Тепловий та динамічний розрахунок двигуна внутрішнього згоряння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з навчальної дисципліни "Трактори і автомобілі" складається з двох частин - "Тепловий та динамічний розрахунок двигуна внутрішнього згоряння" та "Тяговий розрахунок трактора і автомобіля ”. Мета виконання першої частини систематизувати і закріпити знання студентів з основних питань теорії двигунів внутрішнього згоряння, а також сприяти набуттю ними навиків самостійного розв'язування практичних задач з визначення та аналізу основних показників роботи автотракторних двигунів.

Перша частина курсової роботи (далі - курсова робота) складається з двох розділів. У першому розділі виконується тепловий розрахунок двигуна внутрішнього згоряння (ДВЗ); у другому його динамічний розрахунок.

Задачею теплового розрахунку ДВЗ є визначення основних параметрів дійсного робочого циклу на номінальному режимі та основних конструктивних розмірів двигуна.

Тепловий розрахунок ДВЗ дозволяє аналітично, з достатньою ступінню точності, визначити основні параметри двигуна, який проектується або модернізується, а також оцінити індикаторні та ефективні показники його роботи і передбачає:

- розрахунок основних параметрів дійсного робочого циклу;

- розрахунок основних конструктивних розмірів двигуна;

- побудову індикаторної діаграми у функції переміщення поршня.

Задачею динамічного розрахунку ДВЗ є визначення середнього значення крутного моменту двигуна на номінальному режимі, максимального крутного моменту двигуна, а також основних розмірів маховика.

При динамічному розрахунку ДВЗ виконується:

- побудова діаграми Брікса;

- побудова діаграми (кривої) сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух;

- побудова розгорнутих діаграм сил, що діють на поршень;

- побудова полярної діаграми сил, що діють на шатунну шийку;

- побудова розгорнутих діаграм сил, що діють у кривошипно-шатунному механізмі;

- побудова діаграми сумарних дотичних сил;

- визначення середнього значення крутного моменту двигуна на номінальному режимі;

- визначення максимального крутного моменту двигуна;

- визначення коефіцієнта нерівномірності крутного моменту;

- розрахунок основних розмірів маховика.



Вступ

Трактор та автомобіль - складні машини, і вимоги, що ставляться до них, настільки різноманітні, що для їх задоволення необхідна наявність низки експлуатаційних якостей. Ці якості повинні в комплексі характеризувати ефективність роботи трактора та автомобіля в тих чи інших умовах. Найважливішими експлуатаційними якостями, що вивчаються в теорії трактора та автомобіля і представляють собою сукупність експлуатаційних властивостей, є продуктивність.

Продуктивність трактора залежить від ширини захвату агрегату, від потужності тягового опору робочих органів і від середньої швидкості руху машинно-тракторного агрегату, яка в свою чергу, визначається потужністю трактора.

Економічність трактора визначається собівартістю робіт, що виконуються, і залежить від величини витрати палива, мастильних матеріалів та їх вартості, витрати на технічне обслуговування і ремонт та інших факторів. У теорії трактора та автомобіля розглядаються головним чином, паливна економічність машини та її залежність від величини питомої витрати палива у двигуна при різних режимах роботи, від витрат, що виникають при русі машини, від підбору передач у трансмісії та інших конструктивних і експлуатаційних факторів.

Тяговий розрахунок трактора є одним з перших етапів при створенні нової машини. Однак проводять тяговий розрахунок і машин, що існують, з метою визначення потенційних можливостей трактора в конкретних умовах.



1. Тяговий розрахунок трактора і побудова його тягової характеристики

1.1 Вихідні дані для розрахунку

Номінальне тягове зусилля на гаку трактора Р_ГК.Н = 2 кН.

Дійсна швидкість трактора на першій робочій передачі при номінальній кутовій швидкості обертання колінчастого валу V₁ = 1,9 м/с

Коефіцієнт залежності буксування ведучих коліс трактора, вираженого у відсотках, від значення коефіцієнта корисного використання зчеплення коліс з ґрунтом: приймаємо а₁ = 5, а₂ = 70.

За прототип вибираємо універсально - просапний трактор Т-012.

Тип ходової частини - колісна. Колісна формула - 4К4.

1.2 Тяговий розрахунок трактора

Необхідні тягові показники трактора можуть бути досягнутими та ефективно використаними тільки в тому випадку, коли будуть правильно обрані основні його параметри: маса, швидкість руху (передаточного числа трансмісії), потужність двигуна. Ці параметри визначають при тяговому розрахунку трактора.

1.3 Тяговий діапазон трактора

Трактор повинен бути розрахований на виконання всіх робіт, відповідно до його тягового класу і деяких робіт, віднесених до тягової зони сусіднього з ним попереднього класу. Перекриття тягових зон дозволяє виконувати деякі роботи тракторами суміжних класів, що розширює сферу застосування тракторів кожного класу.

1.3.1 Тяговий діапазон трактора визначається за формулою:

де = 2кН і =2 кН - відповідно номінальне тягове зусилля (за завданням) і зусилля тяги трактора попереднього класу;

- коефіцієнт розширення тягової зони трактора, що рекомендується в середньому 1,15

Тяговий діапазон приймаємо -2

1.3.2 Знаючи тяговий діапазон і номінальне тягове зусилля трактора, можна визначити його мінімальну силу тяги:

1.4 Маса трактора

Маса трактора оцінюється його станом. Якщо трактор не має заправочних матеріалів, баласту і тракториста, то така маса називається яконструктивною (). Повністю заправлений трактор з трактористом і баластом буде мати масу експлуатаційну ().

1.4.1 Експлуатаційну масу колісного трактора можна визначити із наступних умов:

де =2 номінальне тягове зусилля трактора за типажем,

= 0,4 - коефіцієнт корисного використання зчеплення рушіїв трактора під час його руху з номінальним тяговим зусиллям

- коефіцієнт навантаження ведучих коліс (для тракторів типу 4К4 становить 1,0).

Експлуатаційну масу трактора визначаємо за формулою:

m = =

=9.81 - прискорення вільного падіння.

Конструктивну масу колісного чи гусеничного трактора, згідно ГОСТ 27021 приймають рівною відповідно 87 і 93 % від його експлуатаційної маси

1.5 Підбір шин для колісного трактора

Підбір шин для коліс проводять виходячи з найбільшого навантаження, яке може діяти на них під час руху чи стоянки трактора на горизонтальній поверхні.

Найбільше навантаження на колеса заднього мосту трактора Z_2max має місце під час його руху з номінальним тяговим зусиллям на гаку:

Z_2max = G ??_2H = 5,0 · 0,50 = 2,5 kH

де ??_2H - коефіцієнт навантаження на колеса заднього мосту трактора при його роботі з номінальним тяговим зусиллям. Його значення для трактора 4К4 приймають рівним 0,5.

На задньому мосту буде встановлено два колеса, навантаження на кожне з них становить:

Z'_2max = Z_2max / К₂ = 2,5 / 2 = 1,25 кН

Для даного трактора вибираємо шини однакового розміру передніх і задніх коліс:

5,50-16

Тиск - 140 МПа

Навантаження - 3 кН

Радіус кочення підібраних шин визначають за формулою:

де = 0,80- коефіцієнт, що враховує радіальну деформацію шин під впливом навантаження;

b - 5,50 ширина профілю шин у дюймах;

d - 16 посадочний діаметр обода в дюймах;

Визначаємо найбільше навантаження на колеса переднього мосту під час стоянки трактора:

Z_{2max =} G (1 - ??_2ст) = 5,0·(1 - 0,41 )= 2,5 кН,

де ??_2ст - коефіцієнт навантаження на колесо заднього мосту трактора у статиці.

Коефіцієнт навантаження на колесо заднього мосту визначаємо за формулою:

де ?=0,06 - коефіцієнт опору перекочуванню колісного трактора на стерні;

r ₂- 0,315 м, радіус кочення шин передніх коліс;

L - 1,05м, колісна поздовжня база трактора, її значення приймають за прототипом чи аналогом;

-0,2 вертикальна координата точки прикладання до трактора тягового зусилля.

1.6 Визначення тягового ККД трактора

1.6.1 Ефективність роботи трактора з енергетичної точки зору оцінюють за тяговим ККД:

де - ККД, який враховує втрати на буксування;

ККД, який враховує втрати на перекочування;

- ККД трансмісії.



Таблиця 1

Розрахунок значень тягового ККД трактора

№ рядка	Показник	Значення показника
1	?	0	0,2	0,4	0,6	0,8	1,0	1,2
2	PГК, кН	0	0,4	0,8	1,2	1,6	2	2,4
3	?Р	0	1,00	1,00	1,00	1,00	1,00	1,00
4	?ГК	0	0,08	0,16	0,24	0,32	0,4	0,48
5	?, %	0	0,982	2,810	5,482	8,998	13,360	18,566
6	??	0	0,990	0,972	0,945	0,910	0,866	0,814
7	?f	0	0,571	0,727	0,800	0,842	0,870	0,889
8	?ТР	0	0,872	0,872	0,872	0,872	0,872	0,872
9	?ТЯГ	0	0,493	0,616	0,659	0,668	0,657	0,631

Поточні значення коефіцієнта корисного використання зчеплення обчислюють за формулою:

Аналогічно розраховуємо для всіх значень

Поточні значення буксування коліс трактора на стерні нормальної твердості і середньої вологості в інтервалі значень від 0 до 0,6 з достатньою для учбової роботи точністю описуються поліномами другого порядку:

де постійні коефіцієнти, значення яких приймають із завдання на курсову роботу Поточні значення коефіцієнта корисної дії, який враховує втрати на буксування, визначають за співвідношенням: Поточні значення коефіцієнта корисної дії, що враховує втрати на перекочування, обчислюють за формулою: де коефіцієнт опору перекочуванню для колісного трактора приймають 0,06 Коефіцієнт корисної дії трансмісії для спрощення приймають постійним і незалежним від режиму роботи трактора. Нехтуючи втратами потужності у карданній і проміжній передачах, цей ККД у загальному випадку оцінюють за співвідношенням: де = 0,95 0,98 - коефіцієнт, що враховує втрати потужності на холостий хід трансмісії; = 0,985…0,990 - ККД однієї пари циліндричних шестерень; n=4 і m =1 кількість зачеплень відповідно циліндричних і конічних шестерень у трансмісії трактора-прототипа при роботі на одній з робочих передач; = 0,975…0,980 - ККД однієї пари конічних шестерень;

Рис. 1

Взаєморозміщення кривої тягового ККД і розрахункового тягового діапазону трактора

1.7 Визначення експлуатаційна потужності двигуна

Експлуатаційна потужність двигуна визначається за формулою:

Приймаємо N_E = 7 кВт

де тяговий ККД трактора при його роботі з номінальним тяговим зусиллям на гаку.

Для визначення номінальної потужності двигуна N_E одержане значення N Е необхідно збільшити на 4…8 % за формулою:

N_eн = N_E · (1.04…1.08) = 7·1.06=7,42 кВт

Приймаємо N_eн = 7,5 кВт

Вибір типу двигуна та номінальної частоти обертання його колінчатого вала

Обираэмо двигун 2ДТХ

Потужність N_e = 10,1 кВт

Номінальна частота обертання колінчатого вала двигуна n_н =3000 об/хв



2. Тепловий розрахунок двигуна внутрішнього згоряння

2.1 Обґрунтування та вибір вихідних параметрів

1. Ступінь стискання для бензинових двигунів визначаємо в основному залежно від октанового числа бензину =14.

2. Число тактів двигуна (_дв.) може бути 4 або 2. У зв'язку з рядом переваг на тракторах, автомобілях, дорожньо-будівельних машинах використовуються переважно чотиритактні двигуни, тому _дв=4.

3. Тиск і температуру навколишнього середовища беремо відповідно р_о= 0,1013 МПа, Т_о= 293 К.

4. Коефіцієнт надлишку повітря б вибираємо залежно від типу двигуна та його камери згоряння б=1.63

5. Підвищення температури заряду у процесі впуску ДТ=25°К

6. Тиск продуктів згоряння у кінці процесу випуску визначаємо із співвідношеня p_r = (1,05 - 1,25)·p_o;

7. Показники політропи стиску п₁ та розширення п₂ вибираємо, враховуючи вплив на них цілої низки факторів.

8. Середні значення п₁ і п₂ призначаємо на основі експерименту п₁ =1,37, п₂= 1,25

9. Коефіцієнт короткоходності двигуна к=1,2

10. Коефіцієнт використання теплоти у основній фазі згоряння вибираємо залежно від типу двигуна =0,80

11. Коефіцієнт округлення індикаторної діаграми _округл=0,80.



2.2 Параметри робочого тіла у кінці процесу впуску

2.2.1 Тиск газів у кінці процесу впуску

= 2,5 - 4,0 - сумарний коефіцієнт, який враховує гасіння швидкості () та опір впускної системи, віднесеній до площі перерізу у клапані (_ВП) (більш високі значення належать до швидкохідних двигунів);

= 50 - 130 м/с - середня швидкість свіжого заряду у прохідному перерізі клапана (більші значення - для швидкохідних двигунів);

2.2.2 Коефіцієнт залишкових газів

2.2.3 Температура газів у кінці процесу впуску



2.2.4 Коефіцієнт наповнення

2.3 Параметри робочого тіла у кінці процесу стискання

2.3.1 Тиск

2.3.2 Температура

2.4 Параметри процесу згоряння і розширення

С=0,870 м_пал=170

Н=0,126 с_пал=0,700

О_а=0,004 h_н=42500

1.Сума масових часток всіх компонентів палива дорівнює

С + Н + О_а = 1.

