Просторові особливості розвитку релігійного туризму в світі та Україні

Размещено на http://allbest.ru

Просторові особливості розвитку релігійного туризму в світі та Україні

Олександр Рибальченко студент II курсу

другого (магістерського) рівня вищої освіти

природничо-географічного факультету)

Науковий керівник - кандидат географічних наук,

Вступ

Актуальність теми дослідження. Релігійний туризм займає не останнє місце у сфері туризму, а його актуальність та важливість в межах України зростає з кожним роком. Зокрема цьому сприяє те, що на території нашої держави є велика кількість сакральних споруд, які приваблюють паломників та туристів. Країни, які навчились використовувати свій потенціал у сфері релігійного туризму, нині мають значні економічні та політичні дивіденди: отримують суттєві фінансові надходження, забезпечують охорону та популяризацію культурної спадщини, розвивають політичні та культурні взаємозв'язки з іншими країнами тощо. Однак без детального дослідження та оцінки історико-культурних об'єктів, які можуть бути використані під час розробки маршрутів релігійного туризму, без вивчення передового світового досвіду у цій сфері, не можливий ефективний розвиток даного напрямку туристської діяльності в Україні та Кіровоградській області.

Аналіз попередніх досліджень. Дослідженням релігійного туризму та особливостей його розвитку займалися такі українські науковці як Л. Безручко, Ю. Городиський, В. Сайчук, З. Сапєлкіна, В. Патійчук, О. Любіцева, К. Мезенцев, Т. Божук, С. Кузик, Л. Ключко та інші.

Мета та завдання даного дослідження. Головна мета нашого дослідження полягала у розкритті просторових особливостей розвитку релігійного туризму на трьох масштабних рівнях: світовому, загальнодержавному (територія України) та регіональному (Кіровоградська область). Для досягнення зазначеної мети було заплановано з'ясувати суть поняття «релігійний туризм», його суттєві риси і суспільні функції, в загальних рисах проаналізувати ресурси релігійного туризму в світі, Україні та області, визначити новітні тенденції його розвитку, окреслити проблеми та перспективи становлення на сучасному етапі.

Викладення основного матеріалу дослідження

Релігійний туризм - це напрямок туристської діяльності, який пов'язаний із відвідування різноманітних сакральних споруд з паломницькою та пізнавальною ціллю [9]. При цьому термін «паломницький туризм» - дещо вужче поняття, оскільки його метою є подорож до відомих культових (сакральних) місць з метою поклоніння і участі в релігійних церемоніях, обрядах тощо [10]. Обов'язкова складова паломництва - духовний подвиг, подолання труднощів під час паломницьких подорожей. Тобто, учасники релігійного туризму відвідують екскурсії, споглядаючи та вивчаючи архітектурні стилі будівництва сакральних споруд, мистецькі об'єкти (ікони, скульптури) тощо. Паломницький туризм можна розглядати як різновид релігійного туризму.

Щоб уникнути непорозумінь, які виникають у науковій літературі при трактуванні «релігійного туризму», слід визначитися із соціальними групами людей, що беруть участь в даному виді туристської діяльності, за найбільш типовими категоріями [3]:

- паломники (підтримують усі релігійні обряди і конфесійні канони церкви);

- віруючі люди, що дотримуються правил і церковного статуту не так строго як паломники;

- туристи, котрі цікавляться культовим середовищем і пам'ятниками релігійної спадщини як об'єктами національної культури.

Паломництво та релігійний туризм виконують наступні суспільні функції [2]: пізнавальну (під час релігійних подорожей люди отримують нову інформацію щодо сакральних об'єктів, розширюють або й змінюють свій світогляд); консолідуючу (як правило сакральні та культові об'єкти є умовним центром, де зосереджується велика кількість віруючих та туристів); комунікативну (часто культові об'єкти є центрами суспільного життя); лікувальну (під час релігійних подорожей люди отримують зцілення чи хоча б переконані в цьому); ресурсозберігаючу (як правило, організатори релігійних подорожей зацікавлені та сприяють збереженню довкілля та сакральних об'єктів у їх початковому стані). Релігійний туризм зароджувався ще в часи формування основних світових релігій: християнства, мусульманства, іудаїзму й буддизму. Туристичні потоки у світі, пов'язані з іншими релігіями, незначні. Щороку у світі більше 220 млн. осіб здійснюють паломництво, у т. ч. 150 млн. - християни, 50 млн. - мусульмани, буддисти, 20 млн. - представники інших віросповідань [3]. За кількістю й різноманітністю предметів культового поклоніння християнство випереджає інші релігії. Найпотужнішим ареалом концентрації християнських паломницьких об'єктів у світі є Ізраїль. Найбільша кількість сакральних об'єктів сконцентрована в містах Єрусалимі, Віфлеємі, Назареті, Табхі.

Найбільшим центром християнського паломництва та релігійного туризму є місто Рим (Італія). Щорічно його відвідують близько 8 млн. туристів. У межах Риму знаходиться держава-місто Ватикан - центр католицької церкви. В останні роки набуває популярності давній сухопутний паломницький шлях «Святого Якова». Цей шлях веде до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела та входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Популярність маршруту безперервно зростає: так, якщо у 1978 р. по ньому пройшли всього 13 осіб, то в 2016 р. - понад 262 тис. осіб [8].

До популярних православних центрів світу також належать свята гора Афон (Греція); храм святого Лазаря з його гробницею і мощами (Кіпр); монастир Сопочани із діючою церквою Святої Трійці та фресками XIII ст. (Сербія); церква Святої Софії, собор О. Невського і церква Святого Пантейлемона (Болгарія); Сіонський собор, храм Метехі, Монастир Святого Давида (Тбілісі); храм Светі-Цховелі та монастир Гелаті (Мцхета у Грузії); Києво-Печерська лавра (м. Київ, Україна); Почаївська Лавра (м. Почаїв, Україна); Олександро-Невська, Троїцько-Сергіївська церкви (Росія) та ін. [7]. Для католиків і протестантів найбільшими сакральними реліквіями є Істинний Хрест (Рим); Свята Кров (Брюгге, Бельгія); Терновий Вінець (Собор Паризької Богоматері, Париж, Франція); Лурд (Франція); Туринська плащаниця (Турин, Італія); Святі Цвяхи (Ітонський коледж, Велика Британія); Ченстохово (Польща) тощо. Відомими центрами паломництва є місця, де зберігаються частини хреста, на якому згідно Святого Письма був розп'ятий Ісус Христос, а також цвяхи та спис, яким його було проколото: Стамбул, Олександрія, Дамаск, Кіпр, Закавказзя (Грузія і Вірменія) та ін. [3]. Релігійний туризм серед мусульман має яскраво виражену паломницьку складову. Здійснити паломництво (хадж) у священні міста Мекку і Медину - є обов'язком для віруючих мусульман.

Характерна риса такого паломництва - різкий сплеск числа паломників саме під час хаджу, який буває раз у році та змінюється залежно від місячного календаря. Міста Мекку і Медину дозволено відвідувати тільки мусульманам, що обмежує екскурсійну складову, оскільки екскурсанти - як правило, представники інших релігій, не можуть спостерігати головні святині ісламу. Мекку і Медину щорічно відвідують близько 2 млн. паломників [7]. У Мецці побудована одна з найбільших мечетей у світі - Харам бейт Уллах. Усередині мечеті знаходиться святилище Кааба. Паломництво в Медину зазвичай поєднують з паломництвом до Мекки. У місті Медина похований Пророк Мухаммед. релігійний туризм україна культурний

Інші важливі мусульманські паломницькі святині - це Блакитна мечеть у Стамбулі (колишній Софійський собор); мечеть Омейядів в Дамаску; Золота мечеть у Багдаді; мечеть Ібн Тулуна і султана Хасана у Каїрі; мінарет Кутб Мінар і мечеть Кувват-Ул-Іслам у Делі [9]. Релігійний туризм та паломництво і в Україні за роки незалежності набирає значну популярність. Так монастирі й храми в Україні завжди були місцями духовного та культурного життя. Монастирські і храмові будинки збудовані до 18 століття були головними архітектурними пам'ятниками своєї епохи. Тому паломництво дає чудову можливість ознайомитися з історією, архітектурою, іконописом, ремісничими традиціями України. В Україні частка релігійного туризму в загальному туристичному потоці становить 810% [3]. Хоча досить складно зафіксувати точну кількість прихильників цього виду туризму, оскільки досить часто туристи обирають комбіновані тури, до яких включені водночас історичні, природні й сакральні об'єкти. На українському ринку туризму вже сформовані туристичні структури (фірми, агенції), які займаються практичної організацією поїздок як прочан так і екскурсантів, і які спеціалізуються на наданні послуг у сфері релігійного туризму. Організацією переважної більшості турів для прочан традиційно займаються структури, які діють при паломницьких відділах єпархій (це стосується християнських релігійних конфесій) та аналогічних структур інших релігійних конфесій (ісламської, буддистської та іншої направленості) [2; 7].

Найбільший паломницький потік з-за кордону до України формують іудеї, що прямують до синагог та цвинтарів Києва, Львова, Жовкви, Белза та представники однієї з гілок іудейства - хасиди, які відвідують Меджибіж, де працював і був похований засновник хасидизму Бел Шем Тов, могили Рабі Нахмана в Умані, Леві Іцхака в Бердичеві, Мордехая Тверського в Житомирі, Ієхіля Міхеля у Новоград-Волинському та ін. [3]. Другим за кількістю учасників є паломницький потік до православної Києво-Печерської, Почаївської, Святогірської лавр та православних монастирів України: Троїцького, Єлецького Успенського, Данівського Г еоргіївського, Святотроїцького та інших [2]. Третім за величиною є потік прочан з Польщі до католицьких та греко-католицьких святинь. Об'єктами паломництва переважно виступають храми Львова, Жовкви, Белза, Білої Церкви, Бердичева, Полонного та інших міст переважно Західної України. Етнічні українці, які емігрували до Польщі під час комуністичних репресій, особливо часто відвідують релігійний комплекс у Зарваниці, який є одним із 15 духовних світових центрів, визнаних Вселенською Католицькою Церквою, а також Крехівський Василіанський монастир, Унівський монастир та інші святині Західної України [3; 10]. Найпопулярнішими паломницькими центрами на території країни є м. Київ (Свята Софія, Києво-Печерська лавра, Флорівський, Покровський, Михайлівський та інші монастирі Києва, Афонське подвір'я при храмі святителя Михаїла й інші святині); м. Почаїв (Свято-Успенська лавра) Кременецького району на Тернопільщині; м. Святогірськ (Святогірська Успенська лавра) Донецької обл.; м. Чернігів (Троїцький і Преображенський собори, Єлецький монастир, Антонієві печери тощо); Золотоноський жіночий монастир Черкаської обл.; Мгарський монастир Полтавської обл..; Покровський храм Луцька та Успенський собор Володимира-Волинського, Зарваницький монастир, що на Тернопільщині; Банченський, Хрещатицький, Кулівецький монастирі та чоловічий монастир Гореча на території Чернівецької області й інші. Історично склалося, що Кіровоградська область не може конкурувати за потужністю сакрально- туристичного потенціалу з областями Західної України, до того ж тривалий час на території області більш інтенсивно панувала атеїстична ідеологія, що призвело до знищення релігійних святинь, які б могли сьогодні становити історичну та туристичну цінність.

За роки незалежності, а особливо з кінця ХХ ст., на території Кіровоградської області відроджуються старі та будуються нові культові об'єкти, що мають значну культурну й духовну цінність. Всі сакральні споруди, які є чи можуть бути об'єктами релігійного туризму, можна умовно поділити на три групи [7]:

• збережені та відновлені - це переважно церкви, які побудовані у XVIII-XIX ст. та на поч. ХХ ст., архітектурні пам'ятки, що мають історичну цінність; за часів радянської влади не зруйновані (або частково зруйновані) та використовувались не за призначенням (були зерносховищами, складами, клубами, конюшнями тощо); відновлення їх сакральної діяльності відбувалося в кінці ХХ століття; нині відремонтовані або потребують реставрації, функціонують;

• новозбудовані - це нові сакральні об'єкти, які збудовані в кінці ХХ або на початку ХХІ століть, або ті, які будуються зараз; побудовані переважно за спонсорські кошти з ініціативи громади, нині мають привабливі архітектурні форми;

• не збережені, зруйновані - це переважно старі церкви, які зруйновані під впливом атеїстичних вірувань за радянських часів, мають історичну цінність, але знаходяться в недіючому стані та потребують капітального ремонту чи реставрації.

Так цікавими для паломництва й релігійного туризму об'єктами з першої групи в межах Кіровоградської області є збережені та відновлені Свято-Богоявленський жіночий монастир (с. Диківка Знам'янського району); Храм Івана Богослова (смт. Голованівськ); Церква Ікони Казанської Божої Матері (с. Надєждівка Голованівського району); Хресто-Воздвиженський храм (с. Іскрівка Петрівського району); Пречистенська церква (с. Ятрань Новоархангельського району); Свято-Покровська церква (село Нерубайка Новоархангельського району); Хрестовоздвиженська церква (с. Солгутове Гайворонського району; Храм Безсеребренників Косьми і Даміана (селище Салькове Гайворонського району); Покровська церква (с. Могильне Гайворонського району); Церква Святого Апостола Луки (с. Новоселиця Благовіщенського району); Свято-Покровський храм (с. Грушка Благовіщенського району); Церква Покрови Пресвятої Богородиці (с. Синька Благовіщенського району); Храм Святого Дмитра Миротворця (с. Великі Трояни Благовіщенського району) та ряд інших [1; 5; 6].

Прикладами об'єктів другої групи в регіоні можуть бути новозбудовані Церква Максима Сповідника (с. Суботці Знам'янського району); Церква Святого Кирила Єрусалимського залізничної станції «Голованівськ»; Свято-Володимирський храм (смт. Новоархангельськ); Свято-Михайлівський храм (с. Межирічка Голованівського району). До об'єктів третьої групи в області слід включити Спасо-Преображенську церкву (с. Талова Балка Світловодського району); Церква Зішестя Святого Духа (с. Браїлівка Світловодського району); Введенська церква (село Васине Знам'янського району); руїни жіночого монастиря (село Велика Чечеліївка Новгородківського району) [1; 6]. У 2018 році в Бобринецькому районі місцева державна адміністрація розробила перший в області туристичний маршрут суто релігійними об'єктами «Пам'ятки християнської культури Бобринецького району» [1; 4]. Туристичний маршрут був розроблений в межах відзначення 1030-ї річниці хрещення Київської Русі-України. Унікальність та креативність проекту полягає в тому, що вперше в області на районному рівні розроблено маршрут, що охоплює всі місцеві архітектурні пам'ятки християнської культури.

Маршрут включає такі сакральні об'єкти як Свято-Миколаївський храм, Свято-Вознесенський собор у Бобринці, чоловічий монастир Федора Студита в с. Сорочанове Миколо-Бабанської громади, Свято-Михайлівський храм в Миколі-Бабанці, Свято-Троїцьких храм в Кетрисанівці та Свято-Покровський храм у Василівці [4].

На сьогодні в інших районах Кіровоградської області ще не розроблені маршрути релігійного туризму, хоча сакральні об'єкти обов'язково включені до туристичних маршрутів з пізнавальною, просвітницькою метою, а окремі храми є центрами паломництва віруючих з Центральної України. Встановлено, що західні райони Кіровоградської області володіють більшим потенціалом сакральних об'єктів, які можуть представляти цінність для паломництва та туризму, ніж східні чи центральні райони.

Слід зазначити, що особливою атрактивністю серед туристів користуються пам'ятки культурної спадщини, які мають охоронний статус згідно законодавства України.

Висновки

Отже, Кіровоградська область має сприятливий історико-культурний потенціал для розвитку релігійного туризму, однією з форм якого є організація туристсько-екскурсійної діяльності даного спрямування. При організації релігійних (сакральних) турів необхідно враховувати особливості поліконфесійності релігійної сфери, щоб забезпечити в свою чергу толерантне відношення до різних релігійних конфесій, свободу віросповідання, продемонструвати різноманіття віровчень. Релігійний туризм в регіоні може проводитись також у рамках паломницьких турів та екскурсій на релігійну тематику.

Серед негативних факторів розвитку паломницьких турів в області виділяємо доволі низьку релігійність та поінформованість населення в цій сфері. Проведення екскурсій на релігійну тематику в регіоні потребує розробки цікавих маршрутів сакрального туризму та участі професійно підготовлених екскурсоводів. Розробка маршрутів релігійного туризму передбачає обов'язкове проведення комплексних досліджень історичної спадщини краю, зокрема її сакральної складової.

Бібліографія

1. Вісник Кіровоградщини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vk.kr.ua/putivnyk/tourist-objects/religious/4920-svyato- paraskevska-cerkva.html.

2. Городиський Ю. Класифікація паломницьких маршрутів у релігійно-туристичному дослідженні / Ю. Городиський // Економічна і соціальна географія. - Київ, 15 (316). - 2015 - С. 31-35.

3. Любіцева О.О. Паломництво та релігійний туризм: навч. посіб. / О.О. Любіцева, С.П. Романчук - К. : Альтерпрес, 2011. - 416 с.

4. Офіційний сайт Бобринецької районної державної адміністрації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bobr.kr- admin.gov.ua/page85.html.

5. Офіційний сайт Кіровоградської єпархії УПЦ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://orthodox-kr.org.ua/ru/temples.

6. Офіційний сайт Олександрійської єпархії УПЦ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://alexandria- eparh. ortox.ru/khramy_eparkhii.

7. Панченко С.А. Проблеми релігійного туризму в умовах сучасних культурних трансформацій. / С.А. Панченко // Культура і сучасність. - Київ: Міленіум. - 2017. - № 2. - С. 46-49.

8. Патійчук В.О. Україна в системі міжнародного релігійно-паломницького туризму / В.О. Патійчук // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2002. - № 1. - С. 223-227.

9. Релігійний туризм: термінологічний словник-довідник / автор-упорядник Т. Божук. - Львів: Укр. бестселер, 2010. - 252 с.

10. Устименко Л.М. Основи туризмознавства: навч. посіб. / Л.М. Устименко. - К.: Вища шк., 2011. - 345 с.

Размещено на Allbest.ru