Аварії на хімічно небезпечних об'єктах, їх медико-санітарні наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Аварії на хімічно небезпечних об'єктах, їх медико-санітарні наслідки

ВВЕДЕННЯ

Мета заняття: прикладне засвоєння теоретико-технічних даних приладів хімічної розвідки і контролю. Розв'язання типових задач по оцінці хімічної обстановки.

Навчальні питання

1. Хімічна обстановка і методи оцінки хімічної обстановки

2. Пости хімічного спостереження. Основні завдання

3. Хімічна розвідка. Технічні засоби проведення.

4. Допомога при хімічних опіках.

5.Ураження СДОР (фосфорорганічними сполуками, фосгеном, синильною кислотою, люізитом, хлором,оксидом азоту, оксидом вуглецю, парами бензину,аміаком,сірководнем). Клініка, перша медична допомога, організація рятувальних робіт.

Заняття №6 Дослідження й оцінювання хімічної обстановки під час аварії на хімічно небезпечних об'єктах

1. Що таке хімічна обстановка?

2. Скільки існує ступенів вертикальної стійкості повітря і які?

3. Назвіть параметри, якими характеризується осередок хімічного зараження.

4. Дайте пояснення зоні зараження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

5. Дайте пояснення глибини зараження СДОР.

6. Дайте пояснення глибини розповсюдження СДОР.

7. Дайте пояснення зоні розповсюдження хмари СДОР.

8. Дайте пояснення первинній хмарі СДОР.

9. Дайте пояснення вторинній хмарі СДОР.

10. Що таке еквівалентна кількість СДОР?

11. Дайте пояснення інверсії.

12. Дайте пояснення ізотермії.

13. Дайте пояснення конвекції.

14. Дайте визначення евакуації населення.

15. З якою метою проводиться оцінка хімічної обстановки?

16. Які ви знаєте, і які найбільш поширені сильнодіючі отруйні речовини?

17. Дайте визначення осередку хімічного ураження.

18. Що таке концентрація хімічної речовини?

19. Що таке стійкість хімічної речовини?

20. Що впливає на розсіювання зараженої хмари?

21. Основна мета евакуації. Що підлягає евакуації?

хімічна розвідка обстановка допомога опік

1. Хімічна обстановка і методи оцінки хімічної обстановки

Хімічна обстановка - ситуація, яка створюється на території адміністративного району, населеного пункту, господарського об'єкту внаслідок зараження сильнодіючими отруйними речовинами.

Наслідки хімічних аварій прийнято характеризувати:

· радіусом та площею району аварії, глибиною та площею зараження місцевості з небезпечними концентраціями СДОР, глибиною та площею розповсюдження первинної та вторинної хмари отруйними речовинами;

· ступенем небезпеки хімічного об'єкту, видом отруйної речовини, кількістю її викиду в зовнішнє середовище , а також терміном вражаючої дії на людей;

· чисельністю населення, яке потрапило в зону аварії і район розповсюдження зараженого повітря;

· реальними на момент аварії метеорологічними умовами.

Оцінка хімічної обстановки - це визначення масштабу і характеру ураження ОР і СДОР, аналіз їхнього впливу на діяльність об'єктів, сил медицини катастроф (МК) і населення. Основними вихідними даними при оцінці хімічної обстановки є такі:

· тип ОР або СДОР, район;

· час аварії і кількість отруйних речовин, що вилилися;

· глибина та ширина розповсюдження;

· площа зони забруднення;

· стійкість ОР;

· метеоумови і топографічні умови місцевості;

· ступінь захищеності людей, техніки, майна;

· склад, розташування і можливості різних підрозділів для ліквідації наслідків аварії.

Метеорологічні дані можуть надходити від постів хімічного контролю, які повідомляють про швидкість і напрямок приземного вітру, ступінь вертикальної сталості повітря. Ступінь вертикальної сталості повітря характеризується такими станами атмосфери в приземному шарі повітря:

· інверсія - нижні шари повітря холодніші за верхні, виникає за ясної погоди, при малих ( до 4 м/с ) швидкостях вітру, приблизно за годину до заходу сонця, і руйнується протягом години після сходу сонця;

· конвекція - нижній шар повітря нагрітий сильніший за верхній , відбувається його перемішування у вертикальному напрямку, виникає за ясної погоди, при малих ( до 4 м/с) швидкостях вітру, приблизно через 2 год. після сходу сонця, руйнується приблизно за 2-2,5 год. до заходу сонця;

· ізотермія - температура повітря в межах 20-30 м від земної поверхні майже однакова, зазвичай спостерігається в похмуру погоду і при сніжному покриві.

Оцінку хімічної обстановки при виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті можна здійснити методами :

· прогнозування;

· за даними хімічної розвідки.

1. Метод прогнозування дозволяє визначити з достатнім ступенем вірогідності основні показники наслідків хімічного ураження, здійснити завчасно розрахунки і зробити відповідні висновки і рекомендації.

При прогнозуванні визначаються наступні параметри:

· розміри хімічного вогнища ураження, глибину і ширину розповсюдження забрудненого повітря, площу забруднення отруйними речовинами;

· вказані дані наносяться на карту або схему;

· визначається час підходу забрудненого повітря.

Осередок ураження (площа безпосереднього викиду СДОР) за наявності обвалування сховища дорівнює площі обвалованої території. За відсутності обвалування можна робити приблизний розрахунок з урахуванням того, що розлита рідина вкрила землю шаром не більше 0, 05м. Добуток площі розливу на товщину шару рідини дає приблизний обсяг вилитої рідини. Глибина розповсюдження ОР залежить від концентрації СДОР і швидкості вітру. Значне збільшення швидкості вітру ( 6-7 м/с і більше) сприяє швидкому розповсюдженню хмари. Підвищення температури ґрунту і повітря прискорює випаровування СДОР, отже, збільшує його концентрацію на ураженій території. На глибину поширення СДОР і його концентрацію значною мірою впливають вертикальні потоки повітря, їхній напрямок, що характеризується ступенем вертикальної сталості атмосфери. Важливою характеристикою осередку хімічного ураження СДОР є стійкість ураження. На неї впливає низка чинників. Будинки і споруди міської забудови нагріваються сонячними променями швидше, ніж розташований в сільській місцевості. Тому в місті спостерігається інтенсивний рух повітря, пов'язаний переважно з його переміщенням від периферії до центру магістральними вулицями. Це сприяє проникненню СДОР у подвір'я, завулки, підвали, створюючи підвищену небезпеку ураження населення. Загалом можна вважати, що стійкість СДОР вища у місті, ніж на відкритій місцевості.

Ширина вторинної хмари СДОР за стійкого вітру (коливання від основного напрямку - не більше 6⁰) вважається рівною 1/5 відповідної глибини, за нестійкого вітру (коливання вітру - більше 6⁰) - 4/5 глибини. Зона безпосередньої дії у випадку руйнації джерела збереження СДОР відносно невелика (1-1,5 км за довжиною). Висота підйому хмари газів становить від 25до 50м, що в кілька разів менше, ніж у бойових токсичних речовин.

Глибина розповсюдження зараженого повітря визначається відстанню від навітряної межі розливу СДОР до межі розповсюдження зараженого повітря з небезпечними концентраціями. Вона залежить від метеорологічних умов, рельєфу місцевості, наявності лісових масивів і щільності забудови населених пунктів.

На відкритій місцевості в умовах конвекції глибина розповсюдження хмари зараженого повітря зменшується приблизно вдвічі, за умов інверсії - збільшуватиметься приблизно в 1,5-2 рази. У населених пунктах із суцільною забудовою і лісовими масивами глибина розповсюдження зараженого повітря значно зменшується (у 3-3,5 рази).

Ширина зони хімічного зараження місцевості визначається за такими співвідношенням:

· при інверсії - 0, 03 глибини;

· при ізотермі - 0,15 глибини;

· при конвекції - 0,8 глибини.

