До проблеми визначення понятійного поля туристичної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.85

ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТІЙНОГО ПОЛЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Динаміка сучасного світу все більше переконує у тому, що сучасна людина починає себе відчувати одночасно і на рівні національному, і на рівні планетарному, тобто жителем планети. Саме тому з кожним роком зростає зацікавленість туризмом як у пересічних громадян, так і в суб'єктів надання туристичних послуг. За даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), у сфері туризму зайнято понад 250 млн. осіб (кожний десятий працівник у світі). На його частку припадає 7 % загального обсягу інвестицій, 11 % світових споживчих витрат, 5 % всіх податкових надходжень і 1/3 світової торгівлі послугами. Обсяг доходів від міжнародного туризму складає понад 700 млрд. дол. США. За прогнозами фахівців XXI ст. буде століттям туризму.

Очевидно, що така туристична активність викликає і поступний науковий інтерес. Причому предметом сучасних наукових розвідок стають не лише види чи категорії туризму, а й понятійне поле цієї надзвичайно динамічної та потужної сфери економіки.

Аналіз останніх публікацій за темою статті свідчить про те, що вагомий внесок у наукове обґрунтування питань державного регулювання туризму, розвиток галузевої науки, підготовку кадрів внесли Ф. Франжіаллі (Іспанія), Ф. Штатфельд (ФРН), С. Перро (Франція), Я. Ембле (Бельгія), Е. Ауербак (Австрія), В. Квартальнов (РФ). Я. Фечко, М. Борущак (Польща), О. Дурович (Білорусь), В. Федорченко, В. Євдокименко, В. Мацола (Україна) та інші.

Мета статті полягає в аналізі визначень основних понять сфери туризму.

Виклад основного матеріалу. Нині не є дивиною той факт, що слово «туризм» зустрічається у багатьох мовах ще з давніх часів, оскільки, як прийнято вважати, воно походить від словосполучення «великий тур». Спочатку «Великим туром» (Grand tour) називали ознайомчу подорож, яку у XVI-XVII ст.ст. здійснювали молоді представники дворянства. У XIX ст. такі подорожі стали популярними і серед інших верств населення. Метою таких подорожей було знайомство з іншими культурами. Як і в давні часи «великих турів», так і сьогодні основне призначення туризму полягає не лише в ознайомленні з іншими країнами, місцевостями, народами, а й у встановленні контактів та взаєморозуміння з новими незнайомими людьми.

Очевидно, що супутниками є такі нерозривні поняття, як «подорож» та «туризм». їхня спільна риса полягає у тому, що обидва вони характеризують певний вид активної діяльності людини. При цьому характерною дією, що визначає та відокремлює подорожі й туризм від інших видів діяльності, є переміщення людини із звичного для неї місцезнаходження або місця проживання в іншу незнайому їй місцевість, країну, континент.

Суб'єктами такої діяльності може бути як окрема людина, так і група чи групи людей, об'єднаних спільною метою чи інтересом. Наприклад, експедиції, дипломати, мігранти, переселенці. Для окремих народів, таких як цигани та бедуїни, подорож є способом життя.

Традиційно, людина, що здійснює подорож, незалежно від цілей, напрямків, засобів пересування, часових інтервалів, називається подорожуючим. Залежно від особливостей подорожі, її цілей, напрямку, засобу пересування відбувається уточнення назви подорожуючої людини, яку можна називати мореплавцем, бізнесменом, космонавтом, натуралістом, альпіністом тощо.

Проведений аналіз свідчить, що туризм, як окремий вид діяльності, має власні понятійно- термінологічні характеристики, риси, обмеження. Так, одним з перших та найточніших стало сформульоване професорами Бернського університету (Швейцарія) Хунзикером та Крапфом визначення туризму, яке пізніше було прийняте Міжнародною асоціацією наукових експертів з туризму. До речі, у своїй основі це визначення і нині використовується для наголошення на найсуттєвіших характеристиках, що відрізняють цей вид діяльності від інших. На думку цих науковців, туризм - це низка явищ та взаємовідносин, які виникають у результаті подорожування людей до тих пір, поки це не приводить до постійного перебування й отримання ними від цього будь-якої вигоди.

Необхідно зазначити, що таке визначення не стосується екскурсій, не пов'язаних з ночівлею, а також ділових подорожей, які передбачають отримання доходу, навіть якщо його отримують не в країні перебування [3].

З часом базова концепція туризму розширилася. Оскільки все більше сфер життєдіяльності людини були безпосередньо чи опосередковано поєднані з туристичною діяльністю, збільшилась кількість визначень поняття «туризм». Вони залежать, в першу чергу, від сутності підходів до нього різних наук і його практичної оцінки у різних галузях суспільного життя. Саме тому доцільно, на нашу думку, навести найголовніші наукові підходи щодо визначення сутності цього поняття та подати їх у табл. 1:

Найсуттєвіші визначення поняття «туризм»

одна з форм міграції населення, що характеризується тимчасовим його переміщенням з одного району країни до іншого або з однієї країни до іншої;

- усі види пересування, не пов'язані зі зміною місця проживання та роботи;

- система подорожей, здійснюваних на підставі міжнародних угод з урахуванням діючих міжнародних звичаїв;

- форма розумового та фізичного виховання, яка реалізується через низку соціально- гуманітарних функцій:

а) виховну: формування почуття колективізму, моральних та естетичних якостей подорожуючих;

б) освітню: закріплення та розширення знань з краєзнавства та країнознавства, природознавства, топографії, історії, знайомство з культурою та традиціями країн і народів світу;

в) оздоровчу: дотримання оптимального режиму навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та суспільної гігієни, розвиток адаптаційних можливостей, підтримка організму на достатньо високому рівні фізичної підготовки;

г) спортивну: створення бази загальної фізичної підготовки, спеціальна підготовка з туристської техніки, досягнення максимальних результатів в туризмі;

- популярна форма організації відпочинку, проведення дозвілля;

- різновид рекреації, активний відпочинок, спрямований на відновлення працездатності у поєднанні з оздоровчими, пізнавальними, спортивними та культурно-розважальними цілями розширеного відтворення живих сил людини;

- система та форма використання вільного часу за допомогою сфери послуг у подорожах, що поєднує відпочинок зі зміцненням здоров'я людини, підвищенням її загальної культури та освіти і справляє на неї виховний вплив;

- ефективний засіб пізнання, підвищення культурного рівня особистості;

- один з видів активного відпочинку, що здійснюється з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн і поєднується в ряді країн з елементами спорту;

- діяльність, що має важливе значення в житті народів з огляду на безпосередній вплив на соціальну, культурну, освітню та економічну області життя держав та їх міжнародні відношення (Манільська декларація світового туризму (Філіппіни, 1980 р.);

- діяльність осіб, які подорожують та перебувають у місцях, що знаходяться поза межами їх звичайного середовища, протягом періоду не більше одного повного року, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями;

- особлива форма пересування людей по маршруту, з метою відвідування конкретних об'єктів або задоволення певного спеціалізованого інтересу;

- активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з її пересуванням за межами постійного місця проживання;

- вид подорожі, здійснюваної для відпочинку, освітніх, ділових, любительських та спеціалізованих цілей (Організація Об'єднаних Націй);

- галузь економіки нематеріальної сфери (індустрія туризму) з обслуговування людей, що знаходяться поза місцем постійного проживання;

- суспільно-організована економічна діяльність, спрямована на виробництво товарів і послуг для задоволення потреб людей, що знаходяться за межами постійного місця проживання;

- вид споживання, вид зовнішньої торгівлі, експорт інформації та вражень;

- велика економічна система з різноманітними зв'язками між окремими елементами в рамках як народного господарства окремої країни, так і зв'язків національної економіки зі світовим господарством у цілому;

- економічне явище, що охоплює попит (турист), пропозицію (туристична індустрія), туристичний продукт, на який спрямовано інтерес туриста;

- сегмент світового ринку, на якому сходяться підприємства традиційних галузей господарства (транспорт, громадське харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо) з метою пропозиції своєї продукції та послуг туроператорам, тобто підприємствам з формування, просування та реалізації туристичного продукту;

- діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, який не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями (Всесвітня туристична організація);

- тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю (Закон України «Про туризм»);

- тимчасовий виїзд людей з постійного місця проживання в цілях оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування (Рекомендаційний законодавчий акт «Про основні принципи співробітництва країн - учасниць СНД в галузі туризму» (1994 р.);

- тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або місцевість у межах своєї країни у вільний час з метою задоволення та відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійних цілях, але без занять оплачуваною роботою у місці відпочинку та тимчасового перебування.

Як свідчить проведений аналіз, у міжнародній практиці окремо конкретизується поняття «внутрішній туризм», яким позначається діяльність осіб, що подорожують та перебувають у місцях за межами їх звичайного середовища, але в країні місця проживання протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, ділових чи інших цілей. Ключовим критерієм виокремлення цього різновиду туризму є країна місця проживання. Особлива увага цьому питанню була приділена Міжнародною конференцією по туризму, яка була проведена на Філіппінах у 1980 р.

За визначенням, особа вважається постійним мешканцем будь-якого місця, якщо ця особа проживала у цьому місці більшу частину минулого року або коротший період і має намір повернутися туди у найближчі 12 місяців для проживання. У країнах з правовим інститутом прописки це місце прописки, що реєструється відповідними закладами державної влади, які регулюють міграційні процеси населення.

Аналогічним чином, мешканці будь-якого регіону, які подорожують в інші регіони відповідної країни, складають виїзний туризм цього регіону. Критерії відокремлення понять «туризм» і «подорожі» [1].

Необхідно зазначити, що існують різні критерії вирізнення туризму з-поміж інших видів подорожей. Основними серед них є такі:

характер подорожей, тобто їхня регулярність/нерегулярність;

мотивація поїздки, що не стосується пошуку постійної роботи чи міграції;

добровільність/примусовість поїздки;

рівень попиту на туристичні об'єкти, включаючи колективні чи індивідуальні засоби розміщення, які переважно надаються на короткі періоди, а не для постійного використання.

На думку окремих науковців, туризм, на відміну від подорожей, є і категорією, надзвичайно чутливою до впливу економіки, і явищем, якому притаманний дуалізм внутрішньої природи. З одного боку, туризм - це особливий масовий вид подорожей, а з іншого - це сукупність усіх видів науково-практичної діяльності щодо організації та здійснення таких подорожей. Основними серед них є:

туристично-екскурсійна справа, тобто діяльність наукових, проектних та методичних закладів, до компетенції яких входить розвиток методологічної бази та методичних прийомів туризму;

практична діяльність туристичних організацій з розробки і просування туристичного продукту й комплексного обслуговування туристів та екскурсантів; понятійний туристичний професія проживання

готельна справа як діяльність туристичних підприємств з розміщення та проживання туристів (готелів, туристичних баз, кемпінгів, мотелів, тощо) у технологічному, організаційному, економічному аспектах;

готельне обслуговування як частина індустрії туризму;

курортна справа, під якою розуміється діяльність наукових, медичних комплексів та служб гостинності з організації лікування та профілактики захворювань на основі використання природних лікувальних ресурсів [5].

Порівняльний аналіз дозволив виокремити низку особливостей поняття «туризм» відносно поняття «подорож»:

1) переміщення людей на відносно короткий проміжок часу. За статистикою, найбільша частка припадає па туризм вихідного дня (2-3 доби), нетривалі туристичні подорожі (6-7 діб), значно менша частка припадає на 8-12-добові подорожі. Всім іншим тривалішим туристичним подорожам притаманна незначна питома вага;

2) визначення категорії «місце проживання». Крім уже згаданих ознак, важливе значення має специфіка кожного місця, району, країни, а також населення та способу його життя. Особливою статистикою внутрішнього туризму виокремлюються категорії населення, які повсякденно виїжджають на роботу на певний проміжок часу та певні відстані. Так, для невеликого населеного пункту це буде 20-30 хв. при відстані у декілька кілометрів, а для великого міста - це поїздки на роботу тривалістю до 3 год. та відстань, більшу за 50-100 км.

При цьому необхідно брати до уваги і мінімальний проміжок відсутності мешканця у місці проживання, а також особливості місцевостей та адміністративних територій. Для жителів невеликого містечка поїздка на 70 км буде далекою. Разом з тим, у великих агломераціях та конурбаціях ця відстань знаходиться в межах міської смуги;

3) визначення періоду вільного часу випливає із загального розуміння туризму як способу відпочинку. Однак для окремих видів туризму (ділового, професійного) це, на нашу думку, не зовсім логічно;

4) ціль туризму, яка дозволяє чітко визначити види діяльності, що відносяться до туризму та підпадають під пільгові митні, податкові та інші режими, встановлені державами винятково для туризму. Головними цілями туризму є: розважальні (атрактивні), рекреаційні, пізнавальні, оздоровчі та лікувальні, професійно-ділові, гостьові тощо;

5) туризм - важлива складова економіки багатьох держав, яка забезпечує зайнятість місцевого населення, бюджетні надходження, потік іноземної валюти та інвестицій, сприяє розвитку структури господарського використання територій тощо за рахунок експлуатації місцевих ресурсів [4].

