Формування рухового стереотипу нижніх акробатів з урахуванням вимог обраного амплуа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Формування рухового стереотипу нижніх акробатів з урахуванням вимог обраного амплуа

Денисенко В.Д. аспірантка НУФВСУ

Максимова Ю.А. кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри спортивних видів гімнастики

Філіппов М.М доктор біологічних наук, професор кафедри медико -біологічних дисциплін

Анотація

У статті розглядається зміст методики спрямованої на формування «робочої» та «динамічної постави» нижніх акробатів, що розроблялася з урахуванням вимог обраного амплуа, на основі кінематичної структури рухових дій, і вирішувала такі завдання: формування «робочої постави», «раціональної динамічної постави» нижніх акробатів при виконанні ними функціональних обов'язків; оптимізація техніки балансування і кидкових дій нижніх акробатів. Алгоритмом розробленої методики була послідовна реалізація наступних етапів: формування «робочої постави» в простих умовах, в умовах підвищеного навантаження на м'язи, в різних просторово -часових умовах; формування «раціональної динамічної постави» в простих умовах, в умовах зі зменшеною площею опори; формування «робочої постави» і «раціональної динамічної постави» в умовах наближених до виконання акробатичних вправ; формування «робочої постави» і «раціональної динамічної постави» в ході виконання акробатичних вправ. В результаті експерименту автором показано, що застосування даної методики сприяє оптимізації техніки балансування і кидкових дій нижніх акробатів. Так у акробатів основної групи показники «робочої» і «динамічної» постави достовірно (р <0,05) відрізняються від контролю і наближаються до модельних характеристикам.

Ключові слова: динамічна, постава, амплуа, акробати, хребет, фізична, технічна, спеціальна, підготовленість, підготовка.

Аннотация

Денисенко В. Д., Максимова Ю. А, Филиппов М. М. Формирование двигательного стереотипа нижних акробатов с учетом требований избранного амплуа. В статье рассматривается содержание методики направленной на формирование «рабочей» и «динамической осанки» нижних акробатов, разрабатывалась с учетом требований избранное амплуа, на основе кинематической структуры двигательных действий, и решала следующие задачи: формирование «рабочей осанки», «рациональной динамической осанки» нижних акробатов при исполнении ими функциональных обязанностей; оптимизация техники балансировки и бросковых действий нижних акробатов. Алгоритмом разработанной методики была последовательная реализация следующих этапов: формирование «рабочей осанки» в простых условиях, в условиях повышенной нагрузки на мышцы, в разных пространственно -временных условиях; формирование «рациональной динамической осанки» в простых условиях, в условиях с уменьшенной площадью опоры; формирование «рабочей осанки» и «рациональной динамической осанки» в условиях приближенных к выполнению акробатических упражнений; формирование «рабочей осанки» и «рациональной динамической осанки» в ходе выполнения акробатических упражнений. В результате эксперимента автором показано, что применение данной методики способствует оптимизации техники балансировки и бросковых действий нижних акр обатов. Так у акробатов основной группы показатели «рабочей» и «динамической» осанки достоверно (р <0,05) отличаются от контроля и приближаются к модельным характеристикам.

Ключевые слова: динамическая, осанка, амплуа, акробаты, позвоночник, физическая, техническая, спеціальна, підготовленість, підготовка.

Abstract

Denysenko V., Maksymova Y., Filippov M. Formation of a motor stereotype of lower acrobates, taking into account the requirements of the chosen specialty. The content of the methodology aimed at the forma tion of “working” and “dynamic posture” of bottom acrobats who train at the stage of preliminary basic training is discussed in the article presented. The methodology mentioned was developed with taking into account the requirements of the athletes' chosen specialty, as well as on the basis of the kinematic structure of motor action which form the basis of functional duties of the bottom acrobat. It solved t he following tasks: formation of a “working posture”, formation of “rational dynamic posture” of a bo ttom acrobat in the performance of functional duties; optimization of balancing technique and throwing actions of the bottom acrobats. The sequential implementation of the following stages created the algorithm of the methodology developed. It included for mation of a “working posture” under simple conditions; formation of a “working posture” under the conditions of an increased load on the muscles that fix the “working p osture”; formation of the “working posture” under the various spatio-temporal conditions; formation of a “rational dynamic posture” under simple conditions; formation of “rational dynamic posture” under conditions with a reduced support area; formation of “working posture” and “rational dynamic posture” under the conditions close to the perf ormance of acrobatic exercises. AS a result of the experiment the Authors has shown that the use of the technique developed contributes to the optimization of the balancing tec hnique and technique of throwing actions of the bottom acrobats. So among main group acrobats the indicators of “working posture” and “dynamic posture” significantly differ (p<0.05) from those in control group and approach the model characteristics.

Key words: dynamic posture; specialty; acrobat; spine; physical; technical; special preparedness; training.

Постановка проблеми та аналіз літературних джерел

Для успішного виконання функціональних обов'язків та зниження компресійних навантажень на хребет нижніх акробатів при виконанні ними парної роботи, по -перше, необхідно оптимізувати техніку виконання балансування, а також кидків та ловель партнера за рахунок формування певного рухового стереотипу, а саме «робочої та динамічної постави».

Аналіз науково-методичної літератури свідчить про важливість дослідження техніки і навчання вправам спортивних видів гімнастики з урахуванням знань про позу тіла спортсмена. Так В.Т. Назаров (1974) виділив «динамічну поставу»; Ю. Гавердовски, (2014)- «робочі положення», «робочу поставу»; Н. Сучілін (1989) - «граничні пози»; О. Решетін (2009)-- «раціональне вихідне положення»; К. Данилов (1980) - «сальто-початок», «фігуру», «сальто-кінець»; В. Болобан (2009) - «пускову позу», «мультиплікацію поз», «підсумкову позу».

Спортивна акробатика має характерні для свого виду спорту положення, позиції, стійкі, ходи, переміщення, на базі яких конструюються елементи, вибудовується «школа рухів». Ці характерні позиції, положення тіла формують її основу - «робочу поставу». Іншими словами, вся культура рухів у спортивних видах гімнастики фактично закладена в хребті, в положенні хребетного стовпа, кульшового суглоба і стані м'язового тонусу [ Ошибка! Источник ссылки не найден., 1].

У спортивній практиці «робочу поставу» часто визначають більш конкретно, вона складається з кривизни природних вигинів хребта; м'язового тонусу м'язів тулуба; кута нахилу таза; кута і виворотності стегон в тазостегновому суглобі [Ошибка! Источник ссылки не найден.].

У спортивній акробатиці «робоча постава» нижнього акробата грає первісну роль при виконанні утримань та балансування партнера. Так при балансовій роботі біоланки нижнього партнера повинні розташовуватись таким чином, щоб вектор сили тяжіння верхнього акробата проходив строго по вертикалі. Від кистей через плечовий суглоб, далі через таз до центру стоп. Для цього акробату необхідно жорстко фіксувати ланки тіла з оптимальним розгинанням в плечових суглобах, тазостегнових суглобах і збільшенням попереково-крижового кута, оптимально «згладжувати» фізіологічні вигини хребта.

«Динамічна постава» нижнього акробата при виконанні маніпуляцій верхнім партнером в зігнутих руках нижнього також характеризується оптимальною конфігурацією хребта. Грудний кіфоз згладжений, поперековий відділ хребта злегка зігнутій. Завдяки цьому полегшується як балансування так і утримання ніжнім партнером верхнього в підсіді та подалі его поштовх [5].

Так О. Решетін відмічає, що для вдосконалення техніки у парній роботі необхідно виконати оптимізацію її параметрів, що, в першу чергу, «відноситься до прийняття раціонального вихідного положення та до активних дій акробатів, що пов'язані зі зміною пози по ходу руху.» (А.Решетін с.66.). Так у вихідному положенні необхідною умовою оптимальності поз, що приймаються партнерами, є збереження рівноваги. При цьому перед ними стоять різні завдання. Так, поза нижнього партнера забезпечує міцну опору верхнього і дозволяє накопичити потенційну енергію і згодом ефективно її реалізувати.

Пози, що приймаються партнерами у вихідному положенні, характеризуються кутовими співвідношеннями, як між окремими важелями кінематичного ланцюга (кут в колінному суглобі, кут в тазостегновому суглобі), так і між ними і вертикаллю; наприклад нахилом тулуба вперед, а також розташуванням стоп спортсменів, що визначають розміри площі опори.

Протягом стадії акумуляції та робочої стадії нижній акробат повинен строго зберігати оптимальне розташування ланок тіла, фіксуючи динамічну поставу, яка визначається взаємним положенням плечового і тазостегнового суглобів, які повинні знаходитися в одній вертикальній плоскості.

А. Решетін у своїх дослідженнях виявив, що нахил тулуба вперед нижнім акробатом, при виконанні динамічних вправ не повинен перевищувати 10 градусів. У зв'язку з цим ЗЦМ тіла верхнього партнера буде проектуватися в центрі площі опори і збігатися з проекцією ОЦМ нижнього, що дозволяє виконати ефективну динамічну поставу. Також було зазначено, що при цьому найбільш раціональне розташування стартових кутів (кут стегна до вертикалі) становить 90 - 110 градусів, а кут включення в динамічну роботу наступних ланцюгів (рук) становить 130-140 градусів стегна до вертикалі. Це, за думкою автора сприяє оптимальній роботі м'язів та досягненню найбільшої швидкості та висоти вильоту верхнього партнера.

Виклад основного матеріалу дослідження. Гіпотеза: Ми припустили, що формування навички фіксації «робочої та динамічної постави» нижніми акробатами призведе до оптимізації техніки балансування та кидкових дій нижніх акробатів.

Ціль дослідження полягала у оптимізація техніки балансування та кидкових дій нижніх акробатів за рахунок формування «робочої постави» та «раціональної динамічної постави».

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, педагогічне тестування, біомеханічні методи, методи математичної статистики.

Зміст методики, що спрямована на формування «робочої» та раціональної «динамічної постави» нижніх акробатів з урахуванням вимог обраного амплуа.

Виходячи з вищевказаного нами була розроблена методика, що спрямована на формування «робочої постави» та «раціональної динамічної постави» нижніх акробатів.

Розробка методики здійснювалась з урахуванням вимог обраного амплуа акробатів та вирішувала наступ ні завдання. 1. Формування «робочої постави» акробатів. 2. Формування «раціональної динамічної постави» нижніх акробатів при виконанні ними функціональних обов'язків. 3. Оптимізація техніки балансування, кидків та ловель нижніх акробатів за рахунок формування «робочої постави» та «раціональної динамічної постави».

Під «робочою поставою» ми маємо на увазі жорстку фіксацію ланок тіла з оптимальним розгинанням в плечових суглобах, тазостегнових суглобах і збільшенням попереково-крижового кута нижнім акробатом при підтримці партнера в статичних положеннях та його переміщаннях при виконанні балансових вправ.

В свою чергу «раціональна динамічна постава» - прийняття нижнім акробатом певного вихідного положення для здійснення кидка партнера. «Раціональна динамічна постава» також характеризується оптимальною конфігурацією хребта. Грудний кіфоз згладжений, поперековий відділ хребта злегка зігнутій, при цьому кут стегна до вертикалі становить 90 - 110о, а нахил тулуба вперед нижнім акробатом не повинен перевищувати 10о.

Для вирішення поставлених завдань ми рухались за алгоритмом в основі якого лежала запропонована Ю. Максимовою експериментально підтверджена «програма конструктивної трансформації рухового стереотипу» яка була нами доповнена та модернізована з урахуванням вимог обраного амплуа акробатів, а саме функціональних обов'язків нижніх партнерів [3, 5].

Алгоритм вирішення завдань методики, що спрямована на формування «робочої постави» та «раціональної динамічної постави» нижніх акробатів:

Формування «робочої постави» в найпростіших умовах.

Формування «робочої постави» в умовах підвищеного навантаження на м'язи, здатні фіксувати «робочу поставу».

Формування «робочої постави» в різних просторово-часових умовах.

Формування «раціональної динамічної постави» в найпростіших умовах.

Формування «раціональної динамічної постави» в умовах зі зменшеною площею опори.

Формування «робочої постави» та «раціональної динамічної постави» в умовах наближених до виконання акробатичних вправ;

Формування «робочої постави» та «раціональної динамічної постави» в ході виконання акробатичних вправ.

Засоби навчання: спрямовані на підвищення силової витривалості м'язів тулуба, на розвиток оптимальної гнучкості хребта і рухливості тазостегнових і плечових суглобів, на зміцнення зводу стопи, на підвищення функцій пропріоцептивних аналізаторів; симетричні коригуючі вправи спрямовані на попереднє розтягнення укорочених м'язів і розслаблення спазмованих, на стабілізацію розслаблених м'язів; імітуючи вправи.

Підвідні - імітуючі вправи: вправи, що спрямовано на набуття навички правильної (паралельної) постановки ніг; вправи, що спрямовано на набуття навички раціонального розташування стартових кутів (кут стегна до вертикалі) та кута включення в динамічну роботу наступних ланцюгів (рук); вправи, що спрямовано на набуття навички формування «раціональної динамічної постави».

Підвідні вправи зі зменшеною вагою: вправи, що спрямовано на набуття навички правильної (паралельної) постановки ніг. Обтяження у вигляді грузків на ноги вагою від 0,3 до 0,5 кг, набивного м'яча до 3 -5 кг, штанги, вага якої дорівнює 50% ваги партнера; вправи, що спрямовано на набуття навички правильної постановки кистей. Виконуються з акробатичними «кубиками» «акробатчними стоялками», гімнастичним матом та партнером з підтримкою тренера або біля опори на яку спирається верхній акробат щоб знизити опір на кисті нижнього партнера; вправи, що спрямовано на набуття навички раціонального розташування стартових кутів (кут стегна до вертикалі) та кута включення в динамічну роботу наступних ланцюгів (рук). Виконуються з гімнастичним матом та партнером з підтримкою тренера або біля опори на яку спирається верхній акробат щоб знизити опір на кисті нижнього партнера; вправи, що спрямовано на набуття навички формування «раціональної динамічної постави». Також виконуються з гімнастичним матом та партнером з підтримкою тренера або біля опори на яку спирається верхній акробат щоб знизити опір на кисті ниж нього партнера.

Підвідні та базові вправи , що виконуються спільно партнерами. Цільова установка даних вправ - оптимізація техніки балансування, кидків та ловель нижніх акробатів за рахунок використання навички фіксування «робочої постави» та «раціонального вихідного положення».

Ідеомоторне тренування. Застосовується на етапі, коли акробати мають чітке рухове уявлення про виконання базової вправи, а саме його об'єктивні та суб'єктивні компоненти. Об'єктивні компоненти - це, по суті біомеханічна структура рухів, яка засвоювалась акробатом ще на стадії розказу та показу вправ. На даній стадії ним чітко усвідомлюється переміщення біоланок, кінематичні характеристики рухової дії, зміна пози та часові параметру руху. На даному етапі перед акробатами ставили наступні завдання: проговорення та уявлення (подумки) фази вправи (дослідження ряду авторів довели, що ефект впливу уявних уявлень значно зростає, якщо їх наділяти у точні словесні формулювання); графічне зображення фази вправи.

Але для використання ідеомоторного тренування цього замало, необхідно мати сформовані еферентні та сенсорно-перцептивні сприйняття, кожне з яких пов'язано з будь -яким важливим для акробата способом чуттєвої оцінки руху. Це, на сам перед, кінестетична чутливість, тобто здатність оцінювати свої власні м'язово-суглобові дії, визначати позу. А також зорове, тактильне, вестибулярне відчуття. З цих та інших почуттів складаються суб'єктивні компоненти рухового уявлення, що є вже характеристикою сприйняття та формуються лише під час практичного виконання імітуючих, підвідних, підготовчих вправ [Ошибка! Источник ссылки не найден., 3].

Ідеомоторне тренування полягало у відтворенні (подумки та іноді голосно) вправи перед кожним виконанням. При цьому тренер ставив чітку цільову установку, в якій пояснював послідовність дій і їх технічне виконання. Практика показала, що повторення уявного та усного відтворення вправи більше 6 разів неефективна, тому що при даній кіл ькості повторень з'являється втома, неможливість сконцентруватися. Також на даному етапі акробатам необхідно було виробити абсолютно точні чуттєві уявлення (напруження м'язового апарату, розкриття в суглобах, тактильні відчуття опори, темпо -ритм вправи і т.п.), тобто виявити основні опорні точки. Також перед практичним виконанням вправи та під час відпочинку (вдома) подумки відтворювали вправу, але спочатку в уповільненому, далі в прискореному і вже потім в наближеному до реального виконання темпу. При розучуванні техніки вправи, на думку багатьох авторів, необхідно уявляти його виконання в уповільненому темпі, так, як це видно при демонстрації відео, що знімалось рапід -методом. Уповільнене осмислення техніки дозволить більш точно уявити всі деталі вправи, що вивчається та вчасно відсіяти помилки [1, динамічний постава акробат руховий

Результат навчання - навик фіксування «раціональної динамічної постави» акробатами при виконанні імітуючих та підвідних вправ.

Для виявлення ефективності розробленої методики ми здійснювали педагогічне тестування. Оцінку підготовленості нижніх акробатів з урахуванням вимог обраного амплуа виконували за тестами, що були запропоновані А. Решетіним.

В таблиці 1. представлено структурні компоненти вправ, що виконували акробати при тестуванні.

Одним з компонентів вправи «присідання зі штангою на прямих руках» є кут у плечовому суглобі нижніх акробатів, величина якого залежить, по перше від гнучкості у даному суглобі, по друге від рівня статичної сили м'язів рук, поясу верхніх кінцівок та тулуба, по третє від вміння зберігати «робочу та динамічну поставу». У нижніх акробатів основної групи дані показники близькі до модельних параметрів руху та коливаються у межах - 170,2о-182,6о. У спортсменів контрольної групи кут у плечовому суглобі складав - 167,8 о -182,2о. Необхідно зазначити, що троє акробатів контрольної групи отримали знижки за виконання даної вправи, так як кут у суглобі, що вивчався перевищував 10 градусів від вертикалі. Також два акробата контрольної групи не змогли виконати вправу більше восьми разів по причині втрати динамічної постави. Проте різниця показників кута у плечовому суглобі між групами не є достовірною.

Показники «робочої постави» у акробатів основної групи достовірно (р<0,05) відрізняються від контролю та наближаються до модельних характеристик вправи.

В контрольній групі 100% акробатів при виконанні тестового завдання нахиляли тулуб більше ніж на 10 градусів, що призвело до втрати рівноваги та опускання штанги у двох спортсменів.

Таблиця 1. Структурні компоненти вправ

Що стосується останнього структурного компоненту вправи, то необхідно зазначити, що виконання вправи «присідання зі штангою на прямих руках» носило строго регламентований характер. Перед виконанням даної вправи всі спортсмени були проінструктовані щодо її біомеханічних параметрів. Так глибина присідання повинна відбуватися у діапазоні 90 о-100о.

З даних таблиці видно, що п'ятеро з восьми акробатів контрольної групи не в змозі утримувати заданий кут. Під тяжкістю грифу штанги вони виконували глибокий присід починаючи з третього виконання, але в наслідок недостатньої сили м'язів ніг при вставанні порушувалася постава і рівновага.

Акробати основної групи показали достовірно кращі результати (р<0,05). Глибина присіду відповідала модельним характеристикам у семі акробатів. У одного спортсмена були незначні відхилення від моделі - 86,4 о. Але необхідно зазначити, що розкид значень у даного акробата був в межах - 84о -90 о , що свідчить про відсутність так званого «провалу ніг».

При виконанні вправи «підкидання штанги з подальшою ловлею» акробати основної групи мали достовірно кращі (р<0,05) результати за двома структурними компонентами вправи.

Що стосується третього компоненту вправи, а саме кутів стегна до вертикалі при включенні у роботу рук, то можна зазначити наступне. Акробати як основної, так і контрольної групи занадто рано починали кидок руками, що не дозволяло розкрити всю потенціальну силу ніг. Так поштовх починається розгинанням ніг та зі збільшенням швидкості розгинання ніг збільшується і швидкість руху плечового поясу. Так за даними А. Решетіна «при глибині присіду до 130-140 градусів вона досягає максимуму. Саме у цей момент в динамічну роботу повинна включатися наступна ланка біокінематичного ланцюга - руки. Їх активні дії саме в цей момент дають додатковий приріст сумарної швидкості руху верхнього акробата або знаряддя» (А.Решетін с.72.).

При виконанні вправи «стійка ногами в руках нижнього, фіксація робочого положення до кидка» спостерігається схожа ситуація, що і у попередніх вправах.

У акробатів контрольної групи в наслідок недостатньо розвинутої статичної сили відбувався так званий «провал ніг», що відображався у глибокому присіді. А. Решетіним було встановлено, що «швидкість переміщення плечового суглоба на початку руху з глибокого присіду деякий час зростає, а при досягненні кута (стегна до вертикалі) 90 градусів вона знижується до мінімальних значень, оскільки збільшується навантажувальний момент» (А.Решетін с.71.). Тому, за думкою автора, найбільш раціональним варіантом виконання поштовху і накопичення кінетичної енергії є зона розташування стартових кутів в інтервалі від 90 до 110 градусів, що сприяє оптимальній роботі м'язів і досягнення максимальної швидкості і висоти вильоту верхнього партнера.

У акробатів основної групи показники кута стегна до вертикалі достовірно кращі (р<0,05) від контролю, знаходяться в межах від 86,3 до 110,9 градусів, та в середньому по групі дорівнюють 100,8 градуса, що відповідає модельним характеристикам рухового завдання.

При виконанні вправи «стійка ногами в руках нижнього, спільне присідання» показники динамічної постави схожі з даними показниками, що були отримані при виконанні попередніх вправ. Так у акробатів основної групи ступінь навички утримання «динамічної постави» достовірно (р<0,05) кращій ніж у контролі.

На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що використання методики, що спрямована на формування «робочої» та раціональної «динамічної постави» нижніх акробатів з урахуванням вимог обраного амплуа сприяє оптимізації техніки балансування та кидкових дій нижніх акробатів.

Висновки

Встановлено, що у акробатів основної групи показники «робочої постави» достовірно (р<0,05) відрізняються від контролю та наближаються до модельних характеристик вправи.

Виявлено, що у нижніх акробатів основної групи показники кута у плечовому суглобі близькі до модельних параметрів руху та коливаються у межах - 170,2о-182,6о.

Показано, що глибина присіду у акробатів основної групи достовірно (р<0,05) відрізняються від контролю та наближаються до модельних характеристик вправи.

Література

1. Болобан В. Позные ориентиры движений как узловые элементы спортивной техники акробатических упражнений / [В. Болобан, Е. Садовски, Т. Нижниковски и др.] // Теория и практика физической культуры. -- 2009. -- №12. -- С. 42-47.

2. Васильев О. С. Рабочая осанка в искусствах движения // Современные и эстрадные танцы / О. С. Васильев. // Современные и эстрадные танцы. - 2003. - №8. - С. 48-51.

3. Гавердовский Ю. К. Теория и методика спортивной гимнастики / Ю. К. Гавердовский. - Москва: Советский спорт, 2014. - 368 с.

4. Васильев О. С. Рабочая осанка в искусствах движения // Современные и эстрадные танцы / О. С. Васильев. // Современные и эстрадные танцы. - 2003. - №8. - С. 48-51.

5. Максимова Ю. А. Навчання техніки основних статичних вправ на основі ідеомоторного тренування акробатів на етапі попередньої базової підготовки / Ю. А. Максимова, В. Д. Денисенко, М. М. Філіппов. // Теорія і методика фізичного виховання і спорту.. - 2018. - №1. - С. 9-12.

6. Максимова Ю. А. Особенности формирования «рабочей осанки» занимающихся спортивными видами гимнастики. / Ю. А. Максимова, М. М. Филиппов, В. Н. Ильин // Актуальные вопросы развития физической культуры и массового спорта на современном этапе: материалы Всероссийской научно-практической конференции с международным участием, посвященной 90-летию НН Тарского. Республика Саха (Якутия), с. Намцы, Чурапчинский. - 2014. - С. 307-312.

7. Максимова Ю. А. Профілактика функціональних порушень хребта юних акробатів у процесі багаторічного вдосконалення : дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту : 24.00.01 / Максимова Ю. А. - Київ, 2013. - 213 с.

8. Решетин А. А. Методика обучения бросковым упражнениям в парной акробатике на этапе начальной специализированной подготовки : дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Решетин А. А. - Волгоград, 2009. - 195 с.

9. Психология физической культуры / [Б. П. Яковлев, Г. Д. Бабушкин, Е. А. Науменко та ін.]. - Москва: Спорт, 2016. - 624 с.

References

1. Boloban V, Vishnikovski V, Mastalezh A, Sadovski Ye, Nizhnikovski T. Poznyye oriyentiry dvizheniy kak uzlovyye elementy sportivnoy tekhniki akrobaticheskikh uprazhneniy. Teoriya i praktika fizicheskoy kul'tury. 2009;(12):42-7.

2. Vasil'yev O.S. Rabochaya osanka v iskusstvakh dvizheniya, v razrabotke i planirovanii reabilitatsionnykh meropriyatiy / O.S. Vasil'yev // Fizkul'tura v profilaktike, lechenii i reabilitatsii. -- 2010. -- № 2 (33). -- S.60-66.

3. Gaverdovskiy YUK. Teoriya i metodika sportivnoy gimnastiki. Moskva: Sovetskiy sport; 2014. Kn. 1. 368s.

4. Il'in YEP. Psikhologiya sporta. SPb: Piter; 2016. 352s.

5. Maksymova YU, Denysenko V, Filippov M. Navchannya tekhniky osnovnykh statychnykh vprav na osnovi ideomotornoho trenuvannya akrobativ na etapi poperedn'oyi bazovoyi pidhotovky. Teoriya i metodyka fizychnoho vykhovannya i sportu. 2018;(1):9-12.

6. Maksimova YUA, Filippov MM, Il'in VN. Osobennosti formirovaniya «rabochey osanki» zanimayushchikhsya sportivnymi vidami gimnastiki. V: Aktual'nyye voprosy razvitiya fizicheskoy kul'tury i massovogo sporta na sovremennom etape. Respublika Sakha (Yakutiya), s. Namtsy, Churapchinskiy gosudarstvennyy institut fizicheskoy kul'tury i sporta, 11 iyulya 2014 g; 2014. 307-312 s.

7. Maksymova YU. A. Profilaktyka funktsional'nykh porushen' khrebta yunykh akrobativ u protsesi bahatorichnoho vdoskonalennya [dyssertatsyya]. Kyev: NUFVSU; 2013. 213s.

8. Reshetin AA. Metodika obucheniya broskovym uprazhneniyam v parnoy akrobatike na etape nachal'noy spetsializirovannoy podgotovki [dissertatsiya]. Volgograd: Volgogradskaya gos. akademiya fizicheskoy kul'tury; 2009. 195 s.

9. Yakovlev B.P., Babushkin G.D., Naumenko Ye.A. i dr. Psikhologiya fizicheskoy kul'tury. - «Izdatel'stvo «Sport», 2016.

Размещено на Allbest.ru