Універсальні підходи до створення інклюзивних рекреаційних зон: регіональне управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Універсальні підходи до створення інклюзивних рекреаційних зон: регіональне управління

Угоднікова Олена Ігорівна кандидат економічних наук, доцент; Соколенко Анна Сергіївна кандидат економічних наук, доцент; Мохонько Анастасія Миколаївна аспірант Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова

Анотація

У статті проаналізовано проблеми розвитку інклюзивного туризму в Україні та Харківській області. Інклюзивний туризм в Украйні в цілому і Харківській області зокрема може стати унікальним явищем для реабілітації осіб з обмеженими властивостями, включаючи як пізнавальний процес, так і можливість повноцінної їх соціалізації і оздоровлення. Харківська область має вагомі передумови для того, щоб увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні регіонів України. Організація рекреаційно-туристичної діяльності для людей з обмеженими можливостями залежить від наявності доступних природних ресурсів.

Важливою складовою рекреаційних ресурсів, які мають психолого-естетичну та медико-біологічну цінність є природні гідрологічні ресурси, у тому числі - виходи підземних вод на поверхню - джерела, які все більш активно залучаються до числа популярних рекреаційних об'єктів. Розглянуто стан вивченості водних джерел області та можливість їх використання в якості рекреаційних об'єктів. Запропоновано рекомендації щодо розвитку рекреаційних зон області для інклюзивного туризму. у результаті аналізу рекреаційних можливостей водних джерел визначено напрями розробки туристичного потенціалу цих зон. Щоб створити рекреаційні зони на базі джерел Харківської області з можливістю їх використання для цілей інклюзивного туризму необхідно розробити та реалізувати ряд заходів, зокрема: оцінку наявних туристичних ресурсів на основі критеріїв конкурентоспроможності, реалізувати заходи, що забезпечують підвищення ефективності використання наявних рекреаційних об'єктів, розробити проекти побудови (або перебудови) інфраструктури, удосконалити транспортну інфраструктуру, розробити маршрути самостійного відвідування рекреаційних об'єктів, створити інформаційну службу з питань туризму для різних груп туристів, у тому числі осіб з обмеженими можливостями. Наявні відомості дозволяють говорити про перспективність детального вивчення джерел Харківщини з метою обґрунтування їх можливого використання для розвитку інклюзивного туризму. Створення на їх базі рекреаційних об'єктів, доступних для осіб з обмеженими властивостями, дозволить реалізувати на практиці рівні можливості для здійснення права обмежено дієздатних громадян на відпочинок, дасть можливість їм реалізовувати свої права і основні свободи, що буде сприяти їх повноцінній участі в житті країни.

Ключові слова: регіональне управління, інклюзивний туризм, рекреація, рекреаційні ресурси, водні джерела.

Abstract

Universal approaches to the creation of inclusiverecreational zones: regional governance

Uhodnikova Olena Ihorivna, candidate of economic sciences, associate professor; Sokolenko Anna Serhiivna, candidate of economic sciences, associate professor; Mokhonko Anastasia Mykolaivna, postgraduate, associate professor of tourism and hospitality, O.M. Beketov national university of urban economy

The article analyzes the problems of inclusive tourism development in Ukraine and Kharkiv region. Inclusive tourism in Ukraine in general and Kharkiv region in particular can be a unique phenomenon for the rehabilitation of people with disabilities, including both the cognitive process and the possibility of their full socialization and recovery. Kharkiv region has important prerequisites for entering the most developed regions of Ukraine in terms of tourism. The organization of recreational and tourist activities for people with disabilities depends on the availability of available natural resources. An important component of recreational resources that have psychological, aesthetic and medical and biological value are natural hydrological resources, including - groundwater outlets to the surface - springs, which are increasingly involved in the number of popular recreational facilities. The state of study of water sources of the region and the possibility of their use as recreational facilities is considered. Recommendations for the development of recreational areas of the region for inclusive tourism are offered. as a result of the analysis of recreational possibilities of water sources the directions of development of tourist potential of these zones are defined.

To create recreational areas based on the sources of Kharkiv region with the possibility of their use for the purposes of inclusive tourism, it is necessary to develop and implement a number of measures, including: assessment of available tourist resources based on competitiveness criteria, implement measures to improve efficiency of existing recreational facilities. infrastructure construction (or reconstruction) projects, improve transport infrastructure, develop routes for independent visits to recreational facilities, create an information service on tourism for various groups of tourists, including people with disabilities. The available information allows us to talk about the prospects of a detailed study of the sources of Kharkiv region in order to justify their possible use for the development of inclusive tourism. The creation of recreational facilities on their basis, accessible to people with disabilities, will allow to realize in practice equal opportunities for exercising the right of disabled citizens to rest, will enable them to exercise their rights and fundamental freedoms, which will promote their full participation in life.

Keywords: regional management, inclusive tourism, recreation, recreational resources, water sources.

Постановка проблеми

Згідно з дослідженнями, проведеними Всесвітньою організацією охорони здоров'я, у світі налічується близько 1 млрд. осіб з інвалідністю [1]. Тому у системі сучасного світового туристського господарства все більше уваги приділяється інклюзивному туризму - туризму для осіб з обмеженими можливостями - осіб з інвалідністю, людей похилого віку, вагітних жінок.

Туризм для такої категорії людей в Україні є порівняно новим напрямом діяльності, та його соціальна значимість зумовлена тим, що кількість осіб із різними видами інвалідності у країні зростає. За даними Міністерства соціальної політики на початок 2014 року загальна чисельність людей з інвалідністю в Україні становила 2,074 млн. осіб (кожний 18-й громадянин). Станом на 1 січня 2015 р. (без урахування тимчасово окупованих територій Криму та м. Севастополя) - 2 568 532 особи (або 5,98% у загальній структурі постійного населення країни (42,9 млн. осіб) [2]. На сьогодні в країні гостро постає питання реабілітації особливих категорій населення - учасників та постраждалих в антитерористичній операції. Крім того, Україна входить в 30 найстаріших країн світу за часткою осіб у віці 60 років і старше. За даними Міністерства соціальної політики України, в 2015 році в Україні частка осіб від 60 років і старше становила 21,8%, а 65 років і старше - 15,5% від загальної чисельності населення. Згідно з національним демографічним прогнозом, до 2025 року частка осіб старше 60 років складе 25% від загальної чисельності населення, в 2030 році - понад 26%.

Близько половини осіб з обмеженими можливостями пересування - люди віком до 40 років, для яких туризм - це перш за все ефективний метод реабілітації й інтеграції у суспільство. Як показали дослідження, розвиток інклюзивного туризму має передумови для активного розвитку, соціалізації та забезпечення активності і емоційності життя осіб з обмеженими можливостями [2], аналіз досліджень і публікацій, присвячених розвитку в Україні туризму для осіб з обмеженими можливостями, свідчить, що вивчення питання розвитку туризму для осіб з обмеженими властивостями в Україні не можна вважати достатнім. Існує широке коло проблем, які потребують посиленої і комплексної уваги з боку держави й суспільства. Сьогодні розвиток туризму для осіб з обмеженими можливостями в країні та її регіонах стримується недосконалістю правового забезпечення даної сфери та відсутністю відповідної інфраструктури.

Організація рекреаційно-туристичної діяльності для людей з обмеженими можливостями залежить від наявності доступних природних ресурсів. Важливою складовою рекреаційних ресурсів, які мають психолого-естетичну та медико-біологічну цінність є природні гідрологічні ресурси, у тому числі - виходи підземних вод на поверхню - джерела, які все більш активно залучаються до числа популярних рекреаційних об'єктів. Зростаючий інтерес до джерел як об'єктів рекреації пов'язаний з бальнеологічними властивостями води деяких джерел, комфортним мікрокліматом, різноманіттям та естетичною цінністю ландшафтів, що їх оточують.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Харківська область має значні гідрологічні ресурси для організації рекреаційних зон, зокрема, інклюзивного спрямування. Але в розробленій «Концепції розвитку туризму в Харківській області до 2020 року» [2] не приділяється увага розвитку інклюзивного туризму. А чисельні публікації [3-9]присвячені дослідженню джерел області перш за все в якості альтернативного джерела питного водопостачання та містять мало інформації про можливість їх використання в якості рекреаційних об'єктів.

Мета статті. Стаття присвячена дослідженню можливості використання джерел Харківської області в якості рекреаційних об'єктів та розробці загальних рекомендацій розвитку рекреаційних зон інклюзивного туризму.

Виклад основного матеріалу

Останні 10 років експерти відзначають динамічне зростання розвитку інклюзивного туризму, хоча навіть за кордоном ще важко назвати його масовим.

Незважаючи на те, що ринок туризму для людей з обмеженими можливостями є досить молодим, існує понад 50 загальноприйнятих визначень, значення яких більше 20 років є предметом наукових дискусій. Проте досі не сформульоване визначення, закріплене у нормативно-правових документах України. Між тим слід зауважити, що в основі багатьох дефініцій зазначеної проблематики лежать терміни, пов'язані з інклюзивністю, доступністю та адаптацією [3].

Говорячи про туризм для осіб з інвалідністю, за кордоном найбільш часто вживають такі поняття, як «доступний туризм» (accessible tourism), «туризм для усіх» (tourism for all), «безбар'єрний туризм», «туризм для людей з обмеженими можливостями». Термін «туризм, доступний для всіх» (tourism for all) сьогодні є терміном, що закріплений у міжнародних нормативно-правових актах - у прийнятій в 1991 році Генеральною асамблеєю ЮНВТО резолюції «Створення можливостей для туризму людям з обмеженими можливостями в дев'яності роки» (Creating Tourism Opportunities for Handicapped People in the Nineties), текст якої був поновлений у 2005 році в Дакарі (Сенегал) під назвою «Туризм, доступний для всіх» (Резолюція A/RES/492(XVI)/10).

В Рекомендаціях, прийнятих на 20-й сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО від 11 червня 2013 р. надано наступне визначення: «туризм, доступний для усіх - це форма туризму, що передбачає процес співробітництва учасників туристичного процесу, що дозволяє людям, які мають потребу в доступі, зокрема пов'язану з мобільністю, зором, слухом і когнітивними функціями, функціонувати незалежно, справедливо та доступним шляхом, надання їм розробленого на принципах універсального дизайну продуктів туризму, послуг та середовищ» [1]. Отже, «туризм, доступний для усіх», передбачає доступність туристичних об'єктів і установ, пристосування та адаптацію інфраструктури для людей з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів та осіб, що їх супроводжують, тимчасово маломобільних груп населення, літніх людей, осіб із дитячими візочками та ін.) [4].

В Україні для визначення цього виду туризму використовують поняття «туризм для людей з обмеженими можливостями», «туризм неповносправних», «туризм для людей з інвалідністю», «адаптивний туризм». Перспективи розвитку туризму в Україні для людей з обмеженими можливостями все більше пов'язують з терміном «інклюзивний туризм». Інклюзивний туризм» (фр. - містить у собі, лат. mclude - укладаю, включаю) - турпродукт, який передбачає доступність цього виду відпочинку для всіх, включаючи пристосування інфраструктури туристичних центрів і об'єктів туристичної індустрії до різних потреб людей, у тому числі осіб з інвалідністю, літніх людей, їхніх опікунів та членів сімей з маленькими дітьми. Даний термін містить одночасне транспортне обслуговування, харчування, розміщення та інші туристичні послуги. Лише при такому підході туризм може стати доступним для людей з обмеженими властивостями [5].

На сучасному етапі розвитку туризму у країні актуальним є завдання запровадження на законодавчому рівні поняття інклюзивного реабілітаційно - соціального туризму, як системи заходів спрямованих на відновлення та розвиток фізичного, соціального, духовного, творчого та інтелектуального рівня життєдіяльності особи з урахуванням фізичних та психічних можливостей для сприяння її інтеграції в суспільство [6].

У розвитку туризму для людей з обмеженими можливостями важлива роль відводиться рекреації.

Термін «рекреація» є сукупністю етимологічних значень: rec reativo (лат.) - відновлення; rec reation (франц.) - розвага, відпочинок, зміна дій. Рекреація - це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою заходів і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях. Поняття «рекреація» характеризує не тільки процес і заходи щодо відновлення сил людини, але і той простір, в якому це відбувається [7].

В сучасних умовах взаємодії суспільства і природи, зростання потреб суспільства в рекреації виникає об'єктивна необхідність в організації особливого виду природокористування - рекреаційного.

Під природними рекреаційними ресурсами розуміють природні та природно - технічні геосистеми, тіла та явища природи (включаючи їх територіальну різноманітність), які володіють комфортними властивостями для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку та оздоровлення певного контингенту людей протягом певного часу. До природних рекреаційних ресурсів відносяться такі невід'ємні складові будь-якого природного комплексу як рельєф, клімат, водні, бальнеологічні та грязьові ресурси, біологічні рекреаційні угіддя та ресурси, природно-пізнавальні ресурси [8].

Великий потенціал для розвитку рекреаційних зон мають джерела - виходи підземних вод на земну поверхню. У сучасному світі у зв'язку з розвитком туризму джерела все більш активно залучаються до числа популярних рекреаційних об'єктів. Зростаючий інтерес до відвідування джерел пов'язаний не тільки з їх використанням в якості альтернативного джерела питної води, а й з бальнеологічними властивостями води деяких джерел, комфортним мікрокліматом, різноманіттям та естетичною цінністю ландшафтів, що їх оточують. Дослідження учених ЄС свідчать про сприятливий вплив джерел на людину. Часте відвідування і тривалий (не менше 30 хвилин) час перебування біля джерела сприяє зняттю психічної напруги, нормалізації артеріального тиску, стабілізації діяльності вегетативної нервової системи. Такі властивості джерел пов'язані зі сприятливою шумовою гамою джерела, навколишнім ландшафтом і аурою, яку створює джерело в місці його виходу з-під землі.

Особливу роль джерел як рекреаційних ресурсів визначав Т.В. Дмитренко. Він писав, що джерела, будучи природним виходом підземної води на поверхню, значною мірою беруть участь у формуванні видової частини ландшафту - пейзажу, естетична цінність якого визначає його рекреаційне значення [8]. Виходячи з цього, джерела можна вважати фактором, що визначає рекреаційне значення тієї чи іншої фації або ландшафту в цілому.

Рекреаційна цінність джерела і ландшафту, що його оточує, визначається поєднанням значної кількості показників, таких як географічне розміщення, доступність, освоєння, наявність і вид каптажного пристрою, санітарно-гігієнічні характеристики води, наявність інфраструктури тощо. Дані показники взаємно доповнюють один одного, при відсутності або слабкому розвитку одного з них цінність джерела, як одного з рекреаційних об'єктів, може значно знизитися. Одним з найважливіших показників оцінки ресурсного потенціалу джерела є його дебіт - кількість води, що виходить на поверхню за одиницю часу (л/с). Багатодебітні виходи підземних вод більш зручні для використання і при спорудженні каптажних пристроїв; часто формують мальовничі джерельні урочища, визначаючи підвищену естетичну насиченість навколишнього ландшафту, що важливо при оцінці рекреаційної привабливості території [9].

Відомо, що на Харківщині водні джерела використовуються населенням уже протягом багатьох століть. Води деяких джерел ще з XVIII століття застосовувалися не тільки для питних цілей, а й з лікувальною метою. Лікувальними властивостями володіють води джерел «Березівське» (с. Березівка), «Отче наш» (біля станції Куряж), «Онуфрієвське» (с. Подворки) Дергачівського району, Озерянське (с. Нижня Озеряна Харківського району), «Мурафа» (с. Мурафа Краснокутського району), «Суворовське» (біля с. Мохнач у Зміївському районі) [2].

У 2007 році гідрогеологом Костенко Н.В. (КП «Південукргеологія») були виконані дослідження джерел, та написаний звіт «Складання кадастру родовищ та проявів мінеральних вод по території Сумської та Харківської областей», у якому, як прояви мінеральних вод, були розглянуті джерела Харківської області «Березівське» (Дергачівський район), «Шатилівське» (м. Харків), «Червонооскільське» (Ізюмський район), «Куп'янське» (Куп'янський район), «Сахновщинське» (Сахновщинський район), «Шебелинське» (Балаклійський район), та інші [2].

Більшість досліджень джерел регіону, у проведенні яких брали участь вчені та провідні фахівці Яковлев В.В., Дмитренко Т.В. та інші, мали на меті аналіз використання джерел в якості альтернативного джерела питного водопостачання. Проте лише незначна частина джерел Харківської області була обстежена систематично навіть з метою визначення їх питних властивостей. Комплексні дослідження рекреаційного потенціалу джерел регіону взагалі не проводилися [8-9].

Завдяки поєднанню ряду факторів (геоструктурних, кліматичних, орографічних тощо) на території Харківської області склалися сприятливі умови для розвитку природних виходів підземних вод. В межах області враховано більш ніж 2600 таких водопроявів, досліджено з яких близько 150, та 77 джерел взято на облік [2]. Вони розрізняються за генезисом, гідравлічним типом, умовами виходу води на поверхню, гідрохімічними особливостями тощо.

У гідрогеологічному плані джерела приурочені до зони активного водообміну. Вони пов'язані з відкриттям водоносних горизонтів ерозійною мережею - річковими долинами і ярово-балковими системами і розташовані в підніжжях схилів. Існують також височування пластових вод, які протягуються уздовж схилу у вигляді заболоченої смуги, на якій росте болотяна рослинність, а в поглибленнях (мочажинах) накопичується вода.

Більшість джерел Харківської області має прив'язку до межигірсько-обухівського водоносного комплексу, складеного кварцово-глауконітовими пісками, алевритами, алевролітами і кременистими пісковиками, природний хімічний склад якого гідрокарбонатний кальцієвий або кальцієво-магнієвий з мінералізацією 0,3 - 0,7 г/дм³ [10].

Дебіт окремих джерел коливається від 0,2 до 56 л/с, в більшості випадків - від 0,3 до 2,3 л/с, що зручно для будування каптажу з розведенням на декілька зливних трубок для відбору води населенням (табл.1).

До високодебітних джерел на території Харківської області можна віднести джерела Шатилівське на півночі м. Харкова, з дебітом 40 л/с, «Протопівське» - на південно-східній околиці с. Протопопівка (Балаклійський район) - 22-27 л/с, «Миронівське» біля с. Першотравневе у Золочівському районі, Суворівське» біля с. Мохнач Зміївського району - 5 л/с, «Буркуча», що знаходиться в 2,5 км на схід від с. Смирнівка Лозівського району - 5 л/с, Караван» біля селища Старий Салтів Вочанського району - - 4 л/с, «Гримуче» біля с. Гаївка Зміївського району - 4 л/с, «Березівське» біля с.Березівське Дергачівського району - 4,23 л/с та інші [10].

За результатами аналізу визначено, що склад джерельних вод, близький до природного, зберігся в ряді заміських джерел - в селищах Солоницівка (Онуфрієвське джерело), Великі Проходи, Подвірки, Лозовеньки, Березівка та ін. Вода цих джерел має гідрокарбонатний і сульфатно-гідрокарбонатний склад, мінералізація коливається в межах 466 - 710 мг/дм³, показники хімічного складу відповідають нормативним [11], органолептичні показники (мутність, кольоровість, присмак) гарні, температура джерельних вод коливається в досить вузьких межах - від 6,5 до 10,5 ^оС. Але якість води багатьох джерел (20-33% проб) не завжди відповідає нормативним вимогам, що не гарантує екологічно безпечного її використання.

Необхідно відзначити, що води обухівського горизонту характеризуються значно меншими сумарними показниками концентрації токсичних елементів 1 і 2 класів небезпеки у порівняні з ґрунтовими водами, мають низький фоновий вміст елементів 3-4 класів небезпеки - заліза і марганцю, що пов'язане з окислювальними умовами у зоні розвантаження джерел. [12]. До елементів - забруднювачів, що заслуговують увагу, відносяться бром, алюміній, кадмій, і літій, рідше - свинець, миш'як, бор, хром і феноли. Суттєво, що середньостатистичні концентрації цих елементів не перевищують норм для питної води [10]. Для окремих джерел перевищення нормативів наявне за такими компонентами хімічного складу, як нітрати - у 2 - 4 рази, жорсткість - у 2 рази, сульфати - у 1,5 рази та ін.

Поряд з цим води різних джерел мають свої особливості, які пов'язані з їх місцезнаходження та з можливим локальним забрудненням. Для вод джерел, розташованих за межами міста, характерним є підвищення загальної жорсткості води, вмісту нітратів, ряду мікроелементів (у різних випадках - свинцю, хрому, кадмію), бактеріальне забруднення. Навіть у найбільш облаштованному і популярному джерелі «Шатилівське» періодично виявляються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних [2].

Санітарний та технічний стан джерел області різний: від упорядкованих на високому рівні каптажів до примітивних каптажів у вигляді вивідний труби. Каптаж більшості джерел вимагає реконструкції. Зони санітарної охорони на жодному з джерел не виділені [10].

Таким чином, у результаті аналізу рекреаційних можливостей водних джерел визначено напрями розробки туристичного потенціалу цих зон. Щоб створити рекреаційні зони на базі джерел Харківської області з можливістю їх використання для цілей інклюзивного туризму необхідно розробити та реалізувати ряд заходів, зокрема:

- провести оцінку наявних туристичних ресурсів на основі критеріїв конкурентоспроможності та привабливості; науково обґрунтувати можливості використання джерел області в якості рекреаційних об'єктів та забезпечення екологічно безпечне їх використання;

- реалізувати заходи, що забезпечують підвищення ефективності використання наявних рекреаційних об'єктів і туристичних ресурсів, у тому числі джерел, для рекреації та реабілітації людей з обмеженими можливостями;

- розробити проекти побудови (або перебудови) інфраструктури туристичного середовища, що повинні плануватися з урахуванням потреб туристів з обмеженими можливостями здоров'я;

- удосконалити транспортну інфраструктуру та розробити схеми руху транспорту з урахуванням розміщення туристичних об'єктів регіону,

- розробити маршрути самостійного відвідування рекреаційних об'єктів на базі джерел для осіб з інвалідністю;

- створити цілодобову інформаційну службу (різними мовами) з питань туризму для різних груп туристів, у тому числі осіб з обмеженими можливостями;

- розробити заходи по забезпеченню безпечного пересування та спеціальні інструкції і засоби безпеки для туристів з обмеженими можливостями здоров'я;

- сформувати систему заходів щодо просування та популяризації регіонального туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках.

Висновки

Отже, інклюзивний туризм в Украйні в цілому і Харківській області зокрема може стати унікальним явищем для реабілітації осіб з обмеженими властивостями, включаючи як пізнавальний процес, так і можливість повноцінної їх соціалізації і оздоровлення. Харківська область має вагомі передумови для того, щоб увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні регіонів України.

Важливим потенціальним елементом для туристичної діяльності в області є природні рекреаційні ресурси, у тому числі водні джерела. Наявні відомості дозволяють говорити про перспективність детального вивчення джерел Харківщини з метою обґрунтування їх можливого використання для розвитку інклюзивного туризму. Створення на їх базі рекреаційних об'єктів, доступних для осіб з обмеженими властивостями, дозволить реалізувати на практиці рівні можливості для здійснення права обмежено дієздатних громадян на відпочинок, дасть можливість їм реалізовувати свої права і основні свободи, що буде сприяти їх повноцінній участі в житті країни.

інклюзивний туризм рекреаційний

1. UNWTO