Українська військова авіація в умовах боротьби за національну державність (грудень 1917 – листопад 1920 рр.)

У розділі зроблено висновок, що українська військова авіація досліджуваного періоду за загальною кількістю літаків і тих, що були у бойовому використанні, відповідала середнім показникам авіаційних сил противника. Серед завдань, які виконувала українська авіація, були: розвідка фронту та оперативного тилу противника, коректування артилерійського вогню, підтримка звязку між зєднаннями, знищення живої сили противника, розповсюдження агітаційної літератури серед військ противника і місцевого населення прифронтової смуги. Крім бойових дій мало місце застосування літаків для міжнародних сполучень і виконання кур'єрських завдань в межах України. Встановлено, що за часів існування авіації у складі армій українських національних державних утворень були створені боєздатні авіаційні підрозділи, які підтвердили здатність якісно виконувати бойові задачі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розкритті процесу становлення української військової авіації, визначенні тенденцій і результатів її застосування в умовах боротьби за національну державність у 1917 - 1920 рр.

1. Аналіз історіографії свідчить, що обрана тема не була предметом спеціального історичного дослідження. Вона знайшла часткове висвітлення у працях українських істориків-емігрантів, сучасних вітчизняних, російських і польських дослідників. Але вони розглядали лише деякі аспекти з історії української військової авіації досліджуваного періоду. Використана автором дисертації джерельна база дозволила комплексно дослідити процес становлення та застосування української військової авіації в умовах боротьби за національну державність у 1917 - 1920 рр.

2. Встановлено, що на процес становлення української авіації вплинули чинники, що мали як позитивний, так і негативний характер. Серед позитивних - наявність на території України авіаційних частин, запасів авіамайна, що раніше належали арміям Австро-Угорщини та Росії, використання їх кадрового потенціалу; позитивне ставлення до розбудови власної авіації українських політичних діячів та військового командування. Ускладнювала цей процес загальна воєнно-політична обстановка та наявна зовнішня ізоляція українських держав; відсутність можливості використання власної авіаційної промисловості; антиукраїнські погляди певної частини офіцерського складу.

3. У ході дослідження доведено, що політичне та військове керівництво українських національних державних утворень з розумінням ставилося до розбудови власної авіації. Органи, які керували або координували цю справу, створювалися досить швидко. Для формування авіаційних частин була використана база Російської та Австро-Угорської армій. Методи комплектування особовим складом залежали від існуючої на різних етапах української державності концепції військового будівництва.

Для всіх українських авіаційних частин типовим було важке становище з кадрами, тому до служби залучали авіаторів, не зважаючи на їх соціальне та національне походження. Позитивним виявився досвід використання кадрового потенціалу колишніх російської та австро-угорської армій. У подальшому для вирішення кадрової проблеми проводилася робота з організації власних авіаційних шкіл, але впровадити в життя ці наміри повністю не вдалося.

4. Вперше досліджено парк літаків української військової авіації. Доведено, що вирішення проблеми створення боєздатного парку літаків та забезпечення авіації іншими матеріально-технічними засобами вимагало великих зусиль. Для цього застосовувалися аероплани різного походження: що залишилися від Російської та Австро-Угорської армій; що були отримані від союзників; захоплені як трофеї; зібрані власними силами з наявних запчастин. Такий стан справ, хоча і дозволяв забезпечувати матеріальну частину авіаційних частин, вів до великого різноманіття типів аеропланів, що значно ускладнювало можливості їх технічного обслуговування, ремонту та взаємодій при бойовому використанні. Сучасних літаків було вкрай мало, що примушувало активно використовувати застарілу техніку та застосовувати літаки не за їх цільовим призначенням.

5. Доведено, що українська військова авіація в означені роки за загальною кількістю літаків і тих, що були у бойовому застосуванні, відповідала середнім показникам авіаційних сил противника. Вдале використання літаків дозволяло командуванню отримувати певні переваги перед противником. Перш за все це стосується розвідки, яка на той час була важливою функцією військової авіації. Винищувачі виконували завдання з прикриття своїх сухопутних сил та здійснювали супровід розвідників-бомбардувальників. Проводились сплановані спеціальні бомбардувальні операції, хоча дії по наземним цілям у більшості випадків носили другорядний характер. Встановлено, що за часів існування авіації у складі армій українських національних державних утворень були сформовані боєздатні авіаційні частини, які підтвердили здатність якісно виконувати бойові задачі. Однак загалом українська військова авіація не могла відіграти вирішальної ролі у бойових діях - технічні можливості літаків були надто низькими, недостатньою була і їх кількість.

6. Встановлено, що важливого значення у досліджуваний період набуло застосування літаків для міжнародних сполучень, а також виконання кур'єрських завдань в межах України. Міжнародні авіарейси найбільших масштабів набули в Українській Народній Республіці. Через неспроможність виконати усі завдання внаслідок низьких технічних можливостей наявних літаків, уряд країни був змушений орендувати німецькі літаки разом з екіпажами.

7. Враховуючи результати дослідження, теоретичні висновки та узагальнення, на думку автора, було б доцільним:

видати окрему монографію, а також збірник документів і матеріалів, присвячені становленню та застосуванню української військової авіації в умовах боротьби за національну державність у 1917 - 1920 рр.;

здійснити перевидання мемуарів Петра Білона, Михайла Шарика, Петра Франка як цікавих і оригінальних джерел з історії військової авіації України 1917 - 1920 рр.;

створити постійно діючу експозицію в Державному музеї авіації України з використанням натурних макетів літаків, що застосовувалися українськими авіаційними частинами у 1917 - 1920 рр.;

розширити відповідну експозицію у Центральному музеї Збройних Сил України;

організувати виставки у народознавчих світлицях у частинах Повітряних Сил Збройних Сил України з використанням опублікованих архівних та фотодокументів, які ілюструють історію створення та бойового застосування авіації у 1917 - 1920 рр.;

запропонувати у навчальних програмах Харківського інституту Повітряних Сил України ім. М. Кожедуба, кафедри Повітряних Сил Національної академії оборони України, військових кафедрах Національного авіаційного університету та Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського (ХАІ) започаткувати курс з історії української військової авіації 1917 - 1920 рр.

8. перспективними напрямами подальших досліджень дисертант вважає:

узагальнення досвіду застосування авіаційних частин країн, що протистояли українським державам у боротьбі за незалежність;

дослідження створення та застосування гідроавіації в Україні;

вивчення персоналій та висвітлення діяльності громадських українських організацій в еміграції, які займались розвитком авіаційної науки і техніки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мараєва В.В. Військова авіація Української Народної Республіки та Української Держави гетьмана П. Скоропадського. - К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2005. - 35 с.

2. Мараєва В.В. Повітряні сполучення між Україною та Західною Європою у 1918 - 1919 рр. // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2005. - Т. VI. - С. 340-345.

3. Мараєва В.В. Авіація Української Держави (квітень - грудень 1918 року) // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. - Випуск LX (60). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 226-231.

4. Мараєва В.В. Мемуари як джерело вивчення історії військової авіації України доби національно-визвольних змагань (1917 - 1920 рр.) // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2006. - Т. ХІI. - С. 319-329.

5. Мараєва В.В. Парк літаків української авіації 1917 - 1920 рр. // Воєнна історія. - 2007. - № 1-3. - С. 128-135.

6. Бендик В.В. Авіація військова // Енциклопедія Сучасної України. - Т. 1. - К., 2001. - С. 72-75.

7. Бендык В. В небе Восточной Галичины // Авиация и Время. - 1996. - № 6. - С. 36-38.

8. Бендик В. Повітряна війна на українсько-польському фронті // Військо України. - 1997. - № 9-12. - С. 50-51.

Размещено на Allbest.ru