Паливна система дизеля КамАЗ-740

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Значне зростання автомобільного парку нашої країни викликає збільшення об'єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів (Україна на другому місці в Європі з продажу нових автомобілів). Виконання цих робіт вимагає великих трудових витрат і залучення великого числа кваліфікованих робочих. У зв'язку з цим людей, що потребують якісної діагностики і ремонту свого автомобіля, стало значно більше, і професія автослюсаря стає все більш затребуваною на вітчизняному ринку праці.

Разом з цим для якісного техобслуговування потрібна нова апаратура, як ремонтна, так і діагностична. Механізація робіт по техобслуговуванню і ремонту автомобілів з використанням досконалішого устаткування полегшує і прискорює багато технологічних процесів, але при цьому від обслуговуючого персоналу потрібне хороше засвоєння певних прийомів і навиків, знання пристрою автомобіля і уміння користуватися сучасними пристосуваннями, інструментами і контрольно-вимірювальними приладами.

Проте застосування сучасного устаткування не виключає застосування загальнослюсарних операцій, навиками яких повинен добре володіти кожен робочий, що займається обслуговуванням і ремонтом автомобільної техніки.

У відновленні автомобільних деталей знаходять застосування такі методи як наплавлення, металізація, електролітичне нарощування, застосування полімерових матеріалів і багато інших, чіткі уявлення про яких необхідні автослюсареві.

Тому, бути хорошим автослюсарем у наш час - це не тільки знати де у автомобіля двигун, але й уміти його ремонтувати.

Великовантажні автомобілі КАМАЗ, призначені для перевезення різних вантажів в основному на великі відстані, відрізняються високою економічністю і експлуатаційною надійністю, комфортабельністю робочого місця водія.

Ці переваги визначаються цілим рядом конструктивних достоїнств і високим рівнем технології виготовлення і контролю на всіх етапах виробництва, за що я і поважаю дану марку вантажних автомобілів.

Масове виробництво автомобілів сімейства КАМАЗ почалося в 1976 р. В ході їх виробництва відладжувалися технологічні процеси, удосконалювалася конструкція автомобілів, підвищувалася їх якість і надійність, накопичувався і пильно вивчався досвід експлуатації і ремонту автомобілів.

Камське об'єднання випускає вантажівки різного призначення, типу і вантажопідйомності. На основі базових автомобілів створюються і майже щорічно поступають в експлуатацію нові моделі і модифікації.

Сімейство автомобілів КАМАЗ включає машини з колісними формулами 6х4, 4х2 і 6х6 і з різними потужностними і ваговими параметрами. Кожен тип автомобілів має своє забарвлення: бортові автомобілі-тягачі - блакитну, сідельні тягачі - червону, самоскиди - оранжеву, хоча за бажанням замовника може бути й інший колір.

Тема моєї дипломної роботи - паливна система дизеля КамАЗ-740. Я вибрав двигун саме цієї марки, оскільки її продукція має незаплямлену репутацію як у себе на батьківщині (в Росії), так і в Україні.

I. Пристрій паливної системи дизеля КамАЗ-740

Призначення

Призначення паливної системи в дизелях - своєчасно подавати в циліндри чисте повітря і дизельне паливо в розпорошеному стані. Злагоджена робота всіх компонентів системи забезпечує плавну і економічну роботу двигуна, дозволяє економити паливо і проводити більше потужності.

Дизельне паливо.

Д. Т. Більш дешеве, ніж бензин. Випускається 3 марки: Л (Літнє), З (Зимове) і А (Арктичне) (У Україні можна зустріти тільки Л і З). За змістом сірки ДТ підрозділяють на 2 види: з масовою часткою сірки не більше 0.2 % і не більше 0.5%. Також в критерії дизельного палива входить температура спалаху (для літнього) і температура замерзання (для зимового). Приклади: ДТ Л-0.2-40 означає, що це дизельне паливо, літнє, з масовою часткою сірки до 0.2 % і температурою спалаху 40?С; ДТ З-0.5 мінус 35 означає, означає, що це дизельне паливо, зимове, з масовою часткою сірки до 0.5 % і температурою замерзання -35?С.

