Особливості фізичної підготовленості та працездатності дітей молодшого шкільного віку з різним рівнем рухової активності

Основна частина

Постановка проблеми. Аналіз літературних джерел. Інтенсифікація навчання, використання технічних засобів, подовжена тривалість навчального тижня, нераціональна організація навчально-виховного процесу, навчальний стрес, зниження рухової активності й ще більш виражена гіпокінезія - це чинники, що характеризують сьогоднішню освіту, призводять до зростання захворюваності, зниження рівня здоров'я підростаючого покоління [3, с. 37].

За даними наукової літератури уроки фізичної культури лише на 10-13% компенсують необхідний для дитячого організму обсяг рухової активності. Фахівці усвідомлюють, що урок у школі в силу своїх організаційних та дидактичних особливостей не забезпечує учням потрібний тренувальний ефект і, в кращому випадку, може допомогти у навчанні окремим видам рухів [2, с. 54].

Фізична підготовленість дітей вдосконалюється в процесі нерегламентованої рухової активності і загальноприйнятих форм занять фізичною культурою у школі. На хід розвитку рухових здібностей впливають умови життя (умови проживання, харчування, режим дня тощо); фізична праця; побутова рухова активність (що пов'язана з самообслуговуванням, допомогою старшим); повсякденні заняття фізичними вправами (зарядка, гімнастика до занять, прогулянки, екскурсії, ігри тощо) [1, с. 30, 3, с. 36].

Саме в дитинстві закладається фундамент здоров'я людини. Забезпечення необхідного рівня рухової активності дітей є основою нормального розвитку організму, стимулювання його адаптивних механізмів. Рухова активність є одним з основних чинників, які визначають рівень фізичної підготовленості та здоров'я підростаючого покоління [5, с. 145].

Дослідження виконано відповідно до Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2016-2020 роки за темою 3.1 «Технології психологічного супроводу та розвитку суб'єктів спортивної діяльності» (№ держреєстрації 011111001733).

Мета - визначити особливості фізичної підготовленості та працездатності дітей молодшого шкільного віку, які мають різний рівень рухової активності.

Методи дослідження: аналіз і узагальнення даних наукової літератури, педагогічні методи дослідження (констатувальний експеримент, тестування), методи визначення фізичної працездатності (проба Руф'є), методи математичної статистики.

У дослідженні взяли участь 257 учнів молодших класів загальноосвітніх шкіл. В результаті анкетного опитування обстежених школярів було встановлено, що у 58 хлопчиків і 74 дівчаток спеціально організована рухова активність складається виключно із загальнообов'язкових уроків фізичної культури, 14 хлопчиків і 14 дівчаток зазначили, що двічі на тиждень займаються фізичними вправами самостійно або з батьками (відвідують басейн, тренажерний зал, займаються танцями, виконують фізичні вправи на спортивних майданчиках), а 67 хлопчиків і 30 дівчаток тричі на тиждень відвідують заняття у спортивних секціях зі східних єдиноборств. Враховуючи зазначені особливості рухового режиму, дітей було розподілено на три групи.

Виклад основного матеріалу. Фізична працездатність є інтегральним вираженням можливостей людини, складником поняття здоров'я та характеризується низкою об'єктивних факторів, до яких належать будова тіла і антропометричні показники; потужність, ємність і ефективність механізмів виробництва енергії аеробним та анаеробним шляхом; сила і витривалість м'язів; стан опорно-рухового апарату; регуляція процесів енергоутворення і використання наявних в організмі енергоресурсів; психічний стан [4, с. 52].

Фізична працездатність дітей молодшого шкільного віку визначалася за результатами виконання проби Руф'є.

В процесі дослідження було встановлено, що серед хлопчиків, які виключно відвідують уроки фізичної культури в школі поганий рівень фізичної працездатності мають 3,4% школярів, 63,8% - задовільний, 25,9% - середній, а у 6,9% хлопців рівень фізичної працездатності відповідає достатньому рівні. Оцінюючи фізичну працездатність дівчаток, які не займаються спортом, нами було встановлено, що у 1,4% її рівень є поганим, у 56,8% - задовільним, 25,7% - середнім, а у 14,9% - достатнім. Слід відмітити, що у 1,4% школярок відмічений високий рівень фізичної працездатності.

Аналізуючи середньостатистичні значення показників обстежуваного контингенту за індексом Руф'є можемо констатувати, що хлопчики мають середній рівень фізичної працездатності (х =9,8; S=2,5 у.о.), а дівчатка - задовільний (х =10,11; S=3,2 у.о.).

Аналіз даних, отриманих в процесі визначення фізичної працездатності дітей, які займаються фізичними вправами самостійно дав змогу визначити, що у 42,9% хлопчиків рівень фізичної працездатності є задовільним, у 14,3% - середнім, а у 42,9% - добрим. У той же час, оцінюючи дані індексу Руф'є дівчаток, які зазначили, що займаються фізичними вправами самостійно нами було встановлено, що у 21,4% рівень фізичної працездатності є задовільним, у 42,9% - середнім, у 28,6% - добрим, а у 7,1% - високим.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до середньостатистичних значень рівень фізичної працездатності хлопчиків відповідає доброму рівню і становить х =6,2; S=0,28 у.о., тоді як у дівчаток рівень фізичної працездатності є середнім, а середньостатистичні значення складають х =7,27; S=2,42 у.о.

Отримані в процесі дослідження дані проби Руф'є дали змогу встановити, що серед хлопчиків, які займаються спортом, задовільний рівень фізичної працездатності мають 4,5%, середній - 70,1%, добрий рівень мають 20,9%, а високий - 4,5% обстежуваних школярів.

Серед дівчаток задовільний рівень фізичної працездатності мають 3,3%, середній - 66,7%, добрий - 23,3%, а високий - 6,7% школярок.

На наш погляд, заслуговує на увагу той факт, що серед школярів, які займаються спортом, як серед хлопчиків, так і серед дівчаток, не було виявлено тих, чий рівень фізичної працездатності можна охарактеризувати як поганий.

Аналіз середньостатистичних значень індексу Руф'є вказує на те, що рівень фізичної працездатності хлопчиків відповідає середньому рівню і становить ^х =7,46; S=1,76 у.о., а дівчаток - доброму рівню, оскільки їхні значення складають ^х =7,67; Б=2,41 у.о.

Таким чином, слід відзначити, що школярі, які не займаються спортом взагалі, мають значно нижчі показники фізичної працездатності у порівнянні зі школярами, які займаються фізичними вправами самостійно та у спортивних секціях.

В умовах навчального процесу з фізичного виховання оцінка навчальних досягнень здійснюється на основі виявлення рівня розвитку фізичних якостей, які визначаються на основі виконання рухових тестів.

Для оцінки фізичної підготовленості нами були відібрані тести підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, біг 30 м, нахил з положення сидячи та човниковий біг 4*9 м, які дали змогу виявити рівень розвитку сили, бистроти, гнучкості та координаційних здібностей у обстежуваних школярів (табл. 1).

Оцінку результатів здійснювати відповідно до наказу Міністерства молоді та спорту України «Про затвердження тестів і нормативів для проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України» від 15.12.2016 №4665 [7, с. 2]. Згідно з представленою у даному наказі системою оцінювання, результати отримані у рухових тестах можна оцінити як незадовільні, задовільні, добрі та відмінні.

Аналіз виконання школярами тесту підтягування на перекладині дав змогу встановити, що показники хлопців, які не займаються спортом є статистично достовірно (р<0,05) нижчими від показників хлопчиків, які займаються у спортивних секціях. У той же час, варто відзначити, що відповідно до системи оцінювання, результати хлопчиків, котрі займаються у спортивних секціях відповідають оцінці «відмінно», а тих, які займаються самостійно та відвідують лише уроки фізичної культури - «незадовільно».

Характеристика фізичної підготовленості школярів, які мають різний рівень рухової активності (п=257)