Призначення пакета перев’язувального та порядок його використання
Поняття та призначення перев’язувального пакета, його види і склад. Вивчення процесу накладання стерильної пов'язки на рану в різних частинах тіла постраждалого: на голову, груди, верхні кінцівки, на живіт, пахову ділянку та промежину, на нижні кінцівки.
| Рубрика | Военное дело и гражданская оборона |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.11.2009 |
| Размер файла | 224,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
16
Міністерство освіти і науки України
Вінницьке Міжрегіональне Вище Професійне Училище
ДПТНЗ
РЕФЕРАТ
З предмету «Цивільна оборона»
на тему
Призначення пакета перев'язувального та порядок його використання
Учня групи №45
Самарина Тараса
Васильовича
Вінниця 2009
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття та призначення перев'язувального пакета
2. Процес накладання пов'язки
3. Накладання стерильної пов'язки на голову
4. Накладання стерильної пов'язки на груди
5. Стерильні пов'язки на верхні кінцівки
6. Стерильні пов'язки на живіт, пахову ділянку та промежину
7. Пов'язки на нижні кінцівки
Перелік використаної літератури
ВСТУП
Пов'язка -- це асептичний засіб у вигляді перев'язувального матеріалу, яким закривають рану. Вона складається з двох частин: внутрішньої, яка торкається рани (завжди має бути стерильною) і зовнішньої, яка закріплює і утримує пов'язку на рані. Внутрішньою частиною пов'язки є, як правило, серветка з марлі, що має прошарок гігроскопічної вати для вбирання крові та гною. Як підручний засіб краще використати чистий м'який рушник. Зовнішня частина -- бинт, за допомогою якого серветка закріплюється на рані. Замість бинта можна використати відрізки будь-якої тканини (краще не кольорової). В окремих випадках можна скористатися поясом чи ременем.
Найбільш пристосовані для надання першої медичної допомоги табельні засоби. Вони виготовляються промисловістю і надходять у продаж у спеціальних пакетах, що забезпечує їх стерильність. Серед табельних засобів поширені перев'язувальні пакети, стерильні серветки, стерильна і нестерильна вата, косинкові пов'язки, опікові пов'язки, лейкопластир тощо.
1. ПОНЯТТЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНОГО ПАКЕТА
Пакет перев'язувальний медичний (ПП) промисловістю випускається трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за способом упакування, кількістю подушечок і розмірами.
Пакет перев'язувальний індивідуальний складається з двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта розміром 10 см х 7 м (мал. 254). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а друга вільно пересувається по ньому. Подушечки і бинт стерильні, упаковані в пергаментний папір. Зовнішній чохол пакета виготовляється з прогумованої тканини. Така подвійна упаковка перев'язувального матеріалу забезпечує надійне збереження його стерильності. У пакет вкладається шпилька. На чохлі написано правила користування пакетом. Накладаючи пов'язку, пакет беруть у ліву руку, правою рукою по лінії надрізу відкривають зовнішній чохол і виймають внутрішню упаковку. Вийнявши шпильку, знімають па пір і розгортають перев'язувальний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї поверхні, що прикладатиметься до рани. Той, хто надає допомогу, може братися руками лише за прошиту кольоровими нитками поверхню подушечок. Подушечку прибинтовують, кінець бинта закріплюють шпилькою.
При наскрізних ранах рухому подушечку пересувають по бинту на потрібну відстань, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок.
Бинт -- це смужка марлі в скатаному вигляді. Скатана частина бинта називається головкою, вільний кінець -- початком. Стерильні бинти герметично упаковані у пергаментний папір.
Серветки стерильні -- це складені в декілька шарів чотирикутні шматки марлі, герметично упаковані в пергаментний папір (по 20 штук в упаковці). Розмір великих серветок -- 70 х 68 см, маленьких -- 68 х 35 см.
Пов'язки на голову, груди, плечові, ліктьові, колін ні, гомілковостопні суглоби, на кисті й стопи, на промежину накладають косинкою. Якщо косинки нестерильні, то на поранену поверхню спочатку накладають стерильні бинти чи серветки і фіксують їх косинкою.
