Аварії на радіаційно небезпечних об'єктах, їх вплив на населення і довкілля. Режими радіаційного захисту
Радіаційно небезпечні об'єкти та їх небезпека для людей та навколишнього середовища. Основні фактори, що визначають радіаційну ситуацію при ядерній аварії на АЕС. Радіаційні ураження людей, тварин та рослин. Типові режими радіаційного захисту населення.
| Рубрика | Военное дело и гражданская оборона |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.05.2011 |
| Размер файла | 38,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Вступ
- 1. Аварії на радіаційно небезпечних об'єктах
- 2. Радіаційні ураження людей, тварин та рослин
- 3. Типові режими радіаційного захисту населення
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Перехід людства на ядерну технологію виробництва електроенергії зумовлений неухильним ростом енергоспоживання. За даними фахівців до кінця століття більше 50 % електроенергії, що виробляється в світі буде продукуватися на атомних електростанціях (АЕС). Разом з тим, розвиток ядерних технологій виробництва електроенергії породив нові проблеми, які пов”язані із забрудненням навколишнього середовища радіоактивними речовинами (радіонуклідами), особливо тоді коли на АЕС виникають аварії. За опублікованими даними за період розвитку ядерної енергетики в світі на ядерних реакторах відбулося більше 150 аварій з викидом в навколишнє середовище радіоактивних продуктів.
Аварія, що сталася в 1986 р. на Чорнобильській АЕС показала неспроможність багатьох положень в системі контролю за навколишнім середовищем як за нормальної роботи АЕС, так і при виникненні аварій будь-якого масштабу. Можна без перебільшення сказати, що на сучасному етапі розвитку і використання ядерних технологій доля мільйонів людей залежить від досконалості і надійності ядерних об”єктів, а також своєчасності і правильності захисних заходів.
1. Аварії на радіаційно небезпечних об'єктах
Об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об'єктами. Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об'єкти (РНО).
До РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту та ін.
В Україні діють 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи.
З усіх можливих аварій на РНО найбільш небезпечними є радіаційні аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
Радіаційні аварії - це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, у кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.
Потенційною небезпекою для України є можливі аварії на АЕС інших держав з викидом радіоактивних речовин.
При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище радіоактивних речовин. У 1998 р. на АЕС було 44 надзвичайних подій об'єктового характеру.
Прогноз і оцінювання радіаційної обстановки передбачають два види можливих аварій: гіпотетична аварія і аварія з руйнуванням реактора.
Гіпотетична аварія - це аварія, для якої проектом не передбачаються технічні заходи, що забезпечують безпеку АЕС. Може утворитись небезпечна радіаційна обстановка при викиданні в атмосферу радіоактивних речовин, що може призвести до опромінення населення;
Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС та ін. Така аварія може бути з розривом трубопроводів із теплоносієм, ушкодженням реактора і герметичних зон, виходом з ладу систем керування і захисту, що може призвести до миттєвої втрати герметичності конструкцій реактора, сплавлення тепловидільних елементів і викиду радіоактивних речовин з парою в навколишнє середовище, можливе розкидання радіоактивних осколків, уламків конструкцій паливних елементів.
З моменту зруйнування реактора до його накриття проходить тривалий час, який розділяють на 3 етапи - ранній, проміжний і відновний.
1. Ранній - від моменту аварії до кількох годин після її початку.
2. Проміжний - від кількох годин до кількох діб після початку аварії. Більша частина викиду вже відбулася і радіоактивні речовини в основному вже осіли на поверхні ґрунту.
3. Відновний - характеризується поступовою відміною введених раніше засобів захисту і прийняттям рішень пов'язаних з поверненням людей до нормального способу життя.
В результаті аварії на АЕС при викиді радіонуклідів в атмосферу утворюється хмара або факел. В процесі її поширення відбувається розсіювання радіоактивних продуктів, що в ній містяться. Це зумовлює зовнішнє опромінення населення від хмари (факелу), а також надходження радіонуклідів в організм за рахунок вдихування радіоактивних аерозолів.
Осідання радіоактивних аерозолів з хмари (факелу) на поверхню землі і відкриті водоймища створює радіоактивне забруднення цих середовищ, а також людини. Це призводить до зовнішнього опромінення від радіоактивних продуктів, що осіли на ґрунт, а також контактного опромінення за рахунок радіоактивного забруднення одежі та відкритих ділянок тіла. В подальшому радіонукліди включаються в обмінні процеси, що призводить до їх нагромадження в організмі і наступної міграції харчовими ланцюгами.
Основні фактори, що визначають радіаційну ситуацію при ядерній аварії на АЕС наступні:
характер надходження радіоактивних речовин в навколишнє середовище;
загальна кількість радіоактивних речовин, що потрапили в навколишнє середовище;
радіонуклідний склад аварійного викиду;
метеорологічні умови в момент радіоактивного викиду (напрям, швидкість вітру, опади);
віддаль від джерела аварійного викиду до населених пунктів;
гідрогеологічні і ґрунтові характеристики місцевості, їх рельєф;
характер сільськогосподарського використання території, яка зазнала радіоактивного забруднення;
умови водопостачання і харчування населення, характер його трудової діяльності;
щільність населення і характер забудови території, що зазнала впливу радіоактивних опадів;
час, що пройшов з моменту радіаційної аварії.
Масштаби і характер викидів радіонуклідів в значній мірі визначається конструктивними особливостями АЕС, її потужністю, особливістю руйнування будівельних конструкцій, захисної оболонки та ін. факторами, що сильно затруднює задачу прогнозування наслідків аварій.
Тому, розробку заходів із захисту людей в районах розміщення АЕС потрібно проводити на основі розрахунку на найважчий варіант перебігу і розвитку аварії. У відповідності з таким варіантом в атмосферу може бути викинуто до 100 % благородних газів, йоду, цезію і телуру, 10-30 % стронцію і до 3 % таких ізотопів, як рутеній і лантан. Загальна активність викиду при аварії може досягти 10 % від загальної активності реактора на момент його зупинки або руйнування.
Радіаційні аварії на АЕС можуть супроводжуватись як одноразовим (короткочасним) так і багаторазовим (тривалим) викидом радіонуклідів в навколишнє середовище.
При одноразовому викиді радіонуклідів в атмосферу, як правило, потрібний радіаційний захист населення в напрямку руху радіоактивної хмари.
При багаторазових і тривалих викидах радіоактивному забрудненню може піддаватись значна територія. Найбільша кількість радіонуклідів викидається протягом перших годин. Потім можуть бути повторні викиди, але вони, як правило, менш значні. В такій ситуації потрібно провести крупномасштабні заходи з радіаційного захисту населення.
Поширення газоаерозольних сумішей при аваріях на АЕС може привести до ураження незахищеного населення на віддалі до 20-30 км. Окремі вогнища радіоактивного забруднення місцевості можуть відмічатися на віддалі до 80 км і більше.
Біологічна дія викинутих з реактора радіонуклідів різна і зумовлена з одного боку, їх фізичними властивостями (вид і енергія випромінювання, період піврозпаду), а з другого - їх біологічними особливостями (величина резорбції, характер розподілу в організмі та ін.).
З 26 квітня по б травня 1986 р. з ядерного палива вийшли всі благородні гази, приблизно 10-20 % летючих радіоізотопів йоду, цезію і телуру і З-6 % більш стабільних радіонуклідів: барію, стронцію, цезію, плутонію тощо.
На 6 травня 1986 р. викинуто близько 1,9 1018 Бк, або 63 кг радіонуклідів, що відповідає 3,5 % кількості радіонуклідів у реакторі на момент аварії. А при вибуху атомної бомби потужністю 20 кт, скинутої на Хіросіму у 1945 р., утворилося 740 г радіоактивних речовин. Під час аварії і незабаром після неї від радіаційного ураження загинуло 29 осіб, із 30-кілометрової зони евакуйовано 115 тис. осіб. Великі площі сільськогосподарських угідь і лісу забруднені радіоактивними речовинами, що зробило неможливим їх подальше використання для сільсько- і лісогосподарського виробництва.