Розуміння понятійного поля туристичної діяльності неможливе без розуміння та визначення поняття «туристична професія», що дозволяє чіткіше представити об'єкт регламентування.

На жаль, список туристичних професій на міжнародному рівні ще не затверджений, хоча така робота передбачена планами Всесвітньої туристичної організації (UNWTO). Труднощі цього процесу зумовлені насамперед тим, що в туризмі провадиться діяльність, яка належить і до інших секторів, до неї залучається як місцеве населення, так і туристи з інших регіонів чи країн (місцевий транспорт, торгівля, спорт, культурні, санітарно-гігієнічні послуги тощо). UNWTO разом із ООН здійснили кілька кроків у напрямі розмежування й опису туристичних професій. Першим таким кроком було визначення видів діяльності в туризмі (СІКТА).

Часто на практиці класифікація туристичних професій чи занять прямо залежить від реальної значущості цього сектору економіки у тому чи іншому регіоні.

До визначення поняття «туристична професія» зручно підійти з двох боків: теоретичного й практичного. У теоретичному плані це поняття повинно безпосередньо випливати з концепції поняття «туризм». Однак, визнаючи можливість існування різних варіантів класифікації діяльності місцевого населення (яка може бути, а може й не бути віднесена до туристичної), постає потреба попереднього визначення критеріїв, на підставі яких можна розмежувати туристичні професії. Саме тому доцільно розглядати професії, які належать саме до цієї сфери діяльності, хоча на практиці особи, які їх представляють, пропонують послуги туристам безпосередньо або опосередковано. Причому на них не поширюється законодавство інших секторів народного господарства.

Аналіз національних законодавчих та інших регламентуючих актів дає підстави стверджувати, що туристичними професіями можуть вважатися передусім професії, пов'язані з прийомом, обслуговуванням туристів, організацією туристичних поїздок. У більшості країн об'єктом регламентації є діяльність організаторів подорожей, турагентств, туроператорів, турпредставництв, гідів, супровідників.

Визнання державою важливості спеціальної професійної підготовки для надання туристичних послуг підтверджує той факт, що у більшості країн для одержання ліцензії на зайняття туристичною діяльністю потрібно мати спеціальну професійну освіту. Аналогічна вимога висувається до осіб, які бажають займатися іншою професійною діяльністю, пов'язаною з прийомом та обслуговуванням туристів. Найчастіше це гіди, супровідники, екскурсоводи тощо. Туристичні законодавства Франції, Іспанії, Угорщини, Португалії та інших країн містять чіткі вимоги до рівня загальної і професійної підготовки для цих категорій працівників [2].

Висновки

Таким чином, подорож - це переміщення людей у часовому та територіальному просторі, яке за певних характеристик та умов організації і здійснення може становити складову частину туристичної послуги.

Упродовж багатьох століть туризм відігравав велику роль у житті людини, виступаючи насамперед як форма активного відпочинку і спосіб пізнання людиною навколишнього світу.

У другій половині ХХ ст. значення туризму розширюється до рівня виконання економічних функцій. У зв'язку зі стрімким збільшенням туристичних потоків виник новий вид господарської діяльності - туристична діяльність, метою якої є надання туристичних послуг для задоволення потреб рекреантів, туристів, подорожуючих.

Список використаних джерел

1. Бондаренко М. П. Туристичний сектор економіки України: реалії та перспективи / М. П. Бондаренко // Економіка і прогнозування [науково-аналітичний журнал]. - К., 2011. - № 1. - С. 104-119.

2. Гостєва Н. П. Місце туристичної індустрії України у світі / Н. П. Гостєва // Держава та регіони [науково-виробничий журнал]. Серія «Державне управління». - Запоріжжя, 2009. - № 2. - С. 45-50.

3. Смаль В. Туризм і сталий розвиток / В. Смаль, І. Смаль // Вісник Львівського університету. Серія географічна. - № 32. - Львів, 2005. - С. 163-173.

4. Хлопяк С. Особливості механізму управління підприємством туристичної галузі / С. Хлопяк // Вісник КНТЕУ. - 2002. - № 5. - С 33-46.

5. Чеботарь Ю. М. Туристический бизнес : практическое пособие для турфирм и клиентов / Ю. М. Чеботарь. - М. : Мир деловой книги, 1997. - 69 с.

Анотація

Размещено на Allbest.ru