Використання спеціалізованної техніки для подолання водних перешкод й переправ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання спеціалізованної техніки для подолання водних перешкод й переправ

ЗМІСТ

1 Загальні відомості про водні перешкоди й переправи

2 Бульдозери

3 Автомобілі водолазної служби

1 Загальні відомості про водні перешкоди й переправи

Водні перешкоди - це ріки, канали, озера й водоймища, лимани, фіорди, протоки, подолані силами ліквідації надзвичайних ситуацій.

У технічній літературі ріки, канали, озера, водоймища й т.п. поєднуються терміном акваторії, тобто водні території. Термін же водні перешкоди - це військовий термін.

У військовій літературі виділяють також термін «перешкоди», яким охоплюють канави, рови, яри, ущелини й т.п., у яких може бути відсутня вода або бути присутнім у кількості, що не впливає на умови подолання цих перешкод.

Значення водної перешкоди й перешкоди, з погляду можливості їхнього подолання, визначається: характером перешкоди або перешкоди й прилягаючої до них місцевості; порою року, доби й стану погоди; заходами супротивника по ускладненню умов подолання водних перешкод або перешкод або характером наслідків надзвичайних ситуацій (паводки, руйнувань гідростанцій і інших екологічно небезпечних об'єктів); характером дій сил і заходами щодо забезпечення подолання водних перешкод і перешкод.

Характер водних перешкод, а в певній мері й перешкод, визначається їхньою шириною, швидкістю плину, глибиною й профілем русла, висотою й крутістю берегів, властивостями ґрунту дна й берегів, наявністю гідротехнічних споруджень (берегових і струмененапрямних дамб, шлюзів і гребель), наявністю бродів, постійних мостів і поромних переправ, судноплавством і наявністю місцевих плавзасобів.

В особливих умовах характер водної перешкоди, крім того, визначається: у паводок і при штучних попусках - інтенсивністю зміни ширини перешкоди, швидкості плину й глибини; при вітровому хвилюванні водної поверхні - його інтенсивністю (бальністю); при льодоході - його характером (шуга, сало, крижини), щільністю й станом крижаного й сніжного покриву, а також температурою повітря.

У практиці водні перешкоди класифікуються по основних ознаках: по ширині, глибині, швидкості плину; інтенсивності вітрового хвилювання; по крутості берегів.

В основу розподілу кожної ознаки на категорії покладений аналіз впливу характеру водної перешкоди на можливість застосування різних переправно-мостових засобів, організації різних видів переправ, видів мостів і способів їхнього будівництва.

У цьому світлі класифікація водних перешкод є фактично механізмом оцінки місцевості й основою для ухвалення рішення на організацію подолання водних перешкод і перешкод.

Ширина водної перешкоди є головним чинником, що характеризує її як перешкода. Від ширини залежить вибір способу переправи, потреба в переправних засобах (вид засобів і їхня кількість), тривалість переправи.

У класифікації, прийнятої в практиці, водні перешкоди розділяються по їхній ширині на наступні категорії:

- дуже вузькі (до 40 м), подолані, в основному, без плаваючих засобів, убрід, по льоду й по механізованих мостах;

- вузькі (від 40 до 100 м.) і середні (від 100 до 250 м.), коли подолання водних перешкод можливо як десантно-поромним способом, так і по мостах;

- широкі (від 250 до 600 м.), коли мостові переправи обладнаються тільки в сприятливих умовах обстановки;

- великі (від 600 до 2000 м.), подолані, в основному, десантно-поромним способом;

- особливо великі (понад 2000 м.), подолання яких ускладнюється відсутністю прямої видимості протилежного берега, що вимагає спеціального навігаційного забезпечення переправи.

Ширина рік не постійна. Вона залежить від пори року й характеру місцевості, по якій ріка протікає. Найбільшої ширини ріки звичайно досягають у повіддя й паводки. Крім того, ширина ріки може бути значно збільшена за рахунок штучних попусків, створюваних у результаті руйнування гідротехнічних споруджень.

Серед дуже вузьких і вузьких водних перешкод в особливу групу варто виділити канали. На судноплавних каналах через круті береги на них, обвалувань і щодо великої глибини не скрізь можливе застосування самохідних переправно-десантних засобів, наплавних і механізованих багатопрогонових мостів. При будівництві мостів через канали звичайно зводяться опори спеціальних конструкцій (рамн і баштові) або застосовуються збільшені прольоти, що відрізняються підвищеною вантажопідйомністю зведення.

Швидкість плину водної перешкоди визначає можливість застосування плаваючих бойових машин і переправних засобів за умовами їхньої керованості на плині, впливає на тривалість рейсів переправних засобів, на вибір способів пересування поромів і на стійкість наплавних мостів.

По швидкості плину вони класифікуються на водні перешкоди:

- зі слабким плином (до 0,5 м/с), що не впливає на використання всіх типів плавзасобів;

- із середнім плином (від 0,5 до 1,0 м/с), коли застосовуються, в основному переправно-мостові засоби;

- с швидким плином (від 1,0 до 2,0 м/с), коли ускладнюється застосування поромних переправ з табельних засобів;

- с дуже швидким плином (понад 2,0 м/с), коли неможливе застосування самохідних переправних засобів, поромні переправи обладнаються при втриманні поромів на плині за допомогою тросових систем; наплавні мости експлуатуються з обмеженням їхньої вантажопідйомності й пропускної здатності; неможливе будівництво низьководних мостів; поромні переправи тільки на судах річкового флоту.

Швидкість плину може різко зрости в результаті руйнування гідротехнічних споруджень, сильних зливових дощів у верхів'ях ріки й інших стихійних лих. Вітрове хвилювання на водних перешкодах при певному ступені його інтенсивності , що характеризується висотою (h), довжиною хвилі (l) і періодом її коливання (t), може значно ускладнювати експлуатацію переправних засобів і наплавних мостів або повністю виключати можливість їхнього застосування.

При хвилюванні від 1 до 2-х балів (( = 5-15 м., h = 0,25-0,75 м., t = 2-3 c) застосування переправних засобів істотно ускладнюється.

При хвилюванні від 2-х до 3-х балів (( = 15-25 м., h = 0,75-1,25 м., t = 3-4 c) табельні самохідні переправні засоби застосовуються зі спеціальним устаткуванням, пороми й наплавні мости при зниженні їхньої вантажопідйомності.

При хвилюванні понад 3-х балів переправа на табельних переправних засобах неможлива.

Глибина водної перешкоди в значній мірі визначає спосіб переправи й можливість зведення низьководних мостів.

По глибині водні перешкоди класифікуються на:

- дрібні (до 1,5 м.), коли можлива переправа вбрід (колісна техніка - до 0,8 м., гусенична - до 1,5 м.);

- глибокі (від 1,5 до 5 м.), переправа вбрід неможлива, можливе будівництво низьководних мостів;

- дуже глибокі (понад 5 м.), коли можлива переправа десантно-поромним способом, а також по наплавних і комбінованих мостах і практично неможливе будівництво низководних мостів.

У паводок у результаті руйнування гідротехнічних споруджень і при інших стихійних лихах глибина водної перешкоди може істотно зростати.

Крутість берегів водної перешкоди може обмежити використання різних переправно-мостових засобів, різко знизити успіх їхнього застосування або викликати необхідність виконання значного обсягу робіт по пристрої з'їздів і виїздів на трасах переправ і на підходах до мостів.

По крутості берегів водні перешкоди розрізняють на перешкоди:

- з пологими берегами (до 15⁰), коли вихід техніки й самохідних переправних засобів не утруднений;

- із крутими берегами (від 15 до 25⁰), які переборюються танками й технікою на їхній базі;

- зі стрімчастими берегами (понад 25⁰), коли необхідне встаткування з'їздів і виїздів.

Льодохід на водній перешкоді при певній його щільності (відношення сумарної площі льоду до площі водної поверхні) викликає значні ускладнення в застосуванні переправно-мостових засобів. В умовах льодоходу із щільністю від 0,2 до 0,4 необхідний захист переправних засобів від льоду, використання спеціальних способів пересування по воді й проведення інших інженерних заходів. При щільності льодоходу більше 0,4 застосування переправних засобів стає неможливим.

Льодостав на водній перешкоді може бути нестійким, стійким і з достатньою або ослабленою міцністю льоду, що буде мати місце, зокрема, при підвищенні температури повітря (при відлигах і навесні).

Основним змістом подолання водної перешкоди силами МНС є процес переправи, тобто процес переміщення сил яким-небудь способом з одного берега на іншій.

Переправою називається ділянка водної перешкоди із прилягаючої до нього місцевістю, обладнаний для подолання водної перешкоди. Залежно від обстановки, характеру водної перешкоди, наявності переправно-мостових засобів і конструкцій розрізняють наступні види переправ:

- десантні (на табельних самохідних переправно-десантних засобах, на судах річкового флоту, на десантних і рибацьких човнах, на місцевих плавзасобах, уплав);

- поромні (на самохідних поромах; на поромах, що збираються з понтонних парків; на поромах, що збираються з місцевих плавзасобів і матеріалів);

- мостові (по постійних мостах, наплавним, низководним, висоководним і механізованим мостам);

- убрід, по дну й по глибоких бродах;

- крижані переправи.

По призначенню розрізняють: основні й запасні переправи.

Основними називаються ті переправи, по яких пропускаються сили МНС. Запасні переправи обладнаються або підготовляються до встаткування для дублювання (заміни) основних переправ на випадок їхнього руйнування або виникнення умов, що перешкоджають їхньої подальшої експлуатації.

Переправа техніки на переправах здійснюється або переривчасто - рейсами переправно-десантних засобів, поромів понтонних парків, місцевих плаваючих засобів, виготовлених з місцевих матеріалів, або колонами по переправах безперервної дії: по мостах, бродах, крижаних переправах і т.п.

Найважливішими експлуатаційними характеристиками переправи є: категорія вантажопідйомності переправи (для десантних, поромних, мостових і крижаних переправ), ємність переправи (для десантних і поромних переправ) і число смуг руху техніки (для мостових і крижаних переправ) і переправ убрід; пропускна здатність переправи, тобто кількість одиниць техніки, що може бути переправлене на даній переправі за одна година.

2 БУЛЬДОЗЕРИ

Бульдозери застосовують для зведення насипів, розробки виїмок, грубого планування місцевості, засипання траншів і ровів, обвалування споруджень, а також для різних підготовчих робіт: розчищення місцевості від чагарнику, дрібнолісся і каменів, корчування пнів.

Бульдозери прийнято класифікувати по наступних ознаках: способові установки відвала, типові ходової частини, потужності двигуна або номінальному стискальному зусиллю, типові привода або керування відвалом. По способі установки відвала бульдозери розділяють на машини з неповоротним, поворотним і універсальним відвалами. До першого відносять бульдозери (рис. 1), у яких у процесі роботи змінюється тільки кут різання, інші ж установочні кути залишаються постійними.

Рисунок 1 - Схема роботи бульдозера з неповоротним відвалом: а - транспортне положення; б - положення різання ґрунту і нагромадження призми на відвалі; в - положення переміщення призми ґрунту

У бульдозерів з поворотними відвалами змінюються кут установки відвала в плані (рис. 2, а) і кут перекосу відвала у вертикальній площині (рис. 2, б), а з універсальним відвалом - усі кути.

Рисунок 2 - Кути установки бульдозерних відвалів: а - кут установки відвала в плані; б - кут перекосу відвала у вертикальної площини

По типі ходової частини бульдозери розділяються на гусеничні і колісні. По потужності двигуна і стискальному зусиллю відповідно до вимог стандартів класифікація бульдозерів наведено у табл. 1.

Таблиця 1 - Класифікація бульдозерів по потужності двигуна і номінальному стискальному зусиллю

По типу привода або керування відвалом розрізняють бульдозери з гідравлічним і канатним керуванням. У бульдозерів з гідравлічним керуванням роботою відвалів керують один, два або більш гідроциліндрів, у канатних- однобарабанні фрикційні нереверсивні лебідки з канатно-блоковими системами, що приводяться в дію від валів добору потужності трактора. Для виконання підготовчих робіт бульдозери можуть оснащуватися додатковими видами робочого устаткування.

Бульдозери можуть розробляти немерзлі і мерзлі попередньо розпушені ґрунти. Як базові машини для бульдозерів найчастіше використовують гусеничні трактори з двигунами потужністю від 50 до 800 кВт, рідше - колісні трактори або тягачі потужністю 75-1200 кВт.

У залежності від умов роботи застосовуються відвали різних конструкцій (рис. 3): прямі, з бічними зубами для рихлення ґрунту, універсальні, совкові, сферичні і короткі прямі.

Прямі відвали (рис. 3, а) мають пряму утворюючу, невеликі вигнуті бічні щитки і ножі для зменшення зносу щитків. Ножі відвала звичайно складаються з двох частин і снабжени виступаючими вперед змінними кутовими ножами. Такими відвалами розробляють немерзлі ґрунти.

Відвали з бічними зубами для рихлення ґрунту (рис. 3, б) використовуються для роботи у важких ґрунтових умовах (ґрунт містить кам'янисті включення) бульдозерами важкого і надважкого типу. Зуби в них висуваються гідроциліндрами нижче ножів на 20-30 см.

Рисунок 3 - Конструкції бульдозерних відвалів: а - прямі; б - з бічними зубами для рихлення ґрунту; в - універсальний; г - совковий; д - сферичний; е - короткий прямій

Універсальні відвали (рис. 3, в) застосовуються для планувальних робіт у ґрунтах з порушеною структурою (розпушених).

Совкові відвали (рис. 3, г) мають бічні щитки, що знижують утрати ґрунту при переміщенні. Застосовують них при переміщенні ґрунту на великі відстані.

Сферичні відвали (рис. 3, д) застосовуються для розробки ґрунтів середньої щільності. Вигнута в плані форма відвалів передбачена для косого різання ґрунтів, при якому знижується величина опору різанню. За рахунок виступаючих уперед кінців відвала обсяг призми волочіння збільшується на 20-30% у порівнянні з прямим відвалом.

Короткі прямі відвали (рис. 3, е) призначаються для бульдозерів-штовхальників.

Бульдозерне устаткування з канатним керуванням для занурення в ґрунт повинне мати значну масу. У бульдозерів з гідроприводом (рис. 4) відвал занурюється в ґрунт не тільки під дією сили ваги, але і примусово гидроциліндрами. Це дозволяє знизити масу відвала, полегшити умови роботи машини, зменшити витрати часу на набір призми волочіння і підвищити продуктивність машини. Для роботи в щільних ґрунтах і для руйнування мерзлої кірки відвали забезпечуються змінними зубами.

Сила тяги базової машини передається на відвал бульдозерного устаткування через раму. Рами виконуються різних типів: нерозрізні (двошарнірні), розрізні (трьохшарнірні) і ін.

Рисунок 4 - Гусеничний бульдозер з гідравлічним керуванням відвала

У військових бульдозерів штовхаючи рами (балки) робляться короткими, а для полегшення керування і підвищення профілюючих якостей устаткування з переду відвала встановлюється лижа.

Як базові машини використовуються колісні тягачі КЗКТ-538ДП. Машини оснащуються одним (БКТ) або двома (БКТ-РК2) видами робочого устаткування.

Бульдозер БКТ (рис. 5) складається з базової машини, бульдозерного устаткування і гідроприводу. Малі габаритні розміри і маса устаткування дозволили розмістити його в передній частині машини. Бульдозерне устаткування складається з відвала, двох напіврам, що штовхають, двох підкосів і лижі. Відвал є неповоротним. Змінюючи довжину підкосів можна регулювати кут різання. Товщина стружки, що зрізується, установлюється вручну.

Рисунок 5 - Компонувальна схема колісного бульдозера БКТ: 1 - лижі, 2 - відвал, 3 - підкоси, 4 - штовхаюча рама; 5 - гідроциліндр; 6 - базова машина

водний перешкода переправа бульдозер

Бульдозер-розпорошувач БКТ-РК2 (рис. 6) має бульдозерне і розпорошувальне устаткування і призначене для планування площ, уривки котлованів, засипання виїмок, пристрою спусків до переправ, розчищення доріг від снігу, розпушування ґрунтів, корчування пнів, витягу з ґрунту великих кам'янистих включень, а також для виконання функцій тягача при роботі з причіпним дорожнім устаткуванням (скреперами, ковзанками і т.п.).

Рисунок 6 - Бульдозер-розпорошувач БКТ-РК2

Основними частинами бульдозеру-розпорошувача є базова машина, бульдозерне і розпорошувально-корчувальне устаткування, гідропривід та зчіпний пристрій. Базова машина і бульдозерне устаткування аналогічні однойменним елементам БКТ. Розпорошувально-корчувальне устаткування розміщається в кормовій частині машини і складається з двох кронштейнів кріплення, рами з двома упорами, поперечної балки і чотирьох зубців-розпорошувачів. Привід устаткування здійснюється двома гідроциліндрами.

3 АВТОМОБІЛІ ВОДОЛАЗНОЇ СЛУЖБИ

Відділення водолазної служби забезпечує проведення наступних аварійно-рятувальних операцій:

- пошуково-рятувальних і аварійно-рятувальних протягом 24 годин на глибині до 20 м при температурі води від 0,5 до 37° С на значному видаленні від берега;

- по рятуванню людей, що терплять нещастя на крижинах;

- по пошуку і витягу затонулих предметів;

- по обстеженню акваторій, підвідної частини гідротехнічних споруджень;

- по виконанню під водою монтажних, слюсарних і такелажних робіт;

- заправлення аквалангів стисненим повітрям на місці проведення пошуково-рятувальних робіт.

Автомобіль водолазної служби АВС-6(3307) (рис. 7) призначений для доставки до місця проведення пошуково-рятувальних робіт особового складу і спеціального устаткування і спорядження, а також для транспортування катера «Прогресс-2М» на спеціальному причепі (рис. 8).

Рисунок 7 - Автомобіль водолазної служби АВС-6(3307)

Рисунок 8 - Катер водолазної служби «Прогрес-2М»

водний перешкода водолазний техніка бульдозер

Таблиця 2 - Тактико-технічні характеристики АВС-6(3307)

Размещено на Allbest.ru