У процесі фізичного виховання учнів застосовуються три групи методів навчання: наочні, словесні та практичні. Наявність трьох груп методів забезпечує ознайомлення їх з рухом, що вивчається, за допомогою різних аналізаторних систем організму дитини (зір, слух та відчуття самого процесу рухової дії).

При правильній методиці навчання процес оволодіння руховими навичками не завжди супроводжується помилками. Помилками називають неправильні або малоефективні рухи.

В моїй роботі був здійснений аналіз рівня технічної підготовки учнів на уроках волейболу, а саме діагностика техніки виконання передачі м'яча двома руками зверху. Аналіз і узагальнення результатів оцінювання, які були проведині, дозволили зібрати конкретні дані про учнів, і на основі цього скорегувати свою роботу.

А також надали практичні рекомендації для вдосконалення технічніки виконання передачі м'яча. В цих практичних рекомендаціях я зробила акцент на підготовчі та підвідні вправи на стійки і переміщення. Відзначено, що при проведенні фізичних вправ необхідно враховувати зовнішні і внутрішні фактори, до яких належать: індивідуальні особливості учнів, особливості самих фізичних вправ, метеорологічні зовнішні умови, якість обладнання, гігієнічний стан місць занять, кваліфікація педагога тощо.

Навчанню й дальшому удосконаленню техніки приділяють особливу увагу, бо ступінь технічної підготовки в більшості визначає досягнення майстерності і рівень гри команди у цілому. При вдосконаленні техніки виконання передачі м'яча двома руками зверху слід дотримуватись принципів послідовності, від простого до складного: на місці, після переміщення, в структурі взаємодії, у грі.



Список використаних джерел

1. Ахмеров Э.К. Волейбол в школе / Ахмеров Э.К. М. Просвещение, 1974. 98 с.

2. Ахмеров Э.К., Канзас Э.Г. Волейбол в школе. / Э.К.Ахмеров, Э.Г.Канзас. Минск: Нар.асвета,1981. 72 с.

3. Айриянца А.Г. Волейбол: Учебник для ин-тов физ.культ. Изд. 2-е, доп. / А.Г.Айриянца. М.: Физкультура и спорт, 1976. 230 с.

4. Волейбол: Методика обучения в волейбол. М:. ЧЕЛОВЕК, Олимпия, 2007. 56 с.

5. Голомазов В.А., Ковалев В.Д., Мельников А.Г. Волейбол в школе / В.А. Голомазов. М.: Просвещение, 1989. 110 с.

6. Железняк Ю.Д., Клещев Ю.Н., Чехов О.С. Подготовка юных волейболистов: Учеб. пособие для тренеров. / Ю.Д. Железняк. М.: Физкультура и спорт, 1967. 298 с.

7. Железняк Ю.Д. Волейбол: методика обучения школьников 11-14 лет / Ю.Д. Железняк. М.: 1961. 90 с.

8. Железняк Ю.Д., Портнов Ю.М. Спортивные игры: Техника, тактика обучения: Учеб. Для студ. высш. пед. учеб. заведений./ Ю.М. Портнов - М.: Издательский центр Академия, 2001. 520 с.

9. Железняк Ю. Д. Юный волейболіст / Ю. Д. Железняк - М:, Физкультура и спорт, 1988. 67 с.

10. Железняк Ю.Д., Кунянский В.А., Чачин А.В. Волейбол: Методическое пособие по обучению игре / В.А. Кунянский. М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2005. 112 с.

11. Ивойлов А.В. Волейбол: Техника, тактика, тренировка / А.В. Ивойлов. Минск: Вышейша школа, 1972. 144 с.

12. Кувшинников В.Г. Биомеханический аналіз передачи мяча двумя руками с верху и экспериментальное обоснование эффективных средств её совершенствования. Автореф.дис. канд.пед.наук. М., 1972. 17 с.

13. Клещев Ю.Н. «Волейбол. Школа тренера». Клещев Ю.Н. Издательство «Физкультура и спорт». 2005. 399 с.

14. Мармор В.К. Специальные упражнения волейболіста. Кишинев: «Карта Молдовеняскэ», 1975. 46 с.

15. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. Матвеев Л.П. М.: ФиС, 1991. 71 с.

16. Обучение технике игры в волейбол и ее совершенствование.: Метод. Пособие. М.: ЧЕЛОВЕК, Олимпия, 2003. 56 с.

17. Перльман М.Р. Специальная физическая подготовка волейболистов./ Перльман М.Р. М.: Физкультура и спорт, 1968. 136 с.

18. Семейкин А.И., Красавина В.Ф., Ольшевская Л.Е. Проведение занятий по волейболу с учащимися 8-11 классов общеобразовательных школ, гимназий, лицеев: Метод. рекомендации. / А.И. Семейкин - Омск, СибГАФК, ОмГТУ, гимназия № 140, 1999. 32 с.

19. Сергієнко Л.П. Практикум з теорії і методики фізичного виховання: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту / Л.П. Сергієнко - Харків: «ОВС», 2007. 271 с.

20. Терентьєва Н. М. Теорія та методика фізичного виховання [Начальний посібник]. / Н.М. Терентьєва, М.А. Мамешина, І.П. Масляк. Харків: ХДАФК, 2010. 172 с.

21. Филин В.П. Воспитание физических качеств юных спортсменов. / В.П. Филин. М.: Физкультура и спорт, 1974. 232 с.

22. Фурманов А.Г. Подготовка волейболистов / А.Г. Фурманов. Минск: МЕТ, 2007. 329 с.

23. Хапко В.Е., Маслов В.Н. Совершенствование мастерства волейболистов. / В.Е. Хапко. Киев.: Здоровье. 1990, 128 с.

24. Худолій О.М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: [навчальний посібник]. 2-е вид., випр./ О.М. Худолій. Х: «ОВС», 2008. 406 с.

25. Шнейдер В. Ю. Методика обучения игре в волейбол: [Библиотечка тренера] / Шнейдер В. Ю. М.: Человек, Олимпия, 2007. 56 с.

Додаток А

Навчальні нормативи з волейболу

Навчальні нормативи	Рівень компетентності
	початковий	середній	достатній	високий
Передача м'яча двома руками зверху через сітку в парах	Хл.	до 4	4	5	6
	Дівч.	до 3	3	4	5
Прийом та передача м'яча двома руками знизу через сітку в парах	Хл.	до 4	4	5	6
	Дівч.	до 3	3	4	5
Верхня пряма подача (6 спроб)	Хл.	до 2	2	3	4
	Дівч.	0	1	2	3
Передача м'яча двома руками з верху на техніку виконання	Хл.	до 8	8	9	10
	Дівч.	до 7	7	8	9



Додаток Б

Спеціальні вправи на уроках фізичної культури

Вправи для розвитку гнучкості й сили м'язів тулуба

1. З положення лежачи на підлозі нахил уперед і повороти тулуба.

2. З положення лежачи на підлозі носками ніг торкнутися підлоги за головою.

3. З положення сидячи на підлозі лягти, потім сісти (ноги закріплені або втримуються партнером.)

4. Вправи на гімнастичній стінці в упорі стоячі на підлозі й у висі.

Вправи для розвитку сили рук.

1. Лежачи в упорі на руках згинання й розгинання рук

2. Стоячі на руках (з підтримкою партнера) згинання й розгинання рук.

3. «Тачка» - партнер тримає ноги, а спортсмен йде на руках.

4. Підтягування на перекладині.

5. Лазіння по канаті, жердині, похилим сходам.

6. Вправи з гантелями, гирями.

7. Вправи з набивним м'ячем.

8. Вправи на брусах, поперечині, кільцях.

Вправи для розвитку сили ніг

1. Ноги на ширині плечей, глибокі присідання на всій ступні, піднімаючи руки вперед.

2. Присідання на одній нозі.

3. Стрибки на місці зі скакалкою й гантелями.

4. Стрибки у висоту й довжину з місця й з розбігу.

Вправи в рівновазі

1. Ходьба по вузькій опорі (ребро гімнастичної лави, рейка, колода й т.п.) у сполученні з різними рухами руками, нахилами, присіданнями.

2. Вправа «ластівка».

Вправи на швидкість і спритність

1. біг на короткі дистанції з максимальної швидкістю, біг із прискореннями;

2. стрибки у висоту через планку, у довжину з місця, з розбігу;

3. метання легкоатлетичних снарядів.



Додаток В

Рухливі ігри на уроках фізичної культури

1. Баранець

Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається “баранець”. Решта - його “хвостики”. Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть “баранець”.

За сигналом “хвостики” починають бігти за “баранцем”, а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього “баранець” то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.

“Хвостики” намагаються не “відриватися” від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто “відірвався” від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався “хвостиком”. Потім він стає “баранцем”.

2. Бездомний заєць

Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців - “заєць”, інший - “вовк”. “Заєць”, який тікає від “вовка”, ховається в середину пари. Той, до кого “заєць” став спиною, стає “безпритульним зайцем”. Якщо “вовкові” вдається наздогнати “зайця”, вони міняються ролями.

3. Бій півнів

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна навпроти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу підіймає), руки кладе за спину. За сигналом “півні” починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.

Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.

Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.

Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.

Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.

4. Білки, жолуді, горіхи

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: “Білка”, “Жолудь”, “Горіх”. Одного з дітей вибирають ведучим.

На виклик учителя “Горіхи!”, “Білки!” або “Жолуді!” діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравця, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

5. Бузьки (українська народна гра)

Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: “Бузьки полетіли!”. Всі учасники гри бігають по майданчику, махають “крилами”.

Учитель забирає одне “гніздо” і говорить: “Бузьки прилетіли!”. Всі учасники займають будь-які “гнізда” і стоять на одні нозі. Хто не має “гнізда” і не може стояти на одній нозі - вибуває з гри.

6. Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують тощо). Команда, гравець якої першим виконає рухову дію, отримує очко.

7. Вище землі

Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.

За сигналом ведучий намагається наздогнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Той гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: “Я ведучий!”

Щоб не впіймав ведучий, можна стати “вище землі” (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти “вище землі” можна 5 секунд, потім знову треба перебігати.

Коли гравець стає “вище землі”, ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: “Раз, два, три з цього місця зійди!”, і гравець має перебігти з цього місця на інше.

8. Вітер і флюгер

Учитель спершу з'ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.

Учитель - “вітер”, учні - “флюгери”. Коли вчитель говорить: “Вітер дме з півдня”, “флюгери” повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: “Вітер дме зі сходу” - “флюгери” повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: “Буря”, “флюгери” обертаються на місці, “штиль” - усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.

9. Влуч м'ячем

Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м'ячем у руках. Він підкидає м'яч угору і називає ім'я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім'я якого назвали, намагається спіймати м'яч. Як тільки учень спіймав або взяв м'яча, він голосно вигукує: “Стій!”. Усі зупиняються, а ведучий кидає м'яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у кого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м'яча, бере його в руки і знову вигукує “Стій!” дітям, які в цей час тікають від нього.

Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.

10. Влуч у мішень

Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м'яч, посередині майданчика лежить великий м'яч.

Учитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м'ячі у великий м'яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м'яч буде зрушено, гравці збирають свої м'ячі й стають на місця; гра продовжується.

Виграє команда, яка більше разів зрушить м'яч суперника.

11. Клас, струнко!

Учитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувалися в одну шеренгу. Він подає команди. Команда виконується тільки в тому разі, коли перед нею вчитель говорить слово „клас”. Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує грати. Гра триває не більше трьох хвилин. Після її закінчення вчитель називає найбільш уважних. Згідно з правилами гри, крок уперед роблять і ті гравці, які не виконали своєчасно правильної команди.

12. Мисливці і качки

У центрі креслять велике коло. Гравців розраховують на перший - другий, і перші номери входять у коло. Перші номери - «качки», другі - «мисливці»; другі одержують м'яч - волейбольний або баскетбольний.

Мисливці перекидають м'яч один одному, намагаючись влучити ним у тих качок, які ближче до м'яча. „Качка” виходить з гри, якщо в неї поцілили м'ячем. Гра триває, доки не буде вибито всіх «качок». Після цього гравці міняються ролями. Виграє команда, яка витратить менше часу або за призначений час «виб?є» більше гравців другої команди.

Правилами гри «мисливцям» не дозволяється вступати всередину кола, а „качки” не мають права покидати його.

Влучання зараховується, якщо м'яч торкнувся будь-якої частини тіла, крім голови, і м'яч при цьому не відскочив від підлоги або від іншого партнера.

У процесі гри треба добиватися колективності дій гравців, використовуючи якнайбільше передач між партнерами. В окремих випадках доцільно самому керівникові взяти участь у грі.

13. Білі ведмеді

Креслять невелике коло. Це «крижина». Решта простору - «море». Його на майданчику обмежують лініями. Обирають ведучого - „білого ведмедя”. Решта гравців - «ведмежата». «Ведмідь» іде на крижину, «ведмежата» розташовуються довільно по всьому майданчику.

«Ведмідь» кричить: «Виходжу на ловлю!», біжить з крижини в море і починає ловити „ведмежат”. Як тільки піймає кого-небудь, відводить його на крижину. Потім ловить друге «ведмежа». Кожна пара пійманих, узявшись за руки, допомагає ловити інших. Наздогнавши кого-небудь, вони швидко з'єднують руки так, щоб пійманий гравець опинився між руками. Після цього вони кричать: «Ведмідь, на допомогу!» «Ведмідь» підбігає і «квачить» пійманого. Гра триває доти, поки не переловлять усіх «ведмежат». Гравець, якого піймали останнім, вважається найспритнішим і наступного разу стає «білим ведмедем».

Згідно з правилами гри пари можуть ловити гравців, тільки оточивши їх руками; забороняється під час ловлі хапати гравців; гравці, які вибігли за межі «моря», вважаються пійманими і стають на крижину; «ведмежа», оточене парою гравців, має право вислизнути з обіймів, поки його не «поквачив» «ведмідь»; якщо «ведмідь» піймає першу пару «ведмежат», то сам більше не ловить, а тільки «квачить».



Додаток Г

Комплекс вправ ранкової гімнастики

1. Біг на місці або ходьба з переходом на повільний біг 3-5 хвилин.

2. В.п. основна стійка. Руки в сторони, ноги поперемінно відставляти назад на носок - вдих. Руки вперед, кисті разом, змах ногою вперед до торкання долонь - видих. Повторити 10-12 разів.

3. В.п. ноги ширше плечей, руки на поясі, нахилити тулуба вправо, пряма рука над головою, ліву ногу зігнути - видих; випрямиться -вдих. Те ж в іншу сторону. Повторити 4-6 разів у кожну сторону.

4. В.п. сидячи на підлозі. Лягти на спину - вдих, сісти й нахилитися вперед - видих. Повернутися в в.п. Повторити 10-12 разів.

5. В.п. ноги ширше плечей, руки опущені вниз уздовж тіла. Повільно підняти руки в нагору й максимально відвести назад - вдих. Нахилити тулуб уперед, руки до носка лівої ноги, праву зігнути -видох. Випрямиться. Повторити 6-8 разів.

6. В.п. ноги ширше плечей. Нахилити тулуб уперед, поставити одну руку вперед на підлогу на півкроку. Ступаючи руками вперед, лягти в упор на зігнуті руки. Переступаючи руками назад, повернутися в в.п. Повторити 4-6 разів

7. В.п. ноги на ширині плечей, ступні паралельно. Піднятися на носки, руки відвести назад - вдих. Повільно присісти, руки витягнути вперед - видих. Повернутись в в.п. Повторити 10-12 разів.

8. З основної стійки - положення випаду. Одна рука нагору, інша вниз. Стрибком перемінити положення рук і ніг. Повторити 10-12 разів.

9. Різні стрибки зі скакалкою 2-3 хвилини.

10. Після стрибків ходьба на місці.

11. Вправи на розслаблення.

Додаток Д

Естафети з елементами волейболу

«М'яч над головою»

(відпрацювання техніки верх ній передачі)

Учні розбиваються на команди з однаковою кількістю гравців.

Час гри (зазвичай 1 1,5 хв.) Оголошується заздалегідь.

Одночасно можуть грати дві, чотири і більше команди. При нестачі волейбольних м'ячів команди вступають в гру по черзі. Гравці кожної команди вільно розташовуються на відведеній їм частини площадки. Одна команда відділяється від іншої крейдяний лінією або будь-якими наявними розмітками. Кожен учасник отримує волейбольний м'яч. Від команди виділяється одна людина, яка контролює гру команди-суперниці. За сигналом вчителя всі гравці починають виконувати верхню передачу над собою. Учень, що упустив м'яч або зловив його, вибуває з гри і сідає на лавку. Перемагає команда, у якої після сигналу про закінчення гри на майданчику залишилося більше людина.

Гру повторюють 2-3 рази.

«М'яч перед собою»

(відпрацювання техніки нижньої передачі)

Умови гри ті ж, що і в грі "М'яч над головою", тільки верхня передача замінюється нижньої.

"Передача центральному"

Команди розташовуються на майданчику, утворюючи два, три або більше кіл. В середину кожного кола постає учень - центральний - з волейбольним м'ячем в руках. Кожна команда виділяє учня, контролюючи гру суперника. За сигналом вчителя центральний посилає м'яч передачею кожному гравцю. Той робить відповідну передачу центральному. І так, дотримуючись сувору чергу, м'яч по колу обходить всіх гравців. Виграє команда, яка в обумовлений час здійснить більшу кількість передач. Гру повторюють 2-3 рази, при цьому бажано міняти центральних гравців. Можна також грати, поки всі гравці не побувають в ролі центральних. В цьому випадку перемагає команда, яка набрала більшу суму передач.

Правила гри.

1. М'яч передають учням по черзі. В іншому випадку передача не зарахував і центральний повинен виконати пропущену передачу.

2. Якщо до закінчення гри центральний встиг передати м'яч всім учням, він продовжує виконувати передачі по другому колу.

3. Падіння або ловля м'яча не вважаються помилкою, і рахунок передач зберігається.

«Стій!»

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар: малі м'ячі.

Підготовка до гри. Гравці утворюють коло і розраховуються по порядку номерів. Один з них - який водить - одержує маленький м'яч і виходить на середину кола.

Опис гри. Гравець, який водить сильно ударяє м'ячем об землю і називає чийсь номер. Викликаний біжить за м'ячем, а решта граючих розбігається в різні боки. Викликаний - новий гравець водить, - схопивши м'яч, кричить: «Стій!» Всі зупиняються і стоять нерухомо там, де їх застала команда. Той, який водить прагне потрапити м'ячем в найближчого гравця, який може вивертатися від м'яча, та стояти на місці (нахилятися, сідати, підстрибувати тощо). Якщо той, що водить промахнеться, то біжить за м'ячем знову, а всі розбігаються. Узявши м'яч, гравець, який водить кричить знов: «Стій!» і прагне засалити їм кого-небудь з граючих і т. д. Засалений м'ячем гравець стає тим новим, який водить, гравці оточують його, і гра починається спочатку.

Правила гри. 1. По команді «Стій!» ніхто не має права сходити з місця. 2. Поки той, що водить не узяв м'яч, гравці можуть переміщатися по майданчику як завгодно.

«Рукою по ковпаку»

Місце проведення: спортивний зал, коридор.

Інвентар: повітряні кулі або легкі м'ячі, табурет.

Опис гри. Ставиться табурет і на нього кладеться надутий пакет. Можна його замінити повітряною кулею або легким м'ячем. Задача - підійти до табурета з певної відстані із закритими очима і ударити по пакету (кулі) рукою.

«Ривок за м'ячем»

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар: волейбольний м'яч.

Підготовка до гри. Гравці діляться на 2 рівні команди, які шикуються в шеренгу на одній стороні майданчика. Кожна команда розраховується по порядку номерів. Перед командами проводиться стартова межа. Керівник з м'ячем в руках встає між командами.

Опис гри. Називаючи будь-який номер, керівник кидає м'яч вперед якнайдалі. Гравці, які мають цей номер, біжать до м'яча. Хто раніше торкнеться м'яча рукою, той приносить команді очко. Після цього м'яч повертається керівнику, який знову кидає його, викликаючи новий номер, і т.д. Грають встановлений час. Команда, яка набрала більше очок, вважається переможницею.

Правила гри.

1. Починати біг можна з високого або низького старту (за домовленістю).

2. Якщо 2 гравці торкнулися м'яча одночасно, кожна команда одержує по очку.

«Злови і передай»

На одній з розділених волейбольної сіткою майданчиків шикуються в колони дві, три або чотири команди. Відстань до волейбольної сітки визначає вчитель, або воно позначається обмежувальної лінією. На протилежній майданчику навпроти своїх колон і теж за обмежувальною лінією стоять по одному учню від кожної команди. Ті, хто стоїть першими в колонах тримають по волейбольному м'ячу. За сигналом вчителя перші в колонах виконують подачу через сітку на протилежну сторону майданчика і йдуть в кінець своїх колон. Ті, хто стоїть на протилежному боці майданчика учні намагаються зловити цей м'яч (або підбирають його з підлоги), після чого підбігають до обмежувальної лінії і виконують передачу в свою колону. Естафета закінчується, коли стояли першими в колонах учні візьмуть передачі. Перемагає команда, яка закінчила естафету раніше інших.

Правила:

1. Подання та передачі виконують тільки через обмежувальної лінії. За попередньою домовленістю менш підготовлені учні можуть виконувати їх зі зручною для них точки.

2. Якщо м'яч не перелетів через сітку, що зробив помилку учень повторює вправу.

3. При виконанні подачі м'яч не повинен торкатися сітки.

4. Подання виконують по черзі всі учасники естафети.

5. Напрямні в колонах, прийнявши останню передачу, піднімають м'ячі над головою, фіксуючи закінчення естафети.

Размещено на Allbest.ru