Види вантажів. Автоматизовані складські приміщення

Зміст

Вступ

1. Характеристика видів вантажів

2. Автоматизовані складські приміщення

Висновок

Література

Вступ

В цілому світі ведеться інтенсивний пошук методу гармонійного розвитку транспорту в ХХІ столітті в основу якого закладені наступні критерії:

Задоволення потреб економічних зв'язків;

Принципи розподілу праці в умовах ринкових відносин по регіонах і континентах;

Оптимізація взаємодії різних видів транспорту;

Удосконалення транспортних технологій.

Історія міжнародних перевезень вантажів тісно пов'язана з розвитком економічних і політичних відношень. Під міжнародною системою переміщень вантажів та людей варто розуміти кількість національних транспортних систем, які функціонують на взаємних договорах, які можуть бути як двосторонніми так і багатосторонніми. В міжнародному розподілі праці транспорту відведена особлива роль.

В своїй праці “Transportation” американський економіст Джон Кейл пише: “Транспорт являється одним із інструментів, необхідних цивілізованій людині, щоб внести порядок в світ хаосу. Транспорт входить в кожну сферу нашого життя. З усіх точок зору Ї економічної, політичної, військової Ї це безспірно важлива галузь в світі. Без транспорту не можливо утримувати овочевий кіоск чи пивну, а тим паче перемогти у війні. Чим складнішим стає наше життя, тим більше ми відчуваємо потребу в послугах транспорту.”

Виникає необхідність пошуку ефективної матеріалізованої системи, яка забезпечує економічні зв'язки між країнами світу. Цією системою стала міжнародна система товароперевезення.

З подальшим розвитком міжнародних економічних зв'язків між країнами особливу актуальність отримала проблема удосконалення організації перевезення вантажопотоків в світовій торгівлі.

Транспорт поступово трансформується в більш великі інтернаціональні комплекси, які по формі залишаються на якийсь період міжнародними, а по змісту стають єдиною глобальною системою.

Таким чином, в майбутньому сформується інтегрована глобальна система товароперевезень, яка успішно буде обслуговувати світове господарство на єдиній правовій і технічній базі.

1. Характеристика видів вантажів

Весь товар, який з початком процесу транспортування стає вантажем, може бути класифікований по багатьох ознаках, серед яких основними є наступні:

Природнє походження;

Біохімічний склад;

Ступінь обробки;

Споживче призначення.

За природним походженням можна розрізнити вантажі мінерального походження (характиризуються наявністю і вмістом в них різних елементів неорганічної хімії). Вантажі тваринного походження характеризуються вмістом великої концентрації жирів та білків. До них можна віднести м'ясо і м'ясопродукти, продукти моря, птицю і інше. Товари рослинного походження в основному характиризуються високим вмістом вуглеводів (зерно, злаки, крупи, масла, фрукти, овощі, льон, бававна і ін.).

Виходячи з ознак біохімічного складу вантажі поділяють на неорганічні і органічні. До перших відносяться мінеральні вантажі, до других Ї вантаж тваринного та рослинного походження.

За ступенем обробки вантажі можна поділити на наступні підгрупи: сировина; напівфабрикати; готова продукція.

Виходячи з споживчого призначення вантажі можуть бути класифіковані як продовольчі та промислові.

До продовольчих відносяться: продукти харчування, напої, приправи; до промислових Ї обладнання, будівельні матеріали, взуття, одяг, манофактура, лісоматеріали і т.д.

Крім класифікації товарів за ознаками природного походження, біохімічного складу, ступеня обробки і споживчого призначення, виділяють класифікацію Ї торгові, тарифні і транспортні.

Міжнародним стандартом товарної класифікації стала Гармонізована система (ГС) Ї синтез Брюссельської митної номенклатури (БМН), Стандартної міжнародної торгової класифікації (СМТК) ООН і ще дванадцяти різних міжнародних і національних класифікацій, включаючи митні і транспортні номенклатури.

ГС складається з Уніфікованої товарної номенклатури, Основних правил класифікації і Алфавітного вказівника. В ГС застосовується шестирозрядна система кодування товарів.

Тарифна класифікація (або номенклатура) вантажів побудована за ознаками виробничого походження вантажів, за розмірами тарифів за перевезення і розмірами ставок зборів.

Транспортна класифікація вантажів здійснюється за способами перевезення і перевантаження. За нею вантажі діляться на генеральні, масові та спеціальні.

Генеральні вантажі.

Генеральні вантажі Ї це штучні вантажі в упаковці і без неї. За видом упаковки Ї це тарно-упаковані вантажі (в мішках, коробках, ящиках), а також вантажі в укрупненних і транспортних одиницях (пакети, на піддонах, трейлерах, контейнерах, ліхтерах).

Рутинні вантажі Ї це вантажі без тари і упаковки (труби, металоконструкції і ін).

Генеральні вантажі поділяють за розмірами, масі та габаритах.

До легковагових вантажів відносяться вантажі, які на 1 т веса займають об'єм більше 2 м3 (шерсть, тютюн, пух, вата і т.п.).

До довгометрових відносяться вантажі, довжина грузового місця яких перевищує 3 м.

Негабаритними називаються вантажі, які за своїми розмірами не вписуються в габарити судових приміщень, жилізнодорожних вагонів, платформ і шляхів і т. д.

В залежності від транспортних характеристик і фізико-хімічних властивостей вантажів, дальності перевезення і використовуваних видів транспорту всі генеральні вантажі можна також поділити на:

Контейнеропригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива і економічно цілеспрямована на даному напрямку;

Контейнеронепригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива, але економічно нецілеспрямована в даному напрямку;

Вантажі, які цілеспрямовано перевозити укрупненими одиницями в пакетах, на підддонах, палеттах, роллтрейлерах або на спеціальних багатоосьових візках;

Вантажі, навантаження і розвантаження яких цілеспрямовано проводити своїм ходом або методом буксирування (автотехніка, сільгостехніка і т. д.).

Масові вантажі.

Масові вантажі, складають основну (по масі) частину транспортуючих всіма видами транспорту вантажів, поділяються на чотири основні категорії: наливні, навалочні, насипні та лісові.

До наливних відносять рідкі вантажі, представлені до транспортування наливом. Основну масу складає нафта і нафтопродукти. До них також відносяться продукти хімічної промисловості та продукти харчової промисловості.

Нафтопродукти складають особливу групу. Вони поділяються на світлі (бензин, керосин і ін.), темні (мазут, важкі сорти палива, сира нафта), рідкі змазувальні матеріали.

Навалочні вантажі. До даної категорії відноситься широка номенклатура вантажів, які перевозяться без тари і розподіляються по вантажних місцях навалом (вугілля, руда, зерно, сіль і т. д.).

В залежності від розмірів частинок (або грануломеричному складу) навалочні вантажі діляться на наступні основні групи: особливо великі, великі, маленькі, зернисті, порошкоподібні, пилоподібні.

Насипні вантажі. До даної категорії відносяться сипучі вантажі, які як і навалочні, які приймаються до транспортування без врахування тари, але на відміну від навалочних Ї не навалом, а насип'ю.

Лісні вантажі діляться на наступні групи: круглий ліс, півкруглі пластини, пиломатеріали, рудостійкий і кріплений ліс, шпали, стрілкові і мостові бруси, фанера, дрова і ін.

Спеціальні вантажі.

До категорії “спеціальні вантажі” відносяться вантажі які потребують при транспортуванні і зберіганні особливих умов. До них відносяться: небезпечні, швидкопсуючіся, живі тварини та птиця.

Небезпечні вантажі Ї це речовини та придмети, які володіють небезпечними властивостями, і в силу цього потребують при транспортуванні чи збереженні дотримування особливих мір небезпеки (вибухонебезпечні, вогненебезпечні, токсичні, інфекційні, радіаційна небезпека і ін.).

Швидкопсуючіся вантажі Ї це вантажі, які потребують в дорозі захисту від високої або низької температури, тобто спеціальних умов транспортування Ї охолодженння, отоплення, вентеляції, догляду та контролю за їх станом.

Живі тварини, птиця і вантажі тваринного походження. Особливість транспортування даного виду вантажу в тому, що вони підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю і потребують особливого обладнання для перевезення (клітки, стійла, акваріуми і т. п.).

Транспортування тварин здійснюють під наглядом працівників Державної ветеринарної служби. Транспортування хворих тварин можуть бури дозволені тільки в спеціальних ізоляторах або карантинних бойнях з обов'язковим дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Перевезення тварин, птахів і сирих тваринних продуктів проводять при наявності ветиринарного посвідчення.

2. Автоматизовані складські приміщення

Технічні засоби, в першу чергу складські комплекси (СК) відносяться до одних із найбільш важливих складових логістичної системи (ЛС). Багато технічних засобів (візки з автоматичним напрямком руху, транспортні і погрузо-розгрузочні роботи, транспортно-розподільді системи, прогресивні вирішення планування та інші) з'явились як відповіді на проблеми поставлені логістикою.

Логістика будується на застосуванні сучасних досягнень в області інформатики і автоматизації. Найбільш суттєвими компонентами ЛС являються автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Набір технічних засобів автоматизованих ТСК доволі великий Ї стелажі, погрузо-розгрузочні і складські машини, грузорозпридільчі системи, вимірюванні прилади, пакетоформуючі, обв'язочні і т.д.

Технологічні схеми і технічні засоби розглядаються з позиції інтеграції. Хоча доставка “точно в термін” позволяє суттєво знизити рівень запасів, тим не менше навіть в умовах високої точності і функціонування ЛС не вдається минути збоїв та помилок в доставці матеріалів. Цикл виробництва і споживання рідко співпадають один з одним.

Вихідною функцією складу в цих умовах являється ліквідація негативних наслідків тимчасової невідповідності між постачанням сировиною, матеріалами, заготовками і їх використанням на окремих фазах виробництва. В таких ситуаціях склад як аккумулятор дозволяє здійснити відомий принцип вчасної доставки, виключити простої агрегатів із-за дефіциту сировини.

Технічні засоби ТСК повинні задовільняти головні вимоги Ї бути органічно зв'язаними елементами технічної системи і в поєднанні з інформатикою представляти цілісну інтегровану структуру управління. Це означає, погрузо-розгрузочні машини, грузорозподільчі, складські і вимірювальні прилади повинні бути не тільки оснащені системами автоматичного управління, бортовими мікропроцесорами, але і мати датчики процесу для передачі інформації про хід його перебігу в центральну ЕОМ ЛС. Звичайно, що засоби автоматизації по своїм технологічним параметрам повинні відповідати світовому рівню розвитку техніки. Виконання цієї умови гарантує надійність і ефективність гнучкої виробничої ситеми на ТСК.

Прогресивним направлення складуванням грузів в умовах автоматизації являється застосування різних способів їх зберігання в рухомих стелажах. Покращення використання площі зони зберігання в інтегровану систему автоматизації. Головна перевага стелажів динамічного зберігання Ї в тому, що вони добре взаємодіють зі суміжними грузорозпридільчими системами, напольними навісними конвеєрами, стелажними штабелерами. З їх допомогою формуються суцільні без проходів масиви стелажів. Вони забезпечують автоматичні переміщення і видачу грузових одиниць із зони зберігання.

Інтеграція технічних засобів зберігання, складських і перегрузочних машин досягається оснащенням стелажів індекаторами. В якості індикаторів застосовуються рідкі кристали або світлочутливі діоди. Призначення індикаторів Ї відображення інформації про нумерацію текучої партії грузу, ділянок де здійснюється відбір вантажу і його кількість. Індикатор номеру замовлення, вмонтований у складському відсіку, постачається клавішою для підтвердження виконання відбору грузу для даної партії і виклику наступного. Після завершення комплектації оператор, натискаючи на клавішу, посилає інформацію про виконання цієї процедури в центральну ЕОМ СК.

Оснащення підіймально-транспортних машин бортовими мікропроцесорами, які мають інтерфейс з ЕОМ вищевказаного рівня управління, також являється необхідною умовою побудови інтеграційної системи управління ТСК.

Доволі характерним направленням в розвитку прогресивних типів моделей засобів транспортування грузів являється широке розповсюдження візків з автоматичним управлінням руху (ВАНР). В країнах Західної Європи і Японії близько в 4 тисячах систем автоматичного транспортування експлуатуються більше 80 тис ВАНР. На окремих складських комплексах одночасно працюють до 30-40 машин і більше, а сумарна вартість їх виготовлення кожного року зростає і досягає 1 млрд. доларів в рік. Між тим історія інтенсивного розвитку і розповсюдження ВАНР налічує не більше 20 років. Початковий період їх розвитку характеризувався застосування різноманітних переважно пасивних електромеханічних, а потім індуктивних і оптичних систем стабілізації курсу.

Зараз будують ВАНР без попередньої прокладки траси руху тим чи іншим способом. Маршрути трансробота програмуються, а його рухомість управляється бортовим мікропроцесором, а для забезпечення безпеки руху машини монтуються локаційними датчиками ближньої дії, які реагують на перешкоди в проходах між штабелями вантажів.

Сфера застосування роботозованих ВАНР суттєво розширилося. По своїм функціональним можливостям, конструктивним параметрам і структурі системи управління вони наблизилися до промислових роботів. Тому сучасні ВАНР часто називають транспортними роботами, які можуть переміщувати і перегружати грузові одиниці масою від 50-100 кг до 2 т і більше.

Наступний етап еволюції ВАНР Ї це побудова і серійне виготовлення надійних і економічних автоматів, які працюють в грузових приміщеннях вагонів і напівприцепів. ВАНР використовуються в якості грузорозподільчих систем для внутрішньоскладського переміщення грузів. Вони мають ряд переваг порівняно з конвеєрними системами: більш надійні і мобільні маршрути їх руху строго не фіксовані. Можна регулювати число ВАНР в залежності від об'єму робіт, перезподіляти їх парк між участками складу і грузового фронту в залежності від характеру і об'єму робіт, ефективно планувати при обслуговуванні матеріальних потоків оптимальні маршрути їх руху.

В останні роки чітко визначились слідуючі тенденції в конструюванні ВАНР і промислових роботів:

застосування маніпуляторів, які піднімають вантажі масою від 3 до 10 т;

Використання в якості засобів пересування повітряної подушки і лінійних двигунів;

Побудова нових систем управління рухом, основаних на застосуванні пристроїв інерційного руху з гіроскопами і аналого-цифровими застосуваннями, сервомеханізмами для корекції відхилення від траси;

Використання інфрачервоного проміння при ідентифікації маршруту з відображенням для позиціонування ВАНР і лазерних пристроїв для зчитування штрихових кодів, нанесених на вантажних одиницях;

Використання ультразвуку для напрямку руху;

Використання технічних засобів взаємодії ВАНР з іншими елементами грузорозподільчої системи Ї конвеєрами, автоматичними стелажними штабелями, стелажами;

Використання радіоканалів, індуктивних кабелів і інфрачервоного випромінювання для передачі команд управління і інформації про їх використання в ЕОМ;

Головна проблема автоматизації транспортних роботів полягає в реалізації активних методів управління рухом, до яких відносяться застосування програмного управління стабілізації курсу з допомогою карти маршруту руху записаного на інтегральних системах.

Фірмою “Сьюпак систем Ко” (США) створена автоматична поточна лінія упакування, пакетування і обертування пакетів синтетичною плівкою. Всі активні елементи цієї лінії з'єднані ділянками роликових конвеєрів, завдячуючи чому забезпечується непреривний процес обслуговування матеріального потоку, який надходить з виробничих ділянок підприємства. Вантаж який надходить з виробничого конвеєра зважується на автоматичних терезах. Терези не тільки виміряють масу вантажу, але і датчиком транспортного процесу, передаючи інформацію про потік вантажів. Після перевірки маси роликовим контейнером грузові одиниці доставляються до упаковочного автомата. Тут проводиться пакування вантажу в коробку та їх герматизація. Потім на упаковку автоматом наноситься код, який характеризує призначення грузової одиниці.

Кодові дані на вантаж наносяться різними методами: розподіленням фарби на точно визначене місце упаковки спеціальною головкою, друкований код, або наклеювання на поверхню упаковки ярлика.

Після закінчення операцій пакування пакети вантажів перемішаються ВАНР в зону зберігання складу готової продукції.

Висновок

Вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу країну потенційно привабливою для залучення в систему Євро-Азіатських міжнародних транспортних коридорів. Це реальний крок до її повномаштабної участі у європейській інтеграції. Але шлях у Європу для нас буде далеко не безхмарним і легким. Причин для такого песимістичного висновку більше ніж досить. Передусім, це повільність виконавчих структур і неузгодженість їх дій з позицією законодавчої гілки влади. Сьогодні невідкладним завданням українського Уряду є передача ВРУ для затвердження трьох основних документів:

Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів (Постанова КМУ від 16.12.1996 р № 1512);

Про затвердження Концепції створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 04. 08. 1997 р № 821);

Про затвердження Програми створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 20. 03. 1998 р № 346).

Прийняття відповідної Постанови або Закону України ВРУ буде вагомим аргументом у переговорах щодо залучення інвестицій під реалізацію проектів з Програмою створення та функціонування національної мережі МТК. Даний документ міг би стати базовим для уточнення структурно-інвестиційної політики стосовно розвитку транспортно-дорожного комплексу країни.

Надзвичайно важливим для сучасного етапу робіт зі створення національної мережі МТК є формування ринкової інфраструктури. Необхідно створити Український транспортно-інвестиційний банк, страхові компанії, лізингові, інноваційні та консалтингові фірми. Україна сама повинна увійти до численних міжнародних транспортних організацій і сприяти входженню до них вітчизняних транспортних організацій і фірм. Найважливішим завданням, про яке вже йшлося вище, є повномаштабна інформатизація всіх процесів, що мають пряме і непряме відношення до національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Використана література

1. М. Назаренко, К. С. Назаренко. Транспортное обеспечение внешнеекономической деятельности. Москва.

2. Закон України „Про транспорт” від 10 листопада 1994 року N 232/94-ВР. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР, від 19 листопада 1997 року N 650/97-ВР, від 17 березня 1999 року N 507-XIV, від 21 грудня 2000 року N 2171-III

3. Проект Национальной программы развития и совершенствования транспортно-дорожного комплекса Украиньї до 2005 г. С.18. Концепция развития транспорта Украины на 1997-2010 гг. С.25. Министерство транспорта Украины №2/21-3-1428 от 14.11.1997г.

4. Інформація прес-центру Міністерства транспорту України. Офіційний сайт Міністерства http://www.mintrans.kiev.ua/