Методичні аспекти відбору та ранньої ігрової орієнтації юних футболістів з врахуванням їх індивідуальних особливостей

Ефективність процесу підготовки юних футболістів повинна оцінюватися на основі обліку факторів, що характеризують рухову і психічну функції дітей, що обумовлюють успіх в обраній спортивній діяльності. Спортсмен повинен оволодіти усіма якостями, що необхідні для успішного їх прояву в конкретній руховій діяльності. В цьому разі можна розрахувати на їх подальший розвиток в процесі становлення спортивної майстерності. Особливі показники, що характеризують морфо-функціональні і спеціальні особливості індивіда, можуть мати важливе значення при розробці методів прогнозу його спортивної придатності (М.С. Бриль, А.А. Гужаловський, А.А. Федоров).

У ранньому віці закладаються основи техніки, той фундамент, на якому будується вся майбутня робота з виховання класного гравця. На початковій стадії становлення молодого футболіста, вивчаючи його морфологічні і фізіологічні особливості, координацію рухів, властивості психіки і мислення, тренер повинен визначити, за рахунок яких технічних прийомів і розвитку фізичних якостей можна виростити з конкретного гравця яскраву особистість, зірку. Обговорюючи дані питання, цілий ряд фахівців, працюючи з футболістами, велику частина тренувального часу присвячує виправленню недоліків, в той же час А.А. Сучілін, С.Ю. Морозов, С.Ю. Тюленьков рекомендують велику частина часу вдосконалювати, доводити до віртуозності свої коронні технічні прийоми і будувати атлетичну підготовку з таким розрахунком, щоб вона могла допомогти відкрити і використати у грі головні якості у вибраному амплуа.

Вибираючи футболісту майбутнє амплуа, тренер повинен оцінювати особливості юного спортсмену більш точно, враховуючи різні вимоги до окремих амплуа. При цьому можна уникнути багаточисельні помилки в оцінці спортивної майстерності, що витікають з цих відмінностей. Іншими словами, треба проводити відбір не до даного виду спорту загально, а до даного амплуа (В.П. Губа, В.Г. Нікітушкін, І.М. Короткова).

Проведені дослідження морфологічних показників юних футболістів дозволили виявити функції гравців в залежності від соматичної оцінки і запропонувати їм після двох років занять конкретне амплуа.

Перший рік навчально-тренувального процесу навчання здійснюється у відповідності з конкретними завданнями багаторічної підготовки і розподілу часу на основні розділи:

- зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичного розвитку і різносторонній фізичній підготовленості.

- розвиток швидкості, спритності, швидкісно-силових якостей, гнучкості.

- навчання основам техніко-тактичних дій.

- привчання до ігрових умов.

- виконання нормативних вимог з видів підготовки.

- формування стійкого інтересу до занять футболом.

Відмінності між контрольною і експериментальною групою пов'язані з штучною ранньою орієнтацією в процесі експерименту, адже в експериментальній групі більше високорослих, а в контрольній групі більше низькорослих (крайні захисники, півзахисники і нападники) (табл. 4). Це, на наш погляд, пояснюється генетичними факторами, а також особливістю вибору фахівців. Відомо, що основною спадковості є генетична інформація, яка передається від батьків до дітей (В.М. Волков, Р.Н. Дорохов) (Губа, 2012). Вона у значній мірі визначає зростання і формування організму, основні пристосувальні реакції на зовнішні впливи, темпи поступального розвитку на різних етапах онтогенеза. Спадковий фактор у значній мірі визначає фізичний розвиток, формування рухових якостей, величину приросту функціональних можливостей в процесі спортивного тренування.

Таблиця 4

Морфологічні показники повздовжніх і окружних розмірів тіла у юних футболістів різних амплуа

Розвиток і виховання фізичних якостей у дітей різного амплуа формуються і вдосконалюються гетерохронно. Це вказує на існування залежності між віком і ефективністю системи навчання, що змінюється по мірі чергування в онтогенезі деяких періодів, що відрізняються більш високою здатністю до навчання (табл. 5).

У результаті отриманих даних функціональної та технічної підготовленості виявлено, що у показниках бігу з елементами стартового ривку (біг 30 м) перевагу мають центральні захисники та нападники. Вони відрізняються такими габаритними розмірами, які дозволяють їм виконувати так звану вибухову силу, в її особливому варіанті - стартова сила. Якщо вибухова сила характеризує здатність максимальних значень сили в мінімальний час, то стартова сила відображає характер вибухового зусилля в початковій його фазі. Спритність відноситься до найменш тренованих рухових якостей, тому при відборі юних футболістів важливо це мати на увазі.

