Мотивація дітей до занять фізичною культурою і спортом віком 6-15 років

Богдан БОГУН (студент II курсу другого (магістерського)

рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - старший викладач Щербатюк Н.І.

Анотація

У статті проаналізовано рівень мотивації до занять фізичною культурою і спортом у дітей віком від 6 до 15 років. У якості діагностичного методу вимірювання рівня мотивації проведене анкетування школярів з метою оцінки та аналізу їх рівня мотивації. У відповідності до виявлених вікових особливостей були сформульовані рекомендації щодо збереження і підвищення рівня мотивації школярів.

Ключові слова: рівень мотивації, фізична культура і спорт, анкетування

Постановка проблеми

Молодший шкільний вік є одним із самих важливих і переломних етапів у житті людини. Маленька людина набуває новий соціальний статус - статус школяра, і у нього з'являються суспільно значимі обов'язки. У цей період закладаються основи подальшого розвитку людини, формується особистість школяра. Однією із основних задач системи початкової освіти є формування мотивації дитини до навчання у школі. На ряду із цією задачею постає питання про формування мотивації до здорового образу життя, розвитку інтересу до уроків фізичної культури і спорту [1].

Особливу роль у складному і багатофакторному процесі формування індивідуальності людини відіграє фізична освіта. Вона створює фундамент здоров'я для розвитку інших сторін культури людини, забезпечує внутрішні гарантії продуктивності учбово-пізнавальної діяльності. Тому однією із основних задач фізичного виховання є сформована потреба школяра до занять фізичною культурою і спортом. У зв'язку із цим особливого значення набувають дослідження, які присвячені розвитку мотиваційної сфери школярів.

Аналіз досліджень і публікацій

Даними дослідженнями займалися Л.І.Божович [2], П.К.Дуркін [3, 4], Е.П.Іллін [5, 6], Е.П.Пилоян та ін. Мотиви занять фізичною культурою і спортом включені в загальну структуру мотиваційної сфери, яка, в свою чергу, є важливою частиною світогляду особистості учня. Вивчення мотивів занять фізичною культурою і спортом - це важлива умова формування повноцінної учбової діяльності учня і значуща складова управління процесом виховання особистості. На жаль, питання, пов'язані з мотивацією учнів до занять фізичною культурою і спортом, залишаються не достатньо розкритими з наукової точки зору. Тому, виникає проблема необхідності вивчення аспектів формування мотивів у школярів до занять фізичною культурою і спортом. Саме цій проблемі і присвячена дана стаття.

Метою статті є аналіз рівня мотивації та дослідження шляхів формування мотивації до занять фізичною культурою і спортом у дітей віком від 6 до 15 років.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Для оцінки та аналізу рівня мотивації дітей до занять фізичною культурою ми використали та доповнили анкету Н. Г. Лусканова [7]. Ми провели анкетування (засобами Google форм) 35 школярів м. Кропивницький, які відвідують спортивний клуб «Авана» у віці від 7 до 15 років для оцінки та аналізу їх мотивації до занять фізичною культурою та спортом. Анкета складалася з 11 питань на основі яких ми могли розрахувати рівень мотивації кожної дитини (високий рівень шкільної мотивації; хороша шкільна мотивація; позитивне відношення до школи, але школа приваблює таких дітей позаучбовою діяльністю; низька шкільна мотивація; негативне відношення до школи, шкільна дезадаптація). Також на початку анкети ми ввели дві графи стосовно статі і віку з метою виявлення вікових особливостей мотивації та відмінностей за статтю.

Проаналізуємо результати анкетування, щоб виявити рівень мотивації дітей.

Середній рівень мотивації для всіх дітей рівний 23 бали, тобто у середньому діти характеризуються середньою шкільною мотивацією.

Подивимось, які твердження анкети мають більші бали, а які менші (рис. 1). Ми проаналізували середні показники балів за кожним питанням анкети.

Рис. 1 Середні показники балів за кожним питанням анкети

Найменший середній бал (1,2) має питання анкети в якому потрібно було виявити своє ставлення до того, чи хотіли б діти мати лише уроки фізичної культури. Ось тут більшості дітей не хочеться, щоб у них були лише заняття фізкультури. Найбільший бал має 1 питання (2,8), що говорить по те, що діти добре себе відчувають на заняттях фізкультури і їм ці заняття подобаються. Також високі бали мають два питання анкети, в яких діти виражають своє гарне ставлення як до вчителя фізкультури, так і до своїх одногрупників. Лише 2 хлопчиків виразили своє бажання мати іншого вчителя з фізкультури. Також не було дітей, яким би зовсім не подобались їх однокласники. Але, на жаль, була одна дівчинка, яка вказала, що немає друзів у класі. Зауважимо, що більшість дітей сумує на карантині за заняттями фізичної культури та своїми однокласниками.

В цілому низькими балами характеризуються шість питань анкети, які охоплюють різні аспекти ставлення до самих занять фізичною культурою. Вони як раз характеризують настрій щодо занять фізичною культурою та захват від занять фізичною культурою. Таким чином більшість дітей мають досить зацікавлене ставлення до занять фізичною культурою та спортом, але цей рівень зацікавленості не дуже високий.

Проаналізуємо як розподілилися діти за мотиваційними рівнями (рис. 2).

Рис. 2 Розподіл дітей за мотиваційними рівнями

Найбільшим мотиваційним рівнем характеризуються 34% дітей (12 осіб), хорошим мотиваційним рівнем характеризуються 26% (9 осіб), і, далі по спадаючій. Позитивним відношенням до школи характеризуються 20% (7 осіб). 5 дітей (14 %) на жаль мають низьку шкільну мотивацію, і 2 дітей (6%) взагалі негативне ставлення до школи.

Отже, третя частина дітей має високий мотиваційний рівень, що є гарним показником.

Далі проаналізуємо, як відрізняється мотивація дівчаток та хлопчиків на основі їх середніх балів по всім питаннях анкети (рис. 3).

Рис. 3 Середні показники балів за кожним питанням анкети для дівчаток та хлопчиків

Відразу зауважимо, що середній мотиваційний бал дівчаток (24,1) вищий ніж середній бал хлопчиків (22).

За 7-ма пунктами анкети дівчатка мають вищі бали, ніж хлопчики. Лише по другому пункту анкети, в якому діти вказали з яким вони настроєм йдуть на заняття фізкультури, ми маємо повний паритет (1,9). Більшість дітей з гарним настроєм ходять на заняття з фізкультури.

Найвищий бал дівчатка мають за двома питанням анкети, тобто вони мають дуже гарне ставлення до вчителя фізкультури (2,8 бали) та своїх однокласників (2,8 бали). А ось хлопці мають найвищий бал 2,9 за першим питанням анкети, що говорить про те, що вони дуже добре почувають себе на заняттях фізкультури.

Найнижчі бали у хлопців за двома питаннями анкети, тобто їм не дуже подобаються домашні завдання з фізкультури (1,3 бали) та їм би не хотілося, щоб у школі були лише одні заняття фізкультури (1,1 бали).

Проаналізуємо мотиваційний рівень за віковим складом (рис. 4).

Рис. 4 Мотиваційний рівень за віковим складом

Розподіл наступний для різних вікових груп: 7 років - 27,5 балів; 8 років - 23,7 балів; 9 років - 21 бал; 10 років - 25,6 балів; 11 років - 23,6 балів; 12 років - 23,5 балів; 13 років - 10 балів; 14 років - 21 бал; 15 років - 26 балів.

Цікаво, що найвищий мотиваційний рівень (27,5) характерний для наймолодших дітей, яким 7 років. Це першокласники, які провчилися тільки перший рік і їм цікаве навчання в школі і уроки фізкультури. А ось найнижчий рівень (10) у дітей віком 13 років. У цю групу потрапила дівчинка із найнижчим мотиваційним балом 6 та хлопчик із найнижчим мотиваційним балом 16. Раніше ми відмічали, що ці діти потрапили у найнижчий мотиваційний рівень і мають негативне ставлення до школи. Це група дітей, які знаходяться у переломному підлітковому віці, в яких іде переоцінка цінностей, з'являється апатія до навчання. Але наступні вікові групи показують, що мотиваційний рівень зростає.

Отже аналізуючи рівень мотивації дітей до занять фізичною культурою і спортом ми помітили, що рівень мотивації дітей не залишається сталим, а має етапи спадання і зростання у зв'язку з віковими особливостями.

Отже, узагальнюючи викладене, можна констатувати, що структурні і змістовні зміни в мотивації до занять фізичною культурою і спортом полягають в наступному: мотивація фізичний освіта культура

1. У міру розвитку особистості дитини з'являються нові психологічні особливості, які ускладнюють процес мотивації, розширюючи склад утворюючих мотивів; це призводить до більш обґрунтованого наміру займатися фізичною культурою і спортом.

2. У різні вікові періоди провідну роль в поясненні підстави занять фізичною культурою і спортом відіграють різні мотиви.

3. З віком збільшується усвідомленість структури мотиву як внутрішнє спонукання, а не як «реактивне», обумовлене тільки зовнішніми впливами і обставинами.

4. Зміцнення мотивації до занять фізичною культурою і спортом відбувається в результаті співвіднесення людиною своїх потреб з можливостями і особливостями виконуваної діяльності.

5. Основними методами формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом є заохочення і змагання (з урахуванням можливостей учнів).

6. Основними умовами формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом є організація навчально-виховного процесу з урахуванням педагогічних вимог (принципи, закономірності, вікові особливості тощо).

7. Провідним мотивом у заняттях має бути інтелектуальний інтерес, який в більшій мірі розвивається під впливом теоретичних знань.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Аналізуючи результати анкетування, спробуємо зробити висновки, яким чином підтримувати рівень мотивації дітей у всіх вікових групах.

У молодшому шкільному віці формуються передумови для формування мотивації досягнення успіху, тому молодший шкільний вік - це час закріплення мотиву досягнення успіхів у якості однієї із складових позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом. Для становлення особистості молодшого школяра характерна потреба у руховій, емоційній активності, у самовираженні і спілкуванні. Тому задовольняючи дані потреби молодшого школяра, вчитель фізичної культури, тим самим, формує позитивну, стійку мотивацію до занять фізичною культурою і спортом. Основним засобом формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом є гра. Основні методи, що використовуються при мотивації до занять фізичною культурою і спортом є: похвала або осуд; змагання з іншими; вплив суспільної уваги (тобто заняття фізичною культурою і спортом важливі); наявність перспективи, конкретної мети.

Найнижчий рівень мотивації ми спостерігали для учнів підліткового віку 13 років. Головні мотиваційні лінії підліткового періоду пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення - це самопізнання, самовираження і самоствердження. У підлітковому віці з'являються нові мотиви навчання, пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися фізичною культурою і спортом. Формується система особистісних цінностей, які визначають зміст спортивної діяльності підлітка. Резервами формування мотивації до занять фізичною культурою і спортом є: «потреба у дорослості»; загальна активність підлітка, його готовність включатися в спортивну діяльність з дорослими і однолітками; прагнення підлітка до самостійності; збільшення інтересу, який з'являється у вибірковості займатися фізичною культурою і спортом; зростання визначеності і стійкості інтересу до занять фізичною культурою і спортом.

Що ж стосується згасання мотивації до занять фізичною культурою і спортом, як ми спостерігали особливо для дітей віку 13 років, то це буває в тих випадках, коли мотиви молодшого школяра задоволені, а на зміну їм не склалися більш зрілі мотиваційні установки. Тому велике значення має рівень сформованості мотивів підлітка до готовності в подальшому займатися фізичною культурою і спортом.

У старшому шкільному віці слід розвивати новий пізнавальний мотив - самоосвіта. Формувати соціальні позиційні мотиви, що складаються в ставленні до фізичної культури як здорового способу життя. Посилювати ділову орієнтацію школярів на придбання знань в області фізичної культури. Крім того, при формуванні переконань вдаватися до переконливої аргументації, обґрунтованості і доказовості.

Бібліографія

1. Макаренко В. К. Формирование мотивации к занятиям физической культурой и спортом. Известия ПГПУ. Сектор молодых ученых. 2008. №6 (10). С.140-144.

2. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.

3. Дуркин П. К. Формирование у школьников интереса к физической культуре: учеб. пособие. Архангельск: Изд-во, Арханг. гос. техн. ун-та, 2006. 128 с.

4. Дуркин П. К. Формирование у школьников устойчивого интереса к занятиям спортом. Теория и практика физической культуры. 1995. № 11. С. 49.

5. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2000. 508 с.

6. Ильин Е. П. Психология физического воспитания. СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2000. 486 с.

7. Алхасов Д. С. Пономарев А. К. Организация и проведение внеурочной деятельности по физической культуре: учебник для академического бакалаврата. Москва: Издательство Юрайт, 2019. 176 с.

Размещено на Allbest.ru