З використанням формули:

А= L • К,

де

А- ширина зони забруднення ОР, L - глибина забруднення ОР,

К- ступінь вертикальної стійкості повітря.

За площу хімічного забруднення отруйною речовиною внаслідок аварії на хімічно небезпечному об'єкті приймається площа рівнобедреного трикутника, що дорівнює Ѕ результату добутку глибини розповсюдження забрудненого повітря на ширину зони хімічного забруднення.

Порядок розрахунку:

S= Ѕ •L•A ,

де

S - площа забруднення ;

L - глибина розповсюдження забрудненого повітря;

A - ширина зони забруднення.

2. При оцінці хімічної обстановки за даними хімічної розвідки замість розрахункових таблиць враховують фактичні дані, отримані хімічними розвідниками при обстеженні забрудненої території.

Джерела хімічної небезпеки в більшості випадків діють тривало (розливи цистерн, сховищ). Випадання крапель за рахунок збільшення їх діаметру відбувається поблизу джерела. Зона випадання твердих часток не перевищує 1-3 км, рідких - 5-10 км, газоаерозольних - 10-35 км.

СДОР здатні спричинювати ураження не лише людей, тварин і рослин, а й на тривалий час ( дні, тижні, місяці ) заражати територію. Вони можуть потрапити в організм різними способами (через дихальні шляхи, слизові оболонки, травний тракт) у газо- і пароподібному, аерозольному, краплино-рідкому станах.

Найімовірнішими СДОР, що здатні спричинити масові отруєння, нині є такі: хлор, аміак, азотна кислота, бромистий метил, оксиди азоту, чадний газ, сірчистий ангідрит, сірковуглець, синильна кислота, три хлористий фосфор, тіофос, оцтова кислота, фтористий і хлористий водень, ціаністий водень, фосген, метилізоціанат, нітрил акрилової кислоти, деякі інсектициди, ряд інших сполук.

Важливою характеристикою СДОР є їх токсичність. Під токсичністю мають на увазі здатність хімічної речовини в мінімальній кількості спричинювати патологічні зміни в організмі людини, що призводять до захворювання, втрати працездатності чи загибелі ураженого.

Кількісним показником токсичності СДОР є токсична доза (токсодоза). Розрізняють уражаючу і смертельну токсичні дози. Під уражаючою токсичною дозою розуміють найменшу кількість СДОР в одиниці об'єму зараженого повітря, що може спричинити відчутний фізіологічний ефект за визначений час.

У разі інгаляційної дії токсодоза (Т) дорівнює добутку концентрації (С) у грамах на кубічний метр або міліграмах на літр на експозицію (t) - час дії отруйної речовини у хвилинах:

Т = С • t , г/хв./м³ ( або мг/хв./л )

При потраплянні СДОР в організм через рот токсодозу прийнято виражати в міліграмах на один кілограм маси тіла, а при потраплянні на шкірні покриви - в міліграмах на см³ поверхні шкіри.

Смертельні токсодози (концентрації) можуть бути середньо смертельними, що призводять до смерті у 50% уражених (DL₅₀) і абсолютно смертельними, за яких смерть настає в 100% уражених (DL₁₀₀).

Гранично допустимі дози (концентрації) - найбільші дози (концентрації), за яких симптоми отруєння не виникають. Швидкість розвитку клінічних проявів ураження залежить від фізико-хімічних властивостей і токсичності СДОР.

В медичній практиці прийнято п'ять категорій токсичних доз концентрацій хімічних сполук:

- Максимально допустима ( ГДК);

- Мінімально діюча;

- Середньо вивідна ІС₅₀;

- Середньо смертельна ЛД₅₀;

- Абсолютно смертельна ЛД₁₀₀.

При аваріях на хімічно небезпечних об'єктах токсичні речовини потрапляють у довкілля. За свідченням фахівців, під час аварії не виключена можливість поширення кількох токсичних агентів, що можуть утворюватись як результат вторинних хімічних реакцій. При комбінованій дії кількох отрут токсичний ефект може посилюватись, це називають синергізмом, якщо вплив їх послабляється - антагонізм, коли сумується - адаптивна дія.

