Утворення та діяльність київського особливого військового округу в травні 1935 - червні 1941 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

КИЇВСЬКОГО ОСОБЛИВОГО ВІЙСЬКОВОГО ОКРУГУ

В ТРАВНІ 1935-ЧЕРВНІ 1941 РР.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі Новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, академік НАН України

Литвин Володимир Михайлович,

завідувач кафедри новітньої історії України

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Лисенко Олександр Євгенович,

завідувач відділу історії України

періоду Другої світової війни

Інституту історії України НАН України

кандидат історичних наук,

Грицюк Валерій Миколайович,

професор кафедри суспільних наук

Національної академії оборони України

Захист відбудеться «20» ____10__________ 2008 р. о _10___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.349).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано «19» _______09_______ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Божко О.І

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (570 позицій на 42 с.), додатків (26 с.). Загальний обсяг роботи становить 260 с.

Вступ. Актуальність теми дослідження. Збройні сили займали особливе місце в історії СРСР. Розвиток Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА) впродовж 1935-1941 рр. містить в собі одну з найзначніших сторінок в історії збройних сил СРСР. На цей час випало потужне зростання радянської армії, знищення офіцерського складу, участь у п'яти збройних конфліктах, початок військових реформ (з 1940 р.) і вступ у найбільш криваву в історії людства війну з Німеччиною. Дослідження діяльності КОВО (1935-1941 рр.) дозволяє більш чітко зрозуміти подальшу історію радянських збройних сил, зокрема й причину невдач в 1941 р. Наукова актуальність лежить в площині тісного каузального зв'язку з подіями Другої світової війни для СРСР та його армії, а також в руслі відкриття досі нерозкритого світу Червоної армії другої половини 1930-х рр. В сучасних умовах важливо винести уроки з радянського історичного минулого і чітко усвідомлювати де закінчуються національні інтереси і починається наступ на права і свободи громадянина, де перекіс в бік пріоритетного розвитку військово-промислового комплексу відбивається на економічному становищі населення країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01 ).

Об'єктом дослідження є процес військового будівництва на території України у другій половині 1930-х років ХХ ст. і застосування радянських збройних сил для досягнення політичних завдань.

Предмет дослідження становлять оперативно-стратегічні плани керівництва країни і військового командування та місце в них КОВО, організаційно-структурні зміни, кількісно-якісні характеристики бойового складу округу, бойова підготовка частин, участь військ КОВО у збройних конфліктах.

Мета та завдання дослідження - розкрити процес утворення округу та комплексно вивчити його діяльність в 1935-1941 рр. Відповідно до поставленої мети в дослідженні передбачено вирішити наступні основні наукові завдання:

вивчити стан наукового опрацювання проблеми, її джерельну базу;

ідентифікувати роль та місце КОВО в стратегічному плануванні РСЧА;

простежити основні організаційно-структурні перетворення та кадрову політику у військах округу;

визначити стан матеріально-технічного забезпечення КОВО;

з'ясувати масштаби репресій 1937-1938 рр. серед військовослужбовців та їх вплив на боєздатність і подальший розвиток на РСЧА та КОВО зокрема;

простежити хід, особливості та характер бойової підготовки в частинах КОВО, виявити рівень боєздатності військ на різних етапах існування округу;

висвітлити перебіг військових кампаній в Польщі та Румунії, схарактеризувати рівень особливості бойових дій частин КОВО у цих конфліктах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з травня 1935 р. по червень 1941 р. Нижня межа дослідження пов'язана з виходом наказу НКО СРСР №079 від 17 травня 1935 р. згідно якого були проведені зміни у військо-адміністративній системі РСЧА і, зокрема, розформовано Український військовий округ та створено Київський і Харківський військові округи. Верхня межа пояснюється формуванням Південно-Західного фронту на базі управління та військ КОВО у зв'язку із початком війни з Німеччиною.

Територіальні межі дослідження. Кордони КОВО за період 1935-1941 рр. не раз змінювались, зважаючи на перманентні територіальні надбання СРСР в 1939-1940 рр. До закінчення війни з Польщею у вересні 1939 р. межі КОВО окреслювались Київською, Чернігівською, Вінницькою, Одеською областями УРСР та Молдавською АРСР. Після воєнних дій до Київського округу було додано землі Західної України. Додаткові територіальні зміни до складу округу були внесенні за наслідками анексії Північної Буковини і Бессарабії. 6 липня 1940 р. Чернівецька область була віднесена до КОВО. В таких територіальних межах округ увійшов у війну з Німеччиною.

Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, об'єктивності, критичного та структурно-системного підходів до джерельного матеріалу. В процесі написання роботи застосовувались аналітичний, статистичний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний і контент-аналітичний методи дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення в історичній науці. На основі широкого масиву джерел, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, проаналізовано основні етапи розвитку та особливості функціонування Київського Особливого військового округу протягом 1935-1941 рр. Автором вперше розкрито хід, особливості та характерні риси бойової підготовки військ КОВО в 1935-1941 рр.

