Організаційно-методичні аспекти забезпечення контролю за фізичною підготовкою школярів

Найбільшу увагу варто приділяти незміцнілій ще нервовій системі дітей, до якої постійно висувають дуже високі вимоги всіма навчальними предметами. Інтелектуальні зусилля в процесі навчання руховим діям, контроль за своїми рухами і керування ними, підвищені вольові й емоційні навантаження, пов'язані з подоланням різного роду труднощів в умовах рухової діяльності, - усе це теж є значним навантаженням для нервової системи. Правильне регулювання, видозміна і поступове, суворо послідовне збільшення цього навантаження дозволяє зміцнити нервову систему і підвищувати її працездатність.

Необхідно пам'ятати про ще одну особливість дітей - їх легку, часто зайво підвищену збудливість, а також тісно пов'язану з нею високу реактивність. Легка збудливість характерна для більшості дітей усіх вікових груп, хоча ступінь її вираження неоднакова. Вона вище в молодших школярів, довго ще зберігається в підлітків і починає спадати тільки в старшому шкільному віці. Це явище обумовлене загальними функціональними особливостями нервової системи дітей. Ускладнює роботу ще й недостатня стійкість уваги, поверховість сприйнять, емоційна нестриманість і ін. Висока реактивність дітей виражається у швидких, часто передчасних, і сильних реакціях. Найбільше яскраво ця якість виявляється в підлітковому віці [25].

Зіштовхуючись з небажаними проявами реактивності на заняттях фізичними вправами, необхідно поряд із загальною виховною роботою, тактовно, ґрунтуючись на переконливості, стримувати учнів у надмірному захопленні обраними фізичними вправами, обмежувати навантаження, раціонально організовувати самостійну роботу, неухильно підвищувати вимоги до точності дії і стриманості в емоційних проявах. Крім розглянутих, у дітей є й інші, більш індивідуальні особливості. Усі вони, по можливості, повинні враховуватися вчителем щодо кожного учня. Для цього необхідно уважно і безупинно вивчати своїх вихованців.

Під особливий контроль треба взяти: стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і ступінь фізичної підготовки особистості учнів, тому що відповідно до цих показників визначаються: зміст, форми, загальний обсяг і плани проведення навчально-виховної роботи, а також, характер і інтенсивність навантажень.

Головним показником контролю виконання вправ повинна бути частота пульсу, що не перевищуюче дворазове збільшення величини пульсу до початку виконання вправ.

Рекомендується для посилення діяльності органів дихання і кровообігу використовувати в уроках по фізичній культурі стрибки зі скакалкою, різні види бігу, танцювальні кроки, акробатичні вправи. Для розвитку основних м'язових груп потрібно підвищувати функцію внутрішніх органів. Для виховання швидкості і витривалості рекомендується ходьба і біг, особливо біг на час [14].

У молодшому і середньому віці застосування фізичних вправ повинне бути спрямоване на гармонійний розвиток, і особливого розвитку потребує розвиток м'язової сили, на підтримку необхідної рухливості і міцності в суглобах, що має безпосередній зв'язок з формуванням постави.

У старшому віці рівень розвитку силових можливостей повинен бути достатнім для того, щоб молода людина могла виконувати рухові дії. пов'язані із маніпулюванням вагою власного тіла. Особливо це стосується юнаків, які незабаром підуть на військову службу.

Для розвитку сили як рухової якості використовувати набивні м'ячі, гімнастичні палі, вправи в парах з опором партнера, вправи на гімнастичній лаві, підтягування на поперечині, лазіння по канату, упори, виси, статичні вправи.

Здатність людини долати зовнішній опір (динамічну силу) можна розвити силовими вправами починаючи з 1-го класу, тільки варто пам'ятати, що можливості молодших школярів у прояві сили невеликі і зростають до 10-12 років.

При виконанні силових вправ варто чергувати їх вплив на різні м'язові групи частин тіла, починаючи з малих м'язових груп і поступово включати в роботу більш великі м'язи. Силові вправи необхідно поєднувати із вправами на гнучкість і розслаблення. При цьому необхідно приділяти увагу розвитку м'язів черевного преса і спини [17].

На підставі передового педагогічного досвіду вбачаємо за можливе планувати на уроках фізкультури для розвитку силових фізичних якостей наступні вправи: з набивними м'ячами і гантелями (різні маси); парні вправи з партнерами (з 5-го класу); перетягування канату; підтягування на високій поперечині (з 2-го класу хлопчики) і на низкою з вису лежачи (з 2-го класу дівчатка); лазіння по канату (з 3-го класу); підйом і перенесення вантажів (матів, інвентарю); вправи на гімнастичних снарядах, передбачені шкільною програмою по фізичному вихованню; виси й упори; статичні вправи, підйоми силою, стрибком і т.д.

Для поліпшення і підвищення ЖЕЛ можуть бути рекомендовані вправи на витривалість. Розрізняють загальну і спеціальну витривалість. Загальна розвивається циклічними вправами (біг), спортивними іграми. Спеціальна - при тривалій роботі і виявляється переважно у швидкості і силі; біг на 20, 60, 80 м (серіями); вправи з обтяженням. Вправи на витривалість повинні поєднуватись з дихальними вправами.

Висновки

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства не викликає сумніву в першочерговому значенні фізичне виховання, що у єдності з розумовим, моральним, трудовим і етичним вихованням і готує молоду людину до життєдіяльності.

Протягом всього періоду навчання, виховання і розвитку школярів необхідно використовувати усі форми, методи і засоби фізичного виховання, щоб сформувати фізично досконалу, гармонійну особистість, що здійснюється шляхом фізичного розвитку, фізичної підготовки.

У теорії фізичного виховання розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку.

Спеціальна фізична підготовка пов'язана з професійною чи спортивною діяльністю, критерієм оцінки є спортивний результат.

Загальна фізична підготовка містить у собі рівень знань і умінь, навичок у життєво важливих (прикладних, природних, основних видах рухів).

До прикладних, основних рухів відносяться: ходьба, біг, метання, піднімання і перевезення вантажу, присідання й ін.. Рівень розвитку цих рухів має велике значення в житті, тому що сприяє швидкому оволодінню навичок більш складних, прискорює процес спеціальної фізичної підготовки.

У процесі формування рухових умінь і навичок розвиваються різні фізичні якості: спритність, швидкість, витривалість, сила, влучність, стрибучість, прудкість і т.д.

Головна риса, що характеризує високий рівень загальної фізичної підготовки (ЗФП) - це уміння свідомо володіти рухами свого тіла, досягаючи результатів у короткий термін, при найменшій витраті сил.

Знання вікових особливостей розвитку основних рухів повинне сприяти поліпшенню методики роботи зі школярами.

В даний час накопичені об'єктивні дані про віковий розвиток фізичних якостей, але ще мало досліджень, присвячених розвитку рухів, починаючи з 1-го класу і кінчаючи випускниками, особливо в останнє десятиріччя.

Наступив час, коли виникла необхідність оцінювати постановку фізичного виховання в школі за даними фізичної підготовленості всіх учнів, їхнім станом здоров'я і фізичного розвитку. Якщо визначити рівнеь фізичного здоров'я і фізичного розвитку у медичних працівників не викликає труднощів, то оцінка фізичної підготовки школярів ускладнена відсутністю єдиної ефективної методики визначення рівня підготовленості учнів та даних для порівняння.

Шляхи вивчення проблеми організації та методичного забезпечення фізичної підготовленості школярів і фізичного розвитку викладені нами в 1 і 2 розділах. Вихідним положенням цих досліджень було те, що процес фізичного виховання в школі повинен бути регламентований єдиними навчальними нормами, в основу програми покладені вікові навчальні норми, що стимулюють всебічний і гармонійний розвиток фізичних здібностей учнів і з певного віку спортивні удосконалювання.

Одиницями контролю в школі на уроках фізичної культури можуть виступати матеріали обстеження фізичної підготовленості школярів з бігу, стрибків у довжину, підтягування, метання, присідання, гімнастичним вправам. У різних вікових та статевих групах ці показники можуть значно відрізнятися. фізичний педагог руховий учень

Це спонукає нас до висновку - вчитель фізичної культури в школі має творчо підходити до організації навчально-виховного процесу, і зокрема такого його компоненту, як педагогічний контроль. Необхідно враховувати індивідуальні та вікові особливості розвитку школярів і з огляду на це визначати показник їхньої фізичної підготовленості.

Список використаної літератури

1. Ареф'єв В.Г. Методика викладання фізичної культури в школі. - К.: ІСДО, 1995. - 214 с. - с. 93-94.

2. Ашмарин Б.А. Теория и методы физического воспитания. Учебное пособие для студентов факультетов физического воспитания педагогических институтов. - М. Просвещение, 1979. - 380 с.

3. Бальсевич В.К. Здоровье в движении. - М.: Советский спорт, 1988. - 78 с.

4. Баршай В.М., Рябцева Е.И., Янсон Ю.А. Физическое развитие, физическая подготовленность и работоспособность учащихся и молодежи. - Ростов-на-Дону, РГПИ 1987. - 129 с.

5. Богословский В.П. Сборник инструктивно-методических материалов по физическому воспитанию. - М.: Просвещение, 1984.- 368 с.

6. Гужаловский А.А. Развитие физических качеств у школьников. - Минск: Нар. освета, 1978. - 215 с.

7. Гужаловский М.А. Развитие двигательных качеств школьников. - Минск: Выс.шк., 1972. - 210 с.

8. Дидактика средней школы/ Под ред. М. Н. Скаткина.-- М.: Просвещение, 1982.-- 320 с.

9. Дубовис М.С. Физическая культура школьников. -- М: ФиС, 1966. - 311с.

10. Зациорский В. М. Физические качества спортсмена.-- М.: Физкультура и спорт, 1970.-- 260 с.

11. Ильин Е.П. Психология физического воспитания.-- М.: Просвещение, 1987.-- 288 с.

12. Іващенко В.П., Безкопильний О.П. Теорія і методика фізичного виховання: навчальний посібник. Ч.2. - Черкаси: ЦНТЕЛІ, 2005. - 239 с.

13. Кладов Е.В. Особенности замятий со школьниками-левшами. // Физическая культуру в школе. -- 1996. - № 4. - С. 48-50.

14. Кузнецова В.И. Развитие двигательных качеств школьника. - М.: Просвещение, 1976. - 146 с.

15. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів: «Штабор», 1997. - 204 с.

16. Лупандина Н.А. Физическая подготовленность школьников г.Москвы. // “Ученые записки”. Т 182. Физическое воспитание и спорт. Вып. 4, 1976.

17. Лупандина Н.А. Развитие основных движений школьников. - М.: ФИС, 1982.

18. Наталов Г.Г. Введение в физическую культуру. - Краснодар, 1995. - 354 с.

19. Николаев А.Д. О культуре физической, ее теории и системе физкультурной деятельности// Теория и практика физкультуры. - 1997. - №6. - с. 2-10.

20. Очерки по теории физической культуры (составитель и общ. редакция Матвеев П.П.) - М.: Фис, 1984.

21. Платонов В. Н. Теория и методика спортивной тренировки.-- Киев: Вища шк., 1984.-- 352 с.

22. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. -- К.: Олімпійська література, 1995. -- 320 с.

23. Поцелдем А.А. Формирование у школьников умения и навыков. // Физическая культура в школе. - 1996. - №7. - С.14-19.

24. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів, фізична культура (1-11 класи). - Київ: Перун. 1998. - с.6.

25. Профессиональная деятельность молодого учителя/ Под ред. С.Г.Вершловского, Л. Н. Лесохиной.--М.: Педагогика, 1982.-- 144 с.

26. Рабунский Е. С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников.-- М.: Педагогика, 1975.-- 174 с.

27. Раченко И. П. НОТ учителя.-- М.: Просвещение, 1982.-- 208 с.

28. Сінчаєвський С.М. Фізичне виховання школярів (теоретична підготовка) // Фізичне виховання в школі, 1999. -- №2. -- с.25-28.

29. Теория и методика физического воспитания учебник для институтов физической культуры (под общей редакцией Матвеева П.П. и Новикова А.Д.) - М.: Фис, 1976. - Т1. - 459 с.

30. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. - М.: Фис, 1978.

31. Хан А.Н. Педагогические основы методики школьного урока физической культуры.-- Изд-во Саратовского ун-та, 1995.-- 146 с.

32. Шевченко А. А., Перевощиков Ю. А. Основы физического воспитания.-- Киев: Вища шк., 1984.-- 184 с.

33. Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. -Ч.1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 272 с.

34. Янсон Ю.А. Педагогика физического воспитания школьников. - Ростов-на-Дону, Изд-во РГПУ, 1993. - 580 с.

Размещено на Allbest.ru