Це зумовило те, що на переважній території України, країн ближнього і далекого зарубіжжя радіоактивне забруднення ґрунту, води, продуктів харчування, сільськогосподарської і лісогосподарської сировини та кормів у багато разів перевищувало нормативні показники.
Виходячи з цього, розробку заходів захисту населення в районах розміщення АЕС необхідно проводити на основі розрахунків на найважчий варіант розвитку аварії. При такому варіанті в атмосферу може бути викинуто до 100 % благородних газів, йоду, цезію і телуру, 10-30 % стронцію і до 3 % рутенію і лантану. На момент аварійного зупинення або руйнування реактора загальна активність викиду радіонуклідів може становити до 10% загальної активності реактора.
На території України розташовано понад 8000 різних установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів (РАВ).
Виробниками і місцями концентрації радіоактивних відходів є:
АЕС (накопичено 70 тис. м3 РАВ);
уранодобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн м3 РАВ);
радіаційний захист ядерна аварія
медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Збирання, транспортування, переробку і тимчасове зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) від цих підприємств і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості здійснює Українське державне об'єднання "Радон" (накопичено 5 тис. м3 РАВ);
зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м3 РАВ).
Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК) державного об'єднання "Радон", яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Львівський, Донецький, Дніпропетровський, Одеський і Харківський.
Львівський, Харківський, Одеський і Дніпропетровський спецкомбінати приймають і ховають низько- і середньоактивні радіоактивні відходи. Донецький спецкомбінат не має вільних сховищ для зберігання та поховання РАВ. Київський комбінат може приймати для тимчасового зберігання відходи низької та середньої активності.
На Київському і Харківському державних міжобласних спеціалізованих комбінатах через недосконалі конструкції старих сховищ для радіоактивних відходів виникло забруднення підземних вод поза межами сховищ радіонуклідами тритію. Причиною поширення радіонуклідів поза межами сховищ РАВ, у тому числі законсервованих, є недосконалість конструкції сховищ. Міграція радіонуклідів зі сховищ відбувається внаслідок порушення гідроізоляції. У сховищах радіоактивних відходів і джерел іонізуючого випромінювання накопичується вода, яка проникає з атмосферними опадами та утворюється внаслідок конденсації.
На території України розташовані 2 дослідні реактори (у Києві та у Севастополі) та одна критична збірка (в Харкові), яку на цей час зупинено. Можливі аварії на цих реакторах з радіоактивним забрудненням є загрозою насамперед містам, у яких вони розташовані. Небезпекою є й те, що реактори знаходяться в зоні польотів повітряного транспорту. На Київському реакторі були аварії у 1968, 1969 і 1970 рр.
У 1968 р. у навколишнє середовище було викинуто 40 кюрі радіоактивного йоду, що перевищувало допустиму норму в 400 разів.4 лютого 1970 р. у результаті аварії на реакторі було опромінено 17 осіб.
Важливим завданням є поховання джерел іонізуючого (гамма-та нейтронного) випромінювання (ДІВ) тільки у спеціалізованих сховищах шляхом безконтейнерного розвантаження джерел (в Україні ДІВ ховають здебільшого у захисних контейнерах), а також необхідно переховати тверді радіоактивні відходи зі сховищ.
Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об'єкти і підприємства з видобутку і переробки уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Новокостянтинівське, Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області), передані для промислового виробництва, декілька років не експлуатуються.
Для отримання закису-окису урану проводиться переробка уранових руд на гідрометалургійному заводі ВО СГЗК, що розташований у промзоні міста Жовті Води Дніпропетровської області. Характерним для уранодобування є те, що майже всі його відходи є джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища.
У сільському господарстві, в медицині, промисловості й наукових дослідах використовуються ДІВ. В Україні є близько 8000 підприємств та організацій (тільки в Києві близько 400), які використовують понад 100 тис. джерел іонізуючого випромінювання.
Експертами Міжнародного Агентства з атомної енергії та Агентства з ядерної енергетики Організації економічного співробітництва та розвитку створена міжнародна школа ядерних подій, яка використовується для оперативного та узгодженого оповіщення про значення з погляду безпеки подій на ядерних установах.
