Москвич-412. Історія створення

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Загальна частина

2. Москвич-412. Історія створення

3. Техніка безпеки з охорони праці для персоналу з технічного обслуговування автомобілів

Висновок

Література

Вступ

Автомобілебудівна галузь відноситься до машинобудівного комплексу.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, зокрема вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку тут важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі промислового комплексу України. В 1990 р. його частка становила 30% всього промислового виробництва.

Сучасні галузева структура і розміщення машинобудування України сформувались за останні десятиліття.

У переважній більшості розвинутих країн світу провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобілебудування. Україна має досить сприятливі передумови для розвитку автомобілебудування: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі виробництво шин, пластмас І виробів з них), науково-дослідна база і достатня чисельність кваліфікованих кадрів і, що дуже важливо, великий ринок збуту продукції.

Автомобілебудування - це відносно молода галузь машинобудування України, яка виникла в 50--60-ті роки.

Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.

В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).

Таке кооперування виробництва між підприємствами машинобудування, а& також з підприємствами інших галузей промисловості спричиняє внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки як всередині держави, {так і за її межами.

Міждержавне кооперування вимагає прийняття відповідних правових законів, які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших країн.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих країн світу. За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж 10% потреб у автомобілях і автобусах.

Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії покладаються на співробітництво з Південнокорейською фірмою Деу, яка разом із ЗАЗ створює спільне підприємство (ЗАЗ - ДЕУ). Перспективи цього підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми Деу є далеко не високо конкурентоспроможними на світовому ринку.

За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньо міського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ) і в перспективі - трамваїв. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

У перспективі автомобілебудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання.

Українське автомобілебудування протягом 40 років існувало в тіні проблем російської автомобільної промисловості, потім пройшло разом з економікою країни через всі етапи кризи, через усі ринкові експерименти, що проводилися над промисловістю, але все-таки зуміло, в основному, зберегти свій потенціал.

Автомобільна промисловість України може робити всі типи транспортних засобів: легкові автомобілі ("Автозаз"), вантажівки, спецавтомобілі, військову автомобільну техніку ("Автокраз"), міські і магістральні автобуси ("Лаз"), автомобілі підвищеної прохідності ("Луаз"), мотоцикли ("КМЗ").

Українські підприємства робили майже повну номенклатуру матеріалів і комплектуючих для автомобілів: Білоцерківський і Дніпропетровський шинні заводи, дніпропетровський завод "Іста" по виробництву акумуляторів, Кам'янець-Подільський завод з виробництва джгутів проводів і комутаційного устаткування, Херсонський електромашинобудівний завод, що випускає стартери і генератори, Кременчуцький колісний завод і багато інших.

1. Загальна частина

Перелік послуг що надаються на СТО.

Шиномонтаж R13-R20

Балансування дисків R13-R20

Ремонт шин

Розвал-сходження

Заміна та ремонт ходової частини (передня підвіска)

комп'ютерна діагностика ходової

заміна рульової тяги

заміна стійки і втулки стабілізатора

заміна сайлентблока важеля

заміна важеля

та ін.

Заміна та ремонт ходової частини (задня підвіска)

заміна амортизатора

заміна пружини

та ін.

Ремонт двигуна і КПП

заміна ременів

промивка двигуна

заміна олії

заміна фільтрів

та ін.

Обслуговування інжекторів

промивка інжектрів ультразвуком

промивка паливної системи дизеля

та ін.

2. Москвич-412. Історія створення

Москвич 412 - радянський легковий автомобіль малого класу, що випускався у Москві на заводі МЗМА, пізніше перейменованому на АЗЛК, з 1967 по 1976 рік, і на автомобільному заводі в Іжевську з 1967 по 1997 рік. Цей автомобіль з'явився в результаті модернізації Москвич 408 і зберіг всі його переваги: довговічність, міцність, простоту в обслуговуванні. Перший час Москвич 412 фактично був "люксової" версії Москвич 408, але пізніше (з 1970 року) став базовою моделлю заводу. Він був більше свого попередника і міг легко розмістити п'ять пасажирів. Вдала конструкція (суцільнометалевий "седан" несучого типу) і надійні вузли дозволили створити успішні гоночні варіанти цього автомобіля, які неодноразово перемагали на радянських і зарубіжних змаганнях. Не дивлячись на ряд архаїчних рис, начебто ресорної задньої підвіски або барабанних гальм, для свого часу Москвич 412 був цілком сучасним авто. машинобудування автомобіль легковий

Мотор мав робочий об'єм 1478 куб. см і розвивав потужність 75 к.с. при 5800 об./хв. Максимальна швидкість - 140 км/год, Розгін з місця до 100 км/год за 18 секунд. Витрата палива становив 10 л на 100 км. Потужний, сучасний і дуже надійний двигун був основним козирем "412-го" і на внутрішньому ринку, і на експортному. Автомобіль, до речі, широко пропонувався на зовнішньому ринку. В перші роки випуску велика частина Москвич 412 йшла на експорт.

Модель 412 випускалася в Іжевську до 1997 року, в той час як на московському заводі автомобіль був знятий з виробництва ще в 1976 році.

Технічні характеристики.

Двигун.

Мод. 412Э і 412ДЭ, бензиновий, рядний, 4-цил., 82x70 мм, 1,48 л, порядок роботи 1-3-4-2, карбюратор ТАК-АЗ-2140. Мод.412Э і 412Ю: ступінь стиснення 8,5; потужність 54,0 кВт (73,5 к.с.) при 5800 об/хв; крутний момент 105,8 Н*м (10,8 кгс*м) при 3000-3800 об/хв. Мод.412ДЭ і 412ДЮ: ступінь стиснення - 7,2; потужність 49,0 кВт (66,6 к.с.) при 5800 об/хв; крутний момент 102,0 Н*м (10,4 кгс*м) при 3000-3800 об/хв.

Трансмісія.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зчеплення - однодискове, з діафрагменної пружиною, привід вимикання - гідравлічний. Коробка передач - 4-ступ., передати. числа: I-3,49; II-2,04; III-1,33; IV-1,00; ЗХ-3,39. Синхронізатори - на I-IV передачах. Карданна передача - один карданний вал. Головна передача - гіпоїдна, передає. число - 3,91.

Колеса і шини.

Колеса - дискові 4 1/2J-13. Кріплення - на 5 шпильках. Шини 165/80R13 або 165-13 (6,45-13), мод. МІ-166, Я 370 або М-145. Тиск в передніх шинах 1,7; задніх - 2,0 кг/см. кв., Кількість коліс 4 + 1.

Підвіска.

Передня - незалежна, на поперечних важелях з циліндричними пружинами, амортизаторами і стабілізатором поперечної стійкості. Задня - залежна, на подовжніх напівеліптичних ресорах з амортизаторами.

Гальма.

Робоча гальмівна система: передні гальма - дискові, задні - барабанні з автоматичним регулюванням зазору. Привід - гідравлічний, двоконтурний, з гідровакуумним підсилювачем і регулятором гальмівних сил, Стоянкові гальма з механічним приводом на задні гальмівні механізми, Запасний гальмо - один з контурів робочої гальмівної системи.

Рульове управління.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рульовий механізм - глобоидальный черв'як з двухгребневым роликом, передає. число 16,12.

Електрообладнання.

Напруга 12 В, ак. батарея 6СТ-55АЗ, генератор 58.3701 змінного струму з вбудованим випрямлячем і реле-регулятором, стартер СТ 117-А, розподільник Р 147-А для двигунів 412Э і Р 147-для двигунів 412ДЭ, котушка запалювання Б 115-В, свічки А 20-Д 1 для двигунів 412Э і А 17-Д - для двигунів 412ДЭ.

Заправні обсяги і рекомендовані експлуатаційні матеріали.

Паливний бак - 46 л, бензин АІ-93 для двигуна 412Э і А-76 для 412ДЭ;

система охолодження 10,3 л, тосол А-40;

система змащування двигуна - 5,2 л, масла влітку М-12Г, взимку - М-8Г всесезонно М-6/10Г, М-8В;

картер рульового механізму 0,1 6 л, ТАД-17И;

картер коробки передач - 0,9 л, ТАД-17И;

картер ведучого моста 1,3 л, ТАД-17И;

система привода гальм 0,55 л, гальмівна рідина "Нева", "Томь";

передні амортизатори 2x0,135 л, задні - 2x0,225 л, амортизаторні рідина АЖ-12Т;

бачок змиває вітрового скла - 1,9л, рідина НИИСС-4 в суміші с. водою.

Маса агрегатів (в кг):

Двигун з обладнанням і коробкою передач - 166,

зчеплення в зборі - 11,

коробка передач в зборі - 22,

передня підвіска у зборі - 80,

задня підвіска з мостом - 87,

задній міст - 55,

кузов у зборі - 400.

Трансмісія Москвича-412

Трансмісія автомобіля - сукупність механізмів і агрегатів для передачі крутного моменту від двигуна до ведучих коліс автомобіля. Вона призначена для зміни величини крутного моменту, а також для зміни напряму руху.

Види трансмісії:

Механічна трансмісія

Роботизована трансмісія

Автоматична трансмісія

Безступінчаста трансмісія (варіатор).

Основні несправності трансмісії Москвича-412

Утруднене перемикання передач

1). Знос платсмассовых втулок важелів управління перемикачем - Замінити втулки.

2). Знос гумових втулок тяг - Замінити втулки з латунними гільзами в зборі.

3). Ослабла затягування гайок клинів в механізмі перемикання передач - Підтягніть гайки. Самовимкнення одній з передач

1). Ослабла пружина фіксатора - Замініть пружину.

2). Випав або завис кулька фіксатора - Встановіть кульку або забезпечте його легке переміщення.

Самовимкнення першої, другої, третьої передач

1). Підвищений зазор між втулкою і шестерень або втулкою і валом - Замінити зношену деталь.

Самовимкнення заднього ходу

1). Зношення бокових поверхонь зубців шестерень заднього ходу - Замініть шестерні.

2). Підвищений зазор між віссю паразитної (бічний) шестерень заднього ходу і шестернею (втор. валу) - Замініть шестерню.

Пристрій кпп автомобіля Москвич-412.

Картер 50 (рис. 1) коробки передач відлитий із сірого чавуну і кріпиться до картера зчеплення чотирма болтами. Центрування картерів здійснюється заднім підшипником 37 ведучого вала, заходящим в гнізда обох картерів. Підшипник фіксується від осьових переміщень з одного боку дном гнізда картера зчеплення, а з іншого - через разрезное завзяте кільце 2, посаджене в канавку підшипника, торцем картера коробки передач. До картера коробки п'ятьма болтами прикріплений центрирующийся по отвору в його задній стінці алюмінієвий подовжувач 18.

Блок циліндрів двигуна, картер зчеплення, картер коробки передач і його подовжувач утворюють єдину систему картерних деталей силового агрегату з трьома опорами: дві спереду (з боків блоку циліндрів) і одна, прикріплена до кронштейна, під подовжувачем.

З бічних сторін картер коробки передач має два люка: лівий, закритий алюмінієвою кришкою, на якій змонтовані основні деталі механізму перемикання передач, і правий, що закривається штампованої кришкою 49, під якою розташовуються виступаючі за габарити картера частини вилки 48 перемикання і проміжної шестерні 39 заднього ходу.

Для ущільнення стиків картера коробки передач з картером зчеплення, подовжувачем і лівої кришкою застосовуються прокладки з автопрокладочного картону товщиною 0,5 мм; між правою кришкою і картером ставиться паронітові прокладки товщиною 1,5 мм.

Для кращої герметизації прокладки змащують пастою. Цією пастою змащують болти кріплення, ввертаємо в наскрізні отвори. У верхній і нижній частинах картера старої конструкції є різьбові отвори для затоки і зливу масла, що закриваються пробками, а у верхній частині, крім того, гладке отвір для покажчика рівня масла, з допомогою якого контролюється рівень масла в картері коробки.

На картері модернізованої коробки передач є тільки одне маслозливний отвір. Заливний отвір виконано на бічній кришці. Воно призначене для контролю рівня масла.

Ведучий вал 1 коробки передач встановлений на двох підшипниках: передній, запресованому в гніздо в задньому кінці колінчастого вала, і задньому 37, який, як було зазначено раніше, взаємно центрує картери зчеплення і коробки передач. Передній підшипник закритого типу, змазаний при складанні і не потребує поповнення мастильного матеріалу в експлуатації.

Задній підшипник змащується картерным маслом; для запобігання попадання масла в картер зчеплення в останньому встановлений сальник, ущільнюючий ведучий вал, на шийці якого для кращої герметизації нарізана спіральна канавка глибиною 0,2 мм (так званий микромаслосгон), що відкидає масло в порожнину картера коробки передач. Задній підшипник (6-50206КШ 1) зі зниженим робочим шумом порівняно з застосовувалися до травня 1976 р. підшипником 6-50206Ш фіксується на валу за допомогою стопорного кільця 2 і сприймає, окрім радіальних, осьові зусилля, що виникають в косозубом зачепленні при передачі крутного моменту на блок зубчастих коліс.

На шліцах ведучого вала, що знаходяться всередині картера зчеплення, посаджений ведений диск зчеплення. На задньому кінці вала, що знаходиться всередині картера коробки передач, нарізані косозубый вінець, передає обертання блоку зубчастих коліс проміжного вала, і прямозубі шліци, службовці для з'єднання безпосередньо ведучого і веденого валів. Ведучий вал закінчується конусом синхронізатора включення четвертої передачі. У гнізді задньої частини ведучого вала поміщений роликовий підшипник передньої опори веденого вала. Від осьових переміщень ролики утримуються уступом у дна виточки і сталевої загартованої шайбою 4, фіксується запірним дротяним кільцем 2.

3. Техніка безпеки з охорони праці для персоналу з технічного обслуговування автомобілів

1. Персонал при технічному обслуговуванні автомобілів повинен:

- дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлені в організації;

- дотримуватися вимог цієї інструкції, інструкції про заходи пожежної безпеки,

інструкції з електробезпеки;

- дотримуватися вимог до експлуатації обладнання;

- виконувати правила охорони праці на автомобільному транспорті;

- використовувати за призначенням і дбайливо ставитися до виданих засобів індівидуального захисту;

- вміти надавати першу (долікарську) допомогу потерпілому при нещасному випадку;

- знати місце розташування засобів надання долікарської допомоги, первинних засобів пожежегасіння, головних і запасних виходів, шляхів евакуації у випадку аварії або пожежі;

- виконувати тільки доручену роботу і не передавати її іншим без дозволу майстра або начальника цеху;

- у час роботи бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших, не допускати на робоче місце осіб, що не мають відношення до роботи;

- утримувати робоче місце в чистоті і порядку;

- виконувати вимоги забороняють, попереджуючих, приписуючих знаків написів і сигналів;

- проходити по території до місця роботи за встановленими маршрутами, пішоходным доріжок, проходів, переходів;

- бути гранично уважним у місцях руху транспорту.

2. При виявленні загоряння або у разі пожежі:

- вимкнути обладнання;

- повідомити в пожежну охорону й адміністрації;

- приступити до гасіння пожежі наявними в цеху первинними засобами жаротушения у відповідності з інструкцією з пожежної безпеки.

При загрозі життю покинути приміщення.

Висновок

В протягом проходження практики на СТО я навчився робити заміну моторного, трансмісійного масла, заміну поливного, повітряного, масляного фільтра, заміну ременів ГРМ, підкачка шин, заміну сайлентблоки на задніх поперечних стойках.

Література

1. http://www.moskvich412.ru/kpp_moskvicha.html

2. http://www.moskvich412.ru/vozmozhnye_neispravnosti_kpp_moskvicha.html

3. http://www.oldmodels.ru/html/avtoazlk_menu.htm

4. Салов А.И. Охрана труда на предприятиях автомобильного транспорта. - М: Транспорт, 1970.

5. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на автотранспортных предприятиях. - М: Транспорт, 1990.

Размещено на Allbest.ru