Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Контроль і оцінка фізичного стану

Основні поняття

Методика котролю та її проведення

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Під фізичним розвитком розуміють комплекс функціональних показників, які визначають фізичну працездатність і рівень вікового біологічного розвитку індивідуума в момент дослідження.

Життєдіяльність організму кожної людини, незалежно від її віку, статі й професії, характеризується тими морфологічними й функціональними властивостями та якостями, які передані батьками спадково (генотип), а також набуті після народження в певних умовах індивідуального розвитку (фенотип). Сумарний прояв цих властивостей і якостей у вигляді вікових особливостей нервово-психічної діяльності, фізичної сили й витривалості, які визначаються станом морфологічних і функціональних ознак, прийнято називати фізичним розвитком організму людини.

Фізичний розвиток - розуміння комплексне, тому й ознаки, які його характеризують, різні. Але як основні ознаки фізичного розвитку беруть довжину й масу тіла, обвід грудної клітки, життєву ємність легень, м'язову силу.

Відомо, що вплив генетичної програми і факторів зовнішнього середовища на фізичний розвиток неоднаковий у різні вікові періоди. Впливи соціально-економічних умов життя та інших факторів зовнішнього середовища найбільші сенситивні (чутливі) вікові періоди, коли інтенсивно відбуваються процеси росту й розвитку (грудний, підлітковий) вік або процеси інволюції (похилий і старечий вік).

КОНТРОЛЬ І ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО СТАНУ

Серцево-судинна система. Стан серцево-судинної системи під час фізичних навантажень визначається ЧСС (пульс). Пульс - це хвиля, що іде від серця по артерії та інформує про роботу серця, а тим самим про будь-які зміни, які виникають в організмі.

Найпростіший метод вимірювання пульсу - пальпаторний. Звичайно визначають пульс на променевій артерії біля великого пальця. Для цього 2-й, 3-й, 4-й пальці накладаються дещо вище променезап'ястного суглоба, артерія нащупується і притискається до кістки. У нормі у нетренованої людини ЧСС складає 60-90 уд./хв у чоловіків і 70-100 уд./хв у жінок. У положенні лежачи пульс нижче на 10 уд./хв, ніж стоячи.

Оцінка пульсу:

60 уд./хв - «відмінно»;

70 уд./хв - «добре»;

80 уд./хв - «задовільно»;

90 уд./хв - «погано».

Якщо ЧСС під час фізичного навантаження у межах

100-130 уд./хв, то це свідчить про його невелику інтенсивність, 150-170 уд./хв - інтенсивність фізичного навантаження вище середнього, 170-200 уд./хв - граничне навантаження. Під час дозування тренувального навантаження рекомендується більшу частку часу тренування приділяти циклічним навантаженням при ЧСС, що складає 60-80% максимально ефективної величини ЧСС для людей визначеного віку.

Важливим показником, що характеризує функцію серцево- судинної системи, є рівень артеріального тиску. Вимірюється тиск сфігмоманометром. Норма АТ різна для різного віку. Її легко можна визначити за формулами:

І підгрупа (7-20 років)

систолічний АТ = 1,7 х вік + 83;

діастолічний АТ = 1,6 х вік + 42;

ІІ підгрупа (21-80 років)

систолічний АТ = 0,4 х вік + 104;

діастолічний АТ = 0,3 х вік + 67,

де систолічний АТ - максимальне значення тиску, діастолічний АТ - мінімальне значення тиску.

Різниця максимального і мінімального кров'яного тиску - пульсовий тиск. Чим вище ця величина під час навантаження, тим більш треноване серце. Норма пульсового тиску складає 40-60 мм рт. ст. У тренованої людини цей показник вище.

Проба Руф'є:

5 хв відпочинку сидячи;

пульс за 15 с (Р1);

зробити 30 присідань за 30 с (присід - руки вперед,

встати - руки донизу);

пульс за перші 15 с першої хвилини відпочинку (Р2);

5) пульс за останні 15 с першої хвилини відпочинку (Р3).

Індекс Руф'є =(4*(Р1+Р2+Р3)-200)/10.

Оцінка працездатності серця за пробою: 0 і менше - атлетичне серце;

0,1-5 - відмінне серце;

10,1-15 - гарне серце;

15,1-20 - слабке серце (серцева недостатність).

Експрес-методи самостійного визначення функціонального стану серцево-судинної системи

Без зупинки спокійно піднятися на 4-й поверх і потім виміряти пульс.

Оцінка пульсу:

менше 100 уд./хв - «відмінно»; менше 120 уд./хв - «добре»;

менше 140 уд./хв - «задовільно»; більше 140 уд./хв - «незадовільно».

Полежати спокійно 5-7 хв, виміряти пульс, потім встати і через 1 хв знову виміряти пульс. Визначити різницю пульсу стоячи - лежачи.

Оцінка пульсу:

менше 10 ударів - «відмінно»; менше 20 ударів - «задовільно»; більше 20 ударів - «незадовільно».

Дихальна система. Дихання - це комплекс фізіологічних процесів, що забезпечують споживання кисню і виділення діоксиду вуглецю з організму. Дихальна і серцево-судинна системи утворюють систему транспортування кисню у тканини організму і виведення діоксиду вуглецю.

Самоконтроль динаміки таких показників, як частота дихання (ЧД), життєва ємність легень (ЖЄЛ) дозволяє визначити ефективність впливу тренувань на витривалість системи дихання.

Частота дихання індивідуальна. Цей показник залежить від віку, здоров'я, рівня підготовленості, величини навантаження. Частота дихання у дорослої людини не перевищує 14-18 вдихів за хвилину. При регулярних заняттях фізичними вправами ЧД знижується до 12-16 вдихів за хвилину. Під час занять фізичними вправами вона тим більше, чим більше потужність фізичного навантаження.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Фізичний стан - за визначенням міжнародного комітету стандартизації тестів характеризує особистість людини, стан здоров'я, статуру і конституцію, функціональні можливості організму, фізичну працездатність і підготовленість.

Фізимчний ромзвиток -- це процес становлення і змін біологічних форм і функцій організму людини. Він залежить від природних життєвих сил організму та його будови. Фізичний розвиток оцінюється рівнем розвитку фізичних якостей, антропометричними і динамометричними показниками, показниками формування постави.

Серцемвий ритм, частота серцевих скорочень -- важлива характеристика фізіологічного стану організму. Зазвичай розраховується як число скорочень серця за хвилину та виражається в числі ударів за хвилину.

Пальпаторний метод визначення внутріочного тиск --це оріентировочний метод визначення внутріочного тиска, який може бути використаний лікарем будь-якого профілю.

Проба Руф'є - Діксона є навантажувальний комплекс, призначений для оцінки працездатності серця при фізичному навантаженні.

Пульс -- це періодичне, синхронне з діяльністю серцяколивання стінок артерій, яке спричинює скорочення серця, вигнання крові в артеріальну систему і зміну в ній тиску впродовж періоду систоли та діастоли.

Самоконтроль - здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі - вищій психічній функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя. Самоконтроль тісно пов'язаний з поняттям психічної саморегуляції. Самоконтроль є найважливішим елементом в здатності людини досягати поставлених цілей. Рівень самоконтролю визначається як вродженими генетичними характеристиками, так і психологічними навичками людини. Самоконтроль протиставляється імпульсивності - нездатності протистояти миттєвим бажанням.

МЕТОДИКА КОНТРОЛЮ ТА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Фізичний стан оцінюється за допомогою методів антропометричних стандартів, кореляції та індексів. Найбільш простим і доступним є метод індексів.

Метод індексів грунтується на співвідношенні окремих ознак фізичного розвитку. Є кілька десятків різних індексів, проте найбільшого поширення отримали ваго-ростові індекси, грудно-ростовий індекс, і навіть різні "життєві" індекси.

При виведенні цих індексів автори виходили з положення у тому, що різні розміри тіла людини стосовно один одного змінюються пропорційно. Проте, як показали дослідження А. І. Ярхо (1924) і В.В. Бунака (1937), за зміни однієї з ознак інші можуть або зменшуватися, або збільшуватися, інколи ж залишатися незмінними, тому різні індекси часто суперечать один одному.

Ваго-ростові індекси.

1) Індекс Кетле:

І = m/12, де І - індекс; m - маса тіла (кг),

1 - довжина тіла (м).

Цей індекс показує, кількість грамів ваги тіла на 1 см довжини тіла.

Моя довжина тіла 173 см, Маса тіла 45 кг

I = 45/173*2 = 13

16 і менше - виражений дефіцит маси тіла,

16-18,5 - недостатня маса тіла (дефіцит),

18,5-25 - норма,

25-30 - надмірна маса тіла (предожіреніе),

30-35 - ожиріння I ступеня,

35-40 - ожиріння II ступеня,

40 і більше - ожиріння III ступеня.

ВИСНОВОК

Враховуючи сучасні екологічні та гіподинамічні особливості нашого суспільства постає проблема здорового способу життя людини і у першу чергу молоді. Науковий пошук, присвячений проблемі зниження показників здоровя населення в останні роки, зумовлює активізацію досліджень цього аспекту. Крім обєктивних причин, які призводять до послаблення імунітету, характерним є - недбале ставлення молоді до свого здоровя та брак елементарних знань, щодо його підтримання та покращення засобами фізичного виховання і спорту.

Основними причинами кризи є знецінення соціального престижу здоровя нашої молоді, ролі фізичної культури і масового спорту, як засобу зміцнення здоровя і фізичного розвитку з урахуванням таких факторів, як акселерація, недостатня рухова активність, збільшення навантажень розумової діяльності у навчальному процесі, поширення шкідливих звичок.

Сучасна мета і завдання навчальної дисципліни Фізичне виховання у вищих навчальних закладах освіти визначаються такими напрямками: підтримка соціально-обґрунтованого рівня фізичної підготовленості студентів, протидія негативним факторам, що впливають на здоровя і навчання, засобами фізичного виховання, вміння самостійно використовувати засоби фізичної культури в праці та відпочинку, формування загальної та професіональної культури, здорового способу життя та ін. Доведено, що успіхів досягає та молодь, яка вміє оптимально поєднувати високий рівень фізичної підготовленості та теоретичних знань у галузі фізичного виховання.

Інтелектуальний розвиток та надбані теоретичні знання дозволяють студенту вірно оцінювати соціальну значущість фізичної культури і спорту, розуміти обєктивні закономірності фізичного виховання як педагогічного явища, свідомо ставитись до занять та завдань викладача, як провідної ланки між пізнанням та самовдосконаленням, із більшим бажанням проявляти самостійність та творчість на заняттях і змаганнях.

Під теоретичною підготовкою студентів слід розуміти систему знань, сконцентрованих у спеціальних наукових дисциплінах, які є основою ідей у галузі фізичного виховання і спорту, систему гуманітарних знань, природознавчих дисциплін, повязаних з пізнанням і науковим забезпеченням фізичного виховання, а також інтелектуальних вмінь та навичок, що формують впевненість і розвивають пізнавальні здібності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

фізичний організм контроль антропометричний

1. Теорія і методика фізичного виховання: підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту / за ред. Т. Ю. Круцевич. - К. : Олімпійська література, 2008. - Т. 2. - 366 с.

2. Селуянов В.Н. Технология оздоровительной физической культуры / В.Н. Селуянов. - 2-е изд. - М.: ТВТ Дивизион, 2009. - 192 с.

3. Круцевич Т.Ю. Научные исследования в массовой физической культуре. - Киев: Здоров'я, 1985. - 117 с.

4. Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. - К.: Здоров'я, 1988. - 160с.

5. .Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. - К.: Здоров'я, 1989. - 164с.

Размещено на Allbest.ru