Поглиблено досліджуються погляди радянської військово-політичного керівництва на роль і місце округу в стратегічному плануванні РСЧА, з'ясовано вплив цього чинника на розвиток КОВО. Значною мірою новизну дисертації становить з'ясування ваги військово-теоретичних набутків радянських дослідників у міжвоєнний період, їх унікальності, важливості та дієвості. З нових позицій оцінюється характер стратегічних військово-політичних намірів керівництва СРСР. У роботі дістало подальший розвиток дослідження бойового шляху округу у військових кампаніях 1939-1940 рр., вперше з'ясовується рівень боєздатності частин в походах на Польщу та Румунію.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення й узагальнення можуть бути використані в процесі дослідження проблем новітньої історії України та СРСР, написання комплексних праць, методичних посібників і статей, а також при підготовці нормативних курсів та спецкурсів з історії Другої світової війни.

Апробація дисертаційного матеріалу здійснювалась у формі доповідей на Міжнародній науковій конференції “Україна у Другій світовій війні (до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною)” (м. Київ, 26-27 квітня 2005 р.), двічі на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 3 березня 2006 р., 1-2 березня 2007 р.) та на 59-й конференції молодих вчених “Каразінські читання” (м. Харків, 14 квітня 2006 р.).

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” подано аналіз історіографії та характеристику джерел з даної проблеми.

Історіографія. Дослідження передвоєнної історії РСЧА в радянської історіографії фактично розпочалось після виступу першого секретаря ЦК КПРС М.С.Хрущова на ХХ з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) із закритою доповіддю „Про культ особи і його наслідки”. В загальних працях з історії партії, збройних сил та Великої Вітчизняної війни з'явились дані щодо передвоєнного технічного парку Червоної армії та сталінської репресивної політики Военные кадры Советского государства в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. (справочно-статистические материалы) / Под.общ.ред. А.П.Белобородова. - М., 1963. - С. 11; Великая Отечественная война Советского Союза: 1941-1945. Краткая история. - М., 1965. - С. 33, 53; История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941-1945: В 6 т. - Т.1. - М., 1960. - С.475..

В 1965 р., під грифом “для службового користування”, побачила світ праця М.Д.Грецова. Хоча робота присвячена бойовим діям за 1941 р., однак автор змалював і загальну картину передвоєнного стану двох південно-західних округів - Київського та Одеського Грецов М.Д. На Юго-Западном направлении: Боевые действия советских войск на Юго-Западном направлении в летне-осенней кампании (июнь-ноябрь 1941 года) / Под.общ.ред. А.П.Покровского. - М., 1965. - С.6-41.. І понині не втрачають наукової цінності дані щодо чисельності радянського збройного угруповання, а також аналіз розташування військ, їх боєздатності та оперативного планування.

З нагоди нагородження 22 лютого 1968 р. Київського військового округу орденом Червоного прапора, наступного року до друку було підготовлено історичний нарис округу Киевский Краснознаменный. Краткий очерк истории Краснознаменного Киевского военного округа. 1919-1969 / А.А.Вовк и др. - К., 1969.. Праця була виконана на досить високому рівні з залученням значного й доти невідомого масиву архівної інформації. Однак широта проблеми, значна хронологічна тяглість і обмежені рамки нарису не дозволили авторам в повній мірі висвітлити історію КОВО. У друге видання історії округу в 1979 р. автори нічого нового не додали Краснознаменный Киевский: Очерки истории Краснознаменного военного округа, 1919-1979 / Г.И.Серебряков и др. - 2-е. изд., испр. и доп. - К., 1979.. військовий округ червона армія

В 1989 р. вийшло третє видання історії округу. На хвилі послаблення цензури в часі «перебудови», в праці з'явились критичні зауваження щодо характеру бойової підготовки та сталінської політики у міжвоєнний період Краснознаменный Киевский: Очерки истории Краснознаменного военного округа, 1919-1988 / И.А.Герасимов и др. - 3-е. изд., испр. и доп. - К., 1989.. В цей же час у військово-історичних колах із новою силою розгорнулась дискусія щодо причин поразки Червоної армії в 1941 р. В руслі цього процесу з'явились дослідження, присвячені КОВО Гуров А.А. Боевые действия советских войск на Юго-Западном направлении в начальном периоде войны // Военно-исторический журнал. - 1988. - №8. - С. 32-41; Хорьков А.Г. Грозовой июнь: Трагедия и подвиг войск приграничных военных округов в начальном периоде Великой Отечественной войны. - М., 1991..

В 2006 р. побачила світ праця Р.С.Іринархова, в якій розглядається передвоєнний стан округу і перший рік війни з Німеччиною Иринархов Р.С. Киевский Особый... - Москва, Минск, 2006. . Досліджуючи проблему готовності округу до війни, автор приходить до висновку, що не зважаючи на величезні недоліки в організації, бойовій підготовці та укомплектуванні військ округа, вони мали високий рівень боєздатності і за умови своєчасного приведення військ до боєготовності могли уникнути поразок і відбити напад ворога.

