Тренування акцентованих ударів під час підготовки боксерів-юнаків 13-16 років

Размещено на http://allbest.ru

Тренування акцентованих ударів під час підготовки боксерів-юнаків 13-16 років

Максим Мороз студент

ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

професор Воропай С.М.

Анотація

У статті обґрунтовано метод удосконалення техніки боксерів юніорів 2008-2009р.н., при нанесенні акцентованих ударі, за допомогою увімкнення в удар швидкостей окремих ланок тіла - ноги, тулуба та руки, з високою точності та несподіваності нанесення удару, що покращує клас боксера. Вплив маси та загальної, спеціальної фізичної підготовки для акцентованого удару.

Ключові слова: загальна фізична підготовка (ЗФП), спеціальна фізична підготовка(СФП), фази увімкнення ланок тіла - ноги, тулуба та руки.

Вступ

Постановка проблеми. Багато спортсменів які тільки починають свій шлях в такому виді спорту як бокс, мають хибну уяву про нанесення удару. Багато боксерів початківців вважають, що сила удару залежить тільки від руки, але мало хто розуміє, що ваги однієї руки замало для удару який може послати опонента в нокаут.

Головна задача тренера, коли боксер приходить до боксерського залу, навчити його правильно бити, вмикати в удар ланки тіла - нога , тулуб, рука,бити несподівано з різного положення, після виклику на себе - для контратакуючих дій, бити точно в ціль з максимальною швидкістю владуючи всю вагу тіла точно в ціль.

Для перемоги потрібно атакувати. Щоб атакувати ефективно, потрібна синхронізація безлічі факторів, але основа - це удари. Що багатший їхній асортимент, то більше шансів, що боєць отримає перевагу. За умови, що він уміє їх пробивати.

Правильна стійка, балансування і відпрацьована механіка нанесення ударів - ключ до успіху. Вибір стійки (ортодокс або лівша/правобічна) - на розсуд спортсмена. Удари в боксі, якщо узагальнювати, можна поділити на прямі (джеб, крос), бічні (хук), знизу (аперкот), і головне розуміти, що без вкладу в удар всього тіла - нокаутуючого удару не буде, тому головна задача тренера навити боксера бити правильно [1,8].

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури фахівців з боксу виявив, що успішна підготовка боксерів високої кваліфікації залежить від раціональної побудови навчально-тренувального процесу, починаючи від початківця-розрядника до майстра спорту міжнародного класу. При визначенні оптимального вихідного віку для початку заняттями боксом одним з критеріїв є вивчення біографій сильніших боксерів сучасності, наприклад: Віталій та Володимир Клички; Аліна Шатернікова; Володимир Сидоренко; Сергій Дзеидзирук; Андрій Котельник; Юрій Нужненко; В'ячеслав Сейченко; Віктор Постал; Олександр Гвоздик; Денис Берінчик; Василій Ломаченко; Олександр Усик;

Віковий діапазон початку заняттями боксом у відомих майстрів шкіряної рукавички дуже великий. Більшість видатних боксерів виконують нормативи майстра спорту після 6 - 8 років регулярних занять боксом.

Аналіз літератури та дослідження виступів наших передових спортсменів дав підстави зазначити, що велика майстерність починає розвиватися в юніорському боксі у віці 13-14 років, так як більшості боксерів починається розвиток організму, набір маси, розуміння тренера, розвиток фізичних та вольових якостей, та чітке розуміння поставлених цілей [4,2].

Мета статті - теоретичний аналіз та практична аргументація впливу інтенсивних фізичних силових навантажень та тактико-технічної підготовки боксерів юніорів 2008-2009р., для покрашення акцентованого удару.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Аналіз науково-методичної літератури з боксу свідчить, що певна узгодженість рухів ніг, тулуба та рук забезпечує суттєве збільшення сили удару боксера. Її зростання забезпечується наступними основними фазами ударного руху: відштовхуючим розгинанням ноги; обертально-поступальним рухом тулуба; ударним рухом руки до мети.