За ступенем токсичності хімічні сполуки можуть бути:

1. Надзвичайно токсичні - ГДК в повітрі 0,1 мг/м³ ЛС₅₀<1мг/л

2. Високотоксичні - ГДК в повітрі 0,1-1,0 мг/м³ ЛС₅₀ 1-5мг/л

3. Сильно токсичні - ГДК в повітрі 1,1-8 мг/м³ ЛС₅₀ 6-20 мг/л

4. Помірно токсичні - ГДК в повітрі 9-10 мг/м³ ЛС₅₀ 21-80 мг/л

5. Малотоксичні - ГДК в повітрі 10 мг/м³ ЛС₅₀ 81-160 мг/л

6. Практично не токсичні ЛС >160 мг/л.

Відповідно за ступенем токсичності хімічних речовин, які випускаються, хімічні підприємства розподіляються на такі ж групи.

2. Пости хімічного спостереження. Основні завдання

Пости хімічного спостереження виділяються з підрозділів розвідки хімічних військ. Основні завдання постів хімічного спостереження:

· виявлення зараження отруйними речовинами місцевості та повітря;

· встановлення типу отруйної речовини у районі розташування спостерігача чи поста;

· повідомлення про хімічне зараження тих підрозділів, у розташуванні яких вони виявлені;

· встановлення ступеня зараження місцевості та повітря ОР;

· контроль за змінами ступеня зараженості місцевості та повітря;

· відбір проб води, ґрунту, рослинності та ін.

Пости хімічного спостереження забезпечуються приладами розвідки, засобами зв'язку та подачі сигналів оповіщення, знаками обгородження ділянок зараження. Вони ведуть журнал хімічного спостереження і за командою терміново доповідають про виявлення отруйних речовин.

Виявлення СДОР називається їх індикацією. Питанням індикації займаються: військова хімічна служба, медична служба, цивільна оборона. Медична служба вирішує питання індикації СДОР на території медичних закладів, а також проводить експертизу води та продовольчих запасів на зараження отруйними речовинами. З метою індикації СДОР застосовують різноманітні методи:

1. органолептичні - зовнішні ознаки, колір, запах, консистенція.

2. біологічні - введення сполук тваринам в очі, шлунок, на шкіру, в/м, п/ш, в очеревину.

3. Фізичні - визначення властивостей СДОР по теплопровідності, електропровідності, спектру поглинання.

4. Хімічні, біохімічні - побудовані на реакціях отруйної речовини з хімічними реактивами внаслідок чого змінюється колір розчину. Хімічні реакції на СДОР повинні бути чутливими, простими, специфічними. Вони також можуть бути якісними і кількісними.

Індикація СДОР, а також дослідження води та продуктів харчування складається з чотирьох станів: огляд і попереднє обстеження на місці; відбір проб для необхідного аналізу; лабораторне дослідження; видача висновку.

3. Хімічна розвідка. Технічні засоби проведення

Хімічна розвідка - це комплекс заходів, спрямованих на виявлення зараження ОР місцевості у районах розташування та напрямку дії хімічних підрозділів, що проводяться з метою попередження ураження особового складу отруйними речовинами. Завдання хімічної розвідки.

· встановлення наявності зараження ОР місцевості та повітря і термінове повідомлення особового складу про зараження;

· визначення характеру та ступеня зараження;

· визначення меж заражених районів та позначення їх знаками „Заражено” з позначенням виду ОР та часу зараження;

· визначення районів застою ОР;

· визначення напрямків переміщення зараженої хмари;

· визначення шляхів обходу (об'їзду) районів зараження;

· здійснення контролю за зміною ступеня зараження ОР місцевості та повітря, а також за зміною меж районів зараження;

· виявлення зараження ОР джерел питної води та пунктів водопостачання. Прилади хімічної розвідки і контролю.

