Автомат Калашникова – історія і сучасність

Реферат з ДПЮ

На тему:

„Автомат Калашникова” - історія і сучасність

Історія розвитку автоматів Калашникова

1947 рік - М.Т.Калашниковим був створений автомат АК-47

1949 рік - Автомат АК-47 поставлений на серійне виробництво.

1963 рік - Зроблена модифікація автомата АК-47. На виробництво поставлений: модернізований автомат АКМ, АКМС (зі складним прикладом), ручний кулемет РПК, РПКС зі складним прикладом і їхньої модифікації з нічним прицілом.

1974 рік - Створений і почалося виробництво нового комплексу зброї калібру 5,45 мм під керівництвом М.Т.Калашникова: АК-74, АКС-74, РПК-74, РПКС-74 і їхніх модифікацій з нічним прицілом.

1979 рік - Розроблений і початий випуск автомата Калашникова калібру 5,45 мм АКС-74У (вкорочений) і його модифікацій з нічним прицілом.

1990 рік - Прийнятий на озброєння і серійне виробництво автомат Калашникова калібру 5,45 мм АК-74М (модернізований) і його модифікацій з оптичним і нічним прицілом.

Глибока продуманість, порівняльна простота і своєрідна добірність схеми із широким застосуванням принципу багатофункціональності деталей обумовили високу надійність роботи зброї в будь-яких умовах.

Автомат Калашникова AK-74 АКС-74 АК-74М (СССР - Россія)

5.45мм автомат Калашникова АК-74

АК-74 пізніх випусків, із пластиковою чорною фурнітурою і багнетом-ножем нового зразка

АКС-74 зі складним убік металевим прикладом

АК-74М. Самий новий варіант, прийнятий на озброєння Російської Армії на початку 1990х. Відрізняється від пізніх АК-74 складним убік пластиковим прикладом і планкою для кріплення прицільних пристосувань на лівій стороні дульної коробки.

Калібр: 5.45x39 мм

Довжина: 933 мм (АКС-74 зі складеним прикладом 700 мм)

Довжина дула: 415 мм

Ємність магазина: стандартного 30 патронів

Вага: 3,3 кг (з порожнім магазином без багнета); 3,6 кг (з повним магазином)

Ефективна дальність стрільби: 500 метрів

Швидкість стрільби: 600 - 650 пострілів у хвилину

Небагато історії

Розвиток індивідуальної стрілецької зброї за останні 200 років супроводжувалося періодичним, але неухильним зменшенням калібру цієї зброї, зв'язаним з розвитком технологій у виробництві як зброї, так і боєприпасів для нього. Так, до середини 19 століття звичайним калібром довгоствольної зброї вважалося 0.4 - 0.5 дюйма (10 - 12.7 мм). В останнє двадцятиліття 19 століття почався перехід до зброї зменшеного калібру, як правило порядку 0.3 дюйма (7.62мм або біля того, у діапазоні 7-8 мм). Вже в першій половині 20 століття проводилися кількаразові спроби подальшого зниження калібру зброї до 7 і менш міліметрів, а також зменшення потужності штатних гвинтівкових боєприпасів, особливо після появи автоматичної зброї. Починаючи з Другої Світової війни в арміях світу починають з'являтися боєприпаси зменшеної потужності (проміжні), що мають стандартний гвинтівковий калібр 7.62 - 8 мм (німецькі 7.92х33мм, радянський 7.62х39мм). Всерйоз проблемою зниження калібру своїх гвинтівок першими зайнялися американці, прийнявши на озброєння в середині 1960х штурмову гвинтівку M16A1. Як тільки практичний досвід американців підтвердив можливість і корисність подальшого зниження калібрів (теоретично цю необхідність до того обґрунтовували неодноразово), повномасштабні роботи в цьому напрямку почалися й в інших країнах, у тому числі й у СРСР. З другої половини 1960х років на основі штатного патрона 7.62х39мм розроблялися патрони калібру 5.6мм, а до початку 1970х був розроблений новий патрон калібру 5.45мм, що мав подовжену кулю з комбінованим сталевим і свинцевим сердечником і порожниною в носику. Початкова швидкість кулі складала порядку 900 м/с, загальна маса патрона 10,2 грами, на 6 грам менше, ніж маса патрона 7.62х39мм (16.2 г), що при боєкомплекті, що носиться, усього в 8 магазинів (240 патронів) дає економію маси в 1,4 кг. Новий патрон також мав істотно більш настильну траєкторію кулі, що забезпечувало велику майже на 100 метрів дальність прямого пострілу. За рахунок особливостей конструкції кулі при влученні в тіло вона повинна була починати ковиркатися, наносивши більш важкі, чим звичайно рани, однак по деяким даним, так відбувається не завжди.

Як первісну зброю під новий патрон було вирішено використовувати вже перевіреному й освоєну у виробництві і службі автомат і ручний кулемет Калашникова з мінімально необхідними змінами, а надалі розробити і прийняти на озброєння більш вдосконалений комплекс озброєння під новий патрон. У 1974 році на озброєння ВС СРСР приймається комплекс озброєння калібру 5.45 мм, що складає з автомата АК-74 (базовий варіант), автомата АКС-74 (варіант зі складним прикладом для ВДВ) і ручного кулемета РПК-74. Наприкінці 1970-х років на озброєння також приймається вкорочений автомат АКС-74У.

У ході виробництва базова конструкція автомата перетерпіла мінімальні зміни. Первісна цівка і приклад нових автоматів були виготовлені з дерева, пізніше їх стали виготовляти з чорного пластику. З'явилися так звані "нічні" варіанти АК-74Н, що мали бічну планку для кріплення інфрачервоних нічних прицілів. Магазини, що виготовляли спочатку з оранжево-коричневого пластику, стали робити з чорного пластику. Самим останнім і в даний час основним варіантом став автомат АК-74М, що надходить на озброєння Російської Армії з початку 1990х років. Цей автомат відрізняється головним чином тим, що замінив собою відразу АК-74, АКС-74 і АК-74Н, завдяки тому, що має складний на ліву сторону приклад з чорного пластику (зовні аналогічний прикладові АК-74 пізніх серій), а також універсальну планку для кріплення прицілів (як нічних, так і денних) на лівій стороні стовбурної коробки. На жаль, інших скільки-небудь істотних змін АК-74М не перетерпів, зберігши не занадто зручні органи керування (особливо - перекладач-запобіжник) ще від АК-47. Заміни автоматів, що очікувалася, АК-74 на принципово інші, більш вдосконалені системи так і не відбулося, і, швидше за все, у доступному для огляду майбутньому не відбудеться, тому що новий автомат Никонова АН-94, створений і офіційно прийнятий на озброєння в рамках конкурсу "Абакан", мабуть, не стане не тільки основним, але і скільки-небудь масовою зброєю.

Технічна характеристика

АК-74 з погляду внутрішнього пристрою принципових відмінностей від АКМ не має.

Найбільш помітна зовнішня відмінність автоматів серії АК-74 від попередників - це масивне дулове гальмо, що дозволяє знизити і так не занадто сильну віддачу ще більше. Це дозволяє поліпшити точність і купчастість стрільби, особливо швидкими одиночними пострілами і чергами. Недолік нового дулового гальма - він направляє ударну звукову хвилю головним чином у сторони, і звук пострілу відчувається сусідами стрільця з боків досить болісно. АК-74 може комплектуватися піддульним 40мм гранатометом ГП-25 або ГП-30, при цьому при приєднаному багнеті-ножі стрілянина з гранатомета неможлива. Автомат АКС-74, на відміну від АКМС, має більш зручну і міцну складний на ліву сторону металевий приклад рамкового типу.

Автомат Калашникова АК АКМ АКМС (СССР)

Ранній серійний варіант АК з комбінованою штампованою / фрезерованою дульною коробкою

Модифікований АК 1947 року (випуск середини 1950х) з цілофрезерованою дульною коробкою

АКМ - Автомат Калашникова модернізований, зразка 1959 року, зі штампованою дульною коробкою

АКМ в розрізі

АКМС - АКМ зі складним прикладом

АКМ із піддульним 40мм гранатометом ГП-25

Калібр: 7.62x39 мм

Довжина: 870 мм

Довжина ствола: 415 мм

Вага з порожнім магазином: АК: 4,3 кг., АКМ: 3,14 кг

Ємність магазина: 30 патронів

Швидкість стрільби: 600 пострілів/хв

Практична скорострільність пострілів/хв: одиночними 90-100, чергами до 400

Ефективна дальність стрільби: близько 400 метрів

Небагато історії

Рішення про необхідність перекладу основної стрілецької зброї на проміжний патрон було прийнято в СРСР ще в ході Великої Вітчизняної війни. Такий патрон був створений до 1943 року, і під нього була почата розробка цілого сімейства стрілецької зброї, що включає самозарядний карабін (СКС), автомат і ручний кулемет (РПД). Розробкою автоматів на конкурсній основі було зайнято відразу кілька конструкторів і колективів, і серед них - молодий сержант М. Т. Калашников, що працював при Іжівському Машинобудівному Заводі (ІЖМАШ). У 1946 році Калашников поряд з іншими учасниками представив на конкурс свій зразок автомата, де він показав непогані результати. Для другого етапу конкурсу, що проводився в 1947 році, Калашников трохи переробив свій автомат, і в модифікованому вигляді той був рекомендований до прийняття на озброєння. Після перших військових випробувань у 1949 році автомат Калашникова офіційно приймається на озброєння як "7.62мм автомат Калашникова зразка 1947 року", або просто АК (іноді ще позначають АК-47). У самому первісному виді АК-47 мав дульну коробку комбінованої конструкції, зібрану склепкою зі штампованих і фрезерованих елементів, однак така конструкція виявилася недостатньо міцною, і в масове виробництво АК-47 пішов з цільнофрезерованною дульною коробкою коробкою. До 1959 року АК по досвіду експлуатації був модифікований, і в 1959 році на озброєння приймається автомат АКМ - автомат Калашникова модернізований, що відрізнявся в першу чергу цільноштампованною дульною коробкою меншої маси, піднятим вгору прикладом і зміненим ударно-спусковим механізмом, у конструкцію якого був введений сповільнювач спрацьовування курка (іноді помилково називаний сповільнювачем темпу стрільби). Разом з АКМ на озброєння був прийнятий і новий багнет-ніж, що мав отвір у клинку, що дозволяло використовувати його разом з ножнами, як гострозубці для різання дроту. Ще одним удосконаленням, що з'явилося в АКМ, стало введення дулового компенсатора, що навертається на різьблення на дуловому зрізі дула. Замість компенсатора на дуло може бути встановлений глушитель ПБС-1, що вимагає використання спеціальних патронів з дозвуковой швидкістю кулі. АКМ може оснащуватися 40мм піддульним гранатометом ГП-25. Прицільні пристосування АКМ одержали розмітку до 1000 метрів замість 800 метрів на АК-47 (у будь-якому випадку, стрільба з АК/АКМ на дальність понад 400 метрів - практично марна витрата патронів).

У 1974 році на озброєння Радянської Армії приймається 5.45мм стрілецький комплекс, що складається з автомата АК-74 і ручного кулемета РПК-74. Проте, значна кількість 7.62мм автоматів АКМ дотепер залишається на озброєнні різних родів військ Російської армії. Чимале число 7.62мм автоматів знаходиться на озброєнні МВС і міліції Росії.

АК і в наступному АКМ широко поставлялися дружнім СРСР країнам і режимам, як у виді готової зброї, так і у виді ліцензій на виробництво в купі з усією необхідною документацією і технічною допомогою. 7.62мм автомати вироблялися в Болгарії, Угорщині, ГДР, Єгипті, Іраку, Китаєві, Румунії, Північній Кореї, Фінляндії, а поставлялися в ще більше число країн. Автомати Калашникова тією чи іншою мірою послужили зразками при створенні таких систем як Galіl (Ізраїль), FN FNC (Бельгія), SІ SG-550 (Швейцарія) і багатьох інших. Цивільні напівавтоматичні варіанти АК користуються чималою популярністю як у Росії (карабіни і дробовики серії "Сайга"), так і за рубежем, особливо в США.

