Проведення самостійних занять зі студентами спеціального медичного відділення з захворюваннями серцево-судинної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проведення самостійних занять зі студентами спеціального медичного відділення з захворюваннями серцево-судинної системи

Брюханова Тетяна Сергіївна, викладач кафедри фізичного виховання і спорту, Донбаська державна машинобудівна академія

Анотація

Серед хвороб ХХІ століття перше місце займають розлади та захворювання серцево-судинної системи. Більшість з них з'являються внаслідок недостатньої рухової активності. Попередити захворювання серцево-судинної системи засобами фізичної культури - реальний шлях до оздоровлення підростаючого покоління. Високі адаптаційні можливості серцево-судинної системи, що реалізуються при фізичних навантаженнях, слід розглядати як еволюційно надбані форми пристосувальних реакцій. Однією з найбільш актуальних проблем на даний момент у вищих учбових закладах являється проблема фізичного виховання студентів, які за станом здоров'я відносяться до спеціальної медичної групи (СМГ). Такі студенти мають всілякі відхилення у стані здоров'я. Результати проведених досліджень свідчать про те, що серед захворювань сучасної молоді найбільше студентів мають патології серцево-судинної системи (С.С.С.).

Часто внаслідок недостатньої рухової активності молоді люди переносять захворювання, які з часом набувають хронічних форм. Для того щоб запобігти ускладненю здоров'ю студенти повинні усвідомити користь самостійних занять і навчитися самостійно займатися корегуючими фізичними вправами. Серцево-судинні захворювання лікують комплексно з включенням медикаментозного лікування, дієтотерапії, психотерапії, відповідного рухового режиму, фізичної реабілітації. Рання рухова активізація хворих впливає, як на фізичний, так і психологічний стан хворих, скорочує період госпіталізації і зменшує ризик небезпечних ускладнень. У статті розглянуті особливості виконання студентами самостійних занять спеціально коригуючими фізичними вправами при захворюваннях серцево-судинної системи. Надана увага лікувальній фізкультурі, яка є одним із основних методів усунення порушень функцій серцево-судинної і дихальної систем, нервово-м'язового апарату. Також надані рекомендації щодо дієтотерапії при серцево-судинних захворюваннях.

Ключові слова: студент, самостійні заняття, коригуючі фізичні вправи, лікувальна фізична культура, здоровий спосіб життя, рухова активність, ранкова гігієнічна гімнастика, активний відпочинок, серцево-судинна система, гіпертонічна хвороба, лікувальна фізкультура, дієтотерапія, правильне харчування.

Abstract

Conducting independent classes with students of a special medical department with diseases of the cardiovascular system

Bryukhanova Tatiana Serhiyivna Teacher of the Department of Physical Education and Sports, Donbas State Machine Building Academy

Among the diseases of the 21st century, the first place is occupied by disorders and diseases of the cardiovascular system. Most of them appear due to insufficient motor activity. To prevent diseases of the cardiovascular system by means of physical culture is a real path to the rehabilitation of the younger generation. High adaptive capabilities of the cardiovascular system, which are realized during physical activity, should be considered as evolutionarily acquired forms of adaptive reactions. One of the most urgent problems at the moment in higher education institutions is the problem of physical education of students, which in health reasons belong to a special medical group (SMG).

Such students have all kinds of health abnormalities. The results of the studies indicate that among the diseases of modern youth, most students have pathologies of the cardiovascular system (SSS). Often, due to insufficient motor activity, young people tolerate diseases that over time take chronic forms. In order to prevent complicating health, students must understand the benefits of independent classes and learn how to engage in corrective exercise on their own. Cardiovascular diseases are treated comprehensively with the inclusion of drug treatment, diet therapy, psychotherapy, appropriate motor regime, physical rehabilitation. Early motor activation of patients affects both the physical and psychological state of patients, reduces the period of hospitalization and reduces the risk of dangerous complications.

The article deals with the peculiarities of students' performance independent classes with specially corrective physical exercises in diseases of the cardiovascular system. Attention is given to therapeutic exercise, which is one of the main methods of eliminating disorders of the function of the cardiovascular and respiratory systems, neuromuscular apparatus. Dietary therapy recommendations for cardiovascular diseases were also provided.

Keywords: student, independent classes, corrective physical exercises, therapeutic physical culture, healthy lifestyle, motor activity, morning hygienic gymnastics, active rest, cardiovascular system, hypertension, physical education, diet, proper nutrition.

Постановка проблеми

Результати різноманітних досліджень дають підстави стверджувати, що традиційна система освіти орієнтована на здобуття знань та інформації, а не на формування життєвих умінь і навичок. Звідси і рівень підготовки до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Молоді потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити правильний життєвий вибір, досягати мети, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і поліпшувати здоров'я та якість життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Глобальним проблемам сучасного стану здоровя молоді і всього людства присвячені праці Г.Л. Апанасенка, В.І. Вернадського, М. Мамардашвілі, В. Сірнова та інші.

Різні аспекти формування здорового способу життя та охорони здоров'я молоді розглядалися у працях Є.Г. Булича, Г.П. Голобородька, О.Д. Дубогай, Н.Н. Завидівської, О.О. Яременко та багатьох інших. Дослідження щодо окремих питань методики й організації фізичного виховання та фізичної культури студентів медичних груп проводили Є.Г. Булич, О.Д. Дубогай, І.В. Осіпова, В.В. Небесна, Є. Сівохоп та інші.

Мета статті. Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров'я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень з проблем зміцнення здоров'я, організації медичної допомоги, якісному медичному обслуговуванню, пропаганді здорового способу життя та вихованню культури поведінки населення.

Виклад основного матеріалу

В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються основи для розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я кожного члена суспільства. Для досягнення цієї мети потрібно забезпечити:

- комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров'я;

- використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного вдосконалення.

Виконання зазначених завдань допоможе істотно знизити рівень захворюваності молоді, підвищити рівень профілактичної роботи, стимулювати прагнення до здорового способу життя, зменшити вплив шкідливих звичок на здоров'я.

Розвиток сучасного суспільства характеризується зниженням рухової активності й омолодженням багатьох захворювань. Хвороба тягне за собою багато різних несприятливих змін в організмі. Це призводить не тільки до неузгодженої діяльності усіх систем організму, а й до порушення його взаємодії із зовнішнім середовищем. Знижується імунітет, погіршується функціональна діяльність життєво важливих органів і навіть у молодих людей формуються механізми регуляції, характерні для старіючого організму.

Через неправильну організацію праці, у тому числі і розумової, коли в режимі праці відсутні своєчасні її зміни або активний відпочинок, підвищується тонус судин, а потім і кров'яний тиск. Тенденція збільшення контингенту в спеціальних медичних групах свідчить про перспективу зростання кількості молодих спеціалістів зі зниженою працездатністю і ранньою інвалідизацією.

Хвороби серцево-судинної системи належать до найбільш поширених і частіше інших призводять до інвалідності і смерті. Кожен четвертий дорослий житель України має підвищений артеріальний тиск. В економічно розвинутих країнах смертність від серцево-судинних захворювань становить понад 50%, більшість з яких характеризується хронічним перебігом з поступовим прогресуючим погіршенням стану людини. Однією з причин збільшення кількості хвороб серцево-судинної системи є зниження рухової активності сучасної молоді.

Самостійні заняття - форма занять фізичним вихованням для ефективного засвоєння рухових завдань, вдосконалення своїх загальнофізичних можливостей, які проводять студенти самостійно у вільний від навчання час. Зміст і форми самостійних занять фізичними вправами визначаються їх метою і завданнями.

Під час самостійних занять вирішуються такі завдання:

- зміцнення здоров'я, сприяння гармонійному фізичному розвитку та загартуванню організму;

- ліквідація залишкових явищ після перенесеного захворювання та підвищення фізичної і розумової працездатності;

- підвищення компенсаторних можливостей організму молодої людини;

- формування й удосконалення основних рухових умінь та навичок;

- формування навичок і виховання звичок особистої і суспільної гігієни та здорового способу життя.

Існує три форми самостійних занять: ранкова гігієнічна гімнастика, вправи протягом навчального дня, самостійні заняття. Ураховуючи особливе значення ранкової гігієнічної гімнастики, її необхідно щоденно включати в розпорядок дня всім студентам.

1. Ранкова гігієнічна гімнастика

Ранкова гігієнічна гімнастика прискорює перехід організму від сну до активного стану, що супроводжується перебудовою діяльності усіх систем організму на новий режим роботи. Заняття фізичними вправами зміцнює руховий апарат, сприяє збільшенню сили, витривалості, вдосконаленню координації рухів, поліпшує чутливу функцію м'язів, що забезпечує засвоєння найскладніших рухів. Ранкова гімнастика дозволяє подолати гіподинамію, яка притаманна сучасним студентам, зміцнити здоров'я, підвищити фізичну і розумову працездатність.

Ранкову гімнастику рекомендують проводити на свіжому повітрі. При виконанні її в приміщенні потрібно добре провітрити кімнату і робити вправи при відчиненому вікні.

Комплекс вправ ранкової гімнастики включає вправи для всіх груп м'язів, вправи на гнучкість і рухливість, дихальні вправи. Можна включати вправи зі скакалкою, еспандером і резиновим джгутом, м'ячем. Не рекомендується виконувати вправи статичного характеру, зі значним обтяженням, на витривалість.

Під час виконання вправ радять поєднувати дихання з рухами. Вдих поєднуємо з розведенням рук у сторони або підніманням їх догори, з потягуванням і прогинанням хребта, з розпрямленням тулуба після нахилів, поворотів, присідань. Видих слід робити при опусканні рук донизу, під час нахилів і поворотів тулуба, при присіданнях, почерговому підніманні ніг уперед маховими рухами тощо.

Навантаження у комплексі вправ ранкової гімнастики має бути таким, щоб після закінчення виникло почуття легкості, бадьорості, гарного настрою.

Через кожні два-три тижні потрібно підвищувати навантаження за рахунок збільшення кількості повторень, інтенсивності виконання кожної вправи, а також включенням до комплексу додаткових вправ.

2. Вправи протягом навчального дня

Активний відпочинок - короткочасне виконання спеціально підібраних фізичних вправ для відновлення розумової чи фізичної працездатності та поліпшення функціонального стану втомленого організму.

Через підвищення розумового напруження у студентів спеціальних медичних груп активний відпочинок як під час аудиторних навчальних занять, так і під час самостійної роботи набуває особливого значення. Правильне чергування розумової та фізичної праці є визначальним фактором підвищення її ефективності. Розумова діяльність повинна включати паузи пасивного відпочинку і рухової активності. Пасивний відпочинок є засобом зняття нервового напруження, а фізичні вправи - ефективним засобом активізації діяльності всіх систем організму, що забезпечують розумову працездатність.

Великі розумові навантаження впродовж тривалого часу можуть призвести до нервово-емоційного напруження. Напруження визначається як непевністю в результатах екзаменів, так і збільшенням обсягу і тривалості розумової праці. За таких умов заняття фізичними вправами стає важливим засобом розрядки нервового напруження та збереження психічної рівноваги.

У режимі навчального дня доцільно кожні дві години проводити фізкультпаузи упродовж 5-7 хв, які являють собою комплекс із 7-8 фізичних вправ для тих м'язових груп, які більшою мірою мають статичне навантаження (м'язи рук, плечового поясу, спини і таза). Фізкультпаузи потрібно проводити як профілактичний засіб до того, як з'являться перші ознаки стомленості.

Скорочені фізкультурні паузи називають фізкультурними хвилинками. Такі фізкультпаузи містять 3-4 вправи, які використовують упродовж 1-2 хв кожні 45 хв навчання.

Під час екзаменаційних сесій організація занять з використанням фізичних вправ повинна мати переважно профілактичний і відновний характер. У процесі занять слід використовувати середньоінтенсивну циклічну фізичну працю, вправи на розслаблення. Ефективність фізичних вправ тим вища, чим більше м'язів залучено до активної діяльності.

3. Лікувальна фізична культура

Лікувальна фізкультура - комплекс засобів, форм і методів фізичної культури, які застосовують до хворої або ослабленої людини з лікувально- профілактичною метою для повноцінного відновлення здоров'я і працездатності. Лікувальна фізкультура сприяє відновленню фізіологічних функцій, які порушуються під час хвороби. Застосування дозованих фізичних вправ посилює діяльність серцево-судинної, дихальної, ендокринної та інших систем організму, підвищує загальний його тонус.

Дихальні вправи мають місцевий вплив на органи черевної порожнини за рахунок зміни положення діафрагми. Діафрагмальне дихання активізує черевний кровообіг, позитивно впливає на секреторну і моторну функції органів травлення, прискорює окисно-відновні процеси в них.

Вправи для рук зміцнюють нервову та серцево-судинну системи.

Вправи для тулуба нормалізують роботу нервової системи, поліпшують крово- та лімфообіг в усіх органах, особливо в органах травлення, активізують обмінні процеси в тканинах.

Важливо, щоб лікування було доступним, приємним, викликало позитивні емоції, нормалізувало апетит, поліпшувало сон, травлення і давало стійкі результати. Усім цим вимогам відповідає лікувальна фізкультура.

Лікувальний та виховний вплив відповідних до віку та характеру захворювання засобів лікувальної фізкультури можливий лише у разі дотримання низки дидактичних принципів, вироблених теорією і практикою фізичного виховання та лікувальної фізкультури.

Принцип систематичності є провідним і полягає у безперервності, планомірності використання будь-яких засобів лікувальної фізкультури у всіх можливих формах і забезпечує регулярність занять. Унаслідок цього фізіологічні зрушення, що відбуваються в організмі під впливом фізичних вправ, а також компенсаторні пристосувальні реакції закріплюються. Перерви в заняттях лікувальною фізкультурою призводять до втрати чи послаблення умовно-рефлекторних зв'язків, змінюють перебіг пристосувальних реакцій, які без підкріплень також припиняються.

Принцип від простого до складного передбачає поетапне підвищення вимог, що ставляться перед молодим організмом. Це стосується як конкретних лікувальних, так і виховних завдань.

Принцип поетапного підвищення вимог важливий для адаптації організму до підвищеного навантаження та вирішення виховних завдань. Для цього у зміст занять та інших форм лікувальної фізкультури періодично вводяться складніші види вправ, підвищується обсяг та інтенсивність фізичного навантаження.

Принцип індивідуального підходу враховує особливості розвитку, ступінь відставання чи випереджання фізіологічних вікових показників рухливих умінь, особливості перебігу хвороби, наявність чи відсутність ускладнень, супутніх захворювань та синдромів. Індивідуальний підхід спостерігається і в постановці завдань, і в доборі засобів їх вирішення, і в методиці застосування засобів лікувальної фізкультури у різних формах.

Принцип посильності. Усі засоби лікувальної фізкультури повинні бути посильними як за своєю структурою, так і за рівнем фізичного навантаження. Ця посильність визначається відповідністю попереднього рухового досвіду, фізичної підготовленості та стану рухового апарату.

Поєднання загального та спеціального впливу. Загальнорозвиваючі фізичні вправи дають можливість підтримати оптимальний рівень роботи фізіологічних систем. Загальний фізіологічний ефект таких вправ забезпечує стимулювальну дію лікувальної фізкультури. Розвивається налаштованість функціональних систем, що допомагає легше вирішити завдання лікувальної фізкультури за допомогою спеціально підібраних вправ.

Принцип чергування, або розсіяного м'язового навантаження, важливий для запобігання стомлюваності під час занять. Цей принцип передбачає таке поєднання засобів лікувальної фізкультури, завдяки застосуванню яких робота м'язів, які здійснюють рухи, чергувалася з роботою інших, залишаючи можливість для відновних процесів.

Принцип свідомості й активності. Для посилення дії засобів лікувальної фізкультури, підвищення психотерапевтичного ефекту, а також вирішення лікувально-виховних завдань потрібна свідома, активна участь студента у заняттях. Свідоме ставлення до лікувальної фізкультури зумовлює інтерес до занять, відвертає увагу від небажаного зосередження на думках про хворобу, надає всім лікувальним заходам оптимістичного звучання. Особливе значення цей принцип має для розвитку рухових навичок та поліпшення якості рухів.

5. Методика самостійних занять при гіпертонічній хворобі

Фактори, які сприяють розвитку гіпертонічної хвороби: перенапруження центральної нервової системи, збільшене вживання солі, низький рівень фізичної активності, ожиріння, куріння, зловживання алкоголем, спадковість.

Водночас зі змінами серцево-судинної системи при артеріальній гіпертензії найчастішим проявом вегетативної дисфункції є гіпервентиляційний синдром - патологічний стан, який проявляється полі-системними психічними, вегетативними, алогічними і м'язово-тонічними порушеннями. Відбувається розлад нормального дихання, збільшуються легенева вентиляція неадекватно рівню газообміну в організмі. При цьому спостерігається посилення дихання, неправильний ритм, використання в акті дихання переважно грудної клітки.

Необхідною умовою для усунення гіпервентиляційного синдрому є розслаблення основних і допоміжних дихальних м'язів, подовження видиху, що сприяє розслабленню дихальної мускулатури і збільшує рухливість грудної клітки, нормалізуючи дихальний акт. Основним принципом дихальних вправ, які допомагають пересилити гіпервентиляційний синдром, є перехід на змішане і діафрагмальне дихання.

До програми фізичних тренувань входять вправи, які коригують патологічні зміни в м'язах: вправи на розслаблення, постізометрична релаксація м'язів верхніх кінцівок, плечового поясу, грудної клітки, нижніх кінцівок. Для збільшення аеробної продуктивності організму і збільшення його витривалості використовують ізотонічні вправи циклічного характеру: ходьбу, біг, велотренування.

Орієнтовні комплекси вправ лікувальної гімнастики при гіпертонічній хворобі

Таблиця 1 Орієнтовний комплекс вправ № 1 лікувальної гімнастики при гіпертонічній хворобі. Інвентар: стілець

Таблиця 2 Орієнтовний комплекс вправ № 2 лікувальної гімнастики при гіпертонічній хворобі .

Рекомендації щодо дієтотерапії при серцево-судинних захворюваннях

Від харчування залежить дуже багато. Правильне харчування допоможе призупинити розвиток хвороби, а неправильне - посилить її і призведе до виникнення ускладнень. Контроль за дієтою при серцево-судинних захворюваннях є важливою частиною лікувально-відновного процесу. Виконання рекомендацій щодо харчування допоможе зменшити навантаження на серцево-судинну систему, поліпшити її роботу і нормалізувати обмін речовин.

Енергетична цінність раціону знижується за рахунок жирів та вуглеводів: білків 80 г (з них тваринного походження 50 г), жирів 65-70 г, вуглеводів 350-400 г, загальна калорійність 2500-2800 ккал. Рекомендовано п'яти разовий режим харчування, вечеря за три години до сну. Виключають речовини, що збуджують нервову систему, азотисті екстрактні речовини, прянощі і солодощі; обмежують вживання кухонної солі (5-6 г) і рідини (до 1-1,2 л). Кулінарна обробка страв з помірним механічним щадінням: варіння у воді і на парі, запікання, смаження попередньо відварених продуктів.

Дозволяються супи - вегетаріанські, круп'яні, молочні, фруктові; нежирний м'ясний бульйон - один раз на тиждень; м'ясо, птиця, риба; вівсяна і гречана каші; білковий омлет; овочеві салати, вінегрети; молоко, молочнокислі продукти, сир. Для регуляції роботи кишок вживати овочі, фрукти та ягоди, які містять негрубу рослинну клітковину, а також пшеничний і житній хліб грубого помелу.

Виключають жирні м'ясні та рибні страви, печінку, ікру, свинину, смалець, гострі закуски, квашені продукти, консерви, алкогольні напої, какао, шоколад, каву.

серцево-судинний захворювання фізичний

Висновки

Структурні зміни в організмі, які розвиваються в процесі адаптації до фізичного навантаження, здатні забезпечувати позитивні лікувальні і профілактичні ефекти, які запобігають розвитку захворювань серцево-судинної системи. Регулярні адекватні фізичні тренування справляють позитивні перехресні впливи стосовно ішемічних і стресорних порушень серця. У результаті формування адаптації до фізичного навантаження збільшується васкуляризація серця і поліпшується коронарний кровообіг, збільшується потужність систем енергозабезпечення та іонного транспорту в міокарді, потужність скорочувального апарату серцевого м'яза. Формуються позитивні зміни в протизгортальній системі крові, ендокринній системі, різних обмінних процесах, які впливають на розвиток атеросклеротичних змін в судинах серця і мозку.

Література

1. Алексеев А.А. Новое в медицине и биологии. - М., 1996. - 446 с.

2. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М., 1975.

3. Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов В.Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури: навч. посіб. - К.: Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2009. - 336 с.

4. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000.

5. Бирюков А.А. Спортивный массаж. - М.: ФиС, 1972.

6. Вербов А.Ф. Лечебный массаж. - М.: «Селена +». - 1997. - 288 с.

7. Волошин О.І., Сплавський О.І. Основи здорового харчування / О.І. Волошин, О.І. Сплавський. - Вид. 5-те. - Чернівці: БДМУ; Видавничий дім «Букрек», 2012. - 536 с.

References

1. Alekseev A.A. (1996). Novoe v medicine i biologii [New in medicine and biology]. M. [in Russian].