Якість ДТ оцінюють цетановим числом. Дизельне паливо порівнюють з сумішшю з двох палив: цетана і альфа-метілнафталіна. Цетан має найменший період запізнювання займання (для нього цетанове число умовно прийняте як 100), а альфа-метілнафталін - найбільший (цетанове число для нього прийняте як 0). Якщо випробовуване паливо запалало як суміш з 45 % цетана і 55 % альфа-метілнафталіна, то цетанове число для такого палива приймають рівним 45. Термін зберігання - 5 років з дня виготовлення.

2. Загальна схема системи живлення

Система живлення дизеля служить для подачі в циліндри двигуна повітря і палива. Паливо подається під певним тиском, в певний час (кут випередження подачі палива) і в певній кількості залежно від навантаження двигуна. Система живлення дизеля складається з 2 основних систем: подачі повітря і паливної системи.

Особливістю паливної системи дизеля КАМАЗ-740 є наявність в ній двох паливопідкачуючих насосів. Насос, встановлений на кронштейні коробки передач, має тільки ручний привід, а другий - укріплений на насосі високого тиску - має два приводи: ручний і механічний.

Розглянемо шлях палива «від початку до кінця»:

При роботі двигуна паливо з бака поступає по паливопроводу у фільтр грубого очищення, потім підходить до трійника і через паливопровід - до підкачуючого насоса на насосі високого тиску. Цей насос нагнітає паливо до фільтру тонкого очищення, а з нього - до впускної порожнини насоса високого тиску. Від нього паливо під великим тиском поступає через паливопровід до форсунок відповідно до порядку роботи циліндрів (1-5-4-2-6-3-7-8). Паливо, не використане в насосі високого тиску, і повітря, що потрапило в систему, відводяться через перепускний клапан насоса і зливний клапан фільтру тонкого очищення по паливопроводам в паливний бак. У системі також є 3 паливопровода з трійником, потрібні для відведення в бак палива що просочився між розпилювачем і голкою.

3. Утворення горючої суміші в дизелях

Час, що відводиться на процес утворення суміші в дизелях, дуже мало. Та й паливо поступає в нагріте стисле повітря, запалав не відразу. Між початком подачі палива і його займанням проходить деякий проміжок часу, званий періодом затримки займання. Тривалість цього періоду залежить від сорту палива, його властивостей і від конструктивних особливостей двигуна. Чим значніше період затримки, тим більша кількість палива накопичується в камері згорання. Після займання воно швидко згорає, що приводить до різкого збільшення тиску на поршневу групу. Двигун в цьому випадку працює нерівно, із стукотами, його деталі інтенсивно зношуються. Погане паливо може привести до детонації в камері згорання, із-за чого може бути істотно пошкоджений циліндр, шатун і інші деталі КШМ.

Дрібне розпилювання і завихрення палива приводить до зменшення періоду затримки займання. Чим швидше дизель, тим більше цетанове число має бути в паливі, яке для нього застосовується (чим вище цетанове число, тим швидше паливо запалало і швидше згорає).

Утворення суміші в дизелях відбувається безпосередньо в камері згорання. У стисле гаряче повітря вприскується порція розпорошеного ДТ. Якщо в камеру згорання подавати рівно стільки повітря, скільки теоретично необхідно для згорання даної порції палива, то двигун працюватиме з димленням. Це пояснюється тим, що повністю змішати паливо з необхідною кількістю повітря дуже складно. Для цього повітря подають значно більше теоретично необхідної норми. Але збільшення коефіцієнта надлишку повітря приводить до зменшення потужності двигуна і погіршує його економічні показники. Краще, якщо згорання палива відбувається при найменшому значенні коефіцієнта надлишку повітря. Мінімальне значення цього коефіцієнта (з бездимною роботою двигуна) дорівнює 1.6 - 1.7 для дизеля з нероздільною камерою згорання і 1.3 - 1.4 - з вихровою.

Одній з особливостей утворення горючої суміші в дизелях є те, що при різних навантаженнях в камеру згорання поступає одна і та ж кількість повітря з різною кількістю палива, отже, при малих навантаженнях паливо згорає повністю, а при їх збільшенні значення коефіцієнта надлишку повітря зменшується і погіршується процес згорання палива.

Для поліпшення утворення суміші в дизелях застосовують неподілені камери згорання і розділені (на 2 об'єми) камери згорання (вихрові і передкамери). У неподілені камери згорання (вони розташовуються в днищі поршня) паливо подають під великим тиском 50 - 100 МПа. Це дозволяє отримати тонке розпилювання палива, хороше перемішування з повітрям, достатню повноту згорання, і двигун розвиватиме найбільшу потужність. У розділених камерах згорання створюється інтенсивне завихрення повітря, що сприяє кращому утворенню суміші і дозволяє подавати паливо через форсунки з меншим тиском 12.5 - 18.5 МПа.

4. Елементи паливної системи.

Загальна схема:

Мал. 1: 1 - фільтр тонкого очищення палива; 15-18 і 23-28 - паливопроводи; 5 - насос високого тиску; 6 - форсунка; 8 - фільтр грубого очищення палива; 9 - паливний бак; 11 і 28 - паливопідкачуючі насоси; 19 - кран відбору палива до підігрівача, 21 і 22 - трійники

У паливній системі дизеля КАМАЗ-740 застосовують фільтри грубого і тонкого очищення палива. Очищення палива для дизелів має особливо велике значення, оскільки ДТ досить густе і його важче очистити від механічних домішок, чим бензин. Від чистоти палива залежить надійність роботи двигуна, оскільки паливна апаратура змащується самим паливом. Найдрібніші домішки можуть вивести з ладу плунжерні пари, нагнітальні клапани, форсунки і так далі Тому на нафтобазах ДТ відстоюють, перш ніж відпускати споживачам.

А) Фільтр грубого очищення палива

На малюнку 2 для порівняння приведені креслення фільтрів грубого очищення палива двигунів ЯМЗ-236 (а) і КАМАЗ-740 (б). Я розгляну будову тільки КамАЗ-івського фільтру:

Мал. 2 1 - зливна пробка; 2 - елемент, що фільтрує; 3 - корпус; 4, 7 і 13 - отвори; 5 - кришка; 6 - пробка; 8 - прокладка; 9 - розпилювач: 10 - відбивач; 11 - сітка, що фільтрує; 12 - заспокоювач.

Фільтр встановлений з лівого боку на рамі автомобіля. У кришці є пробка для видалення повітря і два отвори, в яких вкручують штуцера для підведення і відведення палива. Паливо, що поступає до фільтру грубого очищення, подається до розпилювача 9 і закінчується по відбивачеві 10 в корпус 3. Крупні механічні домішки і вода осідають на дні корпусу, а паливо, яке пройшло через сітку, що фільтрувала 11, поступає по центральному отвору в паливопровід і до паливопідкачуючого насосу.

Б) Фільтр тонкого очищення палива

Мал. 3 а - ЯМЗ-236; би - КАМАЗ-740;

1 - зливна пробка; 2 - пружина елементу, що фільтрує; 3б 11б 13 і 14 - прокладки; 4 - елемент, що фільтрує; 5 - корпус; 6 - стрижень; 7 - кришка; 8 і 12 - пробки; 9 - штуцер з отвором, що калібрується; 10 - болт.

Фільтр встановлений у верхній частині паливної системи (на правій задній стороні двигуна). У нім збирається повітря, що проникло в систему і видалялося в бак разом з частиною палива, що подається насосом.

Елементи, що фільтрують, виготовлені із спеціального паперу, працюють паралельно. У кришці фільтру є зливний клапан, що відкривається при надмірному тиску 130-170 кПа.

Фільтруючі елементи з часом засмічуються і їх гідравлічний опір зростає. Тому їх треба періодично міняти, а сітку фільтру грубого очищення палива - очищати і промивати.

В) Паливопідкачуючий насос поршневого типу

Мал. 4 а - конструкція; б - схема перепускання палива; у - схема надходження палива в насос і подачі його до фільтру тонкого очищення.

1 - втулка; 2 - шток штовхача; 3, 8, 18 і 22 - пружини; 4 - штовхач; 5 - вісь ролика; 6 - ролик; 7 - випускний клапан; 9 і 16 - прокладки; 10 і 23 - пробки; 11 - корпус циліндра; 12 - циліндр; 13 - поршень; 14 - шток поршня; 15 - рукоятка; 17 - втулка циліндра ручного насоса; 19 - впускний клапан; 20 - поршень; 21 - корпус насоса; 24 - ексцентрик; - 25 і 26 - канали; А - порожнина під поршнем; Б - порожнина над поршнем.

Для подачі палива з бака через фільтри до насоса високого тиску в двигуні КамАЗ-740 застосовують два паливопідкачуючих насоса поршневого типу.

Паливопідкачуючий насос, встановлений на скриньці перештовхувачів, має тільки ручний привід, а той, що встановлений на насосі високого тиску ручний і механічний. Ручним приводом користуються для заповнення паливом фільтрів, паливопроводів і видалення повітря з системи. Якщо виникають проблеми з пуском дизеля, то потрібно скористатися ручним приводом паливопідкачуючого насоса:

При переміщенні поршня 13 рукояткою 15 вгору в циліндрі 12 створюється розрідження, відкривається впускний клапан 19, і паливо поступає всередину циліндра. При переміщенні поршня 13 вниз він тисне на паливо, впускний клапан закривається, а випускний клапан 7 відкривається, і паливо подається до фільтру тонкого очищення. Після прокачування системи ручним насосом поршень 13 опускають вниз і намотують рукоятку 15 на різьбовий хвостик циліндра; поршень щільно притискається до рукоятки 16.

При роботі двигуна діє механічний привід паливопідкачуючого насосу. На мал. 4 (би і в) показаний шлях палива при роботі механічного приводу, в якому задіяний ексцентрик 24, ролик 6 штовхача 4 поршень 20 і клапани 7 і 19.

Паливопідкачуючий насос подає палива більше, ніж необхідно для роботи двигуна. Якщо хід поршня насоса буде весь час постійним, то тиск в паливопроводі сильно зросте. При зменшенні витрати палива двигуном тиск в порожнині Б підвищується, і стисла пружина не може долати протитиск палива. Внаслідок цього хід поршня зменшується, і відповідно знижується подача палива насосом. Штовхач 4 при цьому вільно переміщається в обидві сторони. У міру збільшення витрати палива двигуном тиск в порожнині Б зменшується, хід поршня збільшується, і подача палива насосом зростає.

Г). Паливний насос високого тиску

Мал. 5 1- корпус; 2- провідне зубчате колесо; 3- сухар; 4- фланець провідного зубчатого колеса; 5 і 25- шпонки; 6-ексцентрік приводу паливопідкачуючого насосу; 7 і 24- гайки; 8- проміжне зубчате колесо; 9 і 17- пальці; 10- кришки регулятора; 11- зубчате колесо регулятора; 12- державки вантажів; 13- осі вантажів; 14- груз; 15- наполегливий шарикопідшипник; 16- муфти; 18- верхня кришка; 19- важеля пружини; 20- перепускний клапан; 21- втулки рейки; 22- рейки; 23- муфти регулювання випередження уприскування палива; 26- самопіджимний сальник; 27- кришки підшипника; 28 - роликопідшипник; 29- кулачковий вал; 30- ролик штовхача; наполеглива втулка; 32- п'яти штовхача; 33- пружини; 34- плунжер; 35- впускний отвір; 36- корпус секції; 37- нагнітальний клапан; 38- штуцери; 39- втулки плунжера; 40- важелі рейок

Насос подає через форсунки в камеру згорання необхідні порції палива в строго певні моменти. За принципом дії насоси, вживані на дизелях, відносяться до золотникового типу з постійним ходом плунжера і регулюванням кінця подачі палива. Число секцій паливного насоса відповідає числу циліндрів двигуна. Кожна секція обслуговує один циліндр. Паливний насос дизеля КамАЗ-740 має вісім секцій об'єднаних в одному корпусі. Він розташований між рядами циліндрів і приводиться в дію від зубчатого колеса колінчастого валу. На одному кінці валу приводу паливного насоса встановлено зубчате колесо, а інший кінець валу сполучений з відцентровою муфтою випередження уприскування палива. За два обороти коленвала кулачковий вал насоса робить один оборот, і паливо подається у всі циліндри.

Паливний насос високого тиску дизеля КАМАЗ-740 відноситься до насосів золотникового типу. На відміну від насосів на 6-циліндрових дизелях, цей насос V-образный, а отже, має деякі конструктивні особливості. При використанні рядних насосів на багатоциліндрових двигунах виявляється їх недолік - збільшення довжини насосів. Застосування V-подібних насосів дозволяє зменшити довжину кулачкового валу, підвищити його жорсткість і збільшити тиск уприскування палива 70 МПа.

Кут розвалу насоса = 75?. Робота насоса високого тиску дуже складна і не стосується моєї спеціалізації, тому я детально її описувати не буду. У скороченні його робота виглядає таким чином: При обертанні кулачкового валу куркульок набігає на ролик штовхача, який переміщає плунжер у втулці вгору, при цьому здійснюючи складний «зворотно-поступально-обертальний» рух; при русі плунжера вниз відбувається наповнення паливом надплунжерного простору, а при русі вниз - подача палива через паливопровід до форсунки під великим тиском (18 МПа). Залежно від навантаження двигуна кулачковий вал провертається на деякий кут уздовж своєї осі за допомогою муфти випередження подачі палива, розташованої на протилежній від приводу насоса стороні кулачкового валу.

Режим роботи дизеля залежить від кількості палива, що подається в циліндри секціями насоса за один хід плунжера. При повороті плунжерів у втулках на деякий кут змінюється кількість палива, що подається.

Повертаючи кулачковий вал можна змінювати кут випередження подачі палива для всього насоса. При повороті валу у напрямі його обертання цей кут зменшується, а у зворотному напрямі - збільшується. В процесі роботи дизеля кулачковий вал повертається на деякий кут автоматично - відцентровою муфтою випередження уприскування палива. Насос починає подавати паливо в камеру згорання ще тоді, коли кривошип коленвала не доходить на деякий кут до Верхньої Мертвої Точки (ВМТ). Цей кут називають кутом початку подачі палива насосом. Форсунка подає паливо в камеру згорання циліндра трохи пізніше за насос унаслідок деякого розширення паливопроводів, незначної стисливості палив і невеликих витоків в насосі і форсунці.

Правильна величина кута випередження дуже важлива для надійної і економічної роботи двигуна. При зміні його в будь-яку сторону зменшується потужність двигуна і зростає знос його деталей. Наприклад, його збільшення на 8?. (рання подача палива) жорсткість роботи двигуна зростає в 1,5 - 2 рази, а знос циліндрів - майже в 2,5 разу! Тому потрібно своєчасно перевіряти і, якщо необхідно, регулювати кут випередження подачі палива насосом.

Д) Форсунка

Для порівняння приведено 2 форсунки: дизеля ЯМЗ-236 - (а) і КАМАЗ-740 - (б).

Мал. 6 1- голки розпилювача; 2- мідна шайба; 3- кільцева порожнина; 4- розпилювача; 5- накидна гайка; 6- штифта; 7- кульки; 8- корпусу; 9- штанги; 10- тарілки пружини; 11- пружини; 12- регулювальний гвинт; 13- стакана пружини; 14- контргайки; 15- ковпака; 16- прокладки; 17- втулки; 18- сітчастий фільтр; 19- ущільнювача штуцера; 20- штуцера; 21 і 23- каналів; 22- кільцева проточка; 24- місячний стакан; 25- головки блоку циліндрів; 26- проставка; 27- кільце ущільнювача; 28- регулювальні шайби; 29- опорна шайба.

Насос подає паливо в камеру згорання при певному тиску і в дрібнорозпиленому вигляді. На дизелях застосовують форсунки декількох типів; відкриті або закриті, з розпилювачем, що має одне або декілька отворів. Закриті форсунки можуть бути штифтові або безштифтові. На дизелі КАМАЗ-740 застосовують закриті безштифтові форсунки. Такі форсунки називають закритими, оскільки форсунки (сопла) в розпилювачі закриті голкою і лише у момент уприскування палива сполучаються з камерою згорання. Для виходу палива розпилювач має чотири отвори діаметром 0.34 мм.

Принцип роботи форсунки полягає в наступному: паливо поступає у форсунку через штуцер 20 і йде по каналу до кінця голки 1; коли сила тиску в порожнині 3 перевищує силу опору пружини 11, голка піднімається, відкриваючи сопла - у цей момент відбувається уприскування палива в камеру згорання. Коли тиск в порожнині 3 падає, голка опускається, щільно притискаючись до сідла в розпилювачі.

Паливо, яке просочилося між голкою і розпилювачем, відводиться в порожнину пружини, потім через отвір поступає в зливну трубку, сполучену з отворами ковпака форсунки.

5). Система подачі і очищення повітря дизеля КАМАЗ-740.

На цьому дизелі застосований очисник повітря без масла, двоступінчатий, з автоматичним відсмоктуванням пилу і змінним фільтруючим елементом.

а- система подачі повітря; б- очисник повітря; 1- ковпака; 2- труби повітрозабірника; 3- індикатора; 4- лівий впускний трубопровід; 5- вхідна труба; 6- очисника повітря; 7- патрубка відсмоктування пилу; 8- вихідна труба; 9- борту кузова; 10- кабіни; 11- корпусу очисника повітря; 12- елемент, що фільтрує; 13- вхідний патрубок; 14- кільце ущільнювача; 15- клямки; 16- утримувача елементу, що фільтрує; 17- гайки кріплення елементу, що фільтрує; 18- кришки; 19- вихідний патрубок. Мал. 6

Схема роботи системи така: повітря через сітку в ковпаку 1 по трубах поступає в очисник повітря 6, де різко змінює напрям і через гофрований картон поступає через трубу 8 у впускний трубопровід 4 двигуни. Крупні механічні частинки при цьому відсисаються відпрацьованими газами в атмосферу через патрубок 7 унаслідок розрідження в нім (патрубок 7 сполучений з випускним трубопроводом двигуна).

Орієнтовний термін служби елементу, що фільтрує, складає 1000 ч. Для оцінки стану елементу, що фільтрує, на лівому впускному трубопроводі встановлений індикатор. При засміченні картону, що фільтрує, у впускному трубопроводі зростає розрідження (більше 70 КПа), індикатор спрацьовує, і його червоний прапорець фіксується напроти вікна, указуючи на необхідність заміни або промивки фільтруючого елементу.

Розгерметизація системи впускання повітря і відсмоктування неочищеного повітря скорочують термін служби дизеля в десятки разів. Тому при роботі на автомобілі зі встановленим на ньому двигуні КамАЗ-740 (наприклад, КамАЗ-5320) потрібно періодично знімати і оглядати елемент, що фільтрує. Наліт пилу на внутрішній стороні елементу - ознака бракування. В цьому випадку промивка не допоможе - його необхідно замінити.

6) Система випуску відпрацьованих газів автомобіля КамАЗ-5320.

На автомобіль КамАЗ-5320 встановлюють двигун КамАЗ-740, тому для прикладу я приведу схему будови і роботи системи випуску саме цього автомобіля.

1 - двигун; випускний трубопровід; 3 і 4 - ліва і права приймальні труби; пневматичні циліндри гальмівної системи; 6 - допоміжні гальмівні механізми; 7 - трійник; 8 - гнучкий металевий рукав; 9 - глушник; 10 - рама; 11 - перфорована труба; 12 - фланець приймального патрубка; 13 і 16 - передня і задня стінки корпусу глушника; 14 - корпус глушника; 15 - випускний патрубок; 17 - розширювальна або резонаторна камера. Мал. 7

Відпрацьовані гази по випускних 2 трубопроводам поступають в приймальні труби 3 і 4, які сполучені в трійнику 7. До глушника 9 підходять по гнучкому металевому рукаву 8. У корпусі 14 глушника є три камери 17, де гази розширюються, їх тиск і швидкість зменшуються, і по патрубку 15 гази виходять в атмосферу.

7). Паливопроводи

У паливній системі дизеля застосовуються паливопроводи низького і високого тиску. Перші призначені для підведення палива з бака через фільтри до паливопідкачуючого насосу, насосу високого тиску і відведення надлишків палива в бак. Виготовлені вони з латунних і сталевих трубок і приєднуються до приладів порожнистими болтами, а контактні поверхні ущільнюються мідними шайбами завтовшки 1.5 мм.

Паливопроводи високого тиску сполучають форсунки і насос високого тиску. Всі вони мають однакову довжину і виконані із сталевих трубок із зовнішнім діаметром 7 мм і внутрішнім - 2 мм. Їх кінці виготовлені висадкою у формі конуса і прикручені накидними гайками з шайбами до конусних гнізд штуцерів паливного насоса і форсунок. Щоб уникнути поломок від вібрації, паливопроводи прикріплюють спеціальними скобами і кронштейнами.

дизельний двигун ремонт фільтр паливо

II. Ремонт системи живлення

Прилади системи живлення дизельного двигуна, що поступили в ремонт, спочатку миють у ванні з гасом, очищають волосяними щітками, а потім розбирають. При розбиранні застосовують різного роду знімачі, пристосування, вибивання з мідними наконечниками. Після розбирання всі деталі миють в мийній установці, у ванні з гасом або в ультразвуковій установці і очищають, застосовуючи різні інструменти. Потім їх обдувають стислим повітрям або витирають чистими серветками, контролюють і сортують згідно технічним умовам.

Найбільш поширеними дефектами паливного бака є тріщини і вм'ятини. Незначні тріщини запаюються м'яким або твердим припоєм. Великі тріщини або пробоїни бака ремонтують накладенням латок, які припаюють або приварюють. Перед ремонтом паливні баки ретельно очищають від грязі, іржа і видаляють пари бензину. Для цього внутрішню поверхню бака спочатку промивають гарячим 5 %-м розчином каустичної соди, потім 5 %-м розчином нашатирного спирту.

Вм'ятини стінок бака усувають витягуванням запалого місця припаяним прутком або проштовхуванням зсередини. Великі вм'ятини усувають молотком і облямовуванням. Для цього з боку, протилежній вм'ятині, вирізують з трьох сторін прямокутне вікно і відгортають вирізану частину так, щоб був вільний доступ інструменту всередину бака. Після усунення вм'ятини відігнуту частину стінки відгортають на місце і запаюють твердим припоєм або заварюють. Після ремонту паливний бак піддають опресовуванню водою під надмірним тиском 0.03-0.05 Мпа.

Основними дефектами деталей паливних насосів, насосів-форсунок і форсунок є: знос і пошкодження робочих поверхонь деталей плунжерної пари (паливний насос високого тиску), знос робочих поверхонь клапанів і їх сідел, втрата пружності пружин. У форсунок відбувається закоксовання і знос елементів розпилювача.

Ремонтом паливного насоса високого тиску займаються слюсарі-паливщики. Після ремонту і заміни деталей паливні насоси і насоси-форсунки збирають, приробляють, регулюють і випробовують на стендах.

Знос робочих поверхонь клапанів і їх сідел, нагнітального клапана і сідла, поверхні корпусу і замочної голки розпилювача форсунки відновлюють притиранням за допомогою притиральних паст. Добре притерті клапани не повинні відриватися від сідел під дією власної маси. Рекомендується сферичну поверхню контрольного клапана насоса-форсунки притирати спільно з його гніздом.

Зношені шестерні підкачуючого насоса, сальники і прокладки не відновлюються - їх слід замінити. Забруднені фільтри очищають і промивають в дизельному паливі.

Пошкоджені паливопроводи низького тиску часто не ремонтують, а міняють, а паливопроводи високого тиску міняють завжди. Якщо пошкодження паливопровода відбулося в дорозі, і немає можливості його замінити, то місце тріщини або розриву можна туго перев'язати ізоляційною стрічкою.

III. Охорона праці

При роботі із слюсарними інструментами потрібно звернути увагу на їх стан і придатність до використання. Якщо рукоятка інструменту тріснула (молотка, стамески і тому подібне), то його не можна використовувати. В цьому випадку потрібно зажадати у начальства замінити інструмент. Молотки, викрутки, мітчики і тому подібне з сильно зношеними або пошкодженими робочими поверхнями також не підлягають експлуатації.

При роботі з ріжучими інструментами потрібно обов'язково надягати рукавиці - якщо не на обидві руки, то хоч би на ту руку, якою ви тримаєте заготівку. Також при роботі з великими або важкими заготовками і при роботі на нерівній поверхні (або ж коли не можна поставити заготівку в стійке положення) потрібно надягати рукавиці. Їх також слід обов'язково надягати при роботі з гострими предметами або із заготовками з гострими краями, при роботі з пальниками, іноді - з паяльником, а також з речовинами, дратівливими для шкіри (при тривалому контакті з бензином).

Якщо відбулася ситуація, коли людина поранилася, потрібно обробити рану будь-яким медичним антисептиком (краще спрей, якщо немає - зійде традиційний йод або зеленка), а при попаданні грязі або шкідливих речовин в рану потрібно обробити її перекисом водню, потім обмазати йодом шкіру навколо рани і перебинтувати. Якщо поріз глибокий - потрібно звернутися до кваліфікованого медпрацівника (черговий в медпункті). Навіть якщо рана не глибока, не слід нехтувати заходами безпеки, оскільки в неї можуть потрапити шкідливі речовини, здатні перетворити дрібну подряпину на серйозне запалення або навіть викликати зараження крові.

При термічних опіках 1 ступеня потрібно промити уражену ділянку шкіри антисептиком, а потім обробити спиртом або одеколоном. Не можна проколювати міхури і зривати шматки одягу, що прилипнув до тіла (їх потім відмочують і безболісно знімають лікарі). Полум'я можна гасити водою, піском, власним тілом, катаючись по землі. При хімічних опіках не можна допускати контакту ураженої шкіри з водою, якщо точно не відомо, що це за речовина. Одяг, що просочився хімічними речовинами, знімають з потерпілого. Якщо ця хімічна речовина реагує з водою або її склад невідомий, потрібно накласти суху пов'язку, якщо не реагує - промити струменем води протягом 10-15 хв., поки не зникне специфічний запах. При попаданні шкідливих речовин в дихальні шляхи потрібно промити горло 3% розчином борної кислоти. Щоб уникнути опіків, потрібно носити спеціальний одяг при роботі з легко займистими і небезпечними хімічними речовинами.

Працедавець зобов'язаний стежити за якістю інвентарю, який він видає своїм працівникам, а також за безпекою умов праці. Інакше працівник має право подати скаргу на працедавця з відшкодуванням збитку, якщо він був причинений унаслідок невиконання обов'язків працедавцем.

Якщо відбулася ситуація, в результаті якої працівник підприємства отримав виробничу травму, йому зобов'язані виплатити грошову компенсацію. Якщо працівник не отримує відповідну компенсацію, то він може звернутися до суду з відповідним позовом і правом стягнути цю виплату з працедавця. Компенсація не виплачується, якщо травма була нанесена умисне або унаслідок необережності травмованого.

IV. Список літератури

1) «Автомобили КамАЗ: Техническое обслуживание и ремонт» Москва, «Транспорт», 1988. В. Н. Барун, Р. А. Азаматов, Е. А. Машков и др. с. 3

2) «Основи охорони праці» Київ, «Вікторія», 2001. Л. Е. Винокурова, М. В. Васильчук, М. В. Гаман. с. 141-142

3) «Техническое обслуживание и ремонт автомобилей» Москва, «Высшая школа», 1983. Ю. И. Боровских, В. М. Кленников, В. М. Никифоров и др. с. 98-100

4) «Устройство автомобиля» Москва, «Машиностроение», 1987. Е. В. Михайловский, К. Б. Серебряков, Е. Я. Тур. с. 140-157

Размещено на Allbest.ru