Один з міфів, зв'язаних з АК, говорить, що Калашников "змалював" АК з німецького автомата МР-43, відомого також як Stg.44. Дійсно, на перший погляд, зовнішнє компонування АК і МР-43 схоже, як схожа і концепція автоматичної зброї під проміжний патрон. Схожі обриси дула, мушки і газовідвідної трубки обумовлені застосуванням схожого газовідвідного двигуна (винайденого задовго до Шмайссера і Калашникова). Розбирання АК і МР-43 розрізняється принципово: в АК знімається кришка дульної коробки, у МР-43 відкидається вниз на штифті коробки УСМ разом з рукояткою керування вогнем. Різні також пристрій закривання дула (поворотний затвор в АК проти перекосу затвора в МР-43) і ударно-спускові механізми. Цілком ймовірно, що Калашников знав про МР-43, однак очевидно, що при створенні свого автомата він більш орієнтувався на інші відомі зразки і системи. Основною заслугою Калашникова (а точніше - усієї його команди, що займалася розробкою і налагодженням автомата), є саме оптимальне компонування уже відомих і перевірених рішень у єдиний зразок, що відповідає поставленим вимогам.

Переваги АК відомі усім. Це виняткова надійність навіть у найважчих умовах експлуатації, невибагливість до обслуговування, простота у використанні й обслуговуванні, невисока вартість. Недоліки також добре відомі. Це у першу чергу, погана ергономіка всієї зброї - особливо багато заслужених дорікань викликає перекладач-запобіжник, незручний у використанні і при переключенні голосний характерний звук, що видається. Досить грубі прицільні пристосування при короткій прицільній лінії також не сприяють точності стрільби, особливо одиночними. При цьому всі зазначені недоліки могли б бути легко усунуті якщо не в АКМ, то в АК-74 точно, однак консерватизм військових чинів, та й виробників виявився, на жаль, непробивний. У цілому, АК можна охарактеризувати як ідеальна зброя для вже давно минулої Другої Світової війни, що і не дивно - він створювався на основі свіжого і досить суворого досвіду цієї війни. Для сучасних умов ведення локальних воєн і конфліктів усе сімейство АК/АКМ/АК-74 уже багато в чому застаріло, але скільки нибудь серйозної заміни поки не передбачається - автомат Ніконова АН-94 із всією очевидністю АК-74 у військах не замінить.

Технічна характеристика автомата АКМ

Автомат Калашникова АКМ є автоматичною зброєю з газовим двигуном автоматики, магазинною подачою патронів і повітряним охолодженням дула.

Основу автоматики складає газовий двигун з довгим ходом газового поршня. Ведучою ланкою автоматики є масивна затворна рама, до якого жорстко приєднаний шток газового поршня. Газова камора розташована над дулом, газовий поршень переміщається усередині знімної газової трубки зі стовбурною накладкою. Затворна рама переміщається усередині дульної коробки по двох бічних напрямних, причому в конструкції передбачені значні зазори між частинами автоматики, що рухаються, і нерухомими елементами дульної коробки, що забезпечує надійне функціонування навіть при сильному внутрішньому забрудненні зброї. Ще один аспект, що сприяє надійній роботі автоматики в тяжких умовах - свідомо надлишкова в нормальних умовах потужність газового двигуна. Це дозволяє відмовитися від газового регулятора, і тим самим спростити конструкцію зброї і його експлуатацію. Ціною такого рішення є збільшена віддача і вібрація зброї при стрільбі, що знижує точність і купчастість пострілів. Запирання каналу дула здійснюється поворотним затвором на два масивних бойових упори, що входять у зачеплення з елементами дульної коробки. Обертання затвора забезпечується при взаємодії виступу на його тілі з фігурним пазом на внутрішній поверхні затворної рами. Поворотна пружина з направляючим стрижнем і його підставою виконані у виді єдиної зборки. Підставка стрижня поворотної пружини також служить засувкою кришки стовбурної коробки. Рукоятка взведення виконана заціле з затворною рамою, розташована на зброї праворуч і рухається при стрільбі.

