Можливі форми технологічної взаємодії залізничного та водного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Роль залізничного та водного транспорту

2. Переваги та недоліки залізничного та водного (морського та річкового) транспорту

3. Застосування змішаних перевезень

4. Технологічна взаємодія різних видів транспорту

5. Можливі форми технологічної взаємодії залізничного й водного транспорту

Вступ

Транспорт - найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт є необхідною умовою виникнення і розвитку інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежить від розвитку транспорту.

Транспорт - це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему.

Рівень розвитку транспортної системи держави - одна з найважливіших ознак її технологічного процесу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й посідання в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Транспорт - одна з найважливіших складових виробничої інфраструктури держави. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, прискорення структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни.

Рівень транспортної системи держави - одна з важливіших ознак її розвитку. Необхідність у високорозвиненій транспортній системі обумовлена початком інтеграції України у світовий економічний простір та зайняття гідного місця серед високорозвинених держав. Цей процес неодмінно призведе до росту товарообмінних операцій між країнами, що співробітничають, а відповідно і до розвитку транспорту, без якого неможливе існування будь-якої держави. Транспортна система - одна зі складових успіху та неодмінних атрибутів сучасної держави, до якої повинні пред'являтися високі вимоги відносно якості, регулярності та надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки.

1. Роль залізничного та водного транспорту

Залізничний транспорт. Відіграє провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну - у зовнішньодержавних економічних зв'язках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність.

Цей вид транспорту являє собою виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва та населення країни в перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях.

Водний транспорт поділяється на дві підгалузі: морський та річковий. Морський транспорт України здійснює перевезення вантажів і пасажирів у Чорноморсько-Азовському басейні, де розташовані незамерзаючі морські порти, що мають порівняно неглибокі підходи, та порти нижній течії рік Дніпро і Дунай, по яких морські судна можуть підніматися від устя на сотні кілометрів.

Річковий транспорт використовується в основному для перевезень у внутрішніх замкнутих водних районах річковими шляхами і судноплавними каналами. Роль річкового транспорту в загальній транспортній системі в значній мірі визначається географічним розташуванням його водних шляхів і сезонністю їхнього використання. Сезонність роботи дещо знижує ефективність роботи водного транспорту. Переважно річковим транспортом перевозять масові вантажі, оскільки використання більш швидкісного транспорту збільшувало б їхню вартість, що економічно недоцільно. Перевезення пасажирів здійснюється в приміських та внутрішньоміських сполученнях. Основною техніко-економічною особливістю, що визначає місце річкового транспорту в єдиній транспортній системі, є велика провізна спроможність. Річковими шляхами можливе пересування потягів більшої вантажопідйомності, ніж наземними видами транспорту, що впливає на собівартість перевезень. Найбільш ефективно річковий транспорт використовується при перевезеннях вантажів на середні та великі відстані, особливо тих, час надходження яких для перевезення збігається із сезоном роботи річкового транспорту.

2. Переваги та недоліки залізничного та водного (морського та річкового) транспорту

До переваг залізничного транспорту слід віднести:

1) можливість спорудження залізниці на будь-якій сухопутній території за допомогою мостів, тунелів - здійснення залізничного зв'язку з розділеними, в т.ч. острівними територіями;

2) масовість перевезень і висока провізна можливість залізниць (до 80-90 млн. т вантажу двоколійною або 20-30 млн. т одноколійною залізницею на рік);

3) універсальність використання для перевезень різних вантажів і можливість масових перевезень вантажів і пасажирів з великою швидкістю;

4) регулярність перевезень незалежно від пори року, часу доби і погоди;

5) можливість створення прямого зв'язку між великими підприємствами під'їзними залізничними шляхами і забезпечення доставки вантажу за схемою «від дверей до дверей» без дороговартісних перевалок;

6) порівняно з водним транспортом, як правило, коротші шляхи перевезень вантажу (в середньому на 20%);

7) менша собівартість перевезень у порівнянні з іншими видами транспорту, крім трубопровідного.

Недоліки залізничного транспорту:

1) капіталомісткість спорудження залізниць і відносно повільну віддачу вкладеного капіталу (6-8 років, а іноді й більше);

2) окупність капітальних витрат залізничного будівництва значним чином залежить від потужності освоєних вантажо- і пасажиропотоків на новій лінії;

3) залізниці є великими споживачами металу (на 1 км шляху необхідно майже 200 т), окрім того, залізничний транспорт трудомістка галузь;

4) продуктивність на ньому нижча, ніж на трубопровідному, морському і повітряному, але вища, ніж на автомобільному: так, в середньому на 1 км експлуатаційної довжини залізниці припадає 14 осіб, зайнятих на перевезеннях, а в США - 1,5 особи при майже однаковому обсязі вантажообігу.

У порівнянні з іншими видами транспорту морський транспорт має наступні переваги:

1) висока провізна спроможність, приблизно однакової середньої швидкості доставки вантажів на більші відстані морське судно може транспортувати таку ж кількість вантажів, як кілька десятків повновагих вантажних поїздів;

2) практично необмежена пропускна здатність, що обмежує головним чином перероблювальну спроможність морських портів;

3) порівняно невеликі капіталовкладення для освоєння природних водних шляхів;

4) незначна витрата палива, тому що морські судна при русі не переборюють підйомів і слідують між портами найкоротшими шляхами;

5) більш низька собівартість перевезень вантажів обумовлена тим, що витрати умовного палива на морському транспорті майже в 2 рази менше, ніж на залізничному, і в 7 разів менше, ніж на автомобільному. Продуктивність праці на морському транспорті в 5-6 разів вище, ніж на залізничному та річковому транспорті, а собівартість в 2-3 рази нижче, ніж на цих видах транспорту.

До недоліків морського транспорту можна віднести:

1) залежність від географічних і навігаційних умов (вітри, течії, опади, тумани, температура повітря), чим визначається тривалість навігаційного періоду й часткове або повне замерзання шляхів, що обмежує можливість прямих сполучень рамками перевезень тільки між пунктами, розташованими на морському узбережжі;

2) необхідність створення великого портового господарства.

До основних переваг річкового транспорту відносяться:

1) більша провізна спроможність на глибоководних річках і пристосованість для масових перевезень вантажів;

2) первісні витрати та витрати на організацію судноплавства природними;

3) водними шляхами у кілька разів менше, ніж на влаштування залізної або автомобільної дороги відповідної потужності;

4) завдяки меншому опору руху на малих швидкостях енергетичні витрати на переміщення 1 т вантажу на певну відстань значно менше, ніж рейковими шляхами й особливо автомобільними дорогами;

5) вантажопідйомність окремих суден річкового флоту в десятки разів більше вагона й у кілька сотень раз більше автомобіля, а коефіцієнт тари - нижче;

6) середня собівартість вантажних перевезень деяких вантажів в 2-3 рази нижче, ніж на залізницях, а по пасажирських перевезеннях приблизно в три рази вище, ніж на залізницях.

Річковому транспорту притаманні такі недоліки:

1) невисокі швидкості сполучень, тому річками перевозять головним чином масові вантажі, що не вимагають термінової доставки;

2) працює сезонно у зв'язку із зимовою перервою в навігації. На деяких ріках навігація припиняється через мілководдя, що наступає наприкінці літа;

3) у міжнавігаційний період флот і порти простоюють, виникають труднощі з використанням робітників, у зв'язку із чим знижується ефективність річкового транспорту в порівнянні з іншими видами транспорту;

4) річкові басейни географічно замкнуті, однак цей недолік майже виключається при будівлі каналів і шлюзуванні рік;

5) виконання цих робіт щодо створення штучних водних шляхів пов'язане зі значними капіталовкладеннями.

3. Застосування змішаних перевезень

При змішаних перевезеннях доставка вантажу здійснюється послідовно декількома видами транспорту з передачею вантажу в пунктах перевалки з одного виду транспорту на іншій. На початок 90-х років більшість вантажних перевезень здійснювалося за участю двох і більше видів транспорту, тобто перевезення були змішаними.

Морський транспорт виконує понад 90% перевезень за участю залізничного в змішаному залізнично-морському сполученні й у прямому водному сполученні за участю річкового транспорту. Внутрішній водний транспорт також майже 90% усього обсягу перевезень виконує за участю інших видів транспорту (залізничного, автомобільного й морського) і тільки 10-15% - між пунктами відправлення й призначення, розташованими на річкових шляхах.

Причиною настільки широкого розвитку змішаних сполучень є насамперед той факт, що із всіх універсальних видів транспорту тільки автомобільний може виконувати перевезення «від дверей до дверей». Залізничний і водний транспорт мають цю можливість лише при наявності відповідно під'їзних залізничних колій і причалів у кожного клієнта. В основному ж залізничний і водний транспорт виконують перевезення як магістральні види транспорту, а суміжні види транспорту беруть участь у перевезеннях, так як підвозять до магістрального або вивозять від нього.

Під час перевезення вантажів у звичайному змішаному сполученні транспортування здійснюється кожним видом транспорту за окремим перевізним документом - від постачальника до пункту перевалки й від пункту перевалки до споживача. При такій організації перевезення в пункті перевалки одержувач або за його дорученням експедиторська організація повинні мати складські приміщення, вантажно-розвантажувальні механізми, перевізні засоби для доставки вантажу з пункту перевалки на склад зберігання й наступному перевезенні в пункт перевалки для відправлення безпосередньо одержувачу, а також виробничий і адміністративно-управлінський персонал.

Значно спрощується перевезення в прямому змішаному сполученні, при якому транспортування здійснюється за єдиним перевізним документом, який складається на весь шлях проходження вантажу. У випадку виконання прямих змішаних сполучень передача вантажів з одного виду транспорту на іншій провадиться без участі відправника вантажу або вантажоодержувача. У плані перевезень ці вантажі виділяються як перевалочні.

Застосування змішаних сполучень доцільно, якщо:

- для виконання даного перевезення цілком неминуче використання двох або декількох видів транспорту. Цей варіант перевезень обов'язковий, коли кінцеві пункти відправлення й прибуття вантажу не зв'язані яким-небудь одним видом транспорту, наприклад, перевезення експортно-імпортних вантажів морським транспортом. У цьому випадку зовнішні морські комунікації повинні обов'язково працювати спільно із внутрішніми шляхами сполучення;

- необхідна й можлива взаємозамінність одного виду транспорту з іншим. Випадки заміни ділянок одних видів транспорту іншими виникають при перевантаженості або руйнуванні якої-небудь ділянки шляху або вузла даного виду транспорту, коли приймається рішення про обхід цих ділянок шляхів іншим видом транспорту;

- застосування змішаних сполучень скорочує шлях перевезення, прискорює доставку вантажу або знижує експлуатаційні витрати. Використання раціональних транспортно-економічних зв'язків, перевезення в змішаному сполученні на основі взаємодії різних видів транспорту дозволяють використати переваги кожного з них і тим самим забезпечують економію транспортних витрат у народному господарстві.

4. Технологічна взаємодія різних видів транспорту

Взаємодія видів транспорту проявляється в наступних основних формах: технологічній, технічній та економічній.

Технологічна взаємодія видів транспорту передбачає узгоджене їхнє співробітництво, раціональне використання рухомого складу й навантажувально-розвантажувальних механізмів при здійсненні перевезень вантажів у змішаному сполученні. Отже, технологічна область взаємодії видів транспорту охоплює організацію перевезень вантажів декількома видами транспорту за узгодженими графіками руху, експлуатацію рухомого складу й навантажувально-розвантажувальних механізмів при переробці вантажів за єдиним технологічним процесом, застосування системи взаємної інформації. Технологічна взаємодія передбачає:

· використання погоджених норм забезпечення перевалочних пунктів рухомим складом і навантажувально-розвантажувальними механізмами;

· створення необхідних умов для максимального розвитку найбільш ефективних безперевантажувальних перевезень і впровадження прямого варіанта перевантаження з одного виду транспорту на інший, минаючи стадію зберігання на складах.

Ціль технологічної взаємодії - забезпечення безперервності перевізного процесу.

Технологічна взаємодія дає можливість значно поліпшити роботу транспорту - скоротити простої вагонів, суден, автомобілів, підвищити якість перевезень і прискорити доставку вантажів, забезпечити раціональне використання кожного виду транспорту й знизити тим самим сумарні витрати народного господарства на перевезення.

Організація взаємодії всіх видів транспорту на сучасному етапі - головний елемент управління транспортним процесом у масштабі як транспортного вузла, так і країни в цілому. Дуже важливо запровадити в життя основний принцип цілісності транспорту - єдність технологічного процесу, повну взаємопов'язаність його ланок, що дозволить досягти більш погодженої роботи.

До основних форм технологічної взаємодії різних видів транспорту в процесі перевезень у змішаному сполученні, що сприяє підвищенню їхньої ефективності, можуть бути віднесені:

· робота видів транспорту в стикових пунктах за єдиним технологічним процесом;

· організація наскрізної маршрутизації вантажопотоків на всьому шляху проходження вантажів декількома видами транспорту за взаємопогоджуваними розкладами;

· погоджена подача рухомого складу до пунктів перевалки за періодами доби;

· централізоване завезення й вивіз вантажів зі стикових пунктів автомобільним транспортом;

· концентрація вантажної роботи на меншому числі опорних стикових пунктів;

· повне комплексне транспортно-експедиційне обслуговування одержувачів і відправників вантажів;

· впровадження прямого варіанта перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший, минаючи склади.

Технологічні взаємодії мають свої різновиди. Вони змінюються залежно від того, чи здійснюються перевезення в прямому змішаному сполученні за єдиним перевізним документом чи за роздільними документами зі зберіганням вантажів на складах залізниці, спеціалізованих базах у пунктах перевалки. Застосування тих або інших форм технологічної взаємодії залежить від застосовуваної системи організації потоків рухомого складу (вагонопотоків, суднопотоків), що підвозять вантажі до пунктів перевалки.

Транспортний вузол як система - сукупність транспортних процесів і засобів для їхньої реалізації в місцях стикування двох або декількох магістральних видів транспорту. Отже, поняття транспортного вузла включає, власне, перевізний процес (пересування пасажирів і переміщення вантажів), технічні споруди (станції, порти, магістралі, склади та ін.), засоби контролю й управління. Система транспортного вузла складається з підсистем і елементів.

Підсистема транспортного вузла - частина системи, що представляє сукупність деяких елементів і відрізняється підпорядкованістю єдиній меті функціонування всього вузла (наприклад, підсистема залізничного транспорту).

Елемент транспортного вузла - об'єкт, що не підлягає подальшому розчленовуванню (наприклад, парки сортувальної станції).

Технологічна взаємодія різних видів транспорту передбачає:

· регулярність потоків вантажів певних напрямків, що надходять у пункти перевалки;

· нерегулярне прибуття вантажів через зосередження навантаження їх в одні дні і зниження обсягу навантаження в інші створює нерівномірність прибуття вантажів у пункти перевалки, що викликає або простій перевантажувальних засобів, або надмірне завантаження їх і простій рухомого складу того виду транспорту, що допустив надмірне неузгоджене зосередження підвозу вантажу в пункти перевалки;

· певну систему організації потоків рухомого складу взаємодіючих видів транспорту, що забезпечує підвезення до пунктів перевалки встановленої кількості вантажів кожним видом транспорту із взаємопогоджуваними інтервалами їх прибуття;

· організацію роботи пунктів перевалки на базі єдиного комплексного технологічного процесу станцій і портів, контактних графіків і чіткої системи своєчасної взаємної інформації про підхід рухомого складу

· забезпечення перевалочних пунктів у необхідній кількості порожнім рухомим складом.

5. Можливі форми технологічної взаємодії залізничного й водного транспорту

При здійсненні перевізного процесу в змішаному сполученні існують наступні форми взаємодії:

1. Організація руху поїздів і суден за спеціалізованим взаємопогоджуваним розкладом із прибуттям у пункт перевалки приблизно в той же час.

При такій системі будуть мінімальні простої рухомого складу обох видів транспорту, й створюються найбільш сприятливі умови для здійснення прямого варіанта перевалки вантажів. Якщо вантажопідйомність судна дорівнює вантажопідйомності декількох потягів, то ці потяги повинні прибувати з інтервалами, рівними часу на подачу, розвантаження й прибирання попереднього поїзда. Цей варіант є найбільш ефективним, найбільш досконалою формою організації перевізного процесу в змішаних сполученнях. Однак він важко здійснений, особливо при залізнично-морських сполученнях, в силу складності узгодження точного часу прибуття морських суден. Реальність прибуття поїздів з певними вантажами в строго встановлений графіком час залежить від відстані пунктів навантаження до пункту перевалки вантажів.

2. Погоджене підведення поїздів і суден у транспортні вузли з вантажами певного призначення по періодах доби (у першій або в другій половині доби; у першій, другій, третій або четвертій чверті доби). При більших відстанях перевезення вантажу залізничним і водним транспортом підхід рухомого складу планується по напівдобам, а при менших по чвертям діб. Поїзди при цьому можуть направлятися в пункти перевалки як за спеціалізованими нитками графіка, так і звичайним порядком. При цій формі узгодження може здійснюватися прямий варіант перевантаження вантажів.

3. Прибуття поїздів і суден у пункти перевалки здійснюється без узгодження часу їхнього прибуття. При цьому на основі взаємної інформації про підхід рухомого складу встановлюється найбільш доцільний варіант перевалки. Перевалка здійснюється переважно з вивантаженням вантажів через склади. Але частина вантажів і при цій формі технологічної взаємодії може перевантажуватися за прямим варіантом. Перевалка деяких вантажів (нафтопродукти, сплавний ліс та ін.) здійснюється тільки через склади (перевалочні бази).

Список використаної літератури

1. Міщенко М.І., Хімченко А.В., Вороніна І.Ф., Судак Ф.М. «Загальний курс транспорту», 2010р., 325с., Донецьк

2. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В., «Загальний курс транспорту» Книга 2, 2007р., 504с., Київ

Размещено на Allbest.ru