Розвиток форм і способів збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. – початку ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК ФОРМ І СПОСОБІВ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ У ВІЙНАХ У ЗОНІ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ У 90-Х РОКАХ ХХ СТ. - ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Локальні війни в зоні Перської затоки у 90-х рр.

ХХ - початку ХХІ століть мають свої особливості у характері збройної боротьби та в формах і способах її ведення. На зміну застарілого озброєння прийшло нове - високоточна зброя та засоби її використання. В орбіту воєнних дій було включено космос. Воєнне мистецтво збагатилося новими поняттями: повітряна наступальна операція (ПНО), повітряно-наземна наступальна операція (ПННО), в яких головну роль стали відігравати засоби повітряного нападу (ЗПН), у боротьбі з якими помітно зросли роль і значення протиповітряної оборони (ППО). Боротьба між ЗПН і ППО набула принципового значення. В зв'язку з цим виникає потреба всебічного вивчення всіх змін у воєнному мистецтві, особливо у формах і способах збройної боротьби, які застосовувалися в локальних війнах. Особливого значення набуває вивчення та осмислення цих змін у воєнному мистецтві на сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України, в умовах розширення географії участі їх частин і підрозділів у миротворчих операціях. Можна припустити, що в ході таких операцій вони будуть взаємодіяти з військовими формуваннями інших країн і можуть опинитися в таких умовах, в яких знаходилися, зокрема, багатонаціональні сили (БНС) у війнах в зоні Перської затоки в 1991 та в 2003 роках.

До цього часу у вітчизняній історіографії відсутні наукові дослідження, в яких комплексно було б висвітлено досвід застосування форм і способів ведення збройної боротьби у зоні Перської затоки. Між тим, вже на початку 90-х років ХХ ст. у вітчизняній та іноземній літературі з'явилися перші публікації, в яких розкривалися окремі аспекти збройної боротьби у війні в зоні Перської затоки в 1991 році. За останні роки опубліковано багато праць, в яких проведено класифікацію війн, проаналізовано причини їх виникнення, хід воєнних дій, особливості розвитку воєнного мистецтва. Однак, в цих роботах аналіз розвитку форм і способів збройної боротьби проведено недостатньо глибоко. В них відсутній комплексний підхід, і це стало однією з причин обрання автором теми дисертаційного дослідження.

Наукове завдання дисертації - узагальнити досвід збройної боротьби у війнах в зоні Перської затоки вказаного періоду, розкрити основні фактори, що вплинули на розвиток її форм і способів, виявити основні їх тенденції, висловити можливі напрямки використання узагальненого досвіду в сучасних умовах реорганізації Збройних Сил України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану та програм науково-дослідної роботи «Узагальнення досвіду воєнних конфліктів сучасності», шифр «Намет - ІІ» з історії воєнного мистецтва, що здійснюється кафедрою історії війн та воєнного мистецтва Національної академії оборони України, в якій дисертант брав участь в розробці підрозділу «Війна в зоні Перської затоки 1991 року», та відповідно до наукових заходів Національної академії оборони України.

Мета і завдання дослідження. Розкрити розвиток форм і способів збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки в 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст., визначити їх тенденції та розробити рекомендації щодо можливих напрямків використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України.

Досягнення визначеної мети передбачає вирішення таких завдань:

провести аналіз історичної та воєнної літератури, а також джерельної бази з обраної проблеми;

узагальнити досвід застосування збройних сил у війнах в зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.;

охарактеризувати основні фактори, що вплинули на застосування військ у війнах у зоні Перської затоки;

виявити особливості у формах і способах збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.;

визначити тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби у війнах в зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.;

розробити рекомендації щодо можливих напрямків використання вивченого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України.

Об'єкт дослідження: війни в зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Предмет дослідження: форми і способи збройної боротьби у війнах в зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Методи дослідження. Вирішення наукового завдання здійснювалося на основі методів теоретичного (історичний та логічний, ретроспективний аналіз, синтез, індукція, дедукція, системний підхід), емпіричного (спостереження, порівняння) та аналітичного (статистика) досліджень. Такий підхід дав можливість виявити внутрішні і зовнішні зв'язки та тенденції розвитку воєнного мистецтва у війнах в зоні Перської затоки. За допомогою статистики і спостереження автор провів аналіз факторів, що вплинули на збройну боротьбу. Аналіз і синтез дозволив розділити форми і способи збройної боротьби на складові частини, дослідити і поєднати отримані результати за складовими частини в єдине ціле, щоб оцінити їх розвиток. Використані автором індукція та дедукція дали змогу визначити тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби у війнах в зоні Перської затоки, а порівняння дозволило розробити доцільні варіанти рекомендацій щодо можливих напрямків використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України.

Межі дослідження. Повітряно-наступальні операції багатонаціональних сил (БНС) («Буря в пустелі» (1991 р.), «Лис пустелі» (1998 р.)) та повітряно-наземні наступальні операції БНС («Меч пустелі» (1991 р.), багатокоаліційних сил (БКС) «Свобода Іраку» (2003 р.)), а також основні способи збройної боротьби, що застосовувались видами багатонаціональних збройних сил та збройних сил Іраку у війнах в зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Зміст розділів дисертації. У першому розділі визначено ступінь наукового розроблення завдання, обґрунтовані напрямки і методи дослідження; у другому розділі охарактеризовані основні фактори, що впливали на збройну боротьбу в зоні Перської затоки; в третьому розділі розкриті особливості форм і способів бойового застосування Збройних Сил у війнах у зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст., а також визначені тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби та розроблені рекомендації щодо можливих напрямків використання дослідженого досвіду у воєнній теорії і практиці Збройних Сил України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вирішенні наукового завдання, яке досі не було предметом спеціального дослідження. Отримала подальшого розвитку історіографія цієї проблеми. Узагальнена та використана значна джерельна база, що стосується безпосередньо предмета дослідження. Наукова новизна даного дослідження полягає в такому:

вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено та розкрито форми і способи збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.;

охарактеризовано основні фактори, що вплинули на застосування військ в війнах зазначеного періоду;

визначено тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби за досвідом війн у зоні Перської затоки;

розроблено рекомендації щодо можливих напрямків використання вивченого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України;

фактичні матеріали дослідження та зроблені висновки значно розширюють і поглиблюють наукові уявлення про сучасні форми і способи збройної боротьби та їх бойове застосування у війнах нового покоління.

Виконана наукова робота, всі розробки, обчислення та висновки здійснені дисертантом особисто.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони поглиблюють знання з важливих проблем воєнно-історичної науки, та можуть бути використані у теорії і практиці розбудови Збройних Сил України, для поліпшення підготовки військовослужбовців до виконання завдань у миротворчих операціях. Матеріали дисертації можуть знадобитися при підготовці навчальних посібників і підручників, а також як довідковий матеріал.

Особистий внесок здобувача. На основі об'єктивного аналізу опублікованих документів, матеріалів уперше узагальнено досвід форм і способів збройної боротьби у локальних війнах у зоні Перської затоки у

90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст., визначено нові способи дій військ в умовах пустелі. Охарактеризовані основні фактори, що вплинули на застосування військ у війнах в зоні Перської затоки. Визначені тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби та розроблені рекомендації щодо можливих напрямків використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних Сил України.

Апробація результатів дисертації здійснювалася в ході занять зі слухачами Національної академії оборони України, з військовослужбовцями Міністерства оборони України, а також у доповіді автора на міжнародній науково-практичній конференції «Локальні війни та збройні конфлікти сучасності: проблеми розвитку теорії і практики» за темою «Характерні риси протиборства засобів повітряного нападу і протиповітряної оборони в локальних війнах кінця ХХ ст.» (Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 12 грудня 2002 р. - К.: УІВІ, 2003. - 96 с.). В ході підготовки бази даних для розробки програмного забезпечення епізодів воєнно-історичної гри, за досвідом війни в зоні Перської затоки 1991 року, що проводилась зі слухачами академії.

Структура дисертації відповідає меті і завданням дослідження.

Вона складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів і висновків (183 стор.), списку використаних джерел і літератури (21 стор.) і додатків (36 стор.). Загальний обсяг рукопису дисертації 240 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проведено аналіз праць попередніх дослідників, сформульовано наукове завдання, мету дослідження та зміст поставлених завдань, визначено об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовані методи дослідження, стисло розкрито зміст розділів дисертації, з'ясовано наукову новизну та практичне значення дослідження. Подано дані щодо публікацій автора, реалізації отриманих результатів.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проведено аналіз спеціальної літератури і першоджерел з обраної теми, визначено методологічну основу і алгоритм роботи.

Встановлено, що форми і способи збройної боротьби в локальних війнах другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст., зокрема в зоні Перської затоки, не залишалися поза увагою дослідників. Серед українських військових вчених, що приділили увагу цій проблематиці, особливу увагу привертають наукові праці: Л. Артюшина, С. Мосова, Д. П'ястковського, В. Толубка «Аерокосмічна розвідка в локальних війнах сучасності: досвід, проблемні питання, тенденції»; В. Мандрагелі «Причини та характер воєнних конфліктів: Філософсько-соціальний аналіз», В. Толубка, Ю. Бута, В. Косевцова «Основні закономірності сучасних локальних війн та збройних конфліктів»; М. Рибака, Ю. Бадаха «Воєнне мистецтво в локальних війнах після Другої світової війни»;

В. Корнієнка, А. Гуржія «Тенденції розвитку збройної боротьби в сучасних умовах»; Б. Іванова «Війна в зоні Перської затоки». У своїх працях автори намагалися з'ясувати причини виникнення війн і воєнних конфліктів, їх характер, класифікацію, визначити основні форми і способи використання сил та засобів, встановити тенденцію розвитку збройної боротьби в сучасних умовах.

Фактичний матеріал з проблем розвитку воєнного мистецтва в локальних війнах кінця ХХ - початку ХХІ століть містять дисертаційні роботи.

Сучасні погляди на розвиток і застосування засобів збройної боротьби в зоні Перської затоки і на Балканах (1990-1999 рр.) висвітлено в дисертаційній роботі В. Трояновського «Бойове застосування та розвиток засобів збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки і на Балканах (1990-1999 рр.)», а Ю. Підгорецьким в роботі «Застосування ракетних військ артилерії в особливих умовах за досвідом локальних війн і збройних конфліктів кінця ХХ - початку ХХІ ст.» досліджено процес застосування ракетних військ і артилерії в умовах гірсько-лісистої місцевості. В. Дівень у своєму дослідженні «Боротьба з повітряними (аеромобільними) десантами за досвідом локальних війн другої половини ХХ століття» узагальнив досвід боротьби з повітряними (аеромобільними) десантами в локальних війнах другої половини ХХ ст. Проте в своїх роботах автори не ставили за мету дослідити розвиток форм і способів збройної боротьби за досвідом війн у Перській затоці.

Вагомим внеском у розроблення теорії сучасного воєнного конфлікту і застосування у ньому сил та засобів є напрацювання вченого Г. Перепелиці. Автор у своїй праці «Воєнно-політичний конфлікт: методологія дослідження та врегулювання» аналізує воєнно-політичний конфлікт з точки зору методології його дослідження та врегулювання. Ґрунтовну класифікацію сучасних воєнних конфліктів подав у своїх роботах професор Г. Костенко. Ним, в роботі «Типи, види воєнних конфліктів та їх класифікація», сформульовано показники класифікації, з урахуванням істотних ознак - правових, культурних, соціально-політичних, стратегічних та якісних. Новизна запропонованої методології полягає в тому, що вона дозволяє перейти від систематизації агресій до класифікації збройних конфліктів. Разом з тим дослідники не ставили за мету розглянути безпосередньо питання щодо розвитку форм і способів збройної боротьби за досвідом локальних війн, зокрема в зоні Перської затоки.

Останнім часом в Україні з'явилися статті в таких спеціальних виданнях, як «Наука і оборона», «Воєнна історія», в яких частково розглядаються дії військ і застосування засобів збройної боротьби в конкретних локальних війнах. Цей напрямок досліджень представляють науковці: С. Мосов,

В. Толубко, М. Рибак, С. Сидоров, В. Колесник, А. Гуржій, В. Корнієнко,

В. Макаров, В. Огнєв, Р. Пилявець, В. Горєлов, А. Маначинський, Ю. Бадах та ін. Особливе значення серед них мають роботи С. Мосова «Проблемні питання аерокосмічної розвідки», В. Макарова, В. Горєлова «Особливості застосування крилатих ракет морського базування в локальних війнах кінця ХХ ст.», Ю. Бадаха «Застосування флотів у локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ - початку ХХІ ст.». Названі автори в більшій мірі розкрили причини виникнення локальних війн, визначили їх класифікацію, описали хід воєнних дій, виявили окремі особливості бойового застосування засобів збройної боротьби в них, однак комплексного аналізу розвитку форм і способів збройної боротьби в зазначених війнах проведено недостатньо.

Для типології та класифікації воєнних конфліктів, найбільш обґрунтованими, на наш погляд, є підходи, запропоновані дослідниками

М. Гарєєвим та В. Сліпченком. Проте і вони головну увагу звернули лише на загальні аспекти воєнного мистецтва в локальних війнах, форми і способи збройної боротьби розглядаються ними побіжно, лише окремими рисами, що відповідно не дає повної картини їх розвитку.

Привертають увагу праці, об'єктом яких є процес становлення та розвитку воєнної політики України. Важливе значення мають публікації керівників військового відомства України: В. Гудима, О. Затинайка, О. Кузьмука,

В. Радецького, В. Шкідченка, Є. Марчук, які безпосередньо були причетні до прийняття рішень щодо застосування Збройних Сил України при врегулюванні воєнних конфліктів.

Важливі аспекти з обраної теми містяться в політологічних дослідженнях О. Пулима, В. Смолянюка, М. Телелима, М. Цюрупи. Правові засади застосування сил і засобів у вирішенні міжнародних криз та конфліктів викладені у працях А. Капта, В. Нікітюка. В роботах названих авторів інформація наводиться в дуже стислому вигляді як така, що головним чином тільки ілюструє ті чи інші положення або висновки робіт. Відсутні відкриті праці, які б узагальнювали аналіз створення угруповань космічних та нетрадиційних засобів збройної боротьби, розвідувально-ударних бойових систем та їх застосування у локальних війнах і збройних конфліктах, висвітлювали б процес творення системи військового співробітництва в них.

Значну увагу до аналізу локальних війн і воєнних конфліктів сучасності приділяють і військові фахівці Російської Федерації. Це можна пояснити тим, що на території Росії і ближнього зарубіжжя досить багато зон потенційної напруги. Збройні сили Росії неодноразово брали участь в бойових діях у різних так званих «гарячих точках» і тому урахування досвіду сучасних локальних війн постає усе гостріше.

Дослідження вчених Інституту воєнної історії міністерства оборони Російської Федерації під керівництвом О. Кольтюкова, Центру воєнно-стратегічних досліджень ГШ ЗС РФ, Інституту політичного і військового аналізу Росії, а саме: Ю. Морозова, В. Глушкова, О. Шаравіна, військових академій збройних сил РФ та ін. свідчать про те, що проблеми розвитку форм і способів та застосування засобів збройної боротьби у локальних війнах в Російській Федерації вивчаються комплексно і планово.

Представники названих воєнно-наукових центрів основну увагу зосереджували на усіх формах збройної боротьби в конкретних військових конфліктах, застосовуючи методи досліджень різних наук: біології, математики, соціології, демографії, психології та ін. Ними, зокрема, визначені способи виміру імовірності збройних конфліктів, їх можлива періодичність, висунуті гіпотези про закономірність подолання війни і установлення миру. Значна увага також приділялася розгляду питань застосування сил та засобів.

Вагоме місце з питань застосування ВПС у локальних війнах зокрема, в Перській затоці, займають праці А. Краснова, Н. Бесарабова, А. Захарова,

В. Бабича, Ю. Лебедєва, М. Лютова, В. Назаренка, А. Лисса, Л. Галіна;

М. Новичкова, зокрема з питань застосування озброєння та військової техніки ВПС праці: А. Краснова, М. Бесарабова, Є. Никитина, П. Волосова, А. Гушева, Є. Матвєєва, Г. Васильєва, М. Новічкова та інших; з питань застосування ВМС, праці: М. Меркур'єва, К. Лумпурова, С. Погодіна, В. Облєпіхіна, В. Доценка,

В. Капітанця та інших; з питань застосування космічних засобів праці:

А. Андронова, Р. Шеврова, В. Бондарєва, А. Кузнєцова, Б. Скребушевського,

І. Александрова, А. Корнукова та інших; з питань застосування сил і засобів повітряної розвідки праці: В. Палагіна, А. Кайшаурі, та інших; з питань застосування сил спеціальних операцій дослідження С. Сергєєва; з питань застосування засобів РЕБ праця В. Афінова та інших. У своїх працях автори використовували багатий статистичний матеріал, але він переважно мав описовий характер конкретної війни. Питанням комплексного аналізу декількох війн щодо розвитку форм і способів збройної боротьби, зокрема у війнах в Перській затоці, зазначеними авторами було приділено недостатньо уваги.

Слід зазначити, що локальні війни кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст., в тому числі ті, що досліджуються в даному дисертаційному дослідженні, дали змогу багатьом військовим фахівцям та науковцям з питань воєнного мистецтва проаналізувати їх та дати пояснення у відкритих публікаціях, щодо можливих напрямків розвитку воєнного мистецтва в ХХІ столітті. До них належать: Ю. Сізов,

І. Ващінін, І. Воробйов, В. Куликов, В. Бондарев, В. Булгаков, А. Спряга,

А. Корнуков, В. Маганов, М. Каратуєв, В. Круглов, В. Крисанов, А. Захаров,

В. Лебедєв, А. Золотарьов, В. Баринькін та ін.

Аналіз робіт вітчизняних і російських дослідників по названій проблематиці дозволяє зробити висновок, що питання розвитку форм і способів у локальних війнах і збройних конфліктах кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст., зокрема у війнах в Перській затоці, не стало об'єктом комплексного воєнно-історичного дослідження. Поставлені в дисертаційній роботі питання розглядалися вченими, головним чином, лише в загальному плані, хоча даний аспект має особливе значення на сучасному етапі, коли відбувається реформування Збройних Сил України.

Тема не стала предметом спеціального вивчення й у закордонних військових істориків, хоча їх наукові школи в галузі військових конфліктів можна вважати провідними. Одними з перших з'ясували і охарактеризували сучасні військові конфлікти, такі відомі історики, теоретики, і політологи, як Х. Солана, Дж. Джоулвен, Г. Кіссенджер, Дж. Кеннан,

Дж. Мак-Конелл, Дж. Робертсон, С. Хантінгтон та ін. Однак, всі вони зосередили увагу в основному на воєнно-стратегічних і військово-технічних аспектах локальних війн і не розглядали порядок застосування сил та засобів у цих війнах. Тим більше ними не висвітлені збройні конфлікти, що проходили в зоні Перської затоки 1991, 1998, 2003 рр. А їх досвід для нас, як відомо, має особливе значення.

Тема локальних війн стала в даний час актуальною. Про це свідчить поява в 90-х роках XX ст. цілого напряму наукових досліджень з цієї проблематики, кількість яких, починаючи з 1991 р., і до наших днів зросла. До провідних наукових центрів з цієї проблематики належать також Інститут дослідження міжнародного миру в Осло (Норвегія), Стокгольмський інститут досліджень проблем миру (Швеція), Товариство дослідників проблем миру та конфліктів при Гамбурзькому університеті (Німеччина), Центр аналізу конфліктів при Кентському університеті (Великобританія), Центр дослідження миру та конфліктів при Копенгагському університеті (Данія), Центр дослідження соціальних конфліктів (Нідерланди), Центр міжнародної інформації та досліджень миру і конфліктів (Іспанія).

Воєнні експерти США та НАТО також приділили належну увагу до вивчення воєнно-стратегічних та воєнно-технічних аспектів локальних війн і збройних конфліктів. Насамперед, вони зосередили увагу на концепції стратегії глобального домінування, воєнних конфліктів різної інтенсивності від «невеликих» до глобальних. На їх думку, війна з використанням ядерної та інших видів зброї масового ураження, що ведеться на театрі воєнних дій, визначається як конфлікт високої інтенсивності. Війни, що проводяться з обмеженими цілями, належать до конфліктів середньої інтенсивності. Акції, від воєнних до психологічних, об'єднані в конфлікти низької інтенсивності. До іноземних фахівців, що приділяють значну увагу вивченню і аналізу локальних війн кінця ХХ - початку ХХІ століть, в тому числі в Перській затоці, слід віднести: Г. Саммерс, Б. Ватсон, Р. Свейн, Дж. Аллен та ін.

Таким чином, історіографічний аналіз напрацювань, присвячених висвітленню стану розвитку форм і способів збройної боротьби в зоні Перської затоки, і стану дослідження наукової проблеми в цілому дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі фактично відсутні роботи, в яких на основі узагальнення досвіду зазначених війн були виявлені особливості форм і способів збройної боротьби. Всебічне розкриття означених питань не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці. Відповідно, відсутні і наукові рекомендації щодо використання дослідженого досвіду в сучасних умовах при підготовці військ і ведення бойових дій. Саме це і є обґрунтуванням необхідності даного дослідження.

Джерельну базу дослідження становлять документи вищих державних органів управління, політичного та військового керівництва України, які висвітлюють заходи щодо участі Збройних Сил України у розвитку світової та регіональної системи безпеки, міжнародного військового співробітництва, застосування підрозділів ЗСУ в процесі врегулювання воєнних конфліктів. Автор відпрацював численні документи галузевого Державного архіву Міністерства оборони України, поточних архівів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління кадрової політики та Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України. Широко використані матеріали глобальних та регіональних інформаційних мереж, а саме документи сайтів Президента України (http://www.kuchma.gov.ua), Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua), Кабінету міністрів України (http://www.kmu.gov.ua), Міністерства оборони України (http://www.mil.gov.ua), автоматизованої системи управлінні повсякденною діяльністю військ Міністерства оборони України «Дніпро» (http://www.dod.ua/novini/md.htm), Ради національної безпеки й оборони України (http://www.rainbow.gov.ua) Національного інституту проблем міжнародної безпеки (http://www.niisp.gov.ua), Національного інституту стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України (http://www.niss.gov.ua/welcom.htm), нового інформаційного центру Міністерства юстиції України ((http://www.informjust.kiev.ua/index.htm), Центру інформації та документації НАТО в Україні (http://www.nato.int), наукової програми НАТО «Співпраця вчених-науковців задля миру та прогресу» (http://www.nato.int/science). Важливим джерелом інформації є документи ООН по миротворчим операціям, до яких є доступ на сайті ООН (http://www.un.org.). Як джерела дисертантом використані офіційні видання державних інституцій, матеріали центральних друкованих органів Міністерства оборони України, військових округів (оперативних командувань).

Аналіз джерельної бази, що стосуються нашого дослідження, дає підстави стверджувати, що питання створення сил і засобів збройної боротьби, розвитку форм та способів їх бойового застосування, за досвідом вивчених локальних війн у Перській затоці є вагомими, і повинні бути враховані в діяльності Збройних Сил України. Оскільки цей аспект, на даному етапі не знайшов належного комплексного висвітлення, то, спираючись на досягнення попередників та наявну джерельну базу, дисертантом поставлено за мету вирішити це завдання.

У другому розділі «Фактори, що впливали на збройну боротьбу в зоні Перської затоки (1991-2003 рр.)» дисертант встановив, що головними з них були: фізико-географічні умови ведення збройної боротьби, розвиток засобів збройної боротьби, особливості підготовки до бойових дій.

У першому підрозділі «Фізико-географічні умови ведення збройної боротьби» автор довів, що час початку операцій «Буря в пустелі», «Лис пустелі», «Свобода Іраку» обрано з урахуванням особливостей фізико-географічних умов Близькосхідного театру воєнних дій. Справа в тому, що з січня до лютого включно в районі Іракської й Аравійської пустель настає так званий «прохолодний сезон», в період якого спостерігаються найсприятливіші умови для дій повітряними, морськими та сухопутними угрупованнями військ. У цей час денна температура повітря не перевищує +20^°С, а нічна - не знижується нижче -8^°С. В ці місяці немає великих добових коливань температури ґрунту і повітря, більш спокійно йде розвиток атмосферних процесів. Аналіз фізико-географічних умов Близькосхідного театру воєнних дій показав, що, починаючи із середини березня, їх стан змінюється, що негативно впливає на застосування військ. Так, середня температура повітря у вказані місяці в даному регіоні складає близько +30°С та більше, тут часто виникають курні, піщані і магнітні бурі.

Зазначені природні явища території Іраку і Кувейту негативно впливали на застосування високоточних засобів збройної боротьби: космічних, авіаційних, морських та ін. Так, наприклад, в умовах поганої видимості практично виключалося ведення космічної та авіаційної розвідок, а сильні піщані бурі різко знижували можливість космічних засобів радіо і радіолокаційної розвідки. До 70% знизилася ефективність застосування космічних засобів навігації, зв'язку і управління. Фізико-географічні умови театру воєнних дій вплинули і на дії сухопутного угруповання БНС. Виснажлива денна спека, інтенсивна сонячна радіація, велика сухість повітря, різкі добові перепади температури, часті піщані бурі й імла значною мірою несприятливо впливали на стан особового складу.

Оцінюючи застосування сил і засобів ВПС БНС та Іраку в операціях в зоні Перської затоки в 1991 р., 1998 р. та в 2003 році, зважаючи практично на незмінність фізико-географічних умов, головних супротивників та засобів збройної боротьби, що ними використовувались, слід звернути увагу на принципову відмінність кампанії «Свобода Іраку», пов'язану з широким застосуванням всього спектра керованих, авіаційних боєприпасів. Так, якщо під час війни в Перській затоці 1991 року, БНС використовували для ударів по противнику, в основному некеровані боєприпаси (близько 210 000 ракет, бомб і снарядів із загальної кількості 227 000 одиниць), то під час війни 2003 року, питома вага керованих авіаційних бомб і ракет зросла від 85% до 95% від загальної кількості застосованих боєприпасів. При цьому найбільш ефективними були ракети і бомби, що використовували для наведення на ціль глобальна радіонавігаційна система «НАВСТАР», що цілком залежали від фізико-географічних умов театру воєнних дій в зоні Перської затоки. Зазначені специфічні умови однаково впливали на застосування сил і засобів (космічних, авіаційних, морських, сухопутних) незалежно від їх технічного удосконалення як в 1991 р., так і в наступні роки ведення збройної боротьби в зоні Перської затоки

У другому підрозділі «Розвиток засобів збройної боротьби» висвітлена еволюція розвитку основних засобів збройної боротьби, що вплинули на хід війн під час операцій «Буря в пустелі», «Меч пустелі» (1991 р.), «Лис пустелі» (1998 р.), «Свобода Іраку» (2003 р.). Встановлено, що на хід і результат війн у зоні Перської затоки впливали високотехнологічні системи озброєння, а також порядок і досвід їх бойового застосування. Доведено, що вирішальна роль у проведенні повітряно-наступальних операцій та повітряно-наземних наступальних операцій у війнах проти Іраку (1991-2003 рр.) належала засобам повітряного нападу. Розкрито роль і місце розвідки як на етапі підготовки сил і засобів до бойових дій, так і в ході їх бойового застосування. Досліджено також значення космічних засобів збройної боротьби, нових засобів ураження, навігації і зв'язку. Виявлено, що орбітальна космічна система, починаючи з війни в 1991 р. і закінчуючи війною в 2003 р., вирішувала три групи завдань: розвідка, у тому числі виявлення стартів балістичних ракет; керування військами, зв'язку і ретрансляції; навігаційне забезпечення. Причому, вирішення кожної групи завдань залежало як від кліматичних умов, як це було показано в першому підрозділі, так і від стану засобів збройної боротьби.

Встановлено, що війна проти Іраку 2003 р., як і воєнні конфлікти (1991 р., 1998 р.) в яких провідну роль відігравали США, характеризувалася традиційним акцентом на всебічне, широкомасштабне та ефективне використання найновіших засобів авіаційного компоненту всіх видів збройних сил. При чому доля застосування такої зброї з кожним конфліктом мала зростаючий характер. Так, наприклад, якщо в війні 1991 р. питома вага високоточної зброї склала, за різними оцінками, від 7% до 10%, то в війні 2003 р. вона склала близько 80%. При цьому на наш погляд, найбільший практичний інтерес має досвід застосування деяких зразків керованих авіаційних бомб і крилатих ракет морського і повітряного базування.

Аналіз воєнних дій у зоні Перської затоки свідчить, що крилаті ракети морського базування (КРМБ) застосовувалися більш частіше від крилатих ракет повітряного базування (КРПБ) та з підвищеною інтенсивністю. Так, у ході проведення операції «Буря в пустелі» за 38 діб ЗС США проти Іраку в

1991 році з надводних кораблів та підводних човнів, які розташовувались в Середземному та Червоному морях, Перській затоці, було здійснено близько 300 пусків КРМБ. При цьому 288 КР були фактично запущено і 282 влучили в ціль, а 6 відмовили після їх пуску та 12 запусків ракет не відбулося. Під час операції «Лис пустелі» 1998 р. кількість зроблених пусків за 73 години склала вже близько 325 КРМБ, а в останніх операціях «Шок і трепет» та «Свобода Іраку» 2003 р. проти Іраку за 30 діб кількість здійснених пусків сягнула близько 800 КРМБ. Слід відмітити, що новим тактичним прийомом застосування крилатих ракет, який був реалізований під час бойових дій в зоні Перської затоки 2003 р., було їх використання для ураження мереж електропередач.

Дисертантом надаються порівняльні кількісно-якісні співвідношення космічних, повітряних, морських, сухопутних засобів збройної боротьби супротивників.

У третьому підрозділі «Особливості підготовки повітряно-наступальних операцій» розглядаються особливості підготовки сторін до повітряно-наступальних операцій. Автором було встановлено, що в основу задуму, зокрема операції «Буря в пустелі», була покладена розроблена в 80-х роках на Заході концепція повітряно-наземної операції (бою). Її головна особливість полягала в тому, що рішення основних завдань покладалось на стратегічну, тактичну і палубну авіацію із широким застосуванням вертольотів вогневої підтримки для досягнення одночасної поразки військ Іраку на всю глибину їх оперативної побудови. Слід зазначити, що підготовлений американським командуванням план операції «Буря в пустелі» характеризувався низкою особливостей. Так, розроблений задум не встановлював яких-небудь тимчасових обмежень для основних етапів бойових дій, а загальний успіх операції ставився в пряму залежність від результатів першого масованого ракетно-авіаційного удару. У зв'язку з цим велике значення надавалось забезпеченню раптовості і потужності скоординованих за часом і місцем ударів крилатих ракет і авіації.

Дисертантом встановлено, що на відміну від підготовки до операції «Буря в пустелі», підготовка антиіракської коаліції (АІК) до операції «Лис пустелі» здійснювалась без проведення широкомасштабного розгортання сил і засобів. Вперше передбачалось бойові дії розпочати черговими силами і засобами. Слід зауважити, якщо одною з особливостей підготовки до операцій та в ході їх у зоні Перської затоки 1991 р. було початком широкого застосування космічних засобів (79 штучних супутників Землі з них близько 9 цивільного призначення), то одним з результатів підготовки АІК до ПНО «Лис пустелі» стало збільшення даних засобів до 102 космічних апаратів (82 військового призначення; 20 цивільного призначення). Даний факт на прикладі показує чітку тенденцію до зростання застосування космічних засобів збройної боротьби в інтересах воєнних операцій.

У даному підрозділі автором наведені співвідношення кількісно-якісних характеристик повітряних, морських, сухопутних угруповань супротивників.

Заслуговують самого уважного розгляду й аналізу підходи командування БНС до організації тилового забезпечення. У його основу був покладений принцип завчасної підготовки тилу до рішення завдань за призначенням. Особлива увага зверталася на організацію чіткої взаємодії служб матеріального, технічного і медичного забезпечення з бойовими частинами. Задовго до початку подій у Перській затоці командування ЗС США надавало великого значення завчасній підготовці системи тилового забезпечення своїх військ на Близькому Сході. З огляду на складні фізико-географічні і кліматичні умови регіону, його далекість від континентальної частини США і Європи, доставка засобів матеріального забезпечення і створення складської мережі розпочалися за 4 місяці до початку бойових дій.

Маючи військові запаси на місяць бойових дій для сил швидкого розгортання (СШР) (на угруповання 180 тис. чоловік), командування БНС до середини січня 1991 року довело їх до 2 - 3 місячної потреби (на угруповання 525 тисяч чоловік). До початку воєнних дій на територію Аравійського півострова морем було перекинуто 7,5 млн. тонн вантажів зі США і Європи (зроблено близько 230 рейсів морських судів), що склало близько 90% усіх вантажів, доставлених у зону конфлікту.

Відзначалися випадки доставки засобів матеріально-технічного забезпечення військово-транспортними літаками безпосередньо в частини першого ешелону з використанням для посадки автомобільних ділянок доріг.

Для збереження матеріальних засобів завчасно була підготовлена складська база, що забезпечила розміщення необхідної кількості запасів. Новим в організації збереження запасів матеріальних засобів усіх видів стало використання судів-складів, здатних вміщувати широку номенклатуру матеріальних засобів (до 53 тисяч тонн авіаційного палива; 2,5 тисячі тонн дизельного палива, понад 1000 тонн продовольства в контейнерах, понад 12 тисяч тонн боєприпасів, близько 1,5 тисячі тонн спорядження і предметів побуту).

В четвертому підрозділі «Особливості підготовки повітряно-наземних наступальних операцій» виявлено характерні особливості підготовки повітряно-наземних наступальних операцій «Меч пустелі» (1991 р.) та «Свобода Іраку» (2003 р.), наведені характерні відмінності підготовки супротивників до зазначених операцій. Так, встановлено, що при підготовці до проведення повітряно-наземної наступальної операції в умовах які склалися в війні 1991 р., раптовість часу переходу в наступ сухопутних військ БНС великого значення не мала, але було вирішено зробити раптовим для противника напрями головного і других ударів. Автором було встановлено найбільш характерні риси дій БНС перед початком повітряної наступальної операції, а саме зростання інтенсивності повітряної розвідки, збільшення інтенсивності повітряних перевезень боєприпасів і матеріально-технічних засобів літаків військово-транспортної авіації (ВТА) і цивільної авіації (до 30 літако-рейсів за добу), підсилення контролю за повітряним простором залученням 14 літаків далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) Е-3А АВАКС (5 - над територією Туреччини вздовж кордону з Іраком, 5 - вздовж саудівсько-кувейтського кордону і 4 - над східною частиною Середземного моря), підвищення інтенсивності дій літаків стратегічної, тактичної, палубної, авіації (до 1100 літако-вильотів за добу). Були також встановлені відмінності в плануванні наземних наступальних операцій. Так, наприклад, особливістю плану операції «Свобода Іраку», на відміну від плану війни 1991 року було те, що в його основу була закладена так звана концепція «поступового нарощування зусиль», яку запропонував особисто міністр оборони США Д. Рамсфельд. Згідно з цією концепцією бойові дії повинні починатися до прибуття всіх запланованих сил, які можуть бути використаними в подальшому для наступу відповідно до розвитку ситуації. Слід зазначити, що аналогічний спосіб початку розв'язання бойових дій керівництвом США вже був застосований під час операції «Лис пустелі» 1998 року. В даному підрозділі дисертантом охарактеризовані дії іракських військ, зокрема при побудові оборони в війнах 1991 р. та 2003 р., та визначено їх характерні відмінності.

У третьому розділі «Бойове застосування збройних сил у війнах у зоні Перської затоки (1991-2003 рр.)» виявлено характерні риси і особливості проведення повітряно-наступальних операцій та повітряно-наземних наступальних операцій БНС (БКС) та визначено розвиток форм і способів збройної боротьби зазначеного періоду.

У першому підрозділі «Особливості проведення повітряно-наступальних операцій» автором розглянуто та узагальнено повітряно-наступальні операції «Буря в пустелі» (1991 р.) та «Лис пустелі» (1998 р.), проаналізовано характерні відмінності операцій та визначено їх розвиток як форм збройної боротьби.

Особливість повітряно-наступальної операції «Буря в пустелі» полягала в тім, що вона поклала початок зародженню нових форм і способів оперативних і тактичних дій. До них слід віднести: масовані авіаційні удари, ракетно-авіаційні удари, РЕБ, інформаційна боротьба та інше. Особливу роль в операції «Буря в пустелі» зіграв електронно-вогневий бій як сукупність ряду масованих, тривалих за часом повітряно-космічних, ракетних і електронних ударів у сполученні з ударами військово-морських сил. Новизна в даному випадку полягала як у застосуванні і розподілі нових засобів боротьби по завданнях, так і в порядку виконання цих завдань засобами повітряного нападу.

Радіоелектронне придушення новими засобами і способами активних засобів ППО, органів управління та інших об'єктів супротивника за ефективністю дій не поступалося вогневим засобам.

У військовому відношенні операція «Лис пустелі» стала продовженням розвитку способів бойового застосування збройних сил, які були вперше апробовані в ході війни в Перській затоці в 1991 р. Особливостями ПНО «Лис пустелі» 1998 р. було: детальне планування, старанність і висока інтенсивність підготовки операції; обмеженість цілей і завдань операції; відносно низька напруженість бойових дій; повна відсутність протидії з боку супротивника; високий рівень розвідувального й інформаційно-пропагандистського забезпечення операції.

Встановлено, що США розгорнули ще більш потужну пропагандистську кампанію (порівняно з операцією «Буря в пустелі» 1991 р.), з використанням засобів масової інформації. Повідомлялося про позитивні результати чи ледве не кожного удару. Інформаційний аспект у подібних акціях, стає пріоритетним. Оперативне й наочне поширення відомостей про результати бойових дій мали ключове значення у формуванні суспільної думки.

Як і в 1991 р., операція «Лис пустелі» мала комплексний характер - у ній одночасно за єдиним планом і задумом були задіяні крилаті ракети морського й повітряного базування, авіація з кораблів і наземних аеродромів, стратегічні бомбардувальники В-52Н и В-1В. Бойові дії мали досить інтенсивний характер: менш ніж за четверо діб атаковано близько 100 цілей; виконано 650 літако-вильотів (з них близько половини - у нічний час); випущено 90 крилатих ракет повітряного й близько 330 морського базування. Однак порівняно з першим періодом повітряної кампанії 1991 р. використання авіації було менш масованим. Тоді авіація союзників здійснювала в середньому 2000 літако-вильотів за добу (в окремі дні до 3000 літако-вильотів). Усього було виконано більше 114 тис. літако-вильотів. Разом з тим, у ході операції «Буря в пустелі» за 43 дня по Іраку було випущено тільки 282 ракети - менше, ніж за чотири дні в грудні 1998 р. Завдання масованих ракетно-бомбових ударів по об'єктах на території Іраку виконувалося в умовах практично абсолютної пасивності його системи ППО. Не було збито жодного літака або крилатої ракети. Порівняно з операцією «Буря в пустелі» це очевидний прогрес тому, що в 1991 р. БНС втратили більше 20 літаків уже протягом першого тижня бойових дій.

Особливу роль в операції «Лис пустелі» відіграли сили й засоби об'єднаного космічного командування США. Хоча нових космічних засобів з 1991 р. не з'явилося, війська набагато інтенсивніше використали космічні технології й насамперед супутникову систему навігації GPS («Навстар»), що забезпечила точність більшості повітряних ударів. Крім того, космічні системи виявлення пусків ракет були готові до рішення завдання в інтересах системи протиракетної оборони на ТВД. Американо-британські сили повітряної й космічної розвідки постійно уточнювали обстановку й виявляли результати ударів.

Успіху операції «Лис пустелі» багато в чому сприяло добре організоване розвідувальне забезпечення, середня періодичність прольотів розвідувальних космічних апаратів (КА) над територією Іраку становила: для космічних апаратів оптико-електронної розвідки «Кихоул» - 2 - 3 години, радіолокаційної розвідки «Лакросс» - 2 - 2,5 години. Крім того у результаті введення заборонних зон для польотів іракської авіації, США й Великобританія одержали можливість безперешкодно протягом тривалого часу вести повітряну розвідку в південних і північних районах Іраку. Більшість достовірних відомостей бути також добуто фахівцями агентурної розвідки, які працювали в складі Спецкомиссії ООН.

У ході операції «Лис пустелі» були застосовані й інші сучасні засоби боротьби (крилаті ракети «Томагавк» різної модифікації, розвідувальні літаки Е-8 «Джистарс», керовані авіаційні бомби GBU-28 та ін.). Тим самим була продовжена практика використання США військових акцій як своєрідний полігон для випробувань новітніх систем озброєнь і бойової техніки в реальних бойових умовах.

Вирішальну роль у досягненні успіху операції зіграли високоефективна розвідка, своєчасне застосування засобів РЕБ (у тому числі вогневої поразки), для придушення системи ППО Іраку, високоточна зброя ВМС і ВПС союзників, проведення психологічних операцій і заходів інформаційної боротьби, висококваліфікований, професійно підготовлений особовий склад.

У другому підрозділі «Особливості проведення повітряно-наземних наступальних операцій» розкриті особливості повітряно-наземних наступальних операцій, визначено їх розвиток як форм збройної боротьби. Щодо операції «Меч пустелі» автор встановив, що заходами оперативного маскування була досягнута раптовість в нанесенні головного і другого ударів. У ході операції БНС завдали глибокі розсікаючі удари на оперативну і навіть на стратегічну глибину з одночасним розчленуванням і оточенням противника. Широке застосування повітрянодесантних та аеромобільних військ сприяло досягненню високих темпів наступу. Відповідно до теорії повітряно-наземної операції воєнні дії велись одночасно на кількох рубежах і в різних районах з постійною авіаційною підтримкою наступаючих військ і нанесенням повітряних ударів на всю глибину бойового завдання. В операції «Меч пустелі» вирішальна роль в остаточному розгромі противника належала сухопутним військам, але принижувати роль авіації в операції теж не можна. За 4 доби авіація БНС здійснила близько 5 тис. бойових літако-вильотів. Заслуговує уваги досвід управління багатонаціональним угрупованням. В ході операції «Меч пустелі» кожний національний контингент отримав самостійну задачу, діяв на самостійному напрямку. Проте загальне керівництво здійснювали американці. Представники американського командування були в усіх штабах і на КП. З іншого боку, представники командування збройних сил країн АІК перебували в американських штабах. Така організація управління угрупованням БНС себе виправдала.

Встановлено, що повітряно-наступальна операція «Свобода Іраку» в Перській затоці 2003 р. на відміну від операції «Меч пустелі» 1991 р. зробила наступний крок до вдосконалення основної форми збройної боротьби - операції. Поклала початок новій вдосконаленій форми, що набула назву об'єднана повітряно-наземна операція. Всупереч чисельним прогнозам, вперше після війни в Перській затоці 1991 р. повітряно-наступальну операцію «Свобода Іраку», було розпочато одночасно з наземною наступальною операцією. На відміну від операцій США та союзників по коаліції попередніх років («Буря в пустелі», «Лис пустелі»), які розпочинались завданням масованих авіаційних ударів, військова операція проти Іраку під умовною назвою «Свобода Іраку» розпочалась з ведення вибіркових ударів керованими авіаційними бомбами та ракетами з метою мінімізувати збиток від ураження нафтових родовищ, основних об'єктів інфраструктури Іраку і, тим самим, зменшити наступні фінансові витрати на відбудову Іраку.

Дії засобів ППО Іраку були не досить ефективними ймовірно внаслідок втрат, отриманих у ході підготовчого періоду військової операції, що дозволяло завдавати авіаційні удари у світлі часи доби, та внаслідок неможливості відновлення боєздатності через запровадженого Радою Безпеки ООН ембарго на торговельні відносини з Іраком. Повна перевага в кількісному складі і якісному відношенні коаліційних сил не дало Іраку можливості ефективно застосовувати авіацію для нанесення ударів і засоби ППО для відбиття ракетних і авіаційних ударів. Перехід до нових форм і способів воєнних дій став можливий завдяки досягненням в інформаційному забезпеченні воєнних дій, що реалізовувались у рамках концепції інформаційних війн, а також розвитку систем тилового і технічного забезпечення. Перехід від ведення бойових дій за раніше складеним планом до ведення «адаптивних» бойових дій, коли розподіл (уточнення розподілу) і доведення цілей до засобів ураження здійснювалось незадовго або навіть безпосередньо перед їх застосуванням. Адаптивні дії авіації можливо пояснити наявністю в складі БНС розвинених систем розвідки та зв'язку.

У третьому підрозділі «Тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби» визначаються тенденції розвитку форм і способів збройної боротьби за досвідом війн у зоні Перської затоки у 90-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Насамперед, це: зростання ролі і значення в збройній боротьбі повітряно-наступальних та повітряно-наземних наступальних операцій; підвищення ролі і значення в збройній боротьбі засобів повітряного нападу; зростання ролі ППО в сучасній війні; перевага засобів повітряного нападу над засобами ППО; збільшення застосування високоточної звичайної зброї повітряного, морського і наземного базування; зростання кількості застосування космічних засобів збройної боротьби; підвищення ролі і значення безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та надання їм бойових можливостей; збільшення ролі сил і засобів ВМС (носії КРМБ, палубна авіація, морський десант); підвищення ролі і значення засобів розвідки (сухопутних, морських, повітряних, космічних); зростання масштабів інформаційної та радіоелектронної боротьби.

У четвертому підрозділі «Рекомендації щодо можливих напрямків використання дослідженого досвіду у воєнній теорії і практиці підготовки Збройних Сил України» автор, спираючись на досвід війн у зоні Перської затоки, обґрунтовує шляхи вирішення проблем, які постають перед воєнною наукою та військами в боротьбі проти можливих новітніх засобів повітряного нападу. Висловлюються рекомендації щодо можливих напрямів використання у Збройних Силах України дослідженого досвіду й уроків у сучасних умовах.