Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Інструменти

Робота з металом - це слюсарна робота. У цій статті наводиться перелік та опис основного ручного слюсарного інструменту. Під поняття слюсарного інструменту потрапляє дуже широкий набір різноманітних інструментів , і перерахувати їх все , а тим більш докладно описати на одній сторінці не представляється можливим. Таке грандіозне опис просто втомить наших читачів , чого ми не можемо собі дозволити. Чому ж слюсарну справу вимагає такого розмаїття інструментів? Все просто , справа в тому , що в слюсарній справі є безліч професійних напрямків , або спеціалізацій.

Простіше кажучи, конкретний слюсар працює в конкретній сфері і займається ремонтом і обслуговуванням конкретного виду техніки або обладнання. Наприклад: автослюсар і слюсар-сантехнік мають сильно розрізняється набір інструментів. Безумовно, в арсеналі цих фахівців є й однакові інструменти. Але основна маса інструментів у них розрізняється. І ось таких напрямків або спеціалізацій в слюсарній справі дуже багато, що і є причиною великої різноманітності слюсарного інструменту.

1) Пассатижи - багатофункціональний ручний слюсарно-монтажний інструмент, в якому зазвичай суміщені плоскогубці, бокорізи і 2 різака для рубки дроту різного діаметру (в шарнірі). Пассатижи можуть мати 1-2 пари зубчастих виїмок для захоплення і повороту деталей.

2) Молоток - ударний інструмент. У слюсарній справі використовується як спільно з іншими інструментами (зубило, борідок ...), так і самостійно для різних прийомів роботи: правки, згинання, клепки та інших. Молоток складається з ударної маси (зазвичай металева масивна частина), насадженої на рукоятку (частіше дерев'яну). Слюсарний молоток має два бойка: один плоский а інший клиноподібний. Для різних видів робіт вживаються молотки різноманітної форми і розміру.

3) Викрутка - це інструмент, призначений для закручування і відкручування гвинтів, шурупів, саморізів і інших кріпильних і регулювальних елементів, що мають спеціальну виїмку, звану шлицом. Викрутка вставляється в шліц для передачі крутного моменту на гвинт. Звичайна викрутка складається з двох частин:

а) Стержень викрутки - виконаний з металу, він не повинен бути м'яким і не повинен бути крихким. А значить, стрижень якісної викрутки має бути виготовлений з металу, загартованого спеціальним чином.

б) Ручка викрутки - виготовлена зазвичай з гуми, пластику або ж дерева. Форма може бути найрізноманітнішою і залежить від конкретного призначення викрутки. Головне, щоб така ручка була зручна в роботі.

Залежно від форми і розміру шліца кріпильних елементів підбирають викрутку для роботи. Шліци можуть мати найрізноманітнішу форму. У домашньому господарстві найчастіше доводиться мати справу з плоскими шліцами і хрестовими шліцами різних розмірів. Відповідно, у кожного майстра, а тим більше слюсаря, повинні бути під рукою плоскі і хрестові викрутки декількох розмірів, щоб без проблем впоратися з гвинтами і шурупами. слюсарний інструмент автомобіль агрегат

4) Зубило - ударно-ріжучий інструмент. У слюсарній справі застосовується для рубки металу. При повідомленні зубилу удару з боку Бойкової частини за допомогою молотка ріжуча кромка зубила розрізає або розколює обробляється матеріал.

5) Бородок - слюсарний інструмент для вирубки отворів в листовому матеріалі. Являє собою стрижень, один кінець якого (робоча частина) виконаний у вигляді усіченого конуса. У поперечному перерізі борідки можуть розрізнятися залежно від форми вирубуваних отворів - круглі, квадратні, прямокутні, і т.п. Пробій отвори проводиться ударами молотка по протилежній частині борідка - потиличнику.

6) Дрель - інструмент, призначений для свердління отворів.

7) Кернер - ручний слюсарний інструмент, призначений для розмітки центральних лунок (кернів) для початкової установки свердла. Являє собою стрижень круглого перетину, один кінець якого (робоча частина) заточений на конус з кутом при вершині 100 ° -120 °. Кернение проводиться ударами молотка по протилежній частині кернера.

8) Киянка слюсарна - застосовується для надання потрібної форми листовому металу (інструмент бляхаря).

9) Кувалда - ручний ударний інструмент, призначений для нанесення виключно сильних ударів при обробці металу, на демонтажі і монтажі конструкцій. Від молотка кувалда відрізняється значно більшою масою бойка, довжиною рукоятки.

10) Мітчик - слюсарний інструмент для нарізування внутрішніх різьблень. Мітчик являє собою гвинт з прорізаними прямими або гвинтовими стружковими канавками, що утворюють ріжучі кромки. Профіль різьби мітчика повинен відповідати профілю нарізати різьблення.

Мітчик

11) Плашка - різьбонарізний слюсарний інструмент для нарізки зовнішньої різьби. Плашки призначені для нарізування або калібрування зовнішніх різьб за один прохід. Плашка представляє собою загартовану гайку з осьовими отворами, що утворюють ріжучі кромки.

Плашка

12) Напилок - слюсарний інструмент для обпилювання металів, дерева, пластмас і т.п. Являє собою металевий брусок (зазвичай сталевий) з рискою. За частотою насічки напилки поділяються на:

а) Драчево (4-12 насічок на см) - груба обробка

б) Особисті (13-26 насічок на см)

с) оксамитові (45-80 насічок на см) - остаточна обробка

Надфіль - маленький напилок.

13) Верстат - робочий стіл для обробки вручну виробів з металу, дерева та інших матеріалів. Верстаки часто обладнані різними пристосуваннями (наприклад, упорами, лещатами) і ящиками для зберігання інструментів і матеріалів.

14) Лещата - слюсарний інструмент для затиску оброблюваної деталі.

Типові слюсарні лещата зазвичай складаються з наступних основних частин:

а) Поворотна підстава

б) Рухома щічка

в) Нерухома щічка

г) Гвинт

д) Ковадло

е) Губки

Підстава лещат має отвори для надійного кріплення до столярного верстата. На це підстава зазвичай кріпиться нерухома щічка , яка може повертатися щодо заснування , що дуже зручно для виконання столярних робіт . Вообщем , ця сама нерухома щічка і є, по суті справи , основна частина . На неї кріпляться інші частини лещат . За допомогою гвинта до нерухомої щічки приєднується рухлива , для цього в нерухомій щічки є втулка з різьбою . Найчастіше різьба прямокутна. Так само на нерухомій щічки є невелика ковадло , що так само дуже зручно для правки дрібних деталей.

2. Матеріали

У процесі ЄВ використовується наступна номенклатура експлуатаційних матеріа-лів для змащення агрегатів автомобіля: У процесі ЄВ використовується наступна номенклатура експлуатаційних матеріалів для змащення агрегатів автомобіля:

1. Масло моторне всесезонне М-8В ГОСТ 10541-78 або М-6з/10-В ОСТ 38.01370-84;

Масло автомобільне північне М-4з/6В1 ОСТ 38.01370-84 - (5,8 л без обсягу масляного радіатора).

2. Рідина охолоджуюча: ОЖ-40 "Лєна", ОЖ-65 "Лєна" ТУ 113-07-02-88 або ТОСОЛ-А40М, ТОСОЛ-А65М ТУ 6-02-751-86. Вода чиста і "м'яка" (дощова, снігова, киплячо-ченая) - (13,2-13,4 л).

3. Бензин А-76 ГОСТ 2084-77 літнього або зимового сортів.

4. Бачок омивача вітрового скла-вода, 1,5 л.

5. Дрантя.

3. Розробка технологічного процесу єв автомобіля ГАЗ-53

Підтримання автомобіля в справному стані та належному вигляді досягається технічним обслуговуванням і ремонтом на основі рекомендацій планово- попередь -котельної системи обслуговування . ЄВ виконується на АТП після роботи рухомого складу на лінії. Контроль технічного стану перед виїздом на лінію , а також при зміні водіїв на лінії здійснюється за рахунок підготовчо -заключного часу.

ЄВ включає контроль, спрямований на забезпечення безпеки дорожнього дви-вання, а також роботи з підтримання належного зовнішнього вигляду , заправку паливом , маслом і охолоджувальною рідиною , а для деяких видів рухомого складу -санітар -ную обробку кузова. Воно проводиться відповідно до Положення про ТО і ремонту по- ресувні складу автомобільного транспорту.

Перелік робіт ЄВ автомобіля ГАЗ-53

Відповідно до Положення про ТО і ремонту рухомого складу ЄВ автомобіля ГАЗ- 53 має наступний нормативний перелік робіт :

1 . Контрольні роботи:

- Зовнішнім оглядом перевірити комплектність автомобіля , стан кузова , сте- кол , дзеркал заднього виду , оперення , номерних знаків , фарбування , замків дверей , рами , ресор , амортизаторів , коліс і шин.

- Перевірити дію приладів освітлення , сигналізації , звукового сигналу , КВП , склоочисників , пристрою для обмивання вітрового скла.

- Перевірити оглядом герметичність приводу гальм , відсутність підтікань в з-єднань систем змащування, живлення , охолодження.

- Перевірити роботу агрегатів , систем і механізмів автомобіля на ходу або на посту експрес-діагностики , переконатися у справності ножного і ручного гальм . Перед виїздом переконатися , що двигун досить прогрітий і плавно працює на холостому ходу. Натиснути кілька разів педаль дроселя і переконатися в легкості переходу з малих оборотів на підвищені , у відсутності перебоїв , ненормальних шумів і стукотів в двигуні.

2 . Прибирально -мийні роботи:

- Провести прибирання кабіни і платформи .

- Очистити зовні і при необхідності вимити автомобіль .

3 . Мастильні та заправні роботи:

- Перевірити рівень масла в картері двигуна і при необхідності долити його до норми .

- При необхідності дозаправить автомобіль паливом .

- Перевірити рівень рідини в системі охолодження і при необхідності долити во- ду . При безгаражном зберіганні автомобіля з настанням холодної пори після закінчення роботи злити воду.

- Перевірити наявність води і при необхідності заправити водою бачок пристрої для обмивання вітрового скла.

Технічне нормування трудомісткості ЄВ

Виробничі процеси ЄВ представляють собою дрібносерійний або одиничний тип виробництва . Їм притаманні такі основні риси , як широка номенклатура робіт , закріплених за одним робочим , нестабільна завантаження робочого протягом зміни, низький рівень розподілу і кооперації праці Потреба у виконанні робіт визна- діленого найменування та їх обсяг визначається залежно від технічного стану ня автомобіля , що призводить до нестабільного завантаження робочого протягом зміни

При нормуванні трудовитрат по ЄВ керуються в основному Положенням про ТО і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту та Типовими нормами часу на ремонт автомобілів в умовах АТП . Значна варіація трудовитрат на виконання одних і тих же робіт при різному технічний стан автомобіля вимагае використання укрупнених норм праці , встановлення середніх витрат часу на операції або їх комплекси .