Дульна коробка АКМ - штампована зі сталевого листа, із приклепаною фрезерованою вставкою в передній її частині. У ранніх автоматів АК дульна коробка була комбінована зі штампованих і фрезерованих елементів, у серійних АК-47 - цільнофрезерованної. На перший погляд фрезерована дульна коробка і штампована можуть бути легко розпізнаний одна від одної за формою виїмок над гніздом для магазина. На АК-47 із фрезерованою коробкою - це досить довгі фрезеровані поглиблення прямокутної форми, на АКМ - це невеликі виштамповки овальної форми.

Ударно-спусковий механізм (УСМ) АКМ - курковий, забезпечує ведення одиночного й автоматичного вогню. Вибір режимів вогню і включення запобіжника здійснюються довгим штампованим важільцем на правій стороні дульної коробки. У верхньому положенні - "Запобіжник" - він закриває проріз у дульній коробці, захищаючи механізм від попадання бруду і пилу, блокує рух затворної рами назад, а також замикає спусковий гачок. У середньому положенні він блокує шептало одиночного вогню, забезпечуючи автоматичний вогонь. У нижньому положенні шептало одиночного вогню звільняється, забезпечуючи вогонь одиночними пострілами. В УСМ АКМ, на відміну від АК-47, уведений сповільнювач спрацьовування курка, що при автоматичному вогні затримує спуск курка після спрацьовування автоспуску на декілька міллісекунд. Це дозволяє затворній рамі стабілізуватися в крайньому передньому положенні після її приходу вперед і можливого відскоку. На темп стрільби ця затримка практично не впливає, зате поліпшує стійкість роботи зброї.

Подача набоїв в автоматі здійснюється з коробчастих магазинів із дворядним розташуванням патронів. Штатна ємність магазинів - 30 патронів. Ранні магазини були штампованими зі сталі, із плоскими стінками. Пізніше з'явилися штамповані зі сталі магазини з вертикальними вигнутими підштамповками на боках для збільшення твердості. Потім у військах з'явилися пластикові магазини характерного грязно-жовтогарячого кольору. При необхідності в АКМ можуть застосовуватися 40-патронні ріжки і 75-патронні диски від ручного кулемета РПК.

На ранніх автоматах цівка, пістолетна рукоятка і приклад - дерев'яні, приклад має сталеву задню сторону із кришкою, що прикриває відсік придметів для чищення і доглядом за зброєю. На АКМ гребінь приклада був піднятий вгору для зменшення підкидання зброї при стрільбі. На деяких автоматах пістолетна рукоятка виготовлена з фанери або пластику. АК і АКМ комплектуються багнетом-ножем і збройним ременем. Спеціально розроблені для Повітряно-десантних Військ модифікації автоматів АКС і АКМС мали складні приклади, виконані зі сталевого штампованого профілю. Такі приклади складалися вперед, під дульну коробку, предмети для чистки таких автоматів носились окремо.

Вага кулі - 3,42 грами,

Початкова швидкість, заявлена виробником - 870 м/сек

Балістичний коефіцієнт: 0,282

Висота прицілу над дулом: 8 см

Початкова швидкість, заміряна хронографом, м/с

Мінімальна початкова швидкість - 895 м/с

Максимальна початкова швидкість - 931 м/с

Середньостатистична початкова швидкість - 922 м/с

Середньостатистичне відхилення - ±10 м/с

Максимальна різниця швидкостей - 36 м/с

Енергія кулі на дистанциї

Швидкість кулі на дистанції

Відхилення від бічного вітру, см

Відносне зниження траєкторії, см