Так, наприклад, силова характеристика удару на 39% залежить від зусиль м'язів ноги, на 37% від зусиль м'язів тулуба і на 24% від зусиль м'язів руки. Крім цього виявлено, що найслабшою ланкою при виконанні ударного руху у боксерів-юнаків та юніорів є ноги, їхній внесок силову характеристику удару становить лише 16%.

Важливе значення для практики боксу має питання про випереджальний рух таза по відношенню до плечового поясу (В.М. Клевенко, 1968).

Спеціальним дослідженням встановлено (В.Г. Поляков, 1987), що ефективність прямих ударів боксерів високої кваліфікації багато в чому обумовлена випереджальним рухом таза по відношенню до плечового пояса (на 15--25°), що наводить до попереднього розтягування м'язів тулуба.

Якщо врахувати все написане, можна зробити висновок, ефективність боксерських ударів залежить від наступних послідовних дій вмикання тіла в ударний рух: відштовхування - розгинання ноги, створюючи випереджальний рух таза по відношенню до плечового поясу; обертально-поступального руху тулуба, що зумовлює висування вперед плеча руки, що б'є; ударного руху руки до мети.

Таким чином, сила удару боксера є результатом підсумовування швидкостей окремих ланок тіла -- ноги, тулуба та руки. При цьому має місце послідовний розгін ланок тіла знизу вгору, тобто кожна послідовна ланка починає рух, коли швидкість попереднього досягає свого максимального значення.

При цьому зі зростанням спортивної майстерності та рівня фізичної підготовленості боксерів збільшуються і значення максимальної швидкості руху окремих ланок тіла, починаючи з ноги і закінчуючи рукавичкою руки, що б'є [1,2,6,7,8].

Ступінь участі м'язів ніг у ударному русі. Аналіз практики боксу дозволила тренером та спеціалістам дійти висновку, що м'язи ніг спортсмена грають істотну роль підвищенні максимальної силовій характеристики удару. Залежність силового характеру удару від ефективності відштовхуючого розгинання ноги була експериментально підтверджена у дослідженнях ряду авторів (В.І. Філімонов, 1979; 3.М. Хусяйнов, 1983).

Ними було встановлено, що сила удару боксерів в значній мірі залежить від абсолютної (р < 0,05), вибуховий (р < 0,01) і стартової сили (р < 0,05) м'язів ніг, тобто від їх здатності швидко розвивати і нарощувати максимальні зусилля.

Зазначимо, що найбільш істотний внесок у силу удару боксера вносять м'язи ніг -- до 39% у майстрів спорту і боксерів - нокаутерів сила удару, що розвивається, при цьому дорівнює 445,7 і 471 кгс. Водночас у юних спортсменів ступінь участі м'язів ніг в ударному русі значно нижчий і становить лише 16%, а сила удару -- 201,1 кг. У боксерів КМС та першого розряду внесок м'язів ніг становить 32%, а сила удару, що розвивається, при цьому дорівнює 400,1 кгс. Над наведеними даними виявляється величезний резерв, що є у боксерів-юнаків в аспекті вдосконалення у них швидкісно-силових якостей миші ніг.

Разом з тим, у всіх випадках, коли зустрічаються боксери з сильними м'язами ніг, в них спостерігається перевага і силі удару над спортсменами, в яких спостерігається більше сильними м'язами тулуба або рук.

Разом з тим, якщо розглядати боксерів з меншим ступенем участі м'язів ніг в ударному рухів, можна помітити, що вклад ніг в силову характеристику удару коливається від 22,3 до 26,9%, і це дозволяє їм розвивати силу удару в діапазоні від 292,1 до 401,4 кг.

Таким чином, експериментально визначено оптимальний діапазон ступеня участі м'язів ніг в ударному русі боксерів від 39 до 42,2%, при якому м'язи ніг вносять найбільший внесок у силову характеристику удару. У зв'язку з тим, що таз спортсмена жорстко з'єднаний з верхнім плечовим поясом за допомогою хребта і грудної клітини, це створює умови для послідовного висування вперед плеча руки, що б'є. Завершальною фазою ударного руху є обертально-розгинальний рух руки до мети, яке забезпечується подальшим відштовхуючим розгинанням правої ноги, що збігається за часом з розгинанням в ліктьовому суглобі руки, що б'є, і обертально- поступательним рухом тулуба. Слід підкреслити, що попередня ліва нога в завершальній фазі ударного руху виконує функцію, що стопорить, яка попереджає завалювання спортсмена вперед, а колінний суглоб при цьому випрямляє та жорстко зафіксований. Ліва нога може ставитися на носок с наступним опусканням на стопу або відразу на всю стопу. Останнє дає можливість швидше почати її активне взаємодію із стопою.

Важливо відмітити, що максимальна сила ноги при розгину її в колінному суглобі у спортсменів проявляється при куті від 105 до 125 градусів, а при ширині розміщення ніг при цьому у фронтальному напрямку вагається в межах від 15 до 30 см.

У навчально-тренувальному процесі боксерів необхідно постійно приділяти велику увагу розвитку швидкісно-силових якостей м'язів ніг, а для цього в тренуваннях спортсменів слід використовувати вправу з обтяженнями та штангою [1,2,6,7,8].

Внесок м'язів тулуба у ударний рух. Як показує аналіз науково-методичної літератури, обертальні-поступальні рухи тулуба впливає на подальший зростаючий фінальної швидкості ударного руху, а разом з тим надає високу ефективність удару. Для підвищення ефективності удару боксера, як уже зазначалося вище, істотне значення має випереджальний рух таза по відношенню до плечового пояса, що призводить до попереднього розтягування мязів тулуба і сприяє активному їх скороченню, а також увімкнення цих м'язів у ударний рух. Так, наприклад, у боксерів високої кваліфікації кут випереджального руху таза по відношенню до плечового пояса при прямому ударі правою в голову досягає 15--25°.

Таким чином, ефективність удару боксера багато в чому визначається ступенем участі м'язів, що рухають обертально-поступальні рухи тулуба в ударному русі. Вісь обертання при нанесенні акцентованого прямого удару правою в голову, проходить через ліву ногу та ліве плече, що дозволяє значно збільшити момент інерції (в чотири рази). Тому, можна виявити, чим далі від осі обертання знаходиться перчатка ударної руки,тим більше буде ефективність удару боксера, хоча потрібно враховувати, що при нанесенні удару б'юча рука також виконує і захисну функції, тому її не потрібно відводити далеко від підборіддя і залишати його (підборіддя) на довгий час незахищеним.

Також ведення ближнього бою, свідчить про активне та потужне обертання тулуба навколо своєї осі, яке є визначальним фактором у підвищенні ефективності ударів. Крім цього установлена істотна залежність швидкості плеча і передпліччя від швидкості обертання тулуба [1,2,6,7,8].

Вмикання мязів руки в ударний рух. У науково-методичній літературі значне місце відводиться вивченню вкладу м'язів руки в ударний рух. Ряд дослідників (К. Бартонієць, 1975; В. Гаврілов, 1978; О.П. Топишев та ін., 1974, 1980; О. Кулієв, 1982.,) вважають, що в момент зіткнення в кінематичного ланцюга (плече, передпліччя, кисть) необхідно створювати максимальну жорсткість, блокуючи при цьому рухи в променево - зап'ястковому, ліктьовому та плечовому суглобах.

У проведеному нами дослідженні ступеня вкладу м'язів руки було виявлено максимальну ступінь участі м'язів верхньої кінцівки при нанесенні прямого удару боксера (38,8%). Ця величина відповідає показникам, отриманого в дослідженні у юніорів (38%). При цьому дорослі боксери розвивають силу удару (292,1 кгс), а боксери юніори (201,1 кгс). Незначні показники максимальної сили удару у дорослих боксерів, за порушеннями в техніці нанесення ударів, а саме значні помилки в узгоджені рухів рук, ніг, тулуба, а також великий завал тулуба вперед приводить до зниження ефективності удару майже в два рази. Водночас інші значення ступеня участі м'язів рук в ударному русі не призводять до підвищення ефективності удару. Наприклад, при вкладі в ударний рух м'язів руки 26,4%, а тулуба 47,9% сила удару, що розвивається - 401,4 кгс, в той же час при іншому співвідношенні ступеня участі м'язів руки (33,3%) і тулуба (44,4%) сила удару, що розвивається, дорівнює всього лише 347,7 кгс.

Таким чином, визначено оптимальний діапазон ступеня участі м'язів руки в ударному русі, який знаходиться у межах від 18,7 до 24%. У встановлених межах внесок м'язів руки в силову характеристику удару найбільш ефективний і сприяє досягненню максимальної величини удару, тобто дозволяє розвивати зусилля при нанесенні удару від 445,7 до 503,5 кгс.

Однією з основних фаз ударного руху є розгинальний рух руки. За даними О.П. Топишева та ін. (1978), розгинальний рух у ліктьовому суставі сприяє значному збільшенню швидкості удару в залежності від кваліфікації боксера триває від 0,165 до 0,210сек. Крім цього, сила удару боксера в момент зіткнення прапоційна швидкості кісті.

Разом з тим встановлено, що середня швидкість кулака при ударі у майстрів спорту складає 4-5 м/с, а при ударі максимальна швидкість кісті досягає 0-10 м/с. Ряд дослідників (Б.І. Буденко, 1962; В.М. Клевенко, 1968; 3.М. Хусяйнов, 1983) зазначають, збільшення сили удару досягається за рахунок вибухового руху м'язів руки. Також необхідно зазначити, що сила удару боксерів у багатьом залежить від таких здібностей м'язів рук, як швидко нарощувати зусилля в початковий момент руху та розвивати максимальні зусилля (р < 0,05 та р < 0,01), а також від середньої швидкості розгинального руху м'язів руки (р<0,05). Крім цього, авторами встановлено, що маса і довжина руки тісно пов'язані з силою удару (р < 0,01 та р < 0,05), ці дані вказують на залежність величини удару від маси м'язових груп і довжини важелів, що активно включаються в ударний рух.

Необхідно нагадати деякі нюанси раціональної техніки ударного руху. У момент зіткнення кулака з метою передпліччя руки, що б'є, має бути перпендикулярно до місця влучення (К.В. Градополов,1965; Г.О. Джероян, 1979). Під час нанесення прямого удару правою головою ліва рука повинна швидко зайняти положення біля підборіддя, забезпечуючи тим самим його захист. Поряд із захистом, швидке повернення лівої руки до підборіддя створює умови для збільшення швидкості обертання плечового пояса, а також підвищення ефективності удару [1,2,6,7,8].

Тренування та методика удосконалення акцентованих ударів на різних етапів підготовки боксерів юніорів. Аналіз наукової - методичної літератури (Г.О. Джероян; Ю.Б. Нікіфоров, І.Б. Вікторов та ін.) свідчить про те, що в учбово-тренувальному процесі боксерів використовуються засоби загальної фізичної підготовки такі як крос по пересіченій місцевості, робота біговій доріжці та спортивні ігри (футбол, баскетбол і.т.д), напрям га розвиток витривалості та спритності. При цьому потрібно виділяти значну увагу вправам зі шнангою, напрвленим на ровиток сили мязів, які забепечують ударний рух. Але даний розділ методики не достастатньо чітко розвинутий в спеціальній літературі, з іншого боку багато тренерів і фахівців із боксу підходять до вправ зі штангою з великою обережністю, вважаючи, що вони затримують м'язи, сприяють зниженню швидкості рухів і порушенню координації м'язових зусиль.

Раніше були зроблені спроби науково обґрунтувати систему загальної фізичної підготовки боксерів деякими авторами (В.М. Клевенко, 1968; Б.А. Соловей, 1972, 1982), які запропонували вправи зі штангою та обтяженнями для вдосконалення швидкості ударних рухів. Система базової атлетичної підготовки боксерів на загальнопідготовчому етапі з використанням вправ зі штангою з важкої атлетики була представлена в роботі П.С. Новікова (1990). Однак у цих роботах розглядаються окремі питання і не розкривається проблема фізичної підготовки боксерів у цілому. У зв'язку з цим перед нами постає питання про розробку методики вдосконалення фізичних якостей одночасно з технікою ударних рухів на різних етапах підготовки. Для цього вправи з обтяженнями підбирають таким чином, щоб вони за біомеханічними й анатомофізіологічними параметрами відповідали основним руховим діям боксерів, тобто в них реалізується принцип динамічної відповідності (В. М. Дьячков, 1966). У зв'язку з цим необхідно навести результати деяких робіт, у яких було запропоновано систему вправ зі штангою, гантелями, набивними м'ячами та ядрами для вдосконалення різних фаз ударного руху, апробованих у тренуваннях боксерів різного віку та кваліфікації. Враховуючи все вище написане, було проведено дослідження, в якому вивчалася єфективність мотодики загальної та спеціальної фізичної підкготовки боксерів, направленої на розвиток мязових груп, які задіяні в удрному русі.

Так, наприклад, для розвитку м'язів ніг, що беруть участь у відштовхувальному розгинанні, застосовували вправи зі штангою на плечах, напівприсідання і розніжка; для розвитку м'язів тулуба - повороти корпусу вліво і вправо з грифом на плечах і обертання тулуба разведеними вбік руками з гантелями, і для розвитку м'язів руки - поштовхи грифа, що вертикально стоїть, лівою і правою рукою (один кінець грифа затиснутий у руці, інший закріплений на підлозі) і удари з обтяженнями. Виходячи з цього, нами була розроблено методику тренування боксерів, що поєднує у собі елементи загальної та спеціальної фізичної підготовки на загальнопідготовчому етапі.

Тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота) застосували особливу методику тренування з обтяженнями.

1. Роніжка зі штангою на плечах. Вага штанги 70% від ваги боксера. Вправа виконуються серіями від 5 до 6 і по 10-12 повторень в кожній серії. При виконанні плечі відведенні назад, а руки притискають гриф до плечей. Темп виконання вправи середній, час відпочинку 1-2 хв. Пауза відпочинку заповнюється нанесенням примих ударів в невеликому темпі з акцентом на відталкування розгибання ніг, а кут згинання в коліному суглобі при цьому менший 120 градусів.

2. Повороти тулуба з грифом на плещах. Вага грифу 15-20 кг, вправа виконується в середньому темпі, руки прижимають гриф до плещей. При цих вправах особливу увагу звертається на роботу ніг і положення грифа (вертикальне по відношенню до вихідного положення). Вправа виконується серіями від 5 до 6, по 20 повторень у кожній серії. Відпочинок між серіями 1 -2 хвилини, який заповнюється нанесенням бічних ударів.

3. Поштовхи вертикального грифа лівою і правою рукою, що імітують прямий удар (один кінець грифа затиснутий у руці, інший закріплений на підлозі). Вага грифа 15-20 кг вправи виконуються в середньому темпі з урахуванням правильної координації нанесення прямих ударів. За тренування виконується 5 -6 серій по 20 повторень кожною рукою. Пауза відпочинку 1 -2 хвилини заповнюється нанесенням прямих ударів у високому темпі.

Тривалість тренування зі штангою тривала від 60 до 80 хвилин, пульс при цьому був у діапазоні від 140 -160 уд/хв. Після завершення перерахованого вище комплексу вправ зі штангою удосконалювалися коронні удари на настінній подушці, при цьому особлива увага зверталася на техніку їх виконання. Контроль за технікою нанесення коронних ударів здійснювали в такий спосіб: спочатку зверталася увага на активне відштовхувальне розгинання ноги; потім - на випереджальний рух таза стосовно плечового пояса та осі обертання, що має проходити через ліву ногу та ліве плече (при нанесенні прямого правим ударом у голову), наприкінці - на максимальне стиснення кисті й фіксацію суглобів (плечового, ліктьового і променевого). Перераховані вище елементи ударного руху грають важливу роль в ділі формування нокаутуючого удару. Короні удари по наступнйій схемі: 3 хвилини (раунд) нанесення ударів, темп - за 3секунди один удар з посталеною задачею " максимально, сильно, швидко". За тренування боксер наносили удари 8-10раундів. Об'єм ударів за тренування складає 400-600раз. Час відпочинку між раундами продовжувався 1хв. По часу таке тренування займало від 31 до 39 хв.

Для перевірки ефективності вище викладеної методики тренування, спрямованої на підвищення рівня фізичної та технічної підготовленості боксерів, був проведений експеримент.

Навчально-тренувальні заняття зі штангою і настінною подушкою проводилися за стандартною програмою.

Автоексперимент проходив у 2 етапи:

1- й етап дослідження полягало у вивченні впливу традиційних засобів тренування на показники спеціальної фізичної підготовленості боксерів.

2- й етап експерименту передбачав дослідження ефективності розробленої методики загальної та спеціальної фізичної підготовки на передзмагальному.

Вправи зі штангою були припинені за 18 днів до початку змагань. У наступний період підготовки в тренуваннях боксерів основна увага приділялася вдосконаленню техніко-тактичної майстерності та коронного удару, для цього використовувалися вправи з партнером у рукавичках, умовні бої, спаринги, а також вправи на снарядах та з тренором на лапах.

Дані експеременту свідчать про поступове підвиення рівня спеціальної фізичної підготовки боксера на першому етапі експеременту, де використовувалися традиційні дії та методи тренування ударів, Так, нійбільше зрушення в показниках максимальної сили удару, при нанесенні прямого правого в голову, збільшилося на 22,3%, бокового лівого в голову на 35,8%, короного удару 23,1% та силової продуктивності за 5 секунд на 29,4 %. Якощо врахувати, що ці зрушення відбулися за весь рік тренувань, то потрібно відзначити, що підвищення рівня спеціальної фізичної підготовики боксерів було незначним. фізичний спортсмен боксер юніор удар

Висновки й перспективи подальших досліджень

Таким чином, ми дійшли висновку, що для нанесення акцентованого удару потрібно робити швидко та несподівано, з різних кутів, та після виклику для контратакуючих дій. Удар, нанесений у потрібний момент - найважливіша якість боксера. Для нокаутуючого акцентованого удару потрібно: вмикати в удар ланки тіла (нога - тулуб - рука); бити з максимальною швидкістю; бити точно в ціль в голову ( підборіддя, в скроню) або в корпус ( печінка, сонячне сплітіння); бити максимально несподівано для суперника, з різних кутів, з викликом на себе для контратакуючих дій.

Список використаних джерел

1. Зав'ялов М. Бокс від першої особи, видавництво. Саміт-Книга, 2023.

2. Зав'ялов М. Від залу до рингу. Саміт-Книга, 2016.

3. Монро Х. Територія боксу. Навчальна книга Богдан. 2012.

4. Fight For Your Life: The Autobiography. Century, 2023.

5. Gloves Off : Tyson Fury Autobiography. Century, 2022.

6. https://extrimpower. ru/nokautiruyushchij -udar

7. https:// sport. 24tv.ua/naykrashhi-ukrayinskiy-bokseri-za-chasiv-ostanni-novini-boksu_n 1710956

8. https://www.boxing78.ru/boks-kak-filosofija/

Размещено на Allbest.ru