Характеристика стрес-факторів, що впливають на передстартовий стан легкоатлетів-спринтерів

Для оцінки поведінки спортсменів на змаганнях і значущості саморегуляції в спорті опитано тренерів легкоатлетів (табл. 2).

Таблиця 2 Поведінка й психічний стан легкоатлетів-спринтерів на змаганнях (кількість випадків, %)

Дані анкетного опитування обробляли методами математичної статистики, що забезпечують кількісний і якісний аналіз. За допомогою програмного забезпечення («Microsoft -Excel» для Windows XP) визначали середнє арифметичне (Х) і середнє квадратичне відхилення (о).

У досліджені взяли участь 20 легкоатлетів-спринтерів другого й першого спортивних розрядів, кандидати та майстри спорту віком 18-24 роки, учні ДЮСШ м. Луцька, студенти СНУ ім. Лесі Українки й Луцького НТУ, які успішно виступали на обласних і всеукраїнських змаганнях. Дослідження проводили впродовж змагального періоду 2019 р.

Проаналізувавши науково-методичну літературу, яка стосується цієї проблеми, результати опитування й дані психологічних спостережень, ми з'ясували, що способам психічної саморегуляції спортсмен повинен навчатися в процесі всієї тренувальної й змагальної діяльності, де важливе місце займає правильність оцінки свого психічного стану. Це питання в наших дослідженнях вирішувалося за допомогою опитувальника «Стрес -сімптом-тест» Р. Фрестера. Він дав змогу визначити найбільш значні стрес-фактори, що негативно впливають на психіку спортсмена напередодні та під час змагання (табл. 1).

Результати опитування засвідчили, що для висококваліфікованих легкоатлетів-спринтерів найбільш значними стрес-факторами є попередні погані тренування й низькі результати змагань (78 %); підвищене хвилювання, поганий сон за один або декілька днів до змагання (72 %); надмірну напруженість на старті (50 %); несподівано високі результати суперників (55 %); погане самопочуття відносно фізичного стану (40 %); докори тренера, товаришів під час виступу (40 %); попередню невдачу на змаганні (42 %); негативні реакції глядачів (25 %).

Легкоатлети нижчого рівня підготовленості до значущих стрес -факторів віднесли попередні погані тренування й низькі результати змагань (66 %); конфлікти з тренером, товаришами по команді або в сім'ї (70 %); надмірну напруженість на старті (65 %); підвищене хвилювання, поганий сон за один або декілька днів до змагання (40 %); невдачу на старті (40 %), докори тренера, товаришів під час виступу (40 %); постійна думка про необхідність успішно виконати поставлені завдання (40 %).

Аналізуючи стан і поведінку спортсменів у відповідь на дію різних стрес -факторів в обох групах, ми прийшли до висновку, що деякі з них є однаково значущими для спортсменів. Зокрема, такими є попередні погані тренування й низькі результати змагань; докори тренера, товаришів під час виступу; надмірна напруженість на старті; підвищене хвилювання, поганий сон до змагання, негативний вплив глядачів.

Визначено стрес-фактори, що негативно впливають на психіку спортсмена напередодні та під час змагання, указують на необхідність навчати спортсменів контролювати свій передстартовий стан і поведінку.

Аналіз опитування тренерів про особливості поведінки й психічний стан легкоатлетів-спринтерів на змаганнях (табл. 2) засвідчив, що перед стартом 35 % висококваліфікованих легко - атлетів-спринтерів перебувають у стані повної бойової готовності, 3 0 % - у стані підвищеного та 30 % - сильного збудження, а 5 % - відчувають повний спокій.

Спортсмени нижчої кваліфікації, перед стартом, у більшості випадків перебувають у стані сильного психологічного збудження - 34,5; 31,5 % - у стані бойовій готовності, 20,5 % - відчувають незначне підвищене збудження, 13,5 % - повний спокій.

Зазначимо, що передстартові стани по-різному впливають на змагальну діяльність спортсмена й на досягнення ним спортивного результату [1, 3]. Стан бойової готовності є найбільш сприятливим щодо цього. Стан надмірного загального збудження, типовий для стану стартової лихоманки, дезорганізовує діяльність - і спортсмен утрачає можливість правильно контролювати розподіл своїх сил на дистанції. Повний спокій або стартова апатія нерідко впливають і не дають змоги спортсмену досягти успіху на змаганні [5, 15].

Дослідженням установлено, що 20 % висококваліфікованих спринтерів у своїй практиці перед стартом використовують засоби заспокоювання й розслаблення. До них відносять різні спеціальні психорегулювальні комплекси фізичних вправ, масаж, засоби саморегуляції, музичний супровід та ін., 30 % - атлетів такі засоби використовують іноді, 10 % - майже ніколи, 15 % - не бачать у цьому потреби.

Серед спринтерів другої групи лише 30,0 % застосовують засоби заспокоювання й розслаблення, а 25,0 % роблять це нерегулярно.

Тренерами зазначено, що під час формування оптимального передстартового стану половина атлетів першої та другої групи найчастіше прагнуть зосередити свою увагу на майбутньому старті. 20,0 % висококваліфікованих спринтерів використовують ПРТ або стараються зняти напругу за допомогою приємних бесід із членами команди, тренерами й спогадами про свої найкращі виступи. Серед спортсменів нижчої кваліфікації виявлено 40 %, які до цього ставляться байдуже: « ... як пробіжу, так пробіжу».

Багатьма дослідниками підкреслено роль присутності потенційного сильнішого супротивника, який може вплинути на змагальний результат спортсменів [4, 11]. У випадку переваги суперника, як указують тренери, 65,0 % спринтерів перед забігом проявляють спокійне очікування старту, 25,0 % відчувають підвищене збудження та 10 % - пригніченість. Серед спринтерів нижчих розрядів 45,0 % проявляють спокійне очікування старту, 11,6 % відчувають підвищене збудження, 20,0 % - пригніченість і 23,4 % - невпевненість у собі.

У ситуації, коли допускалися помилки на старті або в техніці бігу, як зазначили тренери, поведінка спортсменів в обох групах була практично однаковою. Найчастіше спринтери проявляють обережність, щоб не допустити фальстарту й уникнути дискваліфікації: у першій групі таких було 46,7 %, у другій - 51,7 %. Інші атлети не звертають уваги на помилки та продовжують діяти в тому самому темпі. У першій групі, за результатами опитування тренерів, виявлено 3,3 % атлетів, котрі сильно хвилюються й проявляють пригніченість.

Під час аналізу поведінки спортсменів після невдалого виступу тренери зазначили, що більшість із них аналізують допущені помилки, але при цьому в них знижується настрій і виявляється невпевненість у собі. У разі успішного виступу майже всі спортсмени задоволені собою (40-50 %) і проявляють бажання тренуватися далі. Серед тих, котрі брали участь в анкетуванні, не було жодного спортсмена, який після успішного завершення змагання перебував би в стані пригніченості й апатії.

Отже, виявлення основних стрес-факторів, які впливають на психологічну готовність спортсмена до змагань, а також особливості їхньої поведінки напередодні та під час виступів дасть змогу тренеру краще спланувати роботу психологічного плану, допоможе оптимізувати передстартовий стан і тим самим покращити виступ атлетів на змаганнях.

Дискусія. Психологічна підготовка займає особливе місце в сучасному спорті. Спортсмен може бути добре фізично й технічно підготовленим, удало виступати та показувати високі результати на попередніх стартах, а на головних змаганнях не в змозі налаштуватись і достойно виступити. Щоб реалізувати повною мірою свої фізичні, технічні й тактичні здібності, навички та вміння, розкрити резервні можливості як обов'язковий елемент змагальної діяльності, легкоатлету потрібно постійно психологічно готуватися до змагальних стартів. Психологічна підготовка легкоатлета-спринтера до змагань є важливим та обов'язковим елементом навчання й тренування. Правильне планування психологічної підготовки сприяє вдосконаленню передстартового стану, зниженню впливу стрес-факторів і підвищенню рівня психологічної готовності до змагань.

У процесі дослідження виявлено найбільш значні стрес-фактори, що негативно впливають на психіку легкоатлетів-спринтерів різної кваліфікації напередодні й під час змагання.

Для спринтерів високої кваліфікації такими попередні погані тренування та низькі результати змагань (78 %); підвищене хвилювання і поганий сон за один або декілька днів до змагання (72 %); надмірна напруженість на старті (50 %); участь сильніших суперників (55 %); погане самопочуття, фізичний стан (40 %); докори тренера (40 %); попередня невдача на змаганні (42 %); негативні реакції глядачів (25 %).

Для легкоатлетів нижчого рівня підготовленості стрес-факторами є погані тренування й низькі результати змагань (66 %); конфлікти з тренером, товаришами по команді або в сім'ї (70 %); надмірна напруженість на старті (65 %); підвищене хвилювання, поганий сон за один або декілька днів до змагання (40 %); постійна думка про необхідність успішно виконати поставлені завдання (40 %).

Виявлені чинники вказують на необхідність навчати спортсменів контролювати поведінку і свій передстартовий стан. Це можна здійснювати за допомогою методів психорегулювального тренування, групових й індивідуальних бесід, психотехнічних вправ і розслаблювального масажу, що дасть можливість зменшити вплив значущих стрес-факторів і покращити результативність змагальної діяльності легкоатлетів -спринтерів.

Перспективи подальших досліджень. Наступні дослідження можуть бути спрямовані на вивчення рівня розвитку в спринтерів різної кваліфікації таких вольових якостей, як цілеспрямо - ваність, сміливість, рішучість, наполегливість, витримка та самовладання.

Джерела та література

1. Волков В.Н. Определенные условия подготовки спортсменов к соревнованиям. Теория и практика физической культуры. М., 2001. № 3. С. 12-16.

2. Вяткин Б.А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях. Москва: Физическая культура и спорт, 1981. 112 с.

3. Ганюшкин А.Д. Идеальное состояние для выступления спортсмена как форма психической готовности. Спортсмен как субъект деятельности: сб. науч. тр. Омск, 1993. С. 23-25.

4. Ермолаева М.В. Адаптивная функция состояния тревоги в спорте. Теория и практика физической культуры. М., 1985. № 4. С. 5-7.

5. Кузнецов М. Предстартовое состояние легкоатлетов. Легкая атлетика. 1995. № 6. С. 12-15.

6. Лалаян А.А. Психологическая подготовка спортсмена к конкретному соревнованию. Ереван: Айстана, 1975. 54 с.

7. Малкин В.Р. Формирование психической соревновательной надежности спортсмена. Спортивный психолог. 2004. № 2. C. 33.

8. Медведев В.В. Основы и методы регуляции и саморегуляции психических состояний спортсмена. Лекция для студентов ГЦОЛИФК. М., 1989. 22 с.

9. Новиков М.А. Социально-психологические аспекты эмоционального стресса в спорте. Материалы второго Всесоюзного симпозиума «Психический стресс в спорте». Пермь, 1995. С. 61-66.

10. Озолин Н.Г. Настольная книга тренера. М.: Изд-во «Астрель», 2004. 863с.

11. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в Олимп. спорте. Общая теория и ее практические приложения. Киев: Олимп. лит., 2004. 808 с.

12. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. М.: Физическая культура и спорт, 1983. 112 с.

13. Сопов В.Ф. Теория и методика психологической подготовки в современном спорте. М.: Трикста, 2010. 116 с.

14. Хекалов Е.М. Неблагоприятные психические состояния спортсменов, их диагностика и регуляция: учеб. пособие. М.: Сов. спорт, 2003. 64 с.

15. Чикова О.М. Психологические особенности спортивной деятельности и личности спортсмена: [учеб. пособие для училищ Олимп. резерва]. Минск: Госэкономплан РБ, 1993. 76 с.

Размещено на Allbest.ru