Технічне обслуговування та ремонт карбюраторів

Тема: ТО ТА РЕМОНТ КАРБЮРАТОРІВ

ЗМІСТ

1 Карбюратор К-88А

2 Карбюратор ВАЗ-2105

2.1 Регулювання холостого ходу

2.2 Регулювання приводу карбюратора

2.3 Розбирання та складання карбюратора

2.4 Регулювання та перевірка карбюратора після збірки

3 Ремонт карбюраторів

Перелік використаної літератури

1 КАРБЮРАТОР К-88А

На восьмициліндровому двигуні автомобіля ЗИЛ-130 установлено карбюратор К-88А (рис. 1.1.), що має дві змішувальні камери, кожна з яких живить чотири циліндри. Поплавцева камера, її корпус 18 з повітряною заслінкою 16, економайзер і прискорювальний насос - спільні деталі для обох камер карбюратора.

Рисунок 1.1 - Схема карбюратора К-88А 1 - головний жиклер; 2 - поплавець; 3 - корпус поплавцевої камери; 4 - голчастий клапан; 5 - сітчастий фільтр; 6 - канал балансування поплавцевої камери; 7 - жиклер холостого ходу; 8 - повітряний жиклер головної дозувальної системи; 9 - розпилювач головної дозувальної системи; 10 - малий дифузор; 11 - великий дифузор; 12 - нагнітальний клапан; 13 - порожнистий гвинт; 14 - отвір розпилювача прискорювального насоса; 15 - отвір у повітряній заслінці; 16 - повітряна заслінка; 17 - запобіжний клапан; 18 - корпус поплавцевої камери; 19 - кульковий клапан економайзера; 20 - штовхач клапана економайзера; 21 - шток клапана економайзера; 22 - планка; 23 - шток поршня прискорювального насоса; 24 - тяга; 25 - поршень; 26 - зворотний клапан; 27 - серга; 28 - важіль дросельних заслінок; 29 - жиклер повної потужності; 30 - дросельні заслінки; 31 - гвинти регулювання холостого ходу; 32, 33 - відповідно регульований круглий і нерегульований прямокутний отвори системи холостого ходу; 34 - корпус змішувальних камер.

Поплавцева камера сполучається каналом 6 із вхідним патрубком карбюратора, над яким розташовано повітряний фільтр. Це запобігає збагаченню пальної суміші (в разі забруднення повітряного фільтра) внаслідок збільшення перепаду розріджень у дифузорах і поплавцевій камері. Такі поплавцеві камери називаються балансованими.

У змішувальній камері встановлено малий 10 і великий 11 дифузори. Двома дифузорами досягається підвищення швидкості повітря в малому дифузорі при порівняно невеликому загальному опорі потокові повітря.

Компенсація складу суміші в карбюраторі К-88А здійснюється пневматичним гальмуванням палива.

Дросельні заслінки 30 обох змішувальних камер, жорстко закріплені на одній осі, відкриваються одночасно.

Під час пуску й прогрівання холодного двигуна закривають повітряну заслінку 16. Водночас за допомогою важелів і тяг, які з'єднують повітряну заслінку з валиком дросельних заслінок, трохи відкриваються дросельні заслінки 30. У змішувальних камерах створюється велике розрідження. В результаті подаватимуться велика кількість палива з кільцевих щілин малих дифузорів 10 та емульсія з отворів 32 й 33 системи холостого ходу [2].

У разі несвоєчасного відкриття повітряної заслінки після перших спалахів робочої суміші в циліндрах двигуна повітря, що надходить крізь запобіжний клапан 17 отвір 75 у повітряній заслінці, не допустить надмірного збагачення суміші.

На малій частоті обертання колінчастого вала (режим холостого ходу) дросельні заслінки 30 прикриті, тому швидкість повітря й розрідження в дифузорах 10 невеликі, й паливо не витікатиме 3 їхніх кільцевих щілин. За дросельними заслінками створюється велике розрідження, що передається крізь отвори 32 в емульсійні канали, а з них до жиклерів 7 системи холостого ходу. При ньому паливо з поплавцевої камери надходить крізь головні жиклери 1 до жиклерів холостого ходу.