У тестах, що визначають стрибучість, відмінності між представниками різних амплуа більше суттєва і основна переваги за воротарями. Це дає підстави стверджувати, що тести, спрямовані на прояв максимальної сили, краще виконують діти більшого соматичного типу, що повністю об'єктивно.

Здібність тривалого використання швидкісно-силових якостей, здійснювати роботу високої аеробної та анаеробної потужності мають центральні нападники.

Таблиця 5

Показники приросту рухової та спеціальної підготовленості юних футболістів

Різноманітна діяльність нападника вимагає від нього розвитку такої якості, як спеціальна витривалість, але вони показали більше низькі результати в стрибках в довжину з місця, що характерно їх морфотипу.

Отже, центральні нападники відрізняються високим рівнем розвитку швидкості та спеціальної витривалості, воротарі характеризуються швидкісно-силовими якостями, у центральних нападників фізичні якості розвиваються відносно рівно, з переважанням у розвитку швидкості.

У зв'язку з розглядом нами різних сторін морфо-функціональних розвитку і підготовленості юних футболістів у віковий період від 8 до 11 років (4 роки) було вибрано вік 10 років (тобто після двох років занять у ДЮСШ) для проведення порівняльних кореляційний розрахунків.

Було встановлено, що найбільш залежні від морфо-функціональних показників у дітей 10 років, що займаються футболом на тести, що відображають рівень загальної і спеціальної підготовленості є довжина тіла, маса тіла і ЖЄЛ.

Аналіз кореляційної матриці показників спеціальної підготовленості юних спортсменів виявив, що результати в різних рухових завданнях слабо корелюють між собою.

Статистично достовірні зв'язки відзначені між результатами у бігу на 30 м і веденні м'яча на 30 м., стрибками у довжину з місця і потрійним з місця (r = 0,437). Виключення складає зв'язок кількості згинань-розгинань рук в упорі лежачи з результатом у стрибках у довжину з місця (r = 0,440) і часом обведення стійок. Час обведення стійок корелює з результатом у жонглюванні м'ячем двома ногами (r = 0,574). Результати у такій спеціальній вправі, як вкидання м'ячу на дальність не корелює ні з одним з досліджуваних показників. Але між результатами ударів на дальність і стрибками в довжину з місця і потрійним стрибком існує статистично достовірний взаємозв'язок. Кваліметричні оцінки технічної підготовленості і ігрового мислення тісно корелює з результатами в таких вправах, як час обведення стійок (r = 0,563 та r = - 0,649) і жонглювання двома ногами (r = 0,537; r = 0,584). При цьому з таблиці 6 видно, що більш високі футболісти, як правило, менш технічні (r = - 0,464) і мають гірше ігрове мислення (r = - 0,434). Слабо корелюють дані антропометричних вимірювань з результатами в контрольних вправах (табл. 7) (r = 0,152 - біг 30м.; r = 0,119 - потрійний стрибок, 0,009 - удар на дальність і т.д.) Лише в окремих випадках мають місце статистично достовірні зв'язки на рівні r = 0,32 - 0,45.

Таблиця 6

Кореляційна матриця показників спеціальної та загальної фізичної підготовленості юних футболістів

Таблиця 7

Кореляційна матриця кваліметричних і морфо-функціональних показників юних показників

Відсутні статистично значимі зв'язки (за окремими виключеннями) між показниками загальної та спеціальної фізичної підготовленості, особливо це відноситься до функціональних показників.

Порівняння наших даних з представленими у роботах В.В. Варюшина і В.Д. Кудрявцева показують, що у юних футболістів до 10 років, після 1-2-х років занять спостерігається вирівнювання таких показників, як час бігу на 30 м і час ведення м'яча на 30 м. Якщо на початку спостерігалося відставання у другому тесті на 1 с, то через рік занять подібної різниці вже не спостерігалося. У дітей, що пройшли попередній відбір, в цьому віці здібності до виконання тих або інших рухових завдань не однакові. Тільки з ростом підготовленості збільшується ступінь взаємозв'язку між окремими контрольними вправами.

На сьогоднішній день спортивний відбір юних футболістів проводиться у чотири етапі прогнозу:

1. Спортивна придатність.

2. Спортивна орієнтація.

3. Комплектування команди.

4. Спортивна селекція.

Початковий відбір у цілому є досить тривалим процесом, адже розвиток здібностей дітей може значно змінюватися під впливом тренувань навіть в період першого року занять. Тому, на наш погляд, з метою більш ефективного початкового відбору, його слід проводити протягом всього першого року тренувань, а іноді й до 2-х років, тільки ділити його на 3 види: попередній (первинний), поточний і підсумковий.

За результатами педагогічних спостережень і контрольних випробувань відбираються найбільш здібні і працьовиті діти.

Далі будується наступний графік класифікацій. У процесі контролю кожного разу утворюються чотири групи дітей:

1 - діти, обдарованість яких була визначено правильно.

2 - діти, обдарованість яких не вдалося розпізнати і вони помилково були віднесені до безперспективних.

3 - діти, правильно віднесені до нездібних у цьому виді спорту.

4 - діти, яких помилково оцінили, як обдарованих.

Як на першому, так і на другому етапах відбору неможливо уникнути відсіву дітей, їх відрахування із школи вони переносять болісно, тому тренерам необхідно проявляти педагогічний такт.

Тренер зобов'язаний допомогти дитині вибрати той вид спортивної спеціалізації, який відповідає його здібностям та індивідуальним даним. Разом з батьками треба порадити дитині переключитися на інший вид рухової діяльності. Методика відбору для занять футболом передбачає застосування тестів для отримання об'єктивної характеристики морфологічних показників, функціональної, рухової та психічної діяльності дитини.

Методика комплектування однорідних груп полягає в тому, що за результатами тестування в одну групу відбираються і об'єднуються діти, у яких фізичні можливості значно нижчі, ніж їх техніко-тактичні показники. У другу групу виділяються ті, у яких фізичні дані значно перевищують техніко-тактичні дії.

На заняттях з дітьми, що відставали у фізичному розвитку, відводяться 60% часу на ЗФП і СФП, а 40% - ТТД.

На заняттях з тими, хто відстає за техніко-тактичною підготовленістю виправдано відводять 60-70% для роботи над технікою і тактикою. Слід мати на увазі, що найкраща методика відбору не може гарантувати досягнення юними футболістами високих спортивних результатів. Темпи прогресування залежать не тільки від того, наскільки вдало відібраний футболіст, але і наскільки методично правильно організований його тренувальний процес.

Варто відзначити той факт, що діти, котрі брали участь у дослідженні в загальноосвітніх школах помітно перевершили своїх однолітків у результатах як фізичних тестів, так і рівня морфо-функціонального розвитку, що свідчить про важливий не тільки педагогічний, а й соціальний фактори підвищення якості навчально-виховного процесу у сприятливий момент часу.

Висновки.Встановлено, що рівень морфо-функціональної та рухової

підготовленості юних футболістів протягом педагогічного експерименту, за приростом аналізованих показників мають наступні особливості:

- з морфологічних параметрів найменший приріст спостерігався в обхваті гомілки - від 0,6% до 4,4% і довжині гомілки - від 1,9% до 5,7%, а найбільший - у довжині стегна - до 7,8%, масі тіла - до 10,2%;

- приріст рухових показників найменший - у бігу на 30 м - до 8,3%, і 60 м - до 6,3%, максимум був у стрибках у довжину з місця і у віджиманнях - 19,4 і 30,8% відповідно.

Виявлені результати, що показані юними футболістами, у спеціальних тестах (n=9) при обліку їх ігрового амплуа, що піддавалися значному вихованю та навчанню:

- у воротарів - ведення м'яча на 30 м - 18,4%, і жонглювання - 17,4%;

- у центральних захисників показник жонглювання - 27,4%, а також ведення м'яча з обведенням стійок - 18,5%;

- у центральних нападників - жонглювання 30,4%;

- у крайніх захисників, півзахисників і нападників - жонглювання - 37,7% при вкиданні м'яча - 23,1%.

Дослідження показало, що існують різні за достовірністю зв'язки між показниками морфо-функціональної та спеціальної підготовленості. При оцінці в цілому даних рівнів встановлено, що більш високі футболісти - менш технічні (r = - 0,464) і мають гірше ігрове мислення (r = - 0,434), а також на експертну оцінку фахівців загальної фізичної підготовленості у юних футболістів не впливає довжина і маса тіла (r = 0,273 і r = 0,031 відповідно).

Виконане дослідження показало, що проведення ранньої спортивної орієнтації у футболі сприяє складанню адекватної навчальної програми для ДЮСШ. На основі попереднього розподілу на амплуа:

- воротарі - 23%,

- центральні захисники - 27%,

- крайні захисники, півзахисники і нападники - 35%,

- центральні нападники - 15%,

що відповідно сприяє індивідуалізації процесу навчання.

Встановлені за час проведення дослідження фактори, що впливають на досягнення результатів юних футболістів, знаходяться в наступному процентному співвідношенні: 29% - технічна підготовленість, 15% - фізична обдарованість, 12% - функціональні можливості, 9% - фізичні можливості, 35% - інші, не вивчені (біомеханічні, медичні, психологічні та ін.), дозволили розробити і експериментально обґрунтувати методику раннього відбору, ефективність якої може сприяти процесу індивідуалізації вже на початковому етапі навчання.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1. Байрачный О. Характеристика функциональной подготовленности футболистов на этапе специализированной базовой подготовки. Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Сер. : Науково-Педагогічні проблеми фіз. культури (фізична культура і спорт). 2014. Вип. 6 (49). С. 10-17.

2. Губа В.П. Организация учебно-тренировочного процеса футболистов различного возраста и подготовлености : учеб. пособие. М., 2012. 176 с.

3. Ніколаєнко В. В. Система багаторічної підготовки футболістів до досягнення вищої спортивної майстерності [текст] : автореф. дис... докт. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.01. Національний ун-т фізичного виховання і спорту. К., 2015. 41 с.

4. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: Учеб. для студ. вузов физ. воспитания и спорта. М.: Олимп. лит., 2015. Кн.1. 680 с.: ил.

5. Селуянов В.Н. Физическая подготовка футболистов. ТВТ Дивизион. 2004. 192 с.

6. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. К.: Олімпійська література, 2001. 430 с.

7. Сіренко П.О. Інноваційні технології в фізичній підготовці кваліфікованих футболістів [Текст] : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання та спорту : 24.00.01. Львів. держ. ун-т фіз. культури. Львів, 2015. 18 с.

8. Соломонко В.В. Теоретико-методичні аспекти підготовки футболістів: методичний посібник. К.: Олімпійська література, 2013. 92 с.

9. Чижик В. В. Функціональна та рухова підготовка юного футболіста. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. 340 с.

REFERENCES

1. Bairachnui O. (2014). Kharakterystyka funktsyonalnoi podhotovlennosty futbolystov na эtape spetsyalyzyrovannoibazovoi podhotovky. Naukovyi chasopys Natsionalnoho

2. pedahohichnoho universytetu im. M. P. Drahomanova. Ser. : Naukovo-Pedahohichni problemy fiz. kultury (fizychna kultura i sport). Vyp. 6 (49). Р. 10-17. [in Russian].

3. Chyzhyk V. V. (2012). Funktsionalna ta rukhova pidhotovka yunoho futbolista. Lutsk : PVD «Tverdynia». 340 p. [in Ukrainian].

4. Huba V.P. (2012). Orhanyzatsyia uchebno-trenyrovochnoho protsesa futbolystov razlychnoho vozrasta y podhotovlenosty : ucheb. Posobye. M., 2012. 176 p. [in Russian].

5. Nikolaienko V. V. (2015). Systema bahatorichnoi pidhotovky futbolistiv do dosiahnennia vyshchoi sportyvnoi maisternosti [tekst] : avtoref. dys... dokt. nauk z fiz. vykh. i sportu: 24.00.01. Natsionalnyi un-t fizychnoho vykhovannia i sportu. K. 41 р. [in Ukrainian].

6. Platonov V.N. (2015). Systema podhotovky sportsmenov v olympyiskom sporte. Obshchaia teoryia y ee praktycheskye prylozhenyia: Ucheb. dlia stud. vuzov fyz. vospytanyia y sporta. M.: Olymp. lyt., 2015. Kn.1. 680 р.: yl. [in Russian].

7. Seluianov V.N. (2004). Fyzycheskaia podhotovka futbolystov. TVT Dyvyzyon. 192 p. [in Russian].

8. Serhiienko L.P. (2001). Testuvannia rukhovykh zdibnostei shkoliariv. K.: Olimpiiska literatura. 430 p. [in Ukrainian].

9. Sirenko P.O. (2015). Innovatsiini tekhnolohii v fizychnii pidhotovtsi kvalifikovanykh futbolistiv [Tekst] : avtoref. dys. ... kand. nauk z fiz. vykhovannia ta sportu : 24.00. Lviv. derzh. un-t fiz. kultury. Lviv. 18 p. [in Ukrainian].

10. Solomonko V.V. (2013). Teoretyko-metodychni aspekty pidhotovky futbolistiv: metodychnyi posibnyk. K.:Olimpiiska literatura. 92 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru