Перспективи розвитку транспортної системи України

План:

Вступ

1. Перспективи розвитку транспортної системи України

2. Перспективи розвитку повітряного транспорту України

3. Перспективи розвитку залізничного транспорту України

4. Перспективи розвитку автомобільного транспорту України

Висновки

Завдання

Хід роботи

5. Визначаємо швидкість доставки вантажу повітряним транспортом

6. Визначаємо швидкість доставки вантажу залізничним транспортом

7. Визначаємо швидкість доставки вантажу автомобільним транспортом

8. Результати розрахунків

9. Графіки швидкості доставки

§ авіаційне сполучення

§ залізничне сполучення

§ автомобільне сполучення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Транспорт - специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень. Це матеріальна основа розвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв'язків країни. Він бере участь у перевезенні сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції та доставці їх споживачам, а також перевозить пасажирів. Транспорт є необхідною умовою територіального поділу праці, спеціалізації районів, їх комплексного розвитку. Транспортний чинник здійснює вплив на розміщення і галузевуструктуру виробництва, без його врахування не можна досягти раціонального розміщення продуктивнихсил. Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере участь у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції. У деяких галузях промисловості транспортні витрати особливо значні, як, наприклад, у лісовій, нафтовій галузях, де вони можуть досягати 50% собівартостіпродукції. Транспорт - важлива складова частина ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного і місцевихринків. Транспортна мережа України складається з транспортних магістралей і вузлів, що зумовлює її лінійно-вузловий характер.

Транспортний вузол - це місце перехрещення трьох і більше ліній та потоків одного або кількох видів транспорту.

Розрізняються спеціалізовані та інтегральні транспортні вузли.

Спеціалізовані є осередками одного виду транспорту (Умань - великий спеціалізований автомобільний транспортний вузол, Сміла - залізничнийтощо). Інтегральні поєднують 2 - 4 види транспорту.

Київ - єдиний інтегральний автомобільно-авіаційно-залізнично-річковий транспортний вузол. Основними авіаційними транспортними вузлами також є:

автомобільно-залізнично-авіаційні:

Львів, Харків

Дніпропетровськ

залізнично-авіаційно-морський:

Одеса

автомобільно-авіаційний:

Сімферополь

Важливе значення транспорт має і у вирішенні соціально-економічних проблем. Забезпеченість території розвиненою транспортною системою - важливий критерій високого рівня її освоєння, фактор залучення населення і виробництва та розвитку інтеграційнихпроцесів. Найважливіша функція транспорту - переміщення людей і вантажів. Звідси випливає поділ транспорту за видами роботи та об'єктами переміщення на пасажирський і вантажний. За призначенням виділяють транспорт загального користування, відомчий, а також особистого користування. За середовищем переміщення розрізняють такі види засобів пересування: залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний (наземний), морський, річковий, озерний (водний), авіаційний (повітряний), трубопровідний, електронний. Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи. Транспортна система - територіальне поєднання взаємопов'язаних видів транспорту, які, взаємодіючи спільно, найповніше задовольняють потреби народного господарства та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Роботу транспорту забезпечує транспортна інфраструктура - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, закладів управління і зв'язку, різноманітного технічногообладнання. Транспорт об'єднує рухомий склад та дорожню мережу. Територіальна структура транспорту складається з транспортної мережі, транспортних центрів та вузлів. Вузлами в більшості випадків є великі населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються великі обсяги вантажно-розвантажувальних робіт, перевалка вантажів. Транспортні вузли та центр, де сходяться, перетинаються, розгалужуються не менше ніж дві-три лінії одного або двох видів транспорту (залежно від видів транспорту), поділяються на залізнично-автодорожні (Харків, Львів), залізнично-водно-автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон), водно-автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з цих вузлів може бути ще й повітряний та трубопровіднийтранспорт. Основними показниками роботи транспорту є вантажообіг, який вимірюється в тонно-кілометрах, і пасажирообіг - вимірюється, відповідно, у пасажиро-кілометрах. Вантажообіг - це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань. Транспорт України через особливості її геополітичного положення має значне міждержавне значення, яке з часом зростатиме. Розширюються зв'язки не тільки в напряму “схід-захід”, а й “північ-південь”, починає формуватися мережа так званих транзитних транспортнихкоридорів. В Україні розвинені всі види транспорту. Об'єднана транспортними центрами і вузлами дорожня мережа разом з рухомим складом, портами, складськими та іншими господарствами утворюють транспортний комплекс держави. На 10 тис. км2 території припадає 372 км залізничних колій, 78 км - внутрішньоводних і 2800 км - автомобільних шляхів з твердим покриттям. Найбільше перевозять вантажів і пасажирів залізничний та автомобільний види транспорту. Залізничний транспорт отримав в Україні високий рівень розвитку. Він займає перше місце за вантажообігом (36%) і друге місце (після автомобільного) - за пасажирообігом. Довжина залізничних доріг становить близько 23 тис. км (2/3 з них електрифіковані). Приблизно стільки ж (до 25 тис. км) становить протяжність залізниць підприємств (у т.ч., під'їзних шляхів і відгалужень). Залізничний транспорт України - четвертий у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажних перевезень. Українські залізниці вдвічі перевищують сумарний обсяг перевезень 12-ти разом узятих країн ЄвропейськогоСпівтовариства. Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров'я, правобережного Лісостепу та західних територій України. Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська, Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на шість залізниць: Південно-Західну (центр-Київ), Львівську, Південну (Харків), Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ),Одеську. Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас-Кривий Ріг, Харків-Севастополь, Київ-Львів, Львів-Одеса, Харків-Нижньодніпровськ-Херсон. З'єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас-Харків-Курськ-Москва, Донбас-Москва, Одеса-Київ-Москва, Володимир-Волинський-Катовіце, Львів-Краків, Чоп-Прага, Чоп-Будапешт. Паромна лінія Іллічівськ-Варна дає вихід на Балкани. Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Східної Європи, а через територію Білорусі - до країн Балтії. Функціонує залізнична паромна переправа з Криму через Керченську протоку в країни Закавказзя, а також до Туреччини таІрану. Основні вантажі (до 90% у залізничному транспорті України займає саме перевезення вантажів і лише 10% - пасажирів) до країн-сусідів - вугілля, метал, вироби машинобудування та хімічної промисловості, різноманітна продукція харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва. У зворотному напрямі везуть ліс, вироби з дерева, машини і прилади, продукцію легкої промисловостітощо. Перспективи розвитку залізничного транспорту пов'язані з удосконаленням технічних засобів транспорту, електрифікацією залізниць, продовженням будівництва нових залізниць, підвищенням їхнього вантажообігу, активним його інтегруванням в європейську транспортну систему. У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває автомобільний транспорт. Його великою перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі від “дверей до дверей”. За густотою автодоріг (280 км на 1000 км2) з твердим покриттям Україна займає перше місце серед країнСНД. Автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням пасажирів та друге - за вантажообігом. Протяжність автошляхів - майже 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами - незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видівтранспорту. Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. Велике значення автотранспорт має для обслуговування АПК та доставки вантажів і пасажирів у важкодоступні райони. У перевезеннях вантажів важливого значення набуває спеціальний автомобільний транспорт, контейнерний, рефрижераторний таінші. Важливі вузли - всі обласні і багато районних центрів. Найважливіші автомагістралі: Одеса-Київ-Чернігів, Харків-Донбас, Дніпро-петровськ-Запоріжжя, Запоріжжя-Севастополь, Львів-Київ, Харків-Київ, Полтава-Кишинів. Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради Київ-Мадрид. З паромною переправою Іллічівськ-Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, введеною у 1997 році, виникла можливість транспортувати автомобільні вантажі разом з автомобілями країни Закавказзя, а далі переправою Баку-Туркмен-Баші - в країни Центральної і Південної Азії. Авіаційний транспорт - один з наймолодших видів сполучення. Його перевагами є швидкість, цілорічність функціонування, можливість доставки вантажів у важкодоступні райони. Авіатранспортом здійснюють переважну більшість трансконтинентальних пасажиро-перевезень та перевезень товарів з невеликим строком зберігання на значні відстані. Недоліки: велика собівартість, залежність від природнихумов. У транспортному пасажиро- і вантажообігу його частка менша 1%. Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві - це “Бориспіль” і “Київ” (Жуляни), Одесі - “Центральний” і “Застава”, в Сімферополі - “Сімферопольський” і “Заводський”. Повітряними воротами столиці України є Бориспільський аеропорт. Відкрились повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Ізраїлю. Важливого значення набувають польоти в Китай, Японію,Індію. Повітряний транспорт України об'єднаний в авіалінії України, до яких належать майже 30 авіазагонів, 100 аеродромів, а також підприємства з ремонту авіатехніки, приватні авіалінії.Київській області належить перше місце в Україні за перевезенням пасажирів і вантажів повітряним транспортом. Далі йдуть Харківська,Дніпропетровська і Донецькаобласті. У перспективі, в процесі тіснішої інтеграції України в європейські і світові соціально-економічні структури, роль авіатранспорту буде зростати. У цьому плані необхідною є реконструкція міжнародних авіагаваней, розширення рухомого складу (спрацювання парку літаків Ту-134, Ту-154, Як-42 становлять майже 70%) тощо, створення нових міжнародних авіапортів.

1. Перспективи розвитку транспортної системи україни

Перспективи подальшого розвитку транспортного комплексу пов'язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі переважно і визначають завантаженість транспортної системи.Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадо- вільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі приоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів -- конвейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом в основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, та запровадження автоматизованих центрів управління вантажами.В цілому формування і розвиток національної транспортної cистеми України потребує ефективного державного регулювання Діяльності транспортних підприємств за такими напрямами: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням вантажної бази і вітчизняного морського флоту країни,як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку.Для забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків країни, збереження та зміцнення позицій вітчизняних транспортних підприємств і підприємців на міжнародних транспортних ринках, поетапної інтеграції ТДК України в європейську та світову транспортні системи необхідне наступне:

реалізація угоди України про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС в сфері транспорту;

реалізація інтеграційної політики щодо входження України в спільний транспортний простір СНД;

розширення та зміцнення співробітництва в міжнародних транспортних організаціях і в реалізації міждержавних угод в області транспорту, в тому числі двосторонніх;

створення ефективної державної системи контролю за діяльністю транспортних підприємств і підприємців у сфері міжнародних перевезень та іноземних перевізників на території України;

впровадження необхідних заходів захисту і підтримки діяльності українських транспортних підприємств і підприємців на зовнішніх ринках при введенні міжнародними організаціями та урядами окремих держав нових, більш жорстких економічних, технічних та інших вимог щодо транспортної діяльності;

коригування стратегії розвитку міжнародних транспортних комунікацій в межах України відповідно до змін міжнародної транспортно-економічної кон'юнктури;

уніфікація національної нормативно-правової бази вітчизняного транспорту і транспортної діяльності в Україні з відповідними міжнародно-правовими нормами;

уніфікація національних правових норм з міжнародним транспортним правом щодо міжнародних перевезень та їх транспортно-експедиційного обслуговування і приєднання України до ряду міжнародних конвенцій та багатосторонніх угод;

розробка і здійснення заходів щодо забезпечення техніко-технологічної сумісності рухомого складу та транспортної мережі України з європейською транспортною системою;

наближення національних, технічних, технологічних та екологічних стандартів і вимог щодо міжнародного транспорту до європейських та їх поступове запровадження на вітчизняному ринку;

удосконалення інформаційного забезпечення вантажовласників стосовно порядку та умов міжнародних перевезень, забезпечення відкритості і стабільності системи;

визначення ефективного механізму входження в міжнародні транспортні організації та активна участь в їх діяльності.

Важливу роль у підвищенні якості міжнародних перевезень відіграє розвиток транспортної інфраструктури загальноєвропейського значення, реалізація Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні. З врахуванням змін міжнародної транспортної і економічної кон'юнктури необхідно забезпечити повномасштабну реалізацію намічених завдань, а, при необхідності, вносити відповідні корективи і доповнення для забезпечення залучення додаткових вантажопотоків на перспективних напрямах міжнародної торгівлі, зокрема, на євроазіатському напрямі та в напрямі Північна Європа - Україна - південні регіони.

2. Перспективи розвитку повітряного транспорту України

Організаційно авіаційний транспорт України об'єднаний в «Авіалінії України», до яких належать 27авіазагонів,105аеропортів,а також підприємства для ремонту авіаційної техніки. Для повітряних перевезень України характерна велика, порівняно з іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їхній обсяг зростає, починаючи з квітня й до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км. Повітряні маршрути з'єднують Київ з аеропортами країн Західної Європи й Близького Сходу. Найбільший обсяг перевезень здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном, Тель-Авівом. В Україні існує досить розгалужена мережа аеропортів. Розрізняють магістральні та місцеві аеропорти. Магістральні обслуговують переважно обласні центри і Київ.Авіаційний транспорт відіграє важливу роль у здійсненні міжнародного сполучення України, особливо на заході, сході та півдні, а також у межах національної транспортної мережі, зокрема у напрямку захід - схід (Львів -Харків, Львів - Дніпропетровськ). Специфіка цього видутранспорту (швидкість, комфортність тощо) зумовлює його пріоритетний подальший розвиток. Основні аеропорти - Бориспіль і Жуляни у (м. Києві), Одеса, Сімферополь,Харків, Львів, Дніпропетровськ. В Україні також налічується близько 100 аеродромів, з яких 32 - цивільної авіації. На Київ припадає майже 1/6 всіх авіаційних пасажирських перевезень країни.Аналіз сучасного стану авіаційних пасажирських перевезень дозволяє прогнозувати, що у 2000 році кількість авіапасажирів в Україні становитиме5.1 - 5.3 млн. чол. У межах внутрішнього сполучення експлуатуватимуться переважно авіалінії Київ - Сімферополь, Київ - Одеса, Київ - Львів, Київ-Ужгород. Спостерігатиметься тенденція до загального скорочення регулярних внутрішніх рейсів водночас із значним збільшенням обсягів чартерних, рейсів між обласними центрами для ділових поїздок з використанням малої авіації(літаки на 8 - 12 пасажирів), а також до регулярної експлуатації невеликих аеропортів.Розвитку міжнародних авіаційних зв`язків України сприятиме Угода про повітряне сполучення, підписана українським Урядом з 20 країнами світу.Особливого значення набувають авіаційні перевезення через м.Київ, повітряні ворота країни, що є найсприятливішими для Європи таАмерики. Кількість прямих міжнародних авіаліній постійно зростає. Увесняно-літній період з метою забезпечення транспортного обcлуговування додаткового потоку іноземних туристів в Україну здійснюється чартерне сполученняз Великобританією, Іспанією, Італією, країнами Скандинавії, Францією, ФРН. Основними проблемами розвитку повітрянного транспорту вУкраїні являється застарілий парк літаків,фактичнавідсутність внутрішньодержавних перевезень, невідповідність технічних можливостей аеропортів України сучасним міжнародним вимогам. Дякуючи швидкості перевезень в повітрі доцільно перевозити швидкопсувні товари. Найбільшими аеропортамиУкраїниявляються:(Київ),(Одеса),(Сімферополь),Харків,Львів,Дніпропетровськ,Донецьк. Головний український авіаційний перевізник - компанія “Міжнародні авіалінії України”. Понад 10 інших авіакомпаній України також здійснюють регулярні та чартерні пасажирські рейси по країні та за кордон. З метою визначення найзручніших авіашляхів для іноземних туристів в Україні авіакомпаніями постійно проводяться маркетингові дослідження.Транспортна мережа України та, зокрема, дванадцятиь її областей, що досліджуються, досить розвинута і є сприятливою для організації туристичного обслуговування в межах системи туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”.Авіаційний транспорт має глобальний вплив на озоновий шар атмосфери з усіма наслідками. При його використанні постають проблеми авіаційного шуму, викидів у атмосферне повітря, а також негараздів у районах розташування аеропортів, пов'язаних з акустичним дискомфортом і джерелами іонізуючого і неіонізуючого випромінювання. З 1 липня 2002 р. з ініціативи Міністерства транспорту України діє експериментальна програма збільшення обсягів пасажирських перевезень у внутрішньому сполученні, у першу чергу -- регулярних перевезень за рахунок радикального зниження тарифів і збільшення кількості маршрутів. Незважаючи на те, що у 2002 р. у внутрішньому сполученні було виконано на 80 рейсів менше, ніж у 2001 р., приріст обсягів перевезених пасажирів у внутрішньому сполученні склав 27,6%. Це було досягнуто за рахунок більш повного завантаження літаків.За 2002 р. аеропортами Дніпропетровської області було відправлено та прийнято 7523 літаки, з них 4316 -- виконуючих регулярні рейси; відправлено та прийнято відповідно 131,2 і 144,5 тонн вантажів. В цілому обсяг відправлених вантажів збільшився на 29,1%, у тому числі у внутрішньому сполученні у 3,4 рази, і в міжнародному -- на 22,3%.Частка вантажів міжнародного сполучення в загальному обсязі відправлених вантажів склала 52,1%.З аеропортів області було відправлено 107,6 тис. пасажирів, тобто щодня летіли в різних напрямках у середньому 295 чоловік. У порівнянні з2001 р. збільшення пасажирських відправлень склало 40,7%, при цьому у міжнародному сполученні пасажирів було відправлено на 43,1% більше, ніж у попередньому році. Літаками українських авіакомпаній було відправлено 97,3 тис. пасажирів, з них кількість відправлених пасажирів у міжнародному сполученні становила 45,8 тис. осіб.

3. Перспективи розвитку залізничного транспорту України

Залізничний транспорт відіграє провідну роль уздійсненні внутрішньодержавних і значну роль -- у зовнішньодержавних економічних зв'язках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність.Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався в 60-х роках XIX ст. В цей період були збудовані перші залізниці: Львів --Перемишль (1861 р.) та Одеса -- Балта (1865 p.), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. У другій половині XIX ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі і Придніпров'ї. Розміщення України між центральними районами Росії і Західною Європою сприяло проходженню ряду важливих транзитних залізниць, зокрема: Москва -- Бахмач -- Київ -- Козятин -- Здолбунів -- Львів--Чоп і далі в Словаччину, Чехію, Угорщину. Розвиток паливно-енергетичного і металургійного комплексів, особливо в Донбасі і Придніпров'ї викликав необхідність будівництва залізниць у.напрямах Донбас -- Придніпров'я-Криворіжжя. Із Донбасу в Придніпров'я направляються кокс та енергетичне вугілля, а в зворотному напрямі -- криворізька залізна руда та нікопольський марганець. Названі та інші вантажі перевозяться залізницями Дебальцево -- Синельниково -- Дніпропетровськ -- Кривий Ріг, а також Іловайськ -- Волноваха -- Запоріжжя -- Кривий Ріг.Великий обсяг видобутку і перевезень Донецького вугілля на північ, північний захід вимагав будівництва у цих напрямках нових залізниць. Зокрема, в 1937 р. було завершено спорудження і реконструкцію колії Донбас -- Москва загальною довжиною 1200 км, а також пізніше -- Дебальцево -- Валуйки -- Єлець -- Москва та ін. Важливим є південно-західний напрямок, інтенсивні вантажо- і пасажиро потоки якого пов'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України, а також вантажів з Росії, Білорусі у чорноморські порти і у зворотному напрямку; пасажирів, які їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я та Приазов'я. У здійсненні цих зв'язків важливу роль відіграють лінії Харків -- Запоріжжя -- Сімферополь, Харків -- Кременчук -- Одеса, Харків -- Дніпропетровськ -- Херсон.Важливе значення для внутрішньодержавних економічних зв'язків мають залізниці Київ -- Полтава -- Харків, Київ -- Одеса, а для зовнішньоекономічних зв'язків -- Київ -- Ковель -- Хелм з виходом на Польщу та інші країни зарубіжної Європи. Після створення морської паром ної переправи Батумі -- Одеса значно зросло значення залізниці Одеса -- Львів -- Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних і міждержавних зв'язків України, а й дає змогу Україні надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх економічних зв'язків з країнами зарубіжної Європи.Протяжність залізниць загального користування в Україні становила в 1997 р. 22,8 тис. км, а розгорнута довжина залізничних колій підприємств і організацій -- 28,0 тис. км. При середній щільності 38 км/тис. км території найвищим показником виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетвська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В названих областях щільність залізниць коливається від 40 до 62 км/тис. км2 території.В Україні сформувалась мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Лозова, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Полтава, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Жмеринка, Козятин, Тернопіль, Львів, Ковель, Коростень, Чоп та інші. Частина залізничних вузлів пов'язана з іншими видами транспорту, що сприяє формуванню транспортних вузлів змішаного типу. В цих вузлах відбувається перевалка вантажів з одного транспорту на інший і координація їх діяльності. До них належать: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Одеса, Маріуполь, Керч.Велика увага приділяється електрифікації залізниць, протяжність яких у 1997 р. досягла майже 8 тис. км. Внаслідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність найважливіших залізниць та ефективність їх використання. Електрифікованими є магістральні та найбільш вантажонапружені залізниці: Москва -- Київ -- Львів -- Чоп, Донбас -- Кривий Ріг, Харків -- Запоріжжя -- Севастополь, Харків -- Лозова -- Мики-тівка, Київ -- Миронівка -- Дніпропетровськ, Хирівка -- Помош-на -- Одеса -- Іллічівськ, Харків -- Красний Лиман -- Дебальцево. Електрифіковано приміські зони Кисна, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Львова та ряду інших великих міст.Залізничний транспорт України займає четверте місце у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажообороту. У 1996 р. залізницями перевезено близько 300 млн. т вантажів і 540 млн. чол. пасажирів. При цьому обсяги перевезень як вантажів, так і Пасажирів постійно скорочуються. У структурі перевезення ван-Ілжів переважають вугілля, в тому числі кокс, руди чорних та кольорових металів і самі метали, лісові вантажі, будівельні матеріали, а саме: цемент, машини та устаткування, продукція АПК. Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскіль-його виробнича база фізично спрацьована і морально застарілі, Україна поки що не має власного виробництва магістральних електроовозів, пасажирських вагонів, хоч має всі необхідні передумови для розвитку цього виробництва. Імпорт названих транспортних засобів обмежується відсутністю коштів

4. Перспективи розвитку автомобільного транспорту України

Автомобільний транспорт -- це найбільш маневрений і ефективний видтранспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціонування і територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України. В міру створення міждержавних автомагістралей значення автотранспорту постійно зростає у здійсненні міждержавних зв'язків, зокрема з Росією, Білорусією, Молдовою, країнами зарубіжної Європи. В 1996 р. автомобільним транспортом було перевезено 1254 млн. т вантажів (69% від усього вантажу України) і 3305 млн. чол. пасажирів (майже 50% усіх пасажирів України). Розвиток автомобільного транспорту та його територіальна організація залежать від галузевої структури народного господарства, її територіальної організації, природних умов, зокрема рельєфу. Названі чинники визначають напрями та щільність автошляхів. Довжина автошляхів загального користування становила у 1997 р. більш ніж 172 тис. км, в тому числі з твердим покриттям -- 164 тис. км; їх середня щільність по Україні складає 271 км/тис. км2.Найбільш високим відповідним показником виділяються західні області України -- 300 км/тис. км2 і нижче. Лише в Донецькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км2 і вище. Найважливішими автомагістралями України є: Київ -- Полтава -- Харків -- Ростов-на-Дону, Київ -- Москва, Київ -- Санкт-Петербург, Київ -- Одеса, Москва -- Харків -- Запоріжжя -- Сімферополь, Київ -- Житомир -- Рівне -- Львів -- Ужгород, Київ -- Дніпропетровськ -- Донецьк -- Маріуполь та ін. Близько третини автошляхів з твердим покриттям в Україні мають капітальний тип покриття, переважно на шляхах загальнодержавного і міждержавного значення. При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки). В сільській місцевості важливе значення мають автошляхи місцевого та внутрішньогосподарського підпорядкування. Майже 30% цих автошляхів не мають ще твердого покриття і в період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. Внаслідок цього народногосподарський комплекс України, і зокрема галузі АПК, мають великі матеріальні збитки.Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв'язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід CША, Німеччини, Японії свідчить, що саме під час економічних криз будівництво автошляхів напувало пріоритетного значення завдяки можливості створення нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень. Автомобільний транспорт України потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності. Необхідним є підвищення питомої ваги дизельних двигунів на автомобілях вітчизняного виробництва, вдосконалення системи технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сер-Іісного обслуговування, створення нових і модернізації старих авторемонтних заводів.

Висновки:

Отже, стратегічним завданням науково-технічної політики в області транспортної системи є вихід на світовий рівень за технічними параметрами та якістю послуг, що реалізуються.

Зусилля та ресурси повинні бути спрямовані на підвищення результативності науково-технічного прогресу на транспорті на основі конкурентної системи відбору напрямів його реалізації та найбільш ефективних проектів.

З цією метою має бути створений механізм, що координує економічні інтереси інвесторів, розробників, виробників і споживачів нової транспортної техніки.

Галузям промисловості, що забезпечують транспорт основними технічними засобами, має надаватись державна підтримка.

На основі оновлення парку транспортних засобів, модернізації інфраструктури, застосування прогресивних технологій буде здійснюватися підвищення технічного рівня всіх видів транспорту. Це стосується оновлення залізничного рухомого складу, морських, річкових і повітряних суден, автотранспортних засобів, перевантажувальних комплексів, дорожніх машин та обладнання, навігаційних систем, у тому числі обладнання єдиної системи організації повітряного руху, переважно в рамках національних цільових програм розвитку галузі.

Підвищення технічного рівня транспорту потребує створення спеціального фонду для фінансування актуальних наукових досліджень та розробок та державної підтримки для збереження наукового потенціалу і проведення фундаментальних досліджень.

В інноваційній сфері зусилля та ресурси мають зосереджуватися на тих напрямках фундаментальних наукових досліджень, які дозволять одержати найбільш суттєві практичні результати.

Необхідно розширити дослідження з проблем формування та функціонування ефективної транспортної системи, в тому числі з ефективності розвитку транспорту, тарифної політики, обгрунтування перспективних параметрів технічних засобів транспорту, створення прогресивних технологій перевезень та технічних засобів нових поколінь, вибору раціональної структури транспортної мережі, розробки принципово нових систем управління з використанням перспективних інформаційних і логістичних технологій.

Загальною є потреба в поповненні та оновленні рухомого складу. На залізничному транспорті - поповнення пасажирського рухомого складу, електровозів, а також впровадження як тимчасового засобу сучасних технологій їх капітально-відновлювального ремонту. На автомобільному транспорті - поповнення парку вантажних автомобілів міжнародного сполучення, що відповідають вимогам міжнародних технічних та екологічних стандартів, автобусів для міських та міжнародних пасажирських перевезень. На авіаційному транспорті - докорінна заміна наявного парку повітряних суден на літаки з високим рівнем комфортності та паливної економічності. У дорожньому господарстві - поповнення парку сучасними автотранспортними засобами, дорожніми машинами та механізмами.

Особливої ваги набуває забезпечення комплексного розвитку бази інформатизації та впровадження інформаційних технологій з метою створення єдиної системи інформаційних комунікацій на транспорті, яка в подальшому буде інтегрована в світову інформаційну мережу.

Реалізація інвестиційної спроможності

Одним із важливіших завдань транспорту є залучення інвестицій і забезпечення розширеного відтворення. Інвестиційна діяльність формується виходячи з можливостей:

- повного самофінансування за рахунок власних коштів;

- залучення приватного капіталу і кредитів вітчизняних та іноземних фінансових організацій;

- покриття державою витрат, пов'язаних із соціально важливими перевезеннями та послугами, які не відшкодовуються встановленими тарифами;

- бюджетного фінансування для окремих об'єктів державного значення.

Необхідно надавати перевагу таким джерелам інвестування: випуск цінних паперів для розвитку і будівництва транспортних об'єктів з високою ефективністю, придбання акцій підприємств транспортного машинобудування, участь підприємств транспорту в різних фінансово-промислових групах тощо.

Для ефективного використання інвестицій необхідне впровадження конкурсного відбору інвестиційних проектів за критерієм окупності та визначення їх виконавців на тендерній основі. Одним з ефективних джерел інвестування є використання лізингу для поповнення і оновлення парків транспортних засобів і технологічного обладнання.

Поряд з традиційними формами інвестування реальним і досить перспективним джерелом інвестицій може стати залучення коштів вантажовласників, заінтересованих в удосконаленні поставок продукції, зокрема шляхом створення спільних підприємств, участь у статутному капіталі. Є необхідність у подальшому розвитку таких форм залучення інвестицій в транспортну інфраструктуру, як концесії, а також будівництва і експлуатації об'єктів інфраструктури приватним інвестором з наступною передачею їх державі.

Безумовним пріоритетом повинно стати пов'язання програм розвитку транспорту і транспортного машинобудування.

Завдання

1. Визначити швидкість руху (доставки) вантажу повітряним і залізничним транспортом по наступним вихідним даним (табл. 1,2).

2. Побудувати графік залежності швидкості доставки від строку переробки і зберігання вантажу.

3. Проаналізувати результати розрахунків. Зробити висновки.

Таблиця 1

№ п	Показники	Одиниці виміру	Значення
1.	Тип повітряного судна		АН-38
2.	Крейсерська швидкість	км/год	320
3.	Час на зліт, набір висоти, зниження, маневри ()	год	0,35
4.	Відстань, пройдена за час ()	км	150
5.	Відстань перевезення ()	I м	км	300
		II м		700
6.	Дільнична швидкість вантажного поїзда ()	I м	км/год	30
		II м		35
7.	Технічна швидкість автопоїзда	I м	км/год	45
		II м		55
8.	Тривалість часу на зупинки для технічного огляду	год	1,9

Таблиця 2

П	Строк переробки і зберігання вантажу*
	1,2	1,8	2,3	2,9	3,2	3,7

* в добах

Хід роботи:

I Визначаємо швидкість доставки вантажу повітряним, залізничним і автомобільним транспортом, використовуючи дані, наведені в таблицях 1,2

1. Визначаємо швидкість доставки вантажу повітряним транспортом:

а) визначаємо час крейсерського польоту:

.

По I маршруту:

.

По II маршруту:

б) визначаємо рейсову швидкість літака:

.

По I маршруту:

.

По II маршруту:

.

в) визначаємо льотний час:

.

По I маршруту:

По II маршруту:

По I маршруту:



По II маршруту:

а) визначаємо час доставки багажу повітряним транспортом:

По I маршруту:

По II маршруту:

б) визначаємо питому вагу льотного часу:

По I маршруту:



По II маршруту:

2. Визначаємо швидкість доставки вантажу залізничним транспортом:

а) визначаємо час руху залізничного складу між пунктами маршрута:

де - коефіцієнт, що включає більшу протяжність залізничного маршруту. =1,25.

По I маршруту:

По II маршруту:

.

б) визначаємо швидкість доставки вантажу залізничним транспортом:

По I маршруту:

.

.

.

.

.

.

По II маршруту:

.

.

.

.

.

.

а) визначаємо час доставки залізничним транспортом:

.

По I маршруту:

По II маршруту:

б) визначаємо питому вагу часу руху залізничним транспортом:

По I маршруту:

По II маршруту:



3. Визначаємо швидкість доставки вантажу автомобільним транспортом:

а) визначаємо час руху автопоїзду між пунктами маршрута:

де - відстань перевезення, - технічна швидкість автопоїзда.

б) визначаємо швидкість доставки вантажу автомобільним транспортом:



де - тривалість часу на зупинки для технічного огляду.

По I маршруту:

По II маршруту:

а) визначаємо час доставки вантажу автомобільним транспортом:

По I маршруту:

По II маршруту:

б) визначаємо питома вага часу руху автомобільним транспортом:

По I маршруту:

По II маршруту:



Результати розрахунків заносимо до таблиць 3,4 і 5.

1) авіаційне сполучення:

Таблиця 3

№ п/п	Показник	Строк зберігання і переробки
1.	Рейсова швидкість (км/год)	I м	750
		IIм	341,4
2.	Льотний час (год)	I м	0,4
		IIм	2,05
3.	Час доставки (год)	I м	29,2	43,6	55,6	70	77,2	89,2
		IIм	30,8	45,2	57,2	71,6	78,8	90,8
4.	Питома вага льотного часу (%)	I м	1,3	0,91	0,71	0,57	0,51	0,44
		IIм	6,6	4,5	3,5	2,8	2,5	2,2
5.	Швидкість доставки (км/год)	I м	10,3	6,9	5,4	4,3	3,9	3,4
		IIм	22,7	15,5	12,2	9,8	8,9	7,7

2) залізничне сполучення:

Таблиця 4

№ п/п	Показник	Строк зберігання і переробки
1.	Дільнична швидкість (км/год)	I м	30
		IIм	35
2.	Час руху(год)	I м	12,5
		IIм	25
3.	Час доставки (год)	I м	41,3	55,7	67,7	82,1	89,3	101,3
		IIм	53,8	68,2	80,2	94,6	101,8	113,8
4.	Питома вага часу руху(%)	I м	3,02	2,2	1,8	1,5	1,3	1,2
		IIм	4,6	3,6	3,4	2,6	2,4	2,1
5.	Швидкість доставки (км/год)	I м	9,1	6,73	5,5	4,5	4,2	3,7
		IIм	15,5	12,2	10,4	8,8	8,2	7,3

3) автомобільне сполучення:

Таблиця 5

№ п/п	Показник	Строк зберігання і переробки
1.	Технічна швидкість (км/год)	I м	45
		IIм	55
2.	Час руху(год)	I м	6,6
		IIм	12,7
3.	Час доставки (год)	I м	37,3	51,7	63,7	78,1	85,3	97,3
		IIм	43,4	57,8	69,8	84,2	91,4	103,4
4.	Питома вага часу руху(%)	I м	1,17	1,27	1,03	0,82	0,77	0,67
		IIм	2,92	2,19	1,81	1,50	1,38	1,22
5.	Швидкість доставки (км/год)	I м	8,04	5,8	4,7	3,8	3,5	3,08
		IIм	16,1	12,1	10,0	8,31	7,65	6,7

ІІ Будуємо графіки залежності швидкості доставки від швидкості переробки і збереження вантажу:

1) авіаційне сполучення:

2) залізничне сполучення:

3) автомобільне сполучення:

Висновки:

Отже, в результаті виконання даної роботи можна зробити висновок, що швидкість доставки вантажу повітряним транспортом прямо пропорційно залежить від довжини маршруту, і обернено пропорційно залежить від строків переробки та зберігання вантажу, й льотного часу.

Швидкість доставки вантажу залізничним транспортом прямо пропорційно залежить від довжини маршруту, і обернено пропорційно залежить від строків переробки та зберігання вантажу, а також часу руху між пунктами маршруту.

На підставі результатів виконаних розрахунків, я визначив, що швидкість доставки авіаційним сполученням є вищою, ніж швидкість доставки залізничним сполученням.

Таким чином, можна зробити висновок, що авіаційний транспорт, по швидкості доставки, є більш рентабельним у порівнянні з залізничним.

Список використаної літератури:

1. Сучасні географічні проблеми Української РСР.-К.-1990.

2. Український історико-географічний збірник.-1971, вип.1 .-1972, вип.2.

3. Шаблійо.І. Володимир Кубійович.-Париж-Львів-т. 1-2.-1996.

4. Шаблій О.І. Степан Рудницький.- Львів.-Мюнхен.-1993.

5. Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко. - Львів. - 2002.

6. Шаблій О.І. Доктор географії Олена Степанів. - Львів. - 2003.

7. Шаблій О.І. Основи суспільної географії. - Львів. - 2003.

8. Афанасьев Л. Л., Островский Н. Б., Цукерберг С. М. Единая транспортная система й автомобильные перевозки. -- М.: Транспорт, 1984.--335с.

9. Экономические проблеми развития транспорта / Под ред. А. А. Митаишвили. -- М.: Транспорт, 1982. --231 с.

10. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація транспортної системи України // Економіка України. -- 1998. -- № 9. -- С. 45--52.

11. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. -- 1999. -- № 5. -- С. 47--55.

12. Пащенко Ю. Є., Давиденко А. М., Чернюк Л. Г. Перспективи розвитку транспортного комплексу. -- К.: Либідь, 1998. -- 40 с. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В.Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. -- К.: Либідь, 1996, --С.