Технічна норма часу на операцію розраховується за формулою:

tшт = tосн + tвсп + tдоп , чмін ,

де t шт - штучний час на операцію ,

tосн - основний час , протягом якого виконується задана робота ( регламентується Положенням ) ,

tвсп = ( 3 - 5 %) tосн - допоміжний час на виробництво підготовчих впливів на виріб ,

tдоп = tобсл + tотд

додатковий час , що складається з :

tобсл = ( 3 - 4 %) tосн - час на обслуговування обладнання і робочого місця ,

tотд = ( 4 - 6 %) tосн - час на відпочинок і особисті потреби

Відповідно до Положення основний час на ЕОС автомобіля ГАЗ- 53 одно 0,42 чол-год , а ЕОТ - 0,21 (50% від ЄВ ¬ С) , але так як ми використовуємо потоковий метод обслуговування замість тупикового і більш продуктивне обладнання , то необхідно провести коригування трудомісткості шляхом введення коефіцієнта, що враховує підвищення продуктивності праці:

Тосн' = Кппт*Тосн = 0,75*0,42 = 0,315 челч.

Тосн' = Кппт*Тосн = 0,75*0,21 = 0,1575 челч.



Оплата праці ремонтних робочих здійснюватися по штучно-калькуляционному часу:

tштк = tшт + tп-з/Nп , чмін ,

де tп -з = ( 2 - 3 %) ПВМ - підготовчо -заключний час на отримання завдання, ознайомлення з технічною документацією , отримання та здачу інструменту , здачу роботи-ти і т п ( ПВМ = 8 год - тривалість зміни )

Nп - кількість виробів в одній послідовно оброблюваної партії (кількість ЄВ за зміну)

Кількість ЄВ за зміну визначаємо за формулою:

Nп = лТсмNрл / tшт ' ,

де л = 0,75 - 0,8 - коефіцієнт використання потокової лінії ,

Nрл = 6 - кількість робітників на лінії

Підставляючи числові дані отримаємо : Nп = 0,75 * 8 * 60 / 21 , 74 99,4 ЄВ за зміну Оскільки добова виробнича програма складає 180 ЄВ на добу , то необхідний двох - змінний режим роботи ремонтно- обслуговуючих робітників

У нашому випадку ЄВ організовано на потокової лінії , тому необхідно, щоб трудомісткість робіт на всіх постах однаковою Це досягнуто шляхом відповідної угруповання робіт і розміщенням ремонтних робітників по постах.

З урахуванням розрахунків , зроблених у першій частині проекту , слід врахувати збільшення трудомісткості ОЕ у зв'язку з необхідністю проведення супутнього поточного ре -монта Нами було отримано , що найбільш імовірна необхідність ремонту рульового управління та електрообладнання З урахуванням питомої трудомісткості даних видів ра - бот підвищення трудомісткості ЄВ в середньому складе 0,7 челч Це збільшення трудомісткості можна компенсувати , використовуючи на даних видах робіт працівників з інших постів , не зайнятих в даний момент ( т н ковзають робочих ) Це може бути робітник із посади мийки , бригадир і т п

Технологічний процес ЄВ автомобіля ГАЗ- 53 оформляємо на маршрутних картах по ГОСТ 3 1118-82, а одну з операцій ( ЄВ системи живлення ) на маршрут -ної карті по ГОСТ 3 1407-86 і складаємо для неї карту ескізів по ГОСТ 3 1404-81.

Загальна будова автомобіля

Розглянемо загальну будову автомобіля:

У будь-якому сучасному автомобілі розрізняють три основні частини -- тепловий двигун, шасі та кузов (мал.).

Тепловий двигун являє собою перетворювач хімічної енергії горіння палива в механічну роботу.

Шасі складає немов би основу автомобіля. Воно складається з ходової частини, трансмісії та механізмів керування.

Ходова частина складається з рами і прикріпленої до неї за допомогою ресор передньої і задньої осей з колесами.

Трансмісія автомобіля

Трансмісія автомобіля призначена для передавання крутного моменту від колінчастого вала двигуна до ведучих коліс.

На більшості сучасних автомобілів ведучим є задній міст. У такому автомобілі трансмісія складається із зчеплення, коробки передач, карданної і головної передач, диференціала і приводних валів-півосей (мал. 115). Для підвищення прохідності автомобіля ведучими можуть бути обидва мости -- передній і задній. У трансмісії такого автомобіля, крім перелічених механізмів, є роздавальна коробка, додатковий карданний вал і передній ведучий міст з головною передачею, диференціалом і півосями з карданами рівних кутових швидкостей (мал. 116). На автомобілях підвищеної прохідності і великої вантажопідйомності замість одного заднього моста може бути два. В цьому випадку зусилля від роздавальної коробки передаватиметься на другий задній міст додатковою карданною передачею

Трансмісія автомобіля складається з механізмів і агрегатів, призначених для передавання крутного моменту* від колінчастого вала двигуна до ведучих (здебільшого задніх) коліс автомобіля. До трансмісії автомобіля належать: механізм зчеплення, коробка передач, карданна передача, головна передача, диференціал і приводні вали коліс (півосі). Механізм Карданна передача передає крутний момент від коробки передач до головної передачі ведучого моста автомобіля під змінним кутом. Головна передача збільшує крутний момент, що підводиться до неї, і передає його під прямим кутом.

Карданна передача

Коробка передач разом з двигуном закріплена на рамі порівняно нерухомо. Ведучий міст прикріплений до рами з допомогою ресор, тому крутний момент повинен передаватися від коробки передач до ведучого моста під кутом, який змінює свою величину при зміні навантаження і про поштовхах під час руху автомобіля по нерівній дорозі.

Для передавання крутного момента від коробки до ведучих мостів під кутом, що змінюється, служить карданна передача. До основних частин карданної передачі відносяться (мал. 136): вали, шліцьова муфта, кардани і підвісна опора.

Вали карданної передачі виготовляють з тонкостінних стальних труб. З одного кінця до труби приварена вилка, а з другого - шліцьований наконечник ковзної муфти. Завдяки наявності ковзної муфти довжина карданного вала може збільшуватися і зменшуватися.

Ковзна муфта складається з наконечника і втулки з шліцами. Для зменшення довжини карданного вала на сучасних автомобілях, крім автомобіля «Москвич-408», застосовують проміжний карданний вал, який одним кінцем приєднаний до веденого вала коробки передач,а другим -- до основного карданного вала. Кріпиться проміжний вал на підвісній опорі, що складається з кронштейна, гумової подушки і шарикопідшипника.

Кардани, застосовувані на сучасних автомобілях, бувають двох типів: жорсткі з хрестовиною і рівних кутових швидкостей.

Кардан з хрестовиною (рис. 137, а) складається з двох вилок, хрестовини і голчастих підшипників. Пальці хрестовини входять у отвори вилок і між пальцями і стінками отворів встановлюється голчастий підшипник. Підшипник складається з стального стакана і набору тонких роликів. Щоб з підшипників не витікало мастило, встановлюють сальники. Підшипники кріплять в отворах вилки за допомогою кришок з гвинтами, або замковими кільцями. Недоліком жорсткого кардана з хрестовиною є нерівномірність обертання і порівняно невеликий кут (до 24°), при якому можна передавати крутний момент.

У передніх ведучих мостах, де необхідне передавання крутного момента під більшим кутом і забезпечення рівномірності обертання, застосовують кардан рівних кутових швидкостей. Такий кардан (рис. 137, б) складається з двох фасонних кулаків з овальними канавками, чотирьох ведучих кульок і однієї центруючої, пальця і стопорної шпильки. Ведучі кульки посаджені в канавках вільно, а центруюча закріплена на пальці в одному з кулаків. Крутний момент таким карданом може передаватися з рівною кутовою швидкістю під кутом до 35°.

В автомобілях підвищеної прохідності, де є кілька ведучих мостів, карданна передача має кілька карданних валів з карданами. Якщо ведучими є два мости -- передній і задній, то до карданної передачі відноситься: проміжний вал від коробки передач до роздавальної коробки і від роздавальної коробки два карданних вали -- один до переднього, а другий -- до заднього ведучого мостів.

Наявність диференціала обумовлює обертання ведучих коліс автомобіля з неоднаковим числом обертів при русі на поворотах та по нерівній дорозі.

Приводні вали коліс (півосі) призначені для передавання крутного моменту від диференціалу до ведучих коліс.

Механізми керування служать для зміни напряму руху, зменшення швидкості автомобіля та удержання його в нерухомому стані. До цих механізмів відносяться рульове керування і гальма. Кузов вантажного автомобіля складається з кабіни для шофера і вантажної платформи. У легкових автомобілів кузов суцільнометалічний, пристосований для розміщення пасажирів. До кузова звичайно відносяться і деталі оперення: крила, капот, облицювання, бризковики та ін.

Кузов

У вантажного автомобіля до кузова відноситься кабіна, в якій розташовуються шофер та один-два (залежно від ширини кабіни) пасажири, капот, облицювання, крила передніх коліс, бризковики задніх коліс і платформа для вантажу, яка може мати різну конструкцію (бортова або самоскидна).

Кабіну виготовляють з тонкого стального листа. В кабіні вантажного автомобіля є двоє дверець з підйомними стеклами вікон. Сидіння для водія і пасажира, а також спинка м'які. У автомобілів, що вивчаються, за винятком автомобіля ГАЗ-53, сидіння регулюється і його можна переміщати. Сидіння після регулювання надійно фіксується. В кабіні розташовані всі органи керування автомобілем. Крім того, кабіна обладнана козирками, які захищають водія від променів сонця, і двома склоочисниками, за допомогою яких під час дощу або снігу очищається вітрове скло. Склоочисники мають пневматичний (ЗИЛ-130) або електричний (ГАЗ-53, ГАЗ-21 «Волга» і «Москвич-408») привод. Для кращого очищення склоочисниками вітрового скла, забрудненого пилом чи гряззю, на деяких автомобілях встановлюються спеціальні пристрої для обмивання вітрового скла.

Пристрій для обмивання вітрового скла, який встановлюється на автомобілі ЗИЛ-130 (рис. 185), складається з діафрагмового насоса з педальним приводом, встановленого у лівій передній частині підлоги кабіни, гумового бачка, встановленого під панеллю приладів, і двох форсунок на панелі перед вітровим склом. При натискуванні на педаль привода насоса вода з бачкачерез впускний клапан і трубку підсмоктується діафрагмою у верхню порожнину насоса, і пружина, розташована під діафрагмою, при цьому стискується. Після припинення натискування на педаль пружина повертає діафрагму у вихідне положення ї виштовхує воду через форсунки на вітрове скло. Для обмивання необхідно застосовувати чисту воду.

Щоб підняти і опустити скло, а також зафіксувати його в потрібному положенні, встановлено склопідйомний механізм. Цей механізм у автомобіля ЗИЛ-130 (рис. 186) складається з корпуса, зубчастого сектора, ведучої шестірні, ручки склопідйомника, куліси з обоймою і механізму, фіксуючого підйомне скло в будь-якому положенні. Піднімання чи опускання скла здійснюється ручкою склопідйомника. При повертанні ручки приводиться в дію ведуча шестірня, з'єднана з зубчастим сектором, до якого прикріплено важіль, що піднімає чи опускає скло.

Дверці кабіни мають замки, які відкриваються за допомогою ручки. Дверці з лівого боку кабіни замикаються зсередини запобіжником, що виключає відкривання її ззовні; дверці правої сторони замикаються ключем. На кабіні вантажних автомобілів ззовні з лівого боку встановлюється дзеркало заднього огляду, на легкових автомобілях таке дзеркало встановлене всередині кузова. В кабіні є невелика шухляда для дрібного інструмента і дорожніх документів.

Дерев'яна платформа вантажного автомобіля має відкриті борти, з'єднані з підлогою петлями. Борти у замкненому положенні скріплюються між собою запірними пристроями. Підлогу платформи складено на двох поздовжніх і кількох поперечних брусах. Поздовжні бруси кріплять стрем'янками до рами автомобіля.

Під платформою міститься ящик для великого інструменту, а дрібний знаходиться під сидінням автомобіля в спеціальному ящику. На спеціальних автомобілях встановлюються закриті кузови-фургони.

Кузов легкових автомобілів ГАЗ-21 «Волга» і «Моск-вич-408» являється несучим. Він складається з основи, даху, передньої частини, задньої стінки і боковий. Несучий кузов штампують з листової сталі, причому для більшої жорсткості на ньому виштамповують спеціальні ребра. До корпуса кузова на петлях підвішені четверо дверець. В задній частині кузова розташований багажник. До складу оперення кузова входять передні і задні крила, капот, бризковики, передній і задній буфери і облицювання радіатора.

У кузові легкового автомобіля встановлено два м'яких сидіння з спинками (переднє і заднє), пристрій дляобігрівання, який вмикається в систему охолодження двигуна в холодну пору року. Для вентиляції кузова є люк повітропритоку, розташований перед вітровим склом. Крім того, вентиляція кузова може здійснюватися через вікна дверець.

Крутним моментом називається момент сили, під дією якої відбувається обертання тіла. Він визначається як добуток сили на плече, на якому сила прикладена.

Зчеплення ГАЗ-53

Зчеплення ГАЗ-53 (рис. 1) однодискове, сухе з демпферним пристроєм на відомому диску. Встановлено в литому алюмінієвому картері 2. Кожух диска (кошика) зчеплення ГАЗ-53 прикріплений до маховика колінчастого вала шістьма центруючими (спеціальними) болтами. Усередині кожуха поміщається натискний диск (кошик).

Обертання кошику зчеплення ГАЗ-53 передається від маховика через три виступи, наявних в диску і входять до вікна кожуха. Крутний момент від двигуна до коробки передач ГАЗ-53 передається через ведений диск 3, затискаємо між торцями маховика 1 і натискного диска зусиллям дванадцяти пружин 12.

Важелі 5 вимикання зчеплення ГАЗ-53 розташовані в прорізах виступів натискного диска і за допомогою осей і голчастих підшипників з'єднуються з натискним диском і опорними вилками, які шарнірно закріплені на кожусі допомогою конічних пружин і сферичних регулювальних гайок 7. Гайки після регулювання закернівают і в процесі експлуатації важелі не регулюють.

Натискний диск корзина ГАЗ-53 отбалансирован в зборі з колінчастим валом і маховиком двигуна, тому при зміні веденого диска під час складання суміщають мітки "О" на маховику і кожусі натискного диска.

Привід управління зчепленням ГАЗ-53 - механічний. Складається з педалі зчеплення 16, валика з важелем, тяги 14, регулювальної гайки 13. Для змащення втулки педалі зчеплення на торці валика встановлена ??прес-маслянка.

У крайньому задньому положенні педаль утримується стягнутий пружиною. При цьому обмеження ходу педалі в задньому положенні здійснюється упором педалі в похилий підлогу кабіни через гумову захисну муфту.

Педаль 16 зчеплення ГАЗ-53 повинна мати вільний хід в межах 35 - 45 мм або вільний хід зовнішнього кінця вилки 6 - 7 мм при непрацюючому двигуні, що відповідає зазору 4 мм між кінцями важелів натискного диска і підшипником виключення зчеплення.

Відсутність цього зазору призводить до швидкого зносу важелів, виходу з ладу підшипника і може призвести до згорання фрикційних накладок.

Регулювання зчеплення ГАЗ-53

Догляд за зчепленням ГАЗ-53 і його приводом полягає в періодичному змазуванні наполегливої ??підшипника муфти вимикання зчеплення і в проведенні регулювання приводу.

Догляд за зчеплення ГАЗ-53 и его приводом Полягає в періодічному змазуванні наполеглівої підшіпніка муфти вімікання зчеплення и в проведенні регулювання приводу.

Регулювання приводу вимикання зчеплення ГАЗ-53 вимагається, якщо вільний хід педалі зчеплення не відповідає 35 - 45 мм.

Регулювання величини вільного ходу зчеплення ГАЗ-53 виробляється зміною довжини тяги 14. Для збільшення вільного ходу педалі необхідно відкручувати гайку 13.

Передчасний знос накладок, руйнування накладок і поломка маточини відомого диска по вікнах під пружини можуть бути викликані відповідно рухом з полувиключенним зчепленням, включенням на високій швидкості II або I передачі і неплавним включенням зчеплення при переході на третю або пряму передачі і можуть зустрічатися тільки при неправильній експлуатації автомобіля.

Зчеплення ГАЗ-53 - Розбирання, ремонт і складання

Зчеплення ГАЗ-53 знімають з автомобіля, не знімаючи двигуна. Для цього автомобіль встановлюють на естакаду, підйомник або оглядову яму, щоб забезпечити зручний доступ до зчеплення знизу.

Знімають коробку передач разом з муфтою і підшипником виключення зчеплення ГАЗ-53. Від'єднують від муфти оттяжную пружину і спресовують з муфти підшипник. Відкручують болти кріплення і знімають штамповану нижню частину картера зчеплення.

Перевіряють наявність на маховику двигуна і кожусі натискного диска ГАЗ-53 суміщених міток "О" і, якщо вони відсутні, наносять їх. Поступово відкручують болти кріплення кожуха зчеплення до маховика, провертаючи при цьому колінчастий вал двигуна. Виймають ведений і натискний диски зчеплення ГАЗ-53 з картера через нижній люк.

Так як друга поперечина рами заважає одночасного зняття веденого і натискного дисків, то знімають їх послідовно. Через посадковий отвір для коробки передач піднімають до упору в картер корзину зчеплення ГАЗ-53, залишаючи внизу можливо більший зазор між маховиком і кожухом зчеплення, через який і виймають ведений диск (мал. 2).

Потім, повернувши натискний диск вниз однією з регулювальних гайок, знімають його, повертаючи таким чином, щоб інші регулювальні гайки проходили, не зачіпаючи поперечину.

Розбирання натискного диска зчеплення кошика ГАЗ-53. Перед розбиранням роблять мітки на кожусі 11 (см, мал.1), важелях 5 і нажимном диску 4, щоб зберегти балансування при збірці. Кладуть натискний диск на підставку і встановлюють на стіл преса зусиллям не менше 30 кгс.

Кожух не повинен зачіпати за стіл преса і підставку. На кожух зверху кладуть підкладку так, щоб вона не закривала три гайки кріплення опорних вилок важелів виключення зчеплення. Натискаючи пресом на підкладку, стискають пружини і розвантажують від зусилля важелі вимикання зчеплення.

Відкручують регулювальні гайки 7 (див. мал.1) опорних вилок важелів вимикання зчеплення і плавно відпускають прес. Знімають кожух зчеплення ГАЗ-53, натискні пружини 12 і теплоізолюючі шайби.

Расшплінтовивают і виймають осі важелів виключення зчеплення з ушков натискного диска. Виймають голки підшипників: расшплінтовивают і виймають осі важелів виключення зчеплення з опорних вилок. Виймають голки підшипників.

Після розбирання деталі зчеплення ГАЗ-53 ретельно промивають і піддають уважному огляду, звертаючи увагу на надійність клепаних з'єднань, відсутність погнутости, зношування, тріщин, забоїн і обломів на нажимном і відомому дисках, важелях, опорних вилках, пружинах, ступиці, кожусі, вилці вимикання зчеплення і на інших деталях механізмів.

Фрикційні накладки веденого диска ГАЗ-53 замінюють, якщо на їх поверхнях є сліди перегріву, тріщини або сильне замасливание, а також якщо відстань від поверхні накладок зчеплення до головок заклепок менше 0,2 мм. Замінюють одночасно обидві накладки, так як різниця в товщині накладок порушить нормальну роботу зчеплення.

Щоб зняти зношені або пошкоджені накладки, висвердлюють і акуратно вибивають бородком заклепки кріплення накладок до пластинчастих пружинам і диску. Поверхня натискного диска і маховика ГАЗ-53 за наявності на них задирів і кільцевих рисок виправляють проточкою і шліфуванням.

Величина знятого при обробці шару металу повинна бути такою, щоб товщина натискного диска після обробки зменшилась не більше ніж на 1 мм. У цьому випадку при складанні для збереження натискного зусилля встановлюють під теплоізолюючі шайби додатково сталеві шайби, по товщині рівні величині знятого металу з поверхні натискного диска.

При збірці веденого диска ГАЗ-53 приклепують фрикційні накладки. Після розвальцьовування на голівках заклепок неприпустимі надриви і тріщини. Торець всіх головок заклепок кріплення накладок утаплівают не менше ніж на 2 мм від робочої поверхні.

Розклепати головка на диску повинна бути висотою 0,6 - 0,9 мм, а на пружинних пластинах 0,9 - 1,2 мм, що забезпечує при складанні веденого диска утопание розклепати головок в отворах пружинних пластин і диска. Сталевими заклепками діаметром 4X5 мм приклепують пластини до диска.

Ведений диск зчеплення ГАЗ-53 з новими накладками перевіряють на биття площині тертя. Биття накладок диска, заміряне на радіусі 125 мм, не більше 0,7 мм. При більшій величині биття диск правлять за допомогою спеціальної оправлення. Потім його піддають статичної балансуванню, застосовуючи спеціальні балансувальні важки. Балансують до балансу веденого диска не більше 18 гс / см.

При складанні кошика (натискного диска) зчеплення ГАЗ-53 переконуються, що зроблені при розбиранні мітки на кожусі 11 (див. рис.1), нажимном диску 4 і важелях 5 збігаються, а натискні пружини 12 центруються по відбортовку кожуха. Для запобігання випаданню голок з отворів у важелях встановлюють гумові кульки діаметром 8,0 - 8,5 мм або рясно змащують голки консистентним мастильним матеріалом (у кожному підшипнику має бути 19 голок).

Після складання регулюють положення головок важелів виключення опорної вилки. Положення важелів виключення регулюють тільки на знятому з автомобіля зчепленні ГАЗ-53. На автомобілі це робити не можна.

Якщо при складанні зчеплення ГАЗ-53 замінювали важелі виключення, кожух або натискний диск, то виробляють статичну балансування натискного диска в зборі шляхом висвердлювання металу з бобишек натискного диска, службовців для установки натискних пружин. Глибина свердління від краю бобишки повинна бути не більше 25 мм, включаючи конус свердла. Допустимий дисбаланс натискного диска не більше 25 гс / см.

Зчеплення встановлюють на автомобіль ГАЗ-53 в порядку, зворотному зняттю: перед установкою зчеплення закладають мастильний матеріал 1-13 в отвір шарикопідшипника первинного валу, встановленого в маховику, протирають поверхню тертя маховика і натискного диска шматком чистої тканини, змоченої в бензині; центрируют ведений диск по відношенню до осі колінчастого вала - у шлицевое отвір веденого диска вставляють спеціальну оправку таким чином, щоб її кінець увійшов в шарикопідшипник маховика.

Для цієї мети також використовують запасний первинний вал; затягують болти кріплення кожуха до маховика ГАЗ-53 рівномірно (щоб уникнути викривлення кожуха); при установці вилки виключення зчеплення забезпечують правильне положення лапок на лиски муфти вимикання зчеплення.

Будова,ТО та ремонт/сцепления

Привід зчеплення ГАЗ 53

Ремонт зчеплення газ

Розглянемо дану операцію на прикладі 53 газону, мужньо витримав всі екзекуції. Трохи теорії - не буде зайвою. Зчеплення грузовичка однодискове сухе механічне, знаходиться в литому чавунному картері позаду двигуна. Складається з двох основних частин: натискного диска з кожухом і важелями вимикання зчеплення в зборі і веденого диска в зборі. Привід вимикання зчеплення механічний. Для того, щоб його побачити і помилуватися необхідно витягнути коробку передач.

Першим, що мені довелося зробити, це витягнути всю дрантя (килимки) з підлоги кабіни, роз'єднати між собою іржаву пару гвинт-гайка, які утримували кріплення шматка металевого листа, який захищав лючок над коробкою і викинути його з кабіни.

Титанічній праці по зняттю коробки - перебільшую - передує від'єднання карданного валу від коробки. Для цього ми відкручуємо одну сторону на підвісному підшипнику щоб дати кардану вільний хід з боку в бік після чого роз'єднуємо фланці кардана і коробки і прибираємо кардан в сторону-нехай собі висить.

Залишається відкрутити чотири гайки на коробці і она готова до демонтажу. Залишається залізти в кабіну, взяти кпп за важіль підняти і потягнувши на себе акуратно опустити на землю. Стоп, знято! Точніше знята і лежить під машиною, вимагаючи бути витягнутої з під неї.

Основними деталями зчеплення, які вимагають заміни при ремонті в процесі експлуатації є підшипник виключення зчеплення, ведений і натискний диски.

Знявши коробку знімаємо картер зчеплення, потім відвернути болти кріплення кожуха зчеплення до маховика, при цьому слід відкручувати всі болти поступово, щоб не прогнути опорні лапи кожуха або не зірвати болти, які відвертаються останніми. Так само слід зняти тягу і оттяжную пружину.

Роз'єднані з маховиком диски зчеплення можуть бути вийняті з картера тільки в певній послідовності і положенні, так як друга поперечина рами частково перекриває нижній люк картера зчеплення. Спочатку потрібно вийняти натискний диск, повернувши його однією з лап кожуха вниз і піднявши ведений диск, а потім вийняти останній. Ось таку операцію потрібно відтворити:

Тоді ми поміняли ведений диск, так як він тільки в називання був схожий на себе, поставили нові лапи і, власне, все.

У зворотному порядку відбувається збірка зчеплення і його монтаж , проводиться регулювання зчеплення закладається мастило вичавного підшипника за допомогою прес - маслянки , закладається мастило в отвір шарикопідшипника первинного валу усановленного в маховику . Поверхня тертя маховика і натискного диска протирають ганчір'ям, змоченим в бензині. Ведений диск встановлюється і центрується по відношенню до осі колінчастого вала за допомогою оправлення (якої звичайно ж ніде і ні у кого не збереглося ) або запасного первинного валу коробки (що більш реально) . У уникнення жолоблення кожуха болти , яким він кріпиться до маховика , затягуються рівномірно. При установці вилки виключення зчеплення забезпечують правильне положення лапок на лиски муфти вимикання зчеплення. Слід не забувати вдягати оттяжную пружину , інакше не буде працювати.

Організація робочого місця слюсаря

Робочим місцем називається частина виробничої площі цеху або майстерні з обладнанням, пристосуваннями, інструментом та матеріалами, необхідними для виконання певного виробничого завдання.

Забезпечення високої продуктивності праці значною мірою залежить від правильної організації робочого місця.

Організація робочого місця є найважливішою ланкою організації праці. Правильний вибір і розміщення обладнання, інструментів і матеріалів створюють найбільш сприятливі умови роботи.

Правильно організованим вважається таке робоче місце, на якому при найменшій витраті сил і засобів завдяки раціональній і культурної організації праці досягаються найвища продуктивність і високу якість продукції.

Правильної організації робочого місця можна досягти раціоналізацією трудових прийомів, механізацією процесів роботи, усуненням непродуктивних витрат робочого часу, застосуванням передових методів праці,

До організації робочого місця ставляться такі вимоги:

1) робоче місце має бути чистим, на ньому повинні знаходитися тільки ті предмети, які необхідні для виконання даного завдання;

2) інструмент, заготовки та документація повинні розташовуватися на робочому місці на відстані витягнутої руки; при цьому ті предмети, якими робочий користується більш часто, слід класти ближче, на площі, обмеженою дугами невеликого радіусу, і навпаки (Мал.1)

3) ріжучий або ударний інструмент, який беруть правою рукою, кладуть з правого боку; той, який беруть лівою рукою, - з лівого боку;

4) інструмент, який працює бере обома руками, слід розташовувати можливо ближче до його корпусу, щоб зручніше було його брати;

5) пристосування, матеріали і готові вироби потрібно розташовувати в різних ящиках на відведених для них місцях, причому більш дрібні і часто вживані потрібно поміщати у верхніх, а більш важкі або ж рідко застосовуються - в нижніх ящиках;

6) точні та вимірювальні інструменти повинні зберігатися у спеціальних футлярах або ж дерев'яних коробках;

7) ріжучі інструменти (напилки, мітчики, свердла, розгортки та ін) слід оберігати від ударів і забруднення, не розкидати і не накладати один на одного, а укладати на дерев'яні підставки (планшети);

8) після закінчення роботи весь інструмент і пристосування, застосовувані при роботі, необхідно очистити від бруду і масла, протерти. Верстат очистити щіткою від стружки та сміття.

Робоче місце слюсаря може бути організовано по-різному, залежно від характеру виробничого завдання. Однак більшість робочих місць слюсаря повинно бути обладнане слюсарними верстаками, на яких встановлюють лещата і розкладають необхідні інструменти, пристосування, матеріали, документацію (технологічні карти, креслення, наряди) і пр.

Гарне приміщення, відведене для слюсарних майстерень, значною мірою сприяє правильній організації робочого місця слюсаря, а також підвищенню продуктивності праці і якості виконання робіт.

Відстань між окремими робочими місцями, а також проходи (1,5-1,6 пог. М) між слюсарними верстаками встановлюються залежно від технічних і технологічних вимог і умов техніки безпеки. Робочі місця повинні мати хороше освітлення і вентиляцію; підлоги біля верстаків повинні бути рівними і справними.

4. Охорона праці

З метою попередження нещасного випадку кожен робітник у процесі виробництва зобов'язаний керуватися технологічною інструкцією , дотримуватися правил техніки безпеки та пожежної безпеки , викладені в цій інструкції , а адміністрація зобов'язана забезпечити робочі місця всім необхідним для безпечного проведення робіт і створити при цьому нормальні умови праці.

Техніка безпеки при проведенні технічного обслуговування автомобіля

1. Робоче місце утримувати в чистоті і порядку. Пролиті нафтопродукти засипати чистим піском , потім прибрати їх і насухо витерти сліди рідини. Обтиральний матеріал збирати в залізний ящик з щільною кришкою.

2. Знімаються агрегати ретельно очистити і відтерти , щоб було зручно їх розбирати.

3. Під час роботи забороняється ставати на рухливі колеса та інші нестійкі частині машини.

4. Циліндри і поршні не можна класти на край стола або верстата .

5. Розбирати або збирати агрегати в підвішеному стані забороняється .

6. При демонтажі або монтажі пружних спіральних пружин користуються спеціальними знімачами , попереджувальними виліт пружини.

Техніка безпеки для слюсаря ремонтника

1 . При роботі можливе вплив наступних небезпечних виробничих факторів: травми при роботі несправним інструментом , травмування ніг при падінні деталей і вузлів , перевищення гранично допустимого навантаження при перенесенні тяжкості , отруєння та опіки при використанні легкозаймистої рідини .

2 . При роботі слюсар ремонтник повинен використовувати спец. одяг.

3 . В слюсарно -монтажної майстерні повинна бути медична аптечка з набором медикаментів і перев'язувальних засобів для надання першої медичної допомоги при травмах.

4 . При роботі в слюсарно -монтажної майстерні необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки , знати засоби розташувань первинних засобів пожежогасіння. У слюсарно -монтажної майстерні повинен бути вогнегасник і ящик з піском.

5 . Перед початком роботи необхідно одягнути спец. одяг.

6 . Вивчити порядок виконання і безпеку.

7 . Підготувати до роботи обладнання, інструменти і пристосування перевірити їх справність .

8 . Бути уважним , правильно виконувати трудові прийоми .

9 . Працювати тільки справним інструментом і пристосуванням .

10.Гаечние ключі застосовувати тільки відповідно тільки за розміром гайок і болтів. Забороняється нарощувати ключі , використовувати прокладки , ударяти по ключу , розвідні ключі не повинні мати люфту в рухомих місцях.

11.Отверткі слід застосовувати відповідно з шириною шліца гвинта.

12.При розбирання та збирання агрегатів вузлів слід застосовувати знімні пристосування вказані в конструкційної карті.

13.Снятие деталі або вузли необхідно складати на верстак , довгі деталі вали , півосі забороняється ставити вертикально , щоб уникнути їх падіння і травмування людей.

14 . Для підйому установки і зняття деталей і агрегатів масою більше 15кг повинні застосовуватися підйомні пристосування. Для переміщення вузлів і деталей масою більше 15кг необхідно використовувати візки зі стійками і упорами.

15.Во уникнути отруєнь та виникнення пожежі забороняється застосовувати для промивання деталей бензин.

16.При обробці деталей необхідно надійно закріплювати їх у лещатах.

Пожежна безпека при обслуговуванні та ремонті автомобіля

1 . Під час обслуговування акумуляторної батареї не можна палити і застосовувати відкритий вогонь. Для захисту від опіків кислоти і шкідливого впливу свинцю працювати в акумуляторної майстерні треба в захисних окулярах , гумових рукавичках , у гумовому фартусі і в калошах або в гумових чоботях .

2 . При включенні батареї на зарядку , акумуляторну батарею слід розташовувати на спеціальних стендах і надійно закріплювати наконечники проводів на вивідних клемах батареї , щоб уникнути їх від'єднання , що може викликати іскріння і вибух гримучого газу виділяє в кінці зарядки.

3 . Для попередження скупчення газів і підвищення тиску всередині корпусу при зарядці акумуляторної батареї необхідно відкрити пробки.

4 . У виробничих приміщеннях , де проводиться технічне обслуговування , і ремонт автомобілів існує система пожежної безпеки , яка складається з автоматичних засобів гасіння пожеж ( сплінкерне система) і ручних засобів ( пожежні крани , шланги , бранзбойти , вогнегасники , хімічні порошки , пісок , і д . р . ) на території від всього персоналу потрібно бездоганне виконання всіх правил пожежної безпеки: палити тільки у відведених місцях , забороняти користуватися відкритим вогнем , бензином для мийки деталей: особливу увагу необхідно звертати на зберігання легкозаймистих матеріалів чистоту приміщень і справність електроприладів , а також виробництва зварювальних , мідницьких , і молярних робіт .

5 . Пожежі можна гасити речовинами які сприяють зниження температури горіння (вода ) або ізоляції палаючих предметів від доступу кисню повітря (пісок , вогнегасних піна ) проте водою не можна гасити палаючі рідини щільність яких менше щільності води , тому що ці рідини спливають і продовжують горіти.

Размещено на Allbest.ru