Аналіз ресурсного потенціалу лікувально-оздоровчого туризму Середнього Придніпров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Льотна академія Національного авіаційного університету

Аналіз ресурсного потенціалу лікувально-оздоровчого туризму Середнього Придніпров'я

Соколовський Віктор Анатолійович

ст. викладач кафедри професійно-прикладної фізичної

підготовки та туризму

Щоголєва Інна Валентинівна

канд. пед. наук, доцент, доцент кафедри аварійно-рятувальної,

професійно-прикладної фізичної підготовки та туризму

Анотація

Ключові слова: лікувально-оздоровчий туризм, ресурсний потенціал, рекреаційно-туристський регіон, санаторно-курортні заклади, природно-лікувальні ресурси.

Одним із головних трендів сучасного суспільного розвитку є турбота про збереження здоров'я населення. Поширення ідей здорового способу життя беззаперечно сприяє зацікавленості суспільства до лікувально-оздоровчої діяльності. Ключовими вимогами сучасного ринку праці до якісних параметрів трудових ресурсів є високий рівень фізичної, психолого-емоційної та інтелектуальної активності, який досягається, в тому числі, рекреаційно-туристичними засобами. Адже ресурсний потенціал, інструментарій та матеріально-технічна база лікувально-оздоровчого туризму дозволяє реалізовувати задачу збереження здоров'я в комфортних і невимушених умовах природної курортної місцевості.

На концепції політики здоров'язбереження акцентує увагу М. В. Співак, який наголошує, що метою державної політики здоров'язбереження є створення умов для збереження і зміцнення здоров'я людини як найвищої соціальної цінності, а також підвищення рівня фізичного, духовного здоров'я, психологічного та соціального благополуччя дітей і молоді шляхом пріоритетності здорового способу життя як основного чинника відновлення здоров'я, його збереження та зміцнення [4].

Ресурсний потенціал, інструментарій та матеріально-технічна база лікувально-оздоровчого туризму дозволяє реалізовувати задачу збереження здоров'я в комфортних і невимушених умовах природної курортної місцевості. Враховуючи зростання рівня захворюваності населення, погіршення його стану здоров'я та поширення соціально небезпечних та хронічних захворювань, цей напрям туризму набуває все більшої популярності [8]. Враховуючи, що Україна володіє дуже потужним та різноманітним потенціалом лікувально-оздоровчих ресурсів у Європі, його оцінка як загалом по країні, так і в розрізі рекреаційно-туристських регіонів постає нагальним питанням.

Статистика міжнародного туризму свідчить, що лікувально-оздоровча мета туристичної діяльності становить майже третину світових туристопотоків, тому дослідження перспективних територій для розвитку цього виду туризму є надзвичайно актуальним напрямком.

Глибокий аналіз термінологічного апарату з проблематики лікувально-оздоровчого туризму дозволив констатувати, що цьому присвячено досить багато досліджень, зокрема: П. Каррера і Д. Бріджс [6], Н. Лант і П. Каррера [9], К. Холл [7], М. Періс-Ортіз і Х. Альварес-Гарсія [9] та ін., але це питання до теперішнього часу залишається дискусійним.

В своїх дослідженнях вважаємо доцільним розмежувати поняття організованих туристичних подорожей з метою споживання лікувально - оздоровчих ресурсів від самодіяльних подорожей задля зменшення витрат на лікування в країнах з дешевшим медичним обслуговуванням та інших цільових подорожей, що лише опосередковано стосуються оздоровчої діяльності.

Географія санаторно-курортних закладів України значною мірою відповідає територіально-компонентній структурі рекреаційних ресурсів і рекреаційних потреб. В. П. Рутинський загострює увагу на двох групах областей: лідерах і аутсайдерах. Тож, на думку автора, лідерами є: АР Крим (16,7% санаторно-курортних закладів України), Донецька (14,6%), Одеська (11,6%), Дніпропетровська (7,1%), Миколаївська (5,0%), Запорізька (5,3%) області; до аутсайдерів були віднесені: Кіровоградська, Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області та Севастополь (менше 1 %) [3].

Середнє Придніпров'я географічно є центральним регіоном України, який вже має свою, частково сформовану, туристсько-рекреаційну спеціалізацію, але лікувально-оздоровчий туризм не відноситься до стратегічних напрямів його регіональної економіки, хоча курорти Кіровоградської та Черкаської області поступово розвиваються і мають певні ресурсні передумови для розвитку зазначеного напряму туризму.

Кліматичні ресурси регіону сприятливі для створення тут оздоровниць для людей із хворобами органів дихання, травлення, нервової системи, з обмінними порушеннями та серцево-судинними хворобами, організм яких пристосований до чітко вираженої сезонної ритміки, а також для літнього оздоровлення дітей, які дуже вразливі до простудних захворювань. Найбільш сприятливим для відпочинку є теплий період, з травня по жовтень. В регіоні дуже слабо проявляється циклонічна діяльність у холодну пору року і практично повністю відсутня у теплий період. Значна тривалість сонячного сяйва у квітні - червні та висока прозорість атмосфери є причинами поширення захворюваності на рак шкіри [1; 5].

Природні ресурси підземних вод цього регіону є одним із основних джерел господарсько-питного водопостачання населених пунктів, а окремі родовища ще й володіють лікувальними властивостями. Природні мінеральні води є одним з найважливіших факторів рекреації, особливо лікувальної.

Багаті на радон, залізо, сірковуглець води використовується для лікування захворювань опорно-рухового апарату, периферійної нервової системи. Мінеральні води «Мошногірська», «Славутич» (с. Мошни) та води, що залягають біля смт. Драбів та с. Безбородьки Драбівського району, за дією подібні до «Миргородської», тобто застосовуються для лікування органів травлення. Води даного типу, з мінералізацією до 7,0 г/дм³ можуть застосовуватися для внутрішнього споживання, а для зовнішнього з мінералізацією від 14 до 27 г/дм³ [1; 2].

Незважаючи на різноманітність ресурсів для розвитку лікувально- оздоровчого туризму в регіоні повноцінно функціонує лише 5 санаторно- курортних закладів: Знам'янська обласна бальнеологічна лікарня, загально терапевтичний санаторій «Мошногір'я», санаторій «Україна», Черкаський санаторій з дитячим оздоровим центром «Світанок» та курортний готель «Reikartz Аквадар», які максимально активно використовують наявні можливості організації клімато- та бальнеолікування із залученням привезених з інших регіонів грязелікувальних, а також нетрадиційних і преформованих природно- лікувальних ресурсів.

Висновки

ресурсний лікувальний оздоровчий туризм

Регіон Середнього Придніпров'я має всі ресурсні передумови для більш динамічного розвитку лікувально-оздоровчого туризму та має низку переваг у порівнянні з іншими регіонами в контексті його географічного розташування та різноманітності наявних ресурсів. Недостатня розвиненість ринку лікувально-оздоровчого туризму в центральному регіоні, до якого відноситься й Середнє Придніпров'я, та подекуди в інших регіонах Україні, зумовлена дещо неефективним використанням ресурсного потенціалу, неналежною підтримкою гідного рівня матеріально-технічної бази, відсутністю розгалуженої системи рекламування вітчизняних рекреаційних послуг на внутрішньому та світовому туристичних ринках, а також існуванням певних суперечностей у нормативно-правових актах із туризму та курортів.

Список використаних джерел

[1] Лобода М. В. Курортні ресурси України. Київ: ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», «Тамед», 1999. 344 с.

[2] Мінеральні ресурси України. URL: http://minerals-ua.info/

[3] Рутинський В. П. Лікувально-оздоровчий туризм: актуальні цілі та сучасні підходи до організації. Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. 2012. Вип. 29. Ч. 1. C. 179-189.

[4] Співак М. В. Державна політика здоров'язбереження: світовий досвід і Україна: монографія. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Видавництво «Логос», 2016. 536 с.

[5] Топольний Ф., Гелевера О. Клімат як унікальний рекреаційний ресурс нашого краю. Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації' в регіонах України: Матеріали ІУ міжнародної науково-практичної конференції 5-6 квітня 2018 р. м. Кропивницький. Кропивницький: ЛА НАУ, 2018. С. 297-303.

[6] Carrera P, Bridges JFP. Globalization and healthcare: understanding health and medical tourism. Expert Rev Pharmacoecon Outcomes Res 2006;6(4):447-54.

[7] Hall, C. M. (2011), «Health and medical tourism: a kill or cure for global public health?».

Tourism Review, Vol. 66 No. 1/2, pp. 4-15. URL:

https://doi.org/!0.1108/16605371111127198

[8] Kholyavka, V. Z., Leshko, H. S., Mochulska, O. M. & Kukhtiyi, A. O. (2019). Сучасні аспекти, фактори впливу і перспективи розвитку медичного та лікувально-оздоровчого туризму в Україні. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, (1), 25-33. URL: https://doi.org/10.11603/1681 -2786.2019.1.10280

[9] Lunt N., Carrera P. Medical tourism: assessing the evidence on treatment abroad. Maturitas 2010; 66:27-32.

[10] Peris-Ortiz M., Alvarez-Garcia J. Health and Wellness Tourism. Publisher: Springer International Publishing Switzerland, 2015. Р.183.

Размещено на Allbest.ru