2. Радіаційні ураження людей, тварин та рослин
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.91 №106, розпорядженнями від 12.01.93 №17-р і від 27.01.95 № 37-р до зон радіактивного забруднення віднесено 2213 населених пункти (без зони відчуження) дванадцяти областей України, в яких проживає 2404870 осіб.
На місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, у людей і тварин можуть виникати радіаційні ураження, обумовлені як зовнішнім променевим впливом, так і внутрішнім опроміненням внаслідок потрапляння всередину організму радіоактивних речовин.
Зовнішнє загальне опромінення виникає від дії гамма-випромінювання.
Внутрішнє опромінення спричиняє дія радіоактивних речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею, водою, а також через шкіру та слизові оболонки.
При випаданні радіоактивних речовин можливий розвиток змішаної форми ураження як у людей, так і у тварин, обумовленої зовнішнім опроміненням і надходженням радіоактивних речовин у організм.
Клінічна картина радіаційного ураження при внутрішньому ураженні дещо відрізняється від гостропротікаючої хвороби, викликаної зовнішнім опроміненням.
Зовнішнє гамма-випромінювання, як і проникаюча радіація, спричиняє у людей і тварин однакове ураження. При впливі проникаючої радіації організм одержує дозу за дуже короткий термін - від десятих частки секунди, а при зовнішньому опроміненні доза нагромаджується за час перебування на забрудненій території нерівномірно.
Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, одержане за перші чотири доби, а одержане за більше ніж чотири доби вважається багаторазовим.
Такий вплив опромінення залежить від потужності джерела опромінення, відстані до епіцентра вибуху, швидкості вітру. Тому особливо важливо організувати захист у перші чотири доби.
Залежно від дози опромінення, проникаючої радіації чи радіоактивних речовин загальне зовнішнє гамма-опромінення спричиняє у людей і тварин гостру променеву хворобу. Вона може бути від легкого до надзвичайно важкого ступеня.
Опромінення у людей дозою від 100 до 200 Р призводить до легкого ступеня хвороби. У людини проявляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне зменшення лейкоцитів у крові. При цьому ступені ураження люди видужують.
Середній ступінь розвитку хвороби виникає при дозі опромінення від 200 до 400 Р. Ознаками хвороби є важке нездужання, головний біль, часте блювання, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують через кілька місяців, але можливі часті ускладнення хвороби.
Важкий ступінь ураження виникає при дозі опромінення від 400 до 600 Р. Стан хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збудження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослаблюються захисні сили організму і з'являються різні ускладнення. Без лікування хвороба у 50% призводить до смерті.
Надзвичайно важкий ступінь хвороби розвивається при одержаній дозі опромінення 600 Р і більше. Симптоми такі, як і при важкому ступені ураження, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80-100% випадків приводить до смерті.
Діючи на організм людини, іонізаційні випромінювання виявляють такі особливості: висока руйнівна ефективність поглинутої енергії, навіть мала доза може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі; наявність прихованого періоду уявного благополуччя (при опроміненнях малими дозами він може бути довгим); випромінювання має генетичний ефект, тобто впливає не тільки на даний організм, а й на його нащадків; різні органи організму мають різну чутливість до опромінення: найбільш чутливі кровотворні органи (кістковий мозок, селезінка), щитовидна залоза, статеві й внутрішні органи, молочна залоза; вплив опромінення залежить від частоти впливу іонізаційних випромінювань, одноразове опромінення у великій дозі призводить до тяжчих наслідків, ніж багаторазове у невеликих дозах; вплив від малих доз може підсумовуватися чи накопичуватись, це називається комуляцією.
Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до складних фізичних, хімічних і біологічних процесів. Порушуються обмінні процеси, порушується активність ферментних систем, з'являються токсини, уповільнюється і зупиняється ріст тканин.
При рівномірному ураженні всього тіла зі 100% дози кісковий мозок може поглинути 12%, молочні залози - 15, легені - 12, яєчники і сім'янники - 25, щитовидна залоза - 3, кісткова тканина - 3, інші тканини 30%.
Найбільш уразливою до опромінення є кровотворна та репродуктивна системи організму. Дуже небезпечне ураження дітей. Воно може призвести до аномального розвитку кісток, розумової відсталості, втрати пам'яті.
