Нормативно-правове регулювання діяльності газорозподільних та газотранспортних підприємств в регіонах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правове регулювання діяльності газорозподільних та газотранспортних підприємств в регіонах України

Коротя Мирослав, аспірант, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, кафедра аналітичної економіки та природокористування

В статті досліджено шляхи та підходи до регулювання діяльності газотранспортних та газорозподільних підприємств. Окреслено нормативний та правовий базис функціонування газорозподільних і газотранспортних організацій. Здійснено огляд теоретичних підходів до розуміння поняття «газорозподільне підприємство» та основних засад його функціонування. Визначено, нормативно-правовий базис та ряд принципів, якими керуються суб'єкти газотранспортної системи при отриманні доступу до її використання, серед них: безпечність та безперебійність роботи газотранспортної системи; рівноправ'я щодо надання та споживання серед усіх суб'єктів газового ринку; дотримання якісних показників наданих послуг оператором газотранспортної системи; своєчасне погашення боргового зобов'язання суб'єктами газотранспортного ринку.

Ключові слова: газорозподіл, газотранспортування, газова сфера, транспортування природного газу, природній газ, регіональне газорозподільне підприємство.

Нормативно-правовое регулирование деятельности газораспределительных и газотранспортных предприятиях в регионах Украины

Коротя Мирослав, аспирант, Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, кафедра аналитической экономики и природопользования

В статье исследованы пути и подходы к регулированию деятельности газотранспортных и газораспределительных предприятий. Определены нормативный и правовой базис функционирования газораспределительных и газотранспортных организаций. Осуществлен обзор теоретических подходов к пониманию понятия «газораспределительное предприятие» и основных принципов его функционирования. Определено, нормативно-правовой базис и ряд принципов, которыми руководствуются субъекты газотранспортной системы при получении доступа к ее использованию, среди них: безопасность и бесперебойность работы газотранспортной системы; равноправия о предоставлении и потребления всех субъектов газового рынка; соблюдение качественных показателей предоставляемых услуг оператором газотранспортной системы; своевременное погашение долгового обязательства субъектами газотранспортного рынка.

Ключевые слова: газораспределение, газотранспортировка, газовая сфера, транспортировка природного газа, природный газ, региональное газораспределительное предприятие.

Normative-legal regulation of activities of gas rising and gastransport enterprises in regions of Ukraine

Korotya Miroslav, post-graduate student of the Department of Analytical Economics and Nature Management, Lesi Ukrainka East European National University

The article explores ways and approaches to regulating the activities of gas transport and gas distribution companies. The regulatory and legal basis for the operation of gas distribution and gas transport organizations has been defined. A review of theoretical approaches to understanding the concept of "gas distribution enterprise" and the basic principles of its operation has been carried out. The regulatory framework and a number of principles that guide the subjects of the gas transport system when gaining access to its use have been defined, among them: the safety and continuity of the gas transport system; Equality on the provision and consumption of all gas market players; Compliance with quality indicators of services provided by the gas transport system operator; timely repayment of debt by the subjects of the gas transport market.

In conditions of dynamism of market changes, special attention deserves the normative-legal basis as the main instrument of regulating influence on the activities of the gas transmission system of Ukraine and its regions. The legislative basis regulating the activities of the gas transportation system has recently been fragmented, partly reflecting separate norms that touched strategic importance of Ukrainian economy sectors. In particular, in the laws of Ukraine, and the overwhelming majority of norms and codes were reflected in by-laws of normative legal acts, as well as in some resolutions of the National Commission on Energy Regulation of Ukraine. However, the existing normative legal aspects did not become a prerequisite for the formation of the foundations of integration into European gas space. One of the first fundamental documents in which was carried out an attempt to regulate the gas transportation system and Mutual reconciliation of its subjects became the decrees of the President

However, over time, some provisions of legislative documents are outdated and cannot be applied to the dynamics of processes that take place in gas markets. Therefore, in recent years, the regulatory and legal basis for gas transportation has undergone significant reformation.

Keywords: gas distribution, gas transportation, gas, natural gas transportation, natural gas, regional gas distribution plant.

газорозподільний підприємство правовий нормативний

Постановка проблеми

В умовах динамічності ринкових змін, особливої уваги заслуговує нормативно-правовий базис, як основний інструмент регулюючого впливу на діяльність газотранспортної системи України та її регіонів. Законотворчі засади, котрі регулюють діяльність газотранспортної системи зовсім нещодавно носили фрагментарний характер, частково відбиваючи окремі норми, котрі торкалися стратегічного значення галузей української економіки. Зокрема в Законах України «Про нафту і газ» [5], «Про трубопровідну систему» [9], «Про природні монополії» [7], «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [4], а переважну більшість норм та кодексів було відображено у підзаконних нормативно -правових актах: у рішеннях Кабінету Міністрів України (Постанова №1729 від 27.12.2001 року) «Про забезпечення споживачів природнім газом» [22], а також в окремих постановах Національної Комісії з енергорегулювання України. Однак, існуючі нормативно-правові аспекти не стали передумовою для формування засад інтегрування в Європейський газовий простір.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням базису нормативного та правового регулювання процесів газотранспортування та газорозподілу в Україні займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені як, С. Антекар, Г. Бурлак, Д. Ергин, А. Молчанов, К. Павлов, О. Павлова, Н. Тимохіна, Р. Шерстюк, А. Шидловський, Р. Шульман. Однак, саме питання вивчення нормативного базису функціонування підприємств транспортування та розподілу природного газу на сьогодні залишається недостатньо дослідженим.

Метою статті є дослідження нормативного та правового базису функціонування підприємств, що реалізують свою діяльність в сфері розподілу та транспортування природного газу з наступним її регулюванням.

Виклад основного матеріалу

Одними з перших основоположних документів, в яких здійснювалася спроба регулювання газотранспортної системи та взаємоузгодження її суб'єктів стали Укази Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» від 19 серпня 1997 року [30], «Про реформування нафтогазового комплексу» від 25 лютого 1998 року [32] та постанова Кабінету Міністрів « Про напрями реформування нафтогазової галузі» від 16 грудня 1996 року [31]. Згодом ця прогалина була частково вирішена прийняттям законопроекту «Про засади функціонування ринку природнього газу» [3], який був ухвалений 8 липня 2010 року та набрав чинності з 24 липня 2010 року було надано доручення Кабінету Міністрів України про можливості адаптації законодавства України до законодавства ЄС. На зміну якому в 2015 році прийшов ЗУ «Про ринок природного газу» [8]. В межах компетенції вище зазначених законів було здійснено розмежування розподілу діяльності з видобутку, розподілу та поставки і продажу газу, котрий відповідає вимогам Другого енергетичного пакету. В Україні магістральні газопроводи знаходилися у підпорядкуванні ПАТ «Укртрансгаз», водночас місцевими мережами управляли облгази з газифікації та газопостачання. Фактично, існуючий Закон запровадив функції з транспортування та розподілу газових ресурсів, заклавши правові засади реформування ринку газу на шляху лібералізації ринку газу. Ключовими моментами в даному Законі стали наступні основні принципи, які системно створюють умови задля стабілізації функціонування природнього ринку газу та лібералізації його діяльності на європейських засадах.

Від так, диференціація видів діяльності на газовому ринку. Керуючись положеннями та статтями 17 та 18 вказаного ЗУ «Про засади функціонування ринку природнього газу» [3], які вказують про принципи відокремлення діяльності підприємств по транспортуванню або розподілу газу від його видобування та постачання. Однак, постачальник газу сприяє до монополізації сегментних ринків. Це свідчить про те, що якщо постачальник є одночасно оператором газової мережі, він усіляко намагається обмежити доступ інших конкуруючих структур. Отже, для уникнення зазначеного зловживання та формування конкуруючого середовища спрямований принцип розмежування газової діяльності. Тобто, якщо газотранспортне або газорозподільне підприємство є невід'ємною складовою вертикально-інтегрованої організації, то водночас, воно має мати юридичну та організаційну незалежність щодо інших видів діяльності, котрі безпосередньо не пов'язані з транспортуванням або розподілом природнього газу. Ця обставина доповнюється бажанням європейських газових компаній співпрацювати з газовими мережами України при наявності діючого нормативно-правового Кодексу розмежування ГТС.

