Науково-методичні основи швидкісно-силової підготовки легкоатлетів-спринтерів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-методичні основи швидкісно-силової підготовки легкоатлетів-спринтерів

Віталій Лісовий (студент ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Бондаренко С.В.

Анотація

У статті обґрунтовано сучасні уявлення про основи швидкісно-силової підготовки легкоатлетів- спринтерів як домінантного напрямку ефективної підготовки спортсменів даної спеціалізації на основі аналізу літературних даних визначені методичної основи побудови тренувального процесу зазначеного напряму підготовки

Ключові слова: легкоатлетичний спорт, спринт, швидкісно-силова підготовка , розвиток швидкісно- силових здібностей

Постановка проблеми

Легкоатлетичний спорт включає десятки окремих видів , кожен з яких має свої особливості техніки та методики тренування . Спринтерські бігові дистанції є своєрідною візитівкою бігу.

Оскільки вважаються найбільш видовищними. За зовнішньою легкістю та красою рухів бігуна- спринтера криються напружені багаторічні тренування , які дозволяють максимально розвинути природні задатки та демонструвати феноменально високі досягнення. Подальше зростання спортивних досягнень в спринті пов'язується фахівцями з пізнанням закономірностей швидкісно-силової підготовки спортсменів.

Велика значущість спринтерських дисциплін визначає інтереси науковців по всій проблематиці багаторічної підготовки спортсменів-спринтерів. Але відсутність інноваційних рекомендацій з використання різних методик швидкісно-силової підготовки спринтерів різних кваліфікацій, віку є очевидною. У зв'язку з цим вивчення ефективних шляхів розвитку швидкісно-силової підготовки становить значний науковий та практичний інтерес.

Аналіз досліджень і публікацій

Швидкісно-силова підготовка є домінуючою складовою сучасного тренувального процесу спринтера.

Під швидкісно-силовою підготовкою розуміють ефективне поєднання засобів та методів спрямованого розвитку швидкості і сили [1, 10].

Таким чином швидкісно-силові здібності є специфічним поєднанням швидкості та сили, котрі дозволяють досягати максимального м'язового напруження за мінімальний проміжок часу [3].

В основі швидкісно-силових здібностей покладені функціональні властивості нервово-м'язової системи, які дозволяють робити рухові дії із значними м'язовими напруженнями, що потребують максимальної швидкості рухів [5].

Саме тому під терміном «швидкісно-силові здібності» розуміють здатність людини до прояву м'язових зусиль максимальної потужності у найменших проміжках часу, при збереженні оптимальної амплітуди рухів [4]. Швидкісно-силові здібності це не механічне поєднання швидкості і сили. Максимум силового напруження досягається в м'язах при відносно повільному їх скороченні, а максимальна швидкість рухів в умовах мінімального впливу обтяження. Діапазон проявів швидкісно-силових здібностей буде знаходитись між діями першого (силового) та другого(швидкісного) максимумів [1].

Швидкісно-силові якості характеризуються не граничним напруженням м'язів. Вони проявляються в рухових діях у котрих необхідна значна сила м'язів та значна швидкість рухів . За приклад може слугувати відштовхування у горизонтальних та вертикальних стрибках, фаза фінального зусилля у легкоатлетичних метаннях та ін. У стрибкових вправах буде домінувати швидкісний компонент, а в метальних - силовий [2, 4].

Отже швидкісно-силові здібності - це здатність людини до прояву гранично можливих зусиль у найкоротший проміжок часу при умові дотримання оптимальної амплітуди рухів. Цю здатність називають також «вибуховою силою» [8].

Вважається що швидкісно-силові якості прямо залежать від трьох основних чинників

від стану нервово-м'язового апарату;

від абсолютної сили м'язів;

від здатності м'язів до швидкісного наростання зусиль на початку руху.

Саме зазначенні чинники обумовлюють наступну структуру швидкісно-силових якостей [7].

Абсолютна сила.

Стартова сила - здатність до швидкісного розвитку робочого зусилля у початкових моментах напруження.

Прискорююча сила - здатність м'язів до швидкісного нарощування робочого зусилля в умовах початку їх скорочення.

Абсолютна швидкість скорочення м'язів.

У проявах швидкісно-силових якостей провідне місце посідає градієнт сили, тобто приріст сили за одиницею часу.

Характеризуючи швидкісну складову у швидкісно-силових вправах науковці виділяють швидкість загальну і спеціальну.

Основні форми проявів швидкісних здібностей, тобто комплексна швидкість рухів, частота рухів і швидкість реакції залежать від рівня володіння спортивною технікою. Формування оптимальної структури рухів, а саме: швидкісний силовий легкоатлет спринтер

вірне розташування загального центра маси тіла;

локальний та загальний вектор зусиль;

біомеханіка прискорення важелів;

раціональне використання інерційних сил та ін.

Всі перелічені чинники дозволяють виконувати рухи набагато швидше. Але швидкість рухів в спринті виконується переважно з проявами більшої м'язової сили, зокрема «вибухової» та швидкої сили.

Вибухова сила відображає здатність людини виконувати рухові дії, досягаючи максимальних показників сили у найкоротший час. Вибухова сила може бути схарактеризована через два компоненти - стартову силу та силу пришвидшення.

Стартова сила - це здатність м'язів до швидкого розвитку робочого зусилля в умовах їх початкового скорочення.

Сила пришвидшення - це здатність м'язів до швидкості нарощування робочого зусилля в умовах їх початку скорочення [5].

Розглянуті елементи структури швидкісно-силових здібностей є спадковими нервово-м'язового апарату людини та використовуються в проявах швидкісно-силових здібностей по-різному, в залежності від зовнішніх умов [8].

Звідси загальна закономірність у виявах швидкісно-силових здібностей полягає у тому, що чим менший опір руху та його тривалість, тим більшу роль відіграє абсолютна швидкість рухів і стартова сила і навпаки [5, 6].

Мета статті полягає у спробі теоретичного обґрунтування методичних основ побудови тренувального процесу швидкісно-силової підготовки для легкоатлетів-спринтерів масових розрядів.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження.

На основі наведеного аналізу доступної науково-методичної літератури була розроблена методика розвитку швидкісно-силових здібностей легкоатлетів-спринтерів масових спортивних розрядів.

Особливостями реалізації нашої методики було наступне:

При використанні відібраних спеціально-підготовчих вправ швидкісно-силової спрямованості навантаження підбиралось емпірично на основі методу індивідуально дозованих навантажень. Таким чином, щоб потужність рухів поєднувалась на високому рівні проявів силових і швидкісних можливостей.

Питома вага силового та швидкісного компонентів регламентувались зовнішніми умовами виконання кожної базової спеціально-підготовчої вправи.

Для формування тренувального ефекту кожен тижневий початок циклу тренувань був спрямований на акцентований розвиток швидкісно-силових здібностей.

З метою максимального наближення режимів тренувальної роботи до функціональних параметрів моторики змагальної діяльності спринтера широко застосовувались ті спеціальні швидкісно-силові вправи, котрі мали риси структурно-функціональної схожості зі змагальними вправами в цілому, або їх окремих частинами.

Конструювались нові спеціально-підготовчі вправи, які відрізнялись за зовнішніми ознаками та дозволяли створювати такі режими роботи м'язів, що готували спринтера до підвищених можливостей у проявах швидкісно-силового потенціалу кожного спортсмена.

Таблиця 1. Засоби та спрямованість швидкісно-силової підготовки спринтера

Апробація створеної методики в умовах формувального педагогічного експерименту показала статистично достовірні показники підвищення рівня швидкісно-силової підготовленості легкоатлетів- спринтерів в дослідній експериментальній групі.

Висновки

Сучасна методика розвитку швидкісно-силових здібностей легкоатлетів-спринтерів має базуватися на наукових закономірностях та специфічних рисах тренувального процесу.

Підбір спеціальних засобів та методів підвищення швидкісно-силової підготовленості потребує диференційованого підходу навіть на рівні масових розрядів.

Розвиток швидкісно-силових здібностей передбачає системну напружену багаторічну тренувальну роботу.

Перспективи подальших досліджень.

Вбачаємо у пошуку критеріїв індивідуалізації тренувальних навантажень, що акцентовано розвивають швидкісно-силові здібності бігуна-спринтера.

Бібліографія

1. Артюшенко О.Ф. Основи спортивної підготовки: Навч. Посібник / О.Ф. Артюшенко, Л.В. Сіренко. - Черкаси: Брама - Україна, 2006. - 416 с.

2. Бальсевич В.К. Конверсия высоких технологий спортивной подготовки как актуальное направление совершенствование физического воспитания и спорта для всех / В.К. Бальсевич // Теория и практика физической культуры. - 1993. - №4. с.21 - 22..

3. Борзов В.Ф. Моделирование техники бега с низкого старта спринтеров высокой квалификации: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / В.Ф. Борзов; КГИФК. - К., 1980. - 24 с.

4. Волков В.М. К вопросу о предпосылках развития двигательных способностей / В.М. Волков // Актуальные проблемы совершенствования системы подготовки спортивных резервов. М., 1994. - с. 135-137.

5. Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в спорте / Ю.В. Верхошанский. - М., ФиС, 1970. - 253с.

6. Годик М.А. Сравнительный анализ кинематики спринтерского и барьерного бега десятиборцев и легкоатлетов-специалистов / М.А. Годик, М.Ю. Стрижак, К.Н. Антонов // Теория и практика физической культуры. - 1993. -№2. -с.39-43.

7. Искра Януш Современная тренировка в барьерном беге / Януш Искра. - Польская ассоциация лёгкой атлетики, М.: 2014. - 88 с.

8. Озолин Н.Г. Настольная книга тренера. Наука побеждать / Н.Г. Озолин. - М.: Астрель: АСТ, 2006. - 863с.

9. Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики: Учеб. пособие. / Л.П. Сергиенко. - К.: Высшая школа, 2004. - 631 с.

10. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина ! / Б.М. Шиян. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru