Становлення та розвиток змагань з професійного футболу (на прикладі Ліги Європи UEFA)

Таблиця 3 - Формула участі команд у різних раундах турніру Ліги Європи UEFA (починаючи з сезону 2021/22 років)

Дискусія

У 1971 році UEFA ініціювала створення нового турніру - Кубку UEFA (UEFA Cup, з 2009 року - Ліга Європи). Він по суті замінив Кубок ярмарків. Упродовж 1971-1999 років Кубок UEFA залишався змаганнями третього рівня, оскільки турніром другої категорії у цей час був Кубок володарів кубків UEFA (1960-1999) [12].

Уже у 1999 році відбулося об'єднання Кубку володарів кубків UEFA та Кубку UEFA. При цьому назву турніру залишили старою - Кубок UEFA. Щодо історії і змін формату проведення Кубку UEFA, то нам вдалося виявити, що у першому сезоні 1971/72 років участь у турнірі приймали 64 команди з 31 національної асоціації. Команди проходили через 6 раундів змагань (перший, другий, третій, чверть-фінали, півфінали, фінал). У першому раунді 64 команди були поділені на 16 груп по 4 учасники, які при цьому були розбиті на пари (згідно жеребкування), що розігрували право пройти у наступний раунд. Розіграш у парах відбувався у двох іграх (одна вдома, одна на виїзді). Переможець пари проходив до другого раунду (32 учасники) і розігрував право переходу до третього з командою, котра була кращою у другій парі групи. У третьому раунді 16 кращих команд шляхом подальшого жеребкування знову розподілялися на пари і продовжували змагатися у двох іграх [13; 14]. Переможець у сумі забитих голів (за умови рівності - голів на виїзді, а якщо і за цим критерієм неможливо визначити переможця - додаткового часу та серії пенальті) проходив до чвертьфіналу (8 команд), а далі за цією ж схемою - до півфіналів (4 команди) та фіналу. Фінал у цих змаганнях також проводився у двох іграх (вдома і на виїзді) до сезону 1996/97 років включно.

При цьому команди з однією національної асоціації не могли зустрічатися у матчах аж до фінальної зустрічі [14; 15].

Визначена система розіграшу застосовувалася в межах турніру досить тривалий час і зазнала змін лише у сезоні 1994/95 років.

У сезоні 1981/82 років для формування складу учасників Кубку UEFA застосовувалася система коефіцієнтів UEFA (бали нараховані за останні 5 років).

Так у цьому сезоні, національні асоціації, що посіли у рейтингу 1-3 місце отримали змогу висувати 4 команди для участі у змаганнях, асоціації 4-8 - по 3 команди, асоціації 9-22 - по 2 команди і асоціації 23-33 - по одній команді [16].

Упродовж сезонів 1985/86 - 1989/90 рр. англійські команди не приймали участь у жодних змаганнях, котрі організовувала UEFA, внаслідок дискваліфікації національної асоціації за асоціальну поведінку уболівальників у попередньому сезоні, що призвела до смертей 39 осіб [17].

У сезоні 1994/95 років UEFA внесла деякі зміни до формату проведення Кубку UEFA. Причиною цього стало блокування окремими асоціаціями Ліги Чемпіонів. UEFA прийняло рішення про пониження 22 команд-чемпіонів національних чемпіонатів з Ліги чемпіонів до Кубку UEFA і упровадження додаткових раундів для 91 команди, з яких 64 проходили до головних змагань [18].

Так, на початку команди були розподілені на дві групи. До першої потрапляли 37 команд, які були найвищими у рейтингу, інші 54 (попарно) розігрували право подальшої участі у попередньому раунді. Далі проходила команда, яка відповідно здобула перемогу.

У наступному сезоні 1996/97 років, ситуація була схожою. Уже 96 команд змагалися в межах Кубку UEFA. У цьому сезоні UEFA відсторонила від участі в Лізі чемпіонів 23 команди, які потрапили знову до складу учасників Кубку UEFA. Окрім того зросла і кількість організацій-членів UEFA з 32 до 36. До змагань автоматично також кваліфікувалися два (згодом 3) переможці (у групах) Кубку Інтертото (EFA Intertoto Cup, літній турнір у період 1961-2008 рр., у 1995 році UEFA взяла його під патронат) та 3 клуби з рейтингу UEFA Fair Play (UEFA Fair Play ranking, з 1995 року). Два переможці Кубку Інтертото при цьому проходили одразу до участі у першому раунді [14; 19].

У цьому сезоні 64 гірші команди змагалися у попередньому раунді, 32 з них потрапили до першого раунду і змагалися з ще 32 командами, котрі починали змагання з цього раунду. Далі формат ігор зберігався у наступних раундах.

Кількість команд учасниць сезону 1996/97 років зросла до 117, тому в організаторів виникла потреба проведення ще одного додаткового раунду. Отже до попереднього раунду потрапляли 54 команди найнижчі у рейтингу, котрі змагалися за право участі у кваліфікаційному раунді. Переможці попереднього раунду змагалися у кваліфікаційному раунді з командами, котрі пройшли одразу до нього. Серед них 13 команд-переможців потрапляли до першого раунду основних змагань поряд із кращими командами в рейтингу UEFA, а далі формат зберігався з попередніх сезонів.

У сезоні 1997/98 років фінал Кубку UEFA вперше було зіграно в одноматчевому форматі на нейтральному полі по аналогії до Ліги Чемпіонів [20]. У цьому ж сезоні участь у змаганнях прийняло 32 команди. У форматі було передбачено два раунди кваліфікації, у перший з яких потрапляли 40 команд, що були розташовані на найнижчих рейтингових позиціях. З них 20 проходили до другого раунду кваліфікації, де до них приєднувалися ще 16 команд вищі в рейтингу і вони згідно жеребкування і сформованих відповідно парах, виборювали право участі в основних раундах змагань. Отже 18 команд після раундів кваліфікації отримували право змагатися в першому основному раунді разом із командами, котрі потрапляли одразу сюди згідно рейтингу (загалом 64). Інші компоненти турніру зберігали сталий формат.

У 1999 році відбулося злиття двох великих змагань - Кубку володарів кубків UEFA та Кубку UEFA із збереженням назви останнього [12; 21]. З цього часу Кубок UEFA став другим за рівнем великим клубним змаганням у Європі і розширився до 142 команд (в наступні роки до 145). Починаючи з сезону 1999/00 років у турнірі приймають участь і переможці національних кубкових змагань. Додалися також і команди, які вилетіли у третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів та ті, котрі посіли треті місця у підсумку групових змагань у цьому турнірі [22].

У цьому сезоні був лише один кваліфікаційний раунд, у якому за право участі в основній сітці змагань боролися 76 клубів нижчих у рейтингу. З них 36 потрапляли далі і до них доєднувалися вищі у рейтингу 60клубів. Загалом у першому раунді змагань цього разу змагалися уже 96 команд розподілені згідно жеребу на пари. Кількість раундів основних змагань зросла до 7 (1-й, 2-й, 3-ій, 4-й, чверть-, півфінали та фінал).

Ще біль суттєві зміни до формату проведення Кубку UEFA були упроваджені у сезоні 2002/03 років. У кваліфікаційному раунді приймали участь 82 команди, які були розподілені на 2 групи - сіяні та несіяні у відповідності до рейтингу UEFA і шляхом жеребкування визначалися суперники з однієї та іншої груп. У першому основному раунді змагалися загалом 96 команд, 41, з яких - переможці кваліфікаційних змагань, а решта - ті, котрі згідно рейтингу потрапили одразу до цього раунду. За аналогією до кваліфікаційного раунду команди були також поділені на дві групи - сіяні та несіяні і з них формувалися пари суперників згідно з жеребом. У другому раунді відповідно залишилося 48 команд, які також були поділені на групу сіяних та несіяних і між ними визначалися ігрові пари. До 1/16 фінальної фази відповідно потрапляли 24 команди з другого раунду і ще 8 кращих команд згідно рейтингу UEFA, які розпочинали одразу з цього раунду. Відповідно далі, до 1/8 проходили 16 переможців. Слід відзначити, що починаючи з жеребкування 1/4 фіналу посів був відсутній і команди з однієї футбольної асоціації уже могли грати одна проти одної [13].

У сезоні 2004/05 років відбулися суттєві зміни у структурі Кубку UEFA. По аналогії до Ліги чемпіонів організаторами було додано груповий раунд, у якому кожна із 40 команд грає по 4 гри [23]. У цьому сезоні було два кваліфікаційні раунди. У першому з яких змагалися 50 команд, які були поділені знову на групу сіяних та не- сіяних згідно рейтингу UEFA, з яких згідно жеребкування визначалися суперники. У другому кваліфікаційному раунді приймали участь 25 переможців першого та ще 39 команд, які згідно з рейтингом потрапляли одразу до цього раунду (загалом 64 команди). По аналогії до першого кваліфікаційного раунду команди також були поділені на групу сіяних та несіяних. Між ними згідно жеребкування визначалися пари суперників.

Далі 16 команд переможців проходили до першого раунду основних змагань, до них доєдналися ще 64 команди, які згідно рейтингу потрапляли одразу до цього раунду (загалом 80). Сіяні та несіяні команди змагалися у визначених згідно жеребу парах [24].

Нововведенням сезону 2004/05 років був груповий раунд. У якому 40 команд (переможці першого раунду) розподілялися на 8 груп по 5 команд у кожній і грали за коловою системою по одній грі з кожною з чотирьох інших команд своєї групи. Згідно результатів три кращих команди з кожної групи (24 загалом) проходили до фінальної фази змагань, де до них в 1/16 доєднувалися ще 8 команд, які здобули право участі, розпочинаючи з цієї стадії змагань. Команди у цьому і наступному (1/8) раундах розподілялися на дві групи (сіяні та несіяні) і згідно жеребкування були розформовані на відповідні пари суперників. Змагаючись у двох іграх (вдома і на виїзді) визначалися учасники наступних раундів. До 1/8 фіналу включно команди з однієї футбольної асоціації не могли змагатися між собою, починаючи з 1/4 це правило не діяло.

У сезоні 2005/06 років система розіграшу залишалася такою ж. Проте кількість команд-учасниць було збільшено зі 145 до 157 (88 в основних раундах).

Деякі корективи до системи проведення турніру було упроваджено у сезоні 2006/07 років [25]. Так, в межах кваліфікаційних раундів команди були розподілені на регіони в яких змагалися попарно (Південно-Середземноморський, Центрально-східний та Північний). У першому раунді команди, котрі потрапили до нього були розподілені на 5 груп, у яких також змагання проводилися у спосіб з прямим вибуванням удвох іграх. Групова та усі інші стадії змагань проходили зі збереженням формату попередніх сезонів.

У сезоні 2009/10 років відбулася реорганізація турніру. Він отримав назву Ліга Європи UEFA, також було змінено формат проведення [26]. З цього часу турнір передбачав 3 етапи кваліфікаційного раунду, раунд стикових матчів, груповий раунд (12 груп по 4 команди) та плей-офф. Загальна кількість команд-учасниць при цьому, зросла до 160.

У наступних сезонах, формат змагань Ліги Європи залишався і до сьогодні залишається здебільшого таким, який був затверджений у 2009 році [27; 28].

Водночас у сезоні 2018/19 років окремі корективи щодо участі команд у ключових змаганнях UEFA все ж були внесені. Так, з цього часу 26 команд отримали змогу напряму потрапляти до групового раунду Ліги чемпіонів (включно з минулорічними переможцями Ліги чемпіонів та Ліги Європи). Також кожна команда, що вибула у кваліфікаційних раундах Ліги чемпіонів, отримує другий шанс у Лізі Європи поточного року. Ще 17 команд отримали таку змогу в межах Ліги Європи. Проте по аналогії до Ліги чемпіонів у сезоні 2018/19 років організатори вирішили внести до окремих раундів Ліги Європи (другого та третього кваліфікаційних та раунду стикових матчів) по дві групи команд: тих, що потрапляли до того чи іншого раунду шляхом здобуття перемог у попередніх раундах - «Основний шлях», та тих, що потрапляли до конкретного раунду завдяки позиції у рейтингу - «Шлях чемпіонів». У зазначених раундах команди не зустрічаються між собою. їх об'єднання відбувається в груповому раунді [19].

У сезоні 2019/2020 загальну кількість матчів було дещо зменшено шляхом переведення Ліги Європи починаючи з 1/4 фіналу на одноматчеві зустрічі між командами на нейтральному полі. Це було тимчасове рішення, пов'язане із пандемією COVID [29-33]. Слід відзначити, що масштаби футбольних змагань Ліги Європи суттєво зросли. Вже станом на сезон 2019/20 років участь у турнірі приймали 213 команд з 55 асоціацій. Як і Ліга чемпіонів, цей турнір триває близько року [34].

Вагомої реорганізації змагання Ліги Європи зазнали у сезоні 2021/22 років. У цьому сезоні UEFA вносять до календаря змагань ще один клубний турнір - Лігу конференцій UEFA, яка з цього часу є третім за рейтингом клубним футбольним турніром в Європі. Водночас, внаслідок цього, формат Ліги Європи зазнав змін. Оскільки кількість команд-учасниць групового етапу у цих змаганнях зменшилася з 48 до 32. Кількість команд кваліфікаційних раундів також зменшилася. Загалом участь у турнірі приймають з цього часу і сьогодні 58 команд.

Зазнав змін і формат раунду плей-офф Ліги Європи. З цього часу до 1/16 потрапляють лише команди, котрі посіли другі та треті місця у груповому раунді Ліги чемпіонів, а до 1/8 - команди, що були першими у груповому етапі зазначених змагань.

Станом на сезон 2022/23 років у Лізі Європи приймають участь загалом 57 команд з усіх 55 асоціацій. Визначення кількості команд-учасниць турніру від кожної асоціації Для визначення кількості команд-учасників від кожної з асоціацій UEFA використовує рейтинг асоціацій.

Згідно правил до Ліги Європи потрапляє минулорічний чемпіон Ліги конференцій (якщо не кваліфікується до Ліги чемпіонів через чемпіонат своєї асоціації). По дві команди до турніру проходять від асоціацій 1-5 в рейтингу, по одній - від асоціацій з рейтингом 6-17. До Ліги конференцій переходять 37 команд, котрі вибули з Ліги Європи на різних етапах. Переможець Ліги конференцій отримує путівку до Ліги Європи на наступний сезон.

футбол кубок турнір змагання

Висновки

Формула участі команд у різних раундах турніру Ліги Європи (Кубок UEFA) зазнавала кількох системних змін, що найбільше відображені у змаганнях станом на сезон 2008/09 років, (починаючи з сезону 2009/10 років) та сучасний варіант (починаючи з сезону 2021/22 років). Незважаючи на зміни у форматі проведення змагань кількісні показники залучених до змагань спортивних клубів постійно зростали. У першому сезоні 1971/72 років участь у турнірі взяли 64 команди з 31 національної асоціації, в сезоні 1994/95 років UEFA - 113 та сезоні 1996/97 років - 117 команд. У 1999 році після злиття двох великих змагань - Кубку володарів кубків UEFA та Кубку UEFA кількість клубів-учасників розширилася до 142 команд, а вже в сезоні 2005/06 їх кількість збільшено до 157. Нині за рахунок масштабування футбольних змагань Ліги Європи у сезоні 2019/20 років участь у турнірі брали 213 команд із 55 асоціацій. Станом на сезон 2022/23 років у Лізі Європи приймають участь загалом 57 команд з усіх 55 асоціацій за рахунок появи ще одних змагань - Ліги конференцій UEFA.

Перспективи подальших досліджень передбачають вивчення історичних аспектів становлення провідних турнірів в європейському професійному футболі.

Література та джерела

1. Сушко Р. Аналіз проблемних питань розвитку спортивних ігор з урахуванням чинників глобалізації спорту вищих досягнень. Фізична культура, спорт та здоров'я нації. 2017. Вип. 3 (22). С. 441-445.

2. Curry G. (2017). Vain games of no value? A social history of association football in Britain during its first long century, Sport in History, No. 37 (2), 251-225.

3. Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол. Київ: Олімпійська література, 2005. 296 с.

4. Пітин М., Хіменес Х., Дулібський А. Представництво професійних футбольних клубів у змаганнях Ліги Європи УЄФА. Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура. 2019. № 31. С. 117-124.

5. Пітин М.П., Хіменес Х.Р., Карпа І.Я., Ріпак І.М. Представництво провідних футбольних країн на змаганнях Ліги Європи УЄФА впродовж 2009-2018 років. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 15. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2019. Вип. 3 (111)19. С. 114-120.

6. Hoehn T., Szymanski S. (1999). The Americanization of European Football Economic Policy, № 28, 203-240.

7. Horne J., Manzenreiter W. (2006). Sports mega-events: social scientific analyses of a global phenomenon. Blackwell Pub./ Sociological Review.

8. Zimbalist A.S. (2002). Competitive Balance in Sports Leagues: An Introduction. J of Sports Economics, 3(2), 111-121.

9. El-Hodiri M., Quirk J. (1971). An Economic Model of a Professional Sports League. J of Political Economy, Vol. 79 (6), 1302-1319.

10. Vorobyev A., Zarova E., Solntsev I., Osokin N., Zhulevich V (2016). Statistical Evaluation of Football Performance Depending on the Socio-Economic Development of Countries. Statistical J of the IAOS, № 3 (32), pp. 403-411.

11. UEFA Club Licensing and Financial Fair Play Regulations, 2018.

12. Johnes M., Mason R. (2003). Soccer, Public History and the National Football Museum, Sport in History, Vol. 23 (1), 115-131.

13. Raball G., Dessus S. (2020). Why the men's UEFA Champions League reduces competitive balance in domestic football leagues: an empirical study of the French league. International J of Sport Management and Marketing, 20(3/4):232.

14. Ziesche D. (2023). A product thirty years in the making: the Champions League, organizational legitimacy, and the disenfranchisement of Europe's football supporters. Soccer and Society, 24(1).

15. Kentrotis D. (2016). European governance: `Football or Champions League? Soccer and Society 19(3), 1-15.

16. Manoli A.E., Anagnostou M., Liu L. (2022). Marketing, sponsorship and merchandising at FIFA World Cups. The Business of the FIFA World Cup, 8, 190.

17. Sarmento H., Marcelino R., Anguera M.T., Campani Q,J., Matos N., Leitao J.C. (2014). Match analysis in football: a systematic review. J Sports Sci., 32(20), 1831-1843.

18. Falcous M. (2002). Sport, nationalism, and globalization: European and North American perspectives. Choice Reviews Online.

19. Dantas F., Borges A., Silva R. (2020). Impact of UEFA Champions League and UEFA Europa League on Financial Sustainability-Case Study of Two Small Football Portuguese Teams. Sustainability, 12(9213).

20. Woolridge J. (2008). These Sporting Lives: Football Autobiographies 1945-1980. Sport in History, 28(4), 620-640.

21. Galily Ya., Bar-Eli M., Yuval F. (2012). Municipal subsidiary policy toward professional sports teams: A democratic deficit in the local government. International Journal of Sociology and Social Policy, № 32 (7), 431-447.

22. Brannagan P.M., Scelles N., Valenti M., Inoue Yu., Grix J., Perkin S.J. (2022). The 2021 European Super League attempt: motivation, outcome, and the future of football. International Journal of Sport Policy and Politics, 14(1), 169-176,

23. Foulley J.-L. (2020). Assessment of probability forecasts of football outcomes: example of the UEFA Champions League. 40th Virtual International Forecasting Symposium 2020 26-28 Oct 2020.

24. Wills Craig E. (2017). The Competitiveness of Games in Professional Sports Leagues. Restorative Neurology and Neuroscience, 3(2), 1-15.

25. Hambrecht H. (2012). Praise sporting beauty. Kyiv: Spirit and Letter, 216.

26. Demir R., Soderman S. (2015). Strategic sponsoring in professional sport: a review and conceptualization. European Sport Management Quarterly, 15(3), 271-300.

27. Szymski D., Weber H., Anzer G., Alt V., Meyer T., Gartner B.C., Krutsch W. (2022). Contact times in professional football before and during the SARS-CoV-2 pandemic: Tracking data from the German Bundesliga. European J of Sport Science.

28. Passos P., Araujo D., Davids K. (2016). Competitiveness and the process of co-adaptation in team sport performance. Frontiers in Psychology, 7, Article 1562.

29. Avila-Cano A., Triguero-Ruiz F. (2022). On the control of competitive balance in the major European football leagues. Managerial and Decision Economics, 1-10.

30. Gasparetto T., Mishchenko D., Zaitsev E. (2022). Factors influencing competitive balance across European football top tier leagues. Managerial and Decision Economics, 1-11.

31. Effect of the coronavirus (COVID-19) pandemic on sports industry revenue worldwide in 2020.

32. Alana N.S., (2021). Concessions, traditions, and staying safe: Considering sport, food, and the lasting impact of the Covid-19 pandemic. Commentary, Sports Management, 22.

33. Streeter Ch. (2020). COVID-19: Social Isolation and Optimism in Sport. Sports Coaching. Sports Studies and Sports Psychology, 22.

34. Csato L. (2023). Club coefficients in the UEFA Champions League: Time for shift to an Elo-based formula. International Journal of Performance Analysis in Sport.

Размещено на Allbest.ru