Управління фізичною культурою і спортом в територіальних громадах України

Key words: management, physical culture, sports, territorial communities of Ukraine.

Сучасне суспільство стає все більше усвідомленим щодо важливості фізичного здоров'я та активного способу життя. В умовах територіальних громад роль управління фізичною культурою і спортом набуває особливого значення, адже це не лише питання забезпечення доступу до спортивних заходів, але й формування інфраструктури, що стимулює активність населення.

В центрі цього управління лежать завдання сприяння розвитку спортивних об'єктів, підтримка масових та індивідуальних видів фізичної активності, організація спортивних заходів та створення умов для розвитку спортивних талантів на місцевому рівні. Впровадження ефективних стратегій управління дозволяє підвищити рівень спортивної культури, покращити здоров'я громадян та забезпечити інтеграцію різних верств населення через спільні заходи та ініціативи. Враховуючи унікальні особливості кожної територіальної громади, управління фізичною культурою і спортом стає ключовим чинником розвитку, що сприяє не лише фізичному, але й соціальному та економічному зростанню громад. У даному контексті важливо розглядати ці питання як інтегровану частину стратегічного розвитку та створення стійкого, здорового майбутнього для кожної територіальної громади України.

Вивчення тенденцій розвитку сфери фізичної культури та спорту в нових соціально -економічних умовах має досить фрагментарний характер, у зв'язку із чим постає необхідність комплексних досліджень даної проблематики [1, с. 7 - 11; 2, с. 66-67].

Сьогодні не можна знайти жодної сфери життєдіяльності людини, не пов'язаної з фізичною культурою, оскільки вона сприяє формуванню певних норм поведінки в суспільстві, загальновизнаних духовних і матеріальних цінностей і має безпосередній вплив на стан організму, психіки, а також на статусну поведінку індивідууму. Втім, розвиток фізичної культури і спорту, як і будь-якої сфери діяльності як в Україні, так і у світі, має бути керованим. І таку управлінську функцію, що може забезпечити системний розвиток певної сфери життєдіяльності, має брати на себе держава та її публічно-владні інститути. Саме органи публічного управління та адміністрування розробляють та реалізовують відповідну державну політику на різних рівнях управління та безпосередньо відповідають за її результативність [3, с. 9].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Сфера застосування професії тренер значно розширилась останнім часом. Це перш за все пов'язано з тим, що в тренді здоровий спосіб життя. Тренером цікавляться не тільки ДЮСШ або спортивні секції, а і численні приватні спортзали, фітнес-клуби, санаторії та оздоровчі центри або дитячі табори.

У розрізі даного дослідження взяті до уваги дослідження вітчизняних науковців, серед яких: Бондаренко І. Г., Вербицький В. А., Домбровська С. М., Донець О. В., Куроченко І.П., Рибчич І. Є., Согоконь О. А. та інші.

Мета дослідження - визначити особливості управління фізичною культурою і спортом в територіальних громадах України в умовах сучасних викликів.

Завдання дослідження: направлено на встановлення закономірностей управлінської кон'юнктури у структурі фізичної культури і спорту в територіальних громадах України.

Для аналізу висвітлення питання управління фізичною культурою і спортом в територіальних громадах України нами було опрацьовано низку праць сучасних науковців, опублікованих у провідних українських виданнях. Використовувалися різноманітні методи наукового дослідження, такі як загально-філософський підхід, методи дедукції та індукції, системний та структурний аналіз, а також формально-логічний підхід.

Наукове дослідження виконується згідно науково-дослідної теми Державного податкового університету на 2021 - 2026 роки за темою «Підвищення фізичної працездатності різних груп населення у процесі занять фізичної культури і спорту» (державний реєстраційний номер 0121U113261).

Актуальність теми пов'язана з тим, що відбувається реформування вищої освіти; велика конкуренція як в Україні та і у світі, щодо підготовки фахівців організації здорового способу життя; потрібно постійно вдосконалювати свої знання і вміння в умовах інформатизації суспільства; форсування наукових підходів, принципів, засобів, методів та форми організації і самоорганізації під час контролю тренувальних занять, навантажень та відпочинку людини в умовах «штатних» та кризових ситуацій, тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження

В Україні функцію формування та реалізації державної політики, зокрема у сфері фізичної культури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності здійснює Міністерство молоді та спорту України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на визначення перспектив, пріоритетних напрямів та прогнозів розвитку фізичної культури і спорту, забезпечення контролю за дотриманням законодавства у цій сфері, а також здійснення моніторингу програм, проектів і заходів щодо розвитку фізичної культури та спорту в Україні. На регіональному та місцевому рівнях такі функції виконують відповідні підрозділи органів державної влади та органів місцевого самоврядування у межах своїх повноважень [3, с. 9].

У загальнотеоретичній та спеціальній літературі, зокрема за спортивною тематикою, існує безліч дефініцій понять «фізична культура» і «спорт». Так, автори праці В.А. Вербицький та І.Г. Бондаренко зазначають, що поняття «фізична культура» розглядається як складова частина загальної культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організацією спорту, проведенням спеціальних наукових досліджень, використанням технічних засобів, необхідних для фізичного виховання і спорту, а також з питаннями суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку та інших аспектів. Це також визначається як сфера соціальної діяльності, спрямована на збереження та підсилення здоров'я, розвиток психофізичних здібностей людини шляхом усвідомленої рухової активності [4, с. 86].

У словнику іншомовних слів ці поняття диференціюються таким чином:

- фізична культура - частина загальної культури суспільства, одна з сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здібностей людини;

- спорт - складова частина фізичної культури; засіб і метод фізичного виховання, метою якого є розвиток та зміцнення організму людини, досягнення ним високих результатів у змаганнях; система організації та проведення змаган ь і навчально-тренувальних занять [5].

Слід зазначити, що сучасна нормативно-правова база з питань фізичної культури та спорту чітко диференціює ці поняття. Так, у ст. 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» зазначається, що фізична культура являє собою «діяльність суб'єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямовану на забезпечення рухової активності людей з метою їх гармонійного, передусім фізичного, розвитку та ведення здорового способу життя» [7]. Також на законодавчому рівні визначено такі основні напрями фізичної культури, як фізичне виховання різних груп населення, масовий спорт, фізкультурно-спортивна реабілітація.

У свою чергу, там само зазначено, що спорт - це «діяльність суб'єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямована на виявлення та уніфіковане порівняння досягнень людей у фізичній, інтелектуальній та інших видах шляхом проведення спортивних змагань та відповідної підготовки до них» [7]. До основних видів спорту законом віднесено дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів фізичної культури і спорту, спорт ветеранів війни, олімпійський спорт, неолімпійський спорт, службово -прикладний та військово- прикладний спорт, спорт осіб з інвалідністю тощо [7].

Слід відзначити, що сучасна ринкова соціально-економічна система України сприяє формуванню та розвитку ключових аспектів ринку фізкультурно-спортивних послуг. Зокрема, В. А. Кольчак правильно зауважує, що одним із основних принципів управління у галузі фізичної культури та спорту є забезпечення умов для підтримки різних напрямів фізичної культури і спорту. Державна політика в цій сфері передбачає визначення ряду показників, які відображають стан розвитку фізичної культури і спорту. Ці показники охоплюють такі аспекти, як фізичне здоров'я різних соціальних груп, участь громадян у масовому спорті, включення осіб з інвалідністю у фізкультурно -спортивну реабілітацію, участь дітей і молоді в спортивних школах, досягнення українських спортсменів на міжнародних змаганнях, забезпеченість кадрами та матеріально-технічна база у галузі фізичної культури і спорту, а також створення доступу для осіб з інвалідністю до спортивних споруд [8, с. 31].

Враховуючи вище окреслене, зазначимо, що сфера фізичної культури та спорту виступає індикатором якості життя окремої людини, соціальних груп і суспільства загалом. Стан її діяльності допомагає виявленню різновидів соціальної нерівності та деякою мірою може переборювати окремі види нерівності, покращувати тим самим якість життя значної кількості людей.

Сучасний стан галузі фізичної культури і спорту породжує загрозу, яка проявляється через ряд чинників. Серед них варто виділити демографічну кризу, погіршення стану здоров'я населення та низку проблем в системі взаємин між державою та іншими суб'єктами сфери, що ускладнюють популяризацію фізичної культури та спорту. Націлена державна політика в даній галузі передбачає визначення ключових показників, таких як фізичне здоров'я населення, участь громадян у масовому спорті, включення осіб з інвалідністю у фізкультурно-спортивну реабілітацію, участь дітей і молоді в спортивних школах, досягнення українських спортсменів на міжнародних змаганнях тощо [9]. Однак, низка викликів, таких як недостатня кількість кваліфікованих тренерів, відсутність відповідної інфраструктури та обмежена доступність фізичної активності для населення, додає складнощі в розвиток галузі фізичної культури і спорту [9].

