Туристичне районування як геопросторова організація туристичного простору

Размещено на http://allbest.ru

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Туристичне районування як геопросторова організація туристичного простору

Арсененко Ірина Анатоліївна Кандидат географічних наук, доцент

Арабаджи Олена Семенівна Кандидат географічних наук, доцент

Донець Ірина Анатоліївна Кандидат географічних наук, доцент

Донченко Лариса Михайлівна Кандидат географічних наук, доцент

Левада Ольга Михайлівна Кандидат географічних наук, доцент

Сучасна організація міжнародного туризму здійснюється на територіях (дестинаціях), які мають привабливі туристичні ресурси, розвинуту туристичну індустрію і тим самим викликають у туристів певний інтерес до регіону відвідування.

Проведенням досліджень організації міжнародного туризму за туристичними регіонами світу займаються багато наукових напрямів, які вивчають специфіку і регіональні особливості, проблеми та перспективи розвитку: геопросторові аспекти організації туристичного простору, політичні, економічні, соціальні, культурні та ін.

Основним завданням проведення досліджень геопросторової організації світового туристичного простору є: проведення туристичного районування територій за певними ознаками, обґрунтування рівнів соціально-економічного розвитку та комунікацій всіх видів; визначення закономірностей і принципів розміщення територіальних одиниць міжнародного туризму; встановлення конкретних взаємозалежностей між наявними туристичними ресурсами регіону та розвитком міжнародного туризму; виявлення закономірностей розвитку підприємств туристичної індустрії в регіонах; виявлення проблем, розробка потенційних шляхів і прогнозів розвитку міжнародного туризму в регіонах.

На наш погляд особливої уваги заслуговує саме визначення теоретичних підходів до здійснення туристичного районування світу та виділення його ієрархічних одиниць. Вивченню цих питань присвячені роботи вітчизняних науковців: О. О. Бейдика, Г. О. Горіної, М. П. Крачило, С. П. Кузика, О. О. Любіцевої, М. П. Мальської, П. О. Масляка, Х. Осипенко, Н. М. Сажнєвої, І. В. Смаля, В. І. Стафійчуката ін. [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12]. міжнародний геопросторовий туризм маршрут

Проведенні дослідження дозволяють нам визначити, що туристичне районування це перш за все розподіл території за регіонами, яким властиві суто географічні ознаки, особливі рекреаційні та туристичні характеристики які відрізняються один від одного набором і ступенем їх виразності, рівень соціально - економічного розвитку країн. Запропонований геопросторовий розподіл туристичних дестинацій відповідає соціально-економічному районуванню регіонів світу, який прийнятий в економічній та соціальній географії світу.

Туристичне районування території є важливим завданням, розв'язання якого дає змогу з найбільшою ефективністю, не на шкоду іншим економічним галузям, і при мінімальному впливі на природу, використовувати визначені території для здійснення міжнародної туристичної діяльності та організації світового туристичного простору.

Розробка наукових принципів туристичного районування і подальший його розвиток уможливлюють виявлення нових туристичних ресурсів та інших передумов для розвитку міжнародного туризму; виділення нових туристичних регіонів різного ієрархічного порядку; сприяють визначенню їх туристичної спеціалізації і функціональної діяльності, перенесенню досвіду розвитку міжнародного туризму з одних регіонів на інші з аналогічними умовами; диференційованому ставленню до різноманітних за умовами туристичних регіонів.

Складність туристичного районування полягає в тому, що розглядається територія всього світу, тобто дуже різні, не схожі один на один регіони; районування має охоплювати й такі дестинації, в яких міжнародний туризм практично не розвинуто або отримав не належний розвиток, але для цього є певні передумови.

Ми притримуємося поглядів Н.М. Сажнєвої, щодо районоутворювальних чинників у міжнародному туризмі належать:

1. Особливості географічного положення з погляду міжнародного туризму: положення стосовно міжнародних туристичних ринків і регіонів, які приймають туристів; положення стосовно нестабільних у політичному плані регіонів і «гарячих точок планети»; взаємини з країнами,територією яких проходять комунікації, що використовуються основною масою туристів тощо.

2. Характер природно-географічних факторів, кліматичних умов, різноманітність потенціалу туристичних ресурсів, зручність і можливість їх використання.

3. Насиченість території природними об'єктами та явищами, визначними культурно-історичними пам'ятками, їх взаємодоповнення і розміщення стосовно основних центрів міжнародного туризму.

4. Ступінь атрактивності природних і культурно-історичних визначних пам'яток для основних і потенційних відвідувачів.

5. Рівень доступності регіону, наявність необхідних сучасних комунікацій.

6. Рівень необхідних часових витрат для прибуття на певну територію і повернення додому.

7. Рівень фінансових витрат, що здійснюють міжнародні туристи під час подорожі.

8. Рівень розвитку туристичної інфраструктури і підприємств індустрії туризму і сфери обслуговування (туристичні підприємства (туроператори, турагенти, екскурсійні бюро та бюро подорожей, заклади розміщення, харчування, дозвілля та креативних індустрій, торгівлі, транспортні організації, засоби зв'язку та інші комунікації тощо).

9. Рівень сервісу й професійна кваліфікація персоналу, який надає туристичні послуги споживачам туристичного продукту.

10. Ємність території для прийому туристів.

11. Стабільність внутрішньополітичної ситуації.

12. Рівень безпеки для туристів з погляду криміногенної, екологічної, санітарно-епідеміологічної ситуації.

13. Рівень економічного розвитку і фінансовими можливостями, забезпеченість трудовими ресурсами, матеріальними засобами для створення, а також подальшого розвитку індустрії туризму і сфери гостинності.

14. Місце території на міжнародному туристичному ринку, тобто обсяг міжнародних туристичних потоків регіону відвідування, передумови формування таких потоків на майбутнє.

15. Структура іноземних туристів, що відвідують регіон.

16. Основні особливості міжнародного туризму в даному регіоні (ритми сезонності, тривалість, провідні види туризму, основні мотиви і мета відвідування і т. п.).

17. Відношення органів державної виконавчої влади й місцевих органів самоврядування до проблем міжнародного туризму.

18. Економічне значення міжнародного туризму для розвитку регіону (розмір фінансових надходжень до бюджету, витрати на розвиток туристичної інфраструктури, місце міжнародного туризму серед інших галузей економіки і взаємозв'язок з цими галузями, вплив туризму на зайнятість місцевого населення, загальний економічний ефект).

19. Перспективи розвитку міжнародного в регіоні [9].

Значення цих чинників у формуванні туристичних регіонів не є однозначним.

Районування багатьох країн з погляду внутрішнього туризму не завжди збігається з районуванням у плані туристичної діяльності, тому що цікавий та доступний для громадян своєї країни регіон може бути малоцікавим і важкодоступним для іноземних туристів. Або, навпаки, привабливі для міжнародних туристів місця не завжди викликають інтерес у місцевих жителів через свою повсякденність.

Отже, необхідно завжди конкретизувати, про який вид туристичної діяльність йдеться - внутрішню або міжнародну.

У географії туризму немає єдиного підходу до туристичного районування світу. Так, наприклад, О. О. Бейдик виділяє 8 макрорайонів (Європейський, Азіатський, Африканський, Північно-американський, Центрально-американсько- Карибський, Південноамериканський, Австралійсько-Океанський,Антарктичний) [1, 9].

Більшість науковців у своїх дослідженнях дотримуються районування, запропонованого Всесвітньою туристичною організацією (UNWTO).

UNWTO визначає принципи та критерії туристичного районування, які спрямовані на створення стійких та конкурентоспроможних туристичних регіонів:

Принципи туристичного районування:

1. Сталість і баланс: забезпечення сталого розвитку та збалансованого використання туристичних ресурсів, яке враховує потреби місцевого населення та середовища.

2. Інтегрованість та комплексність: розвиток туризму в рамках інтегрованої та комплексної стратегії, яка об'єднує економічні, соціальні та екологічні аспекти.

3. Партнерство та участь: залучення всіх зацікавлених сторін, включаючи місцеве населення, громадські організації та приватний сектор, до процесу планування та вирішення туристичних питань.

4. Інновації та технологічний прогрес: сприяння впровадженню інновацій та використання сучасних технологій для підвищення якості та конкурентоспроможності туристичного продукту.

Критерії туристичного районування:

1. Географічна ідентифікація: чітке визначення географічних меж туристичного регіону, враховуючи природні, культурні та історичні особливості.

2. Туристична інфраструктура: розвинена та ефективна туристична інфраструктура, яка забезпечує комфорт та безпеку для подорожуючих.

3. Екологічна сталість: впровадження екологічно стійких практик для збереження природних ресурсів та розумного використання екосистем.

4. Економічний розвиток: забезпечення позитивного економічного впливу туризму на регіон, включаючи збалансований розподіл прибутків та розвиток місцевого підприємництва.

5. Культурна автентичність: збереження та підтримка культурної спадщини та аутентичних традицій місцевого населення.

ЄШУТО виділяє 6 туристичних макрорегіонів світу: Європейський -країни Європи, включаючи всі колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина); Американський - країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну; Азіатсько-Тихоокеанський - країни Східної і Південно-Східної Азії, Австралія й Океанія;Південноазіатський - країни Південної Азії; Близькосхідний - країни Західної і Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія; Африканський - країни Північної (без Єгипту і Лівії), Південної, Західної, Східної і Центральної Африки (рис. 1) [13, 14].

Ми вважаємо, що до ієрархічних одиниць геопросторової організації в туристичному районуванні світу та досліджень проблем і перспектив розвитку міжнародного туризму можна віднести: на макрорівні - туристичний макрорегіон; на мезорівні-туристичний субрегіон, туристичний регіон; на мікрорівні - туристичний район, туристичний центр, курорт; на локальному рівні - туристичне підприємство та фрагмент туристичного маршруту.

Рис. 1. Туристичні макрорегіони світу за UNWTO [13, 14].

Туристичний макрорегіон-основна одиниця туристичного районування це територія, що має певні ознаки атрактивності й забезпечена туристичною інфраструктурою, а також системою організації міжнародного туризму та визначається за територіально-географічною ознакою, обсягами туристичних потоків (наприклад, Європейський туристичний макрорегіон).

Туристичний субрегіон-складова частина туристичного макрорегіону, охоплює групи країн, в основному визначається за територіально-географічною ознакою, рівнем соціально-економічного розвитку країн, обсягам туристичних потоків (наприклад, туристичний субрегіон, до якого входять країни Західної Європи).

Туристичний регіон - складова частина туристичного субрегіону, охоплює окрему країну, яка представлена регіональною туристичною системою, що у свою чергу об'єднує туристичні райони. Туристичний регіон має свої специфічні особливості й єдність в територіальному, географічному, історичному і ресурсному плані.

На цьому рівні вирішуються завдання: уточнення обсягів туристичних потоків, перспективи зміцнення матеріально-технічної бази, а також стратегічні напрями розвитку туристичних центрів, видів міжнародного туризму та туристичних маршрутів в країні (наприклад, туристичний регіон-країна Франція).

Туристичний район - складова частина туристичного регіону до якої входить група туристичних комплексів, об'єднаних спільністю територіальної структури туристичного господарства. При обґрунтуванні виділення туристичного району і визначенні його меж повинні бути покладені наступні ознаки: спеціалізація на туристичних послугах і зовнішні зв'язки території; структура туристичних послуг і внутрішні зв'язки; територіальна організація видів міжнародної туристичної діяльності (наприклад, країни субрегіону Південної Європи, які мають вихід до Середземного моря).

Курорт - це ареальна форма територіальної структури, яка функціонує як регіональна туристична система певного рівня і спеціалізується на основі наявних ресурсів або їх поєднання.

За характером провідних лікувальних чинників курорти поділяють на: бальнеологічні, де провідним лікувальним чинником є використання природних мінеральних вод; грязьові - застосування в якості основного лікувального впливу - лікувальних грязей; кліматичні -основним лікувально-профілактичним засобом є клімат.

Розрізняють курорти приморські, гірські, рівнинні, які мають загальну профілактичну й рекреаційну дію на організм людини (наприклад, морський курорт Ніца у Франції).

Туристичний центр - складова частина туристичного району, єдине комплексне утворення туристичного господарства, в якому об'єкти туризму і підприємства обслуговування розглядаються як засоби виробництва, продукція якого є наданням потенційному споживачеві комплексу вражень і розваг під час туристичної діяльності.

Як правило вони прив'язані до населених пунктів (наприклад, туристичний центр -Париж у Франції).

Туристичне підприємство - складова частина туристичного центру, або просторово-одиничний туристичний об'єкт, який функціонує в основному на базі природного туристичного потенціалу місцевості. До них відносяться: туристичні фірми (туроператори, турагенти), готелі, туристичні бази, кемпінги, бази відпочинку та ін. (наприклад, туристично-готельний комплекс AbouNawasHotels у Франції).

Фрагмент туристичного маршруту -туристична тропа (маршрут), місце привалу (у туристичному поході) або оглядовий майданчик (наприклад,Ейфелева вежа у Франції) [3, 10].

Таким чином, туристичне районування -один із видів економіко -географічного районування, який розглядає різноманітні проблеми і перспективи розвитку міжнародному туризму на основі вивчення його ієрархічного порядку та функціонування таксономічних туристичних одиниць. Туристичне районування є ключовою стратегічною діяльністю у галузі туризму, спрямованою на організацію світового туристичного простору, раціональне та ефективне використання туристичних ресурсів; стратегічним підходом до збалансованого, сталого розвитку міжнародного туризму.

Враховуючи географічні, екологічні, соціальні та економічні аспекти, цей підхід сприяє визначенню туристичних макрорегіонів, які приваблюють подорожуючих, забезпечують позитивний вплив на місцеву економіку, зберігають природні та культурні цінності, визначають пріоритети для подальшого розвитку та успішної інтеграції міжнародного туризму у регіонах світу.

Джерела

1. Бейдик О. О. Рекреаційна географія: наук. -метод. Комплекс дисципліни / О. О. Бейдик. -К.: Обрії, 2007. - 96 с.

2. Горіна Г. О. Компаративний аналіз підходів до територіального районування світу за туристичними регіонами міжнародними інститутами URL: https ://economyandsociety. in.ua/j ournals/3_ukr/55.pdf

3. Крачило Н. П. География туризма / К.: Вища школа, 1987. - 208 с.

4. Кузик С. П. Географія туризму. URL: http://surl.li/tcmkr

5. Любіцева О. О. Ринок тур. послуг/ К. : Альтпрес, 2003. - 435 с.

6. Мальська, М. П.Міжнародний туризм і сфера послуг [Текст] : підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Ганич. - Київ : Знання, 2008. - 661 с.

7. Масляк П.О. Рекреац. географія / П.О. Масляк. - К. : Знання, 2008. - 344 с.

8. Осипенко Х. Розвиток міжнародної конкурентоспроможності туристичних регіонів світу: автореф. дис. ... канд. екон. наук: спец. 08.00.02 / Х. Осипенко; Маріуп. держ. ун-т. - Маріуполь, 2015. - 24 с.

9. Сажнєва Н. М. Рекреаційна географія: Навчальний посібник / Н. М.Сажнєва. - Мелітополь: Люкс, 2008. - 329 с.

10. Сажнєва Н. М., Арсененко І. А. Рекреаційна географія та туризм (словник довідник сучасних термінологічних понять): Навчальний посібник / Н. М. Сажнєва, І. А. Арсененко. - Мелітополь: «Люкс», 2007. - 254 с.

11. Смаль І.В. Основи географії рекреації та туризму: навч. посіб /І. В. Смаль. - Ніжин: НДЛІ, 2004. -105с.

12. Стафійчук В. І. Туристичне країнознавство: навч. посіб. / В. І.Стафійчук, О. Ю. Малиновська. - Херсон: ОЛДІ-Плюс, 2016. - 808 с.

13. The World Tourism Organization. URL: http://unwto.org

14. UNWTO Tourism Regions. URL: http://surl.li/tcmkx

Размещено на Allbest.ru