Ремонт струмоприймача ТЛ-13У1-01

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Призначення та конструкція

Струмоприймач служить для передачі електричної енергії від контактного дроту до обладнання електропотягу.

На електропотягах встановленні струмоприймачі ТЛ-13У1-01, які складаються з наступних основних вузлів:

-основання 6 (мал. 1.1);

-рухомої системи ,що складається з нижніх 1 та верхніх 2 трубчостих рам; струмоприймача ремонт електропотяг

- верхнього вузла ,що складається з полозу 8 та кареток 9;

- механізма підьйому та спускання струмоприймача.

На основані закреплені чотири кронштейни 5 з ізоляторами 4, через які струмоприймач кіплять на даху вагону. Престоновкою кронштейнів на основанні забеспечує розмір (1450x1980 мм), необхідний для встановлення струмоприймача.

При подачі стислого повітря в цилиндр пневмоприводу 5 (мал. 1.2) поршні 11 приводу расходятся, стиская опускаючі пружини 10 и поворачуючі вали 8. При цьому вали 8 через тяги 7 поворачують валы 9, на які додатково діють зусиля поднімаючих пружин 2. Поворачуючись під дією поднімаючих пружин и поршней, валы 9 поднімають нижню та верхню рами струмоприймача з полозом. зусилля прижиму полоза поднятого струмоприймача до контактного проводу залжать тільки від зусилля піднімаючих пружин 2. При падінні тиску стислого повітря в циліндрі пневмоприводу стислі опускаючі пружины 10 здвигаються поршні 11, долаючи при цьому зусилля поднімаючих пружин 2, проворачуючи вали 8, спускають рами струмоприймача. Для зменьшення ізносу полозу струмоприймача та контактного дроту на полозі 5 (мал. 1.3) встановленні кутові вставки 2, котрі замінюють по мірі ізносу. Вставки 2 кріпяться на полозі 5 болтами за допомогою притисних планок 1. Для того, щоб виключити попадання контактного проводу за полоз при проході повітряних стрілок, на концях полозу 5 маються концеві скоси 4. Для пом'якщення ударів полозу 8 (див. мал. 1.1) о контактний дріт при подьйомі струмоприймача полоз креплять до верхніх рам 2 за допомогою кареток 9. Каретка (мал. 1.4) являє собою систему шарнирно пов'язаних важілів, забеспечуючих вертикальне переміщення полозу відносно рами струмоприймача у межах 50 мм.

Якість регулювання та правельність работи струмоприймача визначають за статичними характеристиками - графічне зображення залежності зусилля натискання Р від висоти підьйому Н полозу.

Характеристики струмоприймача перевіряють у наступному порядку:

1. У циліндр подають повітря. При цьому струмоприймачь підіймається.

2. Закріпив динамометр, уравновіщують полоз струмоприймача почерзі на висоті 400, 1000, 1500, 1900 мм.

3. Поступово послаблюють натягнення динамометру в кожній точці, ивимірюють зусилля натиску на початку руху полозу вгору, а потім, збільшують натягнення динамометру, зусилля натиску на початку руху полозу донизу.

Регулюють зусилля натягнення підіймаючими пружинами, вращаючи їх на штирях, закріплених на головних валах струмоприймача.

Сизневу регуліровку характеристик струмоприймача виконують перед зимнім та літнім періодом експлуатації, що встановлюється нормативними документами Укрзалізниці та дороги, де експлуатуються електропотяги.

2. Технічні характеристики струмоприймача ТЛ-13У1-01

Номінальна напруга постійного струму......................3кВ

Тривалий допустимий струм :

при русі...............................................500 А

при стоянці ................................................50 А

Максимальна швидкість руху ..........................140 км/год.

Максимальна висота підьйому від складенного стану не меньш 2100 мм

Робоча висота:

максимальна..............................................1900 мм

мінімальна ...............................................400 мм

Час підьйому до максимальної висоти ......................7-10 с

Час опускання з максимальної висоти .....................3,5- 6 с

Величина зусилля статичного натиску на контактний провід :

активного, не меньш........................................60 (6) Н (кгс)

пассивного, не больш .......................................90 (9) Н (кгс)

Тиск стислого повітря :

номінальне .............................................0,5 (5) МПа (кгс/см²)

мінімальне ...........................................0,35 (3,5) МПа (кгс/см²)

Опускаюча сила в рабочому диапазоні не меньш ............. 120 (12) Н (кгс)

Різниця між максимальним та мінімальним зусиллям притиску при одностороньому русі струмоприймача у робочому диапазоні

не більш ...........................10 (1) Н (кгс)

Масса (без ізоляторів) ............................290 кг

Повний хід каретки ........................................50 мм

3. Підготовка до ремонту

3.1 Очищення вузлів і деталей

Для якісного проведення технічного обслуговування, ремонту і фарбування рухомого складу його вузли і деталі повинні бути очищенні від пилу, бруду, старої фарби, корозії і мастила. Це здійснюється різними способами: обмивкою водою під тиском з застосуванням спеціальних емульсій, мастил і паст ( хімічний спосіб ); за допомогою стальних щіток і скребків (механічний); за допомогою скляних шариків або кісткових крихт розпилюють стислим повітрям (пневматичний ) і ультразвуковим способом .

Усі зняті деталі струмоприймача, навіть полози, грузять у металеву корзину і промивають у моїчній машині, а при її відсутності відчищають від бруду та пилу тканиною змоченою у гасі. Зняті підшипники промивають в емульсії виготовленій з підігрітого 10% відробленого мастила, деталі приводу також промивають у керосині і витирають насухо тканиною.

При ремонті редуктора повітряні канали сідла клапанів та самі клапани прочищають загостреною дерев'яною палицею з надітою на її кінець чистою тканиною. Усі деталі крім шкіряних манжетів та катушок електромагнітного вентиля клапану КП-1709, відчищають від бруду і ржавчини промивкою в керосині.

Опорні ізолятори відчищають: фарфорові -у 5% розчині каустичної соди, пластмасові - у 3% розчині щавельної кислоти промиваючи приблизно 40-60 хвилин, потім підігріти водою.

3.2 Дефектація вузлів та деталей

Дефектація - це виявлення дефектів і несправності у вузлах і деталях рухомого складу, які можуть привести до виходу зі строю цього рухомого складу. На струмоприймачах виявлення несправностей і дефектів виконують візуально ( виявлення при огляді ) і вимірюванням ( зрівнюючи основні розміри з розмірами креслення деталей ).

Основання струмоприймача не повинне бути перекошеним, а його елементи не повині мати погнутостей , тріщин , розроблених отворів під болти , та неякісних зварних швів. На ізоляторах дивляться щоб не було тріщин, резинові амортизатори неповину бути ушкоджені або не втратили еластичності . Пружини приводу не повинні мати тріщин, вм'ятин та зазорів між витками більш 1,5 мм .

Важелі приводу не повинні мати в отворах та на робочих поверхнях вироблень. Несправні підшипники замінюють. Рами струмоприймачів не повинні мати погнуті труби, тріщини, прожоги або вм'ятини тяг і основання кареток зі зносом більш 1мм замінюють. По спеціальному шаблону перевіряють профіль каркасу полоза. Вгнутість його на довжину 1мм прямолінійної частини не повинна перевищувати 2мм, а відстань між кінцями його склонів не повинна відрізнятися від креслярських розмірів більш ніж на ± 15мм. Каркаси полозів з товщиною спинок менше 1.5 мм замінюють. Якщо на полози встановленні вугільні вставки то найменша їхня товщина повинна бути не менше 10 мм. Зазор між вставками повинен бути 0,8 мм. Якщо встановленні мідні пластини то їх товщина має бути від 2,5 до5-6 мм. Товщина металокерамічних пластин, як і мідних повинна бути не менш 2.5 мм.

4. Технологічне устаткування що застосовується при ремонті

При ремонті струмоприймача використовують таке технологічне устаткування як:

1. Верстат точильно-шліфувальний ТШ-2

2. Рівнеміри промислового застосування та поплавкові ГОСТ 8.321-78

3. Динамометр ДПУ-0,02-1УХЛ2 ГОСТ 13837-79

4. Ключі гайкові з відкритим зівом двосторонні ГОСТ 2839-80

5. Лінійка-1000 ГОСТ 427-75

6. Лопатка дерев'яна для нанесення розплавленого мастила за місцевими умовами

7. Манометр МТИ з верхньою межею вимірювання1,0МПа, кл. точності 1 ТУ 25.05.1481-77

8. Молотки слюсарні сталеві ГОСТ 2310-77

9. Напилки ГОСТ 1465-80

10. Викрутки слюсарно-монтажні ГОСТ 17199-88

11. Пристосування для знімання характеристики струмоприймача ПР 1050.02.00

12. Рулетка вимірювальна металева ГОСТ 7502-89

13. Секундомір СОСпр-2б-2-000 ТУ-92-1819.0021-90

14. Стенд для ремонту пневмопривода струмоприймача А 2424.00.00

15. Шаблон для правки полоза ПР 1608.00.00

16. Штангенциркуль ШЦ-І-125-0,1 ГОСТ 166-89

17. Щупи-100, набір 2, кл. точності 1 ТУ 2-034-225-87

Примітка - дозволяється використовувати інші типи приладів, апаратури та інструментів, що забезпечують необхідний режим і точність вимірювань.

При ремонті полозів застосовується таке обладнання як: столи для видалення сухого графітного змащення, стенди для ремонту полозів з пневматичними затискачами, пневматичні гайковерти, шаблони для правилики полозів з контролем ширини полозів, пневматичні ножиці для різки контактних пластин, стерильний верстак, прес для гнуття контактних пластин шафи для намащення полозів з витяжним пристроєм. При ремонті кареток застосовується виправне обладнання. При ремонті деталей системи рухливих рам використовуються стелажі для утримання струмоприймачів перед ремонтом і після нього, стенди для ремонту струмоприймачів, універсальні кондуктори для верхніх і нижніх рам, преси для правилики труб.

У відділенні мають бути пробивні стенди на яких випробують опорні ізолятори на пробой з пробивною напругою 100кВ. При ремонті підйомно - опускаючого механізму використовують пристрої для вивершення кінцевих втулок пружин, пневматичний пристрій для розборки циліндрів струмоприймачів.

Рукова з труб проходять іспити в апаратному цеху на діелектричну міцність ( рукав в зборі повинен витримати за 1хв напругу 9,5 кВ змінного струму частотою 50Гц ) на спеціальному стенді .

Якщо якись вузел або деталь струмоприймача потребує зварювання, у відділенні апаратного цеха повинна бути електрозварка або газозварка.

5. Охорона праці і організація робочого місця

Розміри і кордони робочих місць залежать від умов роботи закріплених за Дільницею. В залежності від організації праці й особливостей виробничого процесу визначають робочі місця індивідуальні і групові стаціонарні та рухомі. Організацією робочого місця називають систему заходів необхідних умов для досягнення високої продуктивності праці при мінімальній втомленості робітника і при найкращому використанні техніки. Робоче місце повинне мати основне й допоміжне обладнання (технологічна оснастка), підйомно - транспортні засоби, засоби зв'язку, а також пристрої що забеспечують зручне розміщення технологічної оснастки і матеріалів на робочому місці для виконання основних і допоміжних робіт. Обслуговування робочих місць включає в себе інструктаж, постачання документації, перевірку змащення і ремонт обладнання, постачання матеріалами і інструментами, прибирання і інше.

Техніку безпеки при ПР-3 струмоприймачів повинні досконально знати усі робітники які пов'язані з ремонтом або обслуговуванням струмоприймачів. При знятті полозу рухливі рами повинні бути зачеплені гаком за основання щоб не було самостійного під'єму струмоприймача. Розбираючи важільно пружинний механізм, для запобіжності випадків травматизму, натяжіння під'ємних і опускаючих пружин повинне бути попередньо послаблено. При іспитах пружин можливі їхні розриви, тому їх необхідно закривати запобіжним кожухом. При установці струмоприймача на дах ЕРС напруга з контактного дроту повинна бути знята а сам дріт заземлений.

Вимоги безпеки

4.1 До робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом струмоприймачів безпосередньо на електровозі або в спеціалізованому цеху локомотивного депо, можуть бути допущені тільки особи, які знайомі з будовою, роботою та умовами експлуатації струмоприймачів, а також які пройшли інструктаж з техніки безпеки та мають відповідне посвідчення на право роботи з установками високої напруги.

4.2 Усі роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та усіма видами поточного ремонту струмоприймачів, повинні виконуватись з суворим дотриманням правил та інструкцій з техніки безпеки і виробничої санітарії під час ремонту та експлуатації електровоза.

4.3 Під час проведення ремонтних робіт необхідно виконувати вимоги безпеки, наведені в інструкції по експлуатації 3ТП.000.020 03 ИЭ, ДНАОП 5.1.11-1.17-96 ''Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при експлуатації електровозів, тепловозів і моторвагонного рухомого складу"; НАОП 5.1.11-1.18-89 ''Правила з охорони праці при технічному обслуговуванні та поточному ремонті тягового рухомого складу та вантажопідіймальних кранів''; ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів"; ОСТ 32.20 ''Технічне обслуговування и поточний ремонт електровозів, тепловозів и мотор-вагонного рухомого складу. Загальні вимоги безпеки'' та інших інструкцій з техніки безпеки, чинних в депо.

4.4 Вимоги до захисного заземлення та занулення електроустановок постійного струму повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030. Захисне заземлення та занулення електроустановок постійного струму повинно забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом при торканні до металевих частин.

4.5 Зняття з полозів струмоприймача мастила СГС-О та СГС-Д виконувати в лижному відділенні або в місцях, обладнаних витяжною вентиляцією, яка не допускає поширення пилу в навколишнє середовище.

4.6 Пам'ятати, що мастило СГС-Д пожежо та вибухонебезпечне (на відміну від мастила СГС-О). Бідони з мастилом СГС-Д слід зберігати в установленому місці з щільно закритою кришкою. Забороняється їсти та палити поряд з бідоном мастила. У випадку попадання мастила на шкіру потрібно стерти його серветкою та ретельно вимити руки.

4.7 Випробування на електричну міцність ізоляції елементів струмоприймача, знятого з електровоза, виконувати тільки особам, які мають допуск на проведення випробувань, в заблокованій високовольтній камері, з діючою впродовж всього часу випробувань сигналізацією.

4.8 Приділяти особливу увагу забезпеченню безпеки ремонтника під час розбирання та складання підйомних пружин та опускної пружини в циліндрі пневмоприводу.

4.9 Ці вимоги техніки безпеки є обов'язковими для персоналу, який виконує технічне обслуговування та ремонт струмоприймачів.

4.10 Під час огляду струмоприймача на лінії необхідно переконатися, що контактна мережа знеструмлена роз'єднувачем та заземлена. Огляд виконувати локомотивною бригадою разом з працівниками дистанції енергопостачання.

6. Технологія ремонту

Знос і пошкодження. Струмоприймачів Е.Р.С. працюють в більш важких, ніж інші апарати, умовах, оскільки вони додатково схильні діям з боку контактної підвіски і сил від опору повітряного середовища.

В результаті ненормального взаємодії з деталями контактної мережі в поєднанні з іншими чинниками перекошуються рами струмоприймача , виникають вигини труб рам, ослабляється кріплення нижньої рами, лопаються ізолятори, перекошуються шарніри механізму підйому і опускання, слабнуть і перетираються шунти, виникають тріщини в коробі полоза і деталях кареток.

В ході експлуатації зносяться вали у втулки шарнірних з'єднань, руйнуються і забруднюються підшипники, зносяться і втрачають еластичність манжети поршнів пневматичного приводу, втрачається пружність і ослабляється натягнення пружин, зносяться амортиПерераховані дефекти в поєднанні з порушенням регулювання струмоприймач приводять до порушення натиснення його полоза на контактний дріт. В результаті при підвищеному натисненні відбувається інтенсивний знос накладок, а при зниженому -- погіршується якість електричного контакту, посилюється електроерозія, виклична подгари і оплавлення як накладок струмоприймача, так і контактного дроту.

При неправильному регулюванні клапана струмоприймача останній підійматиметься із значними ударами об контактний дріт і опускається з сильними ударами об раму підстави, що може привести до перекосу рам, появі відколовши і тріщин у ізоляторів, вигину труб, виникненню зламів і тріщин в каретках, вигину полоза і пошкодженню накладок.

В експлуатації мають місце випадки перекриття повітряного рукава і опорних ізоляторів. У ізоляторів ушкоджується глазур, виникають отколи і тріщини.

6.1 Розбирання

Розбирання струмоприймача. Струмоприймач очищають від бруду і старої фарби і встановлюють на спеціальні опорні; тумби, верхні поверхні яких повинні розташовуватися в одній площині. Для запобігання мимовільного підйому струмоприймача його жваву частину скріпляються з рамою спеціальною скобою. Для створення безпечних умов і полегшення розбирання ослабляють натягнення підйомних і опускаючих пружин.

Знімають полоз, каретки, підйомні і опускаючі пружини, пневматичний привід, важелі підйому і опускання, вали, верхню і нижню жваві рами.

Шарнірне з'єднання верхніх і нижніх рам розбирають, використовуючи спеціального знімача.

Для зняття нижньої жвавої рами випрессовывают напівосі і виймають підшипники.

Огляд і ремонт деталей струмоприймачів . Деталі струмоприймача очищають від бруду, старої фарби, підшипники промивають в гасі. Відстукуванням молотком і дротяною щіткою видаляють з полозів старе тверде мастило. Визначають стан деталей і виконують необхідні виміри.

7.2 Ремонт

Підстава струмоприймача не повинна мати перекосу, а його елементи не повинні мати погнутостей, тріщин, розроблених отворів під болти опорних ізоляторів і неякісних зварних швів.

Погнуті швелери підстави виправляють на довідковій плиті. Розроблені отвори під болти заварюють і розсвердлюють. Зварні шви з тріщинами зрубали і накладають знов. Тріщини обробляють і заваривают. Виміряють шаблоном по діагоналі підстави відстані між отворами під болти ізоляторів. Різниця цих відстаней при пластмасових опорних ізоляторах не повинна перевищувати 10 мм При великих відхиленнях один з двох отворів заварюють і розсвердлюють знов.

Контактні поверхні підстави в місцях приєднання наконечників гнучких шунтів і силового кабелю зачищають і облаживают припоєм ПОС-40.

Опорні ізолятори очищають: фарфорові -- в 5% розчині каустичної соди; пластмасові промивають в 3% розчині щавлевої кислоти протягом 40--60 мін і потім гарячою водою. Невеликі сколи закладають цементним розчином або епоксидною смолою. Місця пошкодженої глазурі на довжині менше 10% шляху можливого перекриття на ізоляторах з пластмаси АГ-4 зачищає дрібним скляним папером і офарблює емаллю ГФ-92-ХК, - Місцеві випалювання і сліди оплавлення видаляють дрібним скляним папером і полірують. Фарфорові ізолятори зачищати скляним папером забороняється. Ізолятори з ослабленим кріпленням в армировке перезаливають в спеціальному пристосуванні. Перевіряють електричну міцність відремонтованих ізоляторів.

Гумові амортизації, пошкоджені або втратити еластичність, і стрижні з виробленням або є пошкоджений ний різьбленням замінюють.

Привід струмоприймача розбирають. Підйомні і опускаючі пружини очищають і оглядають. Зазор між витками у пружин більшості струмоприймачів у вільному стані повинен бути не більше 1,5 мм На спеціальному пристосуванні перевіряю жорсткість пружин. Пружини з тріщи нами, вм'ятинами, із зазорами між витками більше 1,5 мм, а також пружини, що втратили необхідну жорсткість, замінюють.

Оглядають важелі важіль-пружинного механізму. Погнуті важелі виправляють. Вироблення на робочій поверхні криволінійних важелів відновлюють наплавленням з подальшою обробкою за профілем. В розроблені отвори важелів і сірьгпружин упресовують бронзові втулки. Несправні підшипники замінюють.

Пневматичний привід розбирають, деталі промивають в гасі і оглядають. Розроблені отвори для штока в поршні відновлюють наплавленням з подальшою обробкою. Бронзову направляючу втулки кришки циліндра з виробленням більше 2,5 мм замінює. Циліндр із зносом внутрішньої поверхні по діаметру більше 0,7 мм ремонтує. Інші можливі несправності деталей приводу і технологія їх усунення, а також перевірка роботи відремонтованого приводу є описаний на початку глави. Після збірки приводу переконуються у відсутності в ньому витоку повітря. При тиску 675 кПа (6,75 кгс/см2) витоку повітря бути не повинно.

Рами, струмоприймача перевіряють на спеціальних стендах-кондукторах. Якщо рама не входить в кондуктор або входить з великим зусиллям, її розбирають. Підлягають розбиранню і рами з послабленим кріпленням труб в кулю нирах, з послабленимими закльопувальними з'єднаннями, з погнутими трубами і за наявності на них тріщин, прожогов або вм'ятин глибиною більше 3 мм

Погнуті труби правлять в горячому стані, нагріваючи місця погнутости газовим пальником, або в холодному стані -- спеціальним гвинтовим пресом. Двотаврові важелі нижніх рам деяких токоприемников виправляють на правильній плиті. Конусні труби нижніх рам правлять на конічних облямовуваннях.

Труби верхніх і нижніх рам з тріщинами, прожогами і вм'ятинами глибиною більше 3 мм замінюють. Дозволяється відновлювати труби з по потужністю сполучних муфт за умови, що число дефектних місць буде не більш одного на трубу і не більше двох на раму. Для цього трубу розрізають по дефектному місцю, надягають сполучну муфту, стягують її болтами, розсвердлюють отвори під заклепки, встановлюють їх і пропоюють краї муфти латунним припоєм або міддю. Товщина стін з'єднай тильних муфт повинна бути не менше 1 мм, а довжина -- 90--120 мм

На трубах нижніх рам допускається залишати вм'ятини глибиною 3 мм, якщо їх на довжині до 150 мм не більше двох і труба не має погнутости. В конусних трубах нижніх рам токоприемников П-3 і П-5 дозволяється

заварювати газовою зваркою тріщини і залишати зварені з двох Зношені місця шарнірів рам відновлюють наплавленням з після дуючої обробкою. Підшипники шарнірних з'єднань для видалення ста рій мастила промивають в гасі, не справні замінюють, справні або знов встановлювані покривають мастилом ЦИАТІМ-201.

Каретку розбирають і перевіряють із стану її деталей. В результаті сприйманих кареткою ударів в місцях вигинів виникають тріщини в бічних стінах утримувачів, зносяться вали, осі і втулки, зривається різьблення кронштейнів полозів, змінюються характеристики пружин.

Осі, вали і втулки тяги і підстави із зносом більше 1 мм замінють. Ослаблюючи латунну втулку осі утримувача випрессовують і встановлюють нову. Нові осі цементують або гартують. Зірване різьблення кронштейнів відновлюють заваркою і нарізкою нового різьблення. Тріщини в утримувачі обробляють, заварюють газовою зваркою і зачищають напилком. Пружини обох кареток повинні мати однакову довжину і однакові характеристики.

Полози звільняють від старого твердого мастила пневматичним зубилом і металевими щітками з пневматичним приводом. Непридатні мідні, металокерамічні пластини або вугільні вставки замінюють. Для зняття пластин гвинти, що кріплять їх до каркаса, зрубують або відкручують. За спеціальним шаблоном перевіряють профіль каркаса. Угнутість його на довжині 1 м прямолінійній частині не повинна перевищувати 2 мм, а відстань між кінцями його схилів відрізняється від креслярських розмірів більш ніж на ±15 мм. Правлять каркаси на спеціальному облямовуванні.

Каркаси полозів з товщиною стін менше 1,3 мм замінює. Зайві отвори для установки контактних пластин, тріщини і надриви в каркасах і прожоги заварюють газовою сваркою або електрозварюванням постійним струмом. Відремонтований каркас знов перевіряють за шаблоном і оцинковують, після чого встановлюють контактні пластини або вугільні вставки. Поверхню каркаса в місцях установки вугільних вставок очищають на сталеструйній установці, омедняют або обуживают.

Нові мідні контактні пластини виготовляють із смугової міді Ml. Місця отворів під гвинти М6 розмічають по кондуктору. Після рассвердловки отвори зенкують під кутом 60° при кріпленні пластин спеціальними гвинтами і під кутом 90° при використовуванні стандартних гвинтів. Установку пластин починають з середини полоза. Вмонтовуючи пластини, стежать, щоб вони щільно прилягали до поверхні каркаса, в місцях стику були на одному рівні і не мали гострих і виступаючих кутів. Зазор між пластинами в місці стику повинен бути не більше 1 мм

При кріпленні пластин до каркаса 2 спеціальними латунними або мідними гвинтами із утворюючою головок 60° гвинти треба встановлювати так, щоб їх головки не виступали над робочою поверхнею пластини або були втоплені, але не більше ніж на 0,75 мм При кріпленні стандартними гвинтами 3 їх головки повинні бути втоплені на 1,5 мм при товщині пластини 5 мм і на 2,5 мм при її товщині б мм

Після установки мідних контактних пластин весь простір між ними на робочій частині полоза заповнюють сухим графітним мастилом СГС-0, забезпечуючою графитизацию і поліровку контактних поверхонь, що поліпшує токосъем і знижує знос як контактних пластин, так і контактного дроту.

Мастило СГС-0 складається з 65 вагових частин графіту і 35 частин кумаронової смоли.

Перед нанесенням мастила полоз нагрівають до температури 140--150 і грунтують одним шаром кумароновой смоли. Мастило нагрівають до температури 170--180 ° і лопаткою наносять на полоз так, щоб шар мастила був трохи вище за поверхню пластин. Коли мастило остигне і затвердіє, її запилюють напилком врівні з пластинами.

Виїмки або прожоги на вугільних вставках запилюють напилком під кутом 20° до горизонталі. Вставки з двома і більш тріщинами або товщиною менш допустимою замінюють.

Знос вугільної вставки 2 перевіряють по нанесеній на ній контрольній ризику. Якнайменша допусти травня товщина вставки Н = 25 мм Крім того, ураховуючи можливу неточність виготовлення каркаса полоза і кріпильних елементів, граничний знос контролюють також по відстані А від робочої поверхні вставки до найближчої частини елементів каркаса, який повинен бути не менше 1 мм влітку, 2 мм взимку і 3 мм при ожеледі.

Нові вставки встановлюють, всуваючи їх з кінця полоза по ластівку хвосту, освіченому пластина мі 1 і 3. Щоб не викликати появи у вставках внутрішніх тріщин, при їх установці не можна допускати сильних ударів. Зазор між вставками повинен бути не більше 0,8 мм, а внутрішні ряди вставок не повинні бути вище зовнішніх. Кінці внутрішнього ряду вставок з кожної сторони запилюють на 5--би мм по довжині і на 3 мм по висоті. Стики вставок і вставок з металевими пластинами рогів запилюють на спеціальній установці. Вставки повинні бути надійно закреплені на полозі, мати подовжніх і поперечних переміщень. Під всі гайки гвинтів і болтів. повинні бути встановлена пружинні шайби.

Размещено на Allbest.ru