Еволюція наукових основ виробництва автомобілів на Луцькому автомобільному заводі у другій половині XX - на початку XXI століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція наукових основ виробництва автомобілів на Луцькому автомобільному заводі у другій половині XX - на початку XXI століть

Одним із пріоритетних напрямів економіки України є автомобілебудування, визначними ознаками якого стала здатність генерувати інноваційні технології та здійснювати потужний вплив на розвиток інших видів промислової діяльності шляхом формування попиту на товари і послуги підприємств суміжних секторів економіки. Виробництво автомобілів стимулює інноваційну діяльність та сприяє вирішенню низки економіко-енергетичних і соціально-екологічних проблем будь-якої країни. Тому актуальним є встановлення історії розвитку вітчизняних автомобілебудівних підприємств, що найяскравіше розкриває суть становлення економічного потенціалу країни.

В останні десятиріччя встановленню різних напрямів розвитку вітчизняного автомобілебудування присвячені праці багатьох дослідників історії науки і техніки. Зокрема, українські вчені В. А. Богомолов, М. Ф. Дмитриченко, Ю. Ю. Жигуц, В. І. Клименко, О. М. Туренко, Б. І. Хорошун, О. М. Язвінська досліджували історію автомобільного транспорту, історію інженерної діяльності та розвиток наукових досліджень в автомобілебудуванні та ін. Але зазначені історичні дослідження недостатньо відтворюють еволюцію наукових основ виробництва автомобілів на вітчизняних автомобілебудівних підприємствах. Тому, для розвитку автомобілебудування в Україні важливо проаналізувати застосування науково-технологічних процесів та передових технологій і технічних удосконалень у виробництві автомобілів підвищеної прохідності та середніх, великих і надвеликих автобусів на Луцькому автомобільному заводі.

Метою статі є визначення становлення та розвитку наукових основ виробництва автомобілів підвищеної прохідності та середніх, великих і надвеликих автобусів на Луцькому автомобільному заводі (нині ДП «Автоскладальний завод№1» ПАТ «АК Богдан Моторе») упродовж другої половини XX - початку XXI століття.

Нині одним із провідних виробників автомобілів підвищеної прохідності та середніх, великих і надвеликих автобусів є ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «АК Богдан Моторе». Його історію започатковано у 1955 р., коли згідно з наказом Міністерства сільського господарства УРСР №486 від 27 серпня 1955 р. Луцький ремонтний завод був введений в експлуатацію [1, с. 158]. Вже у 1956 р. на заводі розпочато виробництво запасних деталей для автомобілів, а також капітальний ремонт автомобілів «ГАЗ-51». У 1957 р. заводом освоєно виробництво транспортерів силосної маси, стендів- візків для складання і розбирання тракторних двигунів.

Відповідно до постанови РМ УРСР №1768 від 13 грудня 1958 р. Луцький ремонтний завод передано у підпорядкування Управління машинобудування та приладобудування Львівського раднаргоспу [1, с. 158]. Згідно з його розпорядженням №498 від 1 серпня 1959 р. - передано у підпорядкування Управління машинобудівної промисловості. Відповідно до постанови Львівського раднаргоспу №649 від 3 вересня 1959 р. завод перейменовано на Луцький машинобудівний завод зі спеціалізацією виготовлення кузовних виробів, автолавок, причепів-автолавок, авторефрижераторів та ін.

З початку I960 р. випущено першу продукцію Луцького машинобудівного заводу - двовісний причіп- лавка моделі «ЛуМЗ-825». Освоєно випуск нових виробів автомобільної техніки, серед яких автомобіль- лавка «ЛуМЗ-827», автомобіль-рефрижератор «ЛуМЗ -890», причіп-рефрижератор «ЛуМЗ-853». У 1965 р. розпочалося серійне виробництво автомобіля- рефрижератора «ЛуМЗ-890Б» [2, арк. 16], причепа- рефрижератора «ЛуМЗ-853Б» з холодильною установкою «АР--4», побутової майстерні, виготовленої на основі причепа-лавки «ЛуМЗ-825» [3, арк. 5].

Перше на Волині авто з'явилось після рішення керівництва УРСР щодо організації на одному з діючих заводів республіки виробництва нової вантажно- пасажирської моделі, спроектованої на основі вузлів та агрегатів автомобіля «Запорожець». Розробниками нового автомобіля стали колективи Московського наукового автомоторного інституту (НАМІ) та конструкторського експериментального відділу Запорізького автомобільного заводу «Комунар». У 1965 р. вантажно-пасажирська модель одержала індекс «ЗАЗ-969В» з колісною формулою 4x2 і приводом на передні колеса [4, арк. 13]. У ній залишилось дещо спільне із «Запорожцем», однак це було принципово інше авто як за конструкцією, так і за призначенням [5, арк. 1].

Отже, перше десятиріччя своєї діяльності завод з повним правом може внести до свого позитиву, адже з переходом від ремонтного заводу до машинобудівного започатковано новий етап його розвитку.

Згідно з наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР №9 «О передаче предприятий в ведение Министерства автомобильной промышленности» від 16 листопада 1965 р. [6, арк. 11, 14] і постановою РМ УРСР №1136 від 3 грудня 1965 р. Луцький машинобудівний завод передано у підпорядкування Міністерства автомобільної промисловості СРСР. Згідно з наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР №11 «О приемке заводов, передаваемых в ведение Министерства автомобильной промышленности» від 26 листопада 1965 р. Луцький машинобудівний завод закріплено за Головним управлінням з виробництва легкових автомобілів та автобусів [6, арк. 17, 20].

Беззаперечно знаменним для заводу став грудень 1965 р., коли склали перші 50 малолітражних автомобілів «ЗАЗ-969В». З його випуском на Волині започатковано нову галузь машинобудування - автомобільну. Вже 11 грудня 1967 р. відповідно до наказу Міністерства автомобільної промисловості СРСР №460 підприємство перейменовано на Луцький автомобільний завод [1, с. 159]. На заводі впровадили 19 планових механізованих конвеєрних ліній, 420 одиниць технологічного обладнання, 58 нових агрегатів.

Згідно з наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 28 грудня 1971 р. Луцькому автомобільному заводу визначено спеціалізацію з випуску легкових автомобілів підвищеної прохідності для потреб сільського господарства та спеціального призначення. Після здійснення реконструкції, на заводі розпочали серійний випуск повнопривідних автомобілів підвищеної прохідності «ЗАЗ-969» з двигуном «МеМЗ- 969» потужністю ЗО к. с. [7, арк. 36]. Колісна формула 4x4, коли всі колеса ведучі, стала справжнім проривом у вітчизняному автомобілебудуванні. Цей автомобіль був первістком вітчизняного автомобілебудування за багатьма напрямами: перший вітчизняний передньопривідний автомобіль (модель «ЗАЗ-969В» без приводу на задню вісь); перший позашляховик, що офіційно продавали «в особисте користування»; перший серійний вітчизняний автомобіль, створений спеціально для потреб жителів села.

Згідно з наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР №277 «О создании Автомобильного производственного объединения «Запорожец» від 17 жовтня 1975 р. Луцький автомобільний завод увійшов до його складу [8, арк. 1]. У 1975 р. розпочато серійний випуск автомобілів «ЛуАЗ-969А» з колісною формулою 4x4 і двигуном «МеМЗ-969А» потужністю 40 к. с. [9, арк. 77]. Третя модифікація луцького авто мало чим відрізнялась від попередніх моделей «ЗАЗ- 969В» і «ЗАЗ-969», однак багато вузлів і деталей у ній зроблено на значно вищому інженерному рівні [7, арк. 73, 80]. Разом із Московським науковим автомоторним інститутом (НАМІ) розроблено рекомендації зі зниження ваги кузова [10, арк. 135].

У другій половині 1970-х років Луцький автомобільний завод перетворився на одного з радянських лідерів виробництва автомобілів. У 1979 р. розпочато серійний випуск автомобіля «ЛуАЗ-969М» - удосконаленої модифікації моделі «ЛуАЗ-969А» з оновленим кузовом та технічними удосконаленнями [7, арк. 44, 92]. Луцький позашляховик визнавали не лише в СРСР, а й за кордоном [10, арк. 15]. У 1978 р. на Міжнародному автосалоні у м. Турин (Італія) автомобіль «ЛуАЗ-969М» увійшов до десятки найкращих автомобілів Європи, а у 1979 р. на Міжнародній виставці «Земля-годувальниця» у м. Ческа (Чехословаччина) його відзначено золотою медаллю як один з найкращих автомобілів для сільської місцевості [1, с. 160]. За цей час завод випустив близько 300 тис. автомобілів «ЛуАЗ-969А», «ЛуАЗ-969М», «ЛуАЗ-967М», «ЛуАЗ-1302».

Третє десятиріччя в історії діяльності Луцького автомобільного заводу стало одним з кращих періодів діяльності підприємства. У 1982 р. трудовий колектив заводу відзначив своєрідний ювілей: з конвеєра зійшов 100-тисячний автомобіль «ЛуАЗ-969М». З 1983 р. продукцію Луцького автомобільного заводу розпочали поставляти на експорт.

З 1980-х років на Луцькому автомобільному заводі для виготовлення деталей автомобілів застосовували низьколеговані сталі, розроблені спеціалістами заводу разом з науковцями Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона [11, арк. 114-115]. Впровадження низько- легованих сталей підвищеної міцності покращувало технічні характеристики автомобілів, знижувало витрати металу на одиницю продукції і витрати, пов'язані з їх транспортуванням та зберіганням. Низьколеговані сталі підвищеної міцності використовували для виготовлення деталей найбільш навантаженої несучої системи - деталей рами автомобіля.

Спеціалістами заводу і науковцями Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона розроблені та виготовлені дослідні зразки систем автоматичного управління параметрами точкового зварювання із зворотнім зв'язком [12, с. 237]. При їх випробуванні рівень якості зварювання виявився вищим, однак у виробничих умовах з використанням підвісних контактних машин одержати стабільну якість зварних точок не вдалося. Замість контактного зварювання кронштейнів стояка кузова та кронштейнів амортизатора застосовували до вертикальних поличок лонжеронів дугове точкове зварювання у вуглекислому газі, а до горизонтальних поличок - напівавтоматичне зварювання у захисному газі [13, арк. 3]. Застосування цієї технології підвищило гарантію надійності з'єднань і забезпечило об'єктивний візуальний контроль якості зварювання. При виготовленні рами автомобіля значно знизилась потреба в електроенергії, потреба в кольорових металах, нержавіючій сталі і підвищилась надійність з'єднань деталей. Заводські випробування та досвід експлуатації автомобілів з рамами з нового матеріалу дозволили відмовитись від деяких підсилювачів та накладок, які використовували у їх виробництві.

У 1990 р. розпочато випуск вантажного автомобіля підвищеної прохідності «ЛуАЗ-1302» з 4-циліндровим двигуном водяного охолодження «МеМЗ-245» потужністю 53 к. с. з кузовом від моделі «ЛуАЗ-969М» [14, арк. 16]. Використання такого двигуна забезпечило зменшення витрат палива і підвищення швидкості автомобіля. Було застосовано посилені лонжерони, удосконалені гальмівні колодки з накладками з поліпшеного матеріалу, алюмінієві барабани з чавунними вставками, бітумне покриття на колісних нішах, додаткову шумоізоляцію і віброізоляцію, удосконалену панель приладів [15, арк. 76]. Це запобігало появі тріщин в лонжеронах та сприяло істотному підвищенню корозійної стійкості рами і комфортності салону.

За часів СРСР Луцький автомобільний завод був одним з лідерів із виробництва автомобілів. У 19901991 рр. на Луцькому автомобільному заводі випускали по 16 тис. автомобілів у рік. Економічна криза, що почалася в Україні після здобуття незалежності, призвела до економічного спаду і на підприємстві, через що у 1996 р. на заводі практично призупинили виробництво [16, арк. 69]. Завод переживав найважчі часи в історії своєї діяльності та у такому сумнівному положенні проіснував до кінця 1990-х років.

Наприкінці 1990-х років Луцький автомобільний завод розробив декілька автомобілів на основі моделі «ЛуАЗ-1302»: мінівантажівку «ЛуАЗ-13021» і його модифікації; «пляжний» джип «ЛуАЗ-1302-05»-

«Форос» з дизельним двигуном; плаваючу модель «ЛуАЗ-1901»- «Геолог» з дизельним двигуном

та колісною формулою 6x6. Своєрідним «другим народженням» Луцького автомобільного заводу став 2000 р., коли після кількох років стагнації уряд продав свою частку в компанії, яка становила 81, 12%, українській бізнесовій групі [17, с. 176]. У співробітництві з концерном «Укрпромінвест» та ТОВ «Укрпромінвест- Авто» на заводі налагоджено складання російських автомобілів «ВАЗ» та «УАЗ». Ця співпраця сприяла значному поліпшенню фінансового стану підприємства та скороченню кредиторської заборгованості.

Упродовж2001-2002 рр. підприємство продовжувало нарощувати темпи виробництва та урізноманітнювати випуск моделей автомобілів. З головного конвеєра заводу зійшло понад 13 тис. автомобілів «ВАЗ», «ЖЗ», «ІЖ», «КІА» різних моделей. У 2003 р. український ринок отримав від волинян 11 435, а у 2004 р. - 22 638 автомобілів різних марок («ВАЗ», «УАЗ», «HYUNDAI», «ISUZU»). У 2004 р. з нового конвеєра підприємства зійшов ювілейний 50-тисячний «ВАЗ» [17, с. 176].

Стрімкий розвиток Луцького автомобільного заводу розпочавсяу2005 р. після затвердження постановоюКМУ від 18 січня 2005 р. трирічної розширеної інвестиційної програми виробництва автомобілів ВАТ «Луцький автомобільний завод», яка передбачала доповнення номенклатури продукції легковими автомобілями, а також збільшення прогнозних показників виробництва автобусів і вантажних автомобілів [1, с. 161]. Для підприємства 2005 р. був відзначений врученням міжнародного сертифікату системи менеджменту якості ISO 9001:2000. У квітні 2006 р. впровадження програми з виробництва автобусів забезпечило підприємству створення виробничих потужностей, що сприяло щорічному виготовленню до 1, 5 тис. середніх, великих і надвеликих автобусів різних модифікацій у рік: «А-144», «А-145», «А-231». У 2008 р. ВАТ «Автомобільний завод «Богдан» продовжив складання автомобілів «ВАЗ», легкових автомобілів і автобусів.

Нині ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «АК Богдан Моторе» - одне з найкращих підприємств за динамічним розвитком на автомобільному ринку України. Славний бренд «ЛуАЗ» залишається в історії як такий, що створив платформу для подальшого розвитку ПАТ «АК Богдан Моторе».

автомобіль автобус луцький завод

Список використаних джерел

1. Дмитриченко М. Ф., Язвінська О. М., Хорошун Б. І. Історія автомобільного транспорту. - Київ: НТУ, 2011. 352 с.

2. Держархів Волинської області. - Ф.Р-1168.-Оп.2.- Спр.262. - 26 арк.

3. Там само. - Спр.800. - 5 арк.

4. Там само. - Спр.488. - 43 арк.

5. Там само. - Спр.798. - 15 арк.

6. Там само. - Спр.261. - 46 арк.

7. Там само. - Спр.1357. - 145 арк.

8. Там само. - Спр.1314. - 66 арк.

9. Там само. - Спр.1439. - 244 арк.

10. Там само. - Спр.1476. - 325 арк.

11. Там само. - Оп.5. - Спр.80. - 175 арк.

12. Ураєв К. Технологічні дослідження впровадження низь- колегованих сталей для виготовлення деталей автомобілів ЛуАЗ. Збірник наукових праць ЛІІ (частина друга). - Луцьк: ВДУ, 1997. -С.236-244.

13. Держархів Волинської області. - Ф.Р-1168. - Оп.4. - Спр.410. - 13 арк.

14. Там само. - Спр.376. -31 арк.

15. Там само. - Спр.412. - 77 арк.

16. Там само. - Спр.735. - 148 арк.

17. Андрійчук М. А. «Волинянка» ще потрібна // Волинь. - 1996.-№106.-С.2.

Размещено на Allbest.ru