В залежності від режиму роботи розрізняють енергозатрати робочого ходу, холостого ходу і сумарні. В залежності від прийнятої в розрахунках потужності -- тягові, привідні (на ВВП) ефективні (на валу двигуна), індикаторні (одержані за потенціальною енергією витраченого палива) і корисні (за енергозатратами базової і робочої машини). Крім того розрізняють енергозатрати фактичні, номінальні (розраховані за номінальною потужністю) і нормативні (розраховані за нормативною потужністю, тобто за технічно можливою для використання потужністю).

Для тягово-привідного агрегату в енергозатратах двигуна враховують затрати, що ідуть як на тягу, так і на привод робочих органів машини. При необхідності їх можна розділити.

Енергозатрати безпосередньо не є ксплуатаційними затратами матеріальних цінностей, що враховуються в грошовому виразі при визначенні вартості механізованих робіт. Але вони зумовлюють матеріальні затрати при експлуатації МТА. Розрахунки енергозатрат застосовують головним чином в наступних умовах:

- фактичні -- для визначення витрат палива, спрацювання машин, продуктивності манинних агрегатів;

- номінальні -- для визначення необхідної кількості енергетичних засобів (тракторів, МТА і т.п.);

- нормативні -- для нормування виробітку і витрат палива при роботі МТА.

Розрахунок енергозатрат. В експлуатаційних розрахунках необхідні головним чином корисні, тягові і ефективні енергозатрати. Для визначення витрати палива можна використовувати повні (паливні) енергозатрати.

Корисні енергозатрати базової машини ідуть на подолання опору машин. Тому корисні питомі енергозатрати:

(Дж/м³),

де: К -- питомий опір матеріалу;

В -- ширина захвату;

S -- пройдений шлях, м

Корисні питомі енергозатрати:

Корисні енергозатрати на робочій машині:

,

к.к.д. робочої машини.

Тягові питомі енегозатрати визначаються виходячи з затраченої потужності і тривалості роботи на робочому ходу:

або

на холостому ходу:

сумарні енергозатрати:

,

де: -- визначна доля тягових енергозатрат на холостому ходу;

С_v перехідний коефіцієнт, що залежить в яких одиницях приймає швидкість руху;

N_т -- тягова потужність;

Т_р. -- час чистої роботи машини за зміну;

F -- площа поперечного перерізу матеріалу;

_p. -- робоча швидкість;

R_а -- опір робочої частини агрегату;

К -- питомий тяговий опір машини (питомий опір розробки);

К_а -- питомий тяговий опір агрегату в цілому.

Аналогічно розраховуються номінальні і нормативні енергозатрати:

ефективні енергозатрати:

-

Приводні і індикаторні енергозатрати розраховуються аналогічно.

Повні енергозатрати визначають за питомою теплотою згорання витрачуваного палива:

,

де: с -- перевідний коефіцієнт;

Н -- нижча питома теплота згорання палива;

g_га -- питома витрата палива на одиницю продукції.

Середньозмінний і енергетичний к.к.д. агрегату

В експлуатаційних розрахунках важливу роль відіграє не тільки миттєве значення к.к.д. машини чи агрегату, але і його середньозмінне значення, що враховує різні режими роботи:

Середньозмінне значення к.к.д. агрегату можна розрахувати не тільки за енергозатратами на кожному режимі, але і за енергозатратами, що припадають на одиницю шляху.

Під енергетичним к.к.д агрегату розуміють відношення корисно використаної потужності (енергозатрат) до затрачуваної (питомої теплоти згоряння палива, що витрачається).

Очевидно, що на робочому режимі енергетичний к.к.д.

середньозмінний енергетичний к.к.д.

;

Рівень енегонасиченості машин

За початковий рівень приймають енергонасиченість еталонної машини. В цьому випадку рівень енергонасиченості будь яких машин можна визначити за відношеннями

,

де: _е.м. -- енергонасиченість еталонної машини;

-- енергонасиченість машини, що розглядається.

Якщо У_е 1 -- машина підвищеної енергонасиченості; У_е <1 -- пониженої.

Еталонна енергонасиченість - це така енергонасиченість, яка відповідає енергії, що необхідна для вертикального переміщення маси 1 кг зі швидкістю = 1 м/с при якій тяжіння F = mq = 9,81Н, звідки:

; Вт/ кг

Цю величину, або близьку до неї 10 кВт/т можна приймати в якості еталонної для гусеничних машин і за відношенням до неї визначають рівень енергонасиченості інших машин.

Для колісних машин в якості еталона приймає енергонасиченість найбільш поширених тракторів МТЗ-50 і К-700, які складають близько 12,5 кВт/т

§ 7.2 Витрата палива і мастильних матеріалів

В розрахунках по експлуатації МТП розрізняють витрату палива:

а) годинну (за режимами роботи) -- на робочому режимі G_т.р., холостому ходу G_т.х. на зупинках машини G_т.з. , на номінальному режимі G_т.н..

б) змінну G_Е.зм., що визначається за тривалістю роботи і годинні витрати на кожному режимі:

;

в) питома (за режимами роботи) на одиницю потужності двигуна ;

на одиницю тягової потужності ; кг/кВт.год.;

г) питома витрата палива на одиницю виконаної роботи:

; кг/м³; кг/га і т.д.

або ж на одиницю затрачених грошових засобів кг/грн.

В ряді випадків витрата палива (наприклад для автомобілів) враховується не в одиницях маси, а в літрах.

Питомі витрати палива залежать не тільки від конструкції машини, але і від режиму роботи, що визначає степінь використання потужності.

На графіку показано характер зміни від . при =100%; при =1,0.

З графіка видно, що в дизелях питома витрата палива при неповному використанні потужності збільшується не так швидко, як в карбюраторних двигунах. Тому на машинах з дизелями більш вигідно підвищувати енергонасиченість.

Витрата палива на одиницю роботи:

,

але і позначив відносну долю витрат палива на зупинках і холостому ходу машини :

одержимо

,

або враховуючи що одержимо

Фактична витрата палива, що припадає на одиницю виконаної роботи g_га.ср може бути більшою від розрахункової із-за витрат при зберіганні, транспортуванні і заправці. Якщо ці витрати врахувати коефіцієнтом збільшення витрат , то:

,

де: _т - коефіцієнт перевищення витрат палива.

Якщо витрати палива на робочих ходах назвати основними, а на холостому ходу і зупинках - допоміжними, то основна питома витрата палива на одиницю роботи виражається залежністю:

Витрата мастильних матеріалів на тракторні роботи як правило встановлюється в процентному відношенні до витрат палива і тому практично окремо не розраховується.

Середня експлуатаційна витрата масла складає в середньому 4 - 6% від витрат палива при цьому угар масла не повинен перевищувати 0,8%, якщо угар масла досягає 3% - двигун направляють в ремонт.Нормативи витрат інших мастильних матеріалів розраховуються виходячи із строків служби масла і місткості системи мащення. При цьому слід враховувати передбачені правилами ТО доливання.

§ 7.3 Шляхи зниження паливо-енергетичних затрат

1.Застосовувати енергозберігаючі технології і міроприємства, що зменшують опір машин.

2.Збільшувати середньозмінний, енергетичний і умовний к.к.д. МТА за рахунок кращого використання часу зміни, потужності двигуна і іншими діями, що підвищують продуктивність.

3.Правильне регулювання паливної апаратури і підтримка її в справному стані.

Маневрування швидкісним режимом роботи двигуна і машини в залежності від умов роботи.

Ліквідація втрат палива при його транспортуванні, зберіганні і заправці.

§ 7.4 Експлуатаційні затрати грошових засобів

В експлуатаційних розрахунках застосовують головним чином прямі і приведені експлуатаційні затрати.

Прямі експлуатаційні затрати -- це затрати грошових засобів, зумовлені безпосередньо роботою, що виконується.

Накладні і загальногосподарські витрати при цьому не враховуються. В прямі затрати включаються: затрати грошових засобів на амортизаційні відрахування S_a; ремонт S_p; технічне обслуговування S_TO ; вартість затрачуваних матеріалів - палива, мастильних і допоміжних матеріалів S_мат. ; зарплату робітників, що обслуговують агрегат S_з ; вартість допоміжних робіт - підвезення палива, води матеріалів і т.д. S_доп

В існуючої практиці, виходячи з фондів фінансування, затрати на капремонт машин додають до затрат на оновлення і включаються в амортизаційні відрахування, а затрати на поточний ремонт в більшості включають в відрахування на технічне обслуговування машин. В цьому випадку:

Прямі експлуатаційні затрати можуть бути віднесені до одиниці продукції або до одиниці виробітки (продуктивності) однієї машини або до всіх машин, які приймають участь в даному процесі. При цьому розрізняють нормативні і фактичні питомі експлуатаційні затрати.

Питомі експлуатаційні затрати

,

де S_річ. і П_річ. -- річні експлуатаційні затрати і річна виробітка (продуктивність) машин;

-- річні експлуатаційні затрати відповідно по трактору (самохідній машині), робочих машинах, допоміжних пристроях.

Приведені експлуатаційні затрати S_пр. включають в себе не тільки безпосередні (прямі) затрати засобів (собівартість) але і ефективність (за встановленими нормативами) (Е_к =0,15), що одержують в даній галузі народного господарства при використанні капіталовкладень:

,

де: -- річні затрати на експлуатацію;

Е_н = 0,15 -- коефіцієнт нормативної ефективності;

К -- капіталовкладення.

Якщо потрібно встановити ефективність використання даного парку, або окремої машини за фактичними затратами, що визначають собівартість робіт, розрахунок ведуть за прямими затратами.

Розрахунок експлуатаційних затрат

Всі елементи експлуатаційних затрат можна поділити на такі групи:

1) затрати, що залежать від балансової вартості, встановлених нормативних відрахувань і терміну служби машини;

2) затрати зв'язані з оплатою праці;

3) затрати, що залежать від об'єму фактичного наробітку і питомої витрати матеріалів.

Перша група затрат визначається головним чином нормативними відрахуваннями. Її важливішим показником є нормативний термін служби машин.

Норму річних амортизаційних відрахувань на відновлення (реновацію) встановлюють в процентах від відновлювальної (балансової) вартості машини, яка повинна враховувати не тільки прейскурантну ціну, але і транспортні і торгівельні витрати, залишкову вартість машини, що списується:

,

де: -- норма річних амортизаційних відрахувань;

Р_н -- нормативний термін служби (роки);

-- річні амортизаційні відрахування;

Б -- балансова вартість машин.

Чим менший нормативний термін служби машини Р_н тим більші нормативні середньорічні амортизаційні відрахування і .

Відрахування на капітальний ремонт встановлюють також в процентному відношенні від балансової вартості машин і тому:

де: -- амортизаційні відрахування на капремонт;

-- процент відрахувань на капремонт.

Тоді:

Нормативи відрахувань на технічне обслуговування машин а_Т.оп. встановлюють на 1 виробітки. Вони повинні покривати середньорічні затрати на технічне обслуговування при нормативному терміну служби машин:

Друга група затрат визначається системою оплати праці і тарифікацію робіт. В основі існуючої системи основної оплати праці робітників , що обслуговують МТА, покладені або погодинні тарифні оклади, або тарифні оклади від виробітку.

Крім основної зарплати виплачуються надбавки за класність, за виконання робіт в стисні терміни, за збереження техніки і інше.

З врахуванням коефіцієнтів нарахувань на зарплату загальні річні витрати на зарплату складають:

де: С_нар. -- коефіцієнт нарахувань;

_зм.річ. -- кількість змін за рік;

-- основна зарплата робітників;

-- основна зарплата допоміжних робочих;

П_зм. -- продуктивність зміни;

П_зм.н. -- нормативна змінна продуктивність;

S_{над.річ.} -- річні надбавки.

Третя група затрат визначається за затратами палива, змінному наробітку (продуктивності) на кожному виду робіт і комплексній ціні 1 кг палива, включаючи в себе вартість основного і пускового палива, а також мастильних матеріалів.

Річні затрати на ці матеріали знаходять слідуючим чином:

,

де: S_Т -- вартість палива.

Затрати на допоміжні роботи S_в залежать від технології виконання робіт, конструкції машин і умов роботи.

Якщо нормативи відрахувань і а_Т.оп ; Е_н норми виробітку і витрати палива П_зм.н g_гаі планова виробітка П_зм.н встановлені, то експлуатаційні затрат S_n i S_пр.н. розраховують слідуючим чином:

або

§ 7.5 Аналіз експлуатаційних факторів, що впливають на затрати засобів

Важливішими експлуатаційними факторами, що впливають на розмір прямих затрат, є продуктивність агрегату і річний наробіток машини. З окремих факторів і параметрів агрегату, які найбільш суттєво впливають на продуктивність змінну і річну і відповідно на питомі експлуатаційні затрати розглянемо слідуючі:

а) параметри агрегату і показники їх використання - потужність базової машини N_е; степінь використання потужності ; експлуатаційна (робоча) швидкість руху ;

б) фактори, що залежать від організації робіт - степінь використання часу зміни; змінність К_зм., кількість днів роботи машини за рік Д_р.;

в) природньо-господарські умови роботи машинно-тракторних агрегатів - питомий тяговий опір К_Q.

Зі збільшенням потужності і степені її використання продуктивність агрегату спочатку різко росте, потім інтенсивність росту зменшується і накінець при подальшому збільшенні потужності продуктивність знижується зворотньо залежності мають питомі експлуатаційні затрати. Для даного агрегату підвищення швидкості до значень, що забезпечують оптимальне завантаження двигуна завжди вигідне так як зменшуються експлуатаційні затрати.

Підвищення коефіцієнта використання машини за часом і коефіцієнта змінності і кількості дії в роботі машини за рік завжди приводить до зменшення експлуатаційних затрат.

З ростом питомого опору агрегату питомі операції зростають, причому залежність наближена до питомої.

Рис.7.1 Вплив експлуатаційних факторів на затрати засобів

§ 7.6 Термін служби машини

При існуючій системі розрахунків і відрахувань зі збільшенням терміну служби машини експлуатаційні затрати, як правило, ростуть, так як фактичні затрати на ремонт і ТО збільшуються, а амортизаційні відрахування залишаються одинаковими для всіх років експлуатації.

Тому в перші роки експлуатації особливо до першого капремонту спостерігається економія засобів в порівнянні з нормативними затратами, а в наступні роки - їх перевитрата.

З метою стимулювання більш тривалої експлуатації при будь якому нормативному терміні служби передбачається диференціювання за роками експлуатації нормативи відрахувань (норми річних амортизаційних відрахувань на реновацію) відрахування на капремонт і нормативи відрахувань на ТО - перший з ростом наробітки повинен зменшуватись, а другий і третій - збільшуватись.

Рекомендується також диференціювати міжремонтні терміни і нормативи річної і змінної виробітки, приймаючи більше значення до першого капремонту і менші - після капремонту.

Оптимальним є такий термін служби, при якому сумарні питомі затрати на одиницю виробітки будуть мінімальні.

Аналіз показує, що лише амортизаційні затрати залежать від терміну служби. Всі інші елементи затрат від термінів служби не залежать, або мало залежать. Залежність перерахованих затрат від нормативного терміну служби дає графік.

Рис. 7.2 Графічні залежності до визначення нормативного терміну експлуатації машин.

Середньорічні нормативні затрати на оновлення безпосередньо залежать від строку і як це слідує з виразу:

Нормативні затрати на капремонт необхідно визначати, виходячи з нормативної вартості одного капремонту і кількості капремонтів за встановлений термін служби.

Вартість капітального ремонту, як правило, тим вища, чим більша балансова вартість машини, а кількість ремонтів, при даній конструкції машини і встановленій періодичності ремонтів залежить від нормативного терміну служби Р_н.. Тому можна записати:

,

де С₁ - коефіцієнт пропорційності, що характеризує приріст середньорічних затрат засобів на капітальний ремонт зі збільшенням терміну служби і балансової вартості машини.

Відповідно:

Нормативи відрахувань на ТО S_ТОн. повинні покривати середньорічні затрати на технічне обслуговування, Як показує практика і спеціальні дослідження, зі збільшенням терміну служби дещо погіршується технічний стан машини, в результаті чого необхідно підвищувати середньорічні затрати S_ТО. І зменшується середньорічний наробіток машини. Якщо прийняти в першому приближенні лінійну залежність середньорічних затрат на ТО машин від терміну їх служби, тобто:

,

де - середньорічні затрати, що не залежать від терміну служби машин;

С₂ - вартісний коефіцієнт пропорційності терміну служби; то нормативні відрахування:

Нормативи річних затрат на витрачувані матеріали S_мат. зарплату S_з. і допоміжні роботи S_доп. майже не залежать від встановленого терміну служби машин, так як з його збільшенням дещо знижується річний наробіток, але разом з тим дещо підвищується питомі витрати матеріалів, а також підвищується плата праці за роботи.

В результаті річні приведені затрати :

Як видно з даного виразу, нормативи затрат на капремонт і ТО зі збільшенням нормативного терміну служби машини повинні збільшуватися, а амортизаційні відрахування зменшуватися. Всі інші елементи експлуатаційних затрат від встановленого терміну служби практично не залежать. Враховуючі характер залежностей можна знайти оптимальне значення А_н.опт., при якому приведені затрати будуть мінімальні на 1 роботу, тобто:

для цього знайдемо і за правилами знаходження екстремумів знайдемо А_н.опт.

звідки

Хоч одержаний вираз є дещо наближеним, так як прийнято лінійну залежність: і і в ньому не враховано річного наробітку за збільшенням терміну служби , все ж він достатньо повно характеризує наступні основні тенденції зміни оптимального терміну служби машин:

1. Оптимальну довговічність машини слід визначити в залежності від співвідношення її балансової вартості і темпу збільшення затрат на підтримку роботоздатності. При цьому необхідно враховувати тільки таке збільшення затрат, яке є закономірним, а не результатом поганого використання машин, або незадовільної організації ремонту і ТО.

2. Однотипні машини, що характеризуються приблизно однаковими темпами збільшення затрат на підтримку їх роботоздатності, але з різними балансовими вартостями, повинні мати різні нормативні терміни довговічності. Тільки дорогі машини повинні бути більш довговічними.

3. Одні і ті ж машини, які працюють в зовсім різних умовах і відрізняються темпами збільшення затрат на підтримку роботоздатності повинні мати різні нормативні терміни служби і відповідно різні норми амортизаційних відрахувань.

§ 7.7 Моральний термін служби

Встановлюючи нормативний термін служби машин, потрібно порівнювати оптимальну довговічність з моральним терміном служби або моральною довговічністю А_нор., під якою розуміють раціональний термін служби, що враховує появу нових, більш досконалих і продуктивних конструкцій машин даного типу або можливість модернізації даної машини з метою підвищення її продуктивності або зниження необхідних затрат.

Моральний термін служби зумовлений технічним прогресом в галузі створення машин даного призначення і характеризує собою той термін служби, після якого машини даної конструкції і даного технологічного виготовлення стає економічно невигідною в порівнянні з новою машиною. При визначенні економічної ефективності техніки крім приведених затрат слід визначити також додатковий ефект від зміни кількості і якості одержуваної продукції або затрачуваних матеріалів. В додаток до цього при одиниці засобів механізації визначають додатковий ефект від звільнення робочої сили. Для цього користуються середнім зональним нормативним коефіцієнтом , що відноситься до одного робітника, що звільняється. Відповідно річну ефективність нових засобів механізації або технології робіт визначають за виразом:

,

де - різниця між базовою і новою технікою питомих експлуатаційних затрат; - різниця між базовою і новою технікою ефективності капіталовкладень; - різниця між базовою і новою технікою ефективності від кількості і якості одержуваної продукції і витрати матеріалів; - різниця між базовою і новою технікою від ефективності звільнених працівників; В_н. - нормативний річний наробіток (одержувана продукція).

Одержуючи ефективність нової машини за результатами порівнювальних випробувань, слід мати на увазі, що питомі приведені затрати і річний економічний ефект мають стохастичний характер і нелінійно залежать від продуктивності і річного наробітку.

§ 7.8 Затрати і ефективність праці

Затрати праці. Одним із вагомих показників техніко-економічної ефективності засобів механізації і використання МТП є наряду з економією затрат грошових засобів економія затрат праці.

Затрати праці на одиницю наробітку - це самостійний і дуже важливий показник МТП, що доповнює комплексний показник прямих і приведених затрат.

Затрати праці З_п. в більшості вимірюються затратами часу одного робітника на одиницю наробітку. Інколи з загальних затрат праці виділяють затрати праці робітників, що безпосередньо обслуговують МТА (прямі затрати праці З_пп.)

Якщо позначити кількість основних працівників т_р., а допоміжних (зайнятих на підготовчих операціях транспортуванні матеріалів) т_доп , то затрати праці на заданій роботі на протязі зміни визначаються слідуючими залежностями:

загальні ;

прямі .

При необхідності затрати праці розраховують як середньорічні, або за будь якій інший проміжок часу. Затрати праці на одиницю продукції. Знаходять за сумою затрат на всіх виробничих процесах відносно її до 1 продукції:

,

де п - кількість виробничих процесів; З_пі. - затрати праці на і-процесі; q - кількість продукції одержуваної в даних виробничих процесах.

З даних виразів бачимо, що для зниження затрат праці необхідно:

1) зменшувати кількість працюючих (основних і допоміжних) завдяки застосування навісних і самохідних агрегатів, високопродуктивних машин, засобів автоматики, удосконаленню технологічного процесу;

2) збільшувати продуктивність агрегату.

Ефективність праці характеризує одержання в даних умовах максимальної кількості найвищої якості продукції при найменших затратах праці і засобів. Це можна виразити залежністю:

,

де - ефективність праці на технологічній лінії; U_к.; С_{к. -} кількість і вартість основної продукції к_-виду; U_j. C_j. - кількість і вартість додаткової продукції; S_i. - приведені затрати на і-й операції технологічної лінії; Н_і. - затрати праці на і-1 операції.

Як видно з виразу ефективність праці на технологічній лінії визначається кінцевим результатом. Ефективність тим вища - чим вища продуктивність і менша собівартість (приведені затрати) і затрати праці.

Загальна характеристика виробничих процесів

§ 8.1 Техніко-економічні показники машинного парку

Механізованим називають такий процес, в якому хоча б одна основна операція виконується машинами.

Комплексною механізацією - такий процес, в якому всі основні і допоміжні операції механізовані за допомогою машин і обладнання, що відповідають передовому рівню розвитку техніки, взаємозв'язаних за продуктивністю і таких, що забезпечують заданий темп будівництва і найвищі в даних умовах техніко-економічні показники.

Рівень механізації характеризується процентним відношенням обсягу робіт, що виконуються машинами, до обсягу робіт у натуральному вигляді.

Механоозброєність робіт - характеризує ступінь оснащення робіт машинами і обладнанням та являє собою відношення балансової вартості у грошовому вигляді всього парку машин та обладнання до річної програми робіт, що виконуються силами організації.

Енергоозброєність робіт - являє собою відношення потужності двигунів всіх машин і обладнання до середньоспискового складу робітників, зайнятих на будівництві.

Собівартість механізованих робіт визначається як сума прямих і накладних витрат.

До прямих витрат входять: витрати на експлуатацію машин, обладнання і транспортних засобів, що беруть участь у механізованому процесі, зарплата робітників, що виконують ручні операції, пов'язані з обслуговуванням машин (встановлення і закріплення монтажного оснащення, розстропування і т.д.), а також у ряді випадків, необхідні для одержання кінцевої продукції ручні процеси.

Накладні витрати визначаються окремо - ті, що залежать від чисельності робітників та їхньої зарплати: їх приймають у розмірі 50% зарплати робітників, що беруть участь у технологічному процесі (без врахування зарплати, яка включається до складу витрат на експлуатацію машин), інші в розмірі - 8% витрат на експлуатацію машин.

Собівартість механізованих робіт розрізняють розрахункову і фактичну.

Розрахункова собівартість, що визначається на основі кошторисних нормативів витрат праці та використання машин і витрат на їхню експлуатацію, являє собою кошторисну собівартість.

Розрахункова собівартість, що складається на основі планових нормативів, прив'язаних до умов певної організації, являє собою планову собівартість, що використовується при виборів варіантів машин.

Розрахункова собівартість механізованих робіт у загальному випадку визначається на весь обсяг того чи іншого виду механізованих робіт на об'єкті за формулою:

де Е₀ - одноразові витрати з врахуванням накладних витрат;

С_{мг і} - собівартість машино-годин і-тої машини з врахуванням одноразових витрат на машино-годину роботи;

К_мг - кількість машино-годин на об'єкті;

К^/_н - коефіцієнт накладних витрат на витрати, пов'язані з експлуатацією машин, К^/_н = 1,08;

К^//_н - коефіцієнт накладних витрат на зарплату, К^//_н = 1,5;

Р - кількість робітників, що беруть участь у технологічному процесі за винятком персоналу, пов'язаного з експлуатацією машин, зарплата яких врахована у собівартості машино-годин.

Собівартість одиниці роботи:

§ 8.2 Визначення кількісного складу парку машин

Потреба в машинах для будівництва залежить від обсягу робіт, строків їх виконання, інтенсивності робіт, типу і параметрів машин, що використовуються.

Списковий склад машин - їх кількість, з врахуванням того, що частина машин буде перебувати у ремонті, консервації або не буде використовуватись з інших причин.

Списковий склад машин визначається за плановими нормами виробітку:

де - об'єм робіт для конкретного виду машин на плановий період (1 рік) ;

- планова річна норма виробітку для машини.

Планові норми виробітку встановлюють з врахуванням фактично досягнутих результатів, очікуваного росту продуктивності машин і поліпшення їхнього використання.

Планові виробітку дають середніми для груп однотипних машин з близькими технічними параметрами і відносять їх до одиниці виміру(1 м³,1 кВт, 1 т.км).

При відомому режимі використання календарного часу списковий склад визначається за залежністю:

де - обсяг робіт іншого виду машин;

- розрахункова експлуатаційна продуктивність машини за 1год;

- робочий час машини за розрахунковий період;

- питома вага робіт, що виконується розглянутою машиною % від загального обсягу.

Робочий склад парку машин- кількість машин, яка повинна бути постійно в експлуатації.Визначається виходячи з виробничих і кошторисних норм виробітку і визначається спочатку машино-місткістю процесів у робочих машинозмінах.Необхідна кількість робочих машин:

де - машиномісткість розглянутого виду робіт у машинозмінах; - розрахункова кількість робочих змін за плановий період розглянутої машини у конкретних умовах;- термін виконання робіт у роках;

- коефіцієнт нерівномірності виконання робіт за роки. Машиномісткість процесів встановлюють розрахунком використовуючи збірники виробничих норм виробітку:

або за кошторисом:

де - об'єм робіт в натуральних показниках.

- розрахункова продуктивність машин за зміну.

- норма виробітки машини за ЕНіР або ВНіР за 1 год;

- тривалість зміни;

- коефіцієнт переходу від виробничих до кошторисних(0.75-0.8)

- питома машиномісткість процесу на 1000 м³ або 1000 м² СНіП.

При наявності розробленого плану і графіка потрібної кількості машино-змін з роками потрібна кількість робочих машин буде становити:

де - найбільша місячна ордината графіка потреби машинозмін.

- розрахункова кількість робочих змін за місяць; - кількість робочих днів за місяць;

- кількість змін на добу.

§ 8.3 Розрахунок річних потреб в ПММ

Найбільш приблизно річні потреби в пальному для МТП господарства розраховують за річним планом машинно-тракторних робіт .В практиці господарств широке примінення отримало визначення потреб в паливі за груповими нормами. Для цього річну потребу господарства в паливі для виконання механізованих робіт знаходять, помноживши групову норму витрат палива q_т на річний об'єм робіт:

де: - потреба в пальному;

- перевідний коефіцієнт до одиниць виміру об'ємуробіт ;

- витрата палива на одиницю роботи(продукції);

- об'єм робіт.

Якщо об'єм робіт встановлено для різних груп машин то потребу в пальному можна визначити за залежністю:

де: - середньогодинна витрата палива;

- річний об'єм робіт;

- експлуатаційна годинна продуктивність машин.

Річна потреба в мастильних матеріалах знаходять в % відношенні до річної потреби палива.

Так потреба в моторних маслах складає приблизно 4-5%;

Трансмісійні - 0.6-1.0%; консистентні мастила - 0.04- 0.06%.

При цьому якщо необхідний об'єм палива визначають за планом механізованих робіт, то об'єм мастильних матеріалів встановлюється окремо для кожної марки машин.

Якщо ж річна потреба господарства в пальному знаходять за груповими нормами, то потребу в мастильних матеріалах теж визначають за середніми нормами.

Середня норма витрат мастильних матеріалів можна розрахувати з врахуванням структури парку машин:

де: - середня норма витрат в % до палива даного мастильного матеріалу;

- норма витрат даного мастильного матеріалу по кожному виду машин;

- кількість машин однієї марки.

Тоді річна потреба в мастильному матеріалі даного виду на виконання робіт:

§ 8.4 Потреба в ПММ для автотранспорту

Потреба в ПММ для автотранспортув визначається за залежністю:

де: -, - потреби в пальному для автотранспорту, робота якого враховується в тоно-кілометрах і не враховують в т.км.

- потреби на внутрігаражні і технічні потреби.

Розрахунок ведуть окремо для автомобілів що працюють на бензині і дизельному пальному.

Q_ткм - визначають за груповими нормами витрат

де H_р -групова норма витрат ( норма витрат на виробництво одиниці транспортної роботи в г./ткм

Р - плановий вантажопоток в ткм

Для автотранспорту робота якого не враховується в тонокілометрах річну потребу визначають за лінійними нормами. Для цього складають таблицю.

Тип і марка автомобіля	Кількість машин	Плановий пробіг	Лінійна норма витрат на 100 км	Кількість палива на всі машини

На внутрігосподарські витрати і технічні потреби (техогляд, регулювання, припрацювання вузлів і таке інше) витрачається до 0,5 % від загальної витрати палива автопарком. Річні витрати мастильних матеріалів встановлюють на основі встановлених норм витрат масел.

Вид і сорт мастильних матеріалів	Легкові, вантажні автомобілі і автобуси, що працюють на бензині	Автомобілі, що працюють на дизельному пальному крім БелАЗ і МАЗ	Вантажні автомобілі БелАЗ і МАЗ
Моторні масла	2,4	3.2	5
Трансмісійні масла	0.3	0.4	0.5
Спеціальні масла	0.1	0.1	1.0
Консистентні мастила	0.2	0.3	0.3

§ 8.5 Розрахунок виробничого запасу палива

При задовільному стані підвізних шляхів запас палива складає 8 -10 % від річного, а при назадовільному стані підвізних шляхів - 15 -20 %.

Виробничий запас палива можна встановити і за кількістю палива в найбільш напружений період робіт. Об'єм резервуарів для зберігання палива

де: - кількість палива, що витрачається господарством за місяць,

- плановий запас нафтопродуктів;

- середньомісячне завезення нафтопродуктів

0,95 - коефіцієнт заповнення цистерн;

г= 0,78 - густина палива.

Обєм резервуарів стаціонарного пункту заправки бригади або дільниці: