Духовний потенціал збройних сил України: методологія системного вивчення і регулювання

Регулювання взаємодоповнюючими системами формування духовного потенціалу, крім того, має ще два інші аспекти: управління поведінкою системи (власне керування, як це розуміється в простих системах) і керування розвитком системи. Під регулюванням поведінки розуміють управління системою за незмінності її структури, інформаційного забезпечення і морфології (в частині складу елементів і їх композиції). Регулювання ж розвитком розуміється як таке управління системою формування духовного потенціалу Збройних Сил, коли відбуваються потокові варіювання підсистемами або вдосконалення структури і (або) інформаційного забезпечення системи, зокрема, із застосуванням навчання.

Практично і теоретично управління системою формування духовного потенціалу Збройних Сил, відзначається в дисертації, - це зовнішнє та внутрішнє стимулювання системи. Всі прямі та зворотні зв'язки в системі, всі форми і види впливу є стимулами, що викликають у ній внутрішні системні процеси. Хід і наслідки функціонування системи обумовлюються внутрішніми вихідними процесами і впливом середовища. Практично виконується завдання організації управління за ефективністю, через що управління формуванням системи духовного потенціалу зводиться до стимулів, що впливають на стан системи та на результат її функціонування з ефективністю, яка вимагається.

Соціально-філософський зміст пізнання розвитку системи формування духовного потенціалу дисертант розкриває через опору на наукові принципи її проектування, до яких належать: ієрархічність, цілісність, організованість, внутрішні закономірності тощо. Іноді, стосовно систем різної природи, все це називають постулатом автономності. Крім цього, формування спирається на принципи (постулати) дії, невизначеності, цілеспрямованості, визначеності життєвого циклу, положення про наявність варіантів побудови системи. Застосовується також принцип вибору кращого варіанта з ряду альтернативних і враховується міра невизначеності в системі та в її середовищі.

Автором при цьому обґрунтовується, що пошук оптимального варіанта системи формування духовного потенціалу Збройних Сил - вельми складне завдання. Виконуючи його, варто враховувати перевірені практикою рекомендації стосовно визначення оптимуму для таких систем. Оптимум досягається завдяки локалізації поля пошуку, тобто при умові, що оптимальне рішення шукається не в усій множині припустимих рішень, а лише в районі очікуваного екстремуму критеріїв. Такий спосіб прийняття рішення дозволяє, з погляду дисертанта, розробити інтенсивну технологію діагнозу стану духовного потенціалу Збройних Сил. Застосування в діагностиці, зокрема, принципу домінування альтернативних варіантів забезпечує відсів неконкурентних і формування ефективного варіанта системи формування духовного потенціалу Збройних Сил. Відповідну роль відіграє і редукція (припустима спрощеність), котра широко використовується в побудові регресивного синтезу. Річ у тім, що при пошуках оптимуму ряд складних моделей і методик багаторазово включається у процес встановлення міри на різних етапах.

Текст дисертації включає також обґрунтування проблемно орієнтованої моделі регулювання безпекою (захищеністю) духовного потенціалу Збройних Сил. Під безпекою системи тут розуміється захищеність її потреб у ресурсах і технологіях, в усіх взаєминах з іншими ергосистемами, а також в інформації та моральних ідеалах, необхідних для її життєдіяльності (функціонування) і розвитку (навчання). Складність захисту в даному випадку обумовлена тим, що система формування духовного потенціалу є своєрідним центром напруження в багатополярному інформаційно-предметному середовищі, бо характеризується активністю та функціональним гомеостазисом серед безлічі функціональних можливостей в умовах динамічної зміни зовнішнього оточення (середовища).

Крім того, в умовах бойових дій чи загострення військової небезпеки неминуче знижується рівень життєздатності системи внаслідок неможливості прийняття вичерпних контрзаходів, спрямованих на повну протидію та ліквідацію наслідків усіх реалізованих супротивником дій. Загалом же вся система безпеки духовного потенціалу Збройних Сил існує на основі особистісно орієнтованого підходу, підґрунтям якого є структурно-феноменологічна модель особистості. Дисертант у зв'язку з цим аналізує роль і місце „інформаційної зброї” в забезпеченні охорони національної системи формування духовного потенціалу Збройних Сил.

Одночасно в четвертому розділі дисертації при розгляді соціального механізму реалізації ідеології розвитку сучасного українського суспільства, як чинника формування духовного потенціалу Збройних Сил України, показано, що цей механізм являє собою структуризацію індивідууму у взаємодії з іншими індивідами та суспільством. Це здійснюється, з одного боку, завдяки становленню і реалізації потреб, інтересів, ідеалів військової людини, а, з іншого, - завдяки функціонуванню та розвитку основних компонентів структури суспільства. Такий механізм є не односторонній „ескалатор”, а саме механізм соціальний, що передбачає не пряму взаємодію індивіда із суспільством, а за допомогою багатьох „посередників” - структурних компонентів суспільства.

Четвертий розділ дисертації також показує, що формування патріотизму в українському суспільстві і Збройних Силах на сучасному етапі визначається об'єктивними та суб'єктивними факторами. Формування патріотизму цей аспект соціального механізму реалізації ідеології розвитку сучасного українського суспільства, що зміцнює духовність суспільства і духовний потенціал Збройних Сил. Дисертант аналізує дію соціального механізму в цьому напрямку на мікрорівні, де використовуються когнітивні моделі взаємодії індивідів, а також на макрорівні, де застосовується причинно-наслідкова модель.

Соціально-філософське знання принципів формування системи духовного потенціалу Збройних Сил та принципів управління цим процесом відкриває нові можливості для організації управління військом в цілому. Зміст дисертації показує, що хоча шляхів розвитку даної системи може бути багато, проте їх кількість та можливості реалізації конкретним суб'єктом завжди обмежені. Знання заборон, тобто обмежень, це один зі способів збереження матеріальних, духовних засобів та часу управлінського впливу. Зрештою, сучасне управління системою формування духовного потенціалу Збройних Сил має включати орієнтацію або вихід на атрактор, майбутню форму її організації. Знаючи майбутнє бажаного стану і правильно ініціонуючи бажані тенденції самоорганізації системи, можна скоротити час виходу на атрактор, отже, прискорити майбутнє організації духовного потенціалу Збройних Сил України.

ВИСНОВКИ

Висновки дисертації підводять підсумок дослідженню теми, узагальнюють результати аналізу автором нової наукової проблеми - еволюції механізму розвитку духовного потенціалу Збройних Сил України.

Зокрема, у висновках відзначається, що сучасне соціально-філософське розуміння духовного потенціалу Збройних Сил стисло виражається формулою: системність, динамізм, організація та самоорганізація. Системність означає, що духовність існує тільки як синергетична система. Сучасні погляди зруйнували уявлення про неї як про статичне скупчення впорядкованих об'єктів. Духовний потенціал Збройних Сил - високоорганізована система, що має свою історію, на кожнім етапі якої народжується специфічна ієрархія властивих їй елементів, взаємодія яких характеризується нерівноважними станами. І хоча кожна підсистема (елемент) має певну автономію і власний шлях розвитку, усі вони взаємозалежні і залишаються невід'ємною частиною цілого. Багатозначність можливих продовжень шляху розвитку, з яким зіштовхується в кожній точці біфуркації кожна духовна система, зумовлює імовірнісну модель майбутнього, в тому числі й духовного потенціалу Збройних Сил.

Категорія „духовний потенціал Збройних Сил” має соціально-філософський статус і використовується для аналізу всієї сукупності частин змісту, котрі її складають, та відображає функціональний аспект знання про духовність в системі військово-практичної діяльності. В її основі лежить оцінка умов, визнаних суб'єктом значимими для сфери духовного виробництва. Опредмечування значущості відбувається за конкретних умов, у способах та формах, що детермінують суб'єкт діяльності.

Багатоманітні взаємовідношення елементів духовності соціальної системи можуть бути зведені до основних типів організації: просторове чи механічне сусідство (від нестійкого чи випадкового поєднання двох або більше елементів до механічного зчеплення елементів в межах однієї структурної єдності); асоціація під впливом зовнішнього фактора; причинна чи функціональна інтеграція; внутрішня чи логіко-змістова єдність. Логіко-змістова інтеграція являє собою вищий ступінь інтеграції, який притаманний духовним системам, елементи яких вже не сприймаються фрагментарно, бо всі частини утворюють логіко-змістову цілісність. Згадані обставини в повному обсязі ставлять проблему осмислення змісту та шляхів формулювання ідеології сучасного розвитку суспільства, як ідейної основи військової могутності України та як фактора інтеграції духовності суспільства і духовного потенціалу сучасних українських Збройних Сил.

Незалежно від початкових умов, духовна система в остаточному підсумку переходить у стан, що визначається властивостями системи та духовністю особистості (контрольними параметрами). Якщо ні властивості, ні контрольні параметри не змінюються, система може знаходитися в цьому стані як завгодно довго. Другим типом процесу може бути зміна духовності елементів (контрольних параметрів). Духовна система буде дрейфувати разом з атрактором, що матиме інші значення контрольних параметрів, але з тими ж якісними властивостями. Аналогічний процес буде спостерігатися при зміні властивостей середовища. І третій тип, коли в результаті такого дрейфу система підходить до точки біфуркації, коли старий режим стає хистким.

Якщо можливі нові атрактори, те вибір конкретного є випадковим, старий горизонт подій змінюється на новий. Причому зміна контрольних параметрів просто приводить духовну систему до точки переходу, а сама структура атрактора є характерною властивістю власне системи. У цьому змісті якісні властивості виникаючого нового стану не нав'язуються зовні, тобто в системі відбувається самоорганізація.

Кризовий стан сучасної духовності суспільства визначає нагальну потребу зміни традиційної стратегії формування духовного потенціалу Збройних Сил. Хоча б часткове вирішення цього завдання можливе за умови реалізації програм національної безпеки, що ґрунтуються на науково обумовленому впливові на розв'язання суперечностей між зростаючими потребами суспільства в забезпеченні гармонійного розвитку народу та політичною кон'юнктурою, маніпулюванням громадською думкою. Задоволення таких потреб можна дещо здійснити утворенням соціального механізму запобігання або локалізації економічних, політичних, соціальних та духовних небезпек і управління ризиком національних збитків.

У цьому плані духовна безпека включає в себе всі заходи, котрі позитивно зарекомендували себе і реалізуються у межах концепцій створення ідеології розвитку сучасного українського суспільства. Духовна безпека може розглядатися і як концепція, і як практичне забезпечення захищеності національних інтересів. Причому повне усування духовних небезпек з життя суспільства в найближчій перспективі неможливе.

Механізм формування духовного потенціалу Збройних Сил в цілому являє собою систему спланованих та науково обґрунтованих управлінських впливів державних і суспільних інститутів, котрі визначають та забезпечують необхідні умови та засоби впливу на динаміку соціально-політичних стосунків з метою запобігання та локалізації загроз духовності людини і суспільства.

Структуру механізму формування духовного потенціалу Збройних Сил утворюють три підсистеми: перша - сукупність інституціонально-юридичних правил розподілу повноважень у сфері прийняття рішень; друга - інформаційна система, яка представлена сукупністю механізмів і каналів збору, зберігання, передачі та зворотного контролю відповідної інформації; третя - мотиваційна підсистема, що охоплює всі механізми і правила, які на практиці забезпечують реалізацію рішень на макро- та мікрорівнях.

Дія механізму охоплює усі сфери життя суспільства, що дозволяє виділити в ньому політичні, економічні, правові, культурологічні та інші аспекти (сторони), котрі різняться специфікою форм, методів та засобів впливу на систему формування духовного потенціалу. По суті, під впливом духовних факторів існуючі політичні, економічні, правові та культурологічні механізми функціонування суспільства набувають і духовний вимір, орієнтуються на забезпечення пошуку нових базових цінностей людського співжиття.

Еволюція формування духовності будь-якої соціальної системи завжди відображає дві суттєві обставини: по-перше, історичні особливості розвитку духовності, в т.ч. й особливості утворення, виду діяльності та функціонування суб'єктів; по-друге, ступінь завершеності організації (в умовах якої діє суб'єкт). Формування духовного потенціалу Збройних Сил це складна, багатопланова, цілісна система, що утворена сукупністю елементів, здатних задовольнити потреби розвитку духовності військовослужбовців в інтересах суспільства та Збройних Сил. Прагнення до оптимального виконання функціональних завдань, котрі стоять перед Збройними Силами, можуть призводити до розбіжностей між потребами збереження духовної безпеки суспільства та потребами її відкритості. Постановка проблеми критеріїв системи формування, як і регулювання, духовного потенціалу Збройних Сил, в силу даної обставини, є надзвичайно актуальною.

Сучасна система регулювання процесом формування духовного потенціалу Збройних Сил України, вважає дисертант, має здійснюватися на наступних рівнях: державне регулювання (всі владні структури - законодавча, виконавча, судова); громадянсько-суспільне регулювання (політичні партії, суспільно-політичні та патріотичні рухи, конфесіональні об'єднання, різноманітні спілки, спортивні організації, асоціації та інші недержавні інститути, які у своїй сукупності провадять роботу відповідного спрямування з окремими прошарками та категоріями людей); військово-політичне регулювання; духовне саморегулювання. Відбувається процес інтенсивного взаємозв'язку та інтеграції різних рівнів, форм, методів, інструментів системи регулювання. Це відкриває нові можливості для подальшого комплексного дослідження феномена регулювання стану духовного потенціалу Збройних Сил, у вивченні цього процесу як результату розвитку усього суспільства.

Особливістю регулювання системи формування духовного потенціалу є те, що воно здійснюється в умовах модернізації Збройних Сил України, як частини більш широкого процесу трансформації усіх сфер життя українського суспільства. Тому сучасні перехідні форми не можуть бути кінцевою метою, а лише засобом її досягнення, в нашому випадку - створення професійних Збройних Сил (модель - 2010), духовний потенціал яких спроможний забезпечити виконання завдань, які детермінуються особливостями конфліктів та війн „шостого покоління”, потребами забезпечення національної обороноздатності та участю у світових миротворчих операціях.

Таким чином, розглянута в дисертації концепція системи формування духовного потенціалу Збройних Сил українського суспільства розкриває нові можливості в розв'язанні суперечностей розвитку даної системи. Зокрема, вона створює додаткові методологічні можливості, необхідні для розробки адекватних рекомендацій і рішень практичних питань, що стосуються удосконалення управління духовною системою війська. Запропонована модель ідеології сучасного розвитку суспільства, як фактора формування і зміцнення потенціалу українських Збройних Сил, - це веління часу, того складного етапу, що переживає Україна та її армія, і який супроводжується зміною цінностей, руйнуванням колишньої ідеологічної системи і пошуком нових духовних орієнтирів, що відповідають історичній перспективі державотворення та демократичного розвитку України. Нова ідеологія найбільшою мірою відбиває духовні потреби і корінні інтереси більшості українського суспільства, особового складу Збройних Сил саме завдяки своїй спрямованості на консолідацію людей довкола таких зрозумілих для них цінностей, як державність, духовність, патріотизм.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Абрамов В.І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - 236 c.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Абрамов В.І. Буття і дух // Практична філософія. - 2002. - № 2. - С. 143-150. (0,5 друк. арк.).

3. Абрамов В.І. Сутність державно-патріотичної ідеології. Соціальна роль в логіко-змістовній інтеграції духовності суспільства // Військово-науковий вісник: Збірник наукових праць. - Випуск № 4. - Львів: ЛВІ, 2002.- С. 256-268. (0,5 друк. арк.).

4. Абрамов В.І Філософсько-методологічні основи визначення діагностичної функції у суспільному пізнанні // Вісник НТУУ „Київський політехнічний інститут” Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наукових праць. - Київ: ІВЦ “Політехніка”, 2002. - № 3. - С. 7-16. (0,5 друк. арк.).

5. Абрамов В.І. Духовність: проблема визначення // Політологічний вісник: Збірник наукових праць: Вип. № 11. - К.: Т-во „Знання” України, 2002. - С. 36-46. (0,6 друк. арк.).

6. Абрамов В.І. Діагностичний метод у сучасному суспільному пізнанні // Філософськи науки: Збірник наукових праць. - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. - С. 140-149. (0,6 друк. арк.).

7. Абрамов В.І. Діагностичний метод у системі: напрям думок-картина світу-спосіб дій // Нова парадигма: Альманах наукових праць: Випуск № 30.- Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2003. - С. 8-14. (0,5 друк. арк.).

8. Абрамов В.І. Моделі розвитку духовних систем у світлі синергетики // Філософськи науки: Збірник наукових праць. - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. - С. 38-48. (0,5 друк. арк.).

9. Абрамов В.І. Духовність як інтегрована система та методи її вивчення // Практична філософія. - 2003. - № 2. - С. 123-129. (0,5 друк. арк.).

10. Абрамов В.І. Вдосконалення управління системою формування духовного потенціалу Збройних Сил України // Нова парадигма: Альманах наукових праць: Випуск № 31. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2003. - С. 70-81. (0,5 друк. арк.).

11. Абрамов В.І. Можливості застосування синергетичних методів до аналізу духовних систем // Вища освіта України. - 2003. - № 3 (9). - С. 55-62. (0,5 друк. арк.).

12. Абрамов В.І. Вибір і обґрунтування критеріїв ефективності системи формування духовного потенціалу Збройних Сил України // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. - Випуск 11. - К.: Віпол, 2003. - C. 245-252. (0,6 друк. арк.).

13. Абрамов В.І. Особливості діагностики духовного потенціалу армії та флоту // Політологічний вісник: Збірник наукових праць: Вип. № 13. - К.: Т-во “Знання” України, 2003. - С. 44-54. (0,6 друк. арк.).

14. Абрамов В.І. Від української ідеї до державно-патріотичної ідеології: генезис, еволюція, зміст та проблеми виховання // Вища освіта України. - 2003. - № 4 (11) - Додаток. - С. 157-164. (0,5 друк. арк.).

15. Абрамов В.І. Визначальні фактори сучасного стану духовного потенціалу Збройних Сил України // Військово-науковий вісник: Збірник наукових праць. - Випуск № 5. - Львів: ЛВІ, 2003. - С.286-300. (0,75 друк. арк.).

16. Абрамов В.І. Флуктуації духовних систем: поняття процесу і принципи змін // Вісник НТУУ „Київський політехнічний інститут” Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наукових праць. - Київ: ІВЦ “Політехніка”, 2003. - № 1 (7). - С.7-15. (0,5 друк. арк.).

17. Абрамов В.І. Духовний потенціал: релятивізм сутності та змісту в залежності від застосованої методології аналізу // Наука. Релігія. Суспільство. - 2003. - № 1. -С. 86-92. (0,6 друк. арк.).

18. Абрамов В.І. Система формування духовного потенціалу української армії: досвід моделювання // Збірник наукових праць. - Випуск № 1 (5). - Харків: НТУ „ХПІ”, 2003. - С. 82-91. (0,75 друк. арк.).

19. Абрамов В.І. Структура та взаємодія елементів механізму реалізації державно-патріотичної ідеології в процесі формування духовного потенціалу Збройних Сил України // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферополь: Крымский научный центр НАН Украины, 2004. - 38. - С. 137-141. (0,6 друк. арк.).

20. Абрамов В.І., Деркач В.Л. Системний підхід як засіб активізації навчального процесу // Вісник НТУУ „Київський політехнічний інститут” Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наукових праць. - Київ: ІВЦ „Політехніка”, 2003. - № 2 (8). - С.11-18. (0,5 друк. арк.).

21. Абрамов В.І. Концептуальні аспекти інформаційної безпеки духовного потенціалу Збройних Сил України // Філософськи науки: Збірник наукових праць. - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004. - С. 140-149. (0,6 друк. арк.).

22. Абрамов В.І. Зміст та еволюція механізму реалізації державно-патріотичної ідеології в процесі формування духовного потенціалу Збройних Сил України // Актуальні філософськи та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. - Випуск 12. - К.: Віпол, 2004. - C. 204-212. (0,5 друк. арк.).

23. Абрамов В.І. Духовний потенціал Збройних Сил України: сутність та зміст // Труди академії. - К.: МОУ, НАОУ, 2003. - № 43. - С. 14-19. - інв. № 32425. (0,5 друк. арк.).

24. Абрамов В.І. Сучасний філософський дискурс про методологічну культуру вивчення духовного потенціалу Збройних Сил України // Труди академії. - К.: МОУ, НАОУ, 2004. - № 52. - С. 327-336. - інв. № 40304. (0,5 друк. арк.).

25. Абрамов В.І. Погляд на природу військової могутності держави та роль духовного фактору у війнах майбутнього // Труди академії. - К.: МОУ, НАОУ, 2004. - № 54. - С. 16-24. - інв. № 40329. (0,5 друк. арк.).

26. Абрамов В.І. Нелінійна динаміка та пізнання складного: самоорганізації духовних систем // Практична філософія. - 2004. - № 4. - С. 89-94. (0,5 друк. арк.).

Тези доповідей

27. Абрамов В.І. Соціокультурна зумовленість творчості // Творчість. Культура. Гуманізм.: Матеріали 3 Міжнародної наукової конференції (21-22 жовтня 1993 р. м. Київ). - К.: КПІ, 1993. - С. 17-18. (0,1 друк. арк.).

28. Абрамов В.І. Темпоральний аналіз явищ духовної культури // Культура на зламі тисячоліть: Матеріали I-х Міжнародних культурологічних читань: (22-23 вересня 1994 р. м. Київ). - К.: НТУУ „КПІ”, 1994 - С. 28-29. (0,1 друк. арк.).

29. Абрамов В.И. Мировоззренческая и практическая направленность преподавания социальной философии в военном авиационном институте // Проблемы подготовки авиационных специалистов всех уровней образования: Материалы научно-методической конференции института (8-9 февраля 1995 г.). - К.: КИ ВВС, 1995. - С. 6-11. (0,3 друк. арк.).

30. Абрамов В.И. Социо-нравственное воспитание, смена ценностей и ориентаций в отношении политики безопасности в магистерской подготовке // Вища технічна освіта - проблеми магістратури: Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції (18-19 травня 1995 р. м. Київ) - К.: НТУУ „КПІ”, 1995 - С. 354-357. (0,2 друк. арк.).

31. Абрамов В.І. Біля джерел української духовності // Творчість як предмет міждисциплінарних досліджень: Матеріали IV-ї Міжнародної науково-практичної конференції (26-27 березня 1997 р. м. Київ). - К.: НТУУ „КПІ”, 1997. Частина I. - С. 104-105. (0,1 друк. арк.).

32. Абрамов В.И. Социальный механизм и приоритеты формирования духовного потенциала армии и флота // Армия и современный мир: военно-политические и военно-гуманитарные аспекты: Материалы научно-практической конференции (17-18 декабря 1998 г., г. Москва). - М.: Военный институт, 1998. - С 88-92. (0.2 друк. арк.).

33. Абрамов В.І. Керівництво професійним та духовним саморозвитком курсантів // Нове у навчальному процесі: Збірник науково-методичних праць: Випуск № 37. - К.: КІ ВПС, 1998. - С. 23-31. (0,5 друк. арк.).

34. Абрамов В.І. Соціальні аспекти духовної безпеки // Людина на межі тисячоліть: Матеріали Волинських філософських читань (21-24 травня 1999р. м. Луцьк). - К., Луцьк: Волинь, 1999. - С. 36-42. (0,2 друк. арк.).

35. Абрамов В.И. Синергизм (общее взаимодействие) элементов больших духовных систем // Роль Православия в духовном возрождении современного общества: Материалы юбилейных десятых международных Рождественских образовательных чтений (10-15 января 2002 г., г. Москва): Военная секция. - М.: Академия ГШ ВС РФ, 2002. - С. 194-199. (0,25 друк. арк.).

36. Абрамов В.І. Духовність як фактор творчості // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 травня 2003 р., м. Київ). - К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2003. - С. 161-162. (0.1 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Абрамов В.І. „Духовний потенціал Збройних Сил України: методологія системного вивчення і регулювання”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09. 00. 03. - соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. Київ, 2005.

Досліджуються соціально-філософські проблеми становлення, функціонування і механізму регулювання розвитком духовного потенціалу Збройних Сил України та специфіка процесу логіко-змістової інтеграції його елементів на основі ідеології розвитку сучасного українського суспільства. Обґрунтовано механізм взаємодії елементів системи формування духовного потенціалу Збройних Сил та об'єктивну необхідність посилення регулятивно-творчої ролі ідеології розвитку сучасного українського суспільства. Визначена її сутність, структура та обґрунтовані новий взірець і соціальна роль, як інтегруючої і консолідуючої системи духовних цінностей й чинника логіко-змістової інтеграції національних інтересів України. Уточнено концептуальні підходи та сформульовано рекомендації щодо вдосконалення регулювання системи формування духовного потенціалу, як складного комплексного процесу взаємодії організації та самоорганізації.

духовний потенціал збройні сили

Ключові слова: дух, духовність, духовний потенціал Збройних Сил, система формування духовного потенціалу, ідеологія розвитку сучасного українського суспільства, логіко-змістова інтеграція, діагностика духовного стану.

АНОТАЦИЯ

Абрамов В.И. "Духовный потенциал Вооруженных Сил Украины: методология системного изучения и регулирования”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории.

Институт высшего образования Академии педагогических наук Украины. Киев, 2005.

В диссертации рассмотрены теоретические и практические проблемы становления, функционирования и механизма регулирования развитием духовного потенциала Вооруженных Сил Украины и специфики процесса логико-смысловой интеграции его элементов на основе идеологии развития современного украинского общества.

Анализируется духовный потенциал Вооруженных Сил как синергетическая система. Характерная особенность нелинейных духовных систем и нелинейного подхода в целом - наличие множественности состояний и возможности множественности путей развития. При этом число состояний, их качественные свойства определяются свойствами самой системы. Показано, что принципиальное значение при анализе духовного потенциала имеет определение способа интеграции его элементов. Таким способом является логико-смысловая интеграция на основе идеологии развития современного украинского общества.

Рассмотрены теоретико-методологические проблемы формирования новой идеологии развития украинского общества, отвечающего перспективам развития Вооруженных Сил, анализируется ее сущность и содержание, исторические предпосылки становления и развития. С учетом специфики переходного периода и утверждения в стране государственности, становления единой политической нации в работе рассматривается ценностно-ориентующая и организующая роль идеологии развития современного украинского общества в обосновании национальных интересов Украины, формирования и укрепления духовного потенциала ее Вооруженных Сил. Это в свою очередь детерминирует и содержание социального механизма регулирования состояния духовности. Рассматривается в связи с этим управление состоянием духовности в обществе и войсках.

В содержательно-структурном аспекте система управления формированием духовного потенциала, исходя из авторской концепции, рассматривается через теоретические модели: структурно-функциональную и проблемно-ориентированную духовной безопасности. Проанализированы и обобщены теоретические основы проведения диагноза состояния духовных систем. Задачей социальной философии является проведение диагностики состояния открытых, нелинейных, незавершенных социальных систем или постижение мыслью выявленной сущности предмета и его содержания. В таком значении мысль перестает быть лишь инструментом при познании вещей и преображается в живую значимую стихию. Диагностика больших духовных систем вместо анализа отдельных деталей, прежде всего, дает возможность определить и зафиксировать ту сферу бытия содержания, значения, ценности, которые ориентированы на целостность системы. Утверждается, что синергетика может быть новой методологией диагностики состояний и прогнозирования будущего в эволюции больших духовных систем. Обобщены концептуальные подходы и сформулированы научно-практические рекомендации совершенствования управления системою формирования духовного потенциала войск и общества, как сложного процесса взаимодействия организации и самоорганизации.

Ключевые слова: дух, духовность, духовный потенциал вооруженных сил, система формирования духовного потенциала, идеология развития современного украинского общества, логико-смысловая интеграция, диагностика духовного состояния.

SUMMARY

V.I. Abramov. The spiritual potential of the Ukrainian Armed Forces: the methodology of the system learning and regulation. - Manuscript.

Dissertation for the Doctor's scientific degree in Philosophical sciences in specialty 09.00.03. - Social Philosophy and Philosophy of History.

The Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2005.

The dissertation deals with social - philosophic problems of formation, functioning and the mechanism of regulating the development of the spiritual potential of the Ukrainian Armed Forces and specific of the process of logical-content integration of its state-patriotic ideology. It is grounded the mechanism of the interaction of elements of the system of formation of the spiritual potential of Armed Forces and the objective necessity of strengthening of regulative-creative role of the state-patriotic ideology in the transitional period. It is determined the essence, structure and substantiated the new standard and social role as the integrated and consolidated system of spiritual values and the factor of logical-content unity of the national interests of Ukraine.

The conceptual approaches have been specified and the recommendations for improving of regulation by the system of formation of the spiritual potential as a well-rounded complex process of interaction of organization and self-organization have been formulated.

Key words: spirit, spiritualism, spiritual potential of Armed Forces, system of formation of spiritual potential, state-patriotic ideology, logical-content integration, diagnosis of spiritual potential.

Размещено на Allbest