Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

План

1. Зміст транспортного забезпечення ЗЕД

2. Правове регулювання зовнішньоторговельних транспортних операцій

3. Особливості здійснення окремих видів транспортних перевезень

4. Транспортні умови контракту

Література

1. Зміст транспортного забезпечення ЗЕД

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства тісно пов'язана з транспортним забезпеченням, яке являється одною з важливих складових процесу організації доставки товарів від місця їх виготовлення до місця споживання. По суті воно ідентичне товарообігу, яке базується на концепції логістики. Разом з тим транспортне забезпечення доцільно розглядати як самостійний аспект системи товарообігу, що має свою специфіку.

Під транспортним забезпеченням розуміють сукупність елементів, які знаходяться в тісній взаємодії і складають єдину транспортну систему, що об'єднує операції, пов'язані з виробництвом і обігом продукції. Продукцією транспорту являється безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. В цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони - основна ланка, що зв'язує, між продавцем і покупцем. Транспортні послуги мають свої особливості:

1. Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме дякуючи їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, продукції з місця виробництва до місця споживання і являється тою споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні послуги.

2. Дія транспортних послуг виражається в такому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізуватися у відриві від транспорту. Разом з тим, виробництво транспортних послуг невідривне від їх споживання. Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого проявлення, тобто створення таких послуг співпадає з їх споживанням.

3. Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він являється необхідною умовою здійснення міжнародного розподілу праці, зовнішньоекономічних зв'язків. З іншого - транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції, частково, транспортних послуг.

4. Транспортні послуги, що здійснюються в сфері ЗЕД, піддаються впливу всіх факторів, до яких належать: коливання цін на нафту, попиту і пропозиції на товари, а, відповідно, і на їх перевезення; валютного курсу; ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економічних відносин різних держав і багато інших.

Транспортне забезпечення ЗЕД потребує від власника вантажу вміння орієнтуватися в транспортній обстановці, яке вимагає професійних знань законодавства окремих країн, міжнародних конвенцій (угод), техніко-експлуатаційних характеристик транспортних засобів, пунктів перевантаження і перевалки вантажів, умов їх роботи, ринку посередницьких послуг та ін. Тому, при необхідності відправлення вантажу за кордон, доцільно насамперед встановити тісні контакти з транспортними підприємствами і організаціями, які займаються міжнародними перевезеннями. При цьому важливо вибрати вид транспорту, яким потрібно відправити вантаж за кордон. Тут треба мати на увазі; що в сучасному світі функціонує шість видів транспорту: морський, залізничний, автомобільний, річний, повітряний і трубопровідний. Види транспорту поділяються на водний (морський, річний), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний. Кожен з них має свою специфіку.

Плануючи відправлення вантажу і вибір транспорту, треба враховувати ряд обставин. По-перше, вид вантажу. Вантажі, що перевозяться, поділяються на генеральні, масові й особливо режимні. До генеральних відносяться різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї). За розмірами вони поділяються на звичайні, довгомірні (більше 3 м) і негабаритні. За масою - легкі й важкі (з масою більше 5 тонн на одну вантажну одиницю). До масових відносяться вантажі, що являють собою певну структурну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки. До них відносяться наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й рослинні жири, спирти та ін.), навальні (руда, концентрати, добрива та ін.), насипні (зерно, цукор, сирець та ін.) і лісні. До особливо режимних належать вантажі, які зберігають і перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.). При виборі засобів транспортування треба мати на увазі, що в деяких випадках можливість вибору відсутня. Наприклад, вантажі, що швидко псуються, треба перевозити авіатранспортом. Разом з тим, авіаперевезення не допускаються при перевезенні легкозаймистих і вибухонебезпечних вантажів. Основну частину перевезень морським транспортом складають перевезення масових наливних і навальних вантажів (нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна та ін.). Морський транспорт широко використовується і для перевезення генеральних вантажів.

По-друге, фактор часу. Відомо, що найшвидший спосіб доставки вантажу - це авіатранспорт. Однак він дорого коштує. Тому використовується тільки тоді, коли треба доставити вантаж за мінімальний відрізок часу (продукти, що швидко псуються, квіти та ін.)

По-третє, вартість перевезень. Звичайно, що кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення складала невеликий відсоток від вартості товару. Проте бувають випадки, коли вибір відсутній і треба платити за доставку вантажу високу ціну. А коли є вибір, ціна буде нижча. Наприклад, невеликі й середні за об'ємом партії вантажів можна доставляти повітрям і по суші приблизно за однаковими цінами.

По-четверте, безпека перевезення. Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, що мають високий ступінь ризику, відносно крадіжки (запчастини автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари і т.п.), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче. Названі обставини важливо враховувати при виборі виду транспорту. Однак, вид транспорту багато в чому залежить від того, що в першу чергу цікавить відправника вантажу. Якщо його цікавить швидкість доставки вантажу, він вибирає між повітряним і автомобільним транспортом. Якщо його мета - мінімальні витрати, робиться вибір між водним і трубопровідним транспортом.

2. Правове регулювання зовнішньоторговельних транспортних операцій

Міжнародні сполучення регламентуються внутрішніми законодавчими актами країни міждержавними угодами. Внутрішнє законодавство країни застосовується при незначних обсягах вантажу, що перевозиться.

