситься до 1920-1921рр., коли була представлена перша модель, розроблена С.А.Коровіним.

В 1924р. С.А.Прилуцький сконструював пістолет спочатку під патрон Браунінга калібру 7,б5мм, а потім під калібр 7,62мм. В 1930р. в результаті полігонних випробувань пістолетів Коровіна, Прилуцького, Токарєва паралельно з кращими зразками закордонних систем Вальтера "Парабелум", Браунінга і різних калібрів: 7,б5 мм, 9мм, 11,43мм.

Кращим по всім показникам був визнаний пістолет Токарєва, якому було присвоєно найменування "7,62мм пістолет зразка 1930р.", або ТТ(Тула-Токарєв).

В 1945р. був об'явлений конкурс на розробку нового пістолета в замін пістолета ТТ.

В проектуванні брали участь конструктори: Ф.В.Токарєв, С.Г.Сімонов, С.А.Коровін, П.В.Воєводін, І.І.Раков, Н.Ф.Макаров та інші.

Під час полігонних випробувань кращі показники мав 9мм пістолет Макарова, котрий і був прийнятий в 1951р. на озброєння під назвою "9мм пістолет Макарова" (ПМ). Пістолет Макарова має менші розміри і вагу в порівнянні з пістолетом ТТ, більший калібр дозволив зберегти попередню вбивчу силу і зупиняючу дію кулі.

Пістолет ПМ в порівнянні з пістолетом ТТ дає можливість швидше відкривати вогонь і продовжувати його ведення з більшою швидкострільністю, завдяки наявності самовзводного ударно-спускного механізму. ПМ більш надійний в роботі. Автоматика його, як і в інших пістолетів заснована на принципі віддачі вільного затвору.

Одночасно з самозарядним пістолетом Макарова під 9мм патрон був розроблений і прийнятий на озброєння в 1951р. автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС).

АПС дозволяє вести як одиночний вогонь так і стрільбу короткими чергами або безперервно.

В 1974р. колективом конструкторів в складі Т.І.Лашньова, О.О.Самаріна і Л.Л.Кулакова під новий патрон калібру 5,45мм розроблений конструктором О.Д.Денисовою був створений самозарядний пістолет ПСМ (пістолет самозарядний малогабаритний).

Ознаки по яким розрізняють автоматичні пістолети

Автоматичні пістолети розрізняють по багатьох ознаках :

- способи ведення вогню;

- конструкції, калібру й способу з'єднання стволу;

- влаштуванню механізму запирання каналу ствола;

- влаштуванню ударного механізму;

- влаштуванню спускового механізму;

- влаштуванню і дії запобіжника;

- влаштуванню прицільного пристосування;

- влаштуванню магазину;

- влаштуванню механізму викидання стріляних гільз.

Принципи влаштування і дії автоматики

По принципу автоматики пістолети поділяються на дві групи:

- пістолети, діючі за принципом використання віддачі;

- пістолети, діючі за принципом використання реакції врізання кулі в нарізи і тертя кулі при русі її по каналу ствола.

Системи пістолетів з віддачею затвору

Системи характеризуються тим, що ствол зброї не рухомий, а його канал запирається затвором, не зв'язаним зі стволом, або зв'язок затвора зі стволом зникає в момент початку руху затвору назад.

По-іншому, робота всіх механізмів автоматики зв'язана тільки з рухом затвору, який проходить в напрямку осі каналу ствола.

В залежності від виду зв'язку затвору зі стволом ці пістолети діляться на наступні групи: з віддачею вільного затвору; з віддачею напіввільного затвору; з віддачею затвора при наявності міцного зчеплення без самовідкривання. Представниками системи пістолетів з віддачею напіввільного затвору являються тільки пістолети Бергмана зразка 1901 р. Представниками системи з віддачею затвору при наявності міцного зчеплення без самовідкривання є пістолети "Севідж". Віддача вільного затвору - вільний затвор не має ніякого зчеплення зі стволом, а тільки прижимається пружиною до його казенної частини(Пістолет Макарова).

Системи пістолетів з віддачею ствола характеризуються тим, що ствол в них є нерухомим. В момент пострілу він міцно зчеплений з затвором і являє єдину рухому систему ствол-затвор. Розчеплення цих деталей проходить після пострілу.

Робота автоматики: тиск порохових газів на затвор при міцному зчепленні його зі стволом приводить всю систему ствол-затвор в рух, протилежний руху кулі. Доки продовжується дія порохових газів рух системи ствол-затвор проходить зі збільшенням швидкості, а потім по інерції. В подальшому, за допомогою спеціального механізму проходить розчеплення ствола з затвором і кожний з них рухається незалежно один від одного. Пістолети з віддачею ствола діляться на системи з довгим і коротким ходом ствола.

Системи пістолетів з віддачею ствола при його довгому ході В цих системах затвор разом зі стволом рухається назад на повну довжину ходу рухомої системи. В задньому положенні затвор затримується, а ствол повертається в попереднє положення. Розчеплення затвору проходить на початку зворотного руху ствола, після чого затвор також рухається вперед. Представником цієї системи є пістолет Броммер "Стон".

Системи пістолетів з віддачею ствола при його короткому ході

В цих системах затвор разом зі стволом рухається назад не на повну довжину рухомої системи, а тільки на незначну відстань. Потім проходить розчеплення затвору зі стволом, після чого вони рухаються незалежно один від одного. В залежності від подальшого руху затвору і ствола ці системи підрозділяються на наступні групи:

а) з віддачею затвору і ствола при його короткому ході з поверненням ствола в переднє положення зразу після розчеплення з затвором;

б) з віддачею затвору і ствола при його короткому ході з поверненням його в переднє положення затвором;

в) ствол після розчеплення з затвором проходить невелику відстань і затримується, а затвор продовжує рух назад, потім затвор починає рух вперед, досилає патрон до патронника, зчіпляється зі стволом і разом повертаються в переднє положення; {представниками цієї системи автоматики є пістолети ТТ(Тула-Токарєв); 9мм пістолет Браунінга зразка 1935 р.~, 11,43 мм пістолет Кольта зразка 1911р.)

г) ствол, пройшовши деяку відстань після розчеплення з затвором, одразу ж повертається в переднє положення, в той час, як затвор продовжує рух назад і повертається в переднє положення незалежно від руху ствола. По цьому принципу діє автоматика пістолетів системи "Парабелум". Пістолети і револьвери - найбільш масова в світі зброя. Якщо в арміях майже скрізь дивляться на цю зброю, в основному, як на зброю мирного часу (за винятком військ спеціального призначення), а від револьверів практично відмовились, то в "поліцейських" і "громадських" сферах пістолети і револьвери залишаються основною зброєю. Великий авторитет пістолетів і револьверів в спортивному світі. Визначають декілька груп цієї зброї:

- "службові", "військові" і поліцейські зразки;

- "цивільні " (насамперед "кишенькові") зразки, так звана "зброя самооборони", призначені для враження противника на ще менших відстанях ніж 25-50м;

- спортивні (цільові) до яких пред'являються особливі вимоги по влучності і кучності стрільби;

- спеціальні пістолети і револьвери

- сигнальні, пугачі;

- газові пістолети і револьвери.

Про призначення пістолета чи револьвера можна судити по параметрах патрона. Пістолетні і револьверні патрони повинні забезпечувати зупиняючу дію кулі, задля швидкого виводу супротивника зі строю. Куля, влучивши в ціль, повинна зразу ж передати їй всю свою кінетичну енергію, наносячи сильний струсовий удар. Для враження людини вважається достатньою енергія 78,5 Дж. для куль 6,5-9 мм. З урахуванням застосування зброї на малих відстанях, пістолетні та револьверні патрони мають невеликий пороховий заряд, легкі тупо конечні кулі: оболонкові, без оболонкові, напівоболонкові з експресивною пустотою. Останні заборонені в армійських зразках, але їм віддають перевагу в "поліцейських" моделях.

Таблиця 4. Основні тактико-технічні характеристики пістолетів

№з/п	Характеристики	ТТ	ПМ	АПС	ПСМ	Форт12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12	Калібр, мм Довжина,мм Довжина стволу, мм Кількість нарізів Ємність магазина, шт. Вага без патронів, гр. Вага з патронами, гр. Бойова швидкострільність пострілів за хвилину: - поодиноким вогнем - короткими чергами Початкова швидкість кулі, м/ с Вага патрона, гр. Вага кулі, гр. Вага порохового заряду, грам	7,62 195 116 4 8 854 940 34 420 10,2-11 5.52 0,48-0,52	9 160 93 4 8 730 810 30 315 10 6,1 0,25	9 225/5401 140 4 20 1020 1220/17302 40 90 340 10 6,1 0,25	5,45 155 85 6 8 460 510 30 315 4,8 2,4-2,6 0,15	8 180 95 6 12 830 950 40 315 10 6,1 0,25
1 -з примкнутою кобурою-прикладом. 2-вага з примкнутою кобурою-прикладом

Размещено на Allbest.ru