Оцінка обстановки при аваріях на атомних і хімічних об'єктах

Размещено на http://www.allbest.ru

План роботи

1. Оцінка радіаційної обстановки

2. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах

Список використаної літератури

1. Оцінка радіаційної обстановки

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка виникає на АЕС, об'єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон та характером радіоактивного забруднення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забруднення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.

Радіаційна обстановка може бути виявлена та оцінена:

- Методом прогнозування

- За даними радіаційної розвідки

Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик на основі вихідних даних, що поступають з місця аварії, а саме:

- потужності аварійного викиду;

- радіонуклідного складу;

- висоти викиду;

- швидкості та напрямку вітру;

- наявності опадів.

Наявність вихідних даних дає можливість вирішити наступні завдання:

1. Визначити та привести рівні радіації на 1 годину після аварії

2. Визначити розміри зон радіоактивного забруднення

3. Розрахувати можливі дози опромінення персоналу та населення

4. Визначити час підходу радіоактивної хмари до найближчих населених пунктів

5. Прогнозувати санітарні втрати серед персоналу радіаційно-небезпечного об'єкту, особового складу аварійно-рятувальних формувань і населення і час можливого початку проведення аварійно-рятувальних робіт.

Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування дає тільки наближені характеристики радіоактивного забруднення, але є в нього і перевага - це оперативне отримання даних про можливе забруднення, що забезпечує своєчасне прийняття заходів з організації захисту персоналу, населення, допомагає вибрати найбільш оптимальні дії при організації аварійно-рятувальних робіт.

Завершальним етапом оцінки радіаційної обстановки, шляхом прогнозування, є формування висновків, які визначають :

1. Вплив радіаційного забруднення на виробничу діяльність об'єктів економіки.

2. Найбільш доцільні дії персоналу об'єктів економіки, ліквідаторів, особового складу формувань ЦЗ щодо обсягів роботи з надання медичної допомоги, можливості та умов евакуації населення з радіоактивно забруднених територій.

3. Необхідність в проведенні спеціальної обробки людей, одягу, продовольства, води.

Фактична оцінка радіаційної обстановки здійснюється методом радіаційної розвідки. На об'єктах економіки для спостереження за радіаційною обстановкою створюються пости радіаційного спостереження, групи (ланки) радіаційної розвідки.

Основні завдання постів радіаційного спостереження:

1. Своєчасне встановлення початку радіоактивного забруднення.

2. Оповіщення персоналу, особового складу формувань ЦЗ про радіоактивне забруднення (сигнал "Радіаційна небезпека").

3. Визначення рівнів радіації та контроль за їх динамікою.

4. Встановлення кордонів забруднених районів та шляхів обходу чи проходу через них.

5. Визначення ступеню забруднення радіоактивними речовинами шкірних покровів, одягу, засобів захисту, продовольства та води.

Особовий склад постів та ланок повинен бути добре підготовленим для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:

- індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);

- індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);

- індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);

- засоби оповіщення, зв'язку (подача сигналу "Радіаційна небезпека" голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);

- засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);

- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).

Радіаційна розвідка може бути наземною та повітряною (спеціально обладнані літаки, гелікоптери, повітряні зонди).

При наземній радіаційній розвідці пости, групи (ланки) в різних точках місцевості фіксують рівень радіації, позначають обстежені райони знаками обмеження та доповідають в штаб. На території об'єкту економіки радіаційна розвідка заміряє рівні радіації на шляхах, що ведуть до об'єкта, в місцях проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, в сховищах персоналу та особового складу невоєнізованих формувань, а також здійснює контроль за зміною радіаційної обстановки. Після закінчення розвідки, особовий склад групи (ланки) радіаційної розвідки контролює радіоактивне забруднення шкірних покровів, одягу, засобів захисту, транспорту для подальшого проведення спеціальної (санітарної) обробки, також дозиметричний контроль.

Вихідні дані цього методу враховують потужність дози випромінювання, максимально допустимі дози опромінення, як одноразові, так і багаторазові, а також коефіцієнти захисту споруд.

2. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах

радіаційний хімічний обстановка оцінка

У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильно діючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей. Сильно діючі отруйні речовини - це такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (щільності зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості. Об'єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки - це хімічно небезпечні об'єкти (ХНО). Хімічно небезпечні об'єкти - об'єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть статися техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навколишнього середовища СДОР. У господарстві України функціонує більше 1500 хімічно небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища. Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробничого персоналу, так і для населення. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь токсичної СДОР. Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози (гранично допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна). У зв'язку з тим, що токсична доза є добутком концентрації парів на експозицію (час дії парів на організм), основним параметром, за яким практично оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери СДОР, є концентрація їх парів у повітрі. При оцінці хімічної обстановки використовують наступні основні поняття:Зона зараження СДОР - це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин, які небезпечні для здоров'я і життя людей. - Глибина зараження - максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії. - Глибина розповсюдження - максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари СДОР. - Зона розповсюдження - площа хімічного зараження повітря за межами району аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру. - Тривалість хімічного зараження - це час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей. - Первинна хмара СДОР - це пароподібна частина СДОР, яка виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини СДОР з ємності при ії руйнуванні. - Вторинна хмара СДОР - це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з підстильної поверхні. - Еквівалентна кількість СДОР - така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару. Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.

Список використаної літератури

1. Атаманюк В.Г. и др. Гражданская оборона: Уч. для вузов / В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов; Под ред. Д.И. Михайлика.-М: Высшая школа, 1986.-207 с.

2. Вахтин А.К. Меры безопасности при ликвидации последствий стихийных бедствий и производственных аварий.-М: Энергоатомиздат,1984.-288 с.

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник.-2-е вид., переробл. і доп..-К: Знання-Прес,2003.-456 с.

Размещено на Allbest.ru