Якщо табельних перев'язувальних матеріалів недостатньо чи немає зовсім, використовують підручні засоби. Особливо зручні економні пов'язки за Маштафаровим. Для них користуються шматками тканини (з простирадла, сорочки тощо) різної величини, надрізавши їх кінці для шворок. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (якщо необхідно, то і вату), а потім шматком тканини зі шворками закріплюють пов'язку
Пов'язка опікова має широку подушечку -- 65x45 см, до якої замість бинта пришито шість смужок тканини для її фіксування. Таку пов'язку можна використовувати і під час численних поранень.
Вата -- матеріал, який виготовляється з целюлози, обробленої особливим способом. Є вата стерильна (для виготовлення внутрішньої частини пов'язки) і нестерильна (для компресів, прокладок, накладання стискальної пов'язки).
Косинкові пов'язки використовуються для закріплення бинтів, серветок, для фіксування кінцівок у разі поранень.
Бинти еластичні трубчасті являють собою прогумовані кільцеві сітки. Використовують їх для фіксування пов'язок на голові, грудях, ліктьовому, плечовому, колінному суглобах, на стопі, пальцях тощо. Відповідно до призначення існують бинти трьох номерів.
Лейкопластирні пов'язки -- міцні клейкі смуги, якими закривають і герметизують невеликі рани, закріплюють бинти та серветки. Існують спеціальні лейкопластирі: бактерицидні, перцеві та інші.
2. ПРОЦЕС НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗКИ
Під час накладання первинної пов'язки важливо не викликати зайвого болю у потерпілого. Бинт слід тримати правою рукою, а лівою підтримувати та розгладжувати його ходи. Бинт розмотують, не відриваючи від пов'язки, зліва направо. Кожний наступний тур повинен перекривати попередній наполовину. Накладати пов'язку потрібно не сильно стягуючи, щоб не порушити кровотік, але так, щоб вона не сповзла. Винятком є спеціальна стискальна пов'язка.
Перед накладанням пов'язки рану слід оголити, але ні в якому разі не торкатися її руками чи будь-якими предметами. Верхній одяг обережно зняти або розрізати, починаючи зі здорової частини тіла і переходячи на травмовану. Не можна відривати від рани тканину, що прилипла. В цьому випадку слід обережно обрізати її ножицями навколо рани і потім накласти пов'язку. Одяг надівають у зворотній послідовності: спочатку на травмовану частину тіла, потім -- на здорову.
Вибір типу пов'язки і перев'язувального матеріалу залежить від місця та характеру рани.
Первинна пов'язка часто прилипає до рани внаслідок висихання крові, що її просочує, і зняти її без пошкодження рани можна, лише застосувавши пероксид гідрогену, яким слід добре змочити місце навколо рани і саму рану. Інакше рана може відкритися, що створює загрозу її інфікування чи кровотечі.
3. НАКЛАДАННЯ СТЕРИЛЬНОЇ ПОВ'ЯЗКИ НА ГОЛОВУ
У випадку травмування голови на рану накладають різні типи пов'язок з використанням бинтів, серветок, лейкопластиру, косинок тощо. Основними типами пов'язок на голову є пов'язки «чепець» (її ще інколи називають «шапка Гіппократа»), «вуздечка», а також хрестоподібна і пращоподібна пов'язки.
Як правило, на рани волосистої частини голови накладають пов'язку у вигляді «чіпця» (мал. 1.), яку закріплюють стрічкою бинта за нижню щелепу. Від бинта відривають відрізок довжиною близько 1 м і кладуть його на тім'я. Кінці спускають вертикально вниз попереду вушних раковин і підтримують у натягнутому стані.
Рис. 1. Накладання пов'язки у вигляді «чіпця».
Навколо голови роблять круговий закріплювальний хід, а потім, дійшовши до вертикальної смуги, бинт обгортають навколо неї і ведуть під кутом на потилицю. Чергуючи ходи бинта через потилицю і лоб та кожний раз спрямовуючи його більш вертикально, закривають усю поверхню волосистої частини голови і лоб. Після цього двома-трьома круговими турами бинта навколо голови закріплюють пов'язку. Кінці бинта зав'язують під підборіддям.
Якщо поранено шию, гортань, потилицю, доцільно накладати хрестоподібну пов'язку (рис. 2). Це здійснюється таким чином. Бинт закріплюють круговими ходами навколо голови, а потім вище та позаду лівої вушної раковини його спускають косо вниз на шию. Далі бинт проходить уздовж правої бокової поверхні шиї, закриває її передню частину і повертається на потилицю. Потім бинт проходить вище правого та лівого вух і повторює ходи. Закріплення пов'язки відбувається туром бинта навколо голови.