Впровадження цього бачення іноземних газових компаній тісно пов'язано було з необхідністю змін реформувати «Нафтогаз України», вертикально-об'єднаної компанії, в якій об'єднано діяльність з видобутку природнього газу (АТ «Укргазвидобування», ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз», ПАТ «Укрнафта»), транспортування (ПАТ «Укртрасгаз», ПАТ «Укрспецтрансгаз», АТ «Укртранснафта»), розподілу та реалізації (постачання) (ДК «Газ України»). Правові засади ПАТ «Укртрансгаз» та ДК «Газ України», як дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України», які були утворені ще до введення в дію нових Цивільного та Господарського кодексів України у 2004 році характеризувалися значною юридичною, організаційною та управлінською підпорядкованістю від носно головної компанії. Тому згодом, згадане розмежування призвело до створення публічних акціонерних товариств ПАТ «Укртрансгаз», АТ «Укргазвидобування» та ДК «Газ України» з наступним перетворенням НАК «Нафтогазу» у державну холдингову компанію, яка в подальшому управлятиме холдинговими корпоративними пакетами акцій акціонерних товариств створених на основі дочірніх компаній.

Щодо «свободи» вибору споживачами постачальників газу. Мова йде про ступінь лібералізації газового ринку, що законодавчо було закріплено статтями 9 та 19 ЗУ «Про засади функціонування ринку природнього газу» [3]. Зокрема, Законом було обумовлено поняття «кваліфікованого споживача», особу, котра має право вільно купувати газові ресурси у будь якого постачальника. Керуючись Постановою НКРЕКП від 29.03.2012 № 305 «Про визначення ступеня кваліфікації споживачів природнього газу» [25], а з кінця 2015 року «Кодексом газорозподільчих систем» визначено наступні види споживачів [10]: споживачі та інші суб'єкти промислового сектора; об'єкти фінансування з державного та місцевих бюджетів; виробники теплової енергії, виходячи з обсягу природнього газу, який використовується для продовження процесу виробництва та надання населенню послуг по постачанню опалення та гарячої води; споживачі побутового сектору [25].

Відомо, що найбільшими суб'єктами промислового сектору є хімічні підприємства, які споживають близько 8 млрд.м.куб. газу та мають можливість вільно вибирати газовий ресурс у трейдерів зі значними знижками від граничної ціни. В свою чергу, з 1 січня 2015 року, український ринок, майже для всіх категорій кваліфікованих споживачів став частково лібералізованим. Такий підхід був узгоджений з Європейською Комісією під час визначення умов вступу України до Енергетичного співтовариства.

Щодо вільного доступу до газових мереж, то керуючись статтями 7, 9, 13, 15 усі перелічені суб'єкти мають вільний доступ до ГТС України та її підземних сховищ. Порушення до доступу ГТС настає у випадках: відсутності вільної пропускної потужності, недотриманням договірних засад замовником вимог щодо порядку доступу до ГТС, тимчасового обмеження у доступі у мережі передбаченого Порядком доступу до ГТС, затвердженого НКРЄ. Вільний доступ до ГТС, теж частково імплементує європейський напрям, погоджуючись Другою Газовою Директивою ЄС. Проте, існують певні протиріччя даного Закону, котрі ще дозволяють виникнення випадків тимчасового обмеження, які в свою чергу визначатимуться підзаконним актом НКРЄКП. Також, Законом не передбачено можливості судового оскарження у разі відмови у доступі до газової мережі. Однак вільний доступ має надаватися не лишень для постачання газу до споживача, але й для його транзиту територією України, не лишень для українських фірм, але й для іноземних. Але, попри все, вище перелічене право на доступ до української газотранспортної системи серед претендентів наштовхується на ряд перепон, серед яких:

-нормативно-правового порядку, оскільки НКРЕКП з 2012 року затвердила Порядок доступу об'єктів до єдиної газотранспортної системи [24]. Згідно цього документа було створено системного оператора, який здійснює управління газотранспортною системою України. Функціональні обов'язки системного оператора виконує компанія, котра управляє національними магістральними газопроводами;

-техніко-технологічного порядку, що стосується порядку та процедурного процесу доступу до магістральних газопроводів, як складових транзитного потенціалу України. Задля урівноваження позицій конкуруючих суб'єктів на вітчизняному ринку транзиту газу слід забезпечити техніко-технологічні умови на українських кордонах не лишень для поставок з Росії, але й з інших Європейських країн. Це призвело в свій час для побудови газовимірювальних станцій технічних умов приймання-передачі газу за європейським принципам [19].

Водночас, нормативно-правова база вміщує ряд принципів, якими керуються суб'єкти газотранспортної системи при отриманні доступу до її використання, серед них, варто зазначити: безпечність та безперебійність роботи газотранспортної системи; рівноправ'я щодо надання та споживання серед усіх суб'єктів газового ринку; дотримання якісних показників наданих послуг оператором газотранспортної системи; своєчасне погашення боргового зобов'язання суб'єктами газотранспортного ринку.

Згідно невідповідності деяким положенням вимогам третього енергетичного пакету Закону України «Про основи функціонування ринку природнього газу» [3], було прийнято новий Закон України від 2015 року № 329 «Про ринок природнього газу» в якому найбільш широко впроваджено принципи та норми європейської директиви для безперебійності роботи внутрішнього ринку України [8]. Цей документ вступив в дію з жовтня 2015 року та виконав умови третього енергетичного пакету. Його ще також, називають «антимонопольним».

Основними вихідними положеннями цього Закону є наступні принципи: регулювання ринку газу застосовує принципи: прозорості, пропорційності, недискримінації діяльності суб'єктів природніх монополій; високий рівень захисту прав та інтересів споживачів, вільна торгівля природнім газом, формування справедливого доступу до мереж газотранспортної системи для всіх суб'єктів на ринку газу; регуляторний принцип Регулятора ринку природнього газу, котрий уповноважений видавати ліцензії на провадження виду діяльності, проваджувати сертифікацію, обґрунтовує тарифоутворення для різних регіональних газових ринків; реалізація державної політики в нафтогазовому комплексі, розроблення правил по безпеці постачання природнього газу Центральними органами виконавчої влади; оператор газотранспортної системи здійснює господарську діяльність безвідносно до діяльності з видобутку, розподілу та постачання природнього газу та оптової діяльності, будучи при цьому юридично та організаційно незалежним; оператор газосховища здійснює діяльність по зберіганню (закачуванню та відбору) природнього газу, будучи водночас юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності, не пов'язаних з транспортуванням та зберіганням природнього газу; оператор установки LNG відповідає за безперебійну та ефективну експлуатацію, забезпечення у відповідному стані та розвитку (враховуючи реконструкцію та будівництво) установки LNG.

Отже, Законом «Про ринок природнього газу» стверджується розподіл функцій та механізми недопущення лобіювання компаній по постачанню та видобутку операторів газотранспортної системи. [8] Цей аспект відкриває суттєві переваги для залучення внутрішніх та зовнішніх інвесторів в український ринок газотранспортних послуг. Відносно цього, урядом було запропоновано Законопроект №2352а «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування суб'єктів господарювання, що здійснюють видобування природного газу», який передбачав 1 етап - з І жовтня 2015 року зниження ставки ренти для діючих інвестиційних проектів з 55% до 29%, 2 етап-з І січня 2016 року запровадження європейської рентної плати від 10до 20% залежно від глибини. [2] Основою цього заходу було стимулювання нових інвестиційних проектів, збільшення частки власного видобутку у споживанні та відповідно, скорочення частки імпорту. Також, прийнято Закон України від 22.09.16р. № 1540-УШ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яким законодавчо визначено механізми і стандарти роботи Регулятора [6].

Однак, з плином часу, деякі положення законотворчих документів застарівають та не можуть бути застосованими до динамічності процесів що має місце на газових ринках. Тому, останніми роками нормативно-правовий базис транспортування газу зазнав суттєвих реформації. Так, у 2016 році було прийнято Закон України «Про внесення змін до Митого Кодексу України щодо створення передумов до нової моделі ринку природнього газу», положеннями якого намічено напрями впровадження в України бехколу, змінено вторинну законодавчу базу по регулюванню суб'єктів газового ринку, насамперед, що стосується реформування Кодексу газотранспортної системи, Правил постачання природнього газу, тощо [2, 11]. Разом з тим, в продовж 2017 року НКРЕКП було проведено чимало заходів, націлених на вдосконалення вторинного законодавства, з урахуванням усіх норм, правил, Директив і Регламентів ЄС на постійній основі [1].

Важливою метою реалізації положень Кодексу мереж ЄС по питанням балансування газу в ГТС, котрий є елементом правил функціонування газу на Європейських газових ринках та впровадженням подобового балансування, постановою НКРЕКП №1437 від 27 грудня 2017 року було змінено Кодекс ГТС, Кодекс ГРМ, Кодекс газосховищ, Правила постачання природнього газу, зрештою що відобразилося у новому договорі транспортування природнього газу по номінації, реномінації проведення алокації, врегулюванню замовниками послуг по транспортуванню небалансів та створенню передумов для фінансового забезпечення оператора газотранспортної системи України [23]. Важливим нововведенням стало те, що було сформовано порядок визначення десятирічних планів розвитку ГТС України. Ряд трансформаційних зрушень було здійснено в процесі регулювання взаємовідносин між суб'єктами газотранспортної системи, інформаційної платформи оператора ГТС, що дозволило в свою чергу змінити ринкові алгоритми формування газового ціноутворення та сформувати більш гнучкі та ефективні взаємовідносини на ринку природнього газу.

Впродовж 2017-2018 років відносини на ринку природнього газу також піддавалися змінам у ряді нормативно-правового регулювання, а саме: Кодексу газотранспортної системи [ 26]. Кодексу газорозподільних систем, [26],Кодексу газових сховищ [27]. Правил постачання природнього газу [29].

Визначною подією стало підписання Меморандуму в середині 2018 року про взаєморозуміння та відокремлення оператора ГТС (анбандлінгу) між наглядовими радами НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Магістральні газопроводи України» [14].

Погодження умов Меморандуму дасть змогу з'ясувати в двосторонньому порядку заходи по відокремленню оператора газотранспортної системи за моделлю відокремленої власності (ОЦ) та здійснити впровадження у дію всіх міжнародних зобов'язань України, імплементуючи нормативно-правовий базис до початку 2020 року.

Цей документ є роз'ясненням по питанню проходження анбандінгу, з врахуванням відмови непорозуміння контрактних умов з Газпромом щодо транзиту з НАК «Нафтогазом», термін якого завершується 31 грудня 2019 року. Загалом, Україна взяла на себе зобов'язання адаптувати корпоративне управління «Нафтогаз» до вимог Європейського Союзу.

Отже, як висновок, можемо констатувати, що найбільш важливим базисом діяльності підприємств газорозподільної та газотранспортної сфери є саме нормативне та правове забезпечення, що формує потрібне середовище з наявними гармонізованими зв'язками між суб'єктами в газовій промисловості держави.

Джерела та література

1. Дзьоба О.Г., Лінчевська Н.М. Ефективність чинного організаційно-економічного механізму управління інноваційно-інвестиційною діяльністю газотранспортних підприємств. Соціально-економічна інтеграція України у глобальну інноваційну економіку: досвід підприємств і регіонів: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (26-27 вересня 2014 р.). Черкаси. 2014. С. 8-22.

2. ЗУ «Про внесення зміни до Митного кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу». Відомості Верховної Ради України. №994-19.

3. ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу». Офіційний вісник України.

4. ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності. Відомості Верховної Ради України.

5. ЗУ «Про нафту і газ».

6. ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»

7. ЗУ «Про природні монополії».

8. ЗУ «Про ринок природного газу»

9. ЗУ «Про трубопровідний транспорт». Відомості Верховної Ради України.

10. Кодекс газорозподільних систем

11. Коротя М.І., Павлов К.В., Теслюк М.О. Державне регулювання та нормативне забезпечення діяльності газотранспортних підприємств в Україні. Матеріали ХI Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень». (16-17 травня 2017 року). Луцьк, 2017. С. 706-708.

12. Коротя М.І. Етапи становлення нафтогазової промисловості в Україні. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2017. 1 (9). С. 76-81.

13. Коротя М.І. Тарифоутворення на послуги транспортування газу та його розподілу серед газорозподільчих підприємств України. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Луцьк. 2017. 2 (10). С. 63-71.

14. Меморандум про взаєморозуміння щодо відокремлення оператора газотранспортної системи (анбандлінгу).

15. Павлов К.В. Застосування методів нормування показників та нечіткої логіки при оцінці рівня еколого- безпечного природокористування. Структурні зміни в економіці природокористування: теоретичні основи та прикладні аспекти / за заг. ред д-ра екон. наук, проф. О.М. Стрішенець. Луцьк. 2016. С. 4663.

16. Павлов К.В. Нормативно-правові основи конкурентних відносин на регіональних ринках нерухомості. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 23Ч.2. 2017. С. 148-150.

17. Павлов К.В., Федина К.М. Проблеми екологічної безпеки як складової частини енергетичної безпеки України. Актуальні проблеми прикладної економіки / за заг. ред. д-ра екон. наук, проф О.М. Стрішенець. Луцьк. 2017. С. 85-98.

18. Павлов К.В. Сутність та загрози фінансово-економічній безпеці України. Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. ХХ(2). Київ / Рівне. 2014. С. 104-110.

19. Перерва М. Нормативно-правове регулювання ринку природнього газу в Україні. Економічний аналіз. 2012. 11(3). С.342-344.

20. Персональний склад наглядової ради Нафтогазу сформовано повністю. Офіційний сайт НАК«Нафтогаз»

21. Постанова КМУ «Деякі питання вдосконалення корпоративного управління публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”». Офіційний вісник України.

22. Постанова КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом». Урядовий кур'єр.

23. Постанова НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років». Офіційний вісник України.

24. Постанова НКРЕКП «Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України». Офіційний вісник України

25. Постанова НКРЕКП від 29.03.2012 № 305 «Про визначення ступеня кваліфікації споживачів природнього газу».

26. Про затвердження Кодексу газосховищ та критеріїв, згідно з якими до певного газосховища застосовується режим договірного доступу або режим регульованого доступу. Постанова НКРЕКП.

27. Про затвердження Кодексу газотранспортної системи. Постанова НКРЕКП.

28. Про затвердження Правил постачання природного газу. Постанова НКРЕКП.

29. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій. Постанова Кабінету Міністрів України. 16 грудня 1996. №853/97.

30. Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України. Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

31. Про реформування нафтогазового комплексу України. Указ Президента України

32. Проект ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування суб'єктів господарювання, що здійснюють видобування природного газу»

33. Стрішенець О.М. До питання про майбутнє теорії ринкового фундаментализму. Науковий вісник. Серія: Економічні науки. Чернівці. 2012. 1. С. 386-391.

Размещено на Allbest.ru