1. Медичний прилад хімічної розвідки (МПХР).

2. Полуавтоматичний прилад хімічної розвідки (ППХР).

3. Автоматичний газосигналізатор (ГСП-11).

4. Автоматичний газосигналізатор (ГСА-12).

5. Розвідувальна хімічна машина УАЗ-469рхб, БРДМ-2рхб, РХМ.

6. Прибор радіаційної та хімічної розвідки (ПРХР).

7. Комплект для відбору проб ( ПО-1).

Медичний прилад хімічної розвідки (МПХР)

МПХР - призначений для визначення ОР в повітрі, на місцевості (грунті), різних предметах, а також у воді, продуктах і фуражі. Його використовують також для відбору проб. Крім аналізів води, на ОР можливо виконувати аналізи води, на алкалоіди , арсини, цианіи і солі важких металів.

МПХР - це металевий корпус, ручний насос для прокачування повітря, паперові касети з індикаторними трубками на різні ОР і понумерованими реактивами, пробірками, склянками Дрекселя, металева банка з чотирма спеціальними пробірками для забору проб на зараження бактеріальними засобами, банками для сухоповітряної екстракції ОР в фуражі . Крім того, в складі комплекту - лопатка для взяття проб, ножиці, пінцет, тримач і підвіси для пробірок, поліетиленові торбинки для проб фуражу.

МПХР забезпечує виявлення ОР:

· у воді: зарина, зомана, V-газів, іприту, Bz, арсеновмісних речовин, синильної кислоти, солей важких металів, фовфорорганічних пестицидів, алкалоїдів та ін.;

· у сипких видах харчових продуктів і фуража: зарина, зоману, V-газів, іприту;

· у повітрі, на місцевості і на предметах: зарину, зоману, V- газів, іприту, Bz, фосгену, дифосгену.

Індикаторні трубки виготовлені із скла і запаяні. Всередині трубок розміщені наповнювачі і скляні ампули з реактивом. Індикаторні трубки мають маркування. МПХР укомплектований такими індикаторними трубками:

· ІТ на зарин, зоман, V-гази (одне червоне кільце і червона крапка);

· ІТ на фосген, дифосген, синильну кислоту, хлорціан (три зелених кільця);

· ІТ на іприт (одне жовте кільце) ;

· ІТ на миш'яковистий водень (два чорних кільця);

· ІТ на Вz (одне коричневе кільце).

Визначення СДОР в повітрі

Для визначення СДОР в повітрі беруть відповідну індикаторну трубку (починають з визначення ФОС), відкривають її з боків, розбивають в ній ампулу з реактивом, вставляють немаркированим кінцем в отвір колектора насосу роблять 10-15 качань ручкою насосу. Зміна кольору наповнювача трубки свідчить про наявність ОР в повітрі.

Визначення СДОР на місцевості

Для визначення ОР на місцевості підготовляють до роботи індикаторну трубку - відкривають з боків, розбивають ампулу з реактивом, вставляють не маркірованим кінцем в отвір колектору насосу. Вільний кінець індикаторної трубки підносять до тих місць, де є підозрілі краплини або плями після їх випаровування, роблять 10-15 качань. Зміна кольору наповнювача свідчать про ОР на місцевості.

Визначення СДОР в сипучих продуктах харчування

Частину проби продукту насипають в склянку для сухоповітряної екстракції, до короткої трубки цієї склянки приєднують індикаторну трубку, яка відкрита з обох боків і з розбитою всередині ампулою з реактивом на ОР. Насоси прокачують повітря через пробу продукту і трубку. Якщо продукт заражений ОР, його пари захоплюються потоком повітря (екстрагуються) і виявляються індикаторною трубкою.

Визначення СДОР у воді

В дросельну склянку з підготовленою (відкриту з обох боків і з розбитою всередині індикаторною трубкою) наливають 2-3 мл води, яку перевіряють. Індикаторну трубку немаркированим кінцем приєднують до колектору насосу і роблять 10-15 качань не допускаючи попадання рідини в трубку. Зміна кольору наповнювача трубки свідчить про ОР в воді.

Військові прилади хімічної розвідки.

1. Полуавтоматичний прилад хімічної розвідки (ППХР)

Призначений та побудований так як і прилад МПХР. Особливість в наявності ротаційного насосу з електричним приводом замість звичайного.

2. Автоматичний газосигналізатор ГСП-11

Призначений для безперервного контролю повітря з метою визначення в ньому парів ФОС ОР. При визначенні у повітрі ОР прилад подає світловий га звуковий сигнали. Живлення здійснюється від акумуляторної батареї на автомобілі УАЗ-469 рхб.

3. Автоматичний газосигналізатор ГСА-12

Призначений для безперервного контролю повітря з метою визначення в ньому парів ФОС ОР. Живлення здійснюється від бортової мережі з використанням блоку живлення.

4. Розвідувальні машини

Призначені для радіаційної, хімічної, біологічної розвідки де є відповідне оснащення.

5. Прилад радіаційної та хімічної розвідки (ПРХР)

Призначений для безперервного контролю за наявністю Y-опромінення і ОР типу зарину.

6. Комплект для відбору проб (КПО-1)

Призначений для відбору грунту, води, харчових продуктів і інших матеріалів, заражених радіоактивними, ОР, бактеріальними засобами для аналізу в лабораторіях. Норми хімічної безпеки в повітрі при роботі з токсичними речовинами

· Надзвичайно токсичні сполуки до 0,1мг/м³

· Сильно токсичні сполуки 0,1-1 мг/ м³

· Високотоксичні сполуки 1,1- 8 мг/ м³

4. Допомога при хімічних опіках

При дії кислот утворюється коагуляційний некроз від згортання білків шкіри, тканини. При дії лугів утворюється коллікваційний некроз. Глибина опіку залежить від концентрації речовини та часу експозиції. При хімічних опіках рідко спостерігається ІІ (міхурова форма) і ІІІ ступені.

В осередку надзвичайної ситуації надання першої медичної допомоги полягає в тому, що потрібно зняти одяг, який промок кислотою, лугами і швидко промити великою кількістю води (10-15 хв.) ушкоджені місця. Лити воду помірно, але не під тиском. Чим пізніше від часу ушкодження надається допомога, тим довше необхідно промивати водою. При ушкодженні фтористоводневою кислотою, промивання триває не менше 2-3 годин.

Ефективність допомоги визначається зникненням характерного запаху хімічної речовини. Відомо, що нейтралізація хімічних речовин відбувається лише на поверхневих шарах шкіри, тому після достатнього промивання водою хімічні речовини нейтралізують відповідними засобами.

Нейтралізуючі речовини при деяких видах
хімічних опіків

Агресивні речовини	Засоби нейтралізації
Вапно	Серветки, змочені 20% розчином цукру
Карболова кислота	Пов'язка з гліцерином або молоком із вапна
Хромова кислота	Пов'язка з 5% розчином тіосульфата натрію
Фтористоводнева (плавикова) кислота	Пов'язка з 5% розчином вуглекислого алюмінію або суміш гліцерину і окис у магнію
Бороводневі сполуки	Пов'язки з нашатирним спиртом або триетеноломіном
Окис селену	Пов'язки з 10% розчином тіосульфата натрію
Алюміній-органічні сполуки	Ушкоджену поверхню протирати бензином, керосином, спиртом. Водою не обмивати - буде спалах!
Білий фосфор	Після механічного видалення речовини і промивання водою, накладають пов'язку з 3-5% розчином мідного купоросу або 5% розчину марганцевокислого калію
Кислоти	Гідрокарбонат натрія
Луги	1% розчин оцтової кислоти, 0,5-3% розчин борної кислоти
Феноли	40-70% етиловий спирт
Сполуки хрому	1% розчин гіпосульфіта натрію
Іприт	2% розчин хлораміну, гіпохлорид кальцію

Размещено на Allbest.ru