Якщо уражено більшу частину голови, зокрема обличчя, як правило, використовують пов'язку типу «вуздечка» (рис. 3). Після двох-трьох кругових турів бинта через лоб і потилицю, його ведуть на шию і підборіддя, роблять кілька вертикальних ходів через підборіддя і тім'я. Потім з-під підборіддя бинт ведуть по потилиці і спускають на передню частину підборіддя. За кілька кругових ходів він поступово переміщується на шию і гортань. Коли вкрита вся травмована частина, бинт закріплюють за допомогою липкого пластиру чи шпильки.
Рис. 2. Хрестоподібна пов'язка. Рис. 3. Пов'язка на голову у вигляді «вуздечки».
Рис. 4. Пращоподібні пов'язки на ніс, лоб і підборіддя.
Коли є незначні травми носа, лоба, підборіддя, користуються пращоподібними пов'язками (Рис. 4), які складаються з вирізаного Х-подібно шматка тканини чи марлі. Під таку пов'язку обов'язково підкладають стерильну серветку.
Специфічну хрестоподібну пов'язку використовують у випадках ураження очей. Бинтування починають із закріплюючого ходу бинта навколо голови. Далі бинт ведуть з потилиці під праве вухо і на праве око чи під ліве вухо і на ліве око. Потім ходи бинта чергують -- один хід на око, другий -- навколо голови. Пов'язка на обидва ока складається з однакових симетричних пов'язок, що накладаються на праве і ліве око окремо.
4. НАКЛАДАННЯ СТЕРИЛЬНОЇ ПОВ'ЯЗКИ НА ГРУДИ
На груди накладають в основному хрестоподібні пов'язки.
Хрестоподібну пов'язку (рис. 5) починають накладати знизу, спіральне піднімаючись угору.
Далі роблять фіксуючий хід знизу через праве надпліччя і повертаються знову на грудну клітку. Зробивши кілька кругових спіральних турів, піднімають бинт на ліве надпліччя. Кінець бинта закріплюють шпилькою.
У випадку проникних поранень грудної клітки потрібна герметична пов'язка, яка може бути зроблена за допомогою липкого пластиру. Під пластир підкладається стерильна серветка чи відрізок бинта. Стрічки лейкопластиру починають накладати на 1--2 см вище рани черепицеподібне.
Рис. 5. Накладання хрестоподібної пов'язки на груди.
Рис. 6. Накладання пов'язок на плечовий суглоб.
5. СТЕРИЛЬНІ ПОВ'ЯЗКИ НА ВЕРХНІ КІНЦІВКИ
Для накладання стерильних пов'язок на верхні кінцівки використовують їх різноманітні типи.
Накладання пов'язки на плечовий суглоб (рис.6.) починають з-під пахви від здорового боку по грудях і зовнішній поверхні травмованого суглоба, потім позаду через пахвинну ямку на плече. Далі по спині через здорову пахву на груди, таким чином повторюють ходи бинта, доки не закриється весь суглоб.
На плече та передпліччя накладаються спіралеподібні пов'язки, які бинтуються знизу вгору. Перев'язку ліктьового суглоба починають двома-трьома ходами бинта через ліктьову ямку (рис. 7). Далі бинт спіралеподібними турами укладають по черзі на передпліччі та плечі з перехрещенням на ліктьовій ямці. Така пов'язка зветься «черепашачою».
Рис.7. Пов'язка на ліктьовий суглоб.
Рис. 8. Пов'язка на пальці та кисть.
Під час пошкодження долоні і кисті бинтування починають із зап'ястка, роблять 2--3 ходи і косо ведуть до початків пальців (рис. 8, справа). Там роблять кілька обертів і знову хрестоподібне повертають на зап'ясток. Перехрещування ходів бинта відбувається на внутрішній, зовнішній чи обох поверхнях долоні залежно від розміщення рани. Така пов'язка називається вісімкоподібною.
Спіралеподібну пов'язку на один палець починають виконувати так само -- із зап'ястка. Після закріплювальних ходів бинт переносять на першу (нігтьову) фалангу пальця тильною стороною долоні і звідти починають спіральне прибинтовувати палець до основи. Після цього бинт знову переносять на зап'ясток, де і закріплюють. Якщо потрібно забинтувати кожен палець окремо, то, забинтувавши спіралеподібне один палець, бинт переносять тильною стороною долоні на зап'ясток, де роблять закріплювальний хід і ведуть до другого пальця і так далі, доки не будуть забинтовані усі пальці. На правій руці бинтувати починають з великого пальця, на лівій -- з мізинця.
Якщо необхідно забинтувати всю руку, типи пов'язок комбінують.
6. СТЕРИЛЬНІ ПОВ'ЯЗКИ НА ЖИВІТ, ПАХОВУ ДІЛЯНКУ ТА ПРОМЕЖИНУ
На верхню частину живота можна накласти звичайну спіралеподібну пов'язку (рис.9). Бинтування починають знизу і послідовними круговими турами поступово піднімають бинт угору.
Рис. 9. Спіралеподібна пов'язка на живіт. Рис. 10. Колосоподібна пов'язка на пахову ділянку і верхню частину стегна.
На нижній частині живота спіралеподібна пов'язка не застосовується, оскільки вона може легко сповзти. Тут доцільна спеціальна колосоподібна пов'язка. Накладаючи її, бинтування починають з верхньої частини. Роблять кілька спіральних ходів бинта навколо живота. Потім бинт спускають зовнішньою частиною стегна, обводять його і піднімають тим самим боком на живіт, де знову повторюють спіральні тури навколо живота. Спускання бинта на стегно проводять необхідну кількість разів.
Подібна пов'язка накладається і на пахову ділянку (рис. 10). Кількість турів бинта навколо живота і стегна, а також місце їх перехрещування регулюють так, щоб максимально закрити пахову ділянку. Таким чином, колосоподібна пов'язка доволі універсальна і може бути передньою, задньою, а також боковою.
Поранення в області промежини часто супроводжуються ушкодженням органів таза, кровоносних судин, статевих органів і часто обтяжуються інтоксикацією ран сечею. Такі рани закривають за допомогою Т-подібної пов'язки (рис. 11). У цьому випадку бинт ділять на дві частини. З першої виготовляють своєрідний пояс, який обгортають навколо талії і надійно закріплюють.
Цей пояс слугує опорою, до нього прикріплюй усі ходи другої частини.
Рис. 11. Пов'язка на бинта через промежину.
Під час поранень у ділянці промежини зручно користуватися косинковою пов'язкою, оскільки її накладання -- процес простіший, вимагає менше часу. Така пов'язка захоплює більшу площу. Накладаючи її, всі три кінці косинки зв'язують одним вузлом на сідниці.
7. ПОВ'ЯЗКИ НА НИЖНІ КІНЦІВКИ
На верхню частину стегна доцільно накладати колосоподібну пов'язку так само, як і в разі поранень пахової ділянки.
Середня та нижня частини стегна закриваються за допомогою спіралеподібної пов'язки, як і під час пошкоджень плеча та передпліччя.
Перев'язку коліна здійснюють за допомогою «черепашачої» пов'язки (рис. 12). Розпочинають її накладати круговими турами бинта через надколінну чашечку, наступні тури здійснюють вище і нижче колінного суглоба, перехрещуючи їх у ділянці підколінної ямки. Потім витки бинта зводять до центру, поступово повністю вкриваючи колінний суглоб.
Пов'язка на гомілку може бути виконана як проста спіралеподібна, що проходить від кісточки до коліна.
Пов'язку на п'ятку виконують, як правило, за типом «черепашачої» (рис.13). Бинтування починають з виступаючої частини п'ятки, а наступні ходи ведуть вище і нижче перших, частково їх перекриваючи. Закріпити всі тури бинта можна вісімкоподібними чи косими ходами через підошву.
Перев'язка гомілкового суглоба виконується за допомогою вісімкоподібної пов'язки (рис. 14). її починають круговими турами вище кісточки, потім навкоси пересікають бинтом тил стопи. Далі бинт ведуть по підошві перпендикулярно стопі і повертають угору на зовнішню її частину, перехрещуючи попередній тур.
Рис. 12. Накладання «черепашачої» пов'язки на коліно.
Рис. 13. Накладання пов'язки на п'ятку. Рис. 14. Вісімкоподібна пов'язка на гомілковий суглоб.
Потім знову обгортають кісточку і повторюють все спочатку. Закріплюють кінець бинта над кісточкою. Така пов'язка використовується не тільки під час поранень суглоба і стопи, а і як спеціальна стискальна у разі розтягнень і ударів. Особливим видом травмування кінцівок є їх травматична ампутація, під час якої частина кінцівки повністю відокремлюється від тіла. При цьому звичайно виникає артеріальна кровотеча і клітини відокремленої частини тіла швидко гинуть. Насамперед слід зупинити кровотечу накладанням джгута або закрутки, ввести протибольовий препарат і перев'язати куксу. Для цього на рану кладуть ватно-марлеву подушечку, яку фіксують чергуванням поздовжніх та кругових ходів. Після обробки рани ампутовану частину кінцівки слід загорнути в поліетиленовий пакет. Пакет з кінцівкою покласти в другий пакет, куди помістити також деяку кількість льоду або снігу. Хворого і ампутовану частину тіла потрібно якомога швидше доставити у лікарню. Бажано завчасно знати, в якому медичному закладі здійснюють мікрохірургічні операції.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру». - 2000 рік
2. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 455 с.
3. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник . - Київ «Центр навчальної літератури». - 2004 р
Подобные документы
Призначення рентгенометру, принцип його дії, склад та діапазон вимірювання. Використання вимірювача потужності дози, його переваги, структура та призначення кожної з частин. Конструкція блока вимірювання середньої частоти БІО-05, рівні його роботи.
методичка [19,4 K], добавлен 15.08.2009Загальні відомості про боєприпаси та їх класифікація. Історична довідка про виникнення снарядів, їх призначення та види. Таврування, фарбування та маркування боєприпасів. Призначення та будова гранат. Зберігання боєприпасів у військових частинах.
реферат [30,3 K], добавлен 14.08.2009Загальні поняття та системи експлуатації автомобілів у Збройних Силах. Склад ЗІП автомобіля, порядок його використання та списання. Методика та необхідність систематичного контролю за технічним станом та комплектністю воєнної автомобільної техніки.
лекция [27,7 K], добавлен 14.08.2009Визначення поняття "зброя". Історичні данні про її появу та використання. Характеристики та призначення вогнепальної, мисливської, артилерійської, холодної та пневматичної. Зброя масового знищення (хімічна, біологічна, ядерна) та її вражаючі чинники.
презентация [2,3 M], добавлен 05.06.2015Призначення польового заправного пункту ПЗП-14, принцип його роботи та функціональні особливості. Організація роботи ПЗП-14: будова та головні елементи, технічна схема, заправка колісних і гусеничних машин. Основні засади експлуатації технічних засобів.
курсовая работа [911,7 K], добавлен 12.03.2012Організація комплексу спеціальних заходів щодо затримання озброєних злочинців, які втекли з-під варти. Вивчення, оцінка місцевості. Вибір та призначення орієнтирів. Організація спостереження за місцевими предметами. Підготовка вихідних даних для стрільби.
дипломная работа [55,4 K], добавлен 04.11.2011Призначення та завдання вартової служби, визначення варти та часового. Пост, його обладнання та оснащення. Засоби пожежогасіння. Положення зброї у часового на посту. Способи охорони. Обов’язки, зазначені в Статуті гарнізонної та вартової служби.
презентация [276,4 K], добавлен 20.12.2013Поняття про загальновійськовий бій, його характеристика. Види бою та вогню. Оборона і наступ. "Вогонь" і його значення в бою. Значення морально бойових якостей військовослужбовців, їх активності та ініціативності. Швидкий перехід від одних дій до інших.
презентация [3,6 M], добавлен 20.12.2013Формування, склад та призначення Сухопутних військ Збройних Сил України. Механізовані і танкові бригади. Роль ракетних військ і артилерії. Армійська авіація. Призначення аеромобільних частей. Роль формувань протиповітряної оборони Сухопутних військ.
презентация [1,8 M], добавлен 15.04.2014Засоби зв’язку командно-штабної машини забезпечують симплексний телефонний радіозв’язок у відповідних режимах. Склад обладнання та його розміщення. Розміщення апаратури. Призначення складових частин. Пульт командира і радиста. Блок проводного зв’язку.
учебное пособие [807,7 K], добавлен 01.02.2009