2.4.1 Розраховуємо кількість повітря, теоретично необхідного для згоряння 1 кг палива

а) у кмоль/кг

б) у кг/кг

Перевірка:

де кг/кмоль - молекулярна маса повітря.

2.4.2 Кількість свіжого заряду повітря і палива

2.4.3 Кількість продуктів згоряння палива, кмоль/кг при повному згорянні 1



2.4.4 Коефіцієнт молекулярної зміни (характеризує відносну зміну об'єму робочого тіла після згоряння):

Теоретичний

Дійсний

2.4.5 Для визначення температури кінця процесу згоряння обчислюють:

де,T_c - температура в кінці процесу стиснення

де,h_a - активна теплота згоряння палива, кДж/кг,

Температура у кінці процесу згоряння визначається за допомогою графічних залежностей:



2.4.6 Тиск у кінці процесу згоряння

Для подальших розрахунків і побудови індикаторної діаграми приймаємо до уваги дійсне значення максимального тиску p_{z д.}.

Показники, які характеризують процес згоряння

2.4.7 Параметри робочого тіла у кінці процесу розширення

Тиск

Температура

Виконуємо перевірку правильності прийняття температури Т_r за наступними формулами:

2.5 Індикаторні показники роботи циклу

1. Середній індикаторний тиск робочого циклу

дійсного

де _округл -0,94 коефіцієнт округлення індикаторної діаграми.

2. Індикаторний коефіцієнт корисної дії (ККД):

3. Питома індикаторна витрата палива



2.6 Ефективні показники роботи циклу

2.6.1.Середній ефективний тиск

де р_м- середній умовний тиск механічних витрат, наближене значення якого визначається за емпіричною формулою:

2.6.2 Механічний ККД розраховується за формулою:

2.6.3 Ефективний ККД розраховується за формулою:

2.6.4 Питома ефективна витрата палива

2.6.5 Годинна витрата палива

2.6.6 Номінальна циклова подача палива

2.6.7 Крутний момент двигуна

на номінальному режимі

Максимальний

де К - коефіцієнт пристосування двигуна для бензинових двигунів К = 1,10...1,45.

2.6.8 Літрова потужність двигуна

2.7 Розрахунок основних розмірів проектованого двигуна

2.7.1 Робочий об'єм (літраж) двигуна:

2.7.2 Робочий об'єм одного циліндра:

де і - кількість циліндрів, яка вибирається з урахуванням конструкції сучасних двигунів такої ж, або близької до двигуна, що проектується потужності, зрівноваженості сил інерції, рівномірності крутного моменту, компонувальної схеми двигуна.

2.7.3 Об'єм камери згоряння:

2.7.4 Повний об'єм циліндра:

2.7.5 Діаметр циліндра:

Приймаємо D=97 мм

2.7.6 Площа поршня:

2.7.7 Хід поршня:

2.7.8 Перевірка середньої швидкості поршня

2.7.9 Номінальна кутова швидкість обертання колінчастого вала двигуна

2.7.10 Довжина шатуна

Відношення радіуса кривошипа до довжини шатуна (стала КШМ) знаходиться у межах 0,25 - 0,29. Тоді при (центральний КШМ) довжина шатуна визначається за формулою:

2.7.11 Індикаторна потужність двигуна

2.7.12 Потужність механічних втрат

Таблиця 2

Результати теплового розрахунку двигуна внутрішнього згоряння

Параметри двигуна	Числові значення параметрів
	Двигун 2ДТХ	Спроектований двигун
Номінальна ефективна потужність Nен, кВт	10,1	7,5
Номінальна частота обертання колінчастого вала nн, хв-1	3000	2000
Крутний момент на номінальному режимі, Н?м	46	35,81
Максимальний крутний момент, Н?м	48	39,39
Робочий об'єм двигуна Vл, л	1	0,834
Кількість циліндрів i	2	1
Діаметр циліндра D, мм	88	97
Хід поршня S, мм	82	116
Середній ефективний тиск ре, МПа	16,5	0,65
Індикаторний коефіцієнт корисної дії зі		0,425
Механічний коефіцієнт корисної дії зм		0,717
Ефективний коефіцієнт корисної дії зе		0,305
Питома індикаторна витрата палива gі, кг/(кВтгод)	200	199,4
Питома ефективна витрата палива gе, кг/(кВтгод)		278,16
Годинна витрата палива на номінальному режимі, кг/год		2,44
Літрова потужність Nл, кВт/л		8,99
Циліндрова потужність Nц, кВт/циліндр		0,834



3. Динамічний розрахунок двигуна внутрішнього згоряння

3.1 Мета динамічного розрахунку

Метою динамічного розрахунку двигуна внутрішнього згоряння є визначення сил, які діють в кривошипно-шатунному механізмі: сил від надлишкового тиску газів та нормальних сил, що діють на поршень двигуна, сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний та обертальний рух та ін., визначення індикаторного крутного моменту двигуна, його нерівномірності та основних розмірів маховика.

3.2 Організація виконання графічної частини курсової роботи

При виконанні графічної частини курсової роботи аркуш формату А1 ділимо умовно на три частини, з яких ліва має ширину, що приблизно дорівнює:

2·S=2·116=232

де S - хід поршня) у вибраному масштабі. Ширина крайньої правої смуги дорівнює:

3·L_ш =3·216=648

де L_ш - довжина шатуна у тому ж масштабі. В середній частині, що залишилась, розміщуємо розгорнуті діаграми сил, що діють у кривошипно-шатунному механізмі.



3.3 Побудова індикаторної діаграми у функції переміщення поршня

двигун трактор конструктивний тяговий

Індикаторну діаграма будують у вигляді залежності p(s) - тиску газів р в циліндрі двигуна від переміщення поршня S.

Індикаторна діаграма будується в такій послідовності.

Початок координат відповідає уявному положенню поршня, яке він мав би в тому випадку, коли об'єм над ним дорівнював би нулю.

Вибравши масштаб переміщення поршня (для автотракторних двигунів, як правило, він становить т_х = 1 мм/мм) на індикаторній діаграмі відкладаємо по осі абсцис від початку координат послідовно значення

S_с =S/е - 1 та S мм,

S_с = 116/ 14 - 1 = 8,92 мм.

Отримані точки і вертикальні лінії, що проходять через них, відповідають верхній і нижній мертвим точкам (ВМТ і НМТ).

Масштаб тиску вибираємо таким, щоб висота індикаторної діаграми становила 1,6... 1,8 її ширини приймаємо 1,765.

На відстані 0,1013 МПа від осі абсцис проводимо горизонталь, що відповідає атмосферному тиску р₀.

На діаграму наносимо отримані за результатами теплового розрахунку значення тиску, які відповідають:

Р_а, Р_b - на лінії НМТ;

P_r, P_o,P_z - на лінії ВМТ.

Крім того для дизелів на відстані

S_с ·??= 8,92·1,204=10,7

у вибраному масштабі m_x від осі ординат проводиться пряма,паралельна до осі ординат, а з точки z` (вправо) - пряма, паралельна до осі абсцис. На перетині вказаних напрямків наноситься точка z`, яка відображає значення тиску кінця процесц згорання при p=const.

Використовуючи отримані точки, тонкими лініями будуємо індикаторну діаграму так званого розрахункового циклу, яка відрізняється від діаграми дійсного циклу відсутністю заокруглень.

Для графічної побудови політроп стиску а - с і розширення z - b з початку координат проводимо допоміжні лінії під кутом а до осі абсцис і під кутами в₁ ів ₂ до осі ординат.

При цьому для першого променя взято значення, tgб = 0,3, а нахил другого і третього визначаємо із залежностей:

tg в₁ = (1 + tgб)ⁿ¹ - 1, або в₁ = arctg(tg в₁

tg в₂ = (1 + tgб) ⁿ² -1, або в₂ = arctg(tg в₂)

де n₁, n₂ - показники політроп відповідно стиску і розширення.

tg в₁ = (1 + 0,3)^1,37 -1 = 0,4325 або в₁ = arctg 0,432 =24°7

tg в₂ = (1 + 0,3)^1,25 -1 = 0,3881 або в₂ = arctg 0,388 = 22°2'

Для забезпечення більш високої точності побудови кути краще відкладати не в градусах, а будувати по значенням їх тангенсів. Спочатку будується лінія стиску а - с, а потім лінія розширення z - b.

3.4 Побудова політропи стиску

З точки с проводимо дві лінії: першу (горизонтальну пряму) паралельно осі абсцис до перетину з віссю ординат, другу (вертикальну пряму) - паралельно осі ординат до перетину з променем, що визначається кутом а до осі абсцис.

З точки перетину першої лінії (горизонтальної прямої) з віссю ординат під кутом 45° до осі ординат проводимо (вниз) лінію до перетину з променем, що утворений кутом в₁. З отриманої точки проводимо (вправо) горизонтальну пряму.

З точки перетину другої лінії (вертикальної прямої) з променем, який утворений кутом а до лінії абсцис проводимо пряму під кутом 45° до осі абсцис (вправо) до перетину з віссю абсцис і з отриманої точки - вертикальну пряму до перетину з проведеною раніше горизонтальною прямою. Ця точка розмішується на політропі стиску. З цієї отриманої точки повторюємо таку ж саму побудову, як і з точки с. В результаті отримуємо другу точку лінії стиску.

Побудову повторюємо доти, поки чергова точка розташується правіше точки а. Через отримані точки проводимо тонку криву лінію, яка й буде лінією стиску.

3.5 Побудова політропи розширення

Лінію розширення будуємо з точки z у тому ж самому порядку, але з використанням променя, проведеного під кутом в₂ до осі ординат.

Лінії стиску і розширення повинні проходити відповідно через точки а і Ь. Якщо навіть одна з побудованих точок не буде збігатися з лінією, то потрібно перевірити обчислення та побудову і виправити помилку.

З'єднавши лініями розрахункові точки z(z') і с, а і b, отримаємо, індикаторну діаграму розрахункового циклу.

Для побудови діаграми дійсного циклу на отриману діаграму необхідно нанести значення величин, що відповідають дійсному початку згоряння с' та випуску b' з використанням методу Брікса.



3.6 Побудова діаграм сил, що діють у КШМ

3.6.1 Сили інерції

У кривошипно-шатунному механізмі поступальний рух здійснює комплект поршня (поршень, палець, кільця, верхня головка шатуна), обертальний - кривошип колінчастого валу і нижня головка шатуна, складний плоскопаралельний - стержень шатуна. Маси цих деталей при русі утворюють сили інерції, які створюють додаткове навантаження, і їх необхідно враховувати при розрахунках.

Для спрощення розрахунку дійсний кривошипно-шатунний механізм замінюють динамічною моделлю. У ній маси деталей ототожнюють з системою умовних мас, зосереджених (приведених) в певних точках механізму, закони руху яких відомі.

Масу комплекту поршня m_п. умовно вважають зосередженою на осі поршневого пальця в точці О_п. Там же зосереджена частина маси шатуна m_ш.п., яку приймають рівною (0,2...0,3) · m_ш.

m_п = 185 кг/м²

m_ш = 200 кг/м²

m_ш.п = 0,275 • 200 = 55 кг/м²

На осі шатунної шийки в точці О_ш зосереджені маса нижньої частини шатуна m_ш.к. = (0,7...0,8) · m_ш, маса шатунної шийки m_ш.ш і маса середньої частини двох щок кривошипа m_ш, центр ваги яких знаходиться на радіусі р.

m_ш.к. = 0,725 • 200= 145 кг/м²

На осі корінної шийки в точці О_к зосереджена маса корінної шийки m_в. і частина маси щок; вони розташовані симетрично щодо осі обертання, тому вважаються зрівноваженими і при розрахунках не враховуються.

В результаті одержуємо систему зосереджених мас, динамічно еквівалентну кривошипно-шатунному механізму двигуна:

- маса, що здійснює зворотно-поступальний рух, зосереджена в точці ОП:

m_j = m_п + m _ш.п.,

m_j =185 + 55 =240 кг/м²

- маса, що здійснює обертальний рух, зосереджена в точці О_ш:

m_s = m_к + m_ш.к. = m_ш.ш + 2 · m_ш · р/ R + m_ш.к

де m_к - приведена маса неврівноваженої частини коліна вала без противаг;

m_к = 175 кг/м²

m_s = 175 + 290 = 465 кг/м²

Значення мас m_п, m_ш і m_к приймають за даними двигунів-прототипів, підраховують по кресленнях, визначають зважуванням та іншими методами.Значення мас m_п, m_ш і m_к приймають за даними двигунів-прототипів, підраховують по кресленнях, визначають зважуванням та іншими методами.

3.6.2 Сумарні сили

Приведений раніше аналіз сил, які діють в кривошипно-шатунному механізмі, показує, що при розрахунку навантажень на деталі двигуна необхідно враховувати сумісний вплив сил тиску газів і сил інерції, які змінюються залежно від кута повороту колінчастого валу.

Сумарну силу Р_У діючу на поршень, визначають алгебраїчною сумою сили надлишкового тиску газів (Р_г - Р₀) та сили інерції поступально рухомих мас P_j. Сумарна сила діє по осі циліндра і прикладена на осі поршневого пальця в точці О_п.

Для визначення сил, діючих в деталях кривошипно-шатунного механізму, сила Р₂ розкладається на складові: силу N, направлену перпендикулярно до осі циліндра (нормальну силу) яка притискує поршень до стінки циліндра, та силу Q, направлену по осі шатуна, яка стискає або розтягує шатун.

Від дії сили Q через шатун на шатуну шийку колінчастого валу виникають: радіальна сила К, діюча по радіусу кривошипа і тангенціальна сила Т, направлена по дотичній до кола радіусу кривошипа R.

Якщо радіальну силу К перенести в центр корінної шийки Ок (сила К') і прикласти дві взаємно зрівноважені сили Т' і Т", паралельні і рівні силі Т, то в результаті одержимо пару сил Т і Т', яка приводить в обертання колінчастий вал. Момент цієї пари називають крутним моментом двигуна даного циліндра М_кр.ц і розраховують за формулою:

М_кр.ц = T · R,

Якщо також скласти сили Т" і К', що залишилися, то одержимо рівнодіючу К", рівну силі К, яку можна розкласти на складові N' і Р_У'.

Аналізуючи дію сил N' і N, встановлюємо, що вони утворюють пару сил з плечем Н (відстань між осями поршневого пальця і корінної шийки), момент якої називають перекидальним (зворотним) моментом М_пер.. Він завжди дорівнює крутному моменту, але протилежний за напрямком:

Сила Р' врівноважується силою тиску газів, прикладеною до головки циліндра, а сила інерції P_j залишається вільною (не зрівноваженою) і діє на опори двигуна.



3.7 Побудова діаграми Брікса

За допомогою діаграми Брікса будується крива сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух, а пізніше і розгорнуті діаграми вказаних сил (P_j), а також сил, що діють на поршень (Р_г - Р₀).

Для побудови діаграми Брікса безпосередньо під індикаторною діаграмою з центру розташованого під її серединою відрізка, який відповідає ходу поршня, радіусом, що дорівнює радіусу кривошипа, будуємо головне півколо.

З центру О головного півкола по горизонталі у напрямку НМТ відкладаємо відрізок

OО₁ = л_кшм · R/2 = 0,27 · 58/2 = 7,83 мм,

де л_кшм = R / L_ш - відношення радіуса кривошипу до довжини шатуна.

Відрізок OО₁ називається поправкою Ф. Брікса. Фізична сутність поправки Ф. Брікса полягає в тому, що вона враховує, наскільки більше переміщення поршня при повороті кривошипа в першій чверті кола (ц = 0...90 град, п.к.в. відносно ВМТ), в якій поршень проходить більше половини свого повного ходу, у порівнянні з переміщенням при повороті кривошипа в другій чверті кола (ц = 90... 180 град, п.к.в. відносно ВМТ), в якій поршень проходить менше половини свого повного ходу.

З центром у точці О₁ тонкими лініями проводимо допоміжне півколо з таким же радіусом. З точки О₁ проводимо промені через 12 точок, що ділять допоміжне півколо на рівні частини (кути між променями також однакові) до перетину з головним півколом.

Точки перетину променів з головним півколом (вони повинні бути розміщені нерівномірно на дузі головного півкола) позначаємо від нуля до 48, починаючи з крайньої лівої. При цьому кожна точка має кілька номерів. Це обумовлено тим, що робочий процес чотиритактного двигуна відбувається за чотири ходи поршня між мертвими точками.

Отримане зображення називається діаграмою Брікса, яка враховує кінематичні особливості кривошипно-шатунного механізму (КШМ).

Для визначення на індикаторній діаграмі тиску, що відповідає заданому повороту кривошипа, відкладаємо заданий кут на півколі діаграми Брікса відносно точки О₁ та спроектуємо отриману точку перетину відповідного променя і півкола на індикаторну діаграму.

Розташування точок с' і b' визначається кутами: випередження впорскування (запалювання) кут АО₁С' і початку відкриття випускного органу до НМТ кут ВО₁В'.

Кути випередження повинні знаходитись в межах: впорскування и_впорск = =15...35 град, п.к.в. до ВМТ; запалювання и_зап ⁼ 25...35 град, п.к.в. до ВМТ (значення кутів можна вибрати також за даними двигуна прототипа). Більші значення відносяться до високообертових двигунів. Фази газорозподілу вибираються за даними двигуна-прототипа.

Після подачі іскри (бензиновий двигун) тиск у циліндрі починає різко підвищуватись і лінія стиску дійсного циклу, починаючи з точки с', більш стрімко піднімається і наближається до точки с", розташованої вище від розрахункової точки с на величину 1,2·Р_С.

р_zд. = 0,85 · p_z.

Точку, що відповідає цьому тиску, розміщуємо на лінії розширення z_д. Далі цю точку з'єднуємо з точкою і с" з невеликим округленням.

Округлення на лінії розширення починається з точки b'. Користуючись індикаторною діаграмою розрахункового циклу та отриманими точками, наносимо основною лінією індикаторну діаграму дійсного циклу.



3.8 Побудова кривої сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух

Під діаграмою Брікса в нижньому лівому кутку аркуша А1 будуємо криву сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух у координатах р - S методом Толлє.

Для цього від осі абсцис відкладаємо сили Р_вмт і Р_нмт

У вибраному для індикаторної діаграми масштабі в приведеній нижче послідовності.

При ВМТ вниз відкладаємо силу інерції в точці Н, МПа

Р_вмт = (1 + л_кшм) · m_j · R · щ_н² · 10^-6 =

= (1+0,27)· 240·0,058··10^-6 = 0,775 МПа

де m_j - приведена до 1 м площі поперечного перерізу поршня маса (зосереджена на осі поршневого пальця в точці О_п) елементів КПІМ, що здійснюють зворотньо-поступальний рух, яка дорівнює сумі приведених мас поршневого комплекту (m_п, кг/м²) та 0,2.„0,3 (в курсовій роботі приймається 0,275) маси шатуна (m_ш.п., кг/м²) (значення m_п та m_ш. вибираються з таблиці 5.24 залежно від діаметру поршня та матеріалу);

R - радіус кривошипа, м (R = S/2);

щ_н - середня кутова швидкість колінчастого валу на номінальному режимі, рад/с;

10^-6 - перевідний коефіцієнт.

Р_вмт = (1 + л_кшм) · m_j · R · щ_н² · 10^-6 =

= (1+0,27)· 240·0,058·209,44² ·10^-6 = 0,775 МПа

При НМТ вгору відкладаємо силу інерції в точці Д, МПа:

Р_нмт = (1 - л_кшм) · m_j · R · щ_н² · 10^-6,

Р_нмт = (1- 0,27) · 240 · 0,058 · 209,44² · 10^-6 = 0,446 МПа

Точки Н і Д з'єднуємо прямою. 3 точки Е перетину цієї прямої з віссю абсцис відкладаємо вертикально вгору відрізок ЕЕ', МПа

ЕЕ' = 3 · л_кшм · m_j · R · щ_н² · 10^-6

Точку Е' з'єднуємо тонкою лінією з точками Н і Д.

ЕЕ' = 3 • 0,27 • 240· 0,058 · 209,44² · 10^-6 = 0,495 МПа

Для побудови кривої сил інерції, що являє собою вітку параболи, кожний з відрізків НЕ і Е'Д ділимо на однакове число рівних частин (в приведеному прикладі їх кількість становить 8). Отримані точки нумеруємо в одному напрямку, починаючи з нуля.

Точки з однаковими номерами з'єднуємо прямими, всередині яких дотично до них проводимо криву сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух, віднесених до одиниці площі.

3.9 Побудова розгорнутих діаграм тиску від сил, що діють на поршень

Індикаторну діаграму та діаграму сил інерції, побудованих у координатах Р - S перебудуємо в розгорнуті діаграми в координатах Р - ц, де ц - кут повороту колінчастого валу.

Вісь абсцис розгорнутої діаграми розташуємо по горизонталі на рівні лінії р₀ індикаторної діаграми, розбивши її попередньо на 48 рівних частин, які нумеруються, починаючи від нуля.

На розгорнутій діаграмі будуємо криві:

а) (Р_г - Р₀) - надлишкового тиску газів;

б) P_j - сили інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух;

в) Р_У = Р_г ± P_j - сумарних сил, що діють на поршень.

Перші дві криві одержуємо перенесенням відповідних відрізків із згорнутих діаграм. їх вимірюємо на індикаторній діаграмі і діаграмі сил інерції у відповідних точках діаграми Ф. Брікса.

Для зручності побудови точки, отримані на діаграмі Ф. Брікса, проектуємо тонкими лініями на індикаторну діаграму і криву сил інерції мас, що здійснюють зворотно-поступальний рух.

При цьому слід звернути увагу на те, що точки 1-12 на розгорнутій діаграмі Ф. Брікса відповідають точкам на кривій процесу впуску на індикаторній діаграмі, точки 12-24 - стиску, точки 24-36 -робочому ходу, а точки 36-48 - випуску. Сили інерції для цих чотирьох процесів ті ж самі. Тобто вони повторюються 4 рази.

Крива сумарних сил, що діють на поршень Р_У являє собою алгебраїчну суму ординат кривих (Р_г - Р₀) та P_j.

Крім вказаних сил на шатунну шийку діє сила інерції мас (маса нижньої головки шатуна і частини стержня шатуна зосереджена на осі шатунної шийки в точці О_ш), що здійснюють обертальний рух K_R, МПа

К_R = m_ш.к · R · щ_н² · 10^-6,

де m_ш.к ⁼ 0,7...0,8 (в курсовій роботі приймається значення 0,725) маси шатуна m_ш, кг/м².

K_R =290 • 0,058 • 209,44² • 10^-6 = 0.738 МПа.

Сила K_R завжди направлена вздовж осі кривошипа від осі обертання колінчастого валу. Згідно з правилом знаків вона буде від'ємною.



3.10 Побудова діаграми фаз газорозподілу

Випускний клапан відкривається перед приходом поршня у НМТ: рештки продуктів згорання витісняються з циліндра завдяки тому, що тиск в середині більший, ніж зовні. Рухаючись знову до ВМТ, поршень виштовхує залишки продуктів згорання.

Закривається випускний клапан після проходження поршнем від ВМТ певного шляху: продукти згорання видаляються в атмосферу за інерцією і відсмоктувальною дією газів, що виходять через випускний колектор з інших циліндрів.

Моменти відкривання і закривання клапанів визначають кутами повороту колінчатого валу, що відповідають положенню поршню відносно ВМТ і НМТ.

Тривалість відкритого стану клапанів, виражена у градусах повороту колінчатого вала відносно мертвих точок, називають фазами газорозподілу і характеризують круговою діаграмою.

Отже, у кінці такту випуску і на початку такту впуску обидва клапани певний час відкриті разом. Це сприяє кращому очищенню циліндра від продуктів згорання і наповненню його свіжим зарядом. Кут повороту колінчатого вала, протягом якого відкриті обидва клапани, називають кутом перекриття фаз.

Фази газорозподілу залежать від номінальної частоти обертання колінчастого вала двигуна: чим вища частота обертання, тим більші кути фаз впуску й випуску. Відхилення від прийнятих для даного двигуна фаз газорозподілу, що можливо через неправильне з'єднання розподільчих шестерень, порушення величини теплових зазорів та спрацювання кулачків розподільного вала суттєво впливають на потужність та економічність двигуна.



3.11 Визначення коефіцієнтів нерівномірностей індикаторного крутного моменту і ходу двигуна та основних розмірів маховика

Коефіцієнт нерівномірності крутного моменту двигуна , який характеризує ступінь рівномірності зміни сумарного крутного моменту двигуна (коливання крутного моменту M_крн за цикл) при усталеному режимі розраховується за формулою:

,

де , , - відповідно максимальне, мінімальне і середнє значення індикаторного крутного моменту.

Коефіцієнт значно залежить від кількості циліндрів, а також від рівномірності чергування спалахів. Чим більше число циліндрів, тим менший . Для автотракторних двигунів наближені значення становлять: при і = 1 - 13,9; при і = 2 - 9,7; при і = 4 - 3,3...6,8; при і = 6 (з рядним розміщенням циліндрів і рівномірним чергуванням спалахів) - 1,5; при і = 6 (з V-подібним розміщенням циліндрів і нерівномірним чергуванням спалахів) - 2,28; при і = 8 (з V-подібним розміщенням циліндрів) - 0,92; при і = 12 - 0,23...0,275.

Приведений момент інерції рухомих мас двигуна визначимо за формулою В.П. Терських (похибка не більше 10 %):

, кгм²,

де K - коефіцієнт, що враховує довжину шатуна та тип двигуна;

D - діаметр циліндра, см;

R - радіус кривошипа, см;

d - діаметр корінної шийки колінчастого вала, см;

H - відстань між осями циліндрів, см;

L_ш - довжина шатуна см;

b_п - число робочих порожнин, що припадає на одне коліно (для двигунів з рядним розміщенням циліндрів 1, з V-подібним - 2);

і - кількість циліндрів двигуна.

Згідно з даною методикою одиницею вимірювання параметрів D, R, d, H (значення розмірів беруть за даними прототипа) та L_ш у формулі (5.78) є см (сантиметри), і при розрахунок виконується за формулами: (для алюмінійових поршнів) та (для чавунних поршнів).

Коефіцієнт нерівномірності ходу двигуна розраховується за формулою:

,

де _н - кутова швидкість обертання колінчастого вала двигуна на номінальному режимі, рад/с;

N_і - індикаторна потужність двигуна, Вт.

L_надл/L_ср - відношення найбільшого значення накопиченої надлишкової роботи до роботи середньої сумарної тангенціальної сили на фланці колінчастого вала двигуна за один оберт (залежить від кількості циліндрів та коефіцієнта тактності двигуна і становить для чотиритактних двигунів: при і = 1 - 3,1; при і = 2 - 1,3; при і = 3 - 0,8; при і = 4 - 0,17; при і = 5 - 0,3; при і = 6 - 0,1; при і = 7 - 0,13; при і = 8 - і = 0,09.

Допустимі значення становлять: для тракторних двигунів - = 0,003...0,01; для автомобільних - = 0,01...0,02.

Середній діаметр маховика D_ср визначається із співвідношення:

,

де m_м - маса маховика у зборі, кг;

I_м (0,8...0,9)I_о - момент інерції маховика, кгм².

Отже

, м

Колова швидкість на зовнішньому ободі маховика:

м/с.

Допустимі значення колової швидкості маховиків: для чавунних - v_м 70 м/с; для сталевих литих - v_м 100 м/с; для сталевих штампованих - v_м 110 м/с.

Якщо маховик виконується у вигляді диска з масивним ободом, то знаючи його масу і середній радіус, момент інерції маховика визначається за формулою:

, кгм²

Момент інерції маховика для автотракторних двигунів можна також визначити за формулою:

, кгм²

де - безрозмірний момент інерції маховика (для автотрак-торних двигунів = 200...350).

3.12 Побудова зовнішньої швидкісної характеристики двигуна

Ліва частина має місце при частоті обертання колінчатого вала яка не перевищує номінальну частоту обертання n_н (n ? n_н ), а права - при n > n.

Ліву частину такої характеристики запозичують з зовнішньої швидкісної характеристики двигуна, не обладнаного регулятором чи обмежувачем частоти обертання колінчатого вала.

В основу останньої кладуть залежність поточного значення потужності двигуна від частоти обертання колінчатого вала у вигляді:

де - максимальна потужність двигуна, кВт, яка досягається при кутовій швидкості обертання колінчастого вала

- постійний коефіцієнт, що залежить від типу двигуна:

,.

Щ - допоміжна величина (безрозмірна кутова швидкість), яка визначається як відношення поточного значення кутової швидкості обертання колінвалу n до кутової швидкості ;

,

Для визначення N потрібно визначити основні параметри: розрахункові значення потужності і кутової швидкості обертання колінчастого вала , при якій досягається потужність .

Це робимо в такій послідовності:

обравши тип двигуна (бензиновий) вибираємо значення кутової швидкості обертання його колінчастого вала n_H, після чого обчислюємо розрахункове значення частоти обертання колінчатого вала:

=

Приймаємо значення = 2300 об/хв.

Вибираємо значення безрозмірної кутової швидкості Щ, що відповідають максимальному крутному моменту двигуна Щ_Мт і номінальної кутової швидкості обертання колін валу Щ_н:

Щ_Мт = 0,5 · ,

= ,

Щ_Мт = 0,5 · 1,13 = 0,565,

Щ_V = = 0,8721.

Визначаємо розрахункове (максимальне) значення потужності двигуна :

,

8 кВт,

3.13 Зовнішня швидкісна характеристика двигуна

Розрахунок лівої частини зовнішньої швидкісної характеристики двигуна наведено в табл.

Поточні значення кутової частоти обертання визначаються за формулою

? = р · n / 30

Поточні значення крутного моменту М двигуна визначаються за виразом:

Поточні значення потужності двигуна N обчислюються за формулою:

N = M·?

Поточні значення питомої витрати палива двигуном g_e, г/(кВт·год)

g = g_еЕ · (с-с·Щ+Щ²)

де g_еЕ - питома витрата палива дизельним двигуном в режимі експлуатації потужності N_E.

с - постійний коефіцієнт, значення якого, залежно від конструктивних особливостей двигуна, приймають в межах від 1,20 - 1,55.

Приймаємо с = 1,37Повертаються до попереднього стовпчика і записують у ньому значення годинної витрати палива:

G_T =

Таблиця 3

Розрахунок лівої частини зовнішньої швидкісної характеристики двигуна трактора

Вихідні дані	Результати розрахунку
Щ	n, об/хв	?, рад/с	М, кН·м	N, кВт	Gт, кг/год	ge, г/(кВт·год)
ЩН	0,8721	2000	209,3	0,0358	7,5	1,614	215,2
0,8	0,8	1834	192	0,0371	7,1	1,498	210,2
0,7	0,7	1605	168	0,0383	6,4	1,334	207,2
0,6	0,6	1376	144	0,0389	5,6	1,169	208,8
ЩМт	0,565	1299	136	0,0389	5,3	1,111	210,5
0,5	0,5	1146	120	0,0388	4,7	1,001	215,1
0,4	0,4	917	96	0,038	3,7	0,825	225,9

Розрахунок правої частини регуляторної характеристики двигуна приведено в таблиці.

У першому стовпчику таблиці наведено поточні значення безрозмірної швидкості Щ колінчатого вала двигуна, які мають місце при зміні навантаження від нульового значення (тобто Щ = Щ_х (1,08…1,1) Щн) до номінального навантаження, що відповідає значенню Щ = 1,00 · Щн.

Поточні значення крутного моменту двигуна, обчислені за співвідношенням:

де - швидкість колінчастого вала двигуна при його максимальних обертах холостого ходу: = 226 рад/с.

Таблиця 4

Розрахунок правої частини швидкісної характеристики двигуна проводять з використанням таблиці 3

Вихідні дані	Результати розрахунку
Щ	n, об/хв	?, рад/с	М, кН·м	N, кВт	Gт, кг/год	ge, г/(кВт·год)
ЩХ = 1,08·ЩН	0,9419	2159	226	0	0	0,436	прямує до +?
1,04·ЩН =	0,907	2083	218	0,0179	3,9	1,025	262,8
1,02·ЩН =	0,8895	2035	213	0,0269	5,7	1,32	230
1,00·ЩН =	0,8721	2000	209,3	0,0358	7,5	1,614	215,2

Поточні значення потужності двигуна обчислюють, виходячи з даних другого третього стовпчиків таблиці 3.

де - годинна витрата палива при роботі двигуна на максимальній швидкості холостого ходу: приймаємо = (0,25…0,3) · = 0,643 кг/год;

- годинна витрата палива при експлуатаційній потужності двигуна, береться з першого рядка таблиці: = 2,44

Питома витрата палива двигуном, (г/кВт·год )

За даними таблиць побудована зовнішня характеристика двигуна в функції від кутової швидкості обертання колінчастого вала.

3.14 Розрахунок основних параметрів трансмісії

Кутова швидкість обертання ведучих коліс при заданій швидкості руху трактора на перші й робочій передачі (н = 2,4 м/с) дорівнює:

;

де - значення ККД, що враховує втрати на буксування, яке спостерігається при роботі трактора з номінальним тяговим зусиллям,береться з шостого рядка таблиці 2: = 0,866

Кінематичне передаточне число силової передачі па першій передачі:

Визначаємо силу опору перекочуванню:

Р_ѓ = ѓ · G =0.06 · 5 = 0.3 кН

Визначимо діапазон зміни дотичної сили тяги:

Р_{П min} = Р_{ГК min} + Р_ѓ = 1+0,3 = 1,3 кН,

Повна сила тяги рушіїв під час пуху трактора з номінальним тяговим зусиллям на гаку:

Р_{П Н} = Р_{ГК Н} + Р_ѓ = 2 + 0,3 = 2,30 кН

Визначимо число(кількість) передач основного діапазону (округляємо в більшу сторону):

Приймаємо

Приймаємо три передачі основного тягового діапазону

Значення знаменника геометричної прогресії ряду передаточних чисел коробки передач визначають за співвідношенням:

0,867,

Передаточні числа трансмісії на другій і більш високих передачах визначаємо за виразами:

;

;

;



3.15 Визначення показників роботи двигуна при русі трактора на холостому ходу

У процесі руху трактора на холостому ходу дотична сила тяги рушіїв дорівнює тільки сили опору перекочування трактора Р_ѓ

Внаслідок цього, швидкість колінчатого вала дещо знижується відносно максимальної швидкості на холостому ходу двигуна і становить:

Годинна витрата палива G становить:

Таблиця 5

Показники роботи двигуна при русі трактора на холостому ходу

Вихідні дані	Результати розрахунку
Номер передачі	Передаточне число	n, об/хв	?хт, рад/с	М, кН·м	Gт, кг/год
1	23,8	2139	223,9	0,00455	0,586
2	20,6	2136	223,6	0,00525	0,609
3	17,9	2132	223,2	0,00606

Подобные документы

• Конструювання чотирьохтактного бензинового двигуна легкового автомобіля

  Тепловий розрахунок чотирьохтактного двигуна легкового автомобіля. Визначення параметрів робочого тіла, дійсного циклу. Побудова індикаторної діаграми. Кінематичний і динамічний розрахунок кривошипно-шатунного механізму. Аналіз врівноваженості двигуна.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 18.12.2013
  

• Визначення параметрів робочого циклу двигуна

  Тиск газів над поршнем у процесі впуску. Розрахунок параметрів процесу згорання. Побудова індикаторної діаграми робочого циклу двигуна внутрішнього згорання. Сила тиску газів на поршень. Побудова графіка сил. Механічна характеристика дизеля А-41.
  
  курсовая работа [90,3 K], добавлен 15.12.2013
  

• Тепловий розрахунок дизельного двигуна внутрішнього згорання з прототипом ЯМЗ-238Н

  Загальна будова та технічні характеристики двигуна внутрішнього згорання прототипу. Методика теплового розрахунку двигунів з іскровим запалюванням. Основні розміри двигуна та побудова зовнішньої швидкісної характеристики. Побудова індикаторної діаграми.
  
  курсовая работа [3,5 M], добавлен 02.06.2019
  

• Проект вихрокамерного 4-циліндрового дизельного двигуна для легкового автомобіля

  Параметри робочого тіла. Процес стиску, згоряння, розширення і випуску. Розрахунок та побудова швидкісної характеристики двигуна, його ефективні показники. Тепловий баланс та динамічний розрахунок двигуна, розробка та конструювання його деталей.
  
  курсовая работа [178,2 K], добавлен 14.12.2010
  

• Розрахунок автомобільного двигуна

  Хімічні реакції при горінні палива. Розрахунок процесів, індикаторних та ефективних показників дійсного циклу двигуна. Параметри циліндра та тепловий баланс пристрою. Кінематичний розрахунок кривошипно-шатуного механізму. Побудова індикаторної діаграми.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 26.12.2010
  

• Розрахунок чотиритактного чотирьохциліндрового рядного двигуна для вантажного автомобіля

  Тепловий розрахунок: паливо, параметри робочого тіла, процеси впуску і стиснення. Складові теплового балансу. Динамічний розрахунок двигуна. Розрахунок деталей (поршня, кільця, валу) з метою визначення напруг і деформацій, що виникають при роботі двигуна.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 10.01.2012
  

• Тяговий розрахунок трактору

  Тяговий діапазон трактора. Розрахунок номінальної потужності двигуна. Розрахунок передатних чисел трансмісії й коробки передач. Показники енергонасиченості і металоємності. Побудова потенційної тягової характеристики. Динамічні параметри трактора.
  
  курсовая работа [263,8 K], добавлен 19.02.2014
  

• Розрахунок та побудова характеристик машини - скрепер-4х2

  Розрахунок та побудова зовнішньої швидкісної характеристики двигуна, тягової характеристики та динамічного паспорту скрепера. Визначення параметрів руху машини за допомогою паспорта, показників стійкості машини, незанесення при русі по схилу й у повороті.
  
  курсовая работа [127,6 K], добавлен 22.09.2011
  

• Розрахунок судового двигуна внутрішнього згоряння марки 7ДКРН 70/280

  Конструктивні особливості двигуна MAN B/W 7S70МС-С. Схема паливної системи для роботи дизеля на важкому паливі. Пускова система стисненого повітря. Розрахунок робочого циклу двигуна та процесу наповнення. Визначення індикаторних показників циклу.
  
  курсовая работа [4,4 M], добавлен 13.05.2015
  

• Розрахунок суднового двигуна типу 6L275ІІІPN

  Загальний опис, характеристики та конструкція суднового двигуна типу 6L275ІІІPN. Тепловий розрахунок двигуна. Схема кривошипно-шатунного механізму. Перевірка на міцність основних деталей двигуна. Визначення конструктивних елементів паливної апаратури.
  
  курсовая работа [1,8 M], добавлен 14.05.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам