Морально-етичній вимір як аксіологічний пріоритет спортивної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Морально-етичній вимір як аксіологічний пріоритет спортивної діяльності

Завальнюк О.В. доктор філософських наук, професор, професор кафедри теорії та методики фізичного виховання

м. Київ

Анотація

В статті наголошується, що етика спорту є невід'ємною частиною спортивної діяльності та визначає її соціальну роль у формуванні сучасного суспільства. Стверджується, що існування фізичного виховання та спортивної діяльності на етичних принципах сприяє створенню здорового, справедливого та гармонійного суспільства, сприяє розвитку особистості та вихованню поколінь. Зазначається, що принципи чесної гри (Fair Play) мають широкий соціальний вплив, їх віддзеркалення в міжособистісних відносинах, вихованні молоді та формуванні громадських цінностей визначається аксіологічним підґрунтям спортивної етики. Мета дослідження - висвітлення ролі принципу чесної гри (Fair Play) як аксіологічного пріоритету соціокультурних трансформацій спортивної діяльності. Методологія. Дослідження функціонального потенціалу спортивної діяльності та можливості вдосконалення людини відбувалося на основі історичного та структурно-функціонального методів, а також використовувалась методологія трансцендентальної прагматики, яка дозволяє розглянути життєтворчість у комунікативній площині. Наукова новизна. Визначено, змістовне значення принципу чесної гри (Fair Play) як фундаментальної світоглядної настанови всіх учасників спортивної діяльності, головним стає процес поєднання на практиці принципів поваги до суперника, поваги до правил гри і рішень суддів, рівність шансів усіх учасників змагань тощо. Висновки. Зазначено вагому роль спорту у вихованні морально-етичних якостей особистості, що виявляється у формуванні характеру, мужності, почутті відповідальності та ідеалів чесної гри (Fair Play) тощо. Водночас, спорт має й зворотній бік, характеризуючись егоцентризмом, безпринципністю, прагматизмом, жагою до перемоги за будь-яку ціну. Звідси випливає необхідність створення системи цілеспрямованого спортивного виховання, що має реалізовувати значний позитивний виховний потенціал спортивної діяльності і стримувати негативний вплив спорту на особистість.

Ключові слова: аксіологічний пріоритет, етика, моральні принципи, спортивна діяльність, чесна гра Fair Play.

Abstract

Zavalniuk Olena. The moral and ethical dimension as an axiological priority of sports activity. The article emphasizes that sports ethics is an integral part of sports activities and determines its social role in the formation of modern society. It is argued that the existence of physical education and sports activities based on ethical principles contributes to the creation of a healthy, just and harmonious society, promotes personal development and education of generations. It is noted that the principles of fair play have a broad social impact, and their reflection in interpersonal relations, youth education and the formation of public values is determined by the axiological basis of sports ethics. The purpose of the study is tohighlight the role of the Fair Play principle as an axiological priority of socio-cultural transformations of sports activities. Methodology. The study of the functional potential of sports activities and the possibility of human improvement was based on historical and structural-functional methods, as well as the methodology of transcendental pragmatics, which allows us to consider life-creation in the communicative plane. Scientific novelty. The meaning of the principle of fair play as a fundamental ideological guideline for all participants in sports activities is determined, the main thing is the process of combining in practice the principles of respect for the opponent, respect for the rules of the game and the decisions of the judges, equality of chances for all participants in the competition, etc. Conclusions. The author emphasizes the significant role of sport in the education of moral and ethical qualities of a personality, which is manifested in the formation of character, courage, sense of responsibility and ideals of fair play, etc. At the same time, sport also has a downside, characterized by egocentrism, unscrupulousness, pragmatism, and a thirst for victory at any cost. Hence the need to create a system of purposeful sports education, which should realize the significant positive educational potential of sports activities and curb the negative impact of sports on the individual.

Key words: axiological priority, ethics, moral principles, sports activities, Fair Play.