В сучасній українська історіографії з'явились праці які зачіпають окремі актуальні проблеми передвоєнного стану округу. Так до дискусії про вірогідність радянського “превентивного” удару долучився і український дослідник М.В.Коваль Коваль М.В. Превентивна війна чи віроломна агресія? // Український історичний журнал (далі - УІЖ). - 1995. - №3. - С. 124-128. В ряді своїх публікацій він доводить нежиттєздатність в реаліях 1941 р. превентивної війни СРСР, однак залишає невирішеним питання щодо наступальних, а не превентивних, намірів Сталіна. Висвітлюючи сталінську репресивну політику в 1937-1938 рр., українські дослідники М.В.Коваль та І.Т.Муковський прийшли до висновку, що серед військовослужбовців було усунуто не менше 44 тис. представників командного складу, з яких третина припадала на КОВО Коваль М.В. Україна у Другій Світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). - К., 1999. - С. 35; Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах другої світової війни / За ред. В.Д.Конашевича. - К., 1996. - С. 44.. В свою чергу Б.Табачник та О.Сидоренко здійснили біографічні розвідки репресованих Табачник Д., Сидоренко А. По стандартным обвинениям. - К., 1990..

Участь радянських військ в збройних конфліктах міжвоєнного періоду не досліджувалась у радянські часи. Певні зрушенні в цьому питанні були зроблені після розпаду СРСР. В Росії побачили світ ґрунтовні праці М.Мельтюхова та Осьмачки Мельтюхов М.И. Освободительный поход Сталина. Бессарабский вопрос в советско-румынских отношениях (1917-1940 гг.). - Москва, 2006; Мельтюхов М.И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918-1939. - Москва, 2001; Осьмачко С.Г. Красная Армия в локальных войнах и военных конфликтах (1929-1941): боевой опыт и военная политика. - Ярославль, 1999.. Українські дослідники А.О.Руккас та С.М.Гакман присвятили цим питанням свої дисертації, залучивши джерельну базу польських та румунських архівів, вони значно просунули дослідження цих кампаній в УкраїніГакман С.М. Проблема Бессарабії та Буковини у контексті радянсько-румунських міждержавних відносин. 1917-1940 рр.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 - Чернівці, 2000; Руккас А.О. Польсько-радянський збройний конфлікт на західноукраїнських землях (вересень-жовтень 1939 р.): Дис…канд. іст. наук.: 07.00.02. - К., 1998.. Участь військ КОВО у збройних конфліктах 1939-1940 рр. знайшла подальше дослідження в роботах В.Гриневича Гриневич В.А. Червона Армія у війнах і військових конфліктах 1939-1940 рр.: військово-політичні, ідеологічні та соціально-психологічні аспекти // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - 2004. - Вип. 10. - С. 340-372..

Американець Р.Різа аналізуючи опубліковані архівні матеріали, ще в 1992 р. був переконаний, що поразки 1941 р. потрібно пояснювати не репресіями, а тривалою недолугою системою формування і навчання військ Reese R. The Impact of the Great Purge on the Red Army // The Soviet and Post-Soviet Review. - 1992. - Vol.19. - №1-3. - Р. 88-89..

Сучасну польська історіографія досить широко представлена в дослідженнях радянсько-польської війни. В роботах В.Цигана, Р.Шавловського та Ч.Гжелака на новій джерельній базі досліджують радянсько-польський конфлікт 1939 р. Cygan W.K. Kresy w ogniu. Wojna polsko-sowiecka 1939. - Warszawa, 1990; Szawlowski R. Wojna polsko-sowiecka, 1939. - W 2 tomach. - Warszawa, 1996; Grzelak Cz. Kresy w czerwieni. Agresia Zwiazku Sowieciego na Polske w 1939 roku. - Warszawa, 1998. Загальним недоліком вказаних праць є пріоритетність “польського питання” і другорядність в дослідженні дій радянського керівництва та РСЧА.

Джерельна база дослідження. При роботі над дисертацією було використано ряд вітчизняних та іноземних архівів.

Галузевий Державний архів Служби безпеки України в своєму розпорядженні має Фонд архівних кримінальних справ на осіб, знятих з оперативного обліку МВС України (Ф.4.), в якому розміщені особові архівно-кримінальні справи на репресованих військовослужбовців двох українських військових округів - Київського та Харківського. Було виявлено 35 особових справ, завдяки яким вдалось встановити долю близько 200 репресованих командирів КОВО. Серед матеріалів Колекції друкованих видань Служби безпеки України (Ф.13.) віднайдено “Доповідну записку про методи і форми шкідництва, проведеного в частинах Київського та Харківського військових округів”, складену в жовтні 1937 р. комісаром держбезпеки 2-го рангу І.М.Леплевським на основі власноручних свідчень вищого командного складу двох округів. Документ містить важливі дані стосовно оперативного планування та основних проблем в бойовій підготовці, організації, укомплектуванні і обслуговування військ округу.

При дослідженні обставин “бессарабського походу” Червоної армії в 1940 р. в нагоді стала Колекція документів з комуністичного підпілля Бессарабії (F.50) зосереджена в Архіві громадсько-політичних організацій Республіки Молдова. В цьому фонді знаходяться копії наказів, бойових зведень, доповідних записок, листів, телеграм, політдонесень командування і політуправління Південного фронту та окремих його з'єднань з Російського державного військового архіву (РДВА).

Ширший масив документів залучено з РДВА. Основним джерелом поповнення інформації з історії розвитку, функціонування та життєдіяльності КОВО за 1935-1941 рр. став фонд Київського Особливого військового округу (Ф.25880), особливо його описи 4 (документи Військової ради округу, штабу, окружних управлінь та відділів) та 5 (матеріали секретного характеру: маневри 1935-1936 рр., розпорядження і виступи НКО, доповіді, накази, переписка, дані з бойової підготовки, доповіді про морально-політичний стан, дисципліну, репресії, звітність військових трибуналів, тощо).

Джерельну базу хронологічно доповнює Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, який вміщує інформацію щодо збройних сил СРСР з 1941 р. Фонд КОВО (Ф. 131) досі повністю засекречений. Опосередковано визначити стан військ округу напередодні війни з Німеччиною дозволяють матеріали фонду Південно-Західного фронту (Ф. 229). Зокрема в справах, які відносяться до Управління військово-повітряних сил (ВПС) (Оп. 181), Оперативного (Оп. 161) і Автобронетанкового управлінь (АБТУ) округу (Оп. 157) містяться дані щодо передвоєнної укомплектованості військ особовим складом, технікою та озброєнням, а також характеристики щодо рівня боєздатності частин, вказівки на основні помилки і недоліки у військах округу перед німецько-радянською війною.

Другу групу джерел становлять опубліковані матеріали, які містять важливу і почасти важкодоступну архівну інформацію. В період “гласності” в журналі “Известия ЦК КПСС” з'являлись до того невідомі широкому загалу документи з різних аспектів життєдіяльності РСЧА Из истории Великой Отечественной войны. Накануне войны // Известия ЦК КПСС. - 1990. - №1. - С. 160-217; №2. - С. 180-217; №3. - С. 192-223.. Публікація творів В.Суворова примусила дослідників шукати відповіді на поставлене питання щодо планування Радянським Союзом “превентивної” війни проти Німеччини. Ю.О.Горьков, Є.І.Зюзін, та С.М.Семін в російських наукових журналах опубліковали окремі важливі документи радянського Генштабу за 1940-1941 рр. В подальші роки побачили світ фундаментальні збірники документів, які розмістили на своїх сторінках значну кількість невідомих раніше матеріалів з оперативного планування, бойової підготовки родів військ, діяльності розвідслужб та Політичного управління РСЧА, що сприяло поглибленню знань з передвоєнної історії СРСР та РСЧА зокрема Главный военный совет РККА. 13 марта 1938 г. - 20 июня 1941 г.: Документы и материалы. - М., 2004; Русский архив: Великая Отечественная / В.А. Золотарев (общ.ред.), А.И. Барсуков (авт.-сост.). - Т.12 (1-2): Накануне войны. Материалы совещания высшего руководящего состава РККА 23-31 декабря 1940 г. - Москва, 1993 (далі - Накануне войны); Русский архив: Великая Отечественная / В.А. Золотарев (общ.ред.), А.С. Емелин (сост.). - Т.13 (2-1): Приказы Народного комиссара обороны СССР. 1937 - 21 июня 1941 г. - М., 1993..

У другому розділі “КОВО у військово-стратегічних планах СРСР” висвітлюються основи оперативного планування Генштабом РСЧА та Штабом КОВО в 1935-1941 рр. На підставі аналізу міжнародних відносин другої половини 1930-х рр. з'ясовується місце і роль південно-західного напрямку в стратегічному плануванні СРСР. Задля кращого розуміння радянських поглядів щодо оперативно-стратегічної поведінки та застосування збройних сил подається огляд військово-теоретичної думки.

Не зважаючи на всезростаючий японський експансіонізм на Сході в розумінні радянського військово-політичного керівництва основна загроза для СРСР виходила саме із Заходу. Тривалий час в радянських військових колах чіткої визначеності щодо вірогідного напряму головного удару противника не було. Прораховували можливість удару і на Білорусію і на Україну. Восени 1940 р. внаслідок втручання Сталіна пріоритети було зміщено на південно-західний напрям.

З відомих на даний час п'яти оперативних планів за 1935-1941 рр. видно, що в своєму прогнозуванні перебігу майбутніх конфліктів радянське командування зважало на початковий період війни, під час якого здійснюється зосередження і розгортання основних сил армій супротивників. Оскільки РСЧА необхідно було більше часу для стратегічного розгортання ніж військам потенційних ворогів цей прорахунок намагались компенсувати присутністю на кордоні “армій прикриття/вторгнення”, які своїми активними діями мали б перешкоджати противнику. 1941 р. довів помилковість подібних суджень, як і хибність радянських розрахунків щодо існування початкового періоду війни.

У третьому розділі “Організаційно-кадрова робота у військах КОВО” розглядаються основні організаційні перетворення структури управління округом, зміни бойового складу КОВО протягом 1935-1941 рр. та головні особливості кадрової політики.

Після нетривалого існування округу в часи Громадянської війни КВО вдруге було створено згідно наказу народного комісара оборони (НКО) СРСР №079 від 17 травня 1935 р. Його відновлення обумовлювалось перш за все прагненням покращити оперативне управління військами. Зважаючи на напруженість в міжнародних відносинах довкола “чехословацького питання” та враховуючи можливість виникнення війни радянське керівництво проводить заходи з посилення обороноздатності. В липні 1938 р. округ стає “особливим”, що надавало йому пріоритетності та виключності в питаннях кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Водночас було створено чотири армійські групи: Житомирську, Вінницьку, Одеську та кавалерійську. Восени 1939 р. в часі радянсько-польської війни на їх основі було організовано армії, які увійшли до складу Українського фронту (УФ). В свою чергу в часі анексії Бессарабії та Північної Буковини на основі військ та управління КОВО було сформовано Південний фронт. Перед війною з Німеччиною у складі військ округу перебувало чотири армії (5, 6, 12 та 26), а з внутрішніх округів прибували ще 16, 19, 20 і 21 армії.

В 1935-1941 рр. проходили значні зміни у складі військ округу. В цей період чисельність військ округу збільшилась в п'ять разів. У всіх родах військ відбувалось переоснащення на нову модернізовану матеріальну частину, яка, однак, не завжди була конструкторські довершеною, вміло виготовленою і подекуди спізніло прийнятою на озброєння. За вказаний період вдалось досягти помітних успіхів у виготовлені літаків, танків та артилерійського озброєння, які на той час були одними з найкращих. Однак суттєво ускладнювало ефективне використання бойових машин та озброєння їх багатотипність, а також нестача запчастин, допоміжних і спеціальних засобів.

За 1930-1939 рр. було повністю провалено створення учбової бази для завчасного випуску та накопичення в запас кадрового офіцерського складу. Авральні заходи 1939-1941 рр. по створенню достатньої мережі військових навчальних закладів не вирішували проблеми, оскільки їх результативності слід було очікувати на 2-3 рік роботи. Зменшення термінів навчання в 1940-1941 рр. призвело до ще більш значного падіння рівня кваліфікації випускників. Розпочатий з 1935 р. форсований ріст збройних формувань РСЧА за відсутності значних кадрових резервів породив стале явище “кадрового голоду”. В 1935-1941 рр. відчувався постійний некомплект, проходили значні і часті переміщення комскладу. Якість підготовки, особливо молодшого і середнього, комскладу дуже часто викликала нарікання з боку командирів.

Масштаби і наслідки для армії репресій 1937-1938 рр. в історіографії значно перебільшені. Загальну кількість репресованих в РСЧА за політичними мотивами в 1937-1939 рр. (з врахуванням реабілітації) можна приблизно обчислювати в 12,5 тис., а по КОВО в 1 тис. (засудженими). Не репресії, а потужний ріст РСЧА в 1935-1941 рр. спричинили значні переміщення та нестачу кадрів. Тому пояснювати основні недоліки в РСЧА зразка 1940-1941 р. лише одним фактором - репресіями, не варто.

У четвертому розділі “Бойова підготовка військ округу” розглядаються основні моменти бойової підготовки військ округу, які суттєво впливали на боєздатність військ КОВО протягом 1935-1941 рр.

В середині 1930-х рр. найбільш популярним заходом перевірки боєздатності військ були великі маневри військ округу. Вони широко висвітлювалися в пресі отримуючи лише схвальні відгуки. Однак вже під час допитів в 1937-1938 рр. керівного складу КОВО з'ясувалось, що проведені великі окружні маневри були нічим іншим, як величезним окозамилюванням та показухою. Цю ж тезу підтвердили учасники позачергової Військової ради в червні 1937 р. Воєнні кампанії проти Польщі, Фінляндії та Румунії ще раз довели, що в РСЧА не позбулися умовностей, показухи та окозамилювання. В вересні 1940 р. нарком оборони С.К.Тимошенко відверто визнав, що коріння цієї брехні «в нашій системі» Російський державний військовий архів (далі - РДВА). - Ф. 31983. - Оп. 2. - Спр. 651. - Арк. 53., яка до війни з Німеччиною так і не зазнала суттєвих змін.

Основними негативними факторами, які погіршували бойову підготовку та знижували боєздатність частин були: окозамилювання і показуха; регулярне порушення і невиконання планів; частий відрив бійців на роботи, не пов'язані з навчанням; низька дисципліна; непродумане планування бойової підготовки командирами всіх рівнів; погане кадрове і матеріально-технічне забезпечення.

Щодо підготовки піхоти, то у травні 1940 р. в акті прийому-передачі Наркомату оборони було коротко визначено стан стрілецьких частин фактично всього міжвоєнного періоду: “піхота підготовлена слабше за всі інші роди військ” Готовил ли СССР превентивный удар?/ Публ. подгот. Е.И.Зюзин // ВИЖ. - 1992. - №1. - С.10.. Вважалось, що піхоту легше підготувати, ніж інші роди військ, тому їй приділяли найменше уваги. Як наслідок, зі стрілецьких військ постійно забирались кадри на формування частин інших родів військ. Маневри 1935-1936 рр. засвідчили слабку тактичну і вогневу підготовку піхоти, низьку якість планування, управління військами, погану взаємодію, роботу штабів та розвідки КВО РДВА. - Ф. 25880. - Оп. 4. - Спр. 80. - Арк. 578, 589; Ф. 31983. - Оп. 2. - Спр. 213. - Арк. 47, 56, 65-69, 87, 96; Оп. 15а. - Спр. 409. - Арк. 181-182.. Аналогічні висновки випливають з тез доповіді про бойову і політичну підготовку КОВО за 1938 р. Там же. - Ф. 25880. - Оп. 4. - Спр. 2. - Арк. 138-156. Хід воєнних кампаній 1939-1940 рр., а також результати бойової підготовки військ КОВО в 1940-1941 рр. засвідчують, що більшість раніш зазначених прогалин залишились так і не подоланими.

В середині 1930-х рр. в бойовій підготовці автобронетанкових військ округу відзначалось багато проблем: значні недоліки спостерігались у роботі тилу і розвідки, недостатньо вмілим було управління бронез'єднаннями в бою і на марші, досить низькими були темпи атаки, помітною була погана злагодженість, взаємодія і вогнева підготовка, характерною була висока аварійність Там же. - Ф. 31983. - Оп. 2. - Спр. 132. - Арк. 35-37.. Дуже складна ситуація спостерігалась з ремонтом і експлуатацією бойової техніки. Колишній заступник командувача КВО комбриг М.І.Подчуфаров під час допитів вказував, що більше половини техніки в різних частинах СРСР на ремонті, тому по тривозі жодна механізована частина в повному складі не зможе виступити Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ). - Спр. 33261 ФП. - Арк. 38-39.. Під час загальноармійських нарад 1940 р. доповідачі лише підтвердили той факт, що суттєвих позитивних зрушень в плані бойової підготовки бронесил РСЧА не відбулось Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації (далі - ЦАМО). - Ф. 3456. - Оп.1. - Спр.18. - Арк.61; Зимняя война 1939-1940.: В 2-х кн. - Кн.2. - М., 1999. - С. 153, 268, 271; Накануне войны. - С. 19, 41, 65, 152..

У військово-повітряних силах в середині 1930-х рр. доповідачі констатували недостатньо високий рівень вогневої підготовки. Про те саме йшлося і в даних за 1937-1938 рр. РДВА. - Ф. 31983. - Оп.2. - Спр.132 - Арк.41; Главный военный совет РККА. - М., 2004. - С.327. В звіті про бойову підготовку частин ВПС КОВО за 1939 р. відзначали низький відсоток виконання стрільб, що пояснювали слабким знанням теорії стрільб командирами ланок і ескадрилій та відсутністю практики викладання особистим прикладом. Не дивно, що під час радянсько-фінська війни підтвердила низьку влучність радянської авіації Зимняя война 1939-1940: В 2-х кн. - Кн.2. - М., 1999. - С.95.. Так само і в грудні 1940 р. на нараді вищого керівного складу РСЧА начальник Генштабу К.А.Мерецков зробив акцент на низькому рівні вогневої підготовки ВПС РСЧА Накануне войны. - С.18..

У п'ятому розділі “КОВО у збройних конфліктах” висвітлюються етапи підготовки та участі військ округу у польській та румунській воєнних кампаніях 1939-1940 рр., їх боєздатність та особливості використання частин КОВО.

Після початку німецько-польської війни 1939 р. в СРСР розпочались військові приготування. З 7 вересня в округах розпочалась прихована мобілізація, а 11.09.1939 р. було віддано наказ про оперативне перекидання військ ближче до кордону з Польщею. В цей же час на базі командування КОВО було сформовано управління Українського фронту на чолі з командармом 1 рангу С.К.Тимошенко. Перейшовши вранці 17 вересня польський кордон війська Українського фронту спорадично натикались на опір польських військ. Однак навіть такі незначні бої породили сумніви у радянського командування щодо високої боєздатності їх частин і вони змушені були визнати, що за умов організованого опору радянські війська могли зазнати значно більших втрат РДВА. - Ф. 25880. - Оп. 4. - Спр. 2. - Арк. 57-60.. У звітах командирів частин до командування фронту явка приписного складу була визнана незадовільною, фактично ж вона була зірвана РДВА. - Ф. 40334. - Оп. 1. - Спр. 278. - Арк. 161-162; Ф. 35076. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 72; Ф. 35084. - Оп. 1. - Спр. 22. - Арк. 4-5.. У процесі розгортання частин і з'єднань виявилась значна матеріальна незабезпеченість мобпланів. Не зважаючи на те, що радянсько-польська війна була більш схожа на ускладнений марш-маневр серйозні нарікання викликало управління військами. Особливе обурення у командувача Українського фронту С.К.Тимошенка викликала діяльність штабів всіх рівнів Там же. - Ф. 25880. - Оп. 4. - Спр. 2. - Арк. 57-59.. Багато критичних слів було надіслано і щодо діяльності бронетанкових військ, ВПС та піхоти.

Влітку 1940 р. використовуючи заклопотаність Німеччини на Заході, Сталін береться за термінове вирішення “бессарабського питання”. 10 червня війська Київського та Одеського військових округів були приведенні в бойову готовність, а з 11.06.1940 р. розпочалось їх таємне зосередження на кордоні з Румунією. Зосередження військ проходило зі значним запізненням внаслідок нестачі автотранспорту, незадовільної роботи залізниць, непродуманої організації роботи та управління діями військ Південного фронту Там же. - Ф. 9. - Оп. 36. - Спр. 4106. - Арк. 299.. Воєнна операція з приєднання Північної Буковини і Бессарабії виявила ряд вагомих недоліків, які варті уваги у зв'язку з майбутньою німецько-радянською війною. У звіті командування фронту самокритично завважувалось, що: взаємодія родів військ на полі бою недостатня; танкові частини працюють незлагоджено і недисципліновано; в авіачастинах спостерігалася висока аварійність; маскування та радіозв'язок зневажалися; в артчастинах спостерігалася слабка спеціально-технічна обізнаність, погано проводилася артрозвідка; розвідка загалом по родам військ в незадовільному стані; у роботі тилів спостерігалась неорганізованість, неповороткість та недостатня чіткість; слабко був налагоджений контроль за виконанням рішень. Загалом підсумовувалось, що за умови зіткнення з серйозним противником слід чекати великої біди Там же. - Ф. 25880. - Оп. 4. - Спр. 4. - Арк. 750-753; Спр. 51. - Арк. 12..

У Висновках дисертації підведені підсумки, які виносяться на захист:

Серед усього історіографічного масиву наукових праць з історії КОВО за 1935-1941 рр. досі відсутні ґрунтовні дослідження, в яких би детально торкались проблем боєздатності військ округу на різних етапах розвитку, досліджувався їх кількісно-якісний стан, а також повноцінно висвітлювалась бойова діяльність військ КОВО. Натомість наявна джерельна база дає можливість підготувати зважене узагальнююче дослідження з історії розвитку та бойової діяльності КОВО в 1935-1941 рр.;

Зважаючи на аналіз міжнародної ситуації, керівництво СРСР завжди виходило з розрахунку, що західний театр військових дій є основним в країні. Тому Київський військовий округ постійно був в центрі уваги наркомату оборони і мав одне з найбільш збройних угрупувань в країні. Пріоритет у виборі головного удару тривалий час віддавався напрямку на північ від прип'ятських боліт, або враховувалась поліваріантність планів ворога (розрахунок на “південний” і на “північний” варіанти). Однак, з жовтня 1940 р., за особистим розпорядженням Сталіна, перевага була надана південно-західному напрямку. Тому на час нападу Німеччини, КОВО мав найпотужніші сили в РСЧА;

Часті структурні та організаційно-штатні зміни в окрузі ускладнювали бойове навчання та заплутували командно-начальницький склад. Як показав досвід перших років війни з Німеччиною майже всі військові штати та управлінські структури були переглянуті з причини їх неефективності та невідповідності. Радянським військам в 1935-1941 рр. був притаманний екстенсивний розвиток. За вказаний період війська округу виросли в п'ять раз, однак, кількісний ріст РСЧА відбувався на шкоду якості підготовлених кадрів. В 1935-1941 рр. відчувався постійний некомплект, проходили значні і часті переміщення комскладу. Якість підготовки, особливо молодшого і середнього, комскладу дуже часто викликала нарікання з боку командирів;

Для всього досліджуваного періоду характерні сталий некомплект в озброєнні, боєприпасах, запчастинах, радіозасобах, допоміжних і спеціальних машинах, автотранспорті, тощо;

Масштаби і наслідки для армії репресій 1937-1938 рр. в історіографії значно перебільшені. Не репресії, а потужний ріст РСЧА в 1935-1941 рр. спричинили значні переміщення та нестачу кадрів. Тому пояснювати основні недоліки в РСЧА зразка 1940-1941 р. лише одним фактором - репресіями, не варто;

Бойову підготовку військ КОВО супроводжували наступні характерні риси: окозамилювання і показуха; регулярне порушення і невиконання планів; частий відрив бійців на роботи, не пов'язані з навчанням; низька дисципліна; непродумане планування бойової підготовки командирами всіх рівнів; погане кадрове і матеріально-технічне забезпечення. Не зважаючи на значні фінансові вливання та широку підтримку армії з боку керівництва країни протягом 1935-1941 рр. війська КОВО були погано навчені методам сучасної війни, недостатньо сколочені, слабко організовані. На низькому рівні знаходились оперативно-тактична та вогнева підготовка, радіозв'язок, управління, підготовка штабів, взаємодія, розвідка, спеціальна підготовка, тощо. Загалом в різній мірі всі види бойової підготовки військ;

Походи в Польщу та Румунію хоча й не відзначались великою інтенсивністю боїв, проте, дали змогу перевірити злагодженість та швидкість проведення мобілізаційних заходів, результативність стратегічного розгортання, якість маршової підготовки, злагодженість дій та взаєморозуміння різних родів військ на полі бою, вірність структури управління, організаційної побудови та штатного розрахунку, ефективність управління військами на всіх рівнях. Отримані результати засвідчили низьку боєздатність частин РСЧА.

Опубліковані праці за темою дисертаційного дослідження

1. Розвиток воєнної теорії та характер оперативних планів Радянського Союзу перед німецько-радянською війною / О. Крикніцький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Історія». - К., 2006. - Вип. 83. - С. 63-66.

2. До питання про боєздатність РСЧА під час радянсько-польського збройного конфлікту 1939 р. / О.П. Крикніцький // Український історичний журнал. - 2007. - №1. - С. 135-149.

3. Радянський Союз і чехословацька криза 1938 р.: дипломатичні та військові аспекти проблеми / О. Крикніцький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія ”Історія”. - К., 2007. - Вип. 90. - С. 84-88.

4. Основні тенденції в радянських поглядах на війну у міжвоєнний період // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України / О.П. Крикніцький - К., 2007. - Вип. 5 (42) - С. 33-36.

5. М.Мельтюхов, Освободительный поход Сталина. Бессарабский вопрос в советско-румынских отношениях (1917-1940 гг.) / Александр Крикницкий // Европа. - Варшава. - 2007. - №3. - С. 146-153.

6. Советский Союз в чехословацком кризисе 1938 г.: военно-дипломатический аспект проблемы / Александр Крикницкий // Европа. - Варшава. - 2007. - №4. - С. 163-178.

Анотація

Крикніцький О.П. Утворення та діяльність Київського Особливого військового округу в травні 1935 - червні 1941 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дисертація присвячена історії розвитку Київського Особливого військового округу протягом травня 1935- червня 1941рр. У дисертації аналізується місце і роль південно-західного напряму в планах радянського керівництва, сутність та характер радянських оперативних планів війни. На широкій джерельній базі визначаються кількісно-якісні показники розвитку КОВО протягом 1935-1941 рр., рівень укомплектованості частин та їх боєздатність. Висвітлено етапи підготовки та участі військ округу у польські та румунській військових кампаніях 1939-1940 рр., їх боєздатність та особливості використання.

Ключові слова: Київський Особливий військовий округ, Робітничо-селянська Червона армія, бойова підготовка, боєздатність, танки, авіація.

Аннотация

Крикницкий А.П. Образование и деятельность Киевского Особого военного округа в мае 1935 - июне 1941 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

Диссертация посвящена истории развития Киевского Особенного военного округа в течение мая 1935- июня 1941рр. В диссертации анализируется место и роль юго-западного направления в планах советского руководства, сущность и характер советских оперативных планов войны. На широкой родниковой базе определяются количественно качественные показатели развития КОВО в течение 1935-1941 гг., уровень укомплектованности частей и их боеспособность. Отражены этапы подготовки и участия войск округа в польских и румынской военных кампаниях 1939-1940 гг., их боеспособность и особенности использования.

На основании анализа международных отношений второй половины 1930-х гг. выясняется место и роль юго-западного направления в стратегическом планировании СССР. Ради лучшего понимания советских взглядов относительно оперативно-стратегического поведения и использования вооруженных сил на поле боя подается обзор военно-теоретической мысли.

Не смотря на значительные финансовые вливания и широкую поддержку армии со стороны руководства страны в течение 1935-1941 гг. войска КОВО были плохо научены методам современной войны, недостаточно сколоченные, слабо организованные. На низком уровне находились оперативно тактическая и огневая подготовка, радиосвязь, управление, подготовка штабов, взаимодействие, разведка, специальная подготовка, и тому подобное. В целом в разной мере все виды боевой подготовки войск.

До войны с Германией войска КОВО получили разнообразный, богатый боевой опыт. Походы в Польшу и Румынию хотя и не отмечались большой интенсивностью боев, однако, дали возможность проверить слаженность и скорость проведения мобилизационных мероприятий, результативность стратегического развертывания, качество маршевой подготовки, слаженность действий и взаимопонимания разных родов войск на поле боя, верность структуры управления, организационного построения и штатного расчета, эффективность управления войсками на всех уровнях. Проведены военные кампании в то же время обнаружили низкую боеспособность частей РСЧА.

Ключевые слова: Киевский Особенный военный округ, Рабоче-крестьянская Красная армия, боевая подготовка, боеспособность, танки, авиация.

Summary

Kryknitskyy O.P. The creation and activity of the Kyiv Special military district in May 1935 - June 1941. - Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in speciality 07.00.01 - history of Ukraine - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the history of development of the Kyiv Special military district in May 1935 - June 1941. The place and role of south-west direction in the plans of soviet leadership, essence and character of soviet operational plans of war are analyzed. On a wide source basis the quality and quantity indexes of development of KSMD during 1935-1941 and the level of full strength of parts and their military efficiency are determined. The stages of preparation and participation of troops of the district in the Polish and Romanian military campaigns of 1939-1940, their military efficiency and particular features of the use are also reflected in the thesis.

Key words: Kyiv Special military district, Working-peasant Red army, combat training, military efficiency, tanks, aviation.

Размещено на Allbest.ru