Правовою основою, яка регулює взаємовідносини вантажовласника і перевізника при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, а також нормативні і законодавчі документи з окремих видів транспорту: Кодекс торговельного мореплавання, Повітряний кодекс, Статути залізничною, автомобільного, річкового транспорту, інструкції, положення відомчою характеру, прейскуранти з тарифних ставок. Умови роботи іноземних транспортних засобів на території України регламентується міжнародними угодами і конвенціями, учасницею яких є Україна. Діяльність перевізників на території СНД регулюється двосторонніми угодами.

Розглянемо зміст окремих транспортних операцій при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Ці операції визначаються характером міжнародних перевезень і класифікуються в залежності від ряду ознак: предмету транспортних операцій (поділяються на вантажні та пасажирські); виду транспорту (водяний, повітряний, наземний і змішаний); виду товару (з генеральним вантажем, масовим, наливним, газоподібним); періодичності (регулярні й нерегулярні); порядку проходження кордону (перевантажувальні й не-перевантажувальні перевезення); транспортно-технологічної системи (контейнерні, поромні, ліхтерні, ролкерні та ін.); виду сполучення (пряме, поступовими перевезенням). В часовому розрізі виділяють три групи транспортних операцій: 1) що передують зовнішньоторговій угоді; 2) що з'являються в процесі її реалізації; 3) операції після завершення угоди.

До першої відносяться такі дії, як планування зовнішньоторгових перевезень, аналіз кон'юнктури ринку транспортних послуг, тарифів та умов перевезення товарів, визначення транспортного фактору в ціні товару, транспортні й базисні умови постачання в контракті купівлі-продажу.

Друга група операцій складається з таких дій, як підготовка товару до транспортування, укладення договору перевезення, оформлення відповідних транспортних і товаросупроводжувальних документів, страхування вантажу й оформлення страхового поліса, підготовка й оформлення вантажної митної декларації з урахуванням Української класифікації товарів у ЗЕД (УКТ ЗЕД), розрахунок з перевізниками, оформлення митних формальностей, прикордонних, санітарних, ветеринарних операцій, оформлення необхідних документів та ін. До третьої групи відносяться операції, пов'язані з вирішенням суперечок між одержувачем вантажу й покупцем, якщо такі мають місце, пред'явлення претензій до стягнень, вирішення їх в установленому порядку. Транспортні операції можуть здійснюватися в різних місцях: в пунктах відправлення, по шляху просування вантажу, в пунктах перевалки, на прикордонних пунктах і в одержувача товару. Вони можуть проходити як в середині країни, так і за кордоном.

Під час розгляду питань транспортування вантажів для учасників зовнішньоторгової угоди важливо вияснити основні транспортні й базисні умови постачання, а також питання організації доставки товарів й управління нею. Економічна ефективність ЗЕД багато в чому залежить від правильно вибраних транспортних і базисних умов постачання товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ - транспортні умови постачання. В ньому передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цей розділ, як правило включать: порядок перевезень вантажів, умови і термін завантаження й розвантаження; розмір, порядок оплати й розрахунки провізних платежів; проформу чартеру, вид коносаменту, інші види послуг. В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця постачання, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни. Основу транспортних умов складають базисні умови постачання. Встановлюючи базисні умови постачання в контракті купівлі-продажу, сторони визначають свої обв'язки, в числі яких є питання транспортного переміщення об'єктів контракту, частково такі: хто несе транспортні витрати з доставки товару; хто надає транспортні засоби для перевезення товару; положення вантажу по відношенню до транспортного засобу; хто оформляє митне очищення на вивезення і ввезення; хто здійснює завантаження товару на транспортні засоби і вивантаження з них; де відбувається передача власності на товар від продавця до покупця; коли відбувається перехід ризику з продавця на покупця у випадку загибелі, пошкодження чи псування товару, як розподіляється відповідальність.

В даний час, як уже відзначалося в розділі 1, діє «ІНКОТЕРМС 2000», в якому подано 13 базисних умов постачання. Мінімальні обв'язки продавця відносно транспорту - це постачання на умовах EXW (франко-завод). За даною умовою продавцю необхідно тільки підготовити товар до відвантаження: упакувати, затарити, замаркірувати. Всі інші обов'язки з переміщення товару від місця виробництва до місця споживання лежать на покупцеві. Максимальні обов'язки з доставки товару приходяться на продавця при постачанні на базисних умовах DDP (поставлено без оплати мита) і DDU (поставлено з оплатою мита). Всі інші комерційні терміни передбачають розподіл обов'язків з транспортування вантажу між продавцем і покупцем. При здійсненні доставки товарів від продавця до покупця важливе значення мають питання: як буде організована ця доставка (за якими правилами) і якими договірними документами вона буде оформлена. Розглянемо ці питання за основними видами транспорту.

3. Особливості здійснення окремих видів транспортних перевезень

Морські перевезення. На міжнародні морські перевезення припадає значний обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі - біля 60%. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі. Це сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно і т.д. З інших виділяються генеральні вантажі; тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти.

В міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне ,у вигляді лінійного судноплавства, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства. Лінійне судноплавство являє собою таку форму транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення за оголошеним розкладом між наперед установленими портами. Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозяться невеликі партії вантажів, в основному, це готові вироби і напівфабрикати. Морське сполучення між певними портами називається лінією. Розрізняють такі типи ліній:

односторонні - характеризуються тим, що на них працюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної компанії;

двохсторонні, на яких працюють судна двох країн (за узгодженням) або двох судноплавних підприємств;

конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з одної чи різних країн. Головне призначення конференційних ліній (конференційних угод) полягає у встановленні однакових тарифів й умов перевезення для всіх учасників перевезень. Згідно до Кодексу проведення лінійних конференцій, який був розроблений в рамках ООН в 1974 році; конференцією вважається група, що складається з двох чи більше перевізників, які надають послуги по міжнародних лінійних перевезеннях у визначеному напрямку.

Головним документом в морських перевезеннях являється коносамент. Це документ, виданий судновласником (капітаном) вантажовідправнику в свідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом. Коносамент виконує три основні функції:

1) засвідчує прийняття вантажу для перевезення;

2) являється товаросупроводжувальним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

3) свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів.

В коносаменті містяться дані про назву судна, його власника, тоннаж судна, назву портів завантаження й розвантаження, суму фрахту і місце його оплати, кількість виданих екземплярів, в тому числі оригіналів, та ін. На полях коносаменту, оскільки він являється розпискою судновласника за товари, міститься їх опис. Підписується коносамент капітаном чи судноплавним агентом. Коносаменти можуть бути таких видів: іменний (вказує одержувача вантажу), на пред'явника і ордерний (виданий за «наказом відправника» або за «наказом одержувача»). Коносамент поділяється також на прямий, тобто без перевалки, і транзитний, що передбачає перевалки на шляху просування вантажу. Як правило, виписуються три оригінальних екземпляри і декілька копій коносаменту, але тільки один з оригіналів може бути супроводжуючим документом. Трампове судноплавство - форма організації судноплавства, в якому судна здійснюють нерегулярні рейси. Вони не мають чіткого розкладу і направляються судновласником туди, де є попит на тоннаж і пропозиції вантажів. Трампове судноплавство займається, як правило, перевезенням окремих видів масових вантажів (ліс, вугілля, руда; зерно, нафта, нафтопродукти, цемент, добрива і т.д.). Хоч при необхідності можуть перевозити генеральні вантажі, упаковані чи не упаковані (обладнання, хімікати, металовироби, автомобілі, вагони, сільгосптехніку та ін.). Договір на перевезення вантажів в трамповому судноплавстві підписується у формі чартеру. Чартер грає головну роль в регулюванні сторін в трамповому судноплавстві. Тут коносамент - документ, що доповнює його. Основними пунктами чартерного договору являються: час і місце підписання чартеру; повна назва сторін; назва й опис судна; місцезнаходження судна в момент укладення договору; вид вантажу й спосіб його перевезення; умови завантаження і розвантаження, враховуючи демеридж (штраф за простій судна більше строку) і диспачу (винагорода, виплачена перевізником фрахтувателю за більш швидке завантаження в порівнянні зі встановленими нормами); порядок виплати фрахту та ін. В практиці морського судноплавства широко використовуються типові договори перевезень, що одержали назву проформ-чартерів. На їх основі укладаються чартери на перевезення конкретних товарів в певному напрямку. В залежності від фрахтових угод розрізняють такі види чартеру: рейсовий, тайм-чартер, димайс-чартер, бербоут-чартер. Плата за перевезення вантажу (фрахтувальник - фрахтівнику) трамповим судном складається в залежності від кон'юнктури ринку на транспортні послуги і встановлюється безпосередньо судновласником.

Залізничні перевезення. Міжнародні залізничні перевезення здійснюють на основі двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод, а також міжнародної залізничної накладної. Залізнична накладна являється договором перевезення. Вона виконує функції підтвердження прийому вантажу до перевезення, товаросупроводжувальним документа і договору про перевезення. Значну роль в регулюванні міжнародних залізничних перевезень відіграють міжнародні угоди. Вони ж визначають форму залізничної накладної. В практиці міжнародної торгівлі широко використовується форма накладної, розроблена Міжнародною конвенцією по перевезеннях вантажів залізницею - МГК, яка з 1984 р. називається КОТІФ - Угода про міжнародні вантажні перевезення. Учасниками КОТІФ являються 33 держави. Це головним чином країни Європи, а також ряд країн Азії і Північної Африки. Текст накладної за КОТІФ друкується на стандартних бланках зазвичай на двох мовах. Скріплена штемпелем перевізника, вона супроводжує вантаж, а дублікат залишається у вантажовідправника. До накладної додається товаросупроводжувальна документація: відвантажувальна специфікація, сертифікат якості, пакувальний лист і т.д. Між колишніми соціалістичними країнами Європи й Азії була укладена багатостороння конвенція про міжнародну залізничну угоду (СМГС). З деякими доповненнями вона використовується і в даний час. Її учасники - країни СНД, колишні соціалістичні країни Азії (Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам), Болгарія і Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Румунія, які денонсували СМГС, однак готові користуватися її положеннями. Головне призначення СМГС полягає в тому, що для всіх залізниць - учасниць Угоди вона встановлює єдині перевізні документи. Угода складається з 8 розділів, в яких регулюється весь комплекс питань транспортного процесу: укладання договору перевезення, порядок прийому вантажів до перевезення, накладна, вирахування провізних платежів та ін. СМГС доповнюється рядом тарифів, правил та інструкцій. Укладання договору міжнародного перевезення вантажів за СМГС оформляється накладною єдиного зразка, що складається з 5 листків.

1. Оригінал накладної - супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом з 5-м листком.

2. Дорожня відомість - супроводжує вантаж до пункту призначення і залишається в пункті призначення.

3. Дублікат накладної - віддається відправнику після укладення договору перевезення.

4. Лист видачі вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і залишається в цьому пункті.

5. Лист-повідомлення про прибуття вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з оригіналом накладної і вантажем. Крім того, заповнюється необхідна кількість додаткових екземплярів дорожньої відомості (для дороги відправлення, транзитних доріг і митних органів).

Відправник вантажу одночасно з поставкою вантажу до перевезення для кожного відправлення видає станції відправлення накладну і її дублікат. Вони виконують різні функції. Накладна після накладення штемпелю станції служить доказом укладення договору перевезення і основним перевізним документом. Дублікат накладної служить підтвердженням укладення договору перевезення і розпискою залізниці в прийнятті вантажу до перевезення. Накладну і дублікат заповнює вантажовідправник. Накладна повинна бути заповнена з дотриманням всіх правил СМГС.

Автомобільні перевезення. При вантажних перевезеннях автомобільний транспорт бере участь практично у всіх взаємозв'язках виробників і споживачів продукції виробничого призначення і товарів народного споживання.

Для вантажних перевезень у залежності від специфіки вантажів і вимог клієнтури найбільш глобальними проблемами є схоронність вантажів у процесі транспортування, регулярність надходження партій вантажу до одержувачів, максимальне скорочення часу доставки вантажів, гарантоване їхнє прибуття до одержувача в точно призначений термін, можливість перевезення великогабаритних відправлень без розбирання їхній на частині щоб уникнути складальних робіт у пунктах одержання.

Автомобільний транспорт у порівнянні з іншими видами транспорту має ряд переваг для клієнтів при перевезеннях вантажів.

До них відносяться:

а) доставка вантажів "від дверей до дверей";

б) схоронність вантажів;

в) скорочення потреби в дорогому і громіздкому упакуванні;

г) економія пакувального матеріалу;

д) більш висока швидкість доставки вантажів автомобілями;

е) можливість участі в змішаних перевезеннях;

ж) перевезення невеликих партій вантажу, що дозволяє підприємству прискорити відправлення продукції і скоротити терміни збереження вантажу на складах;

з) перевезення небезпечних вантажів.

Через перераховані вище переваг, автомобільний транспорт широко використовується у всіх областях економіки, застосовується у всіх областях народного господарства і рішення проблеми підвищення економічної ефективності автомобільних міжнародних перевезень є першочерговою задачею.

Одним зі способів установлення зв'язку з можливим контрагентом для транспортної фірми є відсилання йому комерційної пропозиції, що містить у собі короткий опис видів діяльності фірми, детальну інформацію про наявність транспорту і його дислокацію в даний момент [5, с. 63].

У випадку з даним видом діяльності з замовником оформляється договір і заявка на транспортно-експедиторське обслуговування, що містить у собі:

а) місце відправлення і позначення місця доставки вантажу (маршрут перевезення)

б) найменування і коротка характеристика перевезеного товару;

в) вид навантаження;

г) кількість і якість вантажу;

д) вартість перевезення;

е) тип і обсяг напівпричепа;

ж) вимоги до рухливого складу (габаритні розміри);

з) умови і терміни постачання;

и) умови страхування вантажу;

к) прикордонний перехід;

л) указівка класу небезпеки перевезеного вантажу;

м) умови і терміни платежу;

н) порядок завантаження/вивантаження;

о) інші умови.

Технологічний процес здійснення міжнародних транспортних послуг, включаючи оформлення відповідних супровідних і банківських документів, являє собою традиційний, класичний метод транспортно-експедиторського обслуговування. У цілому весь процес можна представити у вигляді алгоритму, який наведено на рис. 8.1.

Транспортування вантажу здійснюється відповідно до міжнародних стандартів протягом усього транспортного циклу від моменту подачі рухливого складу під завантаження до моменту вивантаження на складі вантажоодержувача.

Рисунок 1 - Блок схема алгоритму процесу транспортування вантажу

Контракт у даному випадку є основним документом, що засвідчує факт міжнародного перевезення. У ньому знаходять висвітлення умови проведення зовнішньоторговельної операції. Сторони, що уклали контракт, повинні бути зацікавлені в тім, щоб найбільше повно і точно відбити в цьому документі всі умови операції. Помилки і прорахунки у вказівці умов постачання нерідко приводять до спор між сторонами, і, у кінцевому рахунку, обидві сторони можуть понести значні збитки. Особливе значення в контракті на транспортно-експедиторське обслуговування мають форми розрахунків, застосовуваних при здійсненні міжнародного перевезення. Від правильного вибору форми розрахунку в остаточному підсумку залежить, чи одержить перевізник гроші, а замовник -- свій вантаж [7, с. 104].

Невід'ємною частиною міжнародного договору є заявка на транспортно-експедиторське обслуговування міжнародного зразка, у якій указується вартість транспортних послуг по кожнім конкретному маршруту.

Вартість перевезення в заявці указується відповідно до калькуляції транспортних витрат. Калькуляція транспортних витрат містить у собі статті, приведені в табл. 1.

Таблиця 1 Калькуляція витрат по рейсу в міжнародному повідомленні

Стаття	Вартість на 1 рейс, грн.
Витрати на відрядження	1192,00
Вартість палива	4000,00
Оплата дозволів на транзит через територію іноземних держав	105,00
Оплата за користування дорогами спеціального призначення	211,00
Оплата санітарних, ветеринарних, екологічних зборів	308,00
CARNET TIR, CMR, страхування майна перед третіми особами	754,00
Амортизація транспортного засобу	605,00
Зарплата водія і нарахування на зарплату	800,00

У більшості випадків відправник вантажу (вантажоодержувач) сам страхує свій вантаж, однак транспортна фірма за бажанням замовника іноді бере на себе оформлення страхового поліса.

Для страхування вантажу від загибелі, ушкодження, утрати, крадіжки по території України фірма користується послугами страхової компанії. Процес оформлення страховки відбувається в такий спосіб: фірма-перевізник бере довгостроковий контракт із вищезгаданою страховою компанією і на кожне окремо взяте перевезення оформляється угода про страхування вантажу на заздалегідь обумовлену суму. Сума варіюється в залежності від маршруту, цінності перевезеного вантажу, його обсягу і, нарешті, у залежності від бажання клієнта (мається на увазі страхування матеріальних цінностей у повному обсязі або якійсь їхній частині).

Основні умови міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеній в Женеві в 1956 р., учасником якої був і СРСР. Для страхування вантажу за межами України використовується так називана «страховка ЦМР» (CMR Insurance), що одночасно є і товаросупроводжувальним документом.

Її функції такі:

1) договір перевезення;

2) товаросупроводжувальний документ;

3) розписка перевізника.

Зобов'язання страховика по даному виду страхування регламентується «Міжнародною конвенцією про страхування вантажів» [8, с. 46].

Договір перевезення оформляється автодорожньою накладною. Автодорожня накладна оформляється в трьох екземплярах. В ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім'я й адреса перевізника; назва одержувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку в доставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізником і вантажовідправником. Крім автодорожньої накладної з вантажем рухаються товаросупроводжувальні документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші.

На кожну доставку вантажу оформляється CARNET TIR (книжка МДП), що страхує обов'язковість своєчасного виконання митних процедур і платежів, що виключає можливість перевезення контрабандних вантажів [9, с. 7].

Повітряні перевезення. За даними Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), на частку міжнародного повітряного транспорту приходиться більше 54% від загального обсягу всіх регулярних авіаційних перевезень у світі.

Регулярні рейси виконуються відповідно до опублікованого розкладу на договірних авіалініях. У розкладі зазначений маршрут польоту, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожен пункт маршруту, частота руху і тип літака. Зміна цих умов виконання регулярних рейсів може бути зроблено тільки за взаємної згоди держав. Регулярні авіаперевезення оплачуються за міжнародними авіаційними тарифами, опублікованими і неопублікованими.

Нерегулярні авіаперевезення виконуються на підставі дозволів на разові польоти і підрозділяються на додаткові, спеціальні і чартерні.

Додаткові рейси виконуються за тими ж авіалініями, що і регулярні, але за особливим розкладом. Додатковий рейс може бути виконаний за згодою партнера, за умови, що комерційне перевезення не може бути здійснене регулярними рейсами. Додатковий рейс, як правило, виконується в той же день, що і регулярний, але в будь-якому випадку не пізніше і не раніше, ніж за 24 год. від часу виконання регулярного рейсу, зазначеного в розкладі польотів.

Спеціальні рейси виконуються зі спеціальним завданням як за маршрутом регулярних рейсів, так і за особливим маршрутом. Як правило, дозвіл на виконання спеціальних рейсів запитується по дипломатичних каналах.

Чартерні рейси виконуються у відповідності зі спеціальним контрактом між перевізником і замовником.

В даний час нерегулярні перевезення складають близько 18% від загального обсягу міжнародних перевезень. Загальний обсяг міжнародних нерегулярних перевезень в усьому світі складається з обсягу, виконаного чартерними перевізниками, і обсягу, виконаного регулярними перевізниками. Як і регулярні, міжнародні нерегулярні перевезення підрозділяються на пасажирські і вантажно-почтові.

Найбільшим у світі є міжнародний ринок нерегулярних (чартерних) перевезень, що здійснює перевезення між 22 західноєвропейськими державами, що входять у Європейську конференцію цивільної авіації (ЕКАК). У цьому випадку обсяг нерегулярних перевезень порівняємо з обсягом регулярних перевезень. Чартерні перевезення в Європі виконуються на великі відстані, ніж регулярні перевезення, тому обсяг чартерних перевезень у пасажиро-кілометрах складає близько 60% від загального обсягу пасажирських авіаперевезень у Західній Європі. Другим за ємності після Західної Європи вважається міжнародний ринок чартерних перевезень через Північну Атлантику.

Нерегулярні перевезення здійснюються як спеціалізованими чартерними авіакомпаніями, так і регулярними авіакомпаніями.

Усі чартерні рейси виконуються на основі особливого договору (контракту) між замовником і перевізником. Як правило, замовник купує всю місткість літака на визначених ділянках перевезення і на визначених умовах. Він має право використовувати місткість зафрахтованого літака на свій розсуд. Застосовуються замовлення на виконання чартерних перевезень як на окремі рейси, так і на серію рейсів для цільового перевезення, наприклад для перевезення між пунктами, не зв'язаними між собою регулярними авіалініями.

Усі вантажі, що транспортуються авіаційним транспортом, підрозділяються на кілька категорій. У залежності від цих категорій, до перевезених вантажів пред'являються різні вимоги до умов транспортування, упакування, збереження, митного оформлення, документів, необхідних для оформлення перевізної документації і вимог по забезпеченню безпеки вантажу, повітряного судна, екіпажа і пасажирів, якщо вантаж буде перевозитися на пасажирському літаку.

Вантажі підрозділяються:

1) Швидкопсувні - це такі вантажі, під час перевезення яких, їх фізичні або хімічні властивості залишаються незмінними протягом не більш, ніж 24 години. Наприклад: будь-які швидкопсувні продукти, медичні препарати з обмеженим терміном дії після їхнього виготовлення, деякі види насінь і т.п.

2) Живі тварини - під це визначення, в авіаційному транспорті, попадають не тільки всілякі ссавці, як дикі, так і домашні, але і риби, земноводні і комахи.

3) Коштовні вантажі - це вантажі, заявлена вартість яких перевищує еквівалент двадцяти доларів США за один кілограм фактичної ваги. Наприклад: високоточні прилади, твори мистецтва, коштовні метали, грошові знаки і цінні папери і т.п.

4) Небезпечні і вантажі спеціального призначення - під це визначення попадає величезна кількість виробів різних галузей промисловості. Існує спеціальна система класифікації і визначення небезпечних вантажів згідно регламентуючих документів ІКАО і ІATA. Це можуть бути лакофарбові вироби, луги, отруйні речовини, сухий лід, будь-які види зброї і його частини і т.п.

5) Звичайні вантажі - це все інші вантажі, що не підпадають під усі перераховані вище категорії.

Якщо вантаж класифікований за однією з вище перерахованих категорій, це не означає, що він не може підпадати під умови для іншої категорії, у цьому випадку виконуються вимоги до транспортування по обох категоріях. Наприклад, радіоактивний ізотоп, застосовуваний у медичній промисловості, є як небезпечним, так і коштовним вантажем. Для повної впевненості в правильності класифікація вам необхідно проконсультуватися з фахівцем в області авіаційних вантажних перевезень, а у випадку транспортування небезпечних вантажів і вантажів спеціального призначення - з фахівцем із транспортування небезпечних вантажів по повітрю.

Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною. Вона виконує функції:

1) договору про повітряне перевезення;

2) товаросупроводжувального документу;

3) розписки аерофлоту в прийомі вантажу;

4) митної декларації.

Авіавантажна накладна виписується вантажовідправником в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами. Перший екземпляр має помітку «для перевізника», підписується вантажовідправником; другий - «для одержувача», підписується вантажовідправником і перевізником і відправляється з товарами; третій екземпляр з поміткою «для відправника» підписується перевізником і повертається вантажовідправнику після того, як товар прийнято. Крім авіавантажної накладної, з товаром слідують необхідні товаросупроводжувальні документи.

Тарифи на авіаперевезення по договірних лініях узгоджуються між сторонами, але набирають чинності тільки після затвердження відомствами цивільної авіації сторін. Тарифи встановлюються за домовленістю між сторонами в погодженій валюті, однак можуть публікуватися у національній валюті, точніше в її еквіваленті оголошеному тарифові за курсом співвідношення валют. У міжнародній практиці тарифи встановлюються по напрямках, лініях, зонах Міжнародної транспортної авіації (ІАТА).

Відповідно до угод, перевезення пасажирів, багажу і вантажів на договірних лініях виконуються за умовами і правилами перевезень відповідної сторони перевізника . Звичайно при цьому обмовляється що сторони будуть по можливості враховувати відповідну міжнародну практику.

Вантажні тарифи на міжнародних повітряних лініях розділяються на три види:

основні: нормальні (до 45 кг), кількісні (більше 45 кг), мінімальний збір;

класові;

спеціальні.

Основні тарифи - це стандартні тарифи, установлені для оплати за провіз 1 кг вантажу від пункту відправлення до пункту призначення. Вони є найбільш розповсюдженими під час перевезення усіх видів вантажу, за винятком деяких випадків, коли застосовуються пільгові спеціальні і класові тарифи.

Нормальні тарифи є базовими для визначення знижок або доплат при утворенні класових, кількісних і спеціальних тарифів. Їхньою перевагою є простота використання.

Кількісні тарифи в основному застосовуються авіакомпаніями, що експлуатують літаки великої місткості. Вони передбачають знижку по додаткових вагових категоріях. Наприклад, для вагової категорії 45 кг надається знижка від нормального тарифу в розмірі 25%. Число вагових категорій по-різному в різних зонах перевезення. Для Європи встановлена тільки одна вагова категорія -- 45 кг, а на маршрутах у напрямку Північної Америки допускаються вагові категорії 100, 300, 500 кг, по яких надаються знижки в розмірі 50, 60 і 70% відповідно від нормального тарифу. Мінімальний збір являє собою мінімальну оплату за відправлення вантажу, стягнуту за одне відправлення в тому випадку, якщо плата за перевезення по нормальному вантажному тарифі виявиться нижче мінімального збору. Рівень мінімального збору на різних маршрутах відрізняється. У багатьох випадках він дорівнює вартості перевезення по нормальному тарифі вантажу вагою 5 кг. Мінімальний збір вказується в тарифних довідниках з позначенням "М".

Класові тарифи застосовуються для перевезення вантажів визначеного класу. Вони виражаються у визначеному відсотку до нормального вантажного тарифу до 45 кг. Класові тарифи встановлюються на види вантажу, що вимагають особливих умов для перевезення: живі тварини; клітки для тварин; коштовний вантаж; людські останки в труні; несупроводжуваний багаж; друкована продукція й ін.

Класові тарифи обчислюються на основі нормального наскрізного тарифу до 45 кг., що збільшується на відповідну процентну надбавку, потім округлений результат збільшується на вагу відправлення.

Процентна надбавка залежить від класу вантажу і зони перевезення і складає від 150 до 300% від нормального вантажного тарифу до 45 кг. Наприклад, за перевезення коштовних вантажів (золота, платини, дорогоцінних каменів, банкнот, цінних паперів і т.д.) стягується плата в розмірі 200% від нормального вантажного тарифу до 45 кг для всіх зон асоціації.

Щодо проблеми діяльності іноземних авіаперевізників, то як і для внутрішніх учасників транспортного ринку основним законодавчим актом, що регулює їхню діяльність на території України, є Повітряний кодекс України.

Повітряний кодекс України передбачає, що іноземні авіапідприємства можуть здійснювати свою діяльність на території України і відкривати представництва відповідно до Законодавства України, міжнародними договорами і, у яких беруть участь Україна і відповідна іноземна держава.

Особливо виділене положення про те, що іноземні повітряні судна мають право здійснювати перевезення на території України тільки у випадках коли це передбачено діючими угодами про повітряне сполучення або спеціальними угодами. Це забезпечує дотримання наданою відповідною державою комерційних прав, що необхідно для нормальної роботи міжнародних повітряних ліній. Не менш у цьому змісті важливі і положення кодексу, що вимагають від авіапідприємств, що здійснюють міжнародні повітряні перевезення, дотримуватися в затверджувані у встановленому порядку тарифи на такі перевезення (звичайно для цього потрібне узгодження тарифів між зацікавленими авіапідприємствами з наступним твердженням Державною авіаційною адміністрацією України). Аналогічна вимога передбачається й у відношенні дотримання діючих в Україні правил продажу квитків, видачі вантажних накладних і інших перевізних документів.

Інтермодальні перевезення. Інтермодальними або перевезеннями вантажів у змішаних повідомленнях вважаються організаційно-технологічні, логістичні системи доставки з використанням різних видів транспорту: морського, річкового, повітряного, залізничні і автомобільного.

У принципі, у перевезеннях майже кожного вантажу бере участь не один вид транспорту. Але до перевезень вантажів у змішаних повідомленнях прийнято відносити транспортування по всьому транспортному ланцюзі «від дверей до дверей» «вантажного місця» (вантаж у контейнері, у виді пакета і т.п.) по спеціальній фрахтовій ставці, що покриває доставку від місця відправлення до місця призначення, по єдиному транспортному документі - мультимодальному коносаментові або накладній, складеної на весь шлях проходження.

У даному виді перевезень істотно зростає роль експедиторського обслуговування. Фірма-перевізник може мати і власний експедиторський відділ, однак на практиці великі транспортні фірми рідко містять у своєму штаті відділ, потреба в якому в них, унаслідок недостатньо розвитого представлення про ролі експедиторського обслуговування, виникає лише час від часу в міру потреби. Тому транспортні компанії звертаються в експедиторські фірми, що і беруть на себе всі обов'язки по збереженню цілісності транспортного процесу і швидкості доставки вантажу. У цьому випадку фірма-перевізник виплачує фірмі-експедиторові визначена винагорода (звичайно у відсотках від вартості фрахту). Сума винагороди може сильно коливатися, що викликано ступенем складності організації перевезення, кількістю задіяного транспорту, ступенем участі експедиторської фірми, специфікою перевезеного вантажу й інших умов [11, c. 98].

4. Транспортні умови контракту

Транспортні умови договору визначають взаємовідносини сторін контрагентів у процесі перевезення вантажів. Транспортні умови визначаються у договорі купівлі-продажу у вигляді спеціального розділу, у якому передбачаються порядок перевезення вантажів, умови і терміни навантаження і розвантаження, порядок розрахунку і оплати провізних платежів, проформа чартеру, форма коносаменту та інших видів транспортних документів. У деяких випадках транспорті умови зазначаються в декількох розділах контракту.

Зміст транспортних умов у кожному конкретному випадку залежить від виду транспорту, характеру товару, виду операції (експорт, імпорт), дії міжнародних угод, конвенцій, звичаїв. Обсяг і розподіл транспортних операцій в основному визначаються базисними умовами поставки

Транспортні умови договору купівлі-продажу включають:

- чинність міжнародних угод, конвенцій, звичаїв у країні;

- термін і час відвантаження;

- види і кількість товару;

- місце і порядок здачі вантажу;

- найменування пунктів перевантаження товарів;

- порядок інформації про підхід транспортних засобів у пункти, зазначені в контракті;

- норма вантажних робіт і сталійний час обробки суден під ватажними операціями;

- порядок і розмір плати за транспортування вантажів транзитом по території третіх країн у залізничному і автомобільному сполученні;

- порядок розрахунків по демериджу і диспачу;

- порядок призначення стивідорів, які здійснюють вантажні операції, агентів щодо обслуговування транспортних засобів, експедиторів з транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельного вантажообігу;

- порядок розрахунків з посередницькими організаціями відповідно до укладених договорів комісії.

При зовнішньоторговельних операціях на умовах СІF і CFR перераховані вище транспорті умови щодо вантажних робіт застерігаються в контракті для порту вивантаження, бо фрахтувальником виступає продавець товару, а навантаження забезпечує покупець. При операціях на умовахFOB, коли судно фрахтує покупець, в контракті застерігаються всі умови обробки судна в порту навантаження.

У міжнародній торгівельній практиці при морських перевезеннях існує декілька умов фрахтування суден, які визначають обов'язки перевізника щодо навантаження, вивантаження, укладки вантажу в трюмах суден. Основними з цих умов є:

- ФІО - free in and out - перевізник вільний від видатків по навантаженню і розвантаженню;

- ФІОС - free in and out stowed - перевізник вільний під видатків по навантаженню, розвантаженню і укладці генеральних вантажів у трюмі судна;

- ФІОТ - free in and out trimmed - перевізник вільний від видатків по навантаженню, розвантаженню і розрівнюванню навалочних і насипних вантажів у трюмі судна;

- Лінійні умови - Berth terms or liner terms - видатки по навантаженню, розвантаженню оплачуються перевізником, а норми вантажних робіт не встановлені;

- Гросс-термс - Gross terms - видатки по навантаженню, розвантаженню оплачуються перевізником за наявності встановлених норм вантажних робіт;

- ФІ/ЛО - free in/liner out - лінійні умови при розвантаженні судна. У цьому випадку перевізник вільний від видатків по навантаженню;

- ЛІ/ФО - liner іn/free out - лінійні умови при навантаженні. У цьому випадку перевізник вільний від видатків по вивантаженню.

Лінійні умови застосовуються при перевезеннях вантажів на регулярних пініях. Ці умови означають: прийом і здачу вантажів на склад порту; переміщення вантажу від складу на причал; навантаження в трюм судна; вивантаження з і рюму судна; доставку на склад. Оплату послуг і ризик несе перевізник.

Ігнорування зазначених вище умов призводи і ь до того, що вантажовласник може двічі сплатити видатки за одні і ті самі вантажні операції з навантаження і вивантаження, а саме: іноземному продавцеві за навантаження в ціні «FOB з укладанням» і перевізнику за навантаження в тарифі. Буває і так, що разом з перевізного платою перевіднику будуть оплачені видатки по вивантаженню, що за контрактом повинен нести іноземний покупець. У цих випадках необхідно враховувати, що якщо контракт на постачання товару укладений з вивантаженням за рахунок покупця і при цьому фрахтується судно, то воно має бути зафрахтоване на умовах ФО (free out). При цьому перевізник звільняється від видатків по розвантаженню.

Переміщення товарів через митний кордон

Основним документом, який регулює порядок пропуску вантажів через кордон, є Митний Кодекс України. Крім того, діють ряд постанов, наказів, інструкцій, що регламентують порядок декларування товарів і майна, пропуску і догляду вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Підприємства і організації при ввезенні і вивезенні товарів і обладнання зобов'язані їх декларувати шляхом подання митним органам вантажу паспорта операції і вантажної митної декларації.

Після догляду вантажу митною установою робиться відповідна відмітка у вантажній мишій декларації, і вантаж пропускається за митну територію.

У даний час діє Інструкція про порядок заповнення ватажної митої декларації, затвердженої наказом ДМС України № 307 від 09.07.97.

Форма вантажної митної декларації, аналогічна єдиному адміністративному документів Європейського Союзу і повністю відповідає міжнародним вимогам і умовам. Ватажна митна декларація складається з 4 зброшурованих аркушів і позначається символом «МД1». Вона заповнюється на кожну партію товару. За наявності в партії товару одною найменування вона кодується за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД). Якщо в нації є товари декількох найменувань, то додатково заповнюється форма «МД2», що подається митниці разом з декларацією «МД1». Для заповнення вантажних митних декларацій використовуються різноманітні міжнародні класифікатори-коди. Декларація є підставою для нарахування і стягнення митних зборів, мита і податків.

Для контролю митниця використовує перший і третій аркуші декларації. Після огляду товарів і проставляння відповідних відміток про результат контролю другий аркуш декларації надається в органи державної статистики, а четвертий аркуш декларації повертається декларантові.

Оцінка витрат на транспортні операції

Залежно від виду транспорту, способу навантаження і перевантаження товару, дальності доставки транспорті видатки в ціні товару можуть бути досить значні.

Для окремих видів товарів вони можуть складати понад 60 %. Тому доцільно ще до початку переговорів з іноземним покупцем оціни і н імовірні витрати на транспортні операції. Вони включають оплату:

- видатків на підготовку товарів до відвантаження;

- навантаження вантажу на транспортні засоби всередині країни і його перевезення до кордону;

- зберігання вантажів у портах, на станціях, базах;

- навантаження і перевезення вантажів міжнародним транспортом:

- транспортної о страхування вантажів;

- митних зборів, мита, податків;

- передпродажною сервісу;

- вивантаження вантажів на складі іноземного покупця.

До ціни контракту при перевезенні вантажів по іноземній території закладаються тарифні ставки світового ринку транспортних послуг. При перевезенні вантажів по території України і країн СНД розрахунки за перевезення здійснюються за внутрішніми тарифами на міжнародні вантажні перевезення з урахуванням граничних індексів їхнього підвищення, які встановлює держава.

Література

Основна

1. Бенсон Д., Уайтхед Дж. Транспорт и доставка грузов. Пер. с англ. - М.: Транспорт, 2008.

2. Сухова Л.Ф. Транспортное обслуживание международных экономических связей: Учебное пособие. - Алма-Ата: Государственный технический университет, 2009.

3. Саркисов С.В., Полякова Т.Н. Организация перевозок грузов в внешнеэкономических связях. - М.: Транспорт, 2007.

Додаткова

4. Крохалева И.А., Холопов К.В. Практика внешнеторговых перевозок. - М.: Транспорт, 2007.

5. Торгово-транспортная терминология при экспортно-импортных перевозках. Справочник. - М., 2008.

6. Грачов Ю.И. Транспортирования товаров при экспортно-импортных операциях. - М., 2007.

7. Брухис Г.Э. Транспортно-экспедиторская деятельность. - М.: Транспорт, 2007.

8. Раховецкий А.Н. Мировой фрахтовый рынок. - М., 1997.

9. Арсенов В.И. Транспорт в международных экономических отношениях. - М., 2009.

10. Associated Members 2002. Справочник FIATA. Брюссель: Emperor Publishers, 2002.

11. Шмиттгофф К. Експорт: право и практика международных автоперевозок. - К.: Лыбидь, 2008.