Постановка проблеми

Морально-етичній вимір функціонування і розвитку сучасного спорту, залишається важливою проблемою і наше дослідження має за мету висвітлення ролі принципу чесної гри (Fair Play) як фундаментальної світоглядної настанови усіх учасників спортивної діяльності. Однією із вихідних точок нашого дослідження є факт того, що актуальна проблема дотримання і порушення спортивної етики в недостатньому обсязі пророблена в спортивній теорії. Світоглядний концепт чесної гри (Fair Play) розуміють як поєднання на практиці принципів поваги до суперника, поваги до правил гри і рішень суддів, рівність шансів усіх учасників змагань тощо. У переважній більшості міжнародних і національних спортивних організацій такий перелік формулюється з урахуванням виду спорту, в якому принципи чесної гри будуть особливо актуальні, а також, беручи до уваги специфіку національного соціокультурного ландшафту їх подальшого безпосереднього застосування. фізичний спортивний гра

Аналіз джерел

Етика спорту, як аксіологічний пріоритет, визначає цінність моральних принципів, які виражаються у взаємодії усіх учасників спортивної діяльності. Вона формує основу для культури справедливості та доброчесності в спортивному оточенні. Вивченню етичних аспектів потенціалу спорту та фізичного виховання у формуванні моральних якостей особистості присвятили свої праці Н. Ашиток, М. Візитей, В. Білогур, М. Ібрагімов, В. Лукащук та ін.

Маємо зазначити, що й у західній філософській традиції, також звертають увагу на недостатню дослідженість етичних проблем сучасного спорту, використання чесних та допустимих методів для досягнення успіху, відмову від обману чи недозволених засобів і потребу їх поглибленого вивчення. Так С. Веймер зазначає з цього приводу наступне : «Обман в спорті отримує порівняно незначну філософську увагу. Він залишається чимось загадковим, оскільки спроби обманювати інших для того, щоб отримати перевагу, загалом вважаються морально сумнівними, але широко практикуються і широко, але не універсально, діагностовано в якості елементів багатьох видів спорту. Як правило, морального засудження зазнає особа, яка обманює інших, щоб досягти своїх власних інтересів чи спільних із кимось інтересів, вчиняючи неетично» [11].

В. Лукащук підкреслює такий важливий факт, що в спорті створюються передумови для реалізації принципу справедливості і рівності шансів : це пов'язано з тим, що правила спортивних змагань однакові для всіх учасників, гравці схвалюють їх і підкорюються їм свідомо і добровільно, а переможець визначається на основі встановлених і прийнятих гравцями чітких критеріїв. Оцінки в грі відображаються привселюдно. Успіх у спорті переважно залежить від здібностей, знань, волі людини, її самовідданої праці на тренуваннях, тобто в спорті створюються умови для практичної реалізації принципу справедливості. Важливо також враховувати, що в спорті людина вчиться виконувати рішення через їх соціальну значущість, навіть якщо вона не згодна з ними [3, с. 237].

Мета дослідження - висвітлення ролі принципу чесної гри (Fair Play) як аксіологічного пріоритету соціокультурних трансформацій спортивної діяльності.

Методи дослідження

Дослідження функціонального потенціалу спортивної діяльності та можливості вдосконалення людини відбувалося на основі історичного та структурно-функціонального методів, а також використовувалась методологія трансцендентальної прагматики, яка дозволяє розглянути життєтворчість у комунікативній площині.

