Сучасна система змагань із легкої атлетики та її вплив на змагальну діяльність спортсменів високої кваліфікації

Розподіл змагань Діамантової ліги в різних легкоатлетичних видах у 2015 р.

Сучасна система змагань із легкої атлетики перебуває в безперервному розвитку й характеризується глобалізацією й розширенням спортивних календарів, появою нових форматів і категорій змагань для отримання доходів від їх проведення, що значно ускладнює підготовку до них. Вона має складну ієрархічну структуру, яка об'єднує змагання форматів олімпійського та професійного спорту й функціонує на міжнародному, регіональному, національному та місцевому рівнях [3] (рис. 1).

Рис. 1. Ієрархічна структура змагань із легкої атлетики

Розширилася мережа змагань і географія їх проведення на різних континентах із тенденцією проведення престижних змагань на основних «ринках» світу для забезпечення визнання та підвищення популярності легкоатлетичного спорту. Найбільша кількість змагань із легкої атлетики в календарі ІААФ проводиться в Європі (понад 50 % загальної кількості).

У зв'язку з інтенсивною професіоналізацією й комерціалізацією змагання за персональними запрошеннями переважно заповнили спортивний календар ІААФ і стали проводитися протягом усього року. Вони характеризуються звуженням програми (наприклад Брильянтова ліга - 32 види), порівняно з найбільшими міжнародними форумами (легкоатлетична програма Олімпійських ігор, чемпіонати світу - 47). У них відбувається орієнтація на ті види, які найцікавіші для глядачів (наявність лідерів, здатних забезпечити високу конкуренцію), компактна організація, націлена на проведення змагань протягом одного дня за скороченою програмою в одне коло для обмеженої кількості учасників.

Престижні змагання за персональними запрошеннями, у яких переважно бере участь світова легкоатлетична еліта, стали проводити серіями з короткими інтервалами між ними - 3-6 днів - із заохоченням безперервної участі легкоатлетів у них у вигляді системи очок, грошових винагород і розіграшу джек-поту у вигляді золотих злитків (1998-2002 рр.), 1 млн дол. США (2003-2009 рр.), діаманта в чотири карати (із 2010 р.).

Незважаючи на значне розширення спортивного календаря та появу великої кількості престиж - них високооплачуваних одноденних змагань за персональними запрошеннями, підготовка спортсменів високої кваліфікації спрямована на досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, про що переконливо свідчить передовий практичний досвід найсильніших легкоатлетів. В останні роки спостерігається оптимізація основних параметрів змагальної практики спортсменів високої кваліфікації в різних видах легкої атлетики. Якщо в 1990 рр. кількість змагань у найсильніших спортсменів світу, які спеціалізуються в бігу на короткі, середні, довгі дистанції, легкоатлетичних стрибках і метаннях, коливалась у діапазоні 25-36 у чоловіків і 20-29 у жінок, то у 2000-ті ці показники знизилися на 4,20-21,53 % і 4,47-15,07 %, відповідно (р < 0,05) (рис. 2).

Більшість (90 %) спортсменів - переможці та призери Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, перша десятка світового рейтингу (чоловіки -п = 87; жінки -п = 79) у середньому виступають у змаганнях 18 разів, а 10 % - 10-24 рази протягом року, що дає змогу показувати найвищі спортивні результати в головних змаганнях і підвищити якісні характеристики змагальної діяльності в значущих комерційних турнірах.

Аналіз змагальної діяльності найсильніших спортсменів світу уможливив виокремлення таких тенденцій, характерних для їхньої змагальної діяльності:

- оптимізація змагальної практики протягом року спортсменів, які спеціалізуються в різних видах легкої атлетики, незважаючи на значне розширення спортивного календаря, із метою успішного виступуна Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, а також підвищення якісних характеристик змагальної діяльності у престижних турнірах за персональними запрошеннями для демонстрації високих спортивних результатів протягом сезону в межах 1-3 % особистого результату;

- збільшення кількості основних змагань у циклічних та ациклічних видах легкої атлетики в чоловіків і жінок (спортивна еліта) до 50-60 % загальної кількості змагань протягом року;

- розширення в часі та розподіл виступів легкоатлетів у змаганнях протягом 4-5 місяців (весна-літо- осінь) із високими грошовими стимулами при зменшенні кількості виступів легкоатлетів усередині країни й різким збільшенням за кордоном на різних континентах;

- виступ спортсменів високої кваліфікації (спортивна еліта - чоловіки та жінки), які спеціалізуються в різних дисциплінах легкої атлетики, переважно в престижних одноденних змаганнях за персональними запрошеннями з високими призовими фондами;

- серійний розподіл участі в змаганнях (легкоатлетична еліта - п = 31) протягом змагального періоду - від однієї до чотирьох серій із короткими інтервалами часу між стартами в серії (3-6 днів). Кількість стартів у конкретній серії розподіляється суто індивідуально й перебуває в діапазоні від двох до п'яти разів;

- обмеження змагальної практики на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань. Уста - новлено, що з 15 переможців і призерів ігор ХХІХ Олімпіади в Пекіні (біг на короткі дистанції та бар'єрний біг - чоловіки) в останній тиждень перед головними змаганнями року не виступав ніхто, за два тижні - 15 % бігунів узяли часть в одному змаганні, за три тижні - 38 % спортсменів стартували один раз. За чотири тижні до ігор ХХІХ Олімпіади в змаганнях (Золота ліга, Супер Гран-прі) узяли участь 54 % бігунів, за п'ять тижнів - 77 % спортсменів на етапах Золотої ліги та Гран-прі.

Аналіз змагальної практики легкоатлетів-стрибунів - олімпійських чемпіонів і призерів ігор ХХІХ Олімпіади на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань - засвідчив, що в останній тиждень і за два тижні до головних змагань не виступав ніхто. За три тижні до ігор ХХІХ Олімпіади змагалися 44 % легкоатлетів, за чотири тижні - 55 % чоловіків. За п'ять тижнів до головних змагань виступали 78 % спортсменів. За шість тижнів до ігор ХХІХ Олімпіади 55 % стрибунів виступили в змаганнях один раз, а 45 % легкоатлетів не брали в них участі.

Жінки за три тижні до ігор ХХІХ Олімпіади не змагалися; за чотири тижні в змаганнях виступили всі спортсменки (стрибок у висоту та з жердиною). За п'ять тижнів до головних змагань виступали 57 % жінок, а за шість тижнів до ігор ХХІХ Олімпіади участі в них не брали 43 % спортсменок;

- зменшення кількості змагань у найсильніших легкоатлетів світу, починаючи з 2000 р., у різних дисциплінах від 4,20 до 21,53 % у чоловіків та від 4,47 до 15,07 % - у жінок, порівняно з попереднім десятиріччями (р < 0,05), незважаючи на розширення спортивного календаря (рис. 2).

Висновки

Сучасна система змагань із легкої атлетики перебуває в безперервному розвитку та характеризується розширенням спортивних календарів, появою нових форматів і категорій змагань для одержання доходів від їхнього проведення, має складну ієрархічну структуру, що поєднує змагання форматів олімпійського й професійного спорту та функціонує на міжнародному, регіональному, національному й регіональному рівнях.

Процес упорядкування змагань спрямований на підвищення ефективності змагальної діяльності легкоатлетів у головних змаганнях й оптимальній їх кількості за персональними запрошеннями. Змагання повинні бути строго ранжирувані та ґрунтуватися на підпорядкуванні нижніх рівнів (одно - денні за персональними запрошеннями, у приміщеннях, із видів) верхнім (головним змаганням) без порушення традиційної ієрархії (підготовчі, контрольні, підводящі й відбіркові).

Підвищення ефективності змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації припускає перехід кількісних характеристик у якісні на основі:

• зменшення кількості змагань до 12-16 у системі річної підготовки;

• раціонального розподілу стартів до головних змагань (Олімпійські ігри, чемпіонати світу) і після них;

• підписання контрактів на участь у змаганнях у строки, які не порушують закономірностей виходу на пік готовності в головних змаганнях;

• оптимізації й індивідуалізації участі в змаганнях спортсменів високої кваліфікації для демонстрації найвищих спортивних результатів у головних змаганнях року при підвищенні якісних харак - теристик змагальної діяльності в оптимальній кількості престижних турнірів на рівні 1-3 % особистого спортивного результату;

• скорочення участі в серіях змагань із короткими інтервалами (не більше двох разів протягом року);

• припинення змагальної практики за 2-3 тижні до головних змагань чотириліття.

Перспективи подальших досліджень. Результати проведених досліджень відкривають перспективи для дослідження в єдності із системою змагань і змагальною діяльністю спортсменів проблем раціональної побудови спортивного тренування й використання факторів підвищення ефективності тренувальної й змагальної діяльності.

Джерела та література

1. Артюшенко О. Ф. Легка атлетика. Теорія і методика викладання: [навч. посіб.] / О. Ф. Артюшенко. - Черкаси: Брама-Україна, 2008. - 632 с.