Повітря, що надходить крізь верхні отвори жиклерів системи холостого ходу, перемішується з паливом. Утворена емульсія рухається емульсійними каналами й крізь отвори 32 виходить у за дросельний простір обох змішувальних камер. Коли дросельні заслінки відкриті, крізь отвори 33 підсмоктуватиметься повітря, що поліпшить емульгування палива. В міру відкривання дросельних заслінок зростатиме зрідження біля отворів 33, і з них також надходитиме емульсія, що забезпечить плавний перехід від роботи двигуна з малою частотою обертання колінчастого вала до роботи під навантаженням.

Перехід від холостого ходу до малих і середніх навантажень здійснюється збільшенням відкриття дросельних заслінок. Система холостого ходу плавно зменшує подачу емульсії. В цей час зростають швидкість руху повітря й розрідження в дифузорах, а отже, починає працювати головний дозувальний пристрій. Паливо з поплавцевої камери надходить крізь головні жиклери / і жиклери 29 повної потужності, змішується з повітрям, що потрапляє крізь повітряні жиклери 8, і у вигляді емульсії виходить крізь кільцеві щілини малих дифузорів. Повітря, що надходить у розпилювачі 9 крізь повітряні жиклери 8 і жиклери 7 системи холостого ходу, сповільнює підвищення розрідження біля головних жиклерів 1 і жиклерів 29 повної потужності. Завдяки цьому гальмується витікання палива з головних жиклерів, і пальна суміш збіднюватиметься до потрібного складу [3].

У разі повного навантаження двигуна збагачення суміші забезпечується економайзером. Як тільки дросельні заслінки 30 майже повністю відкриються, шток 21 натисне на штовхач 20 і відкриє кульковий клапан економайзера 19. Завдяки цьому збільшиться приплив палива до жиклерів 29 повної потужності, суміш збагатиться, й двигун розвине повну потужність.

У разі різкого відкриття дросельних заслінок короткочасне збагачення суміші, потрібне для швидкого розганяння автомобіля, забезпечується прискорювальним насосом. Різке відкривання Дросельних заслінок супроводжується швидким переміщенням униз важеля 28, серги 27 і тяги 24, а заразом і планки 22, яка через пружину Швидко відпускає шток 23 з поршнем 25. Тиск під поршнем зростає, зворотний клапан 26 закривається, й відкривається нагнітальний клапан 12. Паливо під тиском проходить крізь отвір порожнистого гвинта 13, а потім у вигляді тонких струменів впорскується крізь отвори 14 у змішувальні камери. Нагнітальний клапан 12 не дає повітрю надходити в колодязь прискорювального насоса під час швидкого піднімання поршня 25 насоса, а паливу - підсмоктуватися з колодязя прискорювального насоса в змішувальні камери при великій частоті обертання колінчастого вала й постійному положенні дросельних заслінок.

Передача зусилля від планки 22 на поршень 25 прискорювального насоса через пружину потрібна для затяжного впорскування палива й захисту деталей під час різкого відкривання дросельних заслінок [2].

2 КАРБЮРАТОР ВАЗ-2105

На автомобілі ВАЗ-2105 установлюється карбюратор 2108-1107010 емульсійного типу, двухкамерний, з падаючим потоком. Має збалансовану поплавкову камеру, дві головні дозуючі системи, збагачувальний пристрій (еконостат) із пневмоприводом, систему відсмоктування картерних газів за дросельну заслінку, патрубок для подачі розрідження до вакуумного регулятора розподільника запалювання, автономну систему холостого ходу з економайзером примусового холостого ходу з електронним керуванням по частоті обертання колінчатого вала двигуна.

Дросельна заслінка другої камери має пневматичний привід, повітряна заслінка має діафрагмовий пусковий пристрій для запуску холодного двигуна. Прискорювальний насос діафрагмового типу, з механічним приводом подає паливо в першу камеру.

Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин і викидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.

Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором - робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор - у разі перезбіднення суміші, в глушник - у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані гази набувають темного кольору.

Поширена причина несправності карбюратора - встановлення жиклерів невідповідної пропускної спроможності.

Причини перезбагачення суміші:

­ високий рівень палива в поплавцевій камері;

­ викручування й випадання жиклерів;

­ засмолення повітряних жиклерів;

­ негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;

­ неповне відкривання повітряної заслінки.

Причини перезбіднення суміші:

­ зменшення подачі бензину;

­ підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;

­ мала подача бензину в карбюратор;

­ пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапанів;

­ нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;

­ низький рівень бензину в поплавцевій камері;

­ заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;

­ засмічення паливопроводів і фільтрів.

Надмірне збагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром [4].

2.1 Регулювання холостого ходу

Елементи регулювання холостого ходу двигуна включають гвинт 2 (рис. 2.1.), що визначає склад суміші, і гвинт 1, що регулює кількість суміші.

Щоб тримач не порушував заводського регулювання, на гвинти напресовані обмежувальні пластмасові втулки, що дозволяють повертати гвинти тільки на півоберта.

Якщо з втулками не вдається відрегулювати зміст С у відпрацьованих газах, то викручуючи гвинти, зламайте голівки втулок, виверніть гвинти, зніміть з них втулки і знову заверніть гвинти в карбюратор [2].

Примітка. На заводі установлюються втулки синього, а на станціях технічного обслуговування - червоного кольору. Регулювання холостого ходу проводиться на прогрітому двигуні (температура охолодної рідини 90-95°С и оливи 75-90°С) з відрегульованими зазорами в механізмі газорозподілу і з правильно відрегульованим кутом випередження запалювання.

Рисунок 2.1 - Гвинти регулювання системи холостого ходу карбюратора 2108-1107010 1 - гвинт кількості суміші; 2 - гвинт якості суміші.

Регулювання проводити в наступному порядку:

- гвинтом 1 (див. рис. 2.1.) установити по тахометру стенда частоту обертання колінчастого вала 820-900 хв-¹,

- гвинтом 2 добийтеся концентрації С у відпрацьованих газах, у межах 0,5-1,2% при даному положенні гвинта 1;

- гвинтом 1 відновити частоту обертання колінчастого вала 820-900 х-¹,

- при необхідності гвинтом 2 відновити концентрацію С 0,5-1,2%;

- напресуйте на гвинти обмежувальні пластмасові втулки, орієнтуючи шліци втулок відносно установочних виступів [2].

2.2 Регулювання приводу карбюратора

При цілком натиснутій педалі 16 (рис. 2.2.) дросельна заслінка першої камери повинна бути цілком відкритою і важіль дросельної заслінки не повинний мати додаткового ходу. При відпущеній педалі дросельна заслінка повинна бути цілком закрита. Якщо цього нема, то налагодити положення педалі і дросельної заслінки можна зміною довжини тяги 8, згортаючи або навертаючи наконечник.

Рисунок 2.2 - Привод керування карбюратором 2108-1107010 1 - рукоятка тяги керування повітряною заслінкою; 2, 17 - ущільнювачі; 3 - тяга приводу повітряної заслінки; 4, 14 - поворотні пружини; 5 - гвинт кріплення поворотної пружини; 6 - поперечна тяга; 7 - проміжний важіль; 8 - подовжня тяга; 9 - скоба кріплення тяги; 10 - кронштейн кріплення валика; 11, 13-важелі; 12-валик; 15 - стопорна шайба;16 - педаль керування дросельними заслінками.

Одночасно перевірте і при необхідності відрегулюйте довжину, тяги 6. Міжцентрова відстань її наконечників повинна бути 80 мм.

Тягу 3, приводи повітряної заслінки і її оболонку необхідно закріпити так, щоб при цілком витягнутій рукоятці 1 заслінка була цілком закрита, а при утопленій рукоятці цілком відкрита [3].

2.3 Розбирання та складання карбюратора

Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або неетильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.

Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця. Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

Зніміть поворотну пружину 8 (рис. 2.З.). Розшплинтуйте й від'єднайте від важеля дросельної заслінки першої камери тягу зв'язку з трьохплечим важелем 3. Від'єднайте шток 9 пневмопривода від важеля приводу дросельної заслінки другої камери. Зжавши пружину телескопічної тяги 4, від'єднайте її від триплечого важеля 3.

Вивернувши гвинти кріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора кришку з прокладкою, намагаючись не зашкодити її і поплавець.

Вивернувши гвинти кріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора корпус дросельних заслінок, намагаючись не зашкодити запресовані в корпус перехідні втулки паливо-повітряних каналів карбюратора і гнізда втулок. Обережно від'єднайте теплоізоляційну прокладку.

Рисунок 2.3 - Вид на карбюратор 2108-1107010 з боку приводу дросельних заслінок 1 - повітряна заслінка; 2 - пусковий пристрій; 3 - трьохплечий важіль керування повітряною заслінкою; 4 - телескопічна тяга; 5 - мікроперемикач; 6 - важіль приводу дросельних заслінок; 7 - важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 8 - поворотна пружина; 9 - шток пневмоприводу; 10 - пневмопривод дросельної заслінки другої камери

Карбюратор збирається в послідовності, зворотному розбиранню. При цьому звертайте увагу на наступне:

- поплавець повинен вільно повертатися на своїй осі, не зачіпаючи стінок камери;

- голчастий клапан повинен вільно ковзати у своєму гнізді без перекосів і заїдань, а повідець клапана не повинен перешкоджати руху язичка поплавця.

Щоб при зборці не переплутати місцями жиклери першої і другої камер, звертайте увагу на маркірування жиклерів і при їхній установці користуйтеся таблицею тарировочних даних.

Головні повітряні жиклери 3 (див. рис. 2.4.) мають маркірування на верхній площині головки жиклера (наприклад, «170»), що позначає діаметр отвору жиклера (1,70 мм).

Рисунок 2.4 - Схема головної дозуючої системи карбюратора і еконостата (розпилювач зконостата знаходиться в другій камері карбюратора. На схемі він умовно показаний у першій камері) 1 - емульсійний жиклер еконостата; 2 - емульсійний канал еконостата; 3 - повітряний жиклер головної дозуючої системи; 4 -повітряний жиклер еконостата; 5 - паливний жиклер зконостата; 6 - голчастий клапан; 7 - вісь поплавця 8 - кулька запірної голки; 9 - поплавець; 10 - поплавкова камера; 11 -головний паливний жиклер; 12 - емульсійний колодязь; 13- емульсійна трубка; 14 - вісь дросельної заслінки першої камери; 15 - канавка золотника; 16 - золотник: 17 - великий дифузор; 18 - малий дифузор; 19 - розпилювач.

На головних паливних жиклерах 11 цифри наносяться на бічній поверхні («170») і теж позначають діаметр отвору жиклера (1.07). Емульсійні трубки першої і другої камер у карбюратора даного автомобіля однакові. Однак на інших моделях автомобілів вони можуть бути іншими. Тому на циліндричній поверхні, у нижній частині трубок, наносяться цифри (наприклад, «F15»), що позначають номер тарировки трубки.

На малих дифузорах 18 також маються цифри (наприклад, «4,5»), що позначають номер тарировки отвору розпилювача. У паливних жиклерів холостого ходу цифри вибиваються на циліндричному паску (наприклад, «50» чи «60») і вказують діаметр отвору (0,50 чи 0,60 мм).

Установка пневмопривода дросельної, заслінки другої камери. Приєднувати шток 8 (див. рис. 2.5.) до важеля 6 на осі дросельної заслінки другої камери необхідно в наступному порядку:

- поверніть дросельну заслінку другої камери у вертикальне положення;

- натисніть до упора на шток 8 пневмоприводу і, утримуючи втулку 11 від провертання, викручуючи або закручуючи шток, відрегулюйте його довжину так, щоб отвір у наконечнику штока 8 виявився проти штифта на важелі 6;

- надягніть шток 8 на штифт важеля 6 і закріпіть стопорною шайбою;

- закріпити шток 8 контргайкою, утримуючи іншим ключем втулку 11 від провертання [5].

Рисунок 2.5 - Схема приводу дросельних заслінок карбюратора 2108-1107010 1 - жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі першої камери; 2 - важіль приводу дросельних заслінок; 3 - важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери; 4 - важіль,що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 5 - жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі другої камери; 6 - важіль,зв'язаний з важелем 9 через пружину; 7 - вісь дросельної заслінки другої камери; 8 - шток пневмопривода; 9 - важіль керування дросельною заслінкою другої камери; 10 - канал підведення розрідження в пневмопривод;11 - втулка штока; 12 - пневмопривод дросельної заслінки другої камери.

2.4 Регулювання та перевірка карбюратора після збірки

Положення дросельних заслінок. Часткове відкриття дросельної заслінки першої камери, при якому верхній вусик важеля 3 (рис. 2.6., а) стикається з важелем 2, повинно бути 6±0,1 мм.

Рисунок 2.6 - Регулювання положень дросельних заслінок карбюратора 2108-1107010 а - часткове відкриття дросельної заслінки першої камери; б - повне відкриття дросельних заслінок; 1 - важіль на осі дросельної заслінки другої камери; 2 - важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 3 - важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери; 4 - важіль приводу заслінок; 5 - дросельна заслінка першої камери; 6 - дросельна заслінка другої камери.

Цей розмір можна відрегулювати підгинанням верхнього вусика важеля 3. Величина максимального відкриття дросельної заслінки першої камери (13±0,5 мм) регулюється підгинанням нижнього вусика важеля 3.

Повне відкриття дросельних заслінок перевіряється поворотом важелів їхнього приводу в положення до упора [3]

Величина максимального відкриття дросельної заслінки другої камери (15±0,5 мм) регулюється загортанням чи відверненням штока пневмопривода.

Положення мікроперемикача регулюється при відкритій повітряній заслінці. Мікроперемикач 3 (рис. 2.7.) повинний виключатися при повороті важеля 2 по годинній стрілці до упора. При повороті важеля 2 з вихідного положення проти годинникової стрілки до упора у вусик А важеля 1 мікроперемикач повинний включатися.

Рисунок 2.7 - Регулювання положення мікроперемикача 1 - важіль, закріплений на осі дросельної заслінки першої камери; 2 - важіль приводу дросельних заслінок; 3 - мікроперемикач; А - вусик важеля 1.

Для регулювання моменту включення і вимикання мікроперемикача послабте гвинти його кріплення до кронштейна і поверніть відносно-верхнього гвинта в необхідне положення. Потім затягніть гвинти кріплення [5].

Пусковий пристрій. При повороті важеля 1 (рис. 2.8.) проти годинникової стрілки до упора повітряна заслінка повинна бути цілком закрита. Причому в цьому положенні важеля кінець тяги 3 повинний знаходитися наприкінці паза штока 4 пускові пристрої, але при цьому не пересувати шток. Ця вимога виконується підгинанням тяги 3.

Рисунок 2.8 - Регулювання приводу пускового пристрою карбюратора 2108-1107010 1 - трехплечий важіль приводу повітряної заслінки; 2 - повітряна заслінка; 3-тяга пускового пристрою; 4 - шток; 5 - регулювальний гвинт; 6 - дросельна заслінка першої камери; 7 - тяга приводу дросельної заслінки.

При цілком закритій повітряній заслінці дросельна заслінка першої камери повинна бути відкрита на 0,7-0,8 мм (зазор С - відстань між заслінкою і стінкою камери в місці перехідних отворів системи холостого ходу). Цей зазор регулюється підгинанням тяги 7.

Цілком закрита повітряна заслінка повинна відкриватися на 5+05мм (зазор В) штоком пускового пристрою при переміщенні його вручну вправо до упора. Ця величина регулюється гвинтом 5.

Подача палива прискорювальним насосом перевіряється за десять повних ходів (поворотів) важеля 4 приводу дросельних заслінок. Паливо, що вийшло з розпилювача насоса за ці десять ходів, збирається в мензурку. Обсяг його повинний бути 5,25-8,75 см³. Перед початком перевірки зробіть десять спробних ходів важелем для заповнення каналів прискорювальним насоса. Герметичність голчастого клапана перевіряється на стенді, що забезпечує подачу палива до карбюратора під тиском 3О кПа (3 мм вод. ст.). Після установки рівня палива в контрольній пробірці стенда падіння його не допускається протягом 10-15 с. Якщо рівень палива в пробірці знижується, то це вказує на витік палива через голчастий клапан [3].

3 РЕМОНТ КАРБЮРАТОРІВ

Основні дефекти карбюраторів: спрацювання запірного голчастого клапана, втрата герметичності поплавка, спрацювання прохідних перерізів жиклерів і голки головного жиклера, втрата пружності пластин дифузора, спрацювання осей, гладеньких і різьбових отворів.

Карбюратор у складеному вигляді занурюють у ванну з гасом на 25...30 хв і потім ретельно очищають щіткою.

Розбирання карбюратора. Карбюратори розбирають на спеціальних пристроях. Деталі промивають в ультразвукових ваннах гасом або неетильованим бензином і сушать на повітрі. Жиклери розпилювачів і клапани не можна прочищати свердлами або дротом. їх промивають в ацетоні або розчиннику нітрофарб, продувають стиснутим повітрям або сушать на повітрі.

Спрацьований голчастий клапан шліфують або проточують до видалення слідів спрацювань. Гніздо під клапан фрезерують і клапан притирають по гнізду середньою пастою ГОИ або НЗТА номер М10. Герметичність клапана перевіряють на спеціальному пристрої.

Герметичність поплавка перевіряють зануренням у воду температурою 70...80°С. Якщо з нього протягом хвилини з'явилися пухирці повітря, поплавок ремонтують. У місці виступання пухирців шилом розширюють отвір і зливають паливо з поплавка. Паливо, що залишилося, випарюють, і поплавок просушують над спиртівкою. Запаюють отвір м'яким припоєм і знову перевіряють на герметичність. Місце паяння ретельно зачищають, щоб не збільшити масу поплавка більш як на 5%. Пластмасові поплавки перевіряють так само, як і латунні. Тріщини в них заклеюють клеєм БФ-2 або цапонлаком.

Жиклери перевіряють на пропускну здатність за допомогою спеціальних пристроїв. Під постійним напором 1000+2 мм при температурі 20°С замірюють кількість води, яка може пройти через жиклер за одиницю часу. Жиклери, пропускна здатність яких більша від допустимої, як правило, вибраковують, але іноді їх відновлюють: отвір повністю запаюють м'яким припоєм, свердлять отвір номінального розміру на попередньому місці і знову перевіряють на пропускну здатність.

Дифузор змінного перерізу перевіряють спеціально виготовленими шаблонами за типом граничних калібрів. Крила в потрібному положенні встановлюють вручну. Малий дифузор відповідає малій частоті холостого ходу, дифузор повної потужності -- повному повороту осі дросельної заслінки і великий дифузор відповідає найбільшому розміру. Якщо розміри відхиляються від допустимих значень, то дифузор ремонтують. При повному закриванні дросельної заслінки зазор між передаточними і ведучими важелями привода крил малого дифузора повинен дорівнювати 1,2 мм. Регулюють зазор підгинанням передаточного важеля. Розмір дифузора повної потужності регулюють упорним гвинтом кутового важеля. Для цього висвердлюють стопорну чеканку шпильки, вибивають її, а після регулювання ставлять нову шпильку і чеканять її. При збільшенні розміру дифузора повної потужності понад допустимий погіршуються тягові властивості автомобіля, а при зменшенні -- збільшується витрата палива. Спрацьовані кромки крил дифузора відновлюють наклепуванням пластинок.

У пластинчастих дифузорах перевіряють щільність прилягання пластин до граней дифузора і пружність пластин. Допускається зазор між пластиною і гранями дифузора не більш як 0,2 мм на довжині не більш як 25 мм. Пружність пластин перевіряють на спеціальному приладі. Для карбюраторів К-22Г і К.-49А при навантаженні 0,83 Н відхилення стрілки приладу більш як на 5,5° свідчить про втрату пружності пластин. Такі пластини замінюють.

Спрацьовані отвори осей у корпусах дросельної і повітряної заслінок розвертають під осі збільшеного ремонтного розміру.

Корпус карбюратора із зломами в будь-якому місці, а також із спрацьованою різьбою в отворах вибраковують. Жолоблення при-валкових площин корпуса усувають притиранням на плиті або припилюванням і шабруванням по фарбі. Спрацьовані отвори під осі розвертають під збільшений розмір осей або ставлять бронзові втулки з отворами нормальних розмірів.

Складання карбюратора. Складають карбюратор на тих самих пристроях, що й розбирають. Перед складанням деталі промивають в неетильованому бензині і продувають стиснутим повітрям. При складанні особливу увагу слід звертати на справність прокладок і сіток фільтрів. Дросельна й повітряна заслінки повинні відкриватися повністю, легко і без заїдань. Поплавок у поплавцевій камері повинен міститися посередині, вільно рухатися вздовж осі на 0,7 мм і забезпечувати вільний хід голчастого клапана не менш як на 2 мм. Сферична частина голки клапана карбюраторів К-82, К-84, К-88 повинна бути від площини кришки на відстані 13,2...13,8 мм. Перевіряють цю відстань шаблоном, а регулюють прокладками,- встановленими під клапаном.

У складених карбюраторах перевіряють рівень палива в поплавцевій камері, систему прискорювального насоса і економайзера та обмежувач максимальної частоти обертання колінчастого вала двигуна.

Щоб перевірити рівень палива в поплавцевій камері, карбюратор встановлюють на спеціальний прилад або закріплюють на спеціальному кронштейні в робочому положенні. Паливо в карбюратор подають бензонасосом з ручним приводом під тиском 20...25 кПа. Протягом 5... 10 хв не допускається зміна рівня в поплавцевій камері і підтікання палива в будь-якому місці карбюратора. Рівень палива в карбюраторах К-126Б перевіряють через контрольне вікно, а в карбюраторах К-84 і К-89А -- по контрольній пробці в стінці поплавцевої камери.

У карбюраторах, які не мають спеціальних пристроїв для контролю, рівень палива в поплавцевій камері перевіряють за допомогою спеціальної скляної трубки. Відстань від площини розняття з кришкою поплавцевої камери до рівня палива в трубці вимірюють шаблоном або стальною лінійкою.

Регулюють рівень палива в поплавцевій камері прокладками, встановленими під сідлом голчастого клапана, і підгинанням кронштейна поплавка або язичка кронштейна (залежно від конструкції карбюратора).

Момент включення клапана економайзера регулюють підгинанням кінця горизонтальної планки привода до зіткнення її із штовхачем.

Обмежувач максимальної частоти обертання колінчастого вала в карбюраторах перевіряють на спеціальному приладі по куту відхилення дросельної заслінки під відповідним навантаженням. Нормальні значення кута для різних карбюраторів вказані в табличці приладу. При потребі обмежувач максимальної частоти обертання регулюють, змінюючи натяг його пружини.

Відрегульований карбюратор встановлюють на двигун, перевіряють його роботу на всіх режимах і пломбують обмежувач.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автомобили ВАЗ-2105. Руководство по ремонту, эксплуатации и техническому обслуживанию: М.: Третий Рим, 2002. - 185 с.

2. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. - К.: Высшая школа. 1982. - 344 с.

3. Дзюба П.Я. Программированное пособие по устройству автомобиля. - К.: Урожай, 1985. - 576 с.

4. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 400 с.

5. Костів Б.Ф. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. - Львів: Світ, 2004. - 496 с.; іл.

6. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. - К.: Высшая школа, 1989. - 350 с.