Виклад основного матеріалу дослідження

Етика спорту є невід'ємною частиною спортивної діяльності та визначає її соціальну роль у формуванні сучасного суспільства. Існування фізичного виховання та спортивної діяльності на етичних принципах сприяє створенню здорового, справедливого та гармонійного суспільства, сприяє розвитку особистості та вихованню поколінь. Принципи чесної гри (Fair Play) мають широкий соціальний вплив, їх віддзеркалення в міжособистісних відносинах, вихованні молоді та формуванні громадських цінностей визначається аксіологічним підґрунтям спортивної етики. У сучасному суспільстві усвідомленою є потреба збереження і поширення ідей «Fair Play» в контексті викликів ціннісним пріоритетам спортивної діяльності, носієм яких є сучасна соціокультурна динаміка із властивими їй процесами глобалізації, комерціалізації тощо. Вже не одне десятиліття поширення ідей чесної гри на європейських теренах здійснює відома громадська організація «Єпропейський рух за чесну гру», яка об'єднує зусилля спортсменів, тренерів, дослідників тощо. Зазначена організація усвідомлює масштаби викликів сучасної маскультури та, відповідно, роль масмедіа у збереженні чи маргіналізації принципів чесної гри в сучасному спорті, що постало підставою для розробки й активних спроб імплементації декларації щодо відповідальності масмедіа в дотриманні традиційних аксіологічних пріоритетів спорту у своїй діяльності. Зокрема, у зазначеній декларації міститься заклик до наступних дій : долучатись до співпраці із національними організаціями, що пропагують принципи чесної гри (Fair Play) та співпрацювати з їхніми адміністративними органами; бути об'єктивним і неупередженим; намагатися розвивати власну організаційну культуру в принципах чесної гри шляхом власного розвитку; активно використовувати виховний потенціал традиційної й електронної журналістики; по-справжньому цінувати принципи чесної гри спортсменів та інших учасників спортивної діяльності; уникати конфліктів інтересів при організації спортивних заходів; уникати надмірної (перебільшеної) уваги до корупції, скандалів, шовінізму, фанатизму, хуліганства, насильства і допінгу; уникати пропагування поняття «перемога за будь-яку ціну»; уникати невиправданого штучного перебільшення значення спортивних подій та інцидентів [10].

Нам імпонує присутня у великій кількості праць теза про те, що принципи чесної гри можуть бути не просто інструментом світоглядного розв'язання протиріч спортивної діяльності, але й виступати евристичним регулятивом повсякденної активності особистості спортсмена. Це демонструє усвідомленість фахівців у виховному потенціалі спортивної діяльності, коли трансляція принципів чесної гри робить внесок у становлення високоморальної особистості.

Американський дослідник Л. Батлер наголошує на тому, що принципи чесної гри мають бути всебічно представлені в межах освітньо-професійних програм підготовки як професійних спортсменів, так і закріплюватись у спортивній діяльності студентів усіх напрямів підготовки, зокрема, виходячи із наступних ключових напрямів поширення цих ціннісних принципів : обговорення принципів чесної гри та їх світоглядного потенціалу як для спорту, так і повсякденного вжитку; активно використовувати термінологію системи Fair Play у навчальному процесі; домагатись усвідомлення студентами балансу між особистісним розвитком та успіхами у спорті; прагнути глибокої інкорпорації ідей чесної гри та розвитку особистості у філософські засади тренерської діяльності. [8, с. 33]. Фізичний розвиток, розвиток характеру і світогляду озвучувались педагогами, тренерами і самими спортсменами як бажаний результат участі у спортивній діяльності. Проте сучасні медіа репрезентують професійний спорт із зовсім іншого боку - принципи чесної гри маргіналізуються, а самі професійні атлети з легкістю йдуть на їх порушення. Це явище ставить перед учителями і викладачами проблему невідповідності трансльованого ними гуманістичного етосу спорту, і реальними фактами порушень, які набувають розголосу в засобах масової інформації. На ускладненому характері організації виховного процесу засобами фізичної культури і спорту в умовах дискредитації принципів чесної гри Л. Батлер наголошує : на початку ХХІ ст. участь у спортивних заходах не є по суті позитивним чи негативним з погляду розвитку характеру - залежно від того, згідно з якими принципами вони проводяться, вони можуть або навчити студентів обманювати і вкрасти, або вони можуть сприяти утвердженню в них стійких позитивних особистісних якостей [8, с. 32].