Тривале надходження всередину організму невеликої кількості радіоактивних речовин або опромінення невеликими дозами призводить до розвитку хронічної променевої хвороби.
Зовнішній вплив бета-частинок на людей виявляється при зовнішньому забрудненні радіоактивними речовинами. З'являються бета-опіки шкіри на руках, шиї, голові, попереку. Ураження шкіри бувають легкого, середнього і важкого ступеня.
У тварин існує видова особливість реакції на опромінення. Комахи і шкідники витримують дози опромінення в десятки тисяч рентген. У них також існують чотири ступені променевої хвороби.
Якщо тварина проходить по місцевості, де випали радіоактивні речовини, уражуються ділянки тіла, які торкаються забруднених об'єктів.
У птахів радіоактивні речовини виводяться з яйцями: в шкаралупі ізотопи стронцію і барію, у білку - ізотопи цезію, в жовтку - ізотопи йоду, телуру, молібдену.
Радіаційне ураження рослин відбувається в основному внаслідок бета-випромінювання. Бета промені сильніше поглинаються органами рослин: листям, стеблами, точками росту, генеративними органами і насінням.
При ураженні радіоактивними речовинами рослин навесні й влітку в момент їх активного росту вміст радіонуклідів найбільший у вегетативних органах - листі та стеблах рослин.
Променеве ураження у рослин виявляється у гальмуванні й затримці росту, зниженні урожайності, зменшення репродуктивних властивостей насіння, бульб і корнеплодів. Знижуються харчові якості врожаю. Важке ураження приводить до повної зупинки росту і загибелі рослин через кілька днів або тижнів після опромінення.
3. Типові режими радіаційного захисту населення
Режим радіаційного захисту - це порядок дій людей, використання заходів і засобів захисту в зонах радіоактивного зараження, який включає радіаційні ураження і опромінювання людей більше встановлених доз. Режими радіаційного захисту людей передбачають послідовність і тривалість використання людьми захисних споруд, житлових і виробничих будинків, перебування на відкритій місцевості з використанням засобів індивідуального захисту.
Режими радіаційного захисту розраховані для використання їх в умовах радіоактивного зараження місцевості внаслідок застосування противником ядерної зброї або при виникненні аварій з викидом радіоактивних речовин на підприємствах, які їх використовують. Режими захисту опрацьовані для типових за характером забудов населених пунктів у вигляді таблиць. Всього розроблено 8 типових режимів радіаційного захисту:
режими № 1, 2, 3 - для непрацюючого населення;
режими № 4, 5, 6,7 - для захисту робітників, службовців і виробничої діяльності підприємства (об'єкту);
режим № 8 - для захисту сил цивільної оборони (загонів, ланок і т.п.) при проведенні РіІНР в зонах радіоактивного зараження.
Режими захисту розроблені для умов одно - або двозмінної роботи об'єкту (підприємства) протягом 10-12 год на добу. При розробці режимів захисту враховувались дози опромінювання за час перебування робітників і службовців у. - захисних спорудах, виробничих, житлових і адміністративних будинках, а також при пересуванні із місць відпочинку на робочі місця, виходячи з того, що вони не перевищують межі допустимих величин. Типові режими захисту № 1-7 складаються з трьох етапів, які виконуються в строгій послідовності:
1 етап - визначає час зупинки роботи об'єкту (термін безперервного перебування людей в захисних спорудах),
2 етап - визначає тривалість роботи об'єкту з використанням для відпочинку робітників і службовців захисних споруд (працюють в цеху - відпочивають у сховищі або ПРУ),
3 етап - визначає тривалість режиму захисту з обмеженим перебуванням людей на відкритій місцевості (не більше 2 год на добу). Працюють у цеху, відпочивають у житлових будинках (вдома).
Режими радіаційного захисту населення вводяться в дію рішенням НЦО міст, районів та інших населених пунктів.
Режими робітників і службовців на ОГД вводяться в дію рішенням НЦО об'єктів.
На території населеного пункту або об'єкту народного господарства режим вибирається:
за максимальним рівнем радіації;
за найменшим значенням Кпосл. захисної споруди.
Тривалість додержання режиму радіаційного захисту і час припинення його дії встановлюється начальником ЦО населеного пункту (СГД) з урахуванням конкретної радіаційної обстановки. Для вибору режиму радіаційного захисту необхідно знати:
рівні радіації на території населеного пункту (ОГД) на 1 год. після ядерного вибуху (аварії на радіаційна небезпечному об'єкті);
коефіцієнти послаблення житлових приміщень, в яких проживає населення: дерев'яні одноповерхові будинки, кам'яні (блочні) одноповерхові будинки, багатоповерхові кам'яні (блочні) будинки;
коефіцієнти послаблення ЗС (ПРУ), підвали одноповерхових дерев'яних кам'яних і блочних будинків, підвали багатоповерхових кам'яних і блочних будинків, сховища.
Режими радіаційного захисту вибираються у наступній послідовності:
· визначити рівень радіації на території населеного пункту (ОГД) на 1 годину після ядерного вибуху (аварії на радіаційна небезпечному об'єкті);
· вибрати Кпосл. житлових приміщень і захисних споруд;
· вибрати типовий режим радіаційного захисту.
Без вжиття заходів захисту неминучий вплив радіації на населення, особовий склад формувань, робітників і службовців у дозах, які можуть призвести до їх ураження.
З метою виключення масових радіаційних втрат і нереопромінсння населення, робітників і службовців, формувань ІДО понад встановлені дози, їх дії в умовах радіоактивного зараження суворо регламентуються і підпорядковуються режиму радіаційного захисту.
Режими радіаційного захисту - це порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактивного зараження, що передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.
Додержання режимів радіаційного захисту виключає радіаційне ураження і опромінення людей понад встановлені дози опромінення.
На воєнний час:
одноразове опромінення протягом перших 4 діб - 50 рад;
багаторазове опромінення протягом 30 діб - 100 рад;
багаторазове опромінення протягом 3 місяців - 200 рад;
багаторазове опромінення протягом року - не більше 300 рад.
На мирний час - згідно з вимогами НРБУ-97.
1. Режими радіаційного захисту населення охоплюють три основних етапи:
I етап - укриття населення в захисних спорудах;
II етап - наступне укриття населення в будинках і ПРУ;
III етап - проживання населення в будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості протягом 1-2 годин на добу.
2. Режим радіаційного захисту робітників і службовців па об'єктах господарської діяльності охоплює три основних етапи:
I етап - тривалість припинення роботи об'єктами (термін неперервного перебування людей у захисній споруді);
II етап - тривалість роботи об'єктами з використанням для відпочинку працюючого персоналу в захисних спорудах;
III етап - тривалість роботи об'єктами з обмеженням перебування робітників і службовців на відкритій місцевості.
Режими радіаційного захисту розроблені з урахуванням тривалості роботи кожної зміни 10-12 годин.
Режими радіаційного захисту населення, робітників і службовців при вахтовому методі роботи па місцевості, що заражена радіоактивними продуктами від ЛЕС, охоплюють два основних етапи:
а) режими радіаційного захисту населення:
І етап - укриття в загерметизованих приміщеннях на термін не менше 4 годин;
II етап - тривалість проживання населення з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості - до 1-2 годин на добу;
б) режими радіаційного захисту робітників і службовців:
I етап - укриття в загерметизованих приміщеннях на термін не менше 4 годин;
II етап - час роботи об'єкту вахтовим методом.
Вахтовий метод роботи - це цілодобова робота ОГД у 4 зміни.
Дві зміни працюють на об'єкті неперервно протягом 3-5 діб. Кожна зміна працює 6 годин і 6 годин відпочиває у захисних спорудах на об'єктах. Після закінчення робіт (через 3-5 діб) ці зміни вибувають на відпочинок на позаражену місцевість. На вахту заступають наступні дві зміни.
Вахти можуть бути складені по різному залежно від рівня зараженості місцевості, працею в одну зміну і т.д. (вахта тривалістю один тиждень тощо).
Висновок
Таким чином, при аваріях на АЕС та радіаційно небезпечних об'єктах основним фактором, що негативно впливає на здоров'я великого контингенту населення є радіоактивне опромінення. А тому, радикальні заходи із захисту людей потрібно проводити у стислі терміни. Це можливо лише за умови чіткого усвідомлення всіх принципів і положень протирадіаційного захисту, а також тісної співпраці фахівців різного профілю та служб МОЗ, МО і цивільної оборони.
Список використаної літератури
1. Атамашок В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1986.
2. Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных электростанций. - М., 1989.
3. Губський А.І. Цивільна оборона. - К., 1995.
4. Деміденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия масового поражения. Справочник. - К., 1989.
5. Деміденко Г.П., Захист об'є ктів народного господарства від зброї масового ураження. - К., 1996.
6. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона/ За редакцією B. C. Франка. Підручник.2-ге вид., доп. - Львів: Афіша, 2001.
7. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. - К., 1997.
8. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах харчування (ДР-97). МОЗ України. - К., 1997.
9. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України С.І. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАНУ, 1995.
10. Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.
11. Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.
12. Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. - К., 1999.
13. Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. - М., 1990.
14. Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. - К., 1997.
15. Справочник по гражданской обороне. Кол. авторов. - M.; Воениздат, 1978.
16. Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и экологического характера. В 3-х частях. - М., 1990.
17. Управление граждпнской обороной / Под ред. А.Л. Безлтосова. - М.: Воениздат, 1986.
18. Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом генерал-лейтенанта М.С. Бондарчука. Штаб ЦО України. - К., 1990.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Уражаючі фактори ядерного вибуху, їх характеристика. Заходи захисту особового складу та військової техніки від їх впливу. Аварії на хімічно небезпечних об`єктах, на ядерних енергетичних установках. Засоби індивідуального захисту шкіри та органів дихання.
методичка [108,0 K], добавлен 15.08.2009Класифікація радіаційних аварій. Прогнозування дози випромінювання при радіоактивному забрудненні. Розрахунок допустимого часу перебування в зоні при заданій дозі випромінювання. Розрахунок радіаційних втрат. Визначення режиму радіаційного захисту.
курсовая работа [52,2 K], добавлен 26.01.2014Дії по захисту робочих та населення внаслідок аварії на своєму або іншому хімічно небезпечному об'єкті. Розрахунки площі зараження, часу підходу зараженого повітря до об'єкту, часу вражаючої дії та можливих втрат людей в епіцентрі хімічного враження.
курсовая работа [28,0 K], добавлен 30.10.2009Характеристика радіаційної та хімічної обстановки. Особливості основних способів захисту населення від сучасних засобів ураження. Аналіз оцінки радіаційної та хімічної обстановки після ядерного вибуху. Знайомство з засобами колективного захисту населення.
курсовая работа [494,5 K], добавлен 19.04.2012Фінансування заходів цивільної оборони та витрат, пов'язаних із захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Захист і дії людей під час пожежі. Аварії на пожеженебезпечних об’єктах. Види зброї масового ураження. Біологічна зброя, її види.
контрольная работа [749,7 K], добавлен 24.11.2010Визначення режиму радіаційного захисту для підприємства. Розробка заходів по забезпеченню надійного захисту співробітників підприємства та населення у надзвичайних ситуаціях. Захист співробітників та населення на радиактивно зараженій місцевості.
контрольная работа [32,9 K], добавлен 10.01.2009Головні положення нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Режими функціонування та склад єдиної системи цивільного захисту. Права та обов'язки службовців та населення за умов цивільної оборони.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 08.09.2011Методи захисту від зброї масового ураження, а також забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ, їх основне призначення та зміст вказівок командиру. Оцінка місцевої дії вибуху. Вихідні дані для прогнозування втрат особового складу.
методичка [38,5 K], добавлен 15.08.2009Захист від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів. Засоби захисту органів дихання та шкіри. Медичні засоби індивідуального захисту. Оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС, розрахункова робота.
контрольная работа [610,3 K], добавлен 28.09.2009Аналіз основ організації та проведення РІНР на об`єкті, послідовність проведення та залучення сил та засобів. Характеристика найбільш поширених видів СДОР, витікання яких можливе при аварії на хімічно-небезпечних обкатах. Засоби захисту при аваріях.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 25.10.2010