Можемо виокремити, що управління фізичною культурою і спортом в територіальних громадах України є ключовим фактором для соціального, економічного та культурного розвитку країни. Важливість цього процесу охоплює різні сфери громадського життя та має великий вплив на загальний стан суспільства. Ось декілька аспектів важливості управління фізичною культурою і спортом на місцевому рівні:

- фізична активність та спорт є основою здорового способу життя. Управління спортом сприяє збереженню та зміцненню фізичного здоров'я громадян, зменшує ризик розвитку хвороб та сприяє загальному підвищенню якості життя;

- спорт об'єднує громадян різних вікових груп, соціальних класів та культур. Управління фізичною культурою в територіальних громадах сприяє створенню спільного мовника, покращенню взаєморозуміння та формуванню позитивного соціального клімату;

- спорт є ефективним інструментом для розвитку молодіжного потенціалу. Управління спортивними заходами та інфраструктурою сприяє виявленню та розвитку талантів серед молоді, надаючи їм можливості для самовираження та розвитку;

- розвинута спортивна інфраструктура привертає туристів та сприяє розвитку сектора послуг. Це може сприяти економічному зростанню територіальних громад, забезпечуючи нові робочі місця та стимулюючи підприємництво;

- спорт розвиває дисципліну, відданість та командний дух. Управління фізичною культурою в громадах може сприяти впровадженню спортивних програм у школах та інших освітніх установах, що сприяє загальному розвитку особистості;

- активна участь у фізичних вправах та спортивних подіях сприяє формуванню громадянської культури, підвищує рівень патріотизму та готовності до активної участі в громадському житті.

Загалом, управління фізичною культурою і спортом в територіальних громадах є стратегічно важливим завданням для забезпечення сталого розвитку суспільства, покращення якості життя громадян та збереження національного здоров'я. Саме сьогодні, на тлі реформ, що були започатковані ще у мирний час, дуже важливо приділити увагу дотриманню європейських рекомендацій, вимог та правил управління у сфері фізичної культури та спорту і поступово переосмислювати пріоритети галузі. Особливу увагу після закінчення правового режиму воєнного стану слід приділити виконанню міжнародних зобов'язань у сфері розвитку фізичної культури та спорту. Для цього потрібно, насамперед, переосмислити саму Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту, а також переглянути та оновити Стратегію розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року з урахуванням нових можливостей, які відкриються в Україні після нашої перемоги [3, с. 13].

Погодимось з В. А. Кольчуком, який вважає, що «для цілей підвищення ефективності системи управління фізичною культурою та спортом із використанням принципів системи збалансованих показників необхідно оптимізувати організаційно-управлінську модель фізкультурно-спортивних організацій незалежно від форм власності, уніфіковану систему звітності про їхню діяльність» [8, с. 33].

Висновок

Таким чином, управління фізичною культурою і спортом на територіальному рівні в Україні визначається важливістю та багатогранністю його впливу на суспільний розвиток. Створення сприятливого середовища для фізичної активності, розвиток спортивної інфраструктури та підтримка спортивних ініціатив сприяють збереженню та зміцненню здоров'я громадян, соціальній інтеграції та формуванню єдиного національного ідентитету.

Управління фізичною культурою і спортом в територіальних громадах вимагає системного та цілеспрямованого підходу, урахування потреб та особливостей кожної громади. Продумане впровадження стратегій управління сприяє підвищенню якості життя громадян, розвитку спортивних талантів, стимулює економічний розвиток та формує здоровий та активний спосіб життя. Однак успіх управління необхідно визначати не лише за кількістю спортивних досягнень, а й за здатністю покращувати якість життя населення та сприяти розвитку громадського потенціалу. Разом із тим, постійна підтримка та взаємодія громади, влади та спортивних організацій є ключовими факторами успішної імплементації стратегій управління, спрямованих на розвиток фізичної культури і спорту в територіальних громадах У країни.

Література