Одним із найважливіших чинників формування поведінкового компонента моральних якостей у спортивній діяльності, як вже наголошувалось, є дотримання спортсменом у змаганнях і суперництві принципів чесної гри (Fair Play). Згідно з Європейською хартією спорту, дотримання відповідних принципів духовно збагачує особистість спортсмена, суспільство в цілому та укріплюють дружбу між народами. Ці принципи ґрунтуються на загальнолюдських моральних цінностях, таких як чесність, благородність, повага та виявляються в таких принципах чесної гри, як благородство відносно суперника, ведення чесної боротьби, невживання допінгу та ін. [7, с. 71].

На нашу думку, дослідження етичних принципів спорту, які в концентрованому вигляді репрезентує ідеологія Fair Play, буде неповним, якщо не розкрити перелік безпосередніх антропологічних практик їх реалізації в сучасному спорті. Йдеться про те, що плідним виглядає звернення до безпосередніх практик у спорті, які б демонстрували повагу до суперника, ідею рівності можливостей тощо. Цікаву експлікацію зазначених практик здійснено американським дослідником І. Мотоарка, який пише : «Деякі приклади зі спорту демонструють існування в цій сфері особливих усталених практик етикету, наприклад : потискання руки перед початком гри, обмін футболками наприкінці гри (у футболі); вибачення за влучення м'яча у верхню частину сітки із потраплянням на частину поля суперника (у тенісі); допомога супернику піднятися у випадку падіння (якщо він впав і протягує руку); допомога супернику в подоланні мускульної судоми натисканням стопи тощо - все це є прикладом існування певних правил етикету в спорті, якого завжди дотримуються гравці. Ці принципи не підпадають під принципи порушення правил за їх невиконання і є добровільними. Тенісист не буде покараний суддею, якщо не вибачиться за торкання сітки м'ячем; те ж саме й у футболі - ніхто не буде покараний за небажання обмінюватись футболками наприкінці матчу» [9. с. 127]. Отже, переважна більшість принципів чесної і гідної гри лежить не в просторі закріплених правил спортивної гри кожного окремого виду спорту, а є добровільним етичним кодексом, дотримання чи недотримання якого перебуває в площині особистісного вибору конкретного спортсмена.

У свою чергу, М. Візитей і Д. Качуровський задаються питанням, чи цінує сам спортсмен принцип чесної гри і чесного суперництва? Всупереч результатам доволі чисельних соціологічних досліджень, відповідно до яких спортсмена представляють як людину, яка цей принцип не цінує, слід стверджувати : в цілому - це не так. Спортсмен не може не цінувати його, оскільки дотримання цього принципу є обов'язковою передумовою його особистісного самоствердження, а тому, якщо спортсмен все ж таки в тому чи іншому епізоді змагальної боротьби, у тому чи іншому випадку його спортивного життя діє всупереч принципу «чесного партнерства», то відбувається це лише тому, що з тих чи інших причин він адекватно не сприймає події, що відбувається, зокрема погоджується на перемогу, на яку не заслужив, на сурогат успіху [1, с. 30].

На нашу думку, дослідження принципів чесної гри було б не достатньо всебічним, якщо у ньому ми оминули б розгляд феноменів паралімпійського та дефлімпійського рухів. Саме вони є уособленням реальної практики відкритості спорту, поваги до усіх учасників спортивної діяльності із дотриманням принципів забезпечення невід'ємних прав людини й етосу інклюзії, який охоплює переважну більшість сфер буття суспільства.

Ще раз зазначаємо, що спорт і фізична культура мають суттєве значення в процесах соціального розвитку. Відповідно, зазначена діяльність має спиратись на виважену і складну систему аксіологічних пріоритетів. З огляду на це, хотілось би наголосити на законодавчому визнанні великого соціального значення спортивної діяльності серед людей з інвалідністю як складової частини спортивного руху в Україні, спрямованої на підготовку громадян, які мають певний ступінь втрати здоров'я, для досягнення ними високих спортивних результатів на міжнародній спортивній арені з відповідних видів спорту і нозологій та державної підтримки спорту інвалідів [2, с. 13]. На нашу думку, концепт чесної гри (Fair Play) не тільки на декларативному, але й на практичному рівні є орієнтованим на забезпечення спортивних прав усіх без виключення категорій населення.

Прагнучи надати нашому дослідженню практичної значущості в плані подолання протиріч розвитку сучасної спортивної галузі, звернемось до ключових положень, через які декларується підтримка паралімпійського і дефлімпійського руху. Відповідно до положень Закону України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні», під паралімпійським рухом в Україні розуміється громадський рух, який базується на добровільному об'єднанні громадян (головним чином, осіб з інвалідністю) і організацій з метою сприяння соціальній реабілітації осіб з інвалідністю та поліпшення їх фізичного стану, що координується Національним комітетом спорту інвалідів України [6]. Дефлімпійський рух забезпечує можливості для спортивної реалізації особам із вадами слуху. Відповідно, кожен громадянин відчуває себе об'єктом і суб'єктом демократичних перетворень, безпосередньо відчуває широкі можливості для актуалізації власного внутрішнього потенціалу у різних сферах суспільного життя.

Проте, незважаючи на успіхи українських учасників цих двох рухів у спортивних заходах світового масштабу, не можна назвати нормативне, фінансове та інші форми забезпечення такими, що відповідають суспільним запитам на початку третього тисячоліття. Одним із принципів філософських досліджень є об'єктивність оцінки позитивних і негативних рис досліджуваних феноменів, що лягає в основу подальшої філософської аналітики. Маємо визнати, що загалом спортивне законодавство має недосконалу природу, а тому потребує істотного коригування, розширення. Дослідник Ю. Поташній декларує стурбованість, що навіть Конституція подає розпливчасті дефініції фізичної культури і спорту, що либонь створює юридичні перепони для розвитку галузі [5, с. 66]. Фаховою спортивною спільнотою і пересічними громадянами усвідомлено, що розбудова галузі фізичної культури і спорту та їх залучення до життєвого світу людини має спиратись на краще нормативно-правове забезпечення. За М. Олійником, ідея розвитку фізичної культури і спорту ще не знайшла адекватного відгуку в суспільній свідомості як проблема загальнодержавного значення, з огляду на що, необхідно підсилити діяльність суб'єктів управління фізичною культурою і спортом за рахунок інтенсифікації процесів управління, що дозволяє забезпечити більш ефективне функціонування галузі в нових умовах [4, с. 8].

Висновки

Підбиваючи підсумки розгляду морально-етичного виміру спортивної діяльності, зазначимо вагому роль спорту у вихованні особистості, що виявляється у формуванні характеру, мужності, почутті відповідальності та ідеалів чесної гри (Fair Play) тощо. Водночас, спорт має й зворотній бік, характеризуючись егоцентризмом, безпринципністю, прагматизмом, жагою до перемоги за будь-яку ціну. Звідси випливає необхідність створення системи цілеспрямованого спортивного виховання, що має реалізовувати значний позитивний виховний потенціал спортивної діяльності і стримувати негативний вплив спорту на особистість. Збереження аксіологічних пріоритетів спортивної діяльності, недопущення їх розмивання викликами сьогодення також може надати процесам забезпечення права рівного доступу до спортивної діяльності більш конструктивного характеру, постаючи чинником розвитку паралімпійського і дефлімпійського рухів у нашій державі відповідно до сучасного соціального запиту на забезпечення реальної практики відкритості спорту, поваги до усіх учасників спортивної діяльності із дотриманням принципів забезпечення невід'ємних прав людини та етосу інклюзії, який охоплює переважну більшість сфер буття суспільства.

Перспективи подальших досліджень. Широко відомим є факт, що одним із негативних феноменів, який підриває морально-етичні принципи спортивної діяльності, виступає проблема допінгу. Вважаємо, що це проблемне поле є надто широким і саме тому потребує подальших наукових розвідок.

Література

1. Візитей М. М., Качуровський Д. О. Спорт вищих досягнень і його соціально-культурна місія в нових умовах розвитку суспільства. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2009. №12. С. 27-31.

2. Законодавче та нормативно-правове забезпечення розвитку спорту вищих досягнень в Україні / М. П. Костенко, В. П. Карленко, А. В. Домашенко [та ін.]. Актуальні проблеми фізичної культури і спорту: збірник наук. праць. Київ : Вид-во ДНДІФКС Науковий світ, 2003. Вип. 1. С. 12-19.

3. Лукащук В. І. Консолідуюча функція спорту у сучасному суспільстві. Вісник Харківського національного університету : зб. наук. праць. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства : методологія, теорія, методи. Харків, 2009. Вип 23. С. 235-240.

4. Олійник М. О. Теоретичні і методичні основи управління фізичною культурою і спортом в Україні : автореф. дис...канд. наук з фіз. виховання та спорту. Київ, 2000. 18 с.

5. Поташній Ю. Законодавчі амбіції спорту. Віче. 2009. № 4. С. 66-67.

6. Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні від 14.09.2000 р. : Закон України № 1954-III // ВВР України. 2000. № 43. ст. 370.

7. Тіняков А. О. Аналіз можливостей юнацького спорту як соціальної системи у вихованні моральних якостей особистості. Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2010. № 3. С. 66-74.

8. Butler L. F. Fair Play : Respect for All. Journal of Physical Education. 2000. Recreation & Dance. Issue 71(2). Р 32-35.

9. Motoarca I. Kinds of Fair Play and Regulation Enforcement : Toward a Better Sports Ethic. Journal of the Philosophy of Sport. 2015. Issue 42(1). Р. 121-136.

10. The European Fair Play Movement. Official webpage.

11. Weimer S. Autonomous Authorization of Deception in Sport. Journal of the Philosophy of Sport. 2015.

References

1. Visitei M. M., Kachurovskyi D. O. (2009). High-performance sports and its socio-cultural mission in the new conditions of society development. Pedagogy, psychology, and medical-biological issues of physical education and sports, 12, 27-31. [in Ukrainian].

2. Rerlenko V. P., Domashenko А. V. Imas I. V., Vlaskov А. А., Dutchak М. V. (2003). Legislative and regulatory support of elite sport development in Ukraine. Аktualni problemy fizychnoi kultury і sport,. 1, 12-19. [in Ukrainian].

3. Lukashchuk V. I. (2009). The consolidating function of sports in modern society. Bulletin of Kharkiv National University: collection of scientific works. Series : Sociological Research of Contemporary Society: Methodology, Theory, Methods. Kharkiv, 23, 235-240. [in Ukrainian].

4. 4.Oliinyk M. O. (2000). Theoretical and methodological foundations of physical culture and sports management in Ukraine : abstract of the dissertation for the degree of candidate of sciences in physical education and sports. Kyiv, 18 p. [in Ukrainian].

5. 5.Potashnyi Yu. (2009). Legislative ambitions of sports. Viche,4, 66-67. [in Ukrainian].

6. 6.On the support of the Olympic, Paralympic movement, and high-performance sports in Ukraine as of September 14.092000 : Law of Ukraine No. 1954-III // Holos Ukrayiny, № 43, ar. 370. [in Ukrainian].

7. Tiniakov A. O. (2010). Analysis of the possibilities of youth sports as a social system in the development of moral qualities of personality. Theory and Practice of Managing Social Systems: Philosophy, Psychology, Pedagogy, Sociology, 3, 66-74. [in Ukrainian].

8. Butler L. F. (2000). Fair Play : Respect for All. Journal of Physical Education. Recreation & Dance. Issue 71(2), 32-35. [in English].

9. Motoarca I. (2015). Kinds of Fair Play and Regulation Enforcement : Toward a Better Sports Ethic. Journal of the Philosophy of Sport. Issue 42(1), 121-136. [in English].

10. The European Fair Play Movement. Official webpage. [in English].

11. Weimer S. (2015). Autonomous Authorization of Deception in Sport. Journal of the Philosophy of Sport. [in English].

Размещено на Allbest.ru