Як вже було сказано вище, Україна має значні природні, кліматичні та рекреаційні ресурси для розвитку сільського туризму, оцінку яких у нашій державі лише почали здійснювати.

Майже 15% території держави -- це зони відпочинку, гірські й приморські ландшафти, придніпровські зелені зони де знаходяться чисті ріки, повітря, гори, де збережені національні традиції, фольклор, музеї, церкви й інші прекрасні архітектурні пам'ятники. Більше 500 населених пунктів мають унікальну історико-культурну спадщину. Охороняється державою близько 30 національних і регіональних парків і садиб відомих діячів української культури. Видатними є лікувальні ресурси -- більше 400 джерел мінеральних вод і більше 100 родовищ цілющих вод, які є унікальні не тільки для України, але й для Європи. Проведені науковцями дослідження виявили, що кожний регіон України характеризується своїм напрямком розвитку сільського туризму. В той же час, в Україні «приймаюча» сторона сільського туризму зосереджена в традиційних для даного виду туризму регіонах: Карпати, Крим та Приазов'я, де й сконцентровані приблизно 90% сільських туристичних садиб [27].

Повністю проаналізувавши аналіз розвитку сільського туризму на території України, можна з впевненістю виділити основні напрямки діяльності, що сприятимуть підвищенню попиту на ринку туристичних послуг та покращенню якості туристичного продукту в сільському зеленому туризмі:

1. Розробка та активне впровадження проектів на регіональному рівні, які будуть спрямовані на підвищення благоустрою сіл, реформування транспортної інфраструктури, відновлення роботи місцевих закладів культури, за рахунок додаткових надходжень до бюджетів місцевих органів влади;

2. Проведення політики регулювання розвитку сільського зеленого туризму на державному та регіональному рівнях;

3. Проведення форумів, конференцій та тематичних виставок з метою популяризації відпочинку в сільській місцевості;

4. Розробка законодавчо-нормативних актів, щодо стандартизації послуг у сфері сільського туризму, що відповідатимуть чинним стандартам європейського зразка;

5. Організація ефективного навчання майбутніх фахівців для ринку послуг сільського туризму та врегулювання чисельності їх набору у вищі навчальні заклади на основі державного замовлення за цільовими направленнями регіонів;

6. Створення системи державної статистики для проведення постійного моніторингу регіональних та державних програм розвитку сільського туризму на території України.

Висновки та пропозиції

На основі аналізу наукових джерел у даній курсовій роботі було розкрито сутність поняття «сільський туризм», визначені теоретичні засади його організації, а також було узагальнено знання про туристичні ресурси України та проведена оцінка потенціалу для подальшого розвитку сільського туризму та шляхи організації цього виду туризму на державному рівні.

В умовах сьогодення Україна має надзвичайно потужний потенціал щодо розвитку сільського туризму на своїй території, проте разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць та зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, з боку держави більше уваги слід приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься і сільський туризм, який давно практикується в Україні, але ще не встиг зарекомендувати себе як основний вид відпочинку в нашій країні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, засоби розміщення та більш менш розвинену інфраструктуру, завжди було багато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для відпочинку в Україні є гірські села.

Головною рушійною силою активного розвитку сільського туризму в останній час є швидко зростаючий попит на відпочинок на природі, подалі від великих міст, що визначається збільшенням невідповідності середовища проживання сучасної людини її фізіологічним і психологічним потребам. Зростання попиту на відпочинок в селі зростає за рахунок зменшення тривалості робочого часу, збільшення кількості оплачуваних відпусток, зростання рівня освіти, а також внаслідок розвитку транспортної мережі -- залізничної, автодорожньої, повітряної та мережі морського транспорту.

Нині на розвиток сільського туризму впливає низка важливих факторів, таких як політична стабільність в країні, суспільний лад, структура і рівень добробуту населення, а також рівень цін на ринку та співвідношення валют. Однак, всі негативні фактори впливу можна подолати за рахунок проведення виваженої політики державного регулювання розвитку сільського туризму, зокрема і на регіональному рівні.

З усіх регіонів України найбільшою популярністю серед туристів, які полюбляють відпочинок в селі, користується Західний регіон. Мальовничі ландшафти Карпат роблять Закарпатську область основним центром розвитку сільського туризму на території України.

Сільський туризм чинить позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв і традицій, промислів, пам'яток історико-культурної спадщини, а також сприяє розширенню можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства ширшому колу споживачів.

Туристична галузь в Україні на сьогоднішній день займає лише п'яту частину поповнення державного бюджету і її питома вага має значно збільшитися зважаючи на такі об'єктивні передумови, як вигідне геополітичне розташування та чисельні культурно-історичні пам'ятки не тільки національного, а і світового рівня.

Для якісного вирішення проблем, які значно гальмують розвиток сільського туризму на території України, варто дотримуватись певного переліку рекомендацій:

- необхідно провести політику регулювання розвитку сільського туризму на державному та регіональному рівнях;

- вдосконалити законодавчо-нормативну базу щодо стандартизації послуг у сфері сільського туризму, та процесу ведення даного виду господарської діяльності;

- на національному рівні слід проводити просування самої ідеї подорожей Україною, тобто популяризації внутрішнього туризму, і, як наслідок, сільського;

- варто звернути увагу на необхідність втручання з боку держави щодо покращення стану інфраструктури сільської місцевості та транспортного сполучення, а також рівня якості надаваних послуг.

Отже, проаналізувавши дослідження, викладене вище, можна зробити висновок, що сільський туризм в Україні останнім часом розвивається активніше, але він ще не досяг піку свого розквіту. З початком максимального використання всієї наявної на території нашої держави природно-ресурсного потенціалу сільський туризм стане провідним напрямом туристичної галузі України.

Наша країна надзвичайно багата різноманітними пам'ятками природи, архітектури та побуту українського народу, а сільський туризм -- це прекрасна можливість повернутися до природи, до землі, до свого коріння, краще пізнати історію, а також просто відпочити від насиченості повсякденного життя та шуму великого міста.

Список використаної літератури

1. Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації.

2. Пазенюк В.С. Альтернативний туризм: концепція і практика //Готельний і ресторанний бізнес. - 2005. - №4. - с. 10.

3. Кравченко Н. Роль сільського туризму у розвитку проблемних регіонів Полісся // Ніжин, 2007. - с. 250.

4. Паламарюк М.Ю. Історичні етапи розвитку сільського зеленого туризму в Україні // Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича. - 2017.

5. Смаль В.І., Смаль В.В. Світовий досвід розвитку екологічного туризму // Український географічний журнал. - 2015. - №4. - с. 58-64.

6. Новицька С.Є. Екологічний туризм як пріоритетний напрямок сталого розвитку туристичної сфери // Наукові записки. - 2015. - №2.

7. Закон України «Про особисте селянське господарство» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 29, ст. 232.

8. Закон України «Про туризм» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 31, ст. 241.

9. Гловацька В.В. Особливості розвитку сільського зеленого туризму як підприємницької діяльності // Інноваційна економіка. - 2016. - №16. - с. 4548.

10. Кудла Н.Є. Сільський туризм: основи підприємництва та гостинності: навчальний посібник / Н.Є. Кудла - К.: «Центр учбової літератури», 2015. - 152 с.

11. Шмагельська М.О. Культура народів Причорномор`я. - 2018. №176. - с. 95-97.

12. Гальків Л.І., Килин О.В. Чинники та соціально-економічні ефекти розвитку сільського зеленого туризму в Україні // Національний університет «Львівська політехніка». - 2015.

13. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики.

14. Офіційний звіт Всесвітньої туристичної організації за 2018 рік.

15. Арбузова Ю.В. Перспективні напрями розвитку сільського зеленого туризму в Україні / Ю.В. Арбузова, В.Д. Яковенко // Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. - 2015. - №3. - с. 120-128.

16. Офіційний сайт Асоціації індустрії гостинності України.

17. Данилко В.К. Статистика сільського зеленого туризму: Розвиток і становлення // Житомирський державний технічний університет. - 2014.

18. Рутинський М.Й., Зінько Ю.В. Сільський туризм: Навчальний посібник. К.: Знання, 2006. 271 с.

19. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: моногр. / Т.І. Ткаченко, 2-е видання виправлене та доповнене. - К.: КНТЕУ, 2009. - 462 с.

20. Дарчук В.Г. Формування стратегічних основ розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні / В.Г. Дарчук. - Донецьк. - 2014. - 21 с.

21. Гальцова І. Зелений туризм: недоліки існуючого законодавства

22. Розпорядження Кабінету міністрів України «Про схвалення

Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року» від 16.03.2017 року №168-р.

23. Офіційний сайт Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

24. Передерій Н.О. Напрями розвитку сільського зеленого туризму в Україні // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Серія «Економічні науки». - 2014. - Вип. 1 (8). - т. 1. - с. 265-270

Размещено на Allbest.ru