Аналіз діяльности Рівненського автотранспортного підприємства

Зміст

1. Структура управління АТП та її характеристика

2. Аналіз динаміки руху, складу та ефективності використання матеріально-технічної бази АТП

3. Аналіз складу, чисельності персоналу та продуктивності праці

4. Структурно-динамічний аналіз собівартості перевезень АТП

5. Аналіз кінцевих результатів господарської діяльності АТП

6. Шляхи покращення системи контролю і управління господарською діяльністю АТП

1. Структура управління АТП та її характеристика

Відкрите акціонерне товариство “Рівненське автотранспортне підприємство - 15607” засноване відповідно до рішення засновника регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський області наказ від 26.01.95р. за №14 шляхом перетворення Рівненського державного автопідприємства 15607 Рівненського територіально-виробничого об'єднання державних підприємств автомобільного транспорту у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів від 26.11.94р. за № 699/94”.

Повна назва товариства: Відкрите акціонерне товариство “Рівненське автотранспортне підприємство - 15607”.

Місце знаходження товариства : 33000, Рівненська область, м. Рівне вул.С.Васильченка,26.

Метою діяльності товариства є одержання прибутку через диверсифіковану підприємницьку діяльність пов'язану в першу чергу з виконанням пасажирських і вантажних перевезень, ремонту рухомого складу фізичних та юридичних осіб різних форм власності.

Головним завданням товариства є здійснення торгівельно-господарської та іншої діяльності, направленої на одержання прибутку на вкладений капітал, а також задоволення на основі отриманого прибутку, соціально-економічних інтересів трудового колективу та оплату дивідендів акціонерам.

Предметом діяльності товариства є :

організація і здійснення внутрішніх, міжнародних перевезень пасажирів, вантажів автомобільним транспортом;

організація здійснення гуртової та роздрібної торгівлі;

здійснення посередницьких операцій при яких право власності не переходить до посередника ( комісійна торгівля, договори, доручення та інше);

здійснення експорно-імпортних і товарообмінних операцій;

здійснення експорту та імпорту товарів та послуг;

здійснення операцій по зберіганню товарів, прийнятих від фізичних та юридичних осіб;

укладання договорів з громадянами, що займаються індивідуальною діяльністю по виробництву продукції, що користується попитом у населення;

організація і проведення цільових науково дослідницьких робіт по проблемах технічного розвитку, модернізації виробництва, впровадження нових технологій;

науково дослідницька діяльність з питань розвитку автомобільного транспорту, функціонування моделей прототипів;

консультаційна та навчальна діяльність в усіх професійних ділянках, в яких функціонує автомобільний транспорт;

менеджерські послуги, включаючи керівництво проектами та іншими організаціями;

здійснення інвестиційних проектів;

зовнішньо-економічна діяльність, яка включає такі види:

експорт, імпорт капіталів та робочої сили, відповідно до чинного законодавства;

надання послуг іноземним суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, консультативних, маркетингових, посередницьких, агентських та інше, не заборонені чинним законодавством України;

спільна підприємницька діяльність з іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, включаючи створення спільних підприємств різного виду і форм у встановленому чинним законодавством порядку;

оптова та роздрібна торгівля, включаючи внутрішню оптову та роздрібну зовнішню торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями;

посередницькі послуги при купівлі-продажу продукції сільського господарства;

виготовлення швейних виробів на замовлення;

будівельно монтажні роботи;

транспортно-експедиційні послуги за замовлення;

туристичне та готельне господарство;

ремонт і технічне обслуговування легкових автомобілів та інших транспортних засобів на замовлення;

реклама, представницькі та посередницькі послуги;

організація громадського харчування;

посередницькі послуги при купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення, паливно -мастильних матеріалів;

благоустрій закладів соціальної інфраструктури;

виробництво товарів народного споживання, продукції виробничо- технічного та іншого призначення;

інформаційне обслуговування;

організація та експлуатація пунктів громадського харчування, фірмових магазинів;

створення та експлуатація автомобільних бензо- та газозаправочних станцій;

посередницькі послуги в області транспорту, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, освіти, культури, охорони здоров'я і науки;

інші види діяльності не заборонені чинним законодавством України.

Організаційна структура управління автотранспортним підприємством ВАТ АТП -15607 зображена на рисунку 1.1.



Організаційна структура управління ВАТ “ Автотранспортне підприємство 15607”

Голова правління:

Здійснює поточне, оперативне управління товариством, організовує його виробничо- господарську соціальну та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань товариства передбачених його статутом, виконувати такі функції та обов'язки, щодо організації та забезпечення діяльності товариства:

виконувати рішення вищого органу товариства;

організовувати виконання виробничих програм, договірних та інших зобов'язань, що взяті товариством;

організовувати матеріально-технічне забезпечення діяльності товариства;

налагоджувати юридичні, економічні, бухгалтерські та інформаційне забезпечення діяльності товариства;

забезпечувати товариство кваліфікованими кадрами;

організовувати виконання екологічних програм.

Інженер з підготовки кадрів:

Проводить роботу по забезпеченню підприємства кадрами робітників і службовців потрібних спеціальностей і кваліфікації згідно з планом по праці і заробітній праці. Приймає трудящих по питанням найму, звільнення, переведення, правильного використання спеціалістів і таке інше. Вивчає ділові риси спеціалістів підприємства з цілю підбору кадрів на заміщення посад, що входять в номенклатуру голови правління підприємства, створення резерву на висунення, проводить прийом, розміщення і правильне використання молодих спеціалістів згідно з утриманою спеціальністю.

Інженер з охорони праці :

Опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконалення діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи. Проводить оперативно-методичне керівництво роботи з охорони праці. Складає разом з структурними підрозділами комплексні заходи, щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці. Надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробленні заходів з охорони праці. Контролює дотримання чинного законодавства міжгалузевих, галузевих і інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці.

Секретар-друкарка :

Виконує технічні функції по забезпеченню і обслуговуванню роботи керівника підприємства і його підрозділів. Отримує необхідні керівнику відомості від підрозділів і виконавців, викликає по його вказівці працівників, організовує телефонні переговори керівника, приймає і передає телефонограми, і записує в його відсутності повідомлення і доводить до відома керівника їх зміст. Забезпечує необхідну підготовку засідань і нарад, які проводить керівник, веде і оформляє протоколи. Передає і приймає інформацію по приймально переговорному обладнанню. Друкує по вказівці керівника різноманітні матеріали. Веде облік отриманої кореспонденції, що відправляється. Забезпечує збереження прохідної службової документації. Приймає документи на підпис керівнику і особисті заяви працівників. Організовує прийом відвідувачів.

2. Аналіз динаміки руху, складу та ефективності використання матеріально-технічної бази АТП

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам.

Поліпшення використання ОВФ забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). З меншення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизації) у виробіток на експлуатацію обладнання-амортизації.

Підвищення ефективності використання ОВФ забезпечується двома шляхами:

- збільшення тривалості роботи ОВФ протягом року - екстенсивний шлях;

- підвищення продуктивності ОВФ в одиницю часу - інтенсивний шлях.

Головними показниками, що характеризують рух основних фондів є:

- коефіцієнт вибуття ОФ. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період із-за зносу або інших причин. Цей показник визначається як відношення суми ОФ, що вибули за певний період до балансової вартості ОФ на початок періоду.

К_В=ОФ_ВИБ.ОФ_П.П.

2000 р. - К_В = 15,3/3218,0 = 0,005;

2001р. - К_В = 77,8/3254,6 = 0,024;

2002р. - К_В = 11,4/3197,6 = 0,004.

Розрахунки показали, що найефективніше ОФ використовувалися у 2002 р., бо показник вибуття ОФ найменший.

-коефіцієнт оновлення ОФ. Він характеризує долю нових введених в експлуатацію у звітному періоді ОФ. Коефіцієнт оновлення ОФ визначається як відношення величини ОФ, введених в експлуатацію у звітному періоді до балансової вартості ОФ на кінець періода.

К_ОН.=ОФ_Н.ОФ_К.П.

2000 р. - К_ОН.= 51,6/3254,6 = 0,016;

2001 р. - К_ОН.= 20,8/3197,6 = 0,007;

2002 р. - К_ОН.= 46/3232,3 = 0,014.

Розрахунки показали, що найбільша кількість нових ОФ надійшла у 2000 р.

-коефіцієнт придатності ОФ. Коефіцієнт придатності ОФ показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості і визначається як відношення величини залишкової вартості до первісної вартості ОФ.

К_ПРИД.=З_В П_В

2000 р. - К_ПРИД.= 1405/3218 = 0,437 - на початок періоду;

2000 р. - К_ПРИД.= 1358,8/3254,6 = 0,418 - на кінець періоду;

2001 р. - К_ПРИД.= 1358,8/3254,6 = 0,418 - на початок періоду;

2001 р. - К_ПРИД.= 1260,5/3197,6 = 0,394 - на кінець періоду;

2002 р. - К_ПРИД.= 1260,5/3197,6 = 0,394 - на початок періоду;

2002 р. - К_ПРИД.= 1205,2/3232,3 = 0,373 - на кінець періоду.

Коефіцієнт придатності показує чи використовувалися ОФ по максимуму чи ні. Найкраще вони використовувалися у 2000 р. (на початок періоду).

-коефіцієнт зносу. Коефіцієнт зносу ОФ характеризує ступінь зносу ОФ і визначається як відношення величини їх зносу до балансової вартості ОФ на початок періоду.

К_ЗН.=З_Н. Б_В.

2000 р. - К_ЗН.= 1813/3218 = 0,563 - на початок періоду;

2000 р. - К_ЗН.= 1895,8/3254,6 = 0,583 - на кінець періоду;

2001 р. - К_ЗН.= 1895,8/3254,6 = 0,583 - на початок періоду;

2001 р. - К_ЗН.= 1937,1/3197,6 = 0,606 - на кінець періоду;

2002 р. - К_ЗН..= 1937,1/3197,6 = 0,606 - на початок періоду;

2002 р. - К_ЗН. = 2027,1/3232,3 = 0,627 - на кінець періоду.

Чим менший коефіцієнт зносу, тим краще (0,563 /2000 р. на початок періоду/ ).

- час обороту окремих видів основних виробничих фондів. Це час, протягом якого вартість ОВФ повертається до своєї первісної вартості. Він визначається як відношення їх вартості до річної амортизації.

Т_об.ОВФ = П_в/А_р

2000 р. - Т_об.ОВФ = 3218/95 = 34 р.

2001 р. - Т_об.ОВФ = 3254,6/109,8 = 30 р.

2002 р. - Т_об.ОВФ = 3197,6/97,2 = 33 р.

Чим менший час обороту окремих видів ОВФ, тим краще (30 років /2001 р./ ).

- коефіцієнт оборотності ОВФ. Він визначається як відношення амортизаційних відрахувань до балансової вартості ОВФ. Він характеризує долю вартості ОВФ, яка переноситься на новоутворену продукцію по відношенню до балансової вартості ОВФ. Коефіцієнт оборотності ОВФ визначає ступінь відшкодування їх вартості, яка використана в процесі виробництва за певний господарський період.

К_об.ОВФ = А_р/П_в

2000 р. - К_об.ОВФ = 1813/3218 = 0,563 - на початок періоду;

2000 р. - К_об.ОВФ = 1895,8/3254,6 = 0,583 - на кінець періоду;

2001 р. - К_об.ОВФ = 1895,8/3254,6 = 0,583 - на початок періоду;

2001 р. - К_об.ОВФ = 1937,1/3197,6 = 0,606 - на кінець періоду;

2002 р. - К_об.ОВФ= 1937,1/3197,6 = 0,606 - на початок періоду;

2002 р. - К_об.ОВФ = 2027,1/3232,3 = 0,627 - на кінець періоду.

Чим вищий цей показник, тим швидше обертаються ОВФ, а отже вони використовуються більш ефективно ( 0,627 /2002 р. на кінець періоду/ ).

- фондозабезпеченість. Цей показник характеризує забезпеченість або потребу підприємства в ОФ для виконання одиниці роботи або виготовлення одиниці продукції. Він визначається як відношення балансової вартості ОФ до обсягу виготовленої продукції :

Ф_ЗАБ.=Б_В.ВП.

2000 р. - Ф_ЗАБ. = 3254,6/1002,9 = 3,245 тис. грн..

2001 р. - Ф_ЗАБ. = 3197,6/1434,3 = 2,229 тис. грн..

2002 р. - Ф_ЗАБ. = 3232,3/1506,5 = 2,146 тис. грн..

Згідно розрахунків найкраще підприємство було забезпечене ОВФ у 2000 р.

- фондоозброєність. Цей показник характеризує співвідношення між величиною ОФ та чисельністю робітників на підприємстві. Він визначається вартістю ОФ, що приходиться на одного робітника, зайнятого найбільше змін:

Ф_ОЗБР.=Б_В.Ч_РОБ.

2000 р. - Ф_ОЗБР. = 3254,6/138 = 23,584 тис. грн..

2001 р. - Ф_ОЗБР. = 3197,6/121 = 26,426 тис. грн..

2002 р. - Ф_ОЗБР. = 3232,3/108 = 29,929 тис. грн..

Цей показник є найкращим у 2002 р.

- фондовіддача. Показник характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує ОФ. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання ОФ. Цей показник порівнюється із середньогалузевими показниками. Розраховується за формулою:

Ф_В.=чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(( ОФ на початок періоду + ОФ на кінець періоду)2).

2000 р. - Ф_В. = 1002,9/((3218+3254,6)/2) = 0,310 тис. грн..

2001 р. - Ф_В = 1434,3/((3254,6+3197,6)/2) = 0,445 тис. грн..

2002 р. - Ф_В. = 1506,5/((3197,6+3232,3)/2) = 0,469 тис. грн..

Найбільш ефективно ОФ використовувалися у 2002 р.

- коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів. Він визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань, тобто він характеризує ефективність використання ОВФ з врахуванням їх оборотності.

К_{в. с.} = О_р/А_р

2000 р. - К_{в. с.} = 1002,9/95 = 10,557;

2001 р. - К_{в. с.} = 1434,3/109,8 = 13,063;

2002 р. - К_{в. с.} = 1506,5/97,2 = 15,499.

- коефіцієнт оборотності.

Цей показник характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період і він визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних засобів. Чим вищій цей коефіцієнт, тим ефективніше використовуються оборотні засоби і тим більший прибуток.

К_об = О_р / О_з .

2000 р. - К_об = 1002,9/((1089 + 1060,5)/2) = 0,933;

2001 р. - К_об = 1434,3/((1060,5 + 945,3)/2) = 1,430;

2002 р. - К_об = 1506,5/((945,3 + 783,9)/2) = 1,742.

Отже, оборотні засоби ефективніше використовувалися у 2002 р.

- тривалість одного обороту оборотних засобів. Показник характеризує час одного обороту, який потрібний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Чим менший цей показник тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

Т_об = Д/ К_об.

де: Д - це період, за який визначається оборотність, дні.

2000 р. - Т_об = 365/0,933 = 391 день;

2001 р. - Т_об = 365/1,430 = 255 днів;

2002 р. - Т_об = 365/1,742 = 210 днів.

Отже, найшвидше оборотні засоби повернулися у 2002 р., так як час їх обороту найменший і рівний 210 днів.

При прискоренні оборотних засобів проходить вивільнення їх частини із обороту, а при уповільненні оборотності виникає потреба у додатковому залученні коштів.

Тому при визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність.

- коефіцієнт завантаження оборотних засобів. Він характеризує потребу в оборотних засобах на одну гривню виконуваних робіт.

К_з.ОБР = О_з / О_р.

2000 р. - К_з.ОБР = ((1089 + 1060,5)/2) /1002,9 = 1,072;

2001 р. - К_з.ОБР = ((1060,5 + 945,3)/2) /1434,3 = 0,699;

2002 р. - К_з.ОБР = ((945,3 + 783,9)/2) /1506,5 = 0,574.

- коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів. Він показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів і визначається як відношення прибутку до середньорічного залишку оборотних засобів. Показник характеризує рентабельність оборотних засобів АТП.

К_{еф. ОБР} = П / О_з .

2000 р. - К_{еф. ОБР} = 0 /((1089 + 1060,5)/2) = 0; (товариство понесло збитки, тому прибуток буде нульовим).

2001 р. - К_{еф. ОБР} = 512,9 /((1060,5 + 945,3)/2) = 0,511;

2002 р. - К_{еф. ОБР} = 0 /((945,3 + 783,9)/2) = 0.

- коефіцієнт використання спожитих оборотних засобів. Він характеризує сукупність матеріальних витрат і визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до матеріальних витрат (крім амортизації ОФ).

К_{сп. ОБР} = О_р / М_в.

2000 р. - К_{сп. ОБР} = 1002,9/959,2 = 1,046;

2001 р. - К_{сп. ОБР} = 1434,3/1112 = 1,290;

2002 р. - К_{сп. ОБР} = 1506,5/1325,6 = 1,136.

Ступінь ефективності використання оборотних засобів залежить від швидкості їх обігу. Чим менше часу вимагається для повного обороту, тим з меншою сумою оборотних засобів можна забезпечити випуск продукції.

3. Аналіз складу, чисельності персоналу та продуктивності праці

Персонал товариства - це його працівники, які зайняті там і пройшли певну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Основним показником чисельності працівників є їх спискова кількість, яка визначається, як правило, на певну дату. До спискового складу працівників входять всі постійні та тимчасові працівники, які прийняті на роботу терміном на один день і більше. До спискового складу працівників не включаються працівники, які залучаються для виконання випадкових разових робіт.

На початок 2000 року на АТП працювало 139 чоловік. До кінця року вибуло 4 чол., а прийнято на роботу 3 чол., тому на кінець року кількість працівників становила 138 чол.

На початок 2001 року на АТП працювало 138 чоловік. До кінця року вибуло 18 чол., а прийнято на роботу 1 чол., тому на кінець року кількість працівників становила 121 чол.

На початок 2002 року на АТП працювало 121 чоловік. До кінця року вибуло 15 чол., а прийнято на роботу 2 чол., тому на кінець року кількість працівників становила 108 чол.

Основними показниками, що визначають рух працівників на АТП є:

1. Коефіцієнт вибуття працівників.

2000 р. - К_{в. пр.} = 4/139=0,029;

2001 р. - К_{в. пр.} = 18/138=0,130;

2002 р. - К_{в. пр.} = 15/121=0,124.

Отже, згідно наведених обрахунків, найменша плинність кадрів спостерігалася в 2000 р., а з 2001 р. вона пішла на спад.

2. Коефіцієнт надходження працівників.

2000 р. - К_{н. пр.} = 3/138=0,022;

2001 р. - К_{н. пр.} = 1/121=0,008;

2002 р. - К_{н. пр.} = 2/108=0,019.

Згідно розрахунків кількість працівників, прийнятих на роботу - незначна, бо коефіцієнти надходження працівників дуже маленькі.

3. Загальний оборот чисельності працівників.

2000 р. - З = (3 - 4+139)/139 = 0,993;

2001 р. - З = (1 - 18+138)/138 = 0,877;

2002 р. - З = (2 - 15+121)/121 = 0,893.

Згідно отриманих даних, для товариства є кращим, коли загальний оборот чисельності працівників наближається до одиниці або дорівнює їй.

Продуктивність праці визначає ступінь плодотворності, здатності конкретної робочої сили виробляти споживчу вартість або виконувати корисну роботу. Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше вироблено продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці, тим праця є більш плодотворною і економічною.

Продуктивність праці - величина змінна, яка залежить від багатьох факторів:

- професійної майстерності;

- організації виробництва та праці робітників, тощо.

До економічних факторів підвищення продуктивності праці належать матеріальна зацікавленість колективу і кожного працівника в підвищенні ефективності виробництва, в рості продуктивності праці, створенні фінансових та інших економічних стимулів, що сприяють росту продуктивності праці.

Як правило, для визначення рівня продуктивності праці використовують два вимірника - виробіток і трудоємкість продукції.

Виробіток являє собою кількість продукції (робіт, послуг), що виробляється (надаються) за одиницю робочого часу або на одного середньоспискового працівника. Виробіток у грошовому виразі визначається за формулою:

В = ОВ / Ч_пр

де: ОВ - обсяг виробленої продукції, тис. грн.;

Ч_пр - чисельність працівників, чол..

2000 р. - В = 1002,9/138 = 7,267 тис. грн./чол.;

Водії: 62 чол.

Адміністративний персонал: 58 чол.

Ремонтні працівники: 18 чол.

Обраховуємо виробіток по кожній категорії працівників.

В_водіїв= 1002,9/62 = 16,176 тис. грн./чол.;

В_{адмінперсоналу} = 1002,9/58 = 17,291 тис. грн./чол.;

В_{рем. працівників} = 1002,9/18 = 55,717 тис. грн./чол.;

2001 р. - В = 1434,3/121 = 11,854 тис. грн./чол;

Водії: 58 чол.

Адміністративний персонал: 36 чол.

Ремонтні працівники: 27 чол.

В_водіїв= 1434,3/58 = 24,729 тис. грн./чол.;

В_{адмінперсоналу} = 1434,3/36 = 39,842 тис. грн./чол.;

В_{рем. працівників} = 1434,3/27 = 53,122 тис. грн./чол.;

2002 р. - В = 1506,5/108 = 13,949 тис. грн./чол.

Водії: 58 чол.

Адміністративний персонал: 35 чол.

Ремонтні працівники: 15 чол.

В_водіїв= 1506,5/58 = 25,974 тис. грн./чол.;

В_{адмінперсоналу} = 1506,5/35 = 43,043 тис. грн./чол.;

В_{рем. працівників} = 1506,5/15 = 100,433 тис. грн./чол..

Згідно проведених обрахунків, найбільший виробіток був у 2002 р., що позитивно вплинуло б на прибуток АТП, якби не понесені великі витрати, а так в цьому році підприємство понесло збиток.

Обчислюємо скільки відпрацьовано людиноднів в році кожною категорією працівників.

2000 р. Водії: 62?365 = 22630 людинодня.

Адміністративний персонал: 54 ? (365 - 109) = 13824 людинодні.

Ремонтні працівники: 18 · 365 = 6570 людиноднів.

Чотири сторожи відроблять за рік 365 днів, а один сторож відпрацює 91,25 дня.

2001 р. Водії: 58?365 = 21170 людинодня.

Адміністративний персонал: 32 ? (365 - 109) = 8192 людинодні.

Ремонтні працівники: 27 · 365 = 9855 людиноднів.

Чотири сторожи відроблять за рік 365 днів, а один сторож відпрацює 91,25 дня.

2002 р. Водії: 58?365 = 21170 людинодня.

Адміністративний персонал: 31 ? (365 - 109) = 7936 людинодні.

Ремонтні працівники: 15 · 365 = 5475 людиноднів.

Чотири сторожи відроблять за рік 365 днів, а один сторож відпрацює 91,25 дня.

Трудоємкість, як показник рівня продуктивності праці визначається як відношення витрат праці до виготовленої продукції, тобто визначає рівень трудових витрат на виготовлення одиниці продукції (в натуральному виразі).

Т_єм = В_п / О_н

2000 р. - Т_єм = 1054,2/(835,7 + 60,9) = 1,176 тис. грн.;

2001 р. - Т_єм = 1221,8/(1195,2 + 580,9) = 0,688 тис. грн.;

2002 р. - Т_єм = 1422,8/(1256,6 + 79,3) = 1,065 тис. грн..

Найкращим є, коли трудоємкість зменшується (2001 р.)

На трудоємкість впливають витрати і доходи. При збільшенні доходів трудоємкість знижується, а продуктивність зростає, і навпаки, якщо витрати збільшуються, то трудоємкість збільшується, а продуктивність падає.

Таким чином, визначення рівня продуктивності праці (виробітку і трудоємкості продукції) спонукає підприємство здійснювати заходи щодо ефективного використання трудових ресурсів, щоб праця кожного робітника використовувалась найбільш ефективно.

4. Структурно-динамічний аналіз собівартості перевезень АТП

Собівартість-основний економічний показник, який визначає кількісну і якісну сторони роботи АТП. На собівартість перевезень впливає значна кількість факторів, які можуть залежати або не залежати від діяльності АТП. Залежними факторами є:

1. підвищення продуктивності праці рухомого складу АТП;

2. механізація і автоматизація ТО і ремонтів рухомого складу;

3. використання прогресивних форм і методів організації процесу перевезення;

4. використання системи матеріального стимулювання за якісні та кількісні показники роботи тощо.

Розглянемо як впливають основні групи факторів на зниження собівартості перевезень.

1 група - прискорення НТП як в галузі конструювання і виробництва автомобілів, так і в галузі організації ТО, ремонту і експлуатації рухомого складу.

Прискорення НТП ніяк не вплинуло на зниження собівартості перевезень, бо на АТП до 2002 р. включно не було впроваджено ніяких новинок, розроблених в галузі автомобільного конструювання. Тому тут ніяких розрахунків не можна провести, бо з 2000 р. собівартість лише підвищувалася.

2 група - впровадження прогресивних форм і методів організації процесу перевезень.

Ці фактори теж не вплинули на зниження собівартості перевезень, бо вони не використовувалися на АТП.

3 група - покращення організації праці і виробництва.

Визначаємо на скільки знизилася собівартість перевезень за рахунок впровадження лише у 1999 році нової форми організації праці. Внаслідок підвищення продуктивності праці водіїв, плановий пасажирооборот склав 30340,1 тис. пасажиро-кілометрів, а фактичний - 33425,1 тис. пасажиро-кілометрів. Заробітна плата водіїв за планом склала 166,8 тис. грн., а фактично - 176,3 тис. грн. Питома вага заробітної плати водіїв від загальної суми витрат рівна 12,4%.

S_і = ( І_Р / І_сі - 1) · У_сі ,

де: І_Р - індекс зміни обсягу перевезень;

І_сі - індекс зміни затрат по і-ій статті витрат;

У_сі - питома вага і-ої статті витрат у загальних витратах на перевезення у базовому році.

І_Р = 33425,1/31340,1 = 1,102;

І_сі = 176,3/166,8 = 1,057;

S_і = (1,102/1,057-1) · 0,124 = 0,005;

S_і = 0,5%.

Висновок: зміна форми організації праці призвела до зниження собівартості перевезень у 1999 р. на 0,5%. Це є незначною зміною, тому від нової форми організації праці відмовилися.

Протягом наступних трьох років ніяких нововведень не відбувалося.

4 група - економія матеріальних ресурсів.

Розглянемо зниження собівартості перевезень вантажів і пасажирів за рахунок відносного скорочення витрат по статті ”Паливо-мастильні матеріали”. Витрати на ПММ у 2000 р. склали 524,7 тис. грн., а в 1999 р. - 519,1 тис. грн.. У 2000 р. було виконано (платних кілометрів) 89944,3 тис. км., а в 1999 р. - 78265,4 тис. км.. Загальна сума витрат на перевезення в 2000 р. 1422,8 тис. грн..

І_Р = 89944,3/78265,4 = 1,15;

І_сі = 524,7/519,1 = 1,01;

S_і = (1,15/1,01-1) · (519,1/1422,8) · 100%= 5,1%.

Висновок: внаслідок скорочення витрат по статті ”Паливо-мастильні матеріали” собівартість перевезень знизилася на 5,1%, а так як собівартість впливає на прибуток, то він становив 20 тис. грн..

Проте, з підвищенням цін на ПММ витрати на їх купівлю зросли і собівартість теж, а отже в 2000 р. АТП понесло збитки в розмірі 170 тис. грн.., в 2001 р. - отримало прибуток у розмірі 512,9 тис. грн.. за рахунок інших доходів, а в 2002 р. - збитки у розмірі 151,3 тис. грн..

Так як матеріальні витрати у 2000 р. становили 620 тис. грн.., у 2001 р. - 663,1 тис. грн., а в 2002 р. - 720,3 тис. грн. (теж стосується і інших витрат), то економія матеріальних ресурсів у собівартості перевезень не відбувалася. Тобто собівартість перевезень не зменшилася за таких умов.

5 група - зміна структури перевезень.

За останні три роки структура перевезень не зазнала жодних змін, тому по цій групі факторів не можна провести жодних обрахунків.

Отже, за рахунок збільшення таких затрат, як: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати збільшилася і собівартість перевезень, яка вплинула на прибутковість АТП (збитки в 2000 і 2002 рр.).

5. Аналіз кінцевих результатів господарської діяльності АТП

На збільшення прибутку АТП впливають такі показники: собівартість перевезень, ціна і обсяг перевезень. На короткострокову і довгострокову платоспроможність АТП впливає його здатність отримувати прибуток. У зв'язку із цим розглядається такий аспект діяльності підприємства - рентабельність, яка є якісним показником ефективності роботи АТП.

Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу.

Показники рентабельності:

1. рентабельність продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою

Р_ПР. = чистий прибуток чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

2000 р. - Р_ПР. = 0 грн.;

2001 р. - Р_ПР. = 511,4/1195,2 = 0,428 грн.;

2002 р. - Р_ПР. = 0 грн..

За 2001 р. 0,428 грн. означає, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 42,8 коп. прибутку від кожної гривні продажу.

2. рентабельність активів. Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Зниження цього показника говорить про зменшення ефективності використання активів і навпаки. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів

Р_А. = чистий прибуток ( ( активи на початок періоду + активи на кінець періоду )2 ).

2000 р. - Р_А.= 0 грн.;

2001 р. - Р_А.= 511,4/((1359 + 1060,5 + 0,5 + 1271,2 + 945,3)/2) = 0,221 грн.;

2002 р. - Р_А. = 0 грн.

За 2001 р. кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 22,1 коп.

3. Рентабельність власного капіталу. Він характеризує ефективність використання АТП власного капіталу. Показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

Р_В.К. = чистий прибуток / ((Власний капітал на початок періоду + власний капітал на кінець періоду)/2)

2000 р. - Р_В.К. = 0 грн.;

2001 р. - Р_В.К. = 511,4/((1474,6 + 1986)/2) = 0,296 грн.;

2002 р. - Р_В.К. = 0 грн..

Коефіцієнти довгострокової платоспроможності.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Визначає частку коштів власника підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює одиниці (або 100% ), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Коефіцієнт розраховується за формулою:

К_К.В.К.= власний капітал активи підприємства.

2000 р. - К_К.В.К. = 1474,6/(1359 + 1060,5 + 0,5) = 0,609 - на кінець періоду;

2001 р. - К_К.В.К. = 1986/(1271,2 + 945,3) = 0,896 - на кінець періоду;

2002 р. - К_К.В.К. = 1821,6/(1218,1 + 783,9 + 0,7) = 0,910 - на кінець періоду.

Найбільш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів АТП було у 2002 р.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Є доповненням до попереднього коефіцієнта. Він характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства. Коефіцієнт розраховується за формулою:

К_К.П.К.= Позиковий капітал Активи підприємства.

2000 р. - К_К.П.К = 945,4/(1359 + 1060,5 + 0,5) = 0,391 - на кінець періоду;

2001 р. - К_К.П.К = (189,3 + 41,2)/(1271,2 + 945,3) = 0,104 - на кінець періоду;

2002 р. - К_К.П.К = 181,1/(1218,1 + 783,9 + 0,7) = 0,090 - на кінець періоду.

Найменша заборгованість підприємства і стійкіше його положення було у 2002 р.

Коефіцієнт забезпеченості боргів.

К_ЗБ = Власний капітал ч позиковий капітал.

2000 р. - К_ЗБ = 1474,6/945,4 = 1,560 - на кінець періоду;

2001 р. - К_ЗБ = 1986/230,5 = 8,616 - на кінець періоду;

2002 р. - К_ЗБ = 1821,6/181,1 = 10,059 - на кінець періоду.

Показники, що характеризують платоспроможність товариства.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

К_А.Л. = Грошові кошти та їх еквіваленти(Поточні зобов'язання+доходи майбутніх періодів).

2000 р. - К_А.Л. = 0,6/945,4 = 0,001 - на кінець періоду;

2001 р. - К_А.Л. = 9/41,2 = 0,218 - на кінець періоду;

2002 р. - К_А.Л. = 67,2/181,1 = 0,371 - на кінець періоду.

Приблизне значення цього коефіцієнту не повинно бути меншим 0,2. Хоча можливі винятки.

2. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності показує скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1грн. поточних зобов'язань. Якщо цей коефіцієнт рівний 2, це свідчить про сприятливий стан ліквідності підприємства; в межах від 1 до 1,5 - підприємство вчасно погашує свої борги; 1 - критична ситуація; менше 1 - підприємство має неліквідний баланс.

К_З.Л. = ( Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів) ( Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів)

2000 р. - К_З.Л. =(1060,5 + 0,5)/945,4 = 1,122 - на кінець періоду;

2001 р. - К_З.Л. = 945,3/41,2 = 22,944 - на кінець періоду;

2002 р. - К_З.Л. = (783,9 + 0,7)/181,1 = 4,332 - на кінець періоду.

Отже, в 2000 р. АТП вчасно погашувало свої борги, в 2001 р. і в 2002 р. був сприятливий стан ліквідності.

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

К_Ш.Л. = (Оборотні активи - Запаси + Витрати майбутніх періодів) / (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів).

2000 р. - К_Ш.Л. =(1060,5 - (225,1 + 5) + 0,5)/945,4 = 0,879 - на кінець періоду;

2001 р. - К_Ш.Л. = (945,3 - (212,7 + 6,3))/41,2 = 17,629 - на кінець періоду;

2002 р. - К_Ш.Л. = (783,9 - (204,1 + 4,6) + 0,7)/181,1 = 3,180 - на кінець періоду.

Розрахунки показали, що на одну гривню поточної заборгованості АТП має лише: у 2000 р. ~ 88 коп.;

у 2001 р. ~ 17 грн. 63 коп.;

у 2002 р. ~ 3 грн. 18 коп.

Розрахуємо прибуток (збиток) АТП по трьох роках.

П (З) = Валовий прибуток + Інший операційних дохід - Адміністративні витрати -Витрати на збут - Інші операційні витрати.

2000 р. - З = - 82 + 60,9 - 136,5 - 12,4 = -170 тис. грн. (збиток);

2001 р. - П = 137,1 + 580,9 - 163,7 -41,4 = 512,9 тис. грн..;

2002 р. - З = 33,1 + 79,3 -199,3 - 64,4 = -151,3 тис. грн. (збиток).

Отже, ВАТ АТП 15607 має незадовільний фінансовий стан, який необхідно покращувати всіма можливими засобами та заходами, інакше при існуючий на даний час ринковій економічній ситуації воно збанкрутує.

6. Шляхи покращення системи контролю і управління господарською діяльністю АТП

Однією з найважливіших задач покращення приміських та міжміських пасажирських перевезень є підвищення якості послуг, що надаються.

Є певні показники якості обслуговування пасажирів, яких необхідно дотримуватися і по можливості покращувати, а саме:

- коефіцієнт використання загальної місткості салонів транспортних одиниць;

- рівень регулярності руху, тобто відсоток виконання заданого розкладу руху.

Вдосконалення показників плану роботи АТП є одним із важливих заходів подальшого підвищення ефективності виробництва.

Основна задача транспорту - забезпечення потреб населення в перевезеннях при систематичному покращенні якості обслуговування пасажирів. Це повинно бути досягнуто шляхом зниження затрат часу на поїздку при створенні максимального комфорту. Це досягається, якщо збільшити кількість транспортних одиниць за рахунок наявності резервних транспортних засобів, якщо по можливості змінити маршрут руху (згідно якості доріг).

Однією з найважливіших пропозицій щодо покращення роботи Відкритого акціонерного товариства АТП 15607 є поступова заміна старих автобусів на новіші чи зовсім нові транспортні одиниці. Тобто, можна ввести в експлуатацію як автобуси, так і мікроавтобуси (кількість яких збільшити через їх малу вмістимість), наприклад, мікроавтобуси ”Mercedes”. Це можна було б зробити, тому що мікроавтобуси ”Mercedes” є більш міцними, стійкими, мають кращі експлуатаційні властивості. Це все впливає на підвищення продуктивності. Міцність і довговічність деталей, вузлів та агрегатів цих мікроавтобусів, а також автобусів відомих марок закордонного виробництва є високою, тому кількість ремонтів зменшується, що призводить до зменшення витрат і збільшення прибутків, так як витрати на ремонт входять у валові витрати. Також, це призведе до зменшення кількості працівників (механіків, слюсарів), а отже - і витрат на оплату праці (вони входять у валові витрати теж).

При зменшенні витрат можна знизити вартість проїзду і це не вплине на зменшення доходу, так як зменшиться кількість запасних частин, що закуповується. Зниження вартості перевезень сприятиме збільшенню кількості пасажирів.

Всі ці зміни призведуть до підвищення рентабельності і ліквідності АТП, а, отже, фінансовий стан товариства покращиться.

Також для АТП є важливим, щоб коефіцієнт вибуття основних засобів був мінімальним, а це досягається завдяки зміни автотранспортних засобів (зменшиться знос, кількість ремонтів, а, отже, зменшиться кількість ОФ, що вибули).

Такі зміни призведуть до підвищення фондозабезпеченості і фондоозброєності (на які головний вплив має скорочення працівників).

Додатковим доходом може бути використання на автобусах реклами в більших обсягах.

Оновленню потрібно піддати і вантажні автомобілі (їх кількість становить 8 одиниць), збільшити їх кількість та розширити інфраструктуру надання послуг з вантажних перевезень. Найкраще придбати автомобілі з більшою вантажопідйомністю, з кращими техніко-експлуатаційними характеристиками. Це призведе до зменшення витрат на ремонти, на купівлю запасних частин, на оплату праці і т. п. Для замовників на перевезення вантажів вантажними автомобілями буде теж вигідно, адже зменшиться час доставки вантажів, стануть кращіми умови доставки, тощо.

На приміських перевезеннях краще використовувати мікроавтобуси, а на міжміських - автобуси закордонних чи вітчизняних виробників із забезпеченням усіх умов комфортного проїзду.

Ще однією пропозицією може бути зменшення частки позикового капіталу (менше брати кредитів), що призведе до збільшення фінансової стійкості ВАТ і його конкурентноспроможності.

Для покращення роботи АТП необхідно збільшити інфраструктуру надання послуг, що привабить більше клієнтів і збільшить доходи товариства.