30

ЗМІСТ

ВСТУП

1. АНАЛІЗ ТА КОНСТРУКЦІЯ КУЗОВА

1.1 Конструкційні характеристики

1.2 Технічне обслуговування

2. РЕМОНТ КУЗОВА

2.1 Ремонт окремих ділянок лакофарбового покриття

2.2 Ремонт несущої конструкції

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Кузов автомобіля є найважливішим конструктивним, найбільш відповідальною, складною, матеріаломісткою і дорогою частиною автомобіля. Він несе на собі всі механізми і забезпечує обтічність, безпеку, комфортабельність і зовнішній вигляд автомобіля. Кузов складає майже половину вартості автомобіля і майже половину автомобіля по масі.

Від кузова автомобіля багато в чому залежать пробіг і термін служби автомобіля в експлуатації.

Кузов автомобіля - це складна інженерна, геометрично правильна конструкція з металу, скла та інших матеріалів. Металева частина кузова складається з днища і даху, крил і панелей, дверей, капота і багажника, а також безлічі більш дрібних елементів. У спеціальні отвори встановлюються лобове, заднє та бокове скло.

За конструкції кузов автомобіля може бути будь-який: хоч це чотирьох дверний седан, хоч дводверний кабріолет, але він повинен виконувати своє головне призначення - забезпечувати пасивну і активну безпеку. Не варто безладно ставитися до кузова вашого "залізного коня", адже при появі корозії, він може прийти в непридатність всього за пару років.

1. АНАЛІЗ ТА КОНСТРУКЦІЯ КУЗОВА

1.1 Конструкційні характеристики

Більшість сучасних легкових автомобілів мають безрамну конструкцію. За раму в цьому разі править кузов, який у місцях кріплення двигуна, агрегатів трансмісії і підвісок має спеціальні підсилення.

Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до якого прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришку багажника, облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери, накладку та ін. Усередині кузова розміщено сидіння для водія та пасажирів.

Корпус кузова становить жорстку зварну конструкцію з великої кількості деталей, головними з яких є основа (підлога) 1 з передньою та задньою частинами, боковини 2, що мають прорізи для кріплення дверей, і дах 5, який об'єднує елементи кузова в об'ємну конструкцію. В передній частині корпусу кузова приварено коротку раму 4, яка призначається для кріплення двигуна, радіатора й поперечної балки передньої підвіски.

Основу кузова виконано у вигляді суцільноштампованої панелі, підсиленої по периметру збірним коробчастим профілем. До передньої частини основи входять щит, панелі й бризговики, до задньої -- тільки панелі й бризговики. Боковини кузова також виготовляються штампуванням і зварюються зі стояків, порогів підлоги та інших деталей.

Капот закриває зверху відсік двигуна й складається із зовнішньої панелі, що знизу підсилюється внутрішньою панеллю, привареною по периметру.

Передні й задні крила складаються із штампованих сталевих панелей, які кріпляться до корпусу кузова зварюванням або за допомогою болтів.

Двері кузова, зварені зі штампованих панелей, підвішуються в прорізі боковини корпусу на двох завісах. Кут відчиняння дверей задається обмежувачем, який додатково фіксує їх у максимально відчиненому положенні.

У верхній частині дверей є проріз для вікна. Одна частина вікна -- опускне скло 8, а друга -- поворотна кватирка 7 (передні двері) або нерухоме скло (задні двері). Опускне скло переміщується в напрямних 14 склопідйомником 1, установленим усередині дверей. Привод склопідйомника працює від ручки 2, надітої на вісь із шестірнею 15, зачепленою із зубчастим сектором 5. Сектор передає зусилля через допоміжний важіль 6 на рухому кулісу 11, прикріплену до обойми 10 опускного скла. Нижній кінець важеля б спирається на нерухому кулісу 3 і зв'язаний із зубчастим сектором важелем ІЗ. У внутрішній порожнині дверей змонтований замок 12, що має привод від внутрішньої ручки 4 і запобіжник 9.

Багажник призначається для розміщення багажу, запасного колеса й паливного бака. Кришка багажника навішується на двох завісах і фіксується у відкритому положенні замком.

Вітрове й заднє стекла кузова -- гнуті, виготовляються із загартованого скла й вставляються у віконні прорізи на гумових ущільнювачах.

Сидіння розташовуються в два ряди. Переднє сидіння складається з двох незалежних крісел, в яких регулюються кут нахилу спинки й переміщення в поздовжньому напрямі. Заднє сидіння суцільне й може використовуватись як тримісне.

Передні сидіння -- з відкидними спинками, регулюються в подовжньому напрямку і по куті нахилу спинки.

Для подовжнього регулювання передніх сидінь передбачені салаки, які фіксуються засувкою, що виводиться з зачеплення при натисканні на рукоятку, розташовану в передньому внутрішньому краю сидінь.

Механізм, установлений із зовнішньої сторони сидіння, забезпечує грубе і тонке регулювання нахилу спинки. Для грубого регулювання необхідно відтягнути ручку 1 (мал. 1) нагору, спинку установити в потрібне положення і зафіксувати, відпустивши рукоятку.

Для повернення спинки в первісне положення досить відтягнути рукоятку нагору. Тонке регулювання здійснюється обертанням ручки.

Заднє сидіння нерухоме. Спинка заднього сидіння у верхній частині кріпиться двома планками, що входять вільно в скоби, приварені до полиці, а в нижній частині кріпиться до кожухів задніх коліс. Подушка фіксується на поперечці підлоги кузова двома штирями.

Оббивка сидінь виконана зі штучної шкіри або комбінована -- сукно зі штучною шкірою.

Підлокітники -- на всіх дверях, пластмасові; у підлокітниках задніх сидінь убудовані попільниці.

Поручні для пасажирів розташовані над прорізами дверей, на задніх поручнях є гачки для одягу.

Килимки (гумові) покривають передню і задню частини підлоги кузова;

Рисунок 1- Ручка регулювання нахилу спинки переднього сидіння підлога багажного відділення покрита килимком із пластмаси. Внутрішня оббивка кузова виконана з шкірозамінника.

Протисонячні козирки з м'якою оббивкою. Протисонячний козирок для водія на зовнішній стороні має кишеню для паперів.

Дзеркало заднього виду внутрішнє, розташоване в центрі верхньої частини вітрового вікна і має рукоятку, що дозволяє переключати дзеркало в положення, при якому світло фар, що йде позад транспорту не засліплює водія.

Зовнішнє дзеркало розташоване на переднім крилі з боку водія.

Запобіжні пластини картера двигуна. Щоб не зашкодити картер двигуна при їзді по поганих дорогах, можуть бути встановлені захисні пластини (рисунок 2), для кріплення яких на автомобілі передбачені різьбові отвори.

Пластини виготовляються зі сталі 63С2А и кріпляться болтом М8х30 до поперечки передньої підвіски автомобіля і болтом М8х20 до нижньої передньої поперечки передка. Під головки болтів варто підкласти пружинну і плоску шайби.

Рисунок 2- Запобіжні пластини (а) і їхня установка на автомобілі (б)

1 -- запобіжні пластини; 2 -- бризговик; 3 -- картер двигуна; 4 -- болт кріплення пластини; 5 -- поперечка передньої підвіски

Ремені безпеки. На автомобілі передбачені отвори з різьбленням 7/16" -- 20 UNF -2В для кріплення ременів безпеки.

Передні ремені кріпляться до отворів 1, 2 і 3 (рисунок 3). Отвори 1 закриті пластмасовими заглушками, які необхідно зняти при установці ременів, а отвори 2 і 3 закриті килимками, що при установці ременів варто пробити.

Задні ремені кріпляться до отворів 4, 5, 6, і 7. Отвори 6 знаходяться на відстані 70 мм від подовжньої осі кузова, між отворами

Рисунок 3- Отвори для кріплення ременів безпеки:

1 -- отвору верхнього кріплення передніх ременів; 2 -- отвору нижнього кріплення передніх ременів на внутрішніх сторонах порогів кузова; 3 -- отвору нижнього кріплення передніх ременів по обидва боки тунелю карданного вала; 4 -- отвору верхнього кріплення задніх ременів на полку задка; 5 -- отвору нижнього внутрішнього кріплення задніх бічних ременів; 6 -- отвору зовнішнього нижнього кріплення задніх бічних ременів; 7 -- отвору кріплення заднього центрального ременя

1.2 Технічне обслуговування

Після перших 1500-2000 км пробігу і через кожні 10000 км пробігу необхідно перевіряти і при необхідності регулювати роботу замків дверей.

Регулювання замків дверей. Принцип дії замка заснований на зачепленні кулачка ротора 2 (мал. 4), установленого на двері, з виїмкою фіксатора 1 установленого на стійці кузова.

Рисунок 4- Схема роботи замка у двері

5 і 6 відстань 121 мм, а між отворами 4 і 5 -- 279 мм. Щоб прикріпити ремені до отворів 4, 5 і 7, необхідно зняти подушку сидіння, а щоб прикріпити до отвору 7 -- варто пробити оббивку полиці задка.

Ротор 2 замки обертається на одній осі з храповиком 4. При закриванні дверей ротор 2 із храповиком 4 з вихідного положення І переходить спочатку в проміжне положення ІІ, а потім у робоче положення ІІІ, у якому замок закритий на робочий зуб храповика. У положенні ІІ замок закритий на запобіжний зуб храповика, і рух автомобіля в цьому випадку не допускається. Ознакою руху автомобіля з замком, закритим на запобіжний зуб, є стукіт дверей.

При відкриванні замка (положення ІV) важіль 3 повертається проти вартовий стрели і звільняє зуб храповика 4. Під впливом пружини ротор 2 із храповиком 4 повертається у вихідне положення І. Замок має пристрій, що запобігає самовідкривання дверей при аваріях.

Двері повинні легко відкриватися і закриватися; замок при натисканні на відповідну кнопку повинні легко блокуватися. Якщо двері закриваються занадто туго, необхідно послабити гвинти 2 (рис. 5.) кріплення фіксатора 1 до стійки кузова, змістити фіксатор 1 разом з рухливою пластиною 3 назовні і затягти гвинти 2. У випадку слабкого закриття двері фіксатор необхідно зміщати усередину кузова. Якщо верхня крайка дверей при закриванні зміщається вниз, фіксатор необхідно підняти; якщо піднімається (провисання дверей) -- опустити.

Рисунок 5- Фіксатор і рухлива пластина для регулювання положення фіксатора

Перед початком регулювання замка рекомендуємо окреслити контур фіксатора на стійці кузова.

Зовнішні зазори між дверима і кузовом повинні бути однаковими і рівномірними. Для установки зазорів варто окреслити контур стулок петель, прикріплених до стійки кузова, послабити гвинти кріплення петель. Потім установити однакові зазори; величину зсуву легко визначити по положенню петель щодо наміченої лінії контуру.

Для збереження гарного зовнішнього вигляду автомобіля потрібно: очищати поверхня кузова від бруду і пилу, періодично полірувати її для додання блиску (особливо для автомобілів, що зберігаються на відкритому повітрі), підфарбовувати ушкоджені місця.

Щоб запобігти поява плям на лакофарбовому покритті, перед заправленням автомобіля і після варто протирати поверхня під люком заливної горловини паливного бака чистим дрантям.

При збереженні автомобіля забороняється накривати його чохлами з вологонепроникних матеріалів (брезент, плівка і т.п.), що сприяють конденсації на поверхні кузова вологи з повітря, що при тривалому впливі може привести до ушкодження фарбування (утворенню плям, спучуванню емалі і т.п.) і корозії пофарбованих поверхонь.

Мийку варто прагнути проводити до висихання бруду на поверхні автомобіля. Крім того, щоб не було подряпин на кузові, не рекомендується видаляти пил і бруд сухими обтиральними матеріалами. Влітку автомобіль варто мити в тіні, а якщо такої можливості ні, те негайно після мийки ретельно обтирати поверхня, тому що після висихання вологи на сонце на пофарбованій поверхні утворяться плями. Узимку після мийки також необхідно видалити воду з поверхні кузова, тому що замерзлі краплі можуть привести до утворення тріщин на лакофарбовому покритті.

Періодично поверхня кузова рекомендується обмивати теплою мильною водою з наступним промиванням чистою водою і протиранням насухо чистою замшею. Не рекомендується застосовувати для мийки содові й інші лужні розчини.

Перед поліруванням пофарбовану поверхню ретельно промити і протерти. Полірувальні склади наносяться тонким шаром. Полірування проводять чи вручну механічним способом (тільки для паст № 290, ВАЗ-1 і ВАЗ-2) фланелевим чи цигейковим колом з подальшим протиранням поверхні чистою фланеллю.

Для щомісячної профілактики при гарному стані покриття і для зняття незначних забруднень рекомендується застосовувати полірувальну воду № 1. При частковій утраті блиску (1 раз у 3 міс.) рекомендується застосовувати воскової склад № 3 чи полірувальний склад ВАЗ-3. При значній утраті блиску, наявності крапкових включень наносного характеру (2 рази в рік) варто застосовувати полірувальну пасту № 290 чи ВАЗ-2.

Дрібні ушкодження, подряпини, відколи й ін. зафарбовуються нітроемаллю НЦ-11 відповідного кольору, що прикладається в баночці до автомобіля. З появою корозії на чи крайках інших невеликих ділянках поверхні кузова їх варто зачистити, відшліфувати і заґрунтувати ушкоджені місця. Для ґрунтування рекомендується застосовувати гліфталевий ґрунт № 138 чи ГФ-020, чи нітрогрунт № 147. Ґрунт варто висушити протягом 0,5-1 г, а потім нанести нітроемаль. Нітроемаль перед уживанням необхідно ретельно перемішати, щоб уникнути різнотекучості з основним покриттям.

2. РЕМОНТ КУЗОВА

2.1 Ремонт окремих ділянок лакофарбового покриття

Якщо поверхня кузова була частково деформована й ушкоджене покриття на значних ділянках, їхній необхідно ремонтувати в наступному порядку.

Виправити ушкоджені поверхні до одержання первісної форми з глибиною вм'ятин не більш 4 мм. Зачистити виправлення поверхні до металу абразивним чи колом змивкою СП-7 для зняття старої фарби і знежирити бензином .

Металевим шпателем нанести епоксидну шпаклівку і висушити зашпакльовану поверхню протягом 18-20 г при 18- 20° С чи 1-3 г при 80-100° С, а потім обробити абразивним колом і наждаковою шкуркою до одержання рівної гладкої поверхні.

Протерти зашпакльовану поверхню бензином і заґрунтувати: під фарбування синтетичними емалями -- ґрунтом ГФ-020а під фарбування нітроемалями -- ґрунтом НЦ-081, ґрунтом ГФ-020, нитрогрунтом № 147 чи гліфталевим ґрунтом № 138. Заґрунтовану поверхню висушити (для нитрогрунта природне сушіння 0,5-1 г, для ГФ-020 -- 35 хв при 110° С).

Пошліфувати заґрунтовані ділянки водостійкою шліфувальною шкуркою № 3 (№ 320) і при необхідності зашпаклювати нерівності на обробленій поверхні: під фарбування синтетичними емалями -- шпаклівкою МС-00-6, а під фарбування нітроемаллю-шпаклівкою НЦ-00-8 чи МС-00-6. Сушити при 80-100° С.

Обдути оброблені ділянки стисненим повітрям і офарбити, як описано нижче.

Перефарбування кузова синтетичними емалями. Поверхня автомобіля під перефарбування готують так само, як і при ремонті окремих ділянок. Крім того, необхідно протерти весь кузов дрантям, моченой бензином.

На підготовлену поверхню пульверизатором нанести перший шар синтетичної емалі МЛ-197 з додаванням 3% каталізатора. Робоча в'язкість емалі 22-24 з по віскозиметрі ВЗ-4. Як розчинник застосовувати Р-197, чи ксилол толуол.

Витримати пофарбовану поверхню на повітрі 5-7 хв і нанести другий шар емалі. Висушити фарбу при температурі 90° С в плин 30 хв. Дефекти фарбування можна видалити шліфувальною шкуркою № 600 і полірувальними пастами ВАЗ-1 і ВАЗ-2.

Перефарба кузова нітроемалями. На підготовлену поверхню пульверизатором нанести перший шар емалі. Робоча в'язкість 18--23 з по ВЗ-4. Застосовувати розчинник № 647. Перед нанесенням емаль необхідно счистити через сито № 025К с кількістю отворів 694 на квадратний сантиметр. Через 10 хв витримки на повітрі при 20° С, нанести другий шар емалі, потім через 10 хв витримки на повітрі третій і ще через 10 хв -- четвертий. Сушити покриття при температурі 60° С в плин 15-20 хв чи при 18-20° С в плин 8-12 г.

Зробити мокре шліфування покриття водостійкою шліфувальною шкуркою № 320-360, промити водою і протерти насухо. Витримати в природних умовах 20-30 хв і нанести на всю шліфовану поверхню нітророзчиник № 648 і витримати покриття в природних умовах 8-12 г. Пополірувати покриття за допомогою дриля пастами ВАЗ-1 і ВАЗ-2 і полірувальною водою № 1.

Примітка. При підготовці поверхні кузова до чи підфарбування перефарбі як ґрунти можна використовувати епоксидную ґрунтовку ЕФ-038 і цинкохроматний ґрунт ГФ-073. Робоча в'язкість 20-24 з по віскозиметрі ВЗ-4 при 18-20° С. Тиск розпилювання ґрунту 0,8-1,5 атм. Штучне сушіння ґрунтів робити рефлектором протягом 15-20 хв. Відстань від рефлектора до пофарбованої поверхні повинне бути 200-300 мм.

Ремонт покриття днища кузова. Днище кузова на заводі фосфатируеться, ґрунтується і покривається бітумною мастикою БПМ-1. Мастика застосовується для зменшення шуму, що виникає при вібрації кузова, і для захисту днища від корозії. У процесі експлуатації автомобіля тривалий вплив гравію, піску і сольового розчину приводить до стирання мастики і ґрунту.

При ремонті покриття днища необхідно відмити ушкоджені ділянки від бруду, а також зняти мастику з тих місць, де вона відшарувалася від ґрунту. Якщо покриття ушкоджене до металу, оголені місця необхідно зачистити. Очищені від мастики і зачищені ділянки протерти бензином . Потім покрити зачищені місця за допомогою чи пульверизатора кистю ґрунтом ФЛ-ОЗК, чи ГФ-020, чи № 138, чи свинцевим суриком на натуральній оліфі.

Чи ґрунт сурик варто просушити протягом 24 г. На висохлі заґрунтовані місця наносять кистю, чи шпателем вручну (рукавичкою) шар мастики БПМ-1 товщиною 2-3 мм. Допускається застосування інших бітумних мастик, наприклад БПМ-2, № 213, 580 чи 579. Якщо мастика загустіла, її розбавляють чи сольвентом ксилолом. Нанесений шар мастики просушується при 100° С в плин 30 хв чи при нормальній температурі протягом 24 ч. Зразкова витрата мастики--1-1,5 кг на 1 м² поверхні.

Розбирання передніх дверей (рисунок 6) здійснюються в наступній послідовності.

Зняти підлокітник і, віджавши пристосуванням А.78034 (рисунок 7) розетку ручки і вийнявши пружинну скобу, зняти ручку скло підіймача. Зняти облицювання внутрішньої ручки приводу замка, піддягаючи облицювання викруткою, і оббивку двері, переборюючи зусилля пружинних пістонів. При верхнім положенні опускного скла відвернути гвинти кріплення і зняти передній і задній желобки опускного скла. Опустити скло вниз.



Рисунок 6- Передні двері

а -- з оббивкою; б -- без оббивки; 1 -- поворотне скло; 2 -- ручка засувки; 5 -- кнопка блокування замка; 4 -- замокло; 5 -- облицювання ручки приводу замка; 6 -- ручка приводу скло підіймача; 7 -- кнопка блокування замка двері; 8 -- тяга блокування замка двері; 9 -- гвинти кріплення замка; 10 -- тяга внутрішнього приводу замка; 11 -- гвинти кріплення ручки замка; 12 -- вісь ролика

Рисунок 7- Пристосування А.78034 для зняття ручки скло підіймача

Рисунок 8-Скло підіймач

1 -- обойма опускного скла; 2 -- буфер; 3 -- гвинти кріплення пластини для затиснення троса; 4 -- трос; 5 -- ролик



Рисунок 9-Зняття поворотного скла

Послабити гайку натяжного ролика (рис. 9, б) і вивернути гвинти 3 (мал. 8, а) кріплення затискної пластини троса скло підіймача. Потім зняти трос з роликів і механізм скло підіймача, вивернувши три гвинти.

Опустити скло вниз і, відхиляючи до себе нижній край, вийняти його з дверей через нижній проріз. Зняти ущільнювач опускного скла. Вивернути гвинти кріплення рамки поворотного скла (рис. 9, а) і зняти його (рис. 9, б).

Відвернути кнопку 3 (див. рис. 6) включення замка і два гвинти 11 кріплення кронштейна внутрішньої ручки приводу замка. Відвернути гвинти 9 і зняти замок разом з механізмом приводу. Відвернути двох гайок кріплення і зняти зовнішню ручку дверей.

Зборка передніх дверей здійснюються в послідовності, Кратному розбиранні; при цьому необхідно:

навити трос на барабан скло підіймача, стежачи за тим, щоб витки не накладалися;

після установки опускного скла на місце закріпити механізм скло підіймача, відрегулювати натяг троса переміщенням ролика 5 (див. рис. 8, б) і затягти гайку;

обертати вісь ручки скло підіймача до положення, що відповідає нижньому положенню опускного скла;

опустити скло до упора в гумовий буфер і закріпити трос на обоймі скла за допомогою пластини. При цьому забезпечується точне переміщення скла від нижнього положення до верхнього. Перевірити плавність переміщення скла.

Розбирання і зборка задніх дверей. Операції по розбиранню і зборці задніх дверей аналогічні операціям по розбиранню і зборці передніх дверей, за винятком наступних.

Для зняття нерухомого скла необхідно спочатку звільнити від троса опускне скло й опустити його вниз. Опускне скло можна вийняти нагору після зняття нерухомого. Зборка здійснюється в послідовності, зворотному розбиранні.

Підлокітники кріпляться трьома гвинтами. У підлокітниках установлені попільниці, що виймаються при натисненні на їхнє денце знизу, через отвір у підлокітнику.

При заміні капота вивернути гвинти, що кріплять петлі до кузова, і від'єднати упор капота.

При установці капот повинний розташовуватися в прорізі з однаковими зазорами і повинний легко і без зусилля закриватися і відкриватися. Для регулювання положення капота щодо прорізу передбачені збільшені розміри отворів у петлях.

При великому зусиллі запирання і відмикання капота відрегулювати положення замка щодо фіксатора.

Кришка багажника навішана на кузов на двох передніх петлях і защіпається замком. У відкритому положенні кришка утримується торсионами. При заміні кришки багажника (рис. 10) відвернути гайки, що кріплять петлі до кришки.

Рисунок 10- Зняття кришки багажника

1 -- замок багажника; 2 -- гайка кріплення ланки петлі до кришки; 3 -- петля; 4 -- торсион

При установці кришка багажника повинна розташовуватися в прорізі з однаковими зазорами і повинна відмикатися і защіпатися без зусилля. Для регулювання положення кришки багажника в прорізі використовуються овальні отвори в петлях. Відмикається кришка ключем, що діє на гачок замка. При регулюванні положення гачка замка використовуються овальні отвори в корпусі замка й у фіксаторі.

Щоб зняти вітрове скло, необхідно відкинути важелі склоочисників, зняти окантовку ущільнювача і двома руками натиснути на верхні кути скла в салоні кузова. Цим викликається висновок ущільнювача з прорізу, що дозволяє вийняти скло.

Установка здійснюється в наступній послідовності.

Надягти ущільнювач на скло, потім окантовку на ущільнювач. Вкласти в паз ущільнювача шнур (рис. 11). Ретельно промити бензином пази ущільнювача.

Установити скло в проріз вікна і натягати зсередини кузова кінці шнура, щоб ущільнювач сіл на своє місце в прорізі вікна. Для полегшення цієї операції користаються викруткою.

Операції, необхідні для зняття й установки заднього скла, такі ж, як і для вітрового скла. Єдина різниця полягає в тім, що знімати скло з прорізу необхідно починати знизу.

Рисунок 11- Вітрове скло

1 -- шнур для установки вітрового скла; 2 -- стекло; 3 -- гумовий ущільнювач

При установці стекол не потрібно герметизація. Герметизація необхідна тільки у випадку просочування води.

Щоб зняти передній буфер, необхідно вивернути два бічних гвинти (рис. 12), що кріплять буфер до крил, і дві гайки кріплення буфера до центральних кронштейнів.

Рисунок 12- Задок автомобіля без буфера (стрільцями показані отвори для кріплення кінців буфера)

1 -- кронштейни середнього кріплення буфера; 2 -- гачок для буксирування

Задній буфер знімається так само, як передній.

Щоб зняти панель приладів, необхідно виконати наступні операції. Відвернути гвинти кріплення пластмасових накладок до стійл вітрового скла і зняти накладки. Зняти двох половин лицювального кожуха кермового стовпчика, комбінацію приладів, зжавши бічні пружинні пластини, і трехклавишний перемикач.

Від'єднати проводу лампи висвітлення речової шухляди. Вивернути чотири гвинти нижнього кріплення панелі до поперечки передка (рис. 13). Через прорізи речової шухляди і комбінації приладів відвернути чотири гайки верхнього кріплення панелі до передка (у прорізі речової шухляди).

Рисунок 13. Зняття панелі приладів (стрільцями показані крапки кріплення панелі до поперечки передка за допомогою гайок і самонаріжуючих гвинтів)

Вивернути два гвинти кріплення перегородки речової шухляди до панелі приладів, зрушити панель, від'єднати троси від важелів керування нагрівником і зняти панель приладів.

Ушкодження, що може одержати автомобіль при ударах об перешкоди, можуть бути різного характеру і різного виду. Тому дуже важко установити окремі правила по ремонті кузова; у кожнім окремому випадку повинний використовуватися найбільш придатний спосіб.

Майже у всіх випадках ушкоджень через удари необхідно знімати деякі деталі, щоб знайти деформовані частини, випрямити їх і вивірити. У випадках серйозних ушкоджень рекомендується знімати всі внутрішні оббивні частини, щоб забезпечити гарну видимість, полегшити операції по вимірі, контролю й установці гідравлічних домкратів для виправлення перекосів і прогинів.

2.2 Ремонт несущої конструкції

Після аварійних випадків насамперед необхідно перевірити установку передніх коліс щодо задніх. Порушення правильності установки помітно, коли порушена паралельність між віссю передніх і задніх чи коліс коли слід передніх коліс не відповідає сліду задніх. У всякому разі, у першу чергу необхідно перевірити, чи не порушилася через деформації установка передньої чи задньої підвіски, системи важелів рульового керування і т.д. Виявлену деформацію необхідно усунути і перевірити крапки кріплення агрегатів і механізмів до підлоги.

Контроль підлоги кузова можна провести за допомогою пристосування A. 78124/R (рис. 14). Розміри геометрії підлоги кузова необхідно перевіряти дуже акуратно і при виявленні деформацій цілком їх усувати до одержання розмірів.

Ремонт кронштейна буфера передньої підвіски і стійки передка. При неакуратній їзді по поганих дорогах може деформуватися кронштейн буфера стиску передньої підвіски, а потім і стійка передка, до якої він приварений. Щоб замірити деформацію кронштейна буфера, необхідно вивісити колесо і перевірити лінійкою відстань а між крайкою отвору в кронштейні і крайкою чашки буфера (рис. 15). Цей розмір повинний бути не менш 32 мм; якщо він менше, те кронштейн необхідно замінити, діючи в наступному порядку.

Рисунок 14- Контроль підлоги кузова пристосуванням A.78124/R

а -- установка пристосування; б -- контроль положення болтів кріплення поперечки передньої підвіски; у -- контроль положення отворів для кріплення верхнього важеля передньої підвіски;

1 -- упори площини; 2 -- настановні порожні пальці на болтах кріплення поперечки передньої підвіски; 3 -- установочні штифти кріплення нижніх подовжніх штанг задньої підвіски; 4 -- настановні завзяті поверхні контролю кріплення до кузова верхніх подовжніх штанг задньої підвіски; 5 -- задня частина пристосування; 6 -- установочний штифт кріплення до кузова поперечної штанги задньої підвіски; 7 -- баранчик, що з'єднує передню і середню частини пристосування; 8 -- настановні пальці по отворах для осі верхнього важеля підвіски; 9 -- установочний штифт; 10 -- передня частина пристосування

Зняти колесо, очистити поверхня фланця від мастики, щоб знайти крапки зварювання, і висвердлити їх свердлом діаметром 6 мм на глибину товщини металу кронштейна. Потім перевірити, немає чи вм'ятин на стійці в місці приварки кронштейна. Якщо вм'ятини невеликі, то їх можна виправити вибивачем (мал. 16) через середній отвір у бризговику з боку відсіку двигуна до одержання плоскої поверхні стійки, після чого зачистити поверхня стійки і приварити новий кронштейн електродуговим зварюванням електродами Е34 чи Е42 діаметром 1,6-2 мм, Кронштейн приварюють по периметрі переривчастим швом і потім офарблюють. Центр отвору під буфері в кронштейні повинний бути на 97 мм вище осі верхнього важеля передньої підвіски, що відповідає відстані 9,5 мм від краю кронштейна до криволінійної поверхні стійки (рис. 17).

Якщо стійка сильно деформована з порушенням бічних поверхонь, то після видалення кронштейна варто виправити стійку, потім виготовити по місцеві накладку з листової сталі товщиною 1,5 мм для посилення стійки і просвердлити в ній отвору діаметром 6-8 мм, витримуючи розміри, зазначені на мал. 17.

Зачистити поверхня стійки і приварити накладку електродуговим зварюванням по периметрі й отворам. Потім приварити кронштейн буфера, витримуючи зазначені вище розміри, і офарбити стійку і кронштейн.

У випадку легкого ушкодження (невеликі вм'ятини, подряпини і т.д.) досить зробити звичайний обсяг рихтувальних і фарбувальних робіт, не знімаючи крила. Після рихтування обов'язково перевірити стан внутрішнього антикорозійного покриття крила, при необхідності -- відновити.

Якщо крило сильне деформовано, має розриви, то його варто замінити, діючи в наступному порядку.

Зняти з крила освітлювальні прилади, антену, дзеркало заднього виду, буфер, капот, передні двері і нижню лицювальну накладку.

Тонким гостро заточеним зубилом зрубати по крилу з'єднання крила з панеллю передка кістяка на 280 мм від фари вниз, відступивши 2-3 мм від лінії з'єднання. Зрубати по крилу з'єднання крила з передньою стійкою боковини кістяка довжиною 580 мм, відступивши 5 мм від лінії вигину вертикального підсилювача.



Рисунок 15-Завмер деформації кронштейна буфера ходу стиску передньої підвіски

Рисунок 16- Вибивач для виправлення деформації стійки передка

Рисунок 17- Установка накладки на стійці передка

Зрубати по крилу з'єднання крила з нижньою частиною боковини кузова по вертикалі 120 мм і по горизонталі 180 мм, відступивши від крайки крила 25 мм.

Засвердлити на горизонтальному підсилювачі крила крапки контактного зварювання підсилювача з елементами передньої частини кузова на відстані 900 мм і від'єднати крило від кузова плоским тонким зубилом з відігнутим кінцем.

Рисунок 12- Задок автомобіля без буфера (стрільцями показані отвори для кріплення кінців буфера)

1 -- кронштейни середнього кріплення буфера; 2 -- гачок для буксирування

Тонким гостро заточеним

зубилом видалити смужки крила, що залишилися, у з'єднаннях з кузовом і зачистити шліфувальною машинкою посадкові місця елементів кузова і нового крила.

Підігнати нове крило по місцеві посадки і прихопити струбцинами, а потім приварити крило газовим зварюванням по кінцях горизонтального підсилювача крила й у місцях з'єднання крила з кожухом фари і нижньою накладкою боковини.

Перевіривши посадку крила, приварити його контактним зварюванням із кроком 40-50 мм (рис. 18, а).

Загальні правила ремонту задніх крил ті ж, що і для передніх. Щоб зняти крило, необхідно зняти лицювальні накладки кузова з боку крила, підмета заміні, задній буфер, ліхтар і катафот.

Звільнити багажник, від'єднати проводку, демонтувати паливний бак із щитком, зняти гумовий ущільнювач кришки багажника, заднє скло, заднє сидіння зі спинкою, оббивку задньої стійки кузова і пола багажника.

Зрубати тонким гостро заточеним зубилом чи зрізати шліфувальним колом по крилу з'єднання заднього крила: з нижньою частиною боковини на довжині 100 мм зверху вниз, відступивши від крайки крила 30-35 мм; з аркою заднього колеса на довжині 1000 мм по вигині, відступивши від крайки крила 20 мм; з підлогою запасного колеса (чи паливного бака) на довжині 440 мм по вигині, відступивши від крайки крила 12-15 мм; з панеллю задка кузова на довжині 500 мм, відступивши від лінії з'єднання на 2 мм.

Зрубати косинець з'єднання крила з панеллю задка у верхній частині по горизонтальній лінії, відступивши від крайки куточка 15 мм.

Рисунок 18- Лінії зварювання, позначені крапками (Місця попередньої приварки газовим зварюванням зазначені стрільцями)

а -- переднього крила; б -- заднього крила; у -- дахи; м -- панелі передка; д -- панелі задка

Зрубати по крилу з'єднання: з панеллю поперечки заднього вікна на довжині 220 мм, відступивши від крайки вигину крила 2 мм; із задньою частиною боковини на довжині 750 мм по вигині, відступивши від крайки крила 15-20 мм.

Засвердлити на з'єднанні крила з задньою бічною панеллю кришки крапки контактного зварювання й від'єднати крило від кістяка. Видалити смужки крила, що залишилися, у з'єднаннях з кузовом і зачистити шліфувальною машинкою посадкові місця елементів кузова і нового крила.

Підігнати нове крило по місцеві посадки і прихопити струбцинами. Приварити крило газовим зварюванням до елементів кузова в шести крапках контакту крила: з нижньою і задньою частинами боковини, з панеллю поперечки заднього вікна, з бічною панеллю кришки, з косинцем з'єднання панелі задка кузова, з підлогою запасного колеса (чи паливного бака).

Перевірити посадку крила щодо поверхонь кістяка, що сполучаються, і приварити його до елементів кістяка контактним зварюванням із кроком 40-50 мм (рис. 18, б).

У більшості аварійних випадків з ушкодженням даху потрібно її заміна, що виробляється в такий спосіб.

Зняти накладки крил і стічних канавок, двері, вітрового і заднього скла, приналежності й оббивку даху.

Зрубати по даху з'єднання даху з панелями рами вітрового і заднього вікон кузова: у передній частині по довжині 1280 мм; у задній частині по довжині 1220 мм; у з'єднаннях із задніми бічними панелями даху по довжині 900 мм. Рубання вести по вигині, відступивши від краю панелі даху 8 мм. Зрубати по даху з'єднання даху з верхньою і задньою частинами боковини і задніми бічними поверхнями кузова по довжині 1800 мм із кожної сторони. Рубання вести по вигині, відступивши від краю панелі даху 8 мм.

Засвердлити крапки контактного зварювання в місцях з'єднання задніх бічних панелей даху з задніми крилами, від'єднати панель даху від елементів кузова, видалити смужки даху, що залишилися, і зачистити посадкові місця елементів кузова і нової панелі даху.

Відрехтувати елементи кузова в місцях з'єднання з панеллю даху, підігнати по місцеві нову панель, використовуючи калібри для прорізів вітрового і заднього вікон. Прихопити газовим зварюванням панель даху до елементів кузова в крайніх крапках з'єднання: до панелі рами вітрового скла по стійках, до задніх крил по крайніх крапках з'єднання з бічними панелями даху (рис. 18,в)

Перевірити посадку даху і приварити до елементів кузова контактним зварюванням із кроком 40-50 мм.

Заміна виробляється за загальними правилами й особливими труднощами не представляє (рис. 18,г и д).

Примітка. При відсутності контактнозварної машини зварку можна робити газовим зварюванням, попередньо просвердливши по периметрі посадкових місць нового крила отвору діаметром 3-4 мм через 40-50 мм, Зварювання вести по місцях отворів, застосовуючи в якості присадного матеріалу відпалений м'який дріт СВ-08 діаметром 1,5-3 мм.

ВИСНОВОК

В даному звіті, я зробив аналіз кузова автомобіля. Це сама головна частина легкової машини. Він несе на собі всі механізми і забезпечує обтічність, безпеку, комфортабельність і зовнішній вигляд автомобіля. Розглядали ми будову кузова на прикладі автомобіля ВАЗ-2101.Ми вияснили всі технологічні характеристики, та розібрались з будовою. З'ясували особливості ремонту. Та вияснили всі особливості технічного обслуговування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Н.Н. Вишняков, В.К. Вахламов, А.Н. Нарбут і ін. Автомобіль: Основи конструкції - М,: Машинобудування. -125 с.

2. Вишняков Н. Н., Вахламов В. К., АВТОМОБІЛЬ ”Основи конструкції”. - М; 1986. - 70 ст.2.

3. Кузнецов А.С «ВАЗ 2101-02» Издательство: ИД Третий Рим 2008 208 ст.

4. /www.autoprospect.ru/vaz/2101-zhiguli/12-kuzov.html