Вступ

Рішення питань забезпечення роботи агропромислового комплексу країни в значній мірі, поряд з багатьма іншими факторами, визначається станом матеріально-технічної бази сільського господарства, у струм числі енергетичної, до якої ставляться й трактори. Відомо, що з однієї сторони через недостатню їхню надійність і, з іншого боку, через передчасне проведення ремонтів, споживачі зазнають більших збитків, зв'язані не тільки з виконанням ремонтів, але й з вилученням тракторів на певний час зі сфери експлуатації. Причому в цьому випадку характерно найчастіше волюнтаристичне втручання в процес витрати ресурсу тракторів, характерне не тільки передчасним напрямком їх насамперед у капітальний ремонт, але й знеособленим характером його проведення. А якщо врахувати, що для кожного типу машин, що працюють у сільському господарстві в конкретному регіоні, складаються свої особливі умови застосування, властиві тільки цьому регіону, те отже, по-різному формується й технічний стан тракторів. Таким чином, складається проблемна ситуація, що полягає в тім, що з однієї сторони необхідно забезпечити працездатний стан трактора протягом усього терміну служби, а з іншого боку, необхідно забезпечити зниження витрат на підтримку його працездатності протягом того ж терміну служби.

З досвіду експлуатації тракторів відомо, що найбільші величини витрат доводяться на капітальні ремонти тракторів і на проведення технічного обслуговування. Отже, для усунення витрат в експлуатації необхідно збільшити ресурс трактора до першого капітального ремонту, а потім вирішити питання й взагалі про виключення капітальних ремонтів за весь термін служби тракторів, а також значно скоротити регламентні операції технічного обслуговування й перейти на обслуговування по потребі.

Для рішення цих завдань необхідно мати відомості про формування фактичного технічного стану тракторів у процесі експлуатації на будь-якому відрізку часу, маючи на увазі, що формується технічний стан тракторів під впливом умов експлуатації, конструктивної й технологічної досконалості його складових частин і складальних одиниць, тривалості експлуатації.

Прояв цього процесу виражається в якісних і кількісних змінах значень показників, що визначають працездатність складових частин і складальних одиниць і трактора в цілому, а також у зміні ергономічних показників.

Будь-яка зміна технічного стану убік його погіршення веде до росту витрат на відновлення працездатності трактора, а також до росту збитків від його змушених простоїв. Тому пошук ефективних методів і шляхів забезпечення працездатності тракторів і адаптації їх до умов експлуатації можливий також при дослідженні закономірностей зміни показників, що характеризують технічний стан тракторів, їхня працездатність і можливість забезпечення вимог до умов праці тракториста в процесі всього періоду експлуатації. При цьому повинна бути досягнута головна мета - пошук невикористаних резервів скорочення витрат на підтримку тракторів у працездатному стані протягом усього строку його служби. Для цього необхідно виконати наступні етапи робіт.

1. Вивчити характерні процеси, супровідній роботі сполучень, що перебувають у справному або несправному стані (шум, вібрація, стукіт, коливання, тиск і ін.).

2. Виконати аналіз параметрів цих процесів з погляду відповідності вимогам до діагностичних параметрів.

3. Установити закономірності зміни параметрів супутніх вихідних процесів від пробігу складової частини або складальної одиниці й визначити припустимі й граничні значення цих параметрів для різних умов експлуатації.

4. Розробити математичні моделі взаємозв'язку стан окремих вузлів об'єкта й створити метод виявлення несправностей за допомогою логічних прийомів.

5. Розробити систему й запропонувати організаційні й методичні основи забезпечення заданого технічного стану тракторів в експлуатації.

Досягнення поставленої мети й розробка наукових рекомендацій можлива при застосуванні системного підходу, новизна якого в тім, що ймовірне вивчення змін технічного стану тракторі сполучається із проникненням у сутність причин, що приводять до його зміни з урахуванням впливу сформованої системи технічного забезпечення експлуатації тракторів і відносини механізатора до машини. Тобто проблема забезпечення технічного стану тракторів в експлуатації є комплексної, залежної від різноманіття числа факторів. Досвід, науковий аналіз показують, що досягти максимальних кінцевих результатів можна тільки погодженими діями виготовлювачів і споживачів.

У книзі в доступній для практичних дій формі розглянуті перераховані вище питання. Авторами на підставі узагальнення великого експериментального матеріалу в результаті спостереження за роботою великої кількості тракторів в умовах експлуатації й вивчення прогресивних форм використання машинно-тракторного парку запропоновані діючі методи профілактичного впливу по підтримці працездатності тракторів.

Терміни й визначення

Відомо, що в процесі застосування по призначенню технічний стан вироби може змінюватися. Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 19919-74 під технічним станом розуміється сукупність підданих зміні в процесі виробництва або експлуатації властивостей об'єкта, характерних у певний момент часу ознаками, установленими технічною документацією як цей об'єкт. Причому ознаками технічного стану об'єкта можуть бути якісні й (або) кількісні характеристики його властивостей. Фактичні значення кількісні і якісні характеристики визначають технічний стан об'єкта. Розрізняють вид технічного стану, піп, яким розуміється категорія технічного стану, характерна відповідністю або невідповідністю якості об'єкта певним технічним вимогам, установленим технічною документацією на цей об'єкт.

Розрізняють також види технічного стану як справність і несправність, працездатність і непрацездатність, правильне функціонування й неправильне функціонування, граничний стан. При цьому під функціонуванням об'єкта розуміють виконання запропонованого об'єкту алгоритму функціонування або ДЕРЖСТАНДАРТ 17194-7-1 при застосуванні об'єкта по призначенню.

Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 27.000-89 виріб працездатний у тому випадку, якщо воно виконує свої функції, а значення всіх його основних експлуатаційних характеристик відповідають вимогам нормативно-технічної документації. Стан трактора, наприклад, буде ставитися до непрацездатного, якщо відбулася поломка (відмова) деталей, наведена до нездатності проводити якийсь вид роботи. Перехід виробу із працездатного стану в непрацездатне відбувається після настання відмови.

Якщо виникає необхідність у відправленні виробу в капітальний ремонт або в його списанні, то такий стан характеризується як граничне.

Визначення виду технічного стану передбачає знання технічного стану, обумовленого шляхом діагностування, і вимог, що визначають справність, працездатність і правильне функціонування об'єкта у формі, наприклад, завдання в технічній документації номенклатури й припустимих значень кількісних і якісних характеристик властивостей об'єкта. Справа в тому, що при тому самому об'єктивно існуючому технічному стані об'єкт може бути, наприклад, працездатним для одних умов застосування й непрацездатним

для інших. Виріб і його складові частини, технічний стан яких підлягає визначенню, являють собою об'єкти технічного діагностування. А сам процес визначення технічного стану об'єкта діагностування з певною точністю i називають технічним діагностуванням, результатом якого звичайно є висновок про технічний стан об'єкта із вказівкою при необхідності місця, виду й причин дефекту (дефектів).

При діагностуванні розрізняють робочі впливи, що надходять на об'єкт при його функціонуванні, і тестові впливи на об'єкт, які подаються на нього тільки для цілей діагностування.

Ефективне використання тракторів забезпечується не тільки високими початковими значеннями технічних параметрів, але й збереженням значень цих параметрів у процесі експлуатації, тому дуже важливо мати відомості про динамік цих параметрів.

Одним з понять терміна «динаміка» (від грецького dynamikos - сильний, потужний) є»… зміна якого-небудь явища під впливом діючих на нього факторів». У нашому випадку під таким явищем розуміється технічний стан тракторів, що характеризується рядом параметрів. Властивість виробу зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання й транспортування розуміється як надійність.

Параметр (від грецького «pazametron» - що відмірює) - технічна величина, що характеризує який-небудь пристрій, його окрема властивість або режим роботи, приймається як основний показник цього пристрої.

Варто розрізняти наступні параметри: вихідних робітників процесів, що супроводжують процесів, геометричні, надійності. Параметри вихідних робочих процесів визначають основні функціональні властивості трактора або його складових частин. До них ставляться: потужність дизеля, у колісних тракторів - гальмовий шлях і т. п. Параметри супутніх процесів характеризують наслідку різних відхилень технічного стану тракторів. Такими є: нагрівання, вібрація, шум, зміст продуктів зношування в маслі й т. д.

Геометричні параметри визначають зв'язку між деталями й складовими частинами й механізмами, До таким ставляться зазор, хід.

Параметри надійності характеризують здатність трактора зберігати початкові (або встановлені) характеристики технічного стану (якості) у часі. До параметрів або властивостей надійності ставляться сполучення властивостей: безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності й збережності.

Безвідмовність - властивість виробу безупинно зберігати працездатний стан протягом деякого часу або деякого наробітку. Дана властивість, є достатнім для характеристики таких виробів як поршневі кільця, кріпильні елементи та ін.

Довговічність - властивість об'єкта зберігати працездатний стан до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування й ремонту. Властивість довговічності передбачає, що в процесі експлуатації будуть проводитися операції технічного обслуговування й ремонтів, у результаті яких відбувається відновлення працездатного стану. Причому довговічність може оцінюватися в період часу до капітального ремонту або до списання й характерна для виробу в цілому.

Ремонтопридатність - властивість виробу, що полягає в пристосованості до підтримки й відновлення працездатного стану шляхом технічного обслуговування й ремонту.

Збережність - властивість виробу зберігати в заданих межах значення виробу, виконувати необхідні функції протягом зберігання й (або) транспортування й у наступний період. Характерно воно в основному для виробів, використання яких про- I виходить у міру необхідності (запобіжники, засоби сигналізації й ар.).

Забезпечення надійності - сукупність організаційно-технічних і науково-методичних заходів, спрямованих на досягнення «чи підтримка заданих показників надійності на всіх стадіях існування трактора (проектування, випробування, експлуатація).

Організаційно-технічні заходи, що забезпечують надійність тракторів у період експлуатації; організація і якість виконання технічного обслуговування й ремонту тракторів; організація зберігання і якість очищення палива й масел; підвищення кваліфікації трактористів; організація зберігання й консервації тракторів, тобто заходу, що ставляться до технічної експлуатації тракторів.

До технічної експлуатації (точніше, до технічного забезпечення експлуатації) ставиться підтримка справності й працездатності виробу й забезпечення цього процесу.

Забезпечення працездатності - завдання техніко-економічна (витрати на створення високо працездатних машин повинні окупатися). Внаслідок цього актуальність проблеми збереження працездатності для сільськогосподарських машин, і зокрема для тракторів зростає.

При експлуатації в результаті впливу факторів різного походження можливе порушення працездатності тракторів, що виражається в падінні потужності двигуна, зниженні тягового зусилля на окремих передачах, збільшенні довжини гальмового шляху, підвищенні витрати картерного масла й питомої витрати палива, зменшенні вантажопідйомності навісної системи, зниженні тиску в гідравлічній системі й ін.

Попередити зміну цих показників можна високою технічною експлуатацією тракторів, у тому числі своєчасним технічним обслуговуванням.

Фактори, що визначають працездатність тракторів, і їхня зміна в експлуатації

Відомо, що технічний стан будь-якої механічної системи (машини), у тому числі й трактора, перетерплює певні I зміни в процесі всього періоду експлуатації, що природно позначається на втраті його працездатності. Це явище по своїй суті є неминучим, тому що виникнення таких процесів як: зношування, деформація, утомлене руйнування, корозія й фізико-хімічні зміни матеріалів і ін., кожний з I яких приводить до специфічних зовнішніх проявів відмов або несправностей, постійно присутні на будь-якому етапі експлуатації трактора. Тобто такі явища є постійно діючими. Правда їхня дія, залежно від різних факторів, може бути «розтягнутим» у часі. Причому такими факторами можуть бути як внутрішні, залежні від конструктивного вдосконалювання трактори й обумовлені роботою самих складових частин і складальних одиниць, так і зовнішні, залежні від умов, у яких експлуатується цей трактор. Величина впливу цих факторів у значній мірі залежить від тривалості експлуатації трактора й від ступеня керуючих впливів на них, що виражаються через систему технічної експлуатації тракторів.

Так, при роботі трактора у вираженому агресивному середовищі (запиленність, пісок і ін.) збільшується швидкість зношування деталей, наприклад, гільзопоршневій групи, ходової системи й т. п. Відомий цілий ряд робіт, у яких приводяться результати досліджень по оцінці ступеня впливу тих або інших факторів на зміну певних параметрів технічного стану тракторів. Так ступінь запиленності, а отже, і зношування деталей багато в чому залежать від виду виконуваної роботи, тла ґрунту, типу дороги, природи пилу, вологості ґрунту й повітря, сили вітру й т. д.

За даними науково-виробничого об'єднання «НАТИ», гарантована 80%-на зносостійкість комплекту поршневих кілець до заміни двигуна (до першого капітального ремонту) у нормальних умовах експлуатації приблизно в 3 рази вище, ніж в умовах реальної експлуатації.

Надмірному зношуванню також сприяє й застосування забрудненого картерного масла, У масло попадають пил, продукти зношування деталей, вода й незгоріле паливо. Робота на маслах не тих марок, які рекомендовані інструкцією, збільшує швидкість зношування майже в 3 рази.

Масло в дизелі із часом піддається якісним і кількісним змінам. Якісні зміни виражаються в зниженні концентрації присадки, збільшенні змісту органічних кислот і асфальто-смолистих речовин.

Значно впливає на роботу складальних одиниць і агрегатів тракторів якість застосовуваних масел і змащень. Так, наприклад, для забезпечення чіткої й безвідмовної роботи коробки передач (КП) трактора T-I50K важливо застосовувати такий сорт масла, що відповідав би умовам роботи всіх вхідних у неї механізмів.

Для зниження зношування сталевих цементованних загартованих зубчастих коліс і підшипників валів масло повинне мати гарними протизношувальні властивості в умовах високих контактних тисків. Воно також повинне забезпечувати достатню зносостійкість фрикційних дисків гідропідтискних муфт, виготовлених з металу й металокераміки. Допускати роботу на інших маслах не можна, тому що це може привести до прискореного виходу з ладу агрегатів трансмісії й, отже, порушенню працездатності тракторів.

Істотний вплив на швидкість зношування робить тепловий режим двигуна, що визначає температурний рівень і термічні деформації деталей циліндропоршневій групи. Так, швидкість зношування верхнього поршневого кільця при зниженні температури t⁰) поршня на 7…10% в умовах навантажувальної характеристики й нормального теплового режиму двигуна Д_20 зменшується на 20…30%.

На зменшення швидкості зношування в цьому випадку впливає деяке зниження динамічних показників циклу й корозійного зношування. Підвищення t° головки поршня над верхньою канавкою під поршневе кільце часто приводить до швидкого пригоряння кілець. При цьому збільшується t° поршня й можливий розрив масляної плівки. До підвищення температури поршня може привести, наприклад, закоксовування верхнього поршневого кільця.

При охолодженні двигуна на поверхні деталей конденсується волога. Оскільки захисні властивості застосовуваних масел невеликі й волога, що сконденсувалася, проникає через мастильний шар до металевих поверхонь, збагачуючись при цьому продуктами окислювання масла й перетворюючись в електроліт, то у двигуні протікають інтенсивні електрохімічні корозійні процеси, а особливо на поверхні деталей циліндропоршневій групи.

Після пуску двигуна продукти корозії змиваються циркулюючим маслом з неробочих поверхонь і віддаляються з контактуючих поверхонь у результаті стирання й також виявляються в маслі. Дослідження* показали, що зупинка двигуна на період до трьох доби практично не позначається на характері зношування деталей. Однак через шість діб простою двигуна зміст заліза в маслі зростає настільки, що його приріст набагато перевищує звичайний розкид його значень, що замірять за 2 години роботи.

У загальному виді можна вважати, що на зміну технічного стану трактора впливають такі основні фактори, як вплив умов експлуатації, вплив ступеня конструктивного вдосконалювання тракторів, тривалість експлуатації. Останнє може сприяти прогресуванню впливу двох інших факторів.

Фактор ступеня конструктивного вдосконалювання тракторів, обумовлений їхнім рівнем надійності, експлуатаційної й ремонтної технологічності, впливає не тільки на динаміку процесів, що відбуваються при взаємодії, у тім або іншому виді, складових частин і складальних одиниць тракторів, але й на ступінь чутливості тракторів і зміні умов експлуатації, що побічно є визначальним при формуванні рівня технічної експлуатації тракторів.

Фактор умов експлуатації визначається насамперед середовищем, у якій експлуатується трактор, тобто в першу чергу ґрунтово-кліматичними умовами, режимом експлуатації. Ці фактори, у свою чергу, можуть впливати на характер і величину впливу на зміну технічного стану тракторів, ступеня їхнього конструктивного вдосконалювання. Причому прояв ступеня впливу цих факторів на технічний стан тракторів визначається й тривалістю їхньої експлуатації.

Розглянуті фактори можна умовно розділити в такий спосіб.

1. Фактори, на рівень впливу яких в експлуатації не можна впливати.

2. Фактори, на рівень впливу яких в експлуатації можна впливати.

Іншими словами можна сказати, що на трактор діють внутрішні й зовнішні фактори. До внутрішніх варто віднести фактори, обумовлені конструктивною досконалістю трактора й виконанням технологічний вимог при зборці й ремонті. Також сюди варто віднести ґрунтово-кліматичні умови експлуатації тракторів (вологість, щільність, структурний і механічний состав ґрунту, нерівності поверхні поля й т. п.). До зовнішнього ставляться, в основному, організаційно-технічні фактори, що включають у себе організацію технічного обслуговування, ремонту, зберігання й заправлення трактора паливом і маслами, кваліфікацію тракториста й ін.

У реальних умовах експлуатації забезпечення заданого рівня надійності тракторів і тим самим збереження їхньої працездатності відбувається за рахунок зниження впливу експлуатаційних факторів, тобто факторів, зміна впливу яких не вимагає втручання в конструкцію трактора. У цьому зв'язку важливо знати ступінь впливу того або іншого фактора, а також ті наслідки, до яких цей вплив приводить. Слід зазначити також, що перераховані експлуатаційні фактори - це як би перша ланка в ланцюжку взаємозалежних факторів, які приводять до безпосередньої зміни стану об'єкта.

Так, наприклад, запізніла заміна масла викликає появу в ньому підвищеного змісту механічних домішок, порушення його позитивних властивостей, що у свою чергу приводить до зношування деталей двигуна й порушенню його працездатності.

Слід зазначити, що в процесі експлуатації характер і ступінь впливу факторів також міняються. Як відомо, протягом календарного року трактори використаються не різних видах сільськогосподарських робіт і в різних кліматичних умовах, що визначає й певну статичну закономірність зміни факторів, що впливають. Так різна календарний наробіток тракторів по періодах того самого року, а також різна й інтенсивність використання.

Важливим фактором формування зовнішніх умов, що визначають зношування складальних одиниць тракторів, є їхня зайнятість на різних видах сільськогосподарських робіт. Тому для оцінки умов роботи тракторів в експлуатації, що визначають характер і величину абразивного зношування його складальних одиниць, необхідно мати інформацію про зайнятість тракторів на різних видах сх_х. робіт за можливо більший період їхнього використання. Наявність такої інформації дозволяє відібрати найбільш характерні види робіт для кожного трактора, що дозволить згодом, на основі результатів уже наявних або додаткових досліджень, провести оцінку тривалості впливу запиленності, загазованості й інших умов на складові частини й складальні одиниці трактора, визначити структуру й величину цих впливів. Із цією метою оброблені дані по зайнятості гусеничних тракторів кл. 2 і 5 і колісних тракторів кл. I, 4 і 3 на різних видах сільськогосподарських робіт за наробіток 10…12 тис. мотогодин, що працюють у Південній зоні України (табл. I.I).

Інші роботи носять разовий характер і становлять невеликий відсоток зайнятості. У загальному випадку кількість видів сільхоз-робіт, на яких зайняті трактори в реальній експлуатації: гусеничні кл. 2-20, кл. 5-15, колісні кл, 1,4-6, кл. 3-18.

Таблиця 1

Зайнятість тракторів на різних видах с. - г. робіт, %

Види робіт	Клас тракторів
	гусеничних	колісних
	2,0	5,0	1,4	3,0
Оранка	11.1	55,0	-	13,3
Культивація	30,8	17,8	8,3	14,2
Транспортні роботи	11,4	14,9	56,4	38,9
Сівба зернових	5,1	2,3	5,4	2,8
Збирання кукурудзи на силос	6,3	-	5,4	4,5
Збирання кукурудзи на зерно	6,3	-	4,9	4,5
Боронування	7,1	4,6	-	1,1
Збирання зеленої маси	0,8	0,3	-	6,3
Стягування соломи	0,6	1,3	-	-
Дискування	3,5	-	0,2	7,1
Розкидання добрив	-	-	-	1,4
Трамбування силосу	-	2,7	-	-
Плоскорядна обробка	-	2,8	-	0,4
Скошування зеленої маси	-	-	3,7	-
Міжрядна обробка	7,9	-	9,7	-
Збирання кукурудзи на силос	4,6	-	5,2	-
Внесення добрив	5,4	-	-	-
Розпушування винограду	1,7	-	-	-
Корчування винограду	1,2	1,0	0,2	-
Глибоке розпушування	-	-	-	3,0
Підгодівля озимих	-	-	-	0,4
Трамбування силосу	-	-	-	1,0
Снігозатримання	-	-	-	0,1
Фрєзєровання	-	-	-	0,3
Обробка посівів ядохімікатів	0,1	-	-	-
Катковання	-	-	1,8	-

Ознаки порушення працездатності тракторів і закономірності їхньої зміни

При визначенні технічного стану тракторі непрямими величинами - діагностичними параметрами. Однак сам факт порушення технічного стану, що приводить до втрати його працездатності, тобто до відмови, можна оцінити й по зовнішніх ознаках.

При тривалих спостереженнях за роботою тракторів (зокрема T-I5OK) в умовах реальної експлуатації встановлено, що порушення працездатності може виражатися двома станами: а) трактор не можна використати при виконанні тієї або іншої сільськогосподарської операції; б) використання трактора можливо, але є істотне порушення якості сільськогосподарських робіт або погроза безпеки роботи механізаторів. Крім того, другий стан після витікання певного періоду часу може перейти в перше або навіть аварійне.

У реальних умовах експлуатації другий стан порушення працездатності тракторів - найбільш часте. Тому своєчасне виявлення ознаки порушення працездатності трактора й правильна його класифікація дозволяють виявити й усунути відмову й попередити можливість аварійного стану трактора. Оперативно визначити причини порушення працездатності трактора дозволяє застосування системного підходу до виявлення відмов. В основі лежить принцип логічного пошуку складової частини або складальної одиниці, у яких найбільш імовірна можливість появи відмови, що визначає характерну ознаку. Такий підхід дозволяє уникнути необґрунтованих розбирань трактора, тим самим знизити трудомісткість усунення наслідків відмов, виявити напрямки робіт з удосконалювання експлуатаційної технологічності тракторів.

На основі аналізу ознак, що характеризують порушення працездатності, запропоновано класифікувати їх по п'ятьох групах.

Перша група поєднує ознаки порушення працездатності тракторів, що виявляють візуально при огляді або проведенні технічних обслуговуванні. Наприклад, підтікання охолодної рідини, масла, палива; перегоряння електроламп; поява з випускної труби диму різного фарбування; наявність видимих тріщин (у ресорах, кабіні, оперенні й т. п.).

Друга група містить у собі ознаки, що виявляють при виконанні якої-небудь дії, викликаного необхідністю зміни режиму роботи трактора, або при проведенні його обслуговування. Вона звичайно характеризує складальну одиницю або агрегат, на який впливають. До цих ознак ставляться: утруднене перемикання передач, зрив різьблення, ослаблення, зазор і ін.

Третя група характеризується ознаками, що впливають на зміну показань приладів (манометра, амперметра, покажчика рівня масла, покажчика температури й ін.).

Четверта група поєднує ознаки, що виявляють на працюючому тракторі й відчува трактористі. До таким ставляться: вібрація, ривки, коливання, поштовхи та ін.

П'ята група поєднує в основному ознаки, характерні появою якого-небудь стороннього шуму й сприймане трактористом на слух. Шум різної тональності: стукіт, скрегіт, деренчання й т. п.

Можливі ситуації, коли порушення працездатності може характеризуватися змішаними ознаками. Так, наприклад, утруднене перемикання коробки передач може супроводжуватися стороннім шумом і т. п.

Залежно від того, до якої групи віднесений розглянута ознака, вибирають відповідну послідовність пошуку відмови. Найбільше складно виявити джерело відмови по зовнішніх ознаках четвертої й п'ятої груп.

Знання зовнішніх ознак прояву відмови дозволить фахівцеві, а насамперед механізаторові, опанувати вмінням «чути» трактор, що також дозволить вчасно виявити й усунути несправність і тим самим запобігти або усунути можливі відмови. Перелік найбільш характерних причин появи зовнішніх ознак відмов наведений у додатку I.

У процесі експлуатації дуже важливим є визначення по зовнішніх ознаках роботи трактора, несправної складової частини. А тому що в багатьох випадках однакова зовнішня ознака несправності може проявлятися через несправність однієї або декількох складових частин, те необхідно попередньо встановити - яка частина несправна, а потім переходити до конкретних дій по усуненню несправності.

Відоме застосування для виявлення складеної частини, що відмовила, спеціальних діагностичних тестів, які ставляться, як правило, до автономних складальних одиниць (дизелю, коробці передач і ін.) або роздільно-агрегатній функціонально єдиній системі (гідросистема, електроустаткування). При виявленні певної ознаки несправності підбирається із числа запропонованих відповідний тест і відповідно до його, виконуються дії по встановленню несправної складової частини. Використовувані при цьому основні методичні принципи виражаються в наступному:

- «пошук» варто вести від простого до складного, тобто від i леї ймовірного місця відмови до менш імовірного, від менш трудомістких операцій до більше трудомісткого;

- у системах, де рідина або повітря використають як робоче середовище, пошук несправності варто вести від ємності по напрямку руху робітничого середовища в системі;

- при пошуку несправних складових частин у першу чергу необхідно орієнтуватися на штатні контрольно-вимірювальні прилади й пристрої, у другу чергу - на органи почуттів і

у третю чергу - на використання спеціальних діагностичних засобів.

При цьому варто мати на увазі, що якщо перший принцип практично справедливий у всіх випадках, те другий раціональний не завжди. Мається на увазі, що в таких системах як, наприклад, паливоподачі, більше раціональним може виявитися першочергове виконання операцій по виявленню ознак працездатності, що характеризують справність цілої ділянки системи. Якщо під час прокручування вала дизеля пусковим двигуном при відкритому вентилі фільтра з'являється струмінь палива, то стають зайвими всі перевірки ланцюга від бака для фільтра включно.

Не є також однозначним і першим принципом, тому що містить два факторів (імовірність відмови й трудомісткість перевірки), по кожному з яких треба в першу чергу виконувати певні операції.

Для скорочення тестів діагностування широко використають I узагальнені ознаки й параметри, що характеризують працездатність системи або механізму в цілому. Наприклад, нормальне протікання робочого процесу дизеля (узагальнююча ознака) виключає I необхідність перевірки за приватними параметрами окремих складових частин системи живлення дизеля паливом і повітрям. При побудові тестів діагностування на основі взаємозв'язків якісних ознак працездатності об'єкта й несправностей складових частин такий принцип повністю реалізується.

Розподіл номенклатури ознак по кожній з розглянутих груп неоднаково. Наприклад, по тракторі T-I50K воно становить: 1_я група - 38,9%, П - 13.9%, Ш - 8,3%, 1В -33,3% і В - 5.6%. Причому той самий ознака може проявлятися при відмові різних складових частин. Характерні ознаки всіх п'яти груп по складових частинах і складальних одиницях, наприклад, виявлені при спостереженні за роботою тракторів T-I50K, звичайно розподіляються по номенклатурі таким чином, як показано в табл. 2.

Причини, що викликають появу деяких зовнішніх ознак відмов і наведені в табл. 2: вібрації в несучій системі викликаються руйнуванням кронштейнів редуктора вала відбору потужності (BВП); у двигуні - у результаті тріщини кронштейна воздухоочистителя, а також при збільшенні частоти обертання колінчатого вала двигуна через несправність (неправильного регулювання) паливного насоса; у трансмісії - через зношування вилки карданного вала, тріщин корпуса редукторі ВВП; по допоміжним агрегаті:, двигуна - вібрує випускна трубі через появу тріщин у підставі; у кабіні - через тріщини й злами кронштейнів або кріплень; у крилах, дверях - через тріщини навісів; у капоті - через тріщини боковин; поштовхи, ривки в трансмісії відбуваються через зношування золотника й клапана витрати; стукіт у трансмісії за зрізу кільця й зношування склянки вижимного підшипника, зношування шліців вала головного зчеплення, руйнування підшипників хрестовин карданного вала і його задньої опори, відколу шестірні коробки передач, зношування первинного вала КП, руйнування підшипника 305 роздавальної коробки, сепаратора переднього моста, підшипника 211 ВВП; шум у системі електроустаткування створюється генератором за рахунок зношування посадкових місць під підшипники; у двигуні прослуховується при роботі турбокомпресора (зачіпання колеса й вставки компресора); у цилындропоршневый групі - через обрив спідниці поршня 1_го циліндра; у пусковому двигуні - через тріщину (поперцевої) поршня по отворі, у трансмісії - через обриву кожуха зчеплення, руйнування підшипника проміжної опори, руйнування втулки шестірні роздавальної коробки, відколу зубів провідної або веденої шестірень переднього моста; деренчання характерно для крил через злами й тріщини кронштейнів кріплення й т. п.

Таблиця 2

Ознаки порушення працездатності складових частин і систем трактора T-I50K

Прояв відмови, (ознаки)	Складова частина, система
	Несуча система	електроустаткування	прилади	двигун	трансмісія	Ходова система	Агрегати гідронавісної системи	Навісна система	Допоміжні агрегати двигуна	Кабіна й елементи оперення
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Зазор у з'єднаннях	+	+				+	+			+
Утруднено керування трактором					+		+
Вібрація трактора або його складальних одиниць	+			+	+				+
Ослаблення кріплень	+			+	+	+	+			+
Не заводиться пусковий двигун		+		+
Відсутній зарядний струм			+	+
Шум у складальних одиницях		+		+	+	+
Димлення				+
Пробуксовка					+	+
Скрегіт, щиглики										+
Не горять лампи		+
Не працює підігрівник		+								+
Руйнування		+								+
Заклинювання				+
Відсутність іскри		+		+
Закипання				+	+
Відсутність показань приладів		+	+	+	+
Текти масла					+	+	+		+
Прорив газу				+
Текти води				+					+
Сапуныння				+
Стукіт				+	+		+
Падіння потужності				+
Перебої в роботі				+
Підвищення температури				+					+
Викид масла				+
Викид охолодної рідини				+
Двигун стих				+
Вигар масла				+
Текти палива				+					+
Зниження тиску				+	+		+
Підвищення рівня масла				+
Провертання вкладишів				+
Злам				+	+	+			+	+
Тріщина				+	+
Трос не вертається у вихідне положення				+					+	+
Падіння тиску				+					+
Розрив				+
Вигин				+
Утруднено включення				+	+
Відсутня подача палива				+
Не передається крутний момент				+
Зірвано різьблення				+
Зчеплення веде					+
Деформація					+					+
Раптова зупинка				+	+
Підвищений тиск				+	+
Утруднено гальмування					+
Зрушення						+
Навісне знаряддя не піднімається							+
Навісне знаряддя не втримується							+
Утруднено відвернення							+
Немає повернення у вихідне положення							+
Поштовхи							+
Ні включення							+
Вибивається важіль							+
Коливання							+			+
Обрив							+
Корозія									+
Відклеювання										+
Не опускається скло										+
Перекіс										+

Залежно від тривалості експлуатації трактора або i його наробітку спостерігається певна закономірність розподілу зовнішніх ознак прояву відмови

Граничні стани складових частин тракторів

Деталі трактора, як і будь-якої механічної системи, по характері роботи можна розділити на дві групи:

- деталі, що мають власний граничний стан або й ділове значення зношування (перевищення цього значення може викликати поломку деталі);

- деталі, що утворять сполучення, граничне стан якого визначають значенням зазору між ними.

Припустимі граничні зміни вихідних параметрів призначають для трактора в цілому (потужність, продуктивність і ін.) і для його складових частин, що представляють собою самостійні конструктивні складальні одиниці (наприклад, двигун).

Разом з тим для забезпечення необхідних нормативно-технічних показників необхідно знати гранично припустимі значення параметрів всіх тих елементів, від яких залежить працездатність трактора. Наприклад, працездатність і ресурс деталей цилындропоршневый групи дизеля обмежені граничною витратою картерного масла, а деталей кривошипно-шатунного механізму - падінням тиску в мастильній системі нижче припустимого по технічних умовах і т. д. Однак при відновленні працездатності цилындропоршневый групи, кривошипно-шатунного механізму й інших систем і деталей необхідно знати граничні значення параметрів всіх вхідних у ці системи елементів з метою їхньої заміни й відновлення працездатності.

Граничні знос й зазори - головні параметри, що визначають необхідність вибракування й можливість розрахунку залишкового ресурсу деталей і їхніх сполучень безпосередньо в господарствах у процесі експлуатації тракторів. У результаті оцінки цих параметрів може прийматися рішення про постановку тракторів на капітальний ремонт.

Державним Всесоюзним науково-дослідним технологічним інститутом ремонту й експлуатації машинно-тракторних парків (ГОСНИТИ), Всесоюзним науково-дослідним інститутом механізації сільського господарства (ВИМ), науково-виробничим об'єднанням «НАТИ» розроблені технічні ознаки (критерії) граничного стану основних складових частин сільськогосподарських тракторів /2/, змінні критерії граничного стану й правила визначення необхідності постановки на капітальний ремонт тракторів і їхніх складових частин /3/.

За допомогою технічних ознак (критеріїв) визначають граничний стан систем, агрегатів і складальних одиниць, при якому до ремонтний або міжремонтний ресурс складальної одиниці вважають вичерпаним, а ремонт - капітальним. При втраті працездатності складових частин, що не позначає їхній граничний стан, необхідно або усунути наслідку відмови, або виконати поточний ремонт.

Однією з умов постановки трактора на капітальний ремонт може бути необхідність проведення капітального ремонту або двигуна, або одного з агрегатів трансмісії (наприклад, коробки передач або одного із провідних мостів), або якої-небудь складової частини (рами, візка й балансирних кареток гусеничного двигуна в комплекті, кабіни в зборі, кермового механізму з гідропідсилювачем або гідравлічною системою колісних тракторів). Б таких випадках стан трактора можна вважати граничним.

Для виявлення необхідності постановки тракторів на капітальний ремонт проводять огляди й ослуховування агрегатів, від яких у великому ступені залежить працездатність трактора, і виділяють ознаки їхнього граничного стану. При відсутності явних ознак граничного стан технічний стан оцінюють по ресурсних параметрах. Залишкові ресурси основних складальних одиниць установлюють за обмірюваним значенням параметрів шляхом зіставлення з допускають значеннями, що, що відповідають середньому оптимальному залишковому ресурсу й середньому залишковому ресурсу. Визначення названих величин пов'язане з рядом технічних труднощів і їхнього значення вимагають постійного уточнення.

Слід зазначити, що в процесі експлуатації граничний стан трактора (його складальних одиниць) наступає стільки разів, скільки разів виникає ресурсна відмова. Також воно залежить від ремонтів, яким був підданий трактор протягом його терміну служби.

Один з найпоширеніших видів відновлення втраченої працездатності - регулювання паливних і масляних насосів, зазорів у клапанах і штовхачах, зазорів елементів ходової системи, зчеплення й ін. Проведення регулювальних робіт дозволяє відновити працездатність трактора, причому залишковий ресурс регульованої складової частини буде не нижче, ніж до проведення регулювання.

Регулювальні пристрої (РУ) тракторів можна класифікувати по наступних ознаках: призначенню, періодичності участі в роботі, конструктивному виконанню, періодичності обслуговування, необхідної кваліфікації виконавця, оперативної трудомісткості регулювання, ступеня доступності до місць регулювання, зручності виконання регулювання, пристосованості до контролю, гігієнічності при виконанні робіт, кількості й виду використовуваного інструмента

По призначенню РУ можна розділити на забезпечнні безпеку виконання робіт; безвідмовність, довговічність і працездатність; а також економічність виконання робіт.

До першої групи ставляться пристрої по регулюванню гальм, гальмового привода, механізмів керування поворотом, сходження передніх керованих коліс, а також тиску в шинах колісних тракторів. До третьої групи ставляться пристрої для регулювання зазорів у клапанному механізмі, кута випередження упорскування палива, тиску упорскування і якості розпилу палива форсунками, пристрою для регулювання робочих параметрів паливного насосі й інші пристрої, що забезпечують оптимальні потужно-економічні показники двигуна. Більшість РУ ставляться до другої групи, призначення якої - забезпечення безвідмовності, довговічності й працездатності СЧ і РЄ.

По періодичності участі в роботі РУ можна класифікувати на діючі періодично й діючі постійно.

До першої групи ставляться пристрої для регулювання гальм, зчеплення, приводів, механізмів пускового двигуна, механізму декомпресії, механізму привода вала відбору потужності (ВВП), регулювальні пристрої гідронавісної системи. До другої групи ставляться більшість РУ, призначених для регулювання зазорів у підшипниках, шарнірах і клапанах, пристрою для регулювання натягу ременів і гусеничних ланцюгів, регулювання форсунок, паливних насосів і реле-регуляторів.

По конструктивному виконанню РУ можна класифікувати в такий спосіб.

I. Різьбові для регулювання зазорів (клапанні механізми й механізми декомпресії, зчеплення, підшипникові складальні одиниці передніх керованих коліс і кінцевих передач).

2. Різьбові для регулювання натягу ременів і гусеничних ланцюгів і ступеня стиску пружин (клапани витрати рульового керування, запобіжні й редукційні клапани гідро- і пневмо-систем).

3. Різьбові для регулювання взаємного розташування СЧ і деталей (пристрою для регулювання збіжності передніх керованих коліс, положення важелів навішення, положення проміжної ланки натягу гусениць, положення важелів і педалей керування).

4. Компенсаційного типу для відновлення зазорів і натягів у сполученнях (підшипникових складальних одиниць головних передач, опорних котків, підтримувальних роликів, що направляють коліс, кермових механізмів).

5. Ексцентрикові для регулювання зазорів (колодкові гальма колісних тракторів, переривники магнето).

6. Інші (регулювальні пристрої гідравлічних натягу гусеничних ланцюгів, пристрої регулювання зазорів між електродами свічі й ін.),

По періодичності обслуговування РУ можна класифікувати залежності від проведення регламентних видів обслуговування: при щозмінному (ЕТО), першому (T0_I), другому (ТЕ_2), третьому (ТЕ_3. і сезонному (СТО) технічних обслуговуваннях, а також при порушенні нормального функціонування СЧ і РЄ трактора, тобто при виникненні відмови або несправності (наприклад, за правилами ТЕ трактора Т_4А зчеплення пускового двигуна регулюють тільки (у випадку його несправності - відсутності передачі крутного моменту від пускового двигуна до основного).

По необхідній кваліфікації виконання РУ можна класифікувати в такий спосіб.

1. РУ низкою складності - потребуючі у виконавця тільки практичних навичок (регулювання тиску в шинах, регулювання ходу педалей, натяг ременів і гусеничні ланцюгів, зазорів між електродами свічі).

2. РУ середньої складності - потребуючого великого практичного досвіду (регулювання клапанного механізму, зчеплення, гальм і їхнього привода, сходження передніх керованих коліс, зазорів у маточинах коліс).

3. РУ високої складності - потребуючі крім практичного досвіду спеціальних знань, навичок і спеціального устаткування (регулювання паливного насоса на стенді, реле-регулятора, агрегатів гідравлічних систем, регулювання підшипникових складальних одиниць коробки передач, що ведуть мостів, ходової системи гусеничних тракторів).

На мал. 1.3 розглянуті ознаки класифікації об'єднані в одну загальтехнічну групу РУ. Інша група класифікації РУ розділяє їх по ознаці пристосованості до технічних обслуговуванням.

По оперативній трудомісткості регулювання РУ підрозділені в такий спосіб: РУ, не потребуючих більших витрат праці; РУ, що вимагають середніх витрат праці; РУ, що вимагають більших витрат праці.

По ступені доступності РУ розділені на п'ять груп.

1. Доступні - РУ доступні з усіх боків.

2. Легкодоступні - РУ, для доступу до яких необхідно провернути, відсунути або перемістити деталь або елемент конструкції.

3. Середньодоступні - РУ, доступність до яких обмежене й виконання регулювання можливо тільки при застосуванні спеціального інструмента.

4. Важкодоступні - РУ, доступ до яких можливий після часткового розбирання складальної одиниці або агрегату.

5. Особливо важкодоступні - РУ, які доступні після зняття або розбирання СЧ, що вимагають великого обсягу розбірно-складальних робіт.

По зручності виконання регулювання передбачено розділі РУ залежно від робочої пози виконавця: дуже зручної, зручне, середньої зручності, незручне, дуже зручне.

По пристосованості до контролю або виміру значення регульованого параметра - РУ можна класифікувати в такий спосіб.

1. РУ, постачені убудованим покажчиком, що безупинно контролює значення регульованого параметра (педалі з оцінками вільного ходу, кермове колесо з нанесеними значеннями граничних кутів вільного ходу, манометр пневматичної системи й ін.).

2. РУ, для контролю яких потрібно найпростіший вимірювальний інструмент і пристосування (натяг гусениць, хід важелів керування, зазори в деталях зчеплення, зазори в клапанному механізмі й механізмі декомпресії).

3. РУ, для контролю яких потрібно спеціальний вимірювальний інструмент і пристосування (зазори в підшипниках; у маточинах передніх коліс; у підшипниках провідних шестірень головних, бортових і кінцевих передач; у підшипниках опорних котків, підтримувальних роликів і напрямних коліс).

4, РУ, для контролю яких потрібно значний об'єм разбірочно-збірочних робіт і використання спеціальних стендів а також кваліфіковані фахівці (перевірка справності контрольно-вимірювальних приладів, параметрів паливних насосі й форсунок, тиску спрацьовування клапанів агрегатів гідравлічних систем).

По гігієнічності виконання робіт ТУ характеризуються ступенем контакту виконавця з паливом і маслами в процесі виконання регулювання.

1. РУ, що виключають контакт із паливом і маслами.

2. РУ, що допускають контакт із залишками палива й масел після їхнього зливу.

3. РУ, доступ до яких неможливий без контакту з паливо, і маслами.

По кількості й виду використовуваного інструмента РУ можна класифікувати на п'ять груп.

1. Використають одну-дві одиниці стандартного ₅або уніфікованого інструмента.

2. Те ж, але кількість інструмента - три-чотири одиниці.

3. Використають п'ять-вісім одиниць інструмента й попускає застосування спеціального інструмента в обмеженій кількості.

4. Використається понад вісім одиниць інструмента й у тому числі більше двох спеціального.

5. Використається тільки спеціальний інструмент. Контрольно-регулювальні роботи становлять 35% від загальної

трудомісткості технічного обслуговування за цикл. Висока частка трудомісткості обумовлюється більшим числом місць регулювань і контрольно-регулювальних операцій, складністю й низькою періодичністю - регулювальних робіт.

Емпіричні залежності оперативної трудомісткості S_KР контрольно-регулювальних робіт за цикл ТЕ від числа крапок регулювання ін, контрольно-регулювальних операцій N_o і їхньої періодичності tp мають вигляд:

Sk.p. = 2.89 np 0.85 1

Sk.p. = 2.25 No 0.34 2

Sk.p. = 601.85 tp 0.74 3

Відзначено, що найбільша трудомісткість доводиться на контрольно-регулювальні операції по обслуговуванню двигуна -24…66%, ходову систему - 13…37%, трансмісію - 20…25% і гальмову систему - 13…36% для колісних тракторів.

У табл. 1.3 на прикладі енергонасищеності трактора T-I50K наведений перелік експлуатаційних несправностей, після усунення яких потрібне проведення регулювань складових частин і складальних одиниць трактора.

Динаміка параметрів технічного стану трактора, як фактор, що характеризує його працездатність

Як відомо, при роботі трактор взаємодіє з навколишнім середовищем, складові частини й складальні одиниці трактора взаємно діють між собою. Причому їхня взаємодія характеризується різними фізичними величинами - конструктивними параметрами. Такими є геометричні розміри, взаємне розташування й переміщення деталей, зазори, неоднорідність деталей, що сполучають, і т. п. Природно, що технічний стан трактора буде визначатися сукупністю властивостей, що змінюються, які характеризуються поточним значенням конструктивних параметрів. Прикладами таких, наприклад для двигуна, є розміри деталей циліндропоршневій групи й кривошипно-шатунного механізму; для гальм - гальмові накладки й барабани Списки) і ін. Безпосередня зміна цих і інших подібних параметрів без часткового або повного розбирання агрегатів і механізмів звичайно обмежено. У таких випадках виникає необхідність використати якісь непрямі величини або, як ми вже відзначали, так звані діагностичні параметри, які деякою мірою залежать від конструктивних параметрів і можуть дати досить повну картину про їхній стан. Так скажемо, технічний стан двигуна на якийсь момент часу можна оцінити по показниках зміни потужності, вигару масла в картері дизеля, змісту продуктів зношування в маслі й т. д.

Оцінка технічного стану трактора дозволить вчасно застосувати ті або інші заходи профілактичного впливу й попередити порушення його працездатного стану.

Однак у практиці не завжди вдається, з ряду причин, вимірювати ті або інші параметри, але знання закономірності їхньої зміни дозволить одержати повну інформацію про їхній стан у будь-який момент або відрізок часу. У цьому плані й виникла потреба в дослідженні динаміки параметрів тракторів, що характеризують технічний стан тракторів, їхня працездатність, можливість забезпечення вимог до умов праці тракториста в процесі всього періоду експлуатації тракторів. Тобто проблема забезпечення технічного стану тракторів в експлуатації є комплексної, залежної від різноманіття числа експлуатаційні фактори.

Таблиця 3

Перелік можливих експлуатаційних несправностей трактора T-I50K, після усунення яких потрібне проведення регулювань його складових частин і складальних одиниць

Вид несправностей	Спосіб усунення	Характер і об'єкт регулювання (контролю)
1	2	3
Тріщина в роторі центрифуги	Заміна ротора	Перевірка тиску масла у двигуні

Головка циліндрів

Ушкодження прокладки ковпака головки циліндрів	Заміна прокладки	Перевірка рівня масла
Поломка осі коромисел по отворі	Заміна осі	Регулювання зазорів клапанів
Тріщина в сідлі випускного клапана.	Заміна сідла	Те ж
Руйнування пружини клапана	Заміна пружини
Вигин штанги штовхача	Заміна штанги
Прогоряння клапанів	Притирання клапанів або заміна
Разрегулювання клапанів	Регулювання клапанів

Блок циліндрів

Тріщина кришки по місцю зварювання із фланцем	Заварка тріщини або заміна кришки	Перевірка рівня масла у двигуні
1	2	3
Руйнування манжети картера маховика	Заміна манжети	Те ж
Зріз шпонки шківа колінчатого вала	Заміна шпонки	Регулювання натягу ременя вентилятора
Зношування шатунних і корінних вкладишів	Заміна вкладишів	Перевірка рівня масла у двигуні
Відкол зубів шестірні розподільного вала привода паливного насоса.	Заміна шестірні.	Регулювання кута випередження упорскування палива.
Поломка болта кріплення й кронштейна натяжного ролика.	Заміна болта й приварку (заміна) кронштейна.	Регулювання натягу ременя генератора.
СИСТЕМА ЖИВЛЕННЯ
Зависання голки розпилювача форсунки.	Прочищення отвору розпилювачів (їхня заміна).	Перевірка форсунки тиск початку упорскування.
Зношування плунжерних пар.	Заміна паливного насоса.	Регулювання кута випередження упорскування.
Разрегулювання паливного насоса.	Регулювання подачі палива кожною секцією не стенді.	Те ж.
Викрашування штовхача плунжера.	Заміна штовхача.
Злам кулачкового вала паливного насоса, руйнування підшипника.	Зняття насоса. Заміна кулачкового вала й підшипника.	Регулювання насосі стенді. Регулювання кута початку упорскування.
Тріщина в секції високого тиску.	Зняття насоса. Заміна секції високого тиску.	Те ж.
Злам вала привода паливопідкачування насоса.	Зняття насоса. Заміна вала привода паливопідкачування насоса.
Тріщина в трубці від масляного фільтра до турбокомпресора.	Заміна трубки.	Перевірка тиску г мастильній системі й рівня масла.
Зношування корпуса масляного насоса.	Заміна насоса.	Перевірка тиску мастильній системі.
Ушкодження прокладки усмоктувальної трубки.	Заміна прокладки.	Те ж.
Розрив болтів кріплення фланця маслозабірника.	Заміна болтів.
Тріщина в корпусі масляного насоса.

Подобные документы

• Особливості тракторів, що оснащуються бульдозерами

  Методи удосконалювання конструкцій бульдозерів і розпушувачів. Вимоги до конструкції тракторів для роботи з навісним устаткуванням. Конструктивні особливості гусеничних тракторів. Техніка безпеки при експлуатації машин і охорона навколишнього середовища.
  
  реферат [1,1 M], добавлен 10.09.2010
  

• Система технічного обслуговування тракторів

  Види і періодичність технічних обслуговувань тракторів, режими їх обкатки. Контрольно-оглядові операції роботи механізмів трактора на холостому ходу та під навантаженням, технічний стан без розбирання, свідчення контрольно-вимірювальних приладів.
  
  реферат [286,4 K], добавлен 21.09.2010
  

• Ремонт гусеничних тракторів

  Схема роботи гусеничного рушія трактора, види підвісок. Устрій натяжного механізму і підтримуючого ролику, призначення каретки. Особливості ремонту кареток підвіски тракторів ДТ-75М і Т-74, їх основні дефекти. Ремонт напрямних і ведучих коліс гусениці.
  
  реферат [1,9 M], добавлен 10.09.2010
  

• Ходові системи лісових гусеничних машин і сільськогосподарських тракторів

  Вивчення принципу дії рамної конструкції кістяка, яка застосовується на гусеничному ланцюгу. Загальні пристрої ходової частини гусеничного трактора. Схеми еластичної і напівтвердої підвіски. Пристрої ходової частини гусеничних тракторів (трактор Т-150).
  
  реферат [973,8 K], добавлен 30.11.2010
  

• Електротехнічна дільниця заводу по ремонту тракторів ВТ-90В

  Необхідність проведення ремонтних робіт для утримання транспортних засобів у технічно справному стані. Розрахунок електротехнічної дільниці заводу по ремонту тракторів ВТ-90В. Розробка технологічного процесу на відновлення валика водяного насосу.
  
  курсовая работа [103,1 K], добавлен 20.08.2011
  

• Схеми електрообладнання тракторів ЮМЗ

  Загальна схема електрообладнання трактора ЮМЗ-6КЛ. Тип і конструкція акумуляторної батареї. Принцип дії і будова генератора. Контактно-транзисторні регулятори напруги у генераторних пристроях, процеси їх роботи. Система запалювання в двигунах від магнето.
  
  реферат [4,8 M], добавлен 10.09.2010
  

• Організація та проведення ТО-1 гусеничного і колісного трактора

  Якість, технічний рівень, надійність і сервіс вітчизняної сільськогосподарської техніки, технічний рівень техніки. Періодичність технічних обслуговувань і ремонтів тракторів та комбайнів. Витрати на утримання машинно-тракторного парку, поточні ремонти.
  
  курсовая работа [2,9 M], добавлен 04.05.2009
  

• Завдання і зміст системи технічного обслуговування машин

  Застосування планово-запобіжної системи технічного обслуговування і ремонту в агропромисловому комплексі. Види зношування тракторів та сільгоспмашин: абразивне, корозійно-механічне та втомне. Структура технічної експлуатації машинно-тракторного парку.
  
  контрольная работа [301,2 K], добавлен 20.02.2014
  

• Підвищення ремонтопридатності силових агрегатів засобів транспорту

  Оцінка існуючих показників ремонтопридатності засобів транспорту. Аналіз конструкцій коробок передач. Розробка математичної моделі зносу деталей коробки передач при експлуатації. Дослідження процесу зношування деталей коробок передач тракторів.
  
  дипломная работа [3,1 M], добавлен 14.03.2012
  

• Технічна характеристика засобів діагностування

  Вибір засобів технічного діагностування (стенд, установка) в залежності від виду операції; форми організації технічного обслуговування і ремонту в господарстві та майстерні; рівня організації праці. Визначення тягово-силових характеристик тракторів.
  
  реферат [1